Таким чином, з поглибленням диференціації українського суспільства в період феодалізму одяг окремих його груп починає більше набувати своєрідних соціальних рис та відмінностей. Феодальна знать віддавала перевагу міським модам, але видозмінювала їх для своїх потреб. Українська знать в основному схилялася до західної моди. Одяг козацької старшини, зокрема мав багато аналогій з одягом польської шляхти, в той час коли вбрання рядових наближалося до селянського. У формах та крої міщанського одягу також знаходимо багато спільного із селянським, але міщанський одяг відрізнявся використанням моно фактурних тканин та відсутністю вишивок–типових і невід’ємних атрибутів селянського вбрання.
Компоненти українського народного одягу доби капіталізму.
До середини ХІХ ст. уже виявились визначальні риси українського костюма. Первотипи основних елементів древньоруського одягу(чоловічі сорочки з нагрудною вишивкою, шаровари, каптаноподібні форми пояси, личаки, чоботи)в процесі розвитку набували все більшої визначеності, доцільного поєднання.
До цього часу сформувався комплекс українського народного одягу–чоловічого і жіночого. Чоловічий складався з полотняної сорочки і штанів, безрукавки, верхнього одягу. Поясів, взуття, головних уборів. Жіночий складався з домотканої сорочки поясний одяг(запаски, плахти, спідниці),пояси, безрукавки, верхній одяг, головні убори, взуття і прикраси. Досліджуючи окремі складові частини одягу, можна простежити ряд еволюційних змін, що в різних етнографічних районах України викликали видозміни одного і того ж компонента.
Сорочки.
Основною складовою частиною як чоловічого, так і жіночого одягу є сорочка–найдавніший вид шитого одягу. Однією з характерних ознак слов’янської сорочки є її білий колір. Сорочка з прямими рукавами, без зборів у плечах і зап’ясті є найбільш старовинним і характерним для українців, росіян і білорусів. Матеріалом для виготовлення сорочок в українців та інших східнослов’янських народів служило конопляне і лляне полотно. Українські сорочки виготовлялися переважно з трьох, часом двох і лише подекуди з чотирьох полотнищ–виходячи з ширни домотканого полотна. Виділяють такі типи українських сорочок: тунікоподібні, сорочки з уставками(поликами)і з кокеткою. Серед тунікоподібного типу виділяються сорочки з бочками і без бочків. Сорочки з бочками шили з одного перегнутого по поробку полотнища, з прямим розрізом пазухи, із стоячим коміром і прямими рукавами. Сорочка з бочками мали свої різновиди. На Закарпатті у чоловіків вона була короткою з дуже широкими рукавами. На Поділлі цей тип сорочки мав широкі рукава не зібранні в низу (відкриті), високий стоячий комір, деталі такої сорочки зшивали декоративними швами. Також характерними є сорочки з уставками відомі ще древнім слов’янам. Вони характерні наявністю прямих плечових вставок–уставок, які розширюють плечову частину сорочки, що дає можливість утворювати призборювання довкола шиї.
Для всіх народів характерно прикрашати одяг вишивкою, це дуже давня традиція Оздоблювали вишивкою жіночі і чоловічі сорочки, верхній одяг–кожухи, свити. юпки, головні убори. Орнаментальні мотиви вишивок різноманітні–геометричні узори(ромби, розетки, восьмикутні зірки), рослинні мотиви. Також збереглася складна вишивка і вишивка гладдю. Основний фон вишивки чорний , з великою або малою кількістю червоного, іноді лише жовто-оранжевого. Вишивання можна констатувати , що на півночі України поширене настилування, близько до місцевого ткацтва. Північним частинам Чернігівщини, Волині, Київщини притаманні також комбінації ламаних ліній, хрести і різноманітні ромби. Згодом наступає зміна в рисункові орнаменту, його техніці і колориті поряд з’являється ажурне шиття –мережки й вирізування. Загалом типи оригінальних вишивок мають своєрідний характер, який виявляється в схильності до тих чи інших кольорів та їх сполучень, в застосуванні різних технік, в густоті чи прозорості орнаменту, в способі його розміщення на різних елементах одягу тощо.
Поясний одяг.
Поясний чоловічий одяг–штани відомий всім східнослов’янським народам з глибокої давнини. Їх виготовляли з домотканого полотна і сукна, а на початку ХХ ст. –з фабричних тканин Здавна побутуючі назви чоловічих штанів різноманітні, в залежності від крою: гачі, гаші, холошні, ноговиці, порти, сподні, штани. На Україні здавна побутували два типи штанів–з вузькими штанинами з широкими. Вузькі штани побутували переважно в західних та північних землях України. Портяниці носили переважно на Гуцульщині й Поділлі. Вузькі штани є характерні для карпатських українців–гачі. Штани–полотняні, суконні, або
