Довгострокові фінансові інвестиції здійснюють підприємства, які мають у розпорядженні вільні фінансові ресурси або вважають за потрібне розширити сферу діяльності за рахунок інвестування коштів у дочірні або асоційовані компанії. Необхідними умовами формування інвестиційного портфеля є також наявність розвиненого фондового ринку, задовільний рівень дохідності та невисокий рівень ризику фінансових інвестицій.

Нематеріальні активи

Нематеріальні активи — це немонетарні активи, які не мають матеріальної форми, можуть бути ідентифіковані та утримуються підприємством з метою використання протягом періоду більш як один рік для виробництва, торгівлі, в адміністративних цілях чи для надання в оренду іншим суб'єктам ринку.

Нематеріальні активи поділяють на такі групи:*

права користування природними ресурсами (право користування надрами, іншими ресурсами природного середовища, геологічною та іншою інформацією про природне середовище тощо);*

права користування майном (право користування земельною ділянкою або право оренди, право користування будівлею, право на оренду приміщень тощо);*

права на знаки для товарів і послуг (товарні знаки, торгові марки, фірмові назви тощо);*

права на об'єкти промислової власності (право на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, сорт рослин, породи тварин, ноу-хау, захист від недобросовісної конкуренції тощо);*

авторські та суміжні з ними права (право на літературні та музичні твори, програмне забезпечення тощо);*

гудвіл;*

інші нематеріальні активи (право на провадження діяльності, використання економічних та інших привілеїв тощо).

До нематеріальних активів — об'єктів права користування природними ресурсами відносять право користування або право оренди земельної ділянки, право користування надрами, в тому числі право на розробку корисних копалин, право на користування іншими ресурсами природного середовища, водними, біологічними чи іншими, право користування геологічною та іншою інформацією про природне середовище, яка міститься у звітах, картах та інших матеріалах.

До нематеріальних активів — об'єктів права користування економічними, організаційними та іншими вигодами належать економічні вигоди від користування монопольним становищем на ринку, право на використання економічних та інших привілеїв, у тому числі податкових.

Первісна вартість придбаного нематеріального активу складається з вартості придбання та інших витрат, безпосередньо пов'язаних із його придбанням і доведенням до стану, в якому він придатний для використання за призначенням. Первісна вартість нематеріального активу, створеного підприємством, включає прямі витрати на оплату праці, прямі матеріальні витрати, інші витрати, безпосередньо пов'язані зі створенням цього нематеріального активу та приведенням його до стану придатності для використання за призначенням (оплата реєстрації юридичного права, амортизація патентів, ліцензій тощо).

Підприємство може здійснювати переоцінку тих нематеріальних активів, щодо яких існує активний ринок. Сума дооцінки залишкової вартості нематеріальних активів відображується в складі додаткового капіталу, а сума уцінки — в складі витрат звітного періоду, крім окремих випадків.

Витрати, що здійснюються для підтримання нематеріального активу в придатному для використання стані, включаються до складу витрат звітного періоду.

Фінансовий результат від вибуття нематеріального активу визначається як різниця між доходом від вибуття за вирахуванням непрямих податків і витрат, пов'язаних із вибуттям та його залишковою вартістю.

До нематеріальних активів — об'єктів права інтелектуальної власності належать права власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок чи сорт рослин, які засвідчуються патентом, знаки для товарів та послуг, які засвідчені відповідними свідоцтвами, фірмове найменування, програмне забезпечення, науково-технічна інформація, що зафіксована у формі, яка забезпечує її відтворення, використання та поширення.

Гудвіл є досить специфічним нематеріальним активом підприємства. В дослівному перекладі гудвіл означає "добре ім'я" і є оцінкою ділової репутації підприємства на ринку. Це поняття відображує комплексне уявлення учасників ринку про історію становлення підприємства, його фінансово-господарську діяльність та можливі перспективи зростання. Так відмінна ділова репутація свідчить про стабільний розвиток підприємства в минулому, високу якість продукції, яку виробляє підприємство, постійне розширення ринків збуту, вчасне і в повному обсязі виконання зобов'язань перед акціонерами, кредиторами, партнерами по бізнесу, іншими суб'єктами ринку, а також високу якість менеджменту та позитивний прогноз щодо діяльності підприємства в майбутньому.

Важко оцінити кількісно в грошовому вираженні гудвіл підприємства, яке неперервно здійснює свою діяльність на ринку і не змінює власників. При продажу підприємства гудвіл може бути кількісно оцінений як перевищення ціни купівлі підприємства над поточною ринковою вартістю придбаних активів. Якщо дві фірми, однакові за всіма показниками, продати на ринку, то різниця їх ринкових вартостей буде відображувати різницю в гудвілі цих фірм.

Наприклад, активи компанії безвідносно до її імені та ділової репутації можуть бути продані на ринку за 20 млн дол. СПІД. Оскільки компанія має відмінну репутацію і відома не тільки на національному, а й на міжнародному ринках, за її активи пропонують 20,5 млн дол. СІНА. Тобто гудвіл цієї компанії оцінюється в 500 тис. дол. СІЛА і може бути відображений новим власником компанії у балансі як нематеріальний актив вартістю 500 тис. дол. СІЛА з подальшою його амортизацією протягом визначеного періоду.

