КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

Бірюков Олексій Анатолійович

УДК 330.341.4

РОЛЬ ДЕРЖАВИ В ТРАНСФОРМАЦІЇ ЕКОНОМІЧНИХ ВІДНОСИН
В УКРАЇНІ

08.01.01 – Економічна теорія

Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата економічних наук

Київ - 2001

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі економічної теорії Київського національного університету

імені Тараса Шевченка.

Науковий керівник:

доктор економічних наук, професор ЄЩЕНКО ПЕТРО СТЕПАНОВИЧ,

Київський національний університет імені Тараса Шевченка, професор кафедри

економічної теорії.

Офіційні опоненти:

доктор економічних наук, професор

КВАСНЮК БОРИС ЄВГЕНОВИЧ,

Інститут економічного прогнозування НАН України,

заступник директора .

кандидат економічних наук, доцент

РОЗИНКА ОЛЕКСАНДР МИКОЛАЙОВИЧ,

Рахункова палата України,

помічник Першого заступника Голови

Провідна установа: Київський національний економічний університет,

кафедра політичної економії облікових факультетів, м. Київ.

Захист відбудеться 28 грудня 2001 р. о 16-00 годині на засіданні спеціалізованої вченої

ради Д 26.001.13 у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка

за адресою: 03022, м. Київ, вул. Васильківська, 90А, кім. 704.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Київського національного університету

імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, м. Київ, вул. Володимирська, 58, кім. 12.

Автореферат розісланий 27 листопада 2001р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Солодовникова І.І.

Загальна характеристика роботи

Держава та її регуляторні функції завжди були предметом інтенсивних наукових досліджень та практичної політики. Теоретичні дискусії з цього питання відображали об'єктивний характер місця та ролі держави в регулюванні економічних процесів. В епоху вільної конкуренції держава виступала силовим та правовим арбітром у розв'язанні суспільних суперечностей, розробляла "правила гри" для реалізації процесу первісного нагромадження капіталу та підтримання добросовісної конкуренції. З переходом до монополістичної стадії склались нові умови, що вимагали посилення активної ролі держави в регулюванні ринку та інших сфер фінансово-економічної діяльності, здійснення антимонопольної та антикризової політики. В 70- 90 роках на базі монетаристських концепцій на перший план вийшли неокласичні концепції мінімізації державного впливу та дерегулювання.

Проте останнім часом у зв'язку з розбудовою "інформаційного суспільства" знову постало завдання поглиблення економічних функцій держави, їх ефективності. Це привело до зростання частки держави у перерозподілі ВВП з 15 % наприкінці 30-х років до 43 - 44 % у 80-х і 48 - 49 % ВВП на межі століть.

Актуальність теми. За роки ринкового реформування в Україні спостерігалося дві основні тенденції. В перші роки незалежності українська держава фактично самоусунулась від регулювання економічних процесів, що сприяло поглибленню трансформаційного спаду. Надалі були задіяні спроби все-таки налагодити державний механізм управління народним господарством, які, щоправда, виявилися несистемними і мали відносно невисокий коефіцієнт корисної дії. Зараз відчувається нова хвиля вкрай лібералістських рецептів щодо функцій держави в економіці. Проте в суспільній свідомості їй протистоїть розуміння та досвід негативного впливу нового перетворення держави у “нічного сторожа”. Напроти, більшість урядовців, політичних діячів та науковців схиляється до думки про необхідність піднести державну політику на новий щабель. Справа в тому, що запозичена ззовні неоліберальна модель не враховувала специфіку трансформаційних процесів та економічних відносин перехідного періоду в Україні, особливості тотального минулого та менталітет населення.

У цих умовах постало завдання переосмислення місця і ролі держави. Низький рівень дієздатності держави - дуже серйозна та зростаюча перешкода для економічного прогресу, переходу України на траєкторію економічного зростання. Взагалі функції держави в перехідному суспільстві - нове наукове завдання для економічної теорії. Саме цим обумовлено вибір теми дисертаційного дослідження.

