У наш час багато зарубіжних компаній, серед яких «IBM», «Coca- Cola», широко диверсифіковані, налічують декілька видів бізнесу або сфер, а також самостійних центрів ділової активності. Тенденція до диверсифікації, наявність різнопрофільних напрямків забезпечують підприємцям стійкість фінансового становища у нестабільному ринковому середовищі. Виходячи зі сфер бізнесу фірми, формується її місія.

Місія організації — виражене словесно основне соціально значуще функціональне призначення організації у довгостроковому періоді.

Місія визначає місце, роль та становище підприємства у суспільстві, його громадський статус. Її можна розглядати як стратегічний інструмент, що характеризує цільовий ринок та бізнес, або як основну діяльність підприємства. Формування місії повинно бути чітке; до процесу обговорення залучаються працівники фірми або інші учасники підприємницької активності, що допомагає оцінити перспективи і можливості фірми. Це необхідно для забезпечення довгострокової конкурентоспроможності. Крім цього, корпоративна місія відіграє важливу комунікаційну роль — як внутрішню (для роз'яснення цілей діяльності підприємства), так і зовнішню (для інформування акціонерів, постачальників, споживачів).

Місія має й філософсько-етичний аспект, свого роду зв'язуючий культурний елемент, який дозволяє організації функціонувати як єдиному цілому. Вона відображає філософію бізнесу, об'єднує діловий світ зі світом індивідуума, допомагає однозначно сприймати події та знаходити спільну мову.

Формулювання місії повинно бути також простим, достатньо стислим та відображати: загальну характеристику потреб, що задовольняються підприємством, характер продукції підприємства, основні конкурентні переваги. Формулювання місії, як правило, дається на першій сторінці річного звіту підприємства, проголошується вищим керівництвом на зборах акціонерів, широко використовується у маркетинговій політиці.

Місія може бути сформульована, виходячи з відповіді на питання: «Хто ми, що ми робимо, куди рухаємось?». Наприклад, для компанії «MCI Communication» вона звучить таким чином: «Місією MCI є лідерство у сфері глобальних телекомунікаційних послуг».

Місія групи готелів «LHW» була сформульована так: «Ми — найкрупніша та єдина у своєму роді група престижних готелів. Ми працюємо, щоб пропонувати нашим клієнтам надзвичайне обслуговування та комфорт для задоволення будь-яких смаків та запитів з метою створення максимально зручної для клієнта обстановки, прагнемо, щоб єдиними сюрпризами для наших гостей були приємні сюрпризи».

Підприємницька діяльність спрямована на досягнення комерційного успіху. Це обумовлено ринковими умовами господарювання.

За ступенем пріоритетності існують такі цілі підприємницької діяльності:

• кінцева ціль;

• проміжні цілі.

Кінцева ціль — це одержання прибутку. Переважна частина чистого прибутку спрямовується не на особисте споживання, а вкладається у подальший розвиток фірми, найбільш перспективні сфери бізнесу.

Проміжними цілями можуть бути: найбільш повне задоволення споживчого попиту на товари та послуги, обслуговування певної групи клієнтів (сегмента ринку), підвищення іміджу фірми та зміцнення її позицій на ринку, економія часу споживачів, клієнтів. Вони відображають отримання соціального ефекту (рис. 1.1).

Після того як сформульована місія організації, необхідно визначити довгострокові (стратегічні) та короткострокові (тактичні) цілі. Подальший розподіл може бути продовжений до рівня завдань. Як правило, вони об'єднуються у ієрархічну модель — «дерево цілей».

Зокрема, довгострокова мета компанії «Federal Express» — «стати найбільшою та кращою транспортною компанією у світі», компанії «General Electric» — «стати найконкурентоспроможнішою компанією у світі і займати перші та другі місця в усіх сферах, де працює компанія».

Генеральна (кінцева) мета групи готельного бізнесу «LHW» — підтримувати найвищі стандарти готельної справи та задовольняти найбільш вимогливі смаки, а авіакомпанії — досягнути найвищих показників у роботі за весь час існування компанії, підвищуючи у майбутньому році перевезення пасажирів і вантажів, утримуючи лідерські позиції на російському ринку авіаперевезень.

У процесі постановки цілей необхідно, щоб вони відповідали таким вимогам: були конкретними, кількісно вимірюваними; зорієнтованими у часі; реалістичними, практично досяжними і збалансованими з можливостями фірми; взаємно узгодженими; сформульованими письмово.

Результативність цілей підприємництва залежить від того, наскільки обґрунтовано вони розроблені, як широко і повно про них інформований персонал фірми, як організоване стимулювання їх практичного здійснення.

Власна вигода є рушійним фактором підприємницької діяльності. Заради отримання прибутку підприємець організовує справу. Громадське благо не є для підприємця головним. Але це не дає підстав змішувати особистий зиск з громадськими інтересами. Наприклад, Г.Форд зайнявся виробництвом автомобілів зовсім не з благодійних спонукань. Він переслідував особисту вигоду, але його діяльність дала поштовх розвитку автомобілебудування практично в усіх країнах світу.

Власна вигода є рушійним фактором підприємницької діяльності. Заради отримання прибутку підприємець організовує справу. Громадське благо не є для підприємця головним. Але це не дає підстав змішувати особистий зиск з громадськими інтересами. Наприклад, Г.Форд зайнявся виробництвом автомобілів зовсім не з благодійних спонукань. Він переслідував особисту вигоду, але його діяльність дала поштовх розвитку автомобілебудування практично в усіх країнах світу.

