У світовій літературі виділяють щонайменше три головні групи основних генераторів "брудних" коштів:

1) організовані злочинні угруповання, яким необхідно легалізувати кошти, отримані внаслідок торгівлі наркотичними речовинами, а також внаслідок здійснення іншої злочинної діяльності;

2) терористичні угруповання, які використовують систему відмивання "брудних" грошей для отримання коштів на закупівлю зброї та техніки для ведення військових дій;

3) так звані корумповані чиновники, що отримують "брудні" гроші у формі хабарів, коштів із державних соціальних фондів, а також привласнених позик міжнародних фінансових інституцій, отриманих у межах фінансової допомоги.

У сучасній ринковій економіці більшість розрахунків здійснюється без використання готівки, тоді як незаконні доходи надходять у руки злочинних об'єднань у вигляді готівки. Тому для того, щоб ватажки злочинного світу та їхні співучасники змогли вільно розпоряджатися грошима, добутими злочинним шляхом, вони повинні ввести їх в легальний обіг через фінансові установи, господарюючі суб'єкти, використовуючи при цьому довгий ланцюг фінансово-економічних операцій (так звані канали легалізації). Відмивання грошей відбувається переважно у банківській системі, у системі страхування, на ринку капіталів, а також у так званій індустрії розваг (наприклад, з використанням казино й інших закладів, які займаються ігровим бізнесом). Крім того, як головні канали відмивання "брудних" грошей використовуються такі види бізнесу, як торгівля нерухомістю, автомобілями, творами мистецтва, продаж підакцизних товарів, а також такі господарські процеси, як приватизація державних підприємств, участь у створенні венчурних підприємств, банкрутство й ліквідація господарських об'єктів.

До організованих структур, які відмивають "брудні" гроші, належать:

1) організована злочинна група, що займається діяльністю, яка приносить великі доходи;

2) посередники, які зводять, наприклад, торговців наркотиками з "відмивачами" грошей:*

"піжони":—

направляють торговців до "відмивачів" або "відмивачів" до торговців;—

не втручаються в обговорення умов договору про відмивання грошей;—

визначають ставки за послуги (але не відсоток від "відмитих" грошей):*

брокери:—

зв'язують торговців наркотиками з "відмивачами" і за окрему плату укладають контракти;

8) організатори (спонсори) відмивання "брудних" грошей:—

організовують усю процедуру у великих масштабах (великими сумами);—

участь великої кількості "відмивачів";—

оплату послуг кожного виконавця окремо;—

контакти з групою, яка володіє "брудними" грошима;

4) кур'єри:—

організують транспорт і процедуру на першій стадії процесу;—

не пов'язані з діяльністю організованої злочинної групи;—

можуть розкривати свої паспортні дані;—

проте, часто використовують фальшиві паспорти і документи;

5) міняльники валют:—

власники господарських об'єктів, найчастіше це пункти обміну валют;—

нелегальні, вуличні міняйли валют;

6) професіонали-радники:—

роблять одну чи кілька послуг (наприклад, поради в галузі інвестицій, переказу фондів, реєстрації господарюючих суб'єктів на прізвища третіх осіб — підставних власників);—

роблять маніпуляції у сфері фінансів і законодавства;*

банкіри.

У зв'язку з різноманіттям нелегальної господарської діяльності визначити масштаби процесу відмивання "брудних" грошей з достатньою точністю дуже важко. Такі труднощі зумовлені неможливістю отримання бухгалтерської звітності злочинних організацій, а також існуванням величезної кількості нерозкритих злочинів. Західні експерти стверджують, що в масштабі планети маса фінансових засобів, які отримують тільки від торгівлі наркотиками і предметів відмивання, становить щорічно сотні мільярдів доларів.

Для оцінки істинних масштабів відмивання "брудних" грошей розроблено декілька підходів.

Перший з них, так званий підхід "Палермо" (італійський метод), заснований на порівнянні величини заявленого доходу з реальним обсягом купівлі товарів і отримання платних послуг у масштабах країни чи регіону, а також у окремих осіб. Його ще називають методом аналізу руху грошових потоків. Такий метод розглядається як достатньо точний, оскільки не обмежується підрахунком одних тільки нелегальних доходів, які виникають у результаті контрабанди і торгівлі наркотиками. Він дає змогу з різним ступенем точності встановити верхню межу обсягу відмивання "брудних" грошей. Його суть полягає в аналізі явища так званого "надлишку" готівки в окремих регіонах країни чи в деяких банках.

Інший, так званий монетаристський підхід виходить з припущення, що в тіньовій економіці оплата і розрахунки здійснюються переважно в готівковій формі. Тому головна увага приділяється аналізу співвідношення між обсягами готівкових коштів і банківськими вкладами до запитання, частці банкнот з високим номіналом у загальному обсязі грошового обігу, а також зміні частки готівкових коштів у загальному обсязі грошового обігу.

