Підприємництво як певний стиль і тип господарської поведінки має такі характерні риси:

• мобільність, гнучкість, динамічність;

• цілеспрямованість і настирливість у здійсненні бізнесу;

• ініціативність, творче ставлення до справи і підприємливість;

• пошук нетрадиційних рішень, нових дій у сфері бізнесу;

• готовність до ризику та вміння ним управляти;

• комунікативний характер діяльності;

• оперативність рішень та дій;

• орієнтація на потреби споживачів, їхню поведінку на ринку;

• дотримання морально-етичних принципів та ділового етикету.

Підприємець безперервно шукає нові способи дій, які, за задумом,

спроможні призвести до успіху. Він удосконалює якісні характеристики продукції, що виробляється, впроваджує прогресивні технології та усе нове, що є у практиці вітчизняного та зарубіжного бізнесу, замислюється над питаннями розміщення web-сайту фірми як рекламного майдан- чика у мережі Інтернет для розширення клієнтури та просування послуг на зовнішніх ринках. Підприємець ретельно формує маркетингову політику, встановлює договірні ціни відповідно до вимог економічної ситуації, співвідношення між попитом і пропозицією.

Пошук партнерів, клієнтури, фінансових ресурсів, матеріалів і сировини, обладнання, транспортних засобів, приміщення, вигідних ділових контактів, документів, інформації — завжди у полі зору справжнього підприємця. Він завжди поспішає, оскільки вважає, що «час — гроші». І саме це дає імпульс до напруженої праці, у тому числі у вихідні дні, період відпустки. Така поведінка у сфері бізнесу відрізняється від звичайної праці у державних структурах.

Характерними особливостями підприємництва є також:

• обмін діяльністю між суб'єктами ринку, прагнення кожного учасника нав'язати та реалізувати свої інтереси;

• виявлення особистої чи колективної ініціативи у формуванні комерційних відносин з партнерами по бізнесу, перспектив подальшого співробітництва на вигідних умовах;

• готовність та уміння проводити різні форми ділового спілкування, здатність йти назустріч контрагентам із збереженням своєї позиції на товарному ринку;

• вміння виявляти серед запропонованих комерційних пропозицій привабливу угоду на основі проведення попередніх підприємницьких розрахунків, оцінки ринкової ситуації.

Існують дві моделі підприємництва:

• класична — орієнтується на максимізацію віддачі від ресурсів, які має підприємство;

• інноваційна — передбачає впровадження прогресивних технологічних та новаторських рішень, інших можливостей у сфері бізнесу, навіть якщо власних ресурсів для цього недостатньо.

Найчастіше ці моделі використовуються одночасно.

Основними функціями підприємницької діяльності є:

1. Ресурсна — мобілізація внутрішніх та зовнішніх ресурсів (фінансових, трудових, матеріальних, природних та ін.) для ефективного функціонування.

2. Творча — пов'язана з розробкою та реалізацією нових бізнес-ідей, ноу-хау, винаходів; творче ставлення до справи.

З.Організаційна — пов'язана з матеріально-технічним забезпеченням виробництва, налагодженням технологічного процесу, організацією комерційної діяльності, сервісу.

4. Стимулююча — дозволяє створити механізм підвищення ефективної та корисної праці, застосувати дійові методи стимулювання збуту товарів на основі виявлених споживчих потреб.

5. Управлінська — пов'язана з механізмом управління персоналом та фірмою.

б.Захисна — передбачає систему захисту прав та інтересів підприємців, створення сприятливих умов функціонування бізнесу, усунення існуючих проблем на макрорівні. Це здійснюється на основі співробітництва підприємців та їхніх об'єднань з державними органами влади і управління, міжнародними організаціями, фондами, проектами для забезпечення сталого розвитку підприємництва в цілому, у тому числі приватного та малого бізнесу.

Моделі та функції підприємництва наведено на (рис. 1.2).

Розглянемо основні рушійні сили розвитку підприємництва.

Демократизація суспільства стимулює впровадження досягнень науково-технічного прогресу, забезпечує громадянам можливість займатися бізнесом в рамках економічної свободи і демократичних правових норм та законів, створює умови для поєднання інтересів, творчої співпраці, соціального партнерства, задоволення потреб суспільства. У своєму прагненні до задоволення потреб споживачів підприємець реалізує свій економічний інтерес, вступаючи у змагання за клієнта, намагаючись виштовхнути свого суперника із сфери виробництва або товарного ринку.

Конкуренція є об'єктивною закономірністю становлення і розвитку підприємництва, важливою передумовою впорядкування цін, сприяє витісненню неперспективних та неефективних підприємств, раціональному перегрупуванню товарної продукції, захищає споживачів та контрагентів від недобросовісної конкуренції. Підприємці можуть виступати конкуруючими сторонами — власниками малих, середніх та великих компаній. Наявність різнопрофільних конкурентів на товарному ринку може загострювати конкурентну боротьбу, яка є рушійною силою їхнього саморозвитку.

Конкурентна боротьба ведеться не тільки за споживача, але й за сировину та матеріали, капітал, право використовувати певні технічні нововведення, за кваліфікований персонал, ринки збуту, вигідних контрагентів по комерційних угодах, право реалізовувати інвестиційний проект за конкурсними умовами. Конкурентні умови функціонування підприємницьких структур змушують ретельно вивчати своїх основних суперників, сфери виробництва та збуту продукції.