Знос і амортизація

У процесі використання основні засоби підприємства зношуються і поступово частинами втрачають свою вартість у результаті фізичного чи морального зносу.

Фізичним зносом називають процес поступової втрати основними засобами своєї споживної вартості в процесі експлуатації, який виражається в матеріальному зносі окремих елементів основних засобів. Фізичний знос залежить від умов та інтенсивності експлуатації основних засобів, якості обслуговування, кваліфікації обслуговуючого персоналу тощо.

Моральний знос — це процес поступової втрати основними засобами їх вартості внаслідок конструктивного старіння, винайдення нових більш ефективних машин та устаткування. Використання морально застарілих машин, механізмів та устаткування призводить до зниження ефективності виробництва, підвищення собівартості виробленої продукції, зниження її якості та конкурентоспроможності.

У процесі експлуатації підлягають зносу не тільки основні засоби, а й нематеріальні активи, які часто втрачають свою вартість у результаті розробки та появи на ринку нових науково-технічних розробок, програмного забезпечення, високоефективних технологій, тобто в результаті свого морального старіння.

Сума нарахованого зносу характеризує стан основних засобів і нематеріальних активів, міру їх зносу. Оскільки необоротні активи використовуються в процесі виробничої діяльності підприємства для створення нової продукції, їх вартість частинами переноситься на вартість виробленої продукції і поступово відшкодовується споживачами цієї продукції. Тобто амортизація виробничих основних засобів і нематеріальних активів — це процес відшкодування їх зносу поступовим перенесенням вартості цих основних засобів і нематеріальних активів (з урахуванням витрат на їх придбання, виготовлення та поліпшення) на вартість новостворюваної продукції, робіт чи послуг.

Не підлягають амортизації витрати на придбання, ремонт, реконструкцію, модернізацію та інші поліпшення невиробничих основних засобів. Відшкодування їх вартості здійснюється за рахунок прибутку. Не нараховують також амортизацію на основні засоби та нематеріальні активи, не введеш в дію, та необоротні активи, властивості яких не змінюються з часом, наприклад, земельні ділянки та інші об'єкти природокористування.

Підприємство може використовувати різні методи нарахування амортизації. Величина амортизаційних відрахувань залежить від методу нарахування амортизації, впливає на собівартість виробленої продукції і, отже, на балансовий прибуток підприємства. Значний розмір амортизаційних відрахувань призводить до зменшення балансового прибутку, проте збільшує обсяг коштів, які можна використати на оновлення необоротних активів.

Амортизаційні відрахування обчислюють, як правило, на основі корисного строку служби (строку корисного використання) об'єкта необоротних активів, що визначає період часу, протягом якого власнику економічно доцільно використовувати даний об'єкт. Фізичний строк служби найчастіше перевищує строк корисного використання, проте функціонування об'єкта після закінчення корисного строку служби неефективне, супроводжується високими експлуатаційними витратами, може призводити до випуску застарілої продукції.

До основних методів нарахування амортизації відносять:

· лінійний;

· зменшуваного залишку;

· подвійного зменшення залишку;

· списання вартості за сумою років корисного використання;

· списання вартості відповідно до обсягу виробленої продукції.

При лінійному методі об'єкти основних засобів або нематеріальні активи амортизуються рівними частками виходячи з їх первісної або відновної вартості з урахуванням індексації протягом строку корисного використання цих об'єктів. Сума щорічних амортизаційних відрахувань в цьому разі залишається незмінною (якщо індексація не проводиться). & визначають за формулою

де Вп, п — відповідно первісна вартість та строк корисного використання об'єкта основних засобів в роках. (При індексації вартості основних засобів амортизаційні відрахування відповідно індексуються.)

Норма амортизації, що визначає частку щорічних амортизаційних відрахувань у процентах до вартості об'єкта, при лінійному методі нарахування амортизації дорівнює:

Відповідно до формули (3.2) сума щорічних амортизаційних відрахувань становить:

У світовій практиці амортизаційні відрахування за лінійним методом часто розраховують на основі двох вартостей: первісної — Вп та ліквідаційної — В , яка визначає залишкову вартість об'єкта на кінець строку корисного використання, тобто

Це більшою мірою відповідає дійсності, оскільки строк корисного використання менший від фізичного строку служби, і об'єкт основних засобів по закінченні корисного строку служби може використовуватись у господарській діяльності та мати певну споживну вартість.

При використанні метода зменшуваного залишку норма амортизації, розрахована на основі корисного строку служби об'єкта основних засобів за формулою (3.2), застосовується до залишкової вартості об'єкта Вз на початок року:

Це приводить до поступового зменшення суми щорічних амортизаційних відрахувань та зростання залишкової вартості об'єкта на кінець корисного строку служби.

Метод подвійного зменшення залишку є одним із методів прискореного компенсування витрат. У разі його використання до