ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ЮРІЯ ФЕДЬКОВИЧА

БУЯК Богдан Богданович

УДК 94 (477.8)

Розвиток промислової сфери в західних областях

Української РСР упродовж 1944 – 50-х років

(На матеріалах Дрогобицької, Львівської, Станіславської, Тернопільської областей)

Спеціальність: 07.00.01 – Історія України

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата історичних наук

Чернівці – 2001

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі історії України Тернопільського державного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник: доктор історичних наук, професор

Коріненко Павло Степанович,

Тернопільський державний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка, завідувач кафедри історії України

Офіційні опоненти: доктор історичних наук, професор

Брицький Петро Павлович

Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича,

професор кафедри історії України;

доктор історичних наук, професор

Шевчук Василь Петрович,

Київський інститут “Слов'янський університет”, професор кафедри історії

Провідна установа: Інститут історії України НАН України, відділ сучасної історії, м. Київ

Захист відбудеться 26.12.2001 року о13 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 76.051.03 у Чернівецькому національному університеті імені Юрія Федьковича (58012, м.Чернівці, вул. Кафедральна, 2, корп.14, ауд. 18).

З дисертацією можна ознайомитися у науковій бібліотеці Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича (58012, м.Чернівці, вул.Лесі Українки, 23).

Автореферат розіслано 24.11.2001 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Карпо В.Л.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження зумовлена її науковою і теоретичною цінністю, пізнавальною й практичною значущістю. Сьогодні в умовах дедалі зростаючих масштабів господарської, організаторської роботи органів державної влади України, велике значення має наукове дослідження основних закономірностей розвитку економічної сфери взагалі і промислової, зокрема. Слід зазначити, що тепер, в умовах становлення нашої молодої держави, особливої актуальності набувають історико-економічні дослідження, які вимагають все більшої уваги з боку української історіографії.

Тему даного наукового дослідження можна віднести до економічної історії, предметом якої є господарство як країни в цілому, так і її окремих регіонів в історичному розвитку. Вивчаючи історію певних економічних аспектів, цей розділ історичної науки допомагає краще зрозуміти сучасні господарські проблеми, прогнозувати їх розв'язання в майбутньому. Тому вивчення й узагальнення досвіду промислового будівництва в окремих регіонах, зокрема в західних областях УРСР післявоєнного періоду, має велике наукове, політичне та практичне значення.

Виходячи з наукової, теоретичної та практичної значущості теми, використавши неопубліковані джерела, публікації документів та матеріалів, наявні й доступні вітчизняні і зарубіжні наукові видання, дисертант поставив перед собою таку мету дослідження: на основі комплексного й об'єктивного аналізу, спираючись на досягнення сучасної історичної науки, використовуючи широке коло джерел, об'єктивно висвітлити основні тенденції та специфіку, поглибити дослідження і зробити науково обгрунтовані висновки щодо розвитку промислової сфери західних областей Української РСР упродовж 1944 – 50-х років. У відповідності до мети дослідження висуваються наступні завдання, які автор намагається розв'язати в процесі дослідження даної наукової проблеми:

- критично опрацювавши праці попередників і джерельну базу з даної теми, встановити стан її розробки та визначити напрямок подальшого дослідження;

- з'ясувати тенденції розвитку соціалістичної системи управління промисловою сферою в західноукраїнському регіоні протягом досліджуваного періоду на тлі історичних обставин того часу;

- прослідкувати темпи становлення промислового потенціалу, обраного для дослідження регіону, та виявити особливості та зумовленості розвитку західноукраїнської галузевої палітри;

- дослідити процес становлення робітництва західних областей УРСР та шляхи підвищення його загальноосвітнього та професійного рівнів;

- об'єктивно висвітлити реальні зміни в соціально-економічному та культурно-просвітницькому становищі працівників промисловості західноукраїнського регіону.

Об'єктом дослідження є промислова сфера західних областей Української РСР у визначений хронологічний період.

Предмет дослідження – закономірності та специфіка розвитку основних складових компонентів промислової сфери в західних областях Української РСР упродовж 1944 – 50-х років. Одним з визначальних є питання системи управління промисловою сферою, починаючи з найнижчих структурних одиниць на підприємствах і закінчуючи загальнодержавною політикою промислового розвитку. По суті, основним компонентом промислової сфери є виробництво, весь комплекс галузевої структури промисловості, економічних показників її розвитку. Ще однією складовою цього поняття є його основа та рушійна сила – робітництво. Завданням дослідника є вивчення особливостей процесу його формування, специфіки підвищення загальноосвітнього та професійно-технічного рівнів, зміни в соціально-економічному та культурному становищі працівників цієї сфери. Ці компоненти-складові промислової сфери існували в конкретно-історичній обстановці, у постійному взаємозв'язку та взаємозалежності.

Хронологічні рамки дослідження обмежені номінально і охоплюють 1944 – 50-ті роки, але, за необхідності, змушують розширяти їх у коротких узагальнених відступах до часів встановлення радянської влади в західноукраїнському регіоні, а також до деяких аспектів історії початку 60-х років. Його початок знаменують події визволення даного регіону від німецьких військ та відновлення радянської влади на цих теренах, а верхньою межею стали події утвердження періоду “хрущовської відлиги” та початку реалізації семирічного плану розвитку народного господарства, який продовжив процес становлення промислової сфери, зокрема і західноукраїнського регіону, і, зважаючи на його масштаби, має всі підстави для окремого новітнього історико-економічного дослідження.

Методологічна основа й логіка викладу дисертаційного дослідження обумовлені характером предмету дослідження, метою і завданням дисертації. Їх складають принципи наукового пізнання: історизму, наукового і об'єктивного підходу до висвітлення теми при поєднанні з загальнонауковими конкретними історичними методами. Дисертант врахував праці відомих дослідників в галузі історичних узагальнень, звертався до історико-хронологічного, проблемного, порівняльного, системно-структурного, статистичного методів наукового аналізу досліджуваного матеріалу. Були застосовані методи класифікації, періодизації, а також конкретних соціальних досліджень, в сукупності вони стали важливим механізмом у спробі розкриття поставленої мети, сприяли глибшому розкритю проблеми, новітньому трактуванню низки важливих питань, що раніше ігнорувалися або спотворювалися.

Наукова новизна дисертаційної роботи визначається постановкою і втіленням на багатому фактичному матеріалі авторської комплексної (багатокомпонентної) концепції дослідження, аналізу й викладу власного бачення розвитку промислової сфери в західноукраїнському регіоні в післявоєнний період. На основі широкого кола джерел, конкретних і підсумкових даних вперше досить повно відтворено загальну картину розвитку промислового потенціалу та галузевої палітри у промисловій сфері західноукраїнського регіону.

Автором зроблено певний внесок у вивчення теорії економічної історії західноукраїнського регіону, введено до наукового обігу ряд нових джерел – документів та матеріалів, що дозволило істотно розширити документальну базу дисертації; на основі наукового проблемно-хронологічного аналізу проведено грунтовне історіографічне дослідження літератури. На основі історико-політичного, джерельного (насамперед, архівного), економіко-теоретичного матеріалу вперше здійснена спроба дати об'єктивне, вільне від застарілих ідеологічних трактувань і штампів пояснення як уже відомих, так і нововиявлених явищ, фактів, цифр з повоєнного розвитку промисловості в обраних для дослідження областях колишньої УРСР, дане трактування окремим історичним подіям з позиції сьогодення, зроблено висновки, що відходять від тенденційного, ідеологічного напряму офіційної радянської історіографії. Істотно розширені відомості й зроблені наукові узагальнення про процес формування робітництва в західних областях УРСР. В результаті проведеного дисертаційного дослідження розроблено актуальні для сьогодення практичні рекомендації щодо перспектив розвитку цієї сфери в сучасному західноукраїнському регіоні.

Теоретичне значення праці полягає в обґрунтуванні деяких загальних закономірностей та поглибленні дослідження становлення промислової сфери в західноукраїнському регіоні протягом післявоєнного періоду, у висвітленні характеру і закономірностей розвитку всіх її складових, в акумулюванні цінного історико-практичного досвіду для сучасного періоду.

Практична значимість дослідження полягає в тому, що нагромаджений у праці фактаж, теоретичні положення, висновки, узагальнення і рекомендації, які воно містить, розширюють наукові знання про розвиток промислової сфери західних областей УРСР, можуть бути використані при написанні узагальнюючих і спеціальних праць з історії України, навчальних посібників, а також для уточнення нової наукової концепції новітньої історії України, для історико-краєзнавчих досліджень західних областей України, видання збірок документів та матеріалів, при підготовці лекцій, навчальних курсів, при проведенні практичних семінарських занять тощо. Здійснений науковий аналіз літератури та джерел дає можливість ознайомитися з існуючими дослідженнями і документами та може служити основою для подальшої розробки теми. Ретроспективний погляд на розвиток промисловості в західних областях Української РСР упродовж 1944 – 50-х років дає можливість розглянути уроки формування та розвитку промислової сфери, визначивши той позитивний досвід, який слід взяти на озброєння в сучасний період.

Апробація результатів дослідження. Головні підсумки роботи автора над обраною темою дисертації викладені у монографії та 5 наукових статтях у всеукраїнських і регіональних фахових виданнях. Дисертація обговорена і схвалена на засіданні кафедр історії України Тернопільського державного педагогічного університету ім. В. Гнатюка та Чернівецького національного університету ім. Ю. Федьковича. Основні положення та висновки даного наукового дослідження апробовані під час звітних наукових конференцій викладачів і студентів історичного факультету Тернопільського державного педагогічного університету ім. В. Гнатюка (1998 – 2001 рр.), на IV Буковинській Міжнародній історико-краєзнавчій конференції, присвяченій 125-річчю заснування Чернівецького національного університету (Чернівці, 2000 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції “Інноваційні технології у процесі викладання історії”(Тернопіль, 2000 р.), регіональних історико-краєзнавчих конференціях, а також використані дисертантом під час проведення семінарських занять з курсу історія України та історія краєзнавства.

Структура дисертації. Дисертація складається із вступу, чотирьох розділів, висновків (разом 180 с.), списку використаних джерел (635 позицій), додатків. Повний обсяг дисертації 258 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовані актуальність теми, хронологічні рамки, мета і завдання дослідження, визначені його об'єкт і предмет, охарактеризовані теоретико-методологічна основа, наукова новизна, практичне значення, наведені дані про апробацію отриманих результатів.

У першому розділі – “Історіографічний огляд та джерельна база дослідження” – здійснено історіографічний аналіз літератури з обраної теми та охарактеризовано джерела, які автор використав для виконання поставлених завдань. Тема даного комплексного дисертаційного дослідження не була в українській історіографії безпосереднім об'єктом вивчення. Більшість наукових досліджень не може претендувати на довершеність та всебічність у висвітленні питання розвитку промислової сфери західноукраїнських земель в 1944 – х роках. Її становлення розглядалося в контексті дослідження політичних і соціальних питань.

Перші комплексні дослідження промисловості західних областей УРСР здійснили В. Петрушко, Г. Ковальчук, Н. Арсентьєв.

Історіографічне дослідження автор реалізував на основі проблемно-хронологічного принципу, який дав можливість розмежувати ряд проблем та їх дослідників, беручи за основу вивчення окремих копонентів – складових промислової сфери:

- система управління знайшла відображення у працях М. Горбоватого, А. Андрєєва, В. Засанського та В. Скрябіна, І. Богодиста, В. Задорожного, М. Паламарчука, В. Варецького, Н. Ткачук;

- окремі галузі промисловості досліджували: М. Синчалов, Д. Низовий (нафтову промисловість), Б. Яремчишин (електроенергетику), О. Храмов, О. Давиденко, І. Рижков (промисловість будівельних матеріалів), В. Кальченко, А. Слівак, Н. Тимочко (газову промисловість);

- проблеми робітництва західноукраїнського регіону досліджено у працях А. Калиновського, Д. Низового, П. Челака, М. Черниша, Ф. Чайковського, Н. Матвійчука, Я. Подпригорщука, М. Шепети, А. Кудлая, В. Романцова;

- історію системи професійної освіти досліджували в своїх працях П. Рудой, Г. Прощарук, О. Зубань, О. Гарань, Я. Глогусь, П. Челак, Л. Іваненко, А. Калиновський, А. Бількевич;

- молодіжне середовище в промисловій сфері західноукраїського регіону вивчали Н. Гурладі, Л. Шлемкевич, Г. Гайдучок, Л. Цибіна, Л. Шлемкевич, А. Мітюков, А. Бількевич, Ф. Чернявський, О. Омельченко;

- розвиток народної освіти на західноукраїнських землях, процес ліквідації неписьменності і малописьменності досліджено в працях І.Кошарного, М. Грищенка, О. Губаня;

- соціально-економічне та культурно-освітнє становище працівників промисловості висвітлюють в своїх дисертаційнійних роботах Л. Васюк, М. Подпригорщук, І. Кошарний.

Разом із здобуттям незалежності нашою державою протягом 90-х років почала розвиватися і незалежна українська історіографія, яка позбулася характерних для радянської історіографії рис: заідеологізованості, визначеної наперед шаблонності, вузькості джерельної бази, тенденційності та часом недостовірності. Саме тому, деякі теми, що так активно висвітлювалися в радянський період, сьогодні потребують перегляду з позицій об'єктивності та критичності їх фактичного матеріалу. В наш час, коли Українська держава здобула незалежність, потреба в таких дослідженнях особливо назріла. Серед таких тем певне місце займає і новітнє дослідження розвитку різноманітних складових промислової сфери західних областей України у післявоєнний період, адже результати і досвід розвитку промислової сфери тих часів набувають актуальності в період становлення і утвердження незалежної української держави, а ще більшої доцільності в умовах відносної кризовості розвитку її промислового потенціалу.

Джерельною базою дисертаційного дослідження є сукупність документів і матеріалів державних архівів України (всього 353 позиції). В процесі дослідження автор вивчив 2 фонди Центрального державного архіву громадських організацій України, 2 фонди Центрального державного архіву вищих органів влади та управління в Україні, 11 фондів Державного архіву Львівської області, 6 фондів Державного архіву Івано-Франківської області, 5 фондів Державного архіву Тернопільської області. Переважно це рішення керівних партійних та господарських (виконавчих) органів стосовно західних областей Української РСР, що приймалися на республіканському і союзному рівнях, розпорядження, доповідні записки, плани, звіти, листи та інші документи. Для написання дисертації було проаналізовано, співставлено і перепровірено фактичні матеріали, які йшли від низових радянських, первинних партійних, профспілкових організацій до районних, міських, обласних управлінь і комітетів, а потім, уже відрецензовані, поступали до Києва, а далі – до Москви. Тому місцеві архіви істотно доповнили матеріали центральних, містили детальний опис подій і фактів, які потім з різних причин не потрапили в офіційні рапорти, звіти, інформації, постанови.

Важливими джерелами є опубліковані документи і матеріали, зокрема, збірки по окремих досліджуваних областях, м. Львову та регіону. Окрему групу становлять опубліковані резолюції і рішення з'їздів, конференцій та пленумів ЦК КПРС, а також ЦК КПУ, одна частина яких стосується безпосередньо західних областей УРСР, а інша – допомагає осмислити загальні закономірності розвитку радянської системи в той час. Загальні відомості про розвиток всього народного господарства, зокрема і промислової сфери, як у контексті всього СРСР так і Української РСР, можна почерпнути із збірок про рішення партії та уряду з господарських питань.