Вивчення конкурентів дає можливість:

1) виявляти сильні та слабкі сторони свого підприємства порівняно з суперниками;

2) правильно відпрацювати власну стратегію і тактику;

3) своєчасно реагувати на дії конкурентів, бути заздалегідь підготовленими для того, щоб визначити пріоритети, приймати застережні заходи, якщо є загроза з боку конкурентів;

4) підвищувати рівень конкурентоспроможності товарів і фірми в цілому, давати імпульс для впровадження інновацій, прогресивних технологій, вкладання додаткових інвестицій за визначеними напрямками.

Для аналізу дій конкурентів вивчається та узагальнюється інформація про всі основні конкуруючі компанії та по кожній окремо, зокрема:

• позиції конкурентів на ринку: обсяги продажу вироблених товарів, частка підприємства у загальному обсязі товарообороту даної продукції на ринку;

• характер продукції, що випускається кожною фірмою: її технічні параметри, ціна, фактори конкурентоспроможності, практика використання товарних знаків (марок), привабливі особливості товару та упаковки, ринкова новизна продукції у поточний момент та у перспективі;

• види, характер сервісних послуг, організація допродажного та після продажного сервісу, практика рекламної діяльності та методи стимулювання збуту, розмір та структура рекламного бюджету;

• практика товаропросування, види транспортування, наявність складів та їх розміщення, умови зберігання продукції, забезпеченість мережею для збуту товарів, у тому числі фірмовими магазинами, використання послуг посередників, витрати на утримання апарату для збуту продукції;

• маркетингова діяльність фірм-конкурентів: стратегія, асортиментна та цінова політика, механізм просування товарів на нові ринки та маркетингова підтримка;

• фінансовий стан кожної конкуруючої компанії та її здатність захищати свої позиції на ринку, рівень платоспроможності та перспективи розширення потужностей, конкурентної загрози для інших компаній;

• кількісні та вартісні показники діяльності підприємств за досліджуваний період: обсяг виробленої продукції, капіталовкладення, витрати на науково-дослідні та конструкторські роботи, собівартість продукції, характер комерційних угод, кредити та пільги, знижки цін.

У підприємництві відбуваються економічні відносини, джерелом розвитку яких є існуючі суперечності способу виробництва.

Суперечності — рушійна сила будь-якого процесу. Серед них можна назвати суперечності між продуктивними силами і виробничими (діловими) відносинами, виробництвом і споживанням, зростанням потреб і можливістю задовольнити їх, між різними формами власності, попитом і пропозицією, технікою і технологією, робочою силою і засобами виробництва, інтересами найманих робітників та інтересами підприємця. Суперечності можуть накопичуватись до «критичної маси», але потребують згладжування та розв'язання проблем.

Формою вирішення суперечностей, як внутрішніх чинників саморозвитку економічних процесів і явищ, виступає підприємництво як система, що має такі складові: власні внутрішні імпульси розвитку (конкуренція), система забезпечення та відтворення (прямі зв'язки суб'єктів ділових відносин), інфраструктура (біржі, банки, страхові, консалтингові та аудиторські компанії, інформаційні системи, транспортні організації та ін.), система вивчення контрагентів (маркетинг), система оцінки діяльності, система управління.

Джерелом розвитку підприємництва є праця, новаторський і творчий характер роботи. Цілеспрямована людина має шанс стати потенційним підприємцем. І це залежить не тільки від особистісних якостей потенційного початківця, але й від економічних умов і свободи, створення сприятливого механізму функціонування, рівня розвитку продуктивних сил, стану економічних та соціальних відносин у суспільстві.

Підприємницька діяльність пов'язана з діловою творчістю людини, яка має такі важливі риси, що гарантує успіх. Це вміння висувати та реалізовувати реальні цілі, виявлення головних пріоритетів, орієнтація на якість, здатність впливати на інших, всебічний аналіз інформаційних повідомлень та матеріалів, здатність самостійного складання стратегічних програм (бізнес-плану, плану маркетингу), спроможність до творчого вирішення поставлених завдань, справедливе ставлення до підлеглих, вміння вирішувати проблеми без сторонньої допомоги, виконання завдань якісно та своєчасно. Саме в цьому й закладені рушійні сили діяльності підприємця з його ініціативою, енергією, активною позицією, принциповістю, працелюбністю. Прагнення бути багатим, бажання відтворювати матеріальні і духовні блага на користь суспільства в цілому, можливість виявити свій талант і навички спонукають до бізнесу.

Досвід функціонування суб'єктів підприємництва свідчить про те, що без ризику бізнесу не буває.

За економічним характером підприємницький ризик може бути:

• чистий — передбачає тільки імовірність втрат, не сприяє підвищенню прибутку;

• спекуляційний — передбачає як імовірність втрат, так і одержання прибутку.

До групи чистих ризиків відносять: стихійні лиха, екологічні катастрофи, ризик втрати здоров'я, ризик знищення або втрати товарів. Серед спекуляційних — це ризик здійснення бізнесу (досягнення великого успіху, а у разі невдачі — банкрутство), валютний ризик, ризик масового виробництва нового товару та вихід з ним на ринок, ризик ігрового бізнесу (лотереї, казино, ігрові автомати).

Ризик — це інтуїція, потенційний шанс, обґрунтований розрахунок, змагання і суперництво в конкурентній боротьбі. Якщо ризик приносить успіх, то виграє підприємець, фірма, суспільство. Навіть поразка не утримує настирливих підприємців від спроби організовувати нову справу з самого початку.

Прагнення до створення матеріальних та духовних благ, до збагачення також є рушійною силою діяльності підприємця.