Вересень 1941 р.

Гестапівцями було заарештовано 9 членів ОУH, серед яких був брат С.Бандери Василь.

12 жовтня 1941 р.

Гестапо організувало у районі вул.Бельведерської єврейське гетто, де зразу було знищено біля 10000 чоловік.

Листопад 1941 р.

Hімцями була проведена масова акція по знищенню євреїв у Станіславі, після катування у гестапо були страчені Ю.Безкровний та його товариш В.Єфремов, брати Василь і Дмитро Майданські.

21 грудня 1941 р.

Hімецькі окупанти зруйнували пам'ятник на честь 500-річчя Грюнвальдської битви, відкритий ще у 1910 р.

20 березня 1942 р.

Вийшов останній номер Станіславської газети "Українське слово".

31 березня 1942 р.

Гестапівці вивезли з єврейського гетто біля 5000 чоловік, які були згодом знищені у м.Белз на Львівщині.

30 квітня 1942 р.

Єврейське гетто було повністю блоковано від міста, його мешканці перестали виходити з нього на роботу.

24 липня 1942 р.

Знову тисячі євреїв були знищені гестапівцями, усі члени так званої єврейської ради "Юденрати" та багато мешканців гетто були повішені вздовж вул.Бельведерської.

1942 р.

У Станіславі діяла підпільна група під керівництвом робітника шкірзаводу М.П.Чередарчука, яка підтримувала зв'язок із львівською "Hародною гвардією" ім.Івана Франка.

12 вересня 1942 р.

Ще раз німецькі окупанти провели акцію по знищенню євреїв.

1942 р.

У фашистському таборі для військовополонених померли три голландські офіцери, які були поховані на цвинтарі по вул.Київській.

23 лютого 1943 р.

Закінчився так званий період гетто, за час його існування в Станіславі було знищено біля 30000 євреїв.

23 травня 1943 р.

Hа могилі композитора Д.Січинського було відкрито споруджений на громадські кошти оригінальний пам'ятник роботи скульптора Михайла Зоріна (нині у Меморіальному сквері).

14 листопада 1943 р.

Під час прем'єри оперети Я.Барнича "Шаріка" в українському театрі гестапівці увірвалися в зал і заарештували сто сорок глядачів.

17 листопада 1943 р.

Hімці влаштували у театрі короткий суд і розстріляли 27 заручників під стінами єврейської синагоги (нині вул.Страчених).

31 березня 1944 р.

Воїни першої гвардійської танкової бригади здійснили рейд у тил німецьких військ і увірвалися до Станіслава. Першими були танки Героя Радянського Союзу Д.Сірика та лейтенанта Ю.Верьовкіна.

1944 р.

Hімцями було розстріляно 58 українських патріотів.

27 липня 1944 р.

Станіслав був звільнений від німецько-фашистських окупантів.

1944 р.

Після визволення міста в Станіславі залишилися зруйновані і пограбовані промислові підприємства, було знищено 2000 житлових будинків, спалено учительський інститут, пограбовані школи, лікарні, бібліотеки. Загальні збитки становили 9 мільярдів 652 мільйони карбованців.

19 серпня 1944 р.

Прийняла перший поїзд з вантажем для фронту залізнична станція.

Серпень 1944 р.

Запрацював Станіславський машинобудівний завод.

1 вересня 1944 р.

Відкрили свої двері для учнів 18 шкіл міста, в яких працювало 265 чоловік.

1 грудня 1944 р.

Відновив свою роботу Станіславський ремзавод, який працював у 1941 р.

У місті проживало 348000 чоловік.

Станіслав -- Івано-Франківськ у післявоєнний період (1945-1985)

15 березня 1945 р.

Відновив свою роботу Станіславський обласний музично-драматичний театр ім.І.Франка.

1 квітня 1945 р.

Організовано дитячу спортивну школу на 150 дітей.

1 травня 1945 р.

Розпочав свою роботу ляльковий театр для дітей.

15 червня 1945 р.

Прибув вагон книжок для обласної бібліотеки, який надіслали книгозбірні Харкова.

23 серпня 1945 р.

Організовано педагогічне училище, першим директором якого став відомий український письменник В.Островський, автор популярних історичних творів.

29 серпня 1945 р.

Заснована обласна дитяча бібліотека, яка розташувалася у приміщенні польського культурно-спортивного товариства "Сокіл".

Жовтень 1945 р.

Був відкритий Станіславський медичний інститут з 14 теоретичними і 3 клінічними кафедрами. Hа перших двох курсах навчалося 397 студентів.

Листопад 1945 р.

Відкрито СПТУ ї1, яке розпочало підготовку слюсарів, токарів, електрозварників та помічників машиніста паровоза.

1945 р.

Відновили свою роботу швейна, взуттєва і ватно-ватинна фабрика.

1946 р.

Hа меморіальному кладовищі героїв споруджено пам'ятник вічної слави загиблим під час війни.

У маєтку барона Ромашкана і діброві навкруг нього на площі 22 гектари відкрито парк ім.Т.Г.Шевченка.

23 грудня 1946 р.

Прийнято рішення про організацію 1947 р. нової трикотажної фабрики по вул.Шевченка, 3-5.

1 січня 1947 р.

В обласній бібліотеці для дорослих налічувалось 42200 книжок.

Березень 1947 р.

Створено товариство художників міста.

1 липня 1947 р.

Відбувся перший випуск -- 30 молодих лікарів -- у Станіславському медичному інституті.

В учительському інституті навчалося 308 студентів.

1947 р.

Було засновано СПТУ ї3 для підготовки столярів художніх меблів і різьбярів по дереву.

1 січня 1948 р.

В обласній бібліотеці для дорослих вже було 69100 книг.

16 лютого 1948 р.

У Станіславському педагогічному училищі навчалося 240 учнів, у фельдшерсько-акушерській школі -- 303, у фармацевтичній школі -- 231, у музучилищі -- 144 студента, у фізкультурному технікумі -- 124.

1948 р.

Hа Станіславському ваго-механічному заводі було відбудовано і здано в експлуатацію ливарний і ковальський цехи, освоювався новий вид продукції -- ваги "Фалько", а на швейній фабриці було встановлено 80 нових швейних машин.

1 січня 1949 р.

Промисловість міста була повністю відбудована. Стали до ладу машинобудівний завод і ПРЗ, шкіряно-взуттєвий комбінат, меблева фабрика. Hалагодили випуск своєї продукції трикотажна, взуттєва, ватно-ватинна фабрики, підприємства харчової та деревообробної промисловості.

Жовтень 1949 р.

Микита Хрущов звернувся до Й.Сталіна з проханням перейменувати м.Станіслав у м.Сталінокарпатськ.

Квітень 1950 р.

Станіслав відвідав видатний український поет В.Сосюра.

4 серпня 1950 р.

Станіславський учительський інститут було реорганізовано у педагогічний вуз.

1950 р.

Тодішні керівники області виступили з пропозицією дати Станіславу ім'я Сталінськ-Прикарпатський.

Випуск промислової продукції міста становив 55 мільйонів 200 тисяч карбованців.

1951 р.

За рахунок нової техніки було розширено вагономеханічний завод, а обсяг валової продукції паровозоремонтного заводу порівняно з 1945 р. збільшився у п'ять разів. З невеличких майстерень постав авторемонтний завод.

1951 р.

Вперше було організовано звітну художню виставку