Ще одним підходом визнано метод, який безпосередньо спирається на аналіз банківської статистики, зокрема на вивчення даних, які стосуються переливу капіталу, а також платіжних балансів окремих країн.

Міжнародна протидія відмиванню "брудних" грошей

Проблема тінізації економічних відносин є актуальною для всіх без винятку країн світу. Більше того, заданими іноземних експертів, у глобальному масштабі ця проблема має тенденцію до загострення. За оцінками Організації економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР), тінізація економіки за останні 5 років зростала щорічно на 6,2 %, а загальне економічне зростання становило у середньому 3,5 %. Ця негативна тенденція входить в антагоністичну суперечність з інтересами довгострокового соціально-економічного розвиту будь-якої країни.

Група з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей — ФАТФ (FATF — Financial Action Task Forse) оцінює реальні обсяги тіньової економіки у високорозвинутих країнах на рівні 17 % ВВП, у країнах, що розвиваються — 40 % ВВП, у країнах з перехідною економікою — понад 20 % ВВП. За даними Світового банку, у сфері світової тіньової економіки щорічно виробляється товарів і надається послуг на 8—10 трлн дол. США. Тіньова складова суттєво впливає на неекономічні сфери: політику, соціальні відносини, морально-психологічний клімат у суспільстві, громадську свідомість.

Зростаючі масштаби тіньового бізнесу, обсяги "брудних" коштів, що відмиваються через міжнародну фінансову систему, негативні наслідки загрози цього феномену об'єктивно зумовили активізацію діяльності світового співтовариства, спрямованої на боротьбу з відмиванням кримінальних доходів, привели не лише до перегляду, корегування форм і напрямків діяльності існуючих міжнародних фінансових інституцій, але й до утворення нових.

На сьогодні провідною міжнародною організацією, яка бореться з відмиванням грошей та іншого майна, нажитого кримінальним шляхом, є, безумовно, — впливовий міжурядовий орган, створений у липні 1989 р. на паризькій зустрічі глав держав "великої сімки", який об'єднує на сьогодні 31 країну і 2 міжнародні організації. Донедавна до ФАТФ входило 29 країн; на берлінський сесії в червні 2003 р. як повноправні члени до неї були прийняті Росія і Південно-Африканська Республіка, які раніше брали участь у роботі Групи як спостерігачі.

ФАТФ — це міжурядовий орган, метою роботи якого є розвиток і впровадження на міжнародному рівні заходів і стандартів із боротьби з відмиванням грошей. ФАТФ відслідковує процеси імплементації таких заходів, вивчає способи і техніку відмивання грошей, розробляє превентивні та запобіжні заходи, сприяє загальносвітовій імплементації стандартів боротьби з відмиванням грошей. Виконуючи зазначені функції, ФАТФ плідно співпрацює з багатьма міжнародними організаціями, чия діяльність також спрямована на протидію відмиванню "брудних" грошей.

На першому етапі пріоритетом цього мозкового центру зі штаб-квартирою в Парижі була боротьба з відмиванням доходів, отриманих від торгівлі наркотиками. Сьогодні діяльність ФАТФ має три головних напрямки. Перший полягає у поширенні дії прийнятих рекомендацій на всі континенти і регіони земної кут. Другий напрямок—перевірка того, як виконуються в державах-членах і як впроваджуються в інших державах заходи для боротьби з відмиванням грошей, засновані на сорока рекомендаціях ФАТФ, які є керівництвом до дії. Третій напрямок — відстеження загальносвітових методів і схем відмивання злочинно нажитих капіталів і розробка контрзаходів.

Ключовим документом ФАТФ є Сорок рекомендацій, викладених у формі звіту організації й прийнятих нею у 1990 р. та доповнених і переглянутих у 1996 та 2003 рр.

Основну сутність Сорока рекомендацій умовно можна згрупувати так:*

визнання державами відмивання грошей злочином;*

встановлення кримінальної відповідальності за такі протиправні дії, а також за неповідомлення про них;*

конфіскація отриманих злочинних доходів, а також сприяння іншим країнам у конфіскації таких доходів;*

створення спеціального органу фінансового контролю за сумнівними фінансовими операціями (так званої фінансової розвідки);*

введення обов'язкових вимог до всіх фінансових організацій стосовно ідентифікації своїх клієнтів, виявлення, обліку та повідомлення спеціального органу про сумнівні фінансові операції;*

звільнення від кримінальної відповідальності осіб за умов подання контролюючому органу інформації про сумнівні фінансові операції;*

співпраця з відповідними міжнародними органами й організаціями в боротьбі з відмиванням грошей, у тому числі видача злочинців (екстрадиція).

Одним із напрямків діяльності ФАТФ є визначення так званих "некооперативних" країн та територій і складання їх переліку, який називають "чорним списком". Хоч включення країни до "чорного списку" і не призводить до застосування санкцій з боку світового співтовариства, однак воно свідчить про ступінь довіри до неї з боку зарубіжних інвесторів. Включення чи виключення з цього