УДК 821.161.2.09'82-2

Вірченко Т. І.

ОСОБЛИВОСТІ ХАРАКТЕРОТВОРЕННЯ ЕПІЧНИХ ПОЕМ ЛЕСІ УКРАЇНКИ

У статті визначені риси характерів персонажів ліро-епічних поем Лесі Українки. Здійснено акцент на тому, як риси характерів зумовлюють духовність проаналізованих персонажів. Помічено, що характери постають у переважній більшості сформованими, а риси характерів констатуються або інформуються авторкою.

Ключові слова: характер, характеротворення, духовність.

Літературознавці, досліджуючи поеми Лесі Українки, не ставили за мету дослідити аспект характеротворення. Лише детальний огляд праць дає право стверджувати про існування поодиноких зауважень загального характеру.

Так, В. Гуменюк констатував патріотизм як рису характеру Самсона і Даліли - "Самсон" [1, 52]. О. Ляшенко відзначила, що Леся Українка наділила "вілу-посестру" рисами звичайної жінки: "емоційність, імпульсивність (стихійність), відданість - характеристики, притаманні жіночому єству, а не чарівній істоті" [2, 215].

Основним завданням дослідження є вивчення процесу творення характерів персонажів кожної поеми за принципом поетапного формування і кожної окремої риси характеру, і характеру взагалі. Цей принцип застосовується поетапно: по-перше, виявлення генетичних схильностей (якщо такі наявні) до окреслення цілісності процесу формування характерів перш за все героїв та антигероїв: від риси до характеру; по-друге, основну увагу зосереджено на ролі моралі, етики та духовності у творенні характерів і в поведінці персонажів.

Для здійснення дослідження необхідно визначитися з базовим теоретичним апаратом. Так, під характером будемо розуміти рису або систему рис, які визначають поведінку персонажа в художньому творі. Під процесом творення розуміємо вміння письменника використовувати засоби, прийоми і способи (поетику) для презентації чи розкриття процесу формування, розвитку чи деградації і занепаду як окремих рис, так і характерів загалом, для простеження залежності рис і характерів від генетики, умов, причин і мотивів життєдіяльності персонажа. Важливо з'ясувати те, наскільки риси характерів і самі характери стійкі, як вони визначають поведінку персонажів. Не залишалося без уваги й визначення умов, причин чи мотивів формування рис характерів.

У першій епічній поемі "Русалка" письменниця змальовує як гармонійні стосунки закоханих руйнуються через меркантильність хлопця. Леся Українка показує вульгарну й бездуховну зматеріалізованість козака: "Йдуть до сусіда в новую хату, - / Сватають в його дочку багату!.." [3, 10]. Це формує мстивість дівчини. Така риса характеру визначає не лише думки, а й слова Ксенії: "Побрався ти, козаченьку, / Та на своє лихо! / Не завжди там буде щастя, / Де твоя хатина, - / Зостануться сиротами / жінка і дитина!" [3, 16]. Зустрівшись з козаком, Ксенія виявляє ще одну рису - егодуховність - вона співає пісню: "Любий козаче, йди ж ти до мене! / Я твоя перша мила, / Зраду забуду, любити буду / Тебе, як перше любила!" [3, 18]. Але ця пісня веде хлопця не до Ксенії, а до загибелі: "Козак слуха тую пісню, / Слуха, умліває, - / А русалонька до нього / Руки простягає. / Біжить милий до русалки, / Та й не добігає, / Бо із річки - русалочок / Юрба випливає" [3, 19]. Так бажана гармонія закоханих, наткнувшись на практицизм юнака і на егоїзм дівчини переростає в антидуховність.

Козак, віддавши перевагу багатій дівчині, прагне сформувати гармонійні стосунки в новій родині: "Та вдвох собі лагідненько, / Любо розмовляють" [3, 16]. Тобто, вчинки хлопця визначає егодуховність, бо дбає він лише про особисте щастя і лише для цього прагне знайти гармонійні стосунки будь з ким.

Поведінку Самсона, героя однойменної поеми, визначає патріотизм: "думою <...> рветься свій люд визволять" [3, 26]. Він у розмові з коханою веде мову про свою суспільну роль: "Мій волос має силу превелику, / Мене не подола весь люд ворожий" [3, 24]. Самсон, розуміючи наслідки своєї слабкості ("Перед сльозами і благанням ревним / Холодна втримливість, як віск, ростала" [3, 24]), не забуває свого призначення - "вголос бога помсти просить" [3, 28], від чого його дії стають вирішальними: "Тоді, колону обійнявши, / Потряс він дужими руками, - / І стеля рушилась і, впавши, / Його покрила з ворогами!" [3, 29].

Поведінку Даліли також визначає патріотизм, але жінка вибирає для досягнення мети ("дяка <...> за погибель люду [3, 25]) найпримітивніший спосіб - зраду коханому: "Одною (рукою - Т. В.) кучері до себе любо горне, / А другою їх з голови здіймає" [3, 25]. Отже, ще однією рисою характеру Даліли є зрадливість, що дуже межує зі злістю, адже цей шлях приніс лихо не лише Самсону, а й усьому його народові: "Люд у полоні тепер, на чужині, / Легко було ворогам подолать" [3, 26]. Жінка зраджувала Самсона не тільки заради свого люду, а ще й заради слави (честолюбство): "І утішається Даліла, / Що славою за зраду вкрита. / У очах втіха заясніла, / Усмішка грає гордовита" [3, 27]. Поєднання таких неоднозначних, з позицій моралі, рис характеру Даліли забезпечує складність образу з точки зору змісту, проте засоби характеротворення елементарні - констатування, інформування.

У поемі "Місячна легенда" мати "Долю і славу дитині жаданій, / <...> колихала до сну" [3, 31] - формувала його егоцентризм. Саме тому, співак з самого початку егоцентрично вважав, що в житті повинне домінувати те, що приносить добро лише йому, а добром