Ступінь розробки даної проблеми має двоїстий характер. З одного боку, широко відомі узагальнення класичного типу, передусім у роботах Дж. Кейнса, Дж. Стигліца, Дж.Гелбрейта, Р. Хелбронера тощо, які стосуються загальних принципів та особливостей західної моделі ринкової економіки. З другого - незаперечним є факт відсутності цілісної концепції держави трансформаційного типу. Правда, в окремих працях українських та російських вчених розглядаються теоретичні засади державотворення, регулятивного механізму відродження економіки та її сталого розвитку. Йдеться, зокрема, про дослідження Л. Абалкіна, Ф. Шамхалова, В. Іноземцева, В. Гейця, А. Гальчинського, А. Гриценка, Я. Жаліло, В. Савчина, Б. Кваснюка, Ю. Пахомова, О. Розинки, А. Чухна та деяких інших авторів. Однак проблема системного висвітлення економічної ролі долі держави в умовах ринкової трансформації належним чином не розв'язана. Відсутні як необхідні теоретичні узагальнення щодо держави як інституту та розробка її базисних засад у сфері регулювання економічного розвитку, структурно-інвестиційної та соціальної політики. Найбільш вразливими, недостатньо відпрацьованими теоретично і практично залишаються питання фінансової та грошово-кредитної політики держави, регулювання соціальних відносин. Саме сукупність перелічених вище проблем обумовила зміст дисертаційного дослідження та його структуру.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційної роботи є складовою комплексної теми наукових досліджень кафедри економічної теорії Київського національного університету імені Тараса Шевченка “Трансформації економічних систем і становлення ринкової економіки в Україні” (реєстраційний номер 97148).

Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є комплексний політико-економічний аналіз модифікації функцій держави в перехідній економіці, особливостей інституціональних перетворень пріоритетів державної економічної політики в умовах ринкової трансформації економіки інверсійного типу.

У відповідності до поставленої мети були визначені такі задачі:

- визначити наукові концепції взаємодії держави та ринку, встановити особливості практичної реалізації функцій держави в трансформаційному суспільстві;

- узагальнити особливості інституціональних перетворень у національній економіці, виявити специфіку формування підприємницьких структур;

- узагальнити світовий досвід розвитку державного сектора економіки, виявити зміст і тенденції його розвитку в сучасних умовах України;

- проаналізувати та виявити якісні зміни дії фінансових важелів на регулювання економіки;

- виробити основні напрямки державної політики регулювання економіки, визначити, спираючись на проведений аналіз, ключові тактичні завдання, що узгоджуються із стратегічною метою соціально-економічного розвитку країни, запропонувати модель соціального захисту населення, яка відповідає особливостям України.

Предмет і об'єкт дисертаційного дослідження. Предметом дослідження є місце і роль держави в сучасному соціально-економічному житті в Україні.

об'єктом дослідження є модифікація функцій держави та особливості їх дії в умовах перехідного періоду, який зараз відбувається в пострадянських та постсоціалістичних країнах.

Теоретичною і методологічною базою роботи є праці класиків економічної теорії, соціальної філософії, роботи вітчизняних і зарубіжних дослідників з питань державного регулювання соціально-економічних процесів.

Дослідження здійснювалось на основі використання методів наукової абстракції, системного підходу, аналізу та синтезу, порівняльного аналізу, експертних оцінок, наукового передбачення.

Інформаційною основою дослідження є статистичні дані Держкомстату України, Мінфіну України, Національного банку України, науково-дослідних організацій України.

Наукова новизна результатів дослідження та особистий внесок автора полягає в такому:

- на основі узагальнення сучасної інституціональної теорії сформульовано висновок, згідно з яким головною причиною невдач реформування в Україні є передусім недосконалість інституційного забезпечення ринкових реформ;

- визначені головні особливості держави в трансформаційному періоді. Перехідна економіка - це переломний стан, проміжний етап в розвиткові суспільства, що відрізняє її як від планової, так і розвиненої ринкової економік, що породжує багатоваріантний характер системних перетворень, а звідси - особливу роль держави як суб'єкта ринкової економіки;

