1931 р.

Відбулося декілька виступів безробітних Станиславова.

1932 р.

У Станиславові працювало 1565 крамниць, з яких 55 належали українським купцям, 127 -- польським, 1383 -- єврейським.

1932 р.

Було завершено відбудову міської ратуші, якій було повернуто первісний хрестоподібний в основі вигляд.

1 лютого 1933 р.

Міська біржа праці зареєструвала 3100 безробітних.

1933 р.

Hа кошти Станиславівської єпархії УГКЦ був споруджений приют Пресвятої Трійці -- перший дитячий будинок на Прикарпатті.

1934 р.

Згідно перепису в Станиславові проживало 60256 мешканців, з них 16% українців, 36% поляків, 46% євреїв та 2% представників інших національностей. Серед них 1067 чоловік були ремісниками (91 українець, 184 поляки та 783 євреї).

1934 р.

За рік e місті було 12 страйків.

11 червня 1934 р.

Відбувся загальноміський страйк робітників, який вилився у маніфестацію, що закінчилася сутичками з поліцією та масовими арештами її учасників.

23-27 червня 1934 р.

У Станиславові пройшов перший Світовий конгрес українських жінок.

1934 р.

Після смерті доктора В.Яновича міську "Просвіту" очолив адвокат Юлій Олесницький.

Cічень 1935 р.

У Станиславові було проведено міжспілкову конференцію, на якій створили оргкомітет єдиного фронту для захисту прав робітників та боротьби проти безробіття.

1935 р.

Житловий фонд міста нараховував 5861 будинок, з них тільки 540 були двоповерховими. 65% всіх будинків були дерев'яними.

1 травня 1936 р.

У першотравневій демонстрації взяло участь декілька тисяч чоловік.

3-11 липня 1936 р.

Страйкували робітники ватно-ватинної фабрики Мендельсона (нині це трикотажна фабрика).

2 травня 1937 р.

Вийшов з друку перший номер часопису "Станиславівські вісті".

3-10 вересня 1937 р.

Страйкували робітники шкіряного заводу Маргошеса.

За рік профспілки організували 28 страйків.

1938 р.

Hа залізничному ремонтному заводі працювало 840 чоловік.

Споруджено нинішнє приміщення головної пошти.

Вийшло з друку польською мовою дослідження Юзефа Зелінського "Герб міста Станиславова".

Станиславів під час другої світової війни (1939-1945)

Червень 1939 р.

До Станиславова переїхав Тарас Франко, який працював тут вчителем до 1945р.

25 липня-22 серпня 1939 р.

Страйкували робітники лісопильного заводу (нині меблева фабрика). У місті нараховувалося 2300 безробітних.

17 вересня 1939 р.

Захищаючи червоний прапор на ратуші від поляків, загинули А.Євчук і П.Гундерт.

18 вересня 1939 р.

До Станиславова увійшли регулярні частини Червоної Армії.

23 вересня 1939 р.

Відбулося перше засідання нової управи, на якому були створені виконавчі органи місцевої влади.

Вийшов перший номер газети "Радянська Україна" (нині "Прикарпатська правда").

22 жовтня 1939 р.

Пройшли вибори до Hародних Зборів Західної України у Львові.

Почала виходити обласна молодіжна газета "Світ молоді" (згодом "Комсомольський прапор").

Жовтень 1939 р.

Відкрилися столярна, кравецька і шевська майстерні, меблева промислово-кооперативна артіль.

Залізничні майстерні були реорганізовані у паровозоремонтний завод.

Почала працювати кондитерська фабрика.

Листопад 1939 р.

Почали працювати всі підприємства міста, які не постраждали під час військових дій, та ті, які були законсервовані.

До Станиславова приїхав видатний діяч українського кіномистецтва, письменник О.Довженко.

Восени 1939 р.

Було створено обласну бібліотеку, обласну редакцію радіомовлення.

Відкрита міська поліклініка з 28 чол. медперсоналу та обласний протитуберкульозний диспансер.

4 грудня 1939 р.

Місто стало центром Станіславської області Радянської України.

21 грудня 1939 р.

Була відкрита фельдшерсько-акушерська школа у приміщенні колишнього "Будинку для бідних і калік" (1900). Школу у післявоєнні роки було реорганізовано у медичне училище.

Грудень 1939 р.

Прем'єрою вистави О.Корнійчука "Платон Кречет" розпочав свою роботу обласний музично-драматичний театр ім.І.Франка.

Hа базі філії Львівського музичного інституту ім.Лисенка було організовано музичне училище.

Січень 1940 р.

Розпочато будівництво взуттєвої фабрики, організовано швейну фабрику в приміщенні колишньої фабрики Шуртмана по вул.Бельведерській.

1 лютого 1940 р.

Було прийнято постанову про організацію обласної філармонії.

Березень 1940 р.

Відкрито перший в області вуз -- Станіславський учительський інститут.

Почали працювати три педагогічні школи і педагогічні курси.

1 травня 1940 р.

Був відкритий обласний історико-краєзнавчий музей, створений на базі міського музею "Покуття", Жаб'ївського музею "Гуцульщина" та окремих колекцій.

Травень 1940 р.

Був організований Гуцульський ансамбль пісні і танцю, основою якого став аматорський хор с.Космач.

Утворено Станіславське літературне об'єднання.

Червень 1940 р.

Hа гастролі приїхав Київський театр опери та балету, мешканці міста мали змогу послухати З.Гайдай, М.Литвиненко-Вольгемут, І.Паторожинського та ін.

1 вересня 1940 р.

Розпочала навчання фельдшерсько-акушерська школа на 120 учнів, був заснований технікум фізичної культури.

13 вересня 1940 р.

Організовано комітет охорони та збереження історико-культурних, архітектурних та археологічних пам'яток області.

Вересень 1940 р.

У місті працювало 113 продуктових і 45 промтоварних магазинів, 14 їдалень.

Жовтень 1940 р.

Почали випускати продукцію швейна і взуттєва фабрики, став до ладу меблевий комбінат, розвивалася металообробна, легка, меблева, деревообробна промисловості, індустрія будівельних матеріалів, почалася прокладка газопроводу Калуш-Станіслав.

1 січня 1941 р.

У місті діяло 50 промислових підприємств, де працювало 6600чоловік; 14 лікарняних установ, міська санітарна станція, будинок грудної дитини, 28 шкіл, 2 музичні школи і середнє музичне училище, 5 кінотеатрів, клуби, гуртки художньої самодіяльності.

Травень 1941 р.

Була організована перша обласна художня виставка.

22 червня 1941 р.

Hімецько-фашистські літаки бомбардували залізничну станцію Станіслава.

Кінець червня 1941 р.

Заарештований і ув'язнений у Станіславській тюрмі батько С.Бандери, священик УГКЦ о.Андрій Бандера.

29 червня 1941 р.

Перед відходом Червоної Армії були розстріляні в'язні Станіславскої тюрми.

2 липня 1941 р.

Місто було окуповане фашистськими загарбниками. У трьох таборах смерті у місті загинуло 127000 чоловік, 17600 чоловік було вивезено до Hімеччини.

Липень 1941 р.

По розстріляних у Станіславській тюрмі відбулася панахида і була висипана висока могила.

22 липня 1941 р.

У Станіславі вийшов перший номер газети "Українське слово".

1 серпня 1941 р.

Разом з усією Галичиною Станіслав був включений до складу "дистрикту Галичина".

3 серпня 1941 р.

У місті було розстріляно біля 600 чоловік.

Серпень 1941 р.

У місті діяли підпільний обком партії, який очолював