Раритетне фото подвір'я замку.

Якщо обходити фортецю за периметром, на стіні, недалеко від страшної вологої плями (сподіваюсь, вчені вже визначили, що то воно за таке?) можна побачити слід від гармати. Орнамент там переривається, натомість замість нього легко побачити зображення глечика. Людмила Іванівна розповіла легенду про це місце. Начебто у ті часи, коли ще не було колодязя на території фортеці, замок якось взяли в облогу вороги. Мужньо обороняли твердиню сотні воїнів, але вони робили б це з подвійною силою, якщо б мали що попити. Спраглі вояки були на межі смерті - і тоді якась мужня дівчина вночі зробила вилазку до струмка, який обігає навколо фортеці. Вона набрала повний глечик води (якраз на сто воїнів і вистачить, ага. Наївні тоді були дівчата), та вже під час підйому у неї влучила ворожа стріла. Дівчина, стікаючи кров‘ю, все ж донесла свою цінну ношу до змучених солдат - а потім романтично померла в них на руках. Після цього вояки схаменулися та взялися копати колодязь глибиною 65 метрів.

Зараз у планах Хотинського архітектурного заповідника - відновлення хоча б фрагменту славетних висячих садів, якими славилося місто за турецьких часів, та, можливо, підірваного у 1940-ві рр. мінарету. Давній друг сайту Ігор Хома зі Львова десь прочитав, що у програмі дій міської ради Хотина на період 2004-2010 р.р. планують відкрити кімнати для туристів в фортеці, зробити тир, де можна постріляти з середньовічної зброї, в тому числі, з гармат. Ну, сучасні каноніри, до роботи? :)
Мої враження від святкування тисячоліття міста (яке відбувалося у вересні 2002 року) - див. в архіві гостьової книги за вересень-2002. До речі, до свята відновили дахи майже всіх башт - і відновлювали їх майстри з Закарпаття за старими технологіями. Кожна маленька дощечка (чи як це називається) коштувала 60 копійок, а треба їх було на відновлення тисячі і тисячі. Ось так!