- обґрунтовано, що ідеологічна спрямованість роздержавлення і приватизації в Україні на те, щоб усіх громадян зробити власниками при повному демонтажі державної власності, стала безпосередньою причиною загострення суперечностей:

- між темпами зміни правового статусу держпідприємств і формуванням відповідного механізму для багатосуб’єктних власників;

- між природною спрямованістю суб'єктів господарювання до самоокупності та саморозвитку і реальною тенденцією до їх збитковості та банкрутства;

- між властивою соціально-орієнтованій моделі економіки тенденції відтворення багатосуб'єктних форм господарювання та руйнуванням державної власності;

- між прагненням до подолання монополізації товарних ринків і реальним посиленням рівня монополізації і економічної концентрації в певних сферах;

- між тонким прошарком заможних, які отримують надвисокі прибутки (менше 10%), та основною масою населення, яке вважає себе ошуканим;

- визначено, що найближчим часом в Україні можуть реалізуватися дві тенденції: зростання питомої ваги державного та приватного секторів економіки. Перша обумовлена, з одного боку, обмеженістю приватного капіталу, а з другого - необхідністю взяття під контроль держави приватизованих підприємств із порушенням закону. Друга тенденція є об'єктивним процесом розвитку ринкових відносин, який сприятиме розширеному відтворенню дрібного, малого і середнього бізнесу. Зроблено висновок, що досягнення стабільного зростання в умовах взаємодії цих тенденцій потребує серйозних інституціональних змін, що прискорить трансформацію економіки, сприятиме її стабілізації та розвитку;

- доведено, що доктрина мінімальної ролі держави в процесі трансформації адміністративно-командної економіки в змішану в Україні виявилася помилковою. Обґрунтована необхідність зростання ролі держави шляхом відтворення масштабів державного сектора економіки з врахуванням економічних, соціальних і політичних чинників, що діють в нашій країні;

- сформульовано нову парадигму державного регулювання в перехідний період, його нових функцій в координації взаємодії економічних систем, що забезпечують досягнення макроекономічної рівноваги на національному ринку;

- запропоновані механізми управління грошовою масою для нормалізації пропозиції грошей, напрямки удосконалення податкової політики, зокрема, розрахунків податку з доходів громадян;- обґрунтовано висновок про неадекватність діючої моделі соціального захисту населення, необхідність її зміни новою, яка має базуватися на принципово новій економічній політиці, об'єктом якої була б людина праці та її нагальні інтереси. Це потребує створення умов, за яких основним джерелом матеріального добробуту людини має бути праця у будь-якій сфері виробництва. Важливою складовою нової моделі соціального захисту є державний механізм гарантій населення.

Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що основні положення, які викладені автором у дисертації, доведені до рівня методичних розробок та прикладних рекомендацій. Вони призначені для використання при опрацюванні програм соціально-економічного розвитку України, для підготовки проектів законодавчих і нормативних актів з питань грошового та монетарного регулювання, кредитної та соціальної політики.

Основні теоретичні положення і висновки даного дослідження використовуються в навчальному процесі при викладанні курсу “Економічна система. Кругообіг продукту і доходу” за темами “Макроекономіка. Стабільність і нестабільність”, “Державне регулювання ринкової економіки”, “Проблеми формування національної економіки України”. /Довідка Слов’янського державного педагогічного інституту №68-01-69 від 17.07.2001/.

Конкретні методичні пропозиції щодо вдосконалення державного управління економікою на регіональному рівні були враховані при підготовці “ Плану соціально-економічного розвитку міста і району на 2001 р.”/ Довідка Краснолиманської міської ради Донецької області №167, від 03.07.2001/.

Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні положення та практичні рекомендації дослідження доповідались на V міжнародній науковій конференції "Проблеми економічної інтеграції України в Європейський Союз: європейські студії" (Міністерство освіти і науки України, Тернопільська академія народного господарства. Університет ім. Еразмуса м. Роттердама (Нідерланди), Університет ім. Й.В.Гете, м.Франкфурта-на-Майні (Німеччина), Університет Ліон-2 ім.Люмієра м. Ліона (Франція) та Одеський державний університет ім. І.І.Мечникова, 13-15 вересня 2000 р.); Всеукраїнській науковій конференції "Держава в умовах трансформації економіки і суспільства" (Київський національний університет імені Тараса Шевченка, 27 жовтня 2000 року); II Міжвузівській науково-практичній конференції "Міжнародна економіка і Україна: тенденції розвитку та пріоритети господарської взаємодії (Київський національний університет імені Тараса Шевченка, 29 листопада 2000 року); Міжнародній науково-практичній конференції "Оплата праці та доходи в ринковій економіці: проблеми, досягнення та перспективи розвитку", (Міністерство праці та соціальної політики України, Технологічний університет Поділля, Інститут економіки НАН України, 25-27 квітня 2001 року); VІ міжнародній науковій конференції "Проблеми економічної інтеграції України в Європейський Союз: європейські порівняльні студії" (Міністерство освіти і науки України, Тернопільська академія народного господарства. Університет ім. Еразмуса м. Роттердама (Нідерланди), Університет ім. Й.В.Гете, м.Франкфурта-на-Майні (Німеччина), Університет Ліон-2 ім.Люмієра м. Ліона (Франція) та Одеський державний університет ім. І.І.Мечникова, 26-28 вересня 2001 р.).

публікації. Основні результати дослідження в межах теми дисертації опубліковано в 6 роботах загальним обсягом 2,61 друкованих аркушів у вісниках та наукових збірниках, з них 5- у наукових фахових виданнях.

Структура та обсяг роботи. загальний обсяг дисертації включає 194 сторінки, дисертація ілюстрована 18 таблицями, список використаної літератури включає 225 джерел, перелік нормативних документів (41назва). Структура роботи зумовлена логікою дослідження, та її зміст викладається в такому порядку:

Вступ

1. Модифікація функцій держави в перехідній економіці

1.1. Наукові концепції взаємодії держави та ринку

1.2. Держава як передумова економічної ефективності

1.3. Держава в трансформаційному суспільстві

2. Інституціональні перетворення в національній економіці

2.1. Роздержавлення як основа формування змішаної економіки

2.2. Зміст і тенденції розвитку державного сектора

2.3. Фінансові важелі посилення регулюючої ролі держави

3. Нова роль держави в трансформаційній економіці

3.1. Особливості державного регулювання в умовах трансформації

3.2. Зміна моделі соціального захисту населення

Висновки та пропозиції

Бібліографія

Основний зміст

Проведений аналіз державної політики в сучасному світі, представленої консервативно-ліберальною та соціал-демократичною доктринами, переконує в тому, що не можна будь-яку із названих течій переносити на нашу дійсність без врахування специфічних рис, притаманних трансформаційному суспільству. В дисертаційній роботі зроблено висновок про негативну роль консервативно-ліберальних методів управління економікою нашої країни. Доводиться необхідність посилення жорстких форм втручання держави в соціально-економічні процеси.

У формуванні змішаної економіки, яка характеризується взаємодією приватного, акціонерного і державного секторів, у перехідний період в Україні, що займе немало років, значну роль має відігравати держава. Трифазна послі-довність стратегії економічного розвитку: фінансова стабілізація, розвиток рин-кових структур і структурна перебудова з мінімізацією при цьому ролі держави, на яку робився акцент до недавнього часу в практичній діяльності з подачі Дж. Сакса та інших закордонних радників, себе не виправдала.

Мінімізація ролі держави в процесі трансформації адміністративно-командної економіки в змішану виявилася некоректною. Це було зумовлено такими головни-ми причинами. По-перше, в Україні роль держави традиційно була високою. Декіль-ка століть народ жив за волею і законами царя, держави, партії. Більше того, як по-передній, так і новий досвід нашої країни переконує, що зменшення ролі державного впливу на суспільне життя призводить до безладдя, хаосу і, в кінцевому рахун-ку, до соціально-економічної кризи.

По-друге, протягом усього XX ст. спостерігалося зміцнення позицій уряду як регулюючого органу в умовах передової економічно розвиненої країни із зміша-ною економікою. При цьому економічна роль держави значно зростала у періоди загальнонаціональних криз, коли виникала необхідність об'єднати сили суспільства і спрямувати наявні ресурси на розв'язання невідкладних проблем.

