Потреби мають здатність випереджати рівень виробництва. Це пояснюється тим, що розвиток суспільства, а отже, і бізнесу, породжує такі потреби, які не можуть бути задоволені наявними продуктивними силами. Зростання цих потреб наштовхується на вузькі рамки можливостей їхнього задоволення, що зумовлює потребу в нових продуктивних силах (технологія, техніка, впровадження нових професій та ін.).
Потреби не можуть відставати від розвитку виробництва. Можливість задоволення різних потреб, що виникають, — завдання підприємця. Він є носієм всіх економічних інтересів — особистого, колективного, суспільного, групового, сімейного. Реалізація економічного інтересу дозволяє ефективно вирішувати протиріччя і суперечності. А це можливо тоді, коли людина включається у суспільне виробництво та бізнес.
Специфіка потреб та інтересів визначається економічним та соціальним становищем людей. Підприємництво стає засобом реалізації інтересів та задоволення потреб. Бажання підвищувати свій добробут заохочує людину працювати напружено, тому що продуктивна праця, як правило, дає ефективні результати.
Система стимулів — складовий елемент розвитку підприємництва. Очікування винагороди стимулює працівників виробляти більше, а підприємців — керівників фірм — раціонально використовувати ресурси, оптимізувати витрати. Стимули виконують певну роль в обслуговуванні бізнесу, мають вплив на формування відносин між людьми. Наприклад, матеріальні стимули спонукають до праці для отримання заробітної плати, премій, духовні — на суспільне визначення, соціальні — на поліпшення умов праці і життя. Однак загальна їхня функція — активізація трудової та підприємницької діяльності. Процеси впливу здійснюються у взаємоузгодженості, оскільки винагорода за працю може супроводжуватись поліпшенням соціального забезпечення людини. Підприємництво розширює можливості застосування дійових методів стимулювання праці персоналу, з'єднує індивідуальні інтереси з колективними. Наявність стимулів дає змогу створити власну справу, зайнятися тією працею, яка подобається з тим, щоб реалізувати намічену бізнес-ідею у життя.
Економічні закони ринку також виступають рушійними силами розвитку підприємницької діяльності. Перш за все це стосується закону вартості, закону попиту і пропозицій.
Суть першого з них полягає в тому, що обмін товарів здійснюється на основі їхньої суспільної вартості, тобто відповідно до суспільно-необхідних витрат праці на їхнє виробництво. В умовах ринку закон вартості діє як закон цін. Ціна — вияв закону вартості. Коливання цін є стимулятором збільшення виробництва одних товарів та зменшення інших. Ціни — це потужний регулятор, який впливає одночасно на попит і пропозицію. Попит визначає обсяг і структуру пропозиції, диктує свої вимоги до виробництва. З іншого боку, пропозиція формує попит через асортимент вироблених товарів та їхні ціни. Як правило, чим вище ціна, тим менше купують товарів, тобто менший обсяг реалізованого попиту. Щодо пропозиції, то чим вищі ціни, тим вигідніше виробляти товари і тим більше їх надходитиме на ринок. Суперечність між попитом та пропозицією є прискорювачем виробничих, комерційних, інноваційних процесів. Рушійні сили розвитку підприємницької діяльності узагальнені на рис. 1.3.
Підприємництво здійснюється на основі таких принципів:
• вільний вибір підприємцем видів підприємницької діяльності;
• самостійне формування підприємцем програми діяльності та вибір постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги;
• вільний найм підприємцем працівників;
• комерційний розрахунок та власний комерційний ризик;
• вільне розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів;
• самостійне здійснення підприємцем зовнішньоекономічної діяльності, використання підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд.
Підприємництво тісно пов'язане з поняттям «бізнес».
Бізнес — це справа (діяльність), спрямована на отримання вигоди або прибутку.
Суб'єктами у бізнесі можуть виступати як фізичні, так і юридичні особи. Передбачаючи здійснення у кінцевому підсумку комерційних операцій, бізнес може бути у різних сферах — виробництві, торгівлі товарами, банківській та страховій справах, проведенні транспортних, орендних та інших операцій.
Бізнес — поняття більш широке, ніж поняття підприємництво. Це обумовлюється двома основними обставинами.
1. Бізнес охоплює більший спектр видів діяльності шляхом проведення як одноразових, так і постійних бізнес-операцій. Підприємництво здійснюється тільки у видах діяльності, дозволених законодавством України. Наприклад, громадянин продав свій старий автомобіль знайомому за ціною вищою, ніж на ринку. На цій одноразовій операції він зробив бізнес, але такого учасника не можна назвати підприємцем. Мають місце випадки проведення бізнес-операцій у тіньовому секторі економіки.
Підприємець — той, хто пройшов процедуру державної реєстрації у місцевих органах влади, набув певного статусу, має ліцензію або торговий патент, сплачує податки, веде облік та документацію.
2. Кількість учасників у бізнесі більша, ніж кількість офіційно зареєстрованих суб'єктів підприємницької діяльності.
Підприємництво та бізнес мають схожі риси. Це — ініціативна та самостійна діяльність, ризик, відповідальність, ділові відносини між учасниками, вигідна справа, мобільність.
Література
1. Конституція України: Закон України // Закон і бізнес,— 1996.— № 105.
2. Цивільний кодекс України. — К.: Парламентське вид-во, 2003.
3. Господарський кодекс України. — К.: Видавництво «Право», 2003.
4. Про банки і банківську діяльність: Закон України // Відомості Верховної Ради України. — 1991.— № 25.
5. Про господарські товариства: Закон України // Відомості Верховної Ради України. — 1991. — № 49.
6. Про захист прав споживачів: Закон України // Відомості Верховної Ради України. — 1991. — № 30.
7. Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності: Закон України // Голос України. — 1991. — 18 груд.
8. Про охорону навколишнього середовища: Закон України // Відомості Верховної Ради України. — 1991. — № 41.
9. Про страхування: Закон України // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 18.
10. Про товарну біржу: Закон України // Голос України. — 1993. — 11 січ.
11. Бусыгин А.В. Предпринимательство: Основной курс: Учебник для вузов. — М.: ИНФРА, 1997.
12. Виноградська А.М. Комерційне підприємництво: сучасний стан, стратегії розвитку. — К.: Центр навчальної літератури, 2004. — 807 с.
13. Виноградська А.М. Основи підприємництва: Навч. посіб. — К.: Київ. нац. торг.-екон. ун-т, 2002. — 382 с.
14. Виноградська А.М. Підприємництво у структурі економічних відносин перехідного періоду // Сучасні економічні проблеми розвитку підприємництва: Зб. наук. праць. — К.: Київський державний торговельно-економічний університет. — 2000.
15. Виноградська А. Розвиток малого підприємництва // Економіка України. — 1999. — № 2.
16. Виноградська А.М. Механізм розвитку малого підприємництва / / Вісник Київського державного торговельно-економічного університету. — 1998. — № 4.
17. ВиноградськаA.M. Основні напрямки регіональної політики розвитку малого підприємництва // Вісник Київського державного торговельно-економічного університету. — 1999. — № 2.
18. Виноградская A.H. Предпринимательство в розничной торговле // Бизнес Информ. - 1999. - № 17-18.
19. Виноградська A.M. Розвиток українського туристичного бізнесу // Економіка. Фінанси. Право. — 2000. — № 5.
20. Виноградская A.H. Стратегия развития гостиничного бизнеса // Бизнес Информ. — 2000. — № 1-2.
