Для розвитку будівельної галузі є запаси гравію, глини і каменю та значні лісові ресурси.

Лісовий фонд району складає 90901,4 га. Раціональним використанням лісових ресурсів, веденням державного обліку лісів, державного лісового кадастру, організацією проведення рубок головного користування, санітарних рубок займається Вигодське державне лісогосподарське підприємство та Долинське спеціалізоване міжгосподарське підприємство по веденню лісового господарства.

В гірських карпатських лісах багато природних ягідників суниці, малини, ожини, чорниці, брусниці, а також багата фауна (олені, ведмеді, козулі, рисі, куниці тощо).

Природозаповідний фонд Долинщини — 4928,6 га.
Економіка району багатогранна і представлена такими галузями матеріального виробництва: промисловість, будівництво, сільське господарство, транспорт, побутово-торговельне обслуговування.

Нематеріальна сфера — це освіта, здоров'я, соціальні служби, житлово-комунальне господарство і ін.

Провідною галуззю економіки району, в якій сконцентрована більша частина виробничих фондів і в якій зайнята значна кількість населення району, е промисловість,

1. Промисловість

Промисловий потенціал району станом на 01.01.2000 р. нараховує 21 промислове підприємство з чисельністю працівників 6081 чоловік та річним обсягом промислового виробництва близько 133130 тис. грн. Промисловий потенціал включає різні галузі промисловості.

До основних відносяться:

Нафтогазова та деревообробна промисловості. Це такі підприємства, як НГВУ „Долинанафтогаз", „Долинський газопереробний завод", ДП „Деревообробний завод" і ТОВ „Уніплит", ВАТ „Вигодський лісокомбінат", ВАТ „Долинський ДОЗ". Основна спеціалізація — видобуток нафти, газу (природного і попутного), виробництво відбензиненого газу, стабільного газового бензину, віконних та дверних блоків, плити ДВП, паркету.
Промисловість будматеріалів, до якої відносяться такі підприємства, як ВАТ „Будзалізобетон", ВАТ „Волинський завод залізобетонних виробів". Вони виробляють збірний залізобетон, бетонні блоки, товарний бетон.
Легка промисловість, підприємства якої виробляють пряжу, вату, швейні та інші вироби (ВАТ „Долинська бавовнопрядильна фабрика", КП „Довіра", ЗАТ фірма „Спецодяг", ЗАТ Долинська фабрика „Едельвейс").
Порівняно невисокий відсоток у структурі промислового виробництва займає харчова промисловість (0,5%).

Із продуктів харчування в районі виробляється молочна продукція, виварювальна кухонна сіль та хлібобулочні вироби.
Лісохімічну промисловість представляє ВАТ „Живиця", що продукує реагенти для буріння, карбомідоформальдегідні смоли. В нашому районі можна отримати також поліграфічні послуги (ВКП „Долинська друкарня", п/п Кузьмінчук).

Півстоліття минуло з тих пір, як 30 серпня 1950 року на околиці Долини із свердловини № 1 вдарив потужний нафтовий фонтан, підтвердивши прогнози геологів проте, що долинська земля багата не тільки добірними карпатськими лісами, соляними джерелами, а й потужними родовищами чорного золота. Від того дня розпочався для Долини і її мешканців новий відлік часу – початок оновлення старовинного міста і його околиць, бурхливий розвиток нафтогазової промисловості, будівельної індустрії, соціально-культурної сфери тощо.

Про наявність нафти у надрах прикарпатської землі було відомо ще понад сто років тому, а в селі Ріпному колишнього Долинського повіту нафту почали видобувати в кінці XIX століття.

Відкриття нових нафтових родовищ, що започаткувалося фонтаном із свердловини № 1, вивело Долинський нафтопромисловий район в число найбільших в Украйні. В 1963 році було досягнуто максимального видобутку газу – 1,2 млрд. кубометрів, а в 1966 році – 2 млн. тонн нафти.
Всього за 50 років на родовищах Долинського нафтового регіону видобуто 49 мільйонів тонн нафти і 19 мільярдів кубометрів газу. Нафтогазовидобувне управління “Долинанафтогаз” виросло в сучасне підприємство з розгалуженою виробничою і соціальною інфраструктурою і кваліфікованими спеціалістами.
На сьогоднішній день, внаслідок природного виснаження родовищ, видобуток продукції зменшився, але все ж Нафтогазовидобувне управління “Долинанафтогаз” є найбільшим підприємством в регіоні, позитивно впливає на політичний і соціальний розвиток району, залишається лідером нафтовидобутку нафти на Прикарпатті.

Потенційні ресурси Долинського нафтопромислового району ще далеко не вичерпані і на перше січня 2000 року становили понад 120 млн. тонн умовного палива.

За прогнозами геологів значні запаси нафти і газу криються на глибині понад 6-7 тисяч метрів і в Долинських буровиків є досвід будівництва таких свердловин. Значного підвищення нафтовилучення продуктивних пластів можна досягти бурінням горизонтально-розгалужених і похилих свердловин, вдосконаленням системи заводнення покладів.

На дев‘яти перспективних площах регіону потрібно вести пошуково-розвідувальне буріння з метою виявлення нових родовищ. Все це підтверджує, що Долинщина і в майбутньому вважатиметься важливим нафтовим регіоном незалежної України, краєм невичерпних природних багатств.
У Долинському регіоні, де нині експлуатується десять родовищ, промисловий нафтовидобуток започаткувався в підгір‘янському селі Ріпному (до 1880 року - Ріпне), де віддавна селяни використовували маслянисту чорну рідину для змащування возів та для інших господарських потреб.
З нафтовидобутком й пов‘язане заснування села Ріпного. Його назва походить від назви потічка, який бере початок в урочищі Росище на висоті 785 метрів над рівнем моря. У сільській історії зазначено, що відомості про цей струмок сягають 1411 року в описах князя Теодора Лабартовича. Власне, цей струмок привернув увагу тим, що на поверхні води з‘явилися маслянисті плями. Це спонукало людей шукати витоки незвичайної рідини, копати колодязі для її збору.

Перший колодязь для видобування нафти був викопаний в 1786 році. Згодом, глибина тих “криниць” сягала 30 і більше метрів. З них нафту черпали дерев‘яними коновками (відрами). А з винаходом львівським бляхарем Братковським та аптекарем Лукасевичем гасової лампи виникла потреба збільшення видобутку нафти і цим почали займатися промисловці. Які, маючи кошти, шукали можливості вигідно вкласти свій капітал.

До нафтових джерел хлинули іноземні комерсанти.

Більшість свердловин у Ріпному належала французькій фірмі “Альфа”. Наприкінці XIX ст. колодязний спосіб видобутку нафти почало витісняти буріння глибших свердловин механічним ударним методом. Перші бурові роботи в Ріпному розпочалися в 1887 році, а вже в 1892 році тут діяло 11