Полісся.

Полісся охоплює територію сучасних Волинської, Ровенської, Житомирської, й північні райони Київської, Чернігівської і Сумської областей. Цей район в економічному відношенні був одним з найбільш відсталих на Україні (ліси та болота бідні не родючі землі). Здавна сюди переселялись росіяни білоруси, утворюючи цілі села, проживало багато поляків. На Поліссі сформувався комплекс одягу, що відбивав давню культурно-побутову спільність цих братніх народів. Типовим силуетом для поліського одягу була легко приталена лінія плечових частин (кірсетки й свитки) та поширена до низу лінія поясного одягу. Як у літньому, так і в зимовому одязі переважав білий колір. Для орнаменту вишивок і узорнотканих матеріалів характерні горизонтальні смуги та співставлення червоного й невеликої кількості чорного або синього кольорів(на сорочках, спідницях, запасках і свитах). Тканні узори виступали у горизонтальних або вертикальних смугах і в клітку. Домінуючим був червоний колір на білому тлі з додаванням чорних, жовтих або синіх вкраплень. У зв’язку з цим комплекс поліського одягу відзначався однорідністю колориту, порівняно з іншими районами України.

Середнє Подніпров’я.

Подніпров’я охоплює територію, розташовану в середній течії Дніпра. Сюди входять Київська, Полтавська, Чернігівська, Житомирська, Сумська (без північної смуги), Черкаська, Харківська, частково Кіровоградська та Ворошиловградська області. Середнє Подніпров’я було ареною визвольних селянсько-козацьких повстань проти шляхетської Польщі. Загалом для одягу Середнього Подніпров’я характерна опрацьованість і викінченість форм, що удосконалювалися у визначеному напрямі впродовж цілого ряду поколінь. Силует одягу дзвоновий, лінії талії підкреслена, низ поширений зборами або клинами. Колорит поліхромно багатий. В декоруванні сорочок використовувалася техніка вирізування–лиштва, мережа. Прутик, хрестик, а для білих свит та кожухів–узорне аплікування та гаптування. Для цієї зони характерні нечисленність частин одягу, простота їхнього крою, спокійні кольори тканин, невелика кількість та скромність прикрас. В комплексах вбрання переважав світлий колорит, збагачений яскравими кольорами вовняних плахт, поясів, намиста та стрічок. Варто відзначити що в багатьох районах Середнього Подніпров’я навіть там, де комплекс жіночого вбрання зовсім вийшов з ужитку, воно продовжує побутувати як святкове, як необхідний весільний атрибут.

Південь України.

Розвиток земель Південної України, приєднаних до Росії у ХVІІІ ст. в результаті російсько-турецьких війн, відбувався своєрідно. Південні українські землі активно засилялися українцями і росіянами, силились і колоністи з інших країн. Південностеповий комплекс одягу становить собою поєднання елементів головним чином українського та російського одягу, принесеного вихідцями з інших районів. В той же час в окремих районах помітно збереглася етнічна специфіка, характерна для тих місць, звідки прийшли переселенці. Тут спостерігався сильний вплив соціально-економічного розвитку цих районів, що знайшло вияв у формуванні елементів міського одягу.

Поділля.

Поділля–історико-географічна область, що займає територію між південним Бугом і Дністром. Особливістю подільського комплексу є наявність поясних видів одягу з незшитих частин(обгорток), велике багатство верхніх форм одягу, в колориті–співставлення білого й чорного, з невеликою домішкою жовтого та червоного кольору. З вишивальних технік найбагатше виявили себе лічильна гладь, мережка по білому білим, вишивка низзю, оздоблення кольоровим бісером. У комплексах вбрання різних районів цієї території спостерігаються спільні риси: у крої сорочок, розміщенні оздоблень. Основні відмінності в групі одягу подністровського Поділля полягають у колориті. Вишивки оригінальні, різноманітні й орнаментально найбагатші в кольорах. При всій різноманітності форм та декоративних засобів народному одягові Поділля притаманна гармонійна єдність, що полягає насамперед в умілому поєднанні форми з властивостями матеріалу та оздоблень з їх практичним застосування.

Карпати і Прикарпаття.

В Українських Карпатах і Прикарпатті простежується багато локальних різновидностей в одязі. Для гуцулів характерні прямолінійні форми одягу та наявність великої кількості незшитих частин. Домінуючим кольором є відтінки теплих кольорів. Різноманітність прикрас щодо технік виконання і матеріалу виявляється найбагатше у вишивці, плетіння, аплікації з сукна і сап’яну, різноманітних виробах з металу. У Західній частині Українських Карпат –бойків для них характерна тунікоподібна і уставкова чоловіча сорочка з розрізом на спині або збоку і вишивкою на уставах. У комплексах одягу Прикарпаття переважає доморобне полотно й сукно. Силует жіночого поясного одягу в нижній частині поширений рясуванням. Оздоблення на одязі виконані набіленими нитками по білому полотну та вишивкою з перевагою червоного кольору .

Висновок.

Одяг–один з найбільш характерних, самобутніх елементів матеріальної культури українського народу, що в процесі історичного розвитку постійно змінювався. На кожному історичному етапі і в конкретному середовищі, залежно від культурних взаємовпливів з сусідніми народами одяг набував своєрідних ознак, диференціювання щодо матеріалу, форми, призначення. Одяг українців тісно пов'язаний з історією. Завдяки тому він є цінним джерелом для вивчення і дослідження історії і культури народу. Виділяють кілька етнографічних регіонів з типовими комплексами одягу: Полісся, Середнє Подніпров’я, Південь, Поділля, Карпати і Прикарпаття. Кожен з цих регіонів мав свої етнографічні особливості, які найбільш яскраво виявили себе в крої, силуеті, колориті, художньо естетичних засобах, прикрасах. Способи носіння окремих частин одягу та характер поєднання їх у загальних комплексах надають одягові своєрідності та локального колориту. З розвитком капіталізму в селах починають проникати не лише тканини фабричного виробництва, а і міські типи одягу, які витісняли поступово традиційні. Пошуки нових форм в одязі приводять до