із солдатської служби в 25 років, Кошак оселився в Пістині і розпочав гончарне виробництво лише з метою заробити на прожиття. Спочатку робив звичайний посуд на ярмарки, потім почав розписувати візерунками. Його вироби навічно увійшли в історію художньої побутової кераміки Косівщини.
Пістинь має багату культурно-просвітницьку, літератур-ну, політичну та релігійно-духовну спадщину. Збереглися відомості про священиків більше як за 150 років. Ними були ієрей Даніїл Ключовський (1741 p.), о. К. Блонський, о. О. Левицький (1866-1882), о. Г. Пасічницький (1882-1896), о. О. Самсон (1896-1906), о. А. Арсенич (1906-1930), о. Бсовський (1930-1932), о. В. Бабин (1932-1950), о. М. Лютий (1950-1965), о. П. Лютий (1965-1970), о. Р. Миронів (1970-1976), о. В. Воєвода (1976-1978), о. І. Федорак (1978-1982), о. М. Синеджук (1982-1987), о. В. Романюк (майбутній Пат-ріарх УПЦ-КП), о. А. Семчук (1982-1992), о. В. Буянов П992-1993), з 1993 р. — о. Петро Дяків — перший священик з числа жителів села.
Мабуть, найбільш видатною фігурою серед служителів культу був Кирило Блонський — громадський діяч, посол до австрійського парламенту (1848 p.), організатор шкіл, збирач фольклору та матеріалів до словника народних тво-рів, перекладач з латинської та німецької мов. К. Блонський і був добре знайомий з членами «Руської трійці». Я. Головацький, що був священиком в сусідніх Микитинцях (1842-1846), часто гостював у пароха Блонського в Пістині.
Другою цікавою і неординарною особою був о. Авгус-тин Арсенич (1872-1939 pp.). Дочка Августина Ірина була нареченою січового стрільця Андрія Баб'юка, який називав її Ірчик і, правдоподібно, від її імені взяв свій літературний псевдонім Мирослав Ірчан.
На запрошення її брата Романа в гостинному домі о. Арсенича перебували українські січові стрільці — відомі ком-позитори Г. Купчинський, М. Гайворонський, Л. Лепкий, які скомпонували пісню «Ірчик» про красиву дівчину з личком як папірчик. Згодом Ірина вийшла заміж за інженера лісів з Шешор Д. Бурачинського і переїхала на проживання до чоловіка. В гості до інженера державних лісів приїжджали відомі композитори Ярослав Барнич та І. Сімович. У домі Бурачинських і була створена пісня «Гуцулка Ксеня», прис-вячена дочці Ірини, — Ксенії Бурачинській.
І, звичайно, заслуговує на увагу постать о. Василя Романюка (Патріарха УПЦ-КП). Його духовна діяльність в Пісти-ні теж була своєрідною.
Про політичне життя в селі є свідчення у газеті «Громад-ський голос» за 1913 p., число 10. Вона подає, що в Пістині відбулися збори радикальної партії, на яких обговорювалося питання про святкування ювілею Івана Франка. На зборах М. Наваловський поінформував зібраних про значення твор-чості І. Франка і зав'язав дискусію з питань: 1. Матеріальна допомога для І. Франка. 2. Поширювання його творів між селянством. На цих зборах був обраний комітет, якому було доручено зайнятися підготовкою до свята. Комітет, щоб на-дати йому більшої імпозантности, вирішив запросити на свя-то українських послів Кирила Трильовського і Лаврука.
Уже в 20-х роках у селі діяв кооператив «Згода», (голо-ва Дмитро Атаманюк, бухгалтер Василь Кічак).
Спортове товариство «Каменярі» в Пістині засноване в 1936 році. На установчих зборах товариства делегатом до повітового союзу «Каменярі» був обраний Василащук Дмитро.