необхідну туристичну інфраструктуру (прокладання доріг в сільській місцевості, будівництво нових та реконструювання наявних готелів, відкриття закладів харчування на туристичних маршрутах й точок по наданню в прокат необхідного інвентарю); забезпечити розширення ліній роздрібної торгівлі різноманітним товаром, а також надання різноманітних послуг (страхових, харчових, екскурсійних та ін.); реформувати структуру відпочинку; популяризувати туристичну привабливість і використання туристичного потенціалу регіону; сприяти розвитку народних промислів (виготовлення і реалізація національних сувенірів).
Івано-Франківська область має значний потенціал для розвитку готельного бізнесу. Проте наявний потенціал реалізується недостатньо. Найбільш гальмуючим чинником успішного функціонування галузі в регіоні є відсутність комплексної, соціально-орієнтованої, адаптованої до ринкових умов господарювання державної політики розвитку готельного бізнесу.
Практика державного регулювання регіональної економіки розвинених країн переконливо доводить, що найкращих результатів можна досягти за умов ринкового управління у поєднанні з ефективною регуляторною функцією держави та регіональних органів управління [39, с.44].
Сучасний незадовільний стан економіки України в цілому й готельного бізнесу зокрема обумовлений перш за все відсутністю системи ефективного управління всім народногосподарським комплексом, при чому як на рівні держави, регіонів, окремих галузей, так і в межах підприємств. В умовах ринкової економіки визріла необхідність підвищення ролі держави та регіональних органів виконавчої влади у формуванні ринкового механізму управління.
Оскільки ринок сам по собі не може забезпечити повної економічної стабільності, державні органи управління зобов’язані здійснювати ефективний регулюючий вплив на соціально-економічні процеси в суспільстві, відіграти активну роль стабілізації економіки регіонів і країни в цілому. Для цього потрібно формувати відповідну державну регіональну економічну політику, ефективно використовуючи економічні, правові та адміністративні методи.
В умовах ринкового господарювання багато хто скептично відноситься до методів адміністративного регулювання галузями національної економіки, вважаючи їх застарілими і малоефективними. Висловлюються думки, зміст яких зводиться до повного ігнорування централізованого регулювання галузей народного господарства з боку держави, можливість функціонування останніх лише на основі ринкових відносин. Проте навіть у високорозвинених країнах, таких як США, Канада, Швеція та інших, де переважає приватна власність та її різновиди, державні органи ефективно регулюють ціноутворення, оподаткування, надання кредитів тощо, встановлюють певні обмеження та впорядковують відносини юридичних і фізичних суб’єктів ринкового господарювання.[40, c10].
Причиною успіху високого рівня розвитку економіки таких країн стало ефективне державне регулювання соціально-економічними процесами, застосування економічних, адміністративних та правових методів управління національною економікою на всіх рівнях.
Отже, практика доводить, що адміністративні методи регулювання є доцільними і ефективними в багатьох випадках. Завдяки їм забезпечується захист національних інтересів при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності; розроблення довгострокових програм розвитку регіонів та забезпечення контролю за їх виконанням; стимулювання розвитку національної економіки та коригування дій для досягнення оптимальних результатів; встановлення контролю над монопольними ринками; запобігання ціновій дискримінації, недобросовісній конкуренції та ін., що не під силу самостійно здійснити ринковому механізму управління. «Невидима рука», про яку писав А.Сміт, автоматично не усуває усі недоліки ринкового механізму господарювання, тому ринкові методи господарювання повинні доповнюватися державним регулюванням і управлінням [51, с.19].
В умовах ринкових економіки в Україні проходить реформування системи відносин центральних органів управління й місцевого самоврядування. Основною метою самоврядування є створення децентралізованої моделі організації влади, спроможної ефективно впливати на процес соціально-економічного і культурного розвитку регіонів, забезпечувати надання управлінських послуг населенню на рівні європейських стандартів, зокрема шляхом впровадження у центральних і місцевих органах виконавчої влади та органах місцевого самоврядування систем управління якістю адміністративних послуг відповідно до національних або міжнародних (ISO 9000) стандартів [11].
Значний акцент робиться на формуванні ефективних регіональних механізмів розвитку господарської діяльності шляхом розроблення на науково-обгрунтованих засадах програм розвитку економіки регіонів, які повинні співпадати з стратегічними напрямами (пріоритетами) розвитку національно-господарського комплексу України.
З метою створення відповідних умов для реалізації державної й регіональної політики Івано-Франківською облдержадміністрацією розроблено стратегію соціально-економічного розвитку Івано-Франківської області до 2015 р., в якій передбачено стабільне зростання соціально-орієнтованої ринкової економіки регіону за рахунок пріоритетного розвитку рекреаційно-туристичного комплексу та суміжних галузей сфери послуг, що дозволить скоротити територіальну диспропорцію економічного розвитку між районами, сприятиме динамічно збалансованому соціально-економічному розвитку всіх територій Прикарпаття, а також поглибить процес ринкової трансформації на основі підвищення ефективності використання природно-ресурсного і економічного потенціалу регіону, удосконалення роботи органів державної влади і органів місцевого самоврядування, забезпечить підвищення рівня життя населення й підтримку гарантованих державою соціальних стандартів для кожного громадянина не залежно від його місця проживання [11].
Бажання України інтегруватися в ЄС, популяризація вітчизняного туристичного продукту призведе до поглиблення ділових і культурних зв'язків як між регіонами України, так і з іноземними країнами. Враховуючи геополітичне розташування Івано-Франківської області та наявний природно-рекреаційний потенціал, закономірно виникає питання: чи зможе Івано-Франківська область прийняти і забезпечити комфортабельними закладами розміщення приїжджих гостей і туристів (як вітчизняних, так і зарубіжних) на території регіону?
Тому метою дипломної роботи є обгрунтування регіональних особливостей формування ринку готельних послуг Івано-Франківської області, виявлення сильних і слабких сторін в діяльності готельних підприємств, аналіз можливостей подальшого розвитку галузі, а також вироблення чітких рекомендацій щодо створення відповідних умов для успішного функціонування готельних підприємств, в першу чергу шляхом удосконалення управління галузі на регіональному рівні.
1.2 Сучасний стан розвитку та засади управління готельним господарством в Україні
Готельне господарство є однією з найменш досліджених галузей народного господарства України. Насамперед це пов’язано з тим, що в умовах Радянського Союзу готельне господарство не було виділено в окрему галузь, а досліджувалося в межах житлово-комунального господарства (головним чином у напрямку проектування і будівництва), в той час як за існування світової класифікації готельний бізнес є