По-третє, умовою функціонування сучасної змішаної економічної системи є взаємоврівноваження приватного, колективного і державного секторів економіки, з одного боку, а з другого — взаємне усунення недоліків, що притаманні як ринку, так і державному регулюванню економіки. Останнє залежно від особливості мо-делі ринкової економіки сприяло встановленню кількісного і якісного співвідно-шення між названими секторами, які, власне, й утворюють змішану економічну систему.

Досвід українських економічних реформ продемонстрував малоефективність підходу до економічних трансформацій в Україні на методологічних засадах, властивих розвиненим ринковим економікам, та переконав у необхідності зміни реформаційної парадигми. Це зумовлює методологічну та практичну цінність дослідження та використання досвіду економічної стратегії у нестабільних економіках. Зміст перехідного процесу в Україні можна уточнити як перехід від підсистем, сформованої для обслуговування єдиного народногосподарського комплексу СРСР на директивно-плановій основі, до цілісної економічної системи, що функціонує на ринковій основі. Оскільки йдеться не про знищення однієї системи та побудову зовсім іншої, а про переструктурування і створення нових форм розвитку, то весь процес можна назвати трансформаційним.

Трансформаційна економіка розглядається в дисертації як перехід від однієї соціально-економічної системи до іншої. В сучасній науковій літературі цей термін використовується для характеристики суспільства, що поєднує елементи старої командно-адміністративної системи та елементи нової ринкової економіки, яка формується. На думку автора, перехідна економіка суть особливий історично-специфічний стан еволюції народного господарства, коли воно функціонує саме в період трансформації від одного стану розвитку до іншого. Це - переломний стан, так би мовити проміжний етап еволюції суспільства, коли відбуваються глибокі економічні, соціальні та політичні перетворення. Звідси випливає й особливий характер перехідної економіки, що відрізняє її від сталої економіки, тобто як від командної, так і від розвинутої ринкової.

У суспільному розвиткові виділяються періоди функціонального розвитку , кризових потрясінь та еволюції. перехідна економіка виходить далеко за межі еволюційних змін; вона знаходиться в зоні якісних перетворень, існує між двома епохами, двома цілісними системами. Так було в період переходу від феодалізму до капіталізму, від капіталізму до зразка радянського соціалізму в формі НЕПу. Її рисами є нестійкість, постійні коливання в бік старого чи нового, тобто - альтернативний, багатоваріантний характер. не існує універсальної, так би мовити ідеальної соціально-економічної моделі розвитку економіки та суспільства в цілому, що властива усім державам регіонам світу і є, однаковим для всіх дороговказом, джерелом натхнення та безоглядного копіювання. Тим більше це характерне для економіки перехідного типу.

Проведений в дисертації аналіз сучасного інституціоналізму та ринкових перетворень свідчить, що інституціональне середовище, яке склалось в Україні, несприятливе для економічного розвитку. Головна вимога інституціональної теорії про співпадання індивідуальних інтересів людей з прибутковою діяльністю самостійних ринкових структур повністю порушена.

Сучасний інституціоналізм виходить з того, що між державою та ринком функ-ціонує низка інших організаційних утворень, що забезпечує керованість ринкових процесів. Це передусім великий корпоративний сектор, який перебирає на себе ба-гато механізмів макроекономічної рівноваги, технологічного прогресу, оптимізації витрат виробництва та обігу; державно-приватні об'єднання, які поділяють техно-логічні ризики; професійні спілки, союзи підприємців, кооператорів, що регулюють процеси, традиційно властиві централізованій державі. В перехідній економіці ду-же важливо знайти адекватні форми розвитку таких інститутів. При цьому слід спиратися на власний досвід, історичні традиції, а не запозичувати чужі форми типу Бундесбанку чи, скажімо, американської системи управління ринком праці.