У сучасних умовах зацікавленість підприємців доповнюється новими моментами. Їхній особистий інтерес все більше поєднується з колективним (громадським) інтересом фірми та суспільства в цілому.

Підприємницька діяльність спрямована на більш раціональне використання капіталу: власності та іншого майна, фінансових, матеріально- технічних, трудових, інтелектуальних ресурсів.

Підприємець є власником, користувачем та розпорядником власності, що означає, зокрема:

• можливість вільно та самостійно приймати рішення (володіння у його реальному виявленні);

• координацію усіх видів діяльності та всіх учасників процесу виробництва (правоздатність);

• організацію виробництва та збуту, витрачання коштів, надання та отримання майна в оренду та ін. (розпорядження у конкретному виявленні).

Власник, що має право володіння, користування та розпорядження майном, яке він сам використовує як засоби виробництва для випуску певної продукції та отримання доходу, перетворюється в управляючого, а відносини власності — в управлінські відносини. Коли відбувається відокремлення управління від власності на засоби виробництва та вироблені продукти, коли для управління процесом виробництва наймаються професіонали-управлінці (менеджери), управління набуває характеру відносно самостійного від власників або підрозділів фірми, зайнятих виконанням окремих функцій.

Таким чином, суть підприємництва полягає у тому, щоб знаходити можливості найкращого використання власності (капіталу, майна, патентних прав та інших ресурсів) та намагатись реалізувати ці можливості у практичну діяльність.

Підприємництво передбачає майнову відповідальність суб'єкта за результати господарської діяльності.

Підприємець, який здійснює свою діяльність як юридична особа, відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з цією діяльністю, своїм майном. Ступінь майнової відповідальності залежить від виду підприємства, тобто усім своїм капіталом та особистим майном, або лише капіталом.

Підприємництво несе персональну, а не колективну, економічну та адміністративну відповідальність за результати роботи. Для підприємців розширюються майнові можливості, зокрема: укладання договорів (контрактів) по найму з робітниками, а в необхідних випадках, з профспілками; здійснення оплати праці робітників у відповідності з умовами договорів; забезпечення якості вироблених товарів (робіт, послуг); дотримання законних вимог та прав споживачів, створення працівникам належних умов праці; проведення заходів щодо забезпечення екологічної безпеки.

Правові норми підприємницької діяльності включають також порядок припинення діяльності фірми або індивідуального підприємця (процедура ліквідації). Діяльність підприємця припиняється:

• з власної ініціативи;

• на підставі рішення суду;

• у разі закінчення строку дії ліцензії;

• при банкрутстві;

• в інших випадках, передбачених чинними законодавчими актами.

У будь-якому випадку визначається механізм та строки припинення

підприємницької діяльності.

Підприємництво тісно пов'язане з інноваційною діяльністю (новаторством), творчим пошуком.

Підприємців постійно стимулює конкуренція, прагнення закріпитись на ринку, розширити свій вплив на нових географічних просторах. У сучасних умовах все важче підвищувати доходи тільки завдяки підвищенню цін. Витримати конкуренцію, забезпечити виживання свого підприємства спроможний тільки той, хто турбується про високу якість, постійно оновлює продукцію, яка користується підвищеним попитом у покупців. Для цього заповзятливі підприємці повинні постійно думати про нові технології, удосконалювати організацію виробництва та збуту продукції, знаходити вигідних постачальників та оптових покупців, застосовувати різні методи стимулювання продажу, покращувати якість сервісного обслуговування.

У діловому світі завжди цінувалась здатність до прийняття нестандартних рішень, творчий підхід до оцінки ситуації. Новаторство набуває особливої ролі у зв'язку з прискоренням науково-технічного прогресу, впровадженням прогресивних технологій у практику діяльності підприємств, використанням Інтернет-ресурсів та електронної комерції.

Підвищення вимог до надійності, якості, дизайну та інших параметрів продукції для багатьох фірм обумовлює необхідність обґрунтування проектів для впровадження їх у практику роботи підприємств. Держава, конкуренти, зарубіжні підприємницькі організації виявляють підвищений інтерес до новітніх досягнень у науці, техніці, виробництві та інших сферах діяльності. Результатом процесів, що відбуваються в цьому аспекті, є створення інноваційних фірм, головною метою яких є пошук перспективних науково-технічних розробок та організація виробництва на основі відібраних технологій.

Підприємництво завжди пов'язане з нововведеннями. На цей бік економічної діяльності звертали увагу Й. Шумпетер, А. Маршалл. Якщо Й. Шумпетер показав тотожність підприємництва і нововведень, то А.Маршалл стверджував, що дійсна роль підприємців (або винахідників) у житті суспільства полягає у тому, що своїм нововведенням вони не тільки створюють новий порядок, але й, що дуже важливо, прискорюють процеси, які зароджуються у суспільстві.

Більш правильною видається оцінка підприємця, дана Й. Шум- петером. Він вважав, що підприємець рішуче ламає старі форми виробництва та організації життя суспільства, є революціонером в економіці, засновником соціальної і політичної революції. Він здійснює «творче руйнування», є головною фігурою в економічному розвитку суспільства. Отже, підприємництво і новаторство — одне ціле.

Для підприємництва характерний особливий стиль