Ще одну групу джерел складають спогади, видані як у колишньому Радянському Союзі, так і за кордоном, зокрема представниками української діаспори.

В дисертації використано дані статистичних збірників, які містять цікавий матеріал про галузеву структуру, конкретні цифрові дані щодо окремих галузей промисловості, чисельність та склад робітництва, процес зростання або спаду виробничих потужностей як усього СРСР чи України, так і її західного регіону чи окремої області. Найбільш детальну статистичну інформацію, що стосується питань даної дисертаційної роботи, можна отримати із відповідних збірників по окремо взятих областях західноукраїнського регіону.

У процесі дослідження обраної теми автор використовував також республіканську, обласну, районну пресу. Узяті в сукупності, критично проаналізовані джерела та матеріали у поєднанні з окресленою теоретико-методологічною базою дисертації дали можливість з необхідною достовірністю і в повному обсязі розкрити обрану автором тему дослідження.

У другому розділі – “Характеристика системи управління промисловою сферою” – проаналізовано та охарактеризовано систему управління промислової сфери в західних областях УРСР упродовж 1944 – 0-х років. З часу встановлення радянської влади на цій території політична, економічна, громадська системи приводилися у повну відповідність з тією системою, що вже існувала на решті територій СРСР. В управлінні націоналізованою промисловістю запанувала жорстка централізація, яка практично не залишала простору для самостійних рішень господарських керівників, інженерів та інших управлінських працівників.

Управління ж промисловою сферою західних областей УРСР, як окремої складової одиниці у великому народногосподарському комплексі СРСР, повинна була забезпечувати розгалужена система державних органів. Вона в комплексі виконувала три визначальні функції: планування, координацію розвитку промисловості, контроль за виробництвом. В основі такої організації управління промисловістю лежав принцип єдності функцій управління, планування, фінансування, матеріально-технічного постачання. Шляхом комплексного підходу аналізується становище основного і первинного підрозділу промисловості – підприємства. Спільність мети і принципів, функцій і методів управління на всіх підприємствах робила можливою і необхідною у певних межах типізацію їх організаційних форм, яку автор схематично подав у додатках.

Характерною особливістю досліджуваного періоду була надмірна централізація в керівництві галузями промисловості. В роботі державного апарату переважали бюрократизм, надмірність штатів управлінців, захоплення складанням найрізноманітніших директив, резолюцій, довідок. Зважаючи на це, особливо актуального значення набувають дослідження економічних та адміністративних реформ за часів хрущовської “відлиги”, зокрема і в промисловій сфері західноукраїнського регіону. Метою перебудови була певна демократизація управління: ліквідація відомчих бар'єрів, що гальмували оперативність, розвиток спеціалізації і кооперування промисловості, наближення управління до виробництва, скорочення управлінського апарату, розширення господарчих прав союзних республік та окремих регіонів. Стрижнем нової системи був територіальний принцип управління через ради народного господарства (раднаргоспи). Нова система управління мала певні позитивні наслідки: поліпшувався поділ праці та її кооперація в межах економічного регіону, швидше стала формуватися виробнича і соціальна інфраструктура, повніше використовувалися місцеві ресурси. Однак відхід від галузевого принципу до певної міри призвів до зниження рівня керівництва окремими галузями, до порушення єдності технічної політики і розпорошення кваліфікованих кадрів, до втрати оперативності в керівництві, гальмування впровадження нової техніки. Загалом ця система реформ була приречена тому, що територіальний принцип управління, який базувався на децентралізації, даючи певний економічний ефект, одразу вступав в серйозні протиріччя з основним та ідеологічним постулатом усієї системи – принципом централізму. Автором, в результаті проведеного дослідження переваг територіального та галузевого методів управління, зроблено висновок, що найбільш доцільним для оптимальної організації управління промисловою сферою є ідеальне їх поєднання, а також вертикальна і горизонтальна підпорядкованість виробничих підприємств.

Аналiз характеристики системи управління промисловою сферою в західних областях УРСР упродовж 1944 – 0-х років приводить до висновку, що без науково обґрунтованої економiчної полiтики, чіткого визначення її прiоритетiв, а також без застосування надійних iнструментiв для її реалiзацiї будь-яка господарська реформа не може бути успiшною. Такий висновок особливо важливий для сучасного реформування, зокрема в промисловій сфері нашої держави, чи її регіонів.

У третьому розділі – “Розвиток промислового потенціалу в західних областях УРСР” – обґрунтовано основні етапи становлення промислового потенціалу та охарактеризовано галузеву палітру промисловості західних областей УРСР упродовж 1944 – 50-х років. Відбудова і докорінна реконструкція економіки у післявоєнний період, розгортання на нових засадах суспільно-політичного та культурного життя в західних регіонах Української РСР відбувалися у набагато складніших умовах, ніж у східних. Це пояснювалося не тільки великими масштабами руйнувань, заподіяних фашистами під час тимчасової окупації, а й тим, що економіка регіону до війни була відсталою.

Аналіз документів нормативного характеру (Закону про п'ятирічний план, директив союзного та республіканського урядів, ряду постанов галузевих наркоматів) свідчить, що програма індустріалізації західного регіону здійснювалася двома напрямками: а) відбудова, реконструкція та удосконалення традиційних для краю галузей промисловості (нафтогазової, лісообробної, хімічної); б) розвиток нових – машинобудівної, приладобудівної, металообробної, верстатобудівельної, радіо- і електротехнічної та інших, тобто розширялися старі і створювалися нові галузі промисловості.

Велика частка промислової сфери західноукраїнського регіону належала підприємствам місцевої та кооперативної промисловості, промисловим артілям. Ці підприємства орієнтувалися переважно на попит в тих чи інших господарських товарах, а також на наявність сировини для їх виробництва.

В дисертації прослідковуються якісні і кількісні зрушення в розвитку промислового потенціалу західних областей УРСР упродовж 1944 – х років. Так, аналізуючи результати поступової індустріалізації краю, автор дійшов висновку, що відбулися суттєві зміни у галузевій структурі промисловості західноукраїнського регіону. За кількістю зайнятих робітників в лідери вийшли машинобудівна, деревообробна і легка галузі. Збільшилася питома вага промисловості будівельних матеріалів, деревообробної і паперової галузей, водночас зменшилася – лісової і харчової. Поруч із відносно швидкими темпами розвитку важкої та видобувної промисловості в західних областях УРСР, легка і харчова галузі помітно відставали від потреб населення, посилювалася диспропорція між ними. Більше половини виробництва в західноукраїнському регіоні не мало закінченого технологічного циклу, залежавши від імпорту комплектуючих виробів і сировини.

Заплановані темпи розвитку промисловості вимагали значного напруження, а його інтенсивності перешкоджали: зношене і некомплектне устаткування, часті поломки та простої, недостатній фаховий рівень робітників, низька дисципліна, значна доля браку, нерегламентованість собівартості продукції, простій техніки, прояви зловживання службовим становищем, розкрадання державного майна. Партійне і радянське керівництво республіки та на місцях, беззастережно виконуючи вказівки центру, не брали до уваги екологічний фактор: необхідні кошти на будівництво очисних споруд майже не виділялися, лісові насадження не відновлювалися.

В результаті дослідження автор прийшов до висновку, що, не дивлячись на ряд об'єктивних проблем та недоліків, науковий аналіз становлення та розвитку промислової сфери в 1944 – х роках дає можливість стверджувати про швидке і якісне зростання промислового потенціалу в досліджуваних західноукраїнських областях.

У четвертому розділі – “Становлення робітництва в західних областях УРСР упродовж 1944 – х років” – розглянуто процес формування робітництва західноукраїнського регіону та систему заходів підвищення його загальноосвітнього та професійного рівнів, а також його соціально-економічне та культурно-освітнє становище.

Успіх відродження в західних областях в післявоєнний період, зокрема і в промисловій сфері, залежав від вирішення проблеми робочої сили. Радянська влада намагалася вирішити забезпечення кількісного показника робітництва в західноукраїнському регіоні 4-ма основними шляхами: засобом насильних оргнаборів серед сільського, а пізніше і міського, населення; переведенням сюди на постійну роботу та в довготривалі відрядження великої кількості робітників, інженерно-технічних працівників та службовців із східних областей УРСР, а також з усіх регіонів СРСР; демобілізації військовослужбовців; за рахунок випускників закладів профтехосвіти. Питома вага міського населення в загальній чисельності робітничого класу регіону зростала. Основним джерелом його поповнення було сільське населення.

В результаті всіх проведених заходів радянської влади на початку 50-х років кількість робітників у західному регіоні УРСР зросла порівняно з 1939 р. приблизно в 1,5 рази і перевищила 400 тис. чол., у тому числі промислові робітники складали 270 тис.

У досліджуваний період необхідно було не лише поповнити понесені у війні втрати, а й значно збільшити чисельність працівників промислової сфери, підвищити їх загальноосвітній і професійний рівні, кваліфікацію, технічні знання. Саме на післявоєнний період припадає широко організована кампанія по усуненню неписьменності та малописьменності, особливо серед дорослого населення західних областей УРСР, шляхом організації окремих класів у вечірніх школах, а також розгалуженої системи гуртків та інших осередків боротьби з цим явищем. До певної міри, важливу роль у підвищенні загальноосвітнього рівня робітників відігравали, створені ще влітку 1943 р., школи робітничої молоді, що були з часом розповсюджені і в західноукраїнському регіоні. Однак, не дивлячись на певні успіхи по збільшенню кількісних показників, значно відставала якісна частина навчального процесу. Практично найслабшою ланкою було власне налагодження учбового процесу, а конкретніше, мали місце низька успішність, великий відсів учнів, слабка підготовка вчителів.

Важливе значення в плані професійно-технічного росту відіграла система трудових резервів та її заклади: школи фабрично-заводського навчання, ремісничі, залізничні та технічні училища, де здійснювалася теоретична освіта і практичне становлення майбутніх кадрів для промислової сфери. Саме ці навчальні заклади підготовки робітників масових професій змогли комплексно забезпечити народногосподаські потреби в кваліфікованих кадрах, посильно сприяли постійному підвищенню технічних знань і виробничої кваліфікації. Дисертантом в результаті дослідження виявлено ряд негативних моментів в системі функціонування цих закладів: слабкість матеріально-технічної та методичної бази, проблема кваліфікованих викладацьких кадрів, ідеологічний тиск, погані побутові умови. Однак вони не можуть применшити ролі цих закладів у підготовці таких необхідних на той час кваліфікованих виробничників.

Окрім підготовки кадрів у системі державних трудових резервів, їх готували також безпосередньо на виробництві. На підприємствах у великому обсязі було організоване виробниче навчання індивідуальним, бригадним та курсовим методами.

Таким чином, одним з найбільших позитивів утвердження радянської влади в регіоні, було те, що сотні, тисячі людей отримали робочі місця, було ліквідоване безробіття, а отже люди отримали реальну можливість отримувати за свою працю певні засоби для свого існування. Проте, підвищення зарплатні не було пропорційним рівню розвитку інфляції; налагодження системи робітничих гуртожитків не вирішило проблему житлової кризи протягом досліджуваного періоду; не дивлячись на збільшення товарообігу, торгівля та система громадського харчування в той час ще не могли забезпечувати у повній мірі щораз зростаючих потреб населення; становлення радянської системи соціального забезпечення, яка сприяла підтримці найбільш вразливої в післявоєнний період категорії непрацездатного населення похилого віку, а також тих, хто втратив свою працездатність на трудовому та воєнному фронтах, одиноких та багатодітних матерів відзначалося непослідовністю та тенденційністю; розгорнута система охорони здоров'я ще довший час відчувала проблеми із нестачею медикаментів та дитячою медициною; західноукраїнське робітництво отримало реальну можливість постійно удосконалювати на різних рівнях свій освітній рівень, отримали реальний доступ до найсучасніших на той час надбань людської цивілізації – радіо, кіно, періодика та багатьох інших, але, поруч з цим, культурно-освітній сфері в той час властивим було ретельне ідеологічне забарвлення.

В цілому, не дивлячись на ряд проблем об'єктивного характеру, ми маємо всі підстави говорити про прогрес у соціально-економічному становищі, формуванні матеріального добробуту, соціального забезпечення та піднесення культурно-освітнього рівня працівників промислової сфери в західних областях Української РСР упродовж 1944 – х років.

У висновках подано основні результати та узагальнюючі положення проведеного дослідження, сформульовано рекомендації науково-практичного характеру.

Господарські форми і методи, апробовані з 1944 р. в західних областях УРСР, продемонстрували здатність до здійснення певних історичних просувань як в розвитку продуктивних сил, так і у виробничих відносинах. Шляхом концентрації ресурсів, за рахунок значних людських і матеріальних затрат були досягнуті помітні результати на стратегічно важливих напрямках. Економічні проблеми влада вирішувала чисто політичними прийомами і методами, щоб компенсувати очевидну слабкість матеріальних стимулів, зокрема шляхом використання випробуваних прийомів безпосередньої апеляції до свідомості, ентузіазму, самовідданості радянських людей. Такі прийоми забезпечували лише тимчасове, не довготривале економічне піднесення, а з цього випливає висновок про те, що відсутність довготривалого результату – перша ознака суперечливості теорії, нерішучості політики.

Розвиток соціалістичної системи господарства – це багатогранний, специфічний процес, що відбувався за умов складного, часто суперечливого переплетення і взаємовпливів багатьох обставин та факторів економічного, політичного, юридичного й ідеологічного характеру. В результаті проведеного дослідження, автор, зважаючи на конструктивну критику, позитивно оцінює той факт, що промисловість західних областей УРСР упродовж досліджуваного періоду набула розвиненого та багатогалузевого характеру і в цьому відношенні особливо різко відрізнялася від довоєнного стану, коли в економіці переважав аграрний сектор, а промисловість була представлена рядом видобувних галузей і незначними за потужністю промисловими підприємствами. Разом з тим, сформована промислова структура регіону в той час не була довершеною.

Заміна галузевої системи територіальною та розширення прав союзних республік за часів хрущовської лібералізації послаблювали надцентралізацію. Раднаргоспи, навіть з усіма їх недоліками, давали, кажучи по-сьогоднішньому, економічну незалежність регіонам і республікам. Однак, нерішучість запровадження та суперечливість реформ із офіційною радянською ідеологією призвели до їх згасання. Автор вважає, що роботу, проведену в умовах раднаргоспів, варто глибше вивчати і, по можливості, використовувати і сьогодні – це сприяло б швидшому й ефективнішому переходу до ринку. Поруч з цим, зважаючи на інтенсивний процес формування розгалуженої структури місцевої та кооперативної промисловості у післявоєнний період, в умовах сучасної розбудови промислової сфери України в цілому, а західноукраїнського регіону зокрема, варто ретельніше вивчати та застосовувати цей досвід у розвитку малого та середнього бізнесу, а починаючи з регіональної економічної політики, де безпосередньо матеріалізуються виробничі відносини, і підкріплюючи її загальнодержавними стимулами, через макроекономічні механізми можливо закласти умови до поступового зростання.

Результати дослідження дають змогу зробити висновок, що про досліджуваний період ми можемо говорити як про період інтенсивного становлення загону робітництва в промисловій сфері західноукраїнського регіону. Правомірно стверджувати на основі здійсненого аналізу, що форми і методи виробничої діяльності робітників повоєнного періоду, зважаючи на певний рівень модифікації та пристосування, можуть бути враховані при залучені сучасних робітників до активної участі в розвитку промислової сфери незалежної України, зокрема її західноукраїнського регіону.

Викладений у дисертаційному дослідженні матеріал дає підстави висловити для сьогоднішніх обставин реформування промислової сфери такі практичні рекомендації:

1. Розвивати соціально орієнтовані ринкові відносини, згідно нової моделі формування ринкової економіки у вигляді науково-технічної доктрини, яка ґрунтується на інтелектуальному факторі, розвитку науки та технології.

2. Інституалізувати ринкову систему шляхом розвитку вільного підприємництва та проведення активної політики захисту вітчизняного товаровиробника.

3. Подолати структурну та територіальну диспропорційність економіки, коли частка групи “А”(галузей, які виробляють засоби виробництва), переважає над часткою групи “Б”(галузей, що виробляють предмети споживання).

4. Розробляти та втілювати в життя регіональні економічні програми, які є найбільш загальновизнаним заходом, що дозволяє забезпечити взаємодію макроекономічної політики ринкового спрямування з механізмами самоврядування у конкретних умовах регіону.

5. Програмний підхід до розвитку регіонів є стратегічним важелем розв'язання регіональних проблем на базі поєднання інтересів держави з ринковими інтересами суб'єктів господарювання у регіонах. За державою має залишитися організаційна та регулююча функція у сфері науково-технічної та структурної політики, регіональної на макрорівні, економічної та соціальної.

6. Впровадження передових досягнень науки і технологій шляхом активізації вітчизняного науково-технічного потенціалу, перерозподілу сегментів ринку між регіонами, беручи за основу їх економічні, природно-ресурсні, науково-технічні, технологічні та професійні потенціали.

7. Забезпечення належного правового регулювання соціально-економічних процесів, створення стабільних і цивілізованих умов для інвестування економіки у промислову сферу.

8. Беззастережне дотримання державою своїх зобов'язань перед громадянами щодо гарантій їхніх конституційних прав і соціального захисту населення.

9. Переорієнтація економіки на сферу послуг, до якої входить науковий пошук, освіта, вдосконалення управління.

10. Реформування системи освіти за схемою: освіта – наука – економіка. Створення системи безперервної освіти є основним стратегічним чинником не лише соціально-економічного, інтелектуального і духовного розвитку, а й безпеки суспільства.

11. Підтримка на державному рівні профтехосвіти та налагодження системи підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації кадрів промислової сфери, з метою підготовки робітників широкого профілю, підвищення професійної мобільності на виробництві, їх конкурентноспроможності на ринку праці.

12. Вирішення проблеми створення нових робочих місць, регулювання ринку праці, заробітної плати та інших чинників соціальної політики.

Основні положення дисертації викладені в таких публікаціях:

1. Буяк Б. Розвиток промислової сфери західних областей Української РСР протягом 1944 – рр. (На матеріалах Львівської, Дрогобицької, Івано-Франківської, Тернопільської областей). – Ч.1. – Тернопіль: ТДПУ ім. В. Гнатюка, 2001. – 132 с.

2. Буяк Б. Формування та розвиток промисловості в Західній Україні на початку та у другій половині 40-х років ХХ ст. // Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету ім. В. Гнатюка. Серія: Історія. Вип. VII. – Тернопіль. – 1998. – С. 229 – 236.

3. Буяк Б. Становлення і розвиток промислового потенціалу західних областей Української РСР в 40 – х роках ХХ ст. // Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету ім. В. Гнатюка. Серія: Історія. Вип. VIIІ. – Тернопіль. – 1999. – С. 72 – 75.

4. Буяк Б. Становлення і розвиток промислового потенціалу Тернопільської області Української РСР в 40 – х роках ХХ ст. // Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету ім. В. Гнатюка. Серія: Історія. Вип. ІХ. – Тернопіль. – 1999. – С. 83 – 87.

5. Буяк Б. Історіографія дослідження розвитку промислової сфери в західноукраїнському регіоні протягом 1944 – рр. // Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету ім. В. Гнатюка. Серія: Історія. Вип. 10. – Тернопіль. – 2000. – С. 305 – 317.

6. Буяк Б. Шляхи формування та становище робітництва на Західній Україні протягом 1944 – рр. (На базі даних Львівської, Дрогобицької, Івано-Франківської, Тернопільської областей). // Наукові записки: Збірник наукових статей Національного педагогічного університету імені Драгоманова М.П. / Укл. П.В.Дмитренко, О.Л.Макаренко. – К.: НПУ, 2001. – Випуск 38. – С. 167 – 173.

АНОТАЦІЯ

Буяк Б.Б. Розвиток промислової сфери в західних областях Української РСР упродовж 1944 – х років (На матеріалах Дрогобицької, Львівської, Станіславської, Тернопільської областей). – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.01 – Історія України. – Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича. – Чернівці, 2001.

Дисертація присвячена питанням розвитку промислової сфери в західних областях Української РСР упродовж 1944 – 50-х років. У праці висвітлено післявоєнну відбудову та подальше становлення промислового потенціалу західноукраїнського регіону, охарактеризовано структуру управління промисловою сферою, процес формування робітництва та систему заходів підвищення його загальноосвітнього та професійного рівнів, соціально-економічне становище працівників промисловості.

Матеріали, висновки, узагальнення, рекомендації дослідження можуть бути використані при вивченні історії України, написанні загальних і спеціальних праць з історії України, для історико-краєзнавчих досліджень західних областей України, видання збірок документів та матеріалів, у практичній діяльності вчителів загальноосвітніх шкіл, викладачів, студентів, державних службовців.

Ключові слова: промислова сфера, західні області УРСР, промисловий потенціал, система управління, робітництво, загальноосвітній рівень, професійна освіта, трудова активність, соціально-економічне становище, добробут.

АННОТАЦИЯ

Буяк Б.Б. Развитие промышленной среды в западных областях Украинской ССР на протяжении 1944 – х годов (На материалах Дрогобычской, Львовской, Станиславской, Тернопольской областей). – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.01 – История Украины. – Черновицкий национальный университет имени Юрия Федьковича. – Черновцы, 2001.

Диссертация посвящена вопросам развития промышленной среды в западных областях УССР на протяжении 1944 – 50-х годов. В работе освещено послевоенное восстановление и дальнейшее развитие промышленного потенциала западноукраинского региона, дана характеристика структуры управления промышленной средой, процесс формирования роботничества и систему мероприятий поднятия его общеобразовательного и профессионального уровня, социально-экономическое состояние работников промышленности.

Автором сделано определённый вклад в теорию экономической истории западноукраинского региона, введено в научный обиход ряд новых источников – документов и материалов, которые хранятся в центральних и обласных архивах Украины, материалов периодики, что позволило существенно розширить документальную базу диссертации; проведено на основании научного проблемно-хронологического анализа историографическое исследование литературы. На основании историко-политического, истокового (прежде всего, архивного), экономико-теоретического материала дано объективное, свободное от устаревших идеологических позиций и штампов объяснение как уже известных так и новых явлений, фактов, цифр из послевоенного развития промышленности в избранных для исследования областях бывшей УССР, подается объяснение отдельных исторических событий с позиции настоящего времени, сделаны выводы, которые отходят от тенденциозного, идеологического направления.

В результате проведенного исследования автору удалось выяснить, что промышленность западных областей УССР на протяжении исследуемого периода приобрела развитого и многоотраслевого характера и в этом отношении в особенности резко отличалась от довоенного состояния, когда в экономике преобладал аграрный сектор, а промышленность была представлена рядом добывающих отраслей и незначительными за мощностью промышленными предприятиями.

Развитие социалистической системы хозяйства – это многогранный, специфический процесс, который происходил в условиях сложного, часто противоречивого переплетения и взаимовлияний многих обстоятельств и факторов экономического, политического, юридического и идеологического характера.

Об исследуемом периоде можно говорить как о периоде становления работничества западноукраинского региона, которое формировалось преимущественно 4-мя путями: оргнаборами, переведением работников из других регионов, за счет демобилизованных, а также из выпускников учреждений профтехобразования, рядом с этим надо констатировать, что под конец этого периода в регионе функционировала мощная система профессионально-технического образования, которое готовило рабочих разнообразнейших специальностей для промышленной среды как западных областей, так и всей УССР.

Ключевые слова: промышленная среда, западные области УССР, промышленный потенциал, система управления, работничество, общеобразовательный уровень, профессиональное образование, трудовая активность, социально-экономическое состояние, благополучие.

ANNOTATION

Buyak B.B. The development of the industrial sphere in the western regions of Ukraine during the years of 1944 – 50-th ( Based on the materials of Drogobych, Lviv, Stanislav, Ternopil regions). – Manuscript.

The dissertation is presented to confer a scientific degree jn the candidate of historical science in specialty 07.00.01 – History of Ukraine. – Chernivtsi National University by Yu. Fedkovych. – Chernivtsi, 2001.

The dissertation is dedicated to the questions of the development of the industrial sphere of the western regions of the Ukrainian Soviet republic during 1944 – 1958. The after war revival and feather development of the industry of the western region, the process of forming of the working class and the system of acts of rising of its educational and professional level, social-economic status of the industrial workers is described in the work.

Materials, exclusions, resumes and propositions of the research can be used in studying of the history of Ukraine, writing of general and special works on the history of Ukraine, for the historical researches of the western regions of Ukraine, publishing of the issues of documents and materials, in practical work of teachers in schools.

Clue words: industrial environment, western regions of the Ukrainian Soviet republic, industrial potency, the system of management, working class, secondary educational level, professional education, working activity, social economic state, welfare.

Підписано до друку 22.11.01. Формат 60х84/18.

Папір друкарський. Умов. друк. арк. 1,1. Обл-вид. арк. 1,2. Замовлення № 198. Тираж 100 екз.

Видавничий відділ ТДПУ 46027, м. Тернопіль, вул. М.Кривоноса, 2

Свідоцтво про реєстрацію ТР №241, від 18.11.97.