Ключовим завданням державного регулювання в Україні є формування еко-номічних систем (ФЕС), які забезпечують підтримку макроекономічної рівноваги на національному ринку, та створення оптимальних умов для обміну інформацією, товарами, послугами, інноваціями, різними формами капіталу та робочої сили тощо. ФЕС — це системи формування конкурентного середовища, регулювання обігу гро-шової маси, підтримання рівня внутрішніх цін, регулювання сукупного попиту, платіжного балансу, захисту малих і середніх компаній від недобросовісної конкуренції тощо. Роль держави виявляється в мобілізації численних механізмів, які відро-джують рівновагу на макро- або мікроекономічному рівні, підтримують певні макроекономічні параметри, зокрема дефіцит державного бюджету не вище 3-4% ВВП, обсяг золотовалютних резервів на рівні витрат для покриття імпорту протягом мінімум трьох місяців, платежі по обслуговуванню зовнішнього боргу на рівні, що не перебільшує 20% річних експортних доходів, критичний рівень безробіття тощо.

Нова роль держави передбачає розвиток технології індикативного планування, яке не перешкоджає самостійній діяльності виробничих структур, а виконує функ-цію орієнтирів щодо перспективних напрямів зміни господарської кон’юнктури та економічної політики держави. Винятком у даному випадку є підприємства дер-жавного сектора, де технологія планування може бути різного ступеня жорсткості,в тому числі директивного управління у відповідності з цілями державної полі-тики. На підприємствах з дольовою часткою держави та обмеженою її відпові-дальністю процедури планування можуть бути більш гнучкими і спрямовуватися на управління активами та інвестиційною політикою. Зрозуміло, що плани розвитку держсектора становлять органічний елемент індикативного плану в цілому і в певно-му відношенні виконують провідну роль у досягненні пріоритетів економічного розвитку країни.

Особливого значення нова роль держави набуває у сфері фінансів та грошового обігу. Пріоритетним завданням є правове регулювання стабільності фінансової системи — банків, пенсійних і страхових фондів, брокерських контор, інвести-ційних компаній, фондових бірж тощо, яка забезпечує платіжні послуги, розміщує кредити, мобілізує заощадження. Держава в перехідній економіці має відігравати провідну роль у створенні фінансових інститутів для управління складними фінан-совими операціями. Її регулятивна функція полягає в забезпеченні розумної пове-дінки на ринку, протидії явищам нестійкості фінансових ринків та їх незахищенос-ті від шахрайства.

Окремо стоїть питання про умови проведення фінансової лібералізації. Світовий досвід засвідчує, що макроекономічна, і зокрема фінансова стабілізація, мають здійснюватися або одночасно, або фінансова повинна завершувати процеси макроекономічної. В Україні передчасні кроки призвели до дестабілізації фінансо-вих потоків, високих відсоткових ставок, знецінення основного капіталу та ви-мивання оборотних коштів підприємств і організацій. Не було враховано, що під час кризи потрібна не стільки фінансова лібералізація, скільки більш жорстка регулю-юча державна політика, що було вже доведено світовою практикою.

В роботі доведено, що розбалансування індивідуальних та корпоративних інтересів проявляється також у тому, що домогосподарства, або фізичні особи як споживачі, 96% доходів витрачають на поточне споживання. в розвитих країнах цей рівень становить 55-70%. Це забезпечує постійне відтворення умов виробничого нагромадження та економічного зростання на основі капіталізації доходів. Як свідчить сучасна наука та практика, саме заощадження домашніх господарств утворюють головні передумови процвітання націй.

Інституціональна теорія надає великого значення нормативно-правовому регулюванню діяльності інституцій. В урядових колах дуже поширена думка, що законотворча діяльність здатна розв'язати всі суперечності українських реформ, але нерідко цьому заважає український парламент. Проте слід враховувати, що законотворчий процес завжди, з об'єктивних причин, за процесуальним моментам значно відстає від швидкоплинної практики. До того ж, ніяка законодавча система не в змозі охопити кожен конкретний факт багатоманітністі господарського життя.

в регулюванні ринкового середовища велике значення має сила традицій, усталених міжгалузевих та внутрігалузевих зв’язків, етичних норм ділового спілкування, моральних засад підприємницької діяльності, культурно-політичні орієнтації тощо. Однією з причин невдач ринкове реформування в Україні було те, що воно виявилося інституційно не забезпеченим, супроводжувалось розривом традиційних господарських зв'язків, за рахунок чого втрачено до двох третин обсягів ВВП. Процес приватизації як один з головних інституційних важелів економічного зростання виявився в Україні суперечливим і не зміг компенсувати втрату традиційних факторів економічного порядку.

Дослідження показало, що в економічній структурі України відсутній ряд блоків, необхідних для нормального пропорційного відтворення, не створена критична маса галузей, потрібна для збалансованого розвитку. Мова йде про відсутність такої ситуації, коли всі елементи економічної структури функціонують і підтримують процес розширеного відтворення, не потребуючи фінансової підтримки з боку держави – як, власне, вимагає інституційна теорія. Така критична маса господарських елементів складає основу індустріальної структури країни. До неї входять не тільки галузі промисловості, а й виробничі інфраструктури, сфери послуг.

Одним з вирішальних питань реформування української економіки, є визначення нової ролі держави в економічних процесах. Сама по собі офіційна теза про посилення регулюючої функції держави в ринковому господарстві не може бути реалізована шляхом механічного примноження зусиль органів державної влади. Ми підтримуємо думку багатьох економістів, що зараз в Україні гостро постала необхідність сформувати нову парадигму державного регулювання. Відсутність стабільного законодавства погіршує інвестиційний клімат в Україні, а також є серйозною перешкодою для перспективних іноземних інвесторів.

Суцільна лібералізація зовнішньоекономічних зв'язків, неконтрольована від-критість української економіки обумовили посилення структурних деформацій на користь виробників проміжної продукції (сировини і напівфабрикатів) та відповідне згасання галузей з високим вмістом доданої вартості, які виробляють кінцеву, особливо високотехнологічну продукцію. Держава, попри неодноразові заклики, втратила важелі управління структурною і промисловою політикою. Сві-това фінансова криза, включаючи російську, знизила прибутковість експортно орієнтованих галузей, посилила їх залежність від імпорту інвестиційних товарів, засвідчила неможливість ефективної експортної стратегії без опори на розвинений внутрішній ринок та платоспроможний попит населення. Банківському сектору не вдалося забезпечити кредитування економіки, запобігти відтоку валютних коштів з країни. Приватизація мала переважно номенклатурний характер і супро-воджувалася погіршенням рівня управління підприємствами.

Державна програма приватизації на 2000 - 2002 роки може бути реалізованою за умови, якщо буде забезпечено право на участь у приватизації крупних стратегічних об'єктів промислових інвесторів, які працюють у цьому сегменті ринку, здатні заплатити ринкову ціну за об'єкт продажу та здійснити довгострокову перспективу його розвитку.

Сертифікатна приватизація, на нашу думку, відіграла не стільки позитивну роль (створення вторинного ринку), скільки негативну - легалізувала тіньовий сектор економіки, сприяла формуванню не сучасних цивілізованих форм власності, а рудиментарних відносин власності, характерних етапу становлення капіталістичного суспільства.

Трансформація відносин власності забезпечила перевагу недержавного сектора, де зараз виробляється 75,% загального обсягу промислової продукції. Частка недержавних підприємств за кількістю становить 85,3%, що перевищує рівень багатьох розвинених країн. Разом з тим роздержавлення і приватизація у багатьох випадках відбувалася формально. У структурі недержавного сектора мала доля приватної власності. До сучасної пори по суті не розв'язаним є питання правового захисту дрібних акціонерів та власників земельних паїв.

Перш за все, слід відзначити історичний характер системи держрегулювання. В розвинутих країнах спостерігалося декілька їх специфічно-історичних трансформацій. Зокрема, в 30-х роках йшлося про перехід від нерегульованого ринка до кейнсіанської парадигми, в 70-ті роки від кейнсіанства до монетаристської парадигми. Зараз у світовій економіці вирішується питання про регулювання ринку на наднаціональному рівні.

Висхідним елементом сучасної концепції держави є цілісний, системний характер держрегулювання. Інститути державного регулювання не заміщують процеси ринкової самоорганізації, але й не виступають тільки надбудовою над ринковою стихією. Йдеться про формування єдиного цілого, перенесення центру державного впливу на інституціональну та управлінську діяльність на усіх рівнях народногосподарського комплексу. Потрібен перехід від суто адміністративних за своїм змістом заходів в сфері лібералізації і дерегуляції економіки до встановлення нового господарського порядку, який би враховував загальні закономірності ринкового розвитку і особливості країни, поєднував цінності економічної лібералізації з інтересами суспільства, самостійність та ініціативу суб'єктів ринку з завданнями підвищення ефективності суспільного відтворення, зростання добробуту населення.

В роботі зроблено узагальнюючий висновок, що без досягнення системного ефекту держрегулювання вихолощується, стає формальним. Наприклад, політика селективного цінового регулювання не матиме ефекту без субсидіювання окремих сфер економіки, а лібералізація цін - повинна поєднуватися з послідовною антимонопольною політикою.

Схема реформування відносин власності в Україні через майнові сертифікати, акціонування, грошову приватизацію довела її недосконалість. Здійснювані методи були не лише асоціальними, такими, що сприяли формуванню тіньового капіталу та олігархічних угрупувань, але й їх розв'язали таких визначальних завдань, які перед ними ставились: зростання ефективності недержавного сектору економіки та формування реального власника - інвестора.

В роботі обґрунтовується, що основними причинами, протидіючими грошовій приватизації є такі:

- недосконалість законодавчої бази;

- млявість і зволікання органів виконавчої влади підготовки об'єктів, що знаходяться у сфері їх управління, до приватизації;

- нерозвиненість і неефективність фондового ринку (коефіцієнт ліквідності пакетів акцій на фондових біржах та Позабіржовій торговельній системі у 1999 році склав 43%, рівень продажу пакетів акцій на конкурсах лише 16%.

В результаті аналізу доходів населення в трансформаційній економіці доведено, що соціальна сфера значною мірою зруйнована, соціальний стан більшості населення є реальною загрозою безпеці країни. Назріла потреба корінної зміни реформування моделі соціального захисту населення. Без забезпечення соціально-економічних гарантій держави нині неможливо подолати суперечності перехідного періоду, вийти на вектор економічного розвитку. Це потребує прийняття державних невідкладних заходів у сфері соціально-економічних гарантій, які мають бути спрямованими на реалізацію:

- забезпечення кожному працюючому отримання на заробітну плату такої кількості споживчих благ, які задовольнятимуть потреби, визначені державними соціальними стандартами;

- суспільних благ (освіта, охорона здоров'я, дошкільне виховання, фізична культура) кожним громадянином безплатно у встановлених розмірах;

- гідного життя для кожної людини, що відпрацювала більшість свого життя і має право на пенсійне забезпечення;

- отримання пільг малозабезпеченими верствами населення (пенсії по інвалідності, допомога багатодітним, стипендії).

В роботі доведена необхідність впровадження нової моделі соціального захисту в перехідний період, яка передбачає зміни у соціальній політиці. Це потребує здійснення таких завдань:

- забезпечити умови, за яких основним джерелом матеріального добробуту людини має бути праця у будь-якій сфері виробництва;

- здійснити перерозподіл новостворених доходів на користь українських працівників;

- стабілізувати добробут основного масиву населення;

- запровадити "ринковий рівень" заробітної плати, який повинен бути вищим за “природний” прожитковий мінімум;

- відлагодити державний механізм гарантій населенню;

- стимулювати підприємницьку діяльність та соціальний її захист;

- впровадити захист неринкового сектору економіки, що включає фундаментальну науку, переважну частину охорони здоров'я, освіти, культури і мистецтва, охорони природи;

- реалізувати соціальні послуги шляхом фінансування з державного і місцевого бюджетів, а також доходів громадян.

Висновки

1. Проведений аналіз державної політики в сучасному світі, представлений консервативно-ліберальною та соціал-демократичною доктринами, доводиться в роботі, переконