якщо відрядна частина його заробітної плати відноситься до постійних витрат, то погодинна - до змінних. В управлінському обліку такий розподіл відсутній. Складність розподілу витрат на змінні та постійні викликана тією обставиною, що існує доволі суттєва частка в загальній сумі витрат, які важно однозначно віднести до перших чи до других. До таких умовно - постійних витрат належать, наприклад, витрати на поточний ремонт зернозбирального комбайну, які не можливо прямо ув'язати із кількістю центнерів зібраного цим агрегатом збіжжя та розподілити на окремі культури;
- визначити математичну залежність між додатковими обсягами виробництва та величиною ЗОВ.
Біологічні фактори мають значний вплив на врожаї чи тваринницьку продукцію. Наприклад, залучення додаткових посівних площ, зовсім не означає, що на кожен додатковий гектар буде внесено стільки же мінеральних добрив, скільки зазвичай використовується при обробітку вже освоєної ріллі. А якщо додати до різної родючості ґрунтів, ще й щороку змінні погодні умови, сівозміни та інфляцію на матеріальні складові стає зрозумілим, що впровадження CVP-аналізу потребує обробки великих масивів статистичної, агротехнічної та економічної інформації, і в принципі не можливе без комплексної автоматизації планово-облікових процесів;
- розрахувати, при якому прогнозованому прирості обсягу виробництва, постійні витрати здійснять «стрибок», що виникає об'єктивно, і продиктований інтересами нарощення виручки та розширенням технічних рамок виробничого процесу.
Теоретично неминучість збільшення постійних витрат в довгостроковому періоді при нарощенні виробництва викликана існуванням двох видів економічного зростання - реального та потенційного. Перше в сільському господарстві проявляється, коли задіються виробничі потужності, які через кризові явища раніше не використовувалися - напівпорожня ферма знову заповнюється нормативною чисельністю тварин. Амортизація на будівлю при цьому не змінюється, як і переважна більшість інших постійних витрат. Потенційне зростання, пов'язане з розширеним відтворенням, та передбачає введення в експлуатацію нових виробничих потужностей і такий приріст натуральних обсягів продукції, якого за жодний рік існування господарства ще не спостерігалося. Як наслідок, неодмінно зростуть і амортизація, і оплата праці управлінського персоналу, і орендні платежі за землю тощо. В цьому випадку постійні витрати за абсолютним значенням неодмінно «підуть в гору». Фінансовим службам задля визначення приросту постійних витрат необхідно повною мірою володіти інформацією щодо планового залучення інвестицій чи кредитів, та їх характеру в контексті напрямків використання - якщо це поповнення оборотного капіталу, то це реальне зростання, постійні витрати або сталі, або змінюються не значно, якщо це оновлення основного капіталу - то слід очікувати їх «стрибка».
Лише після виконання перелічених заходів управління витратами на підприємстві може бути переведено на CVP - аналіз. Його здійснення передбачає застосування таких показників як:
- маржинальний прибуток (МП), що представляє різницю між виручкою та змінними операційними витратами. Необхідність його введення викликана тим, що постійні витрати на відміну від змінних не можуть бути прямо віднесені на певний вид продукції За допомогою цього показника визначається внесок кожної культури у дохід підприємства;
- операційний важіль (ОВ) - відношення МП до операційного прибутку (ОП);
- поріг рентабельності (ПР) або точка беззбитковості. Показує об'єм виручки, при якому підприємства не має збитків при заданому рівні ЗОВ та ПОВ або: Виручка = ЗОВ + ПОВ.
Дія або сила операційного важеля проявляється в тім, що будь-яка зміна виручки завжди породжує більш істотну зміну прибутку. Цей ефект обумовлений різним ступенем впливу динаміки постійних та змінних витрат на формування операційного прибутку підприємства при зміні натурального обсягу виробництва. При оптимізаційному прогнозуванні важливість даної концепції полягає в тому, що сила операційного важеля сигналізує про рівень господарського ризику. А функціонально- математична залежність приросту ЗОП від приросту виручки як раз і потрібна для того, щоб на практиці прорахувати дію ОВ на кожен варіант зростання чистого доходу. Операційний важіль тим вище, чим ближче до порогу рентабельності знаходиться обсяг продажів. Для продукції з високим значенням рівня операційного важеля положення нижче порогу рентабельності супроводжується великими збитками, але перетин крапки беззбитковості винагороджується прибутком, який при збільшенні продажів швидко зростає. Операційний важіль дуже чутливий до співвідношення змінних і постійних витрат: при однакових сумарних витратах він тим більше, чим менше частка змінних витрат. Тому вже згаданий вище «стрибок» постійних витрат, навіть при зниженні змінних витрат на одиницю продукції, незмінно веде до вибору стратегії, націленої на потенційне зростання.
Операційний важіль дозволяє проаналізувати найбільш раціональні оптимізації всього витратного механізму є правильне визначення математичної залежності між приростом рослинницької чи тваринницької продукції та обсягом змінних витрат під конкретну групу культур чи тварин. Виявлена за допомогою таблиці проблема із нарощенням рентабельності у підгруп З2 та ЗЗ може бути частково вирішена шляхом віднесення як можна більшої частини постійних витрат в категорію змінних, суворо додержуючись економічної сутності цих двох ключових чинників у витратному механізмі. Адже на практиці постійні витрати зменшити доволі важко, навіть коли відбувається зниження обсягів виробництва, і пов'язаний з цим спад реалізаційної виручки, не кажучи вже про нарощення натуральної складової чистого доходу з неодмінним «стрибком» постійних витрат в разі настання згаданих у підпункті З обставин. Так, наприклад, орендна плата за земельні паї, може бути прив'язана до валового збору, а нарахування амортизації в бухгалтерському обліку здійснювати виробничим методом для як можна більшої частини основних фондів.
Піднята проблематика була особлива актуальною
