УДК 821.161.2 - 1.09 «19»

Горболіс Л.М.

Сумський державний педагогічний університет ім. А. С.Макаренка

ГЕРОЙ У РИТМОЗВ'ЯЗКАХ ІЗ ПРИРОДОЮ У ПОЕЗІЇ М.ДРАЙ-ХМАРИ «НАКИНУВ ВЕЧІР ГОЛУБУ НАМІТКУ»

У статті досліджується багатогранний зв'язок ліричного героя поезії М.Драй-Хмари «Накинув вечір голубу намітку» із ритмами ріднокраю, об 'рунтовуються психологічні особливості «вчування» українця у природу та культура його поведінки у ставленні до природи.

Ключові слова: екологічна культура персонажа, геокультурний чинник, ритмозв'язок, духовний досвід.

Поезія М.Драй-Хмари «Накинув вечір голубу намітку» належить до творів, національна самобутність яких закодована у символах, промовистих образах, кольористиці тощо. Промовистий пейзаж, кольоровкраплення, звукова оркестровка твору, усутнені універсальними етнознаками, прикметне «вчування» ліричного героя в природу активізують національну логіку, національну інтуїцію, духовний досвід читача, а отже, сприяють виокремленню й осмисленню дотекстових, текстових та надтекстових параметрів твору, допомагають увійти в текст як дослідницьке поле.

Мета статті - дослідити логіку ментального «вчування» героя-українця в природу, запитаність екологічного досвіду предків, прадавньої інтуїції в актуалізації зв'язків персонажа з довкіллям, обрушувати екологічну компетентність ліричного героя, прадавність його ритмозв'язків із природою.

Гармонія, рух, ритм сприяють синтаксичній викінченості кожної з чотирьох строф, структуруванню сонетної форми твору, внутрішній налаштованості ліричного героя, котрий, як давня людина, завдяки ритму - основного закону єдності з геосередовищем - занурений у стихію ритмомислення, долучений до гармонії, адже «біоритми організму людини - добові, місячні, річні - практично залишилися незмінними з первісних часів» [5, с. 45].

У перших двох строфах поезії відображена спокійна і водночас динамічна картина природи. Цю динаміку ліричний герой помічає у звуках, кольорах, буянні природи. У творі представлено фрагмент річного циклу - літа; у художньо-філософському ключі об'рунтовано всеєдність і сутність буття, логіку «включення» героя-українця у ритміку етносередовища.

Етнопростір аналізованої поезії М.Драй-Хмари означують образи намітки, зір, саду, косаря, сумісність яких обумовлена і ментально, і локально. Вони - носії пам'яті, «колективного несвідомого» (К.- Г. Юнг) - допомагають прочитати твір через змістові кола, смисли найменших елементів, позаяк митцеві властиві «прозріння сутностей, проникнення в них (підкреслення автора. - Л. Г.)» [10, с. 51]. Групування образів, логіка їх появи у тексті, закономірність їх смислових зв'язків допомагає заглибитися у художньо змодельований світ смислів.

Хронотопічна площина твору охоплює вечір і ніч. Смислова «зрощеність» останніх вибудовується у творі на міфологічному світовідчуванні народу. Вечір, як засвідчує перша строфа твору, конотує зі спокоєм і водночас несе в собі щось приховане, утаємничене для героя. Спогляданням скленого обрію, вишневого саду, ажурової сітки сузір 'їв, тобто поглядом увись герой долучається до чогось особливого, непомітного звичайному споглядачеві. І чи не першим «художнім фактом» такого доручення є образ намітки, що завдяки своїй «зоні стійкості» увиразнює внутрішньо обумовлений складний процес «вчування» героя в природу й відображає сутність героя:

Накинув вечір голубу намітку на склений обрій, на вишневий сад, і бачу я крізь ажурову сітку сузір'їв перших золотавий ряд [3, с. 98]. Намітка є тим смислоутворюючим образом, складною організацією, що конотує з подружжям, родиною,

хатою (це її спів-значення). А отже, цілком логічною в образній системі поезії М.Драй-Хмари є поява вишневого саду. Здавна відомо про наділення саду знаком святості: звичай ворожити дівчатам у саду, звертаючись до дерев як до живих істот і завбачуючи подружню пару; обв'язування житніми перевеслами яблунь і груш; ворожіння на гілочці вишні; почесне гільце з вишні на весіллі [див. про це: 1, с. 65; 4, с. 519- 520; 8, с. 415 тощо]. Сад і намітка стають тими образами-посередниками, які змінюють масштаб інформації, забезпечують перехід від поверхового на глибинний рівень і утворюють не позбавлені магічної сили смислові кола захисту етнічної самобутності ліричного героя. Зону смислової стійкості цих образів посутньо доповнює колористика твору. Внутрішні ресурси М.Драй-Хмари - українського письменника - «промовляють» кольорами голубої намітки й золотавого сузір'я. Так простір батьківщини-саду розширюється до меж батьківщини-країни. Як відомо, територію, ландшафти свого проживання українці символічно навантажують, що важливо для дешифрування етнокультурного коду українців. У поезії М.Драй-Хмари «Накинув вечір голубу намітку» співмірні з геокультурним простором блакитно-золотаві кольори є важливим засобом національної ідентифікації не лише ліричного героя, а й автора (та, власне, й читача, яких їх розкодував). Образи-універсалії першої строфи - це промовистий арсенал художнього освоєння внутрішнього світу героя, його ритмозлученості з довкіллям; це глибинний погляд ліричного героя у небо - таїну сакрального.

«Поле пам'яті» (М.Фуко) героя-українця уконкретнює друга строфа поезії (ніч):

Село затихло: ніч коротка влітку, і зморений косар спочити рад. Десь кумкають жаби, і срібну нитку пряде одноголосий хор цикад [3, с. 98].

Образ ночі сприяє організації архітектурної єдності твору й структуруванню образу ліричного героя, його ритмозануренню у ніч, продовженню його руху до сакрального. Магія вечора утривавлюється магією ночі. У творі художньо оприявлений образ язичницької, а не християнської ночі (християнське світосприймання потрактовує ніч як смерть, час панування ворожої людині сили й стихії). «Навпаки, язичницька ніч - час не «лихий», а лише особливо «дійовий», особливо «магічний» [9, с. 204].

Так внутрішня налаштованість ліричного героя на сприйняття сакрального у першій строфі не зникає й у другій строфі, щоправда, набирає іншого смислового навантаження. Утривавлену від народної творчості універсальну триєдність село-вишні-солов 'їв аналізованій поезії М.Драй-Хмари змінює інша структура: село-вишні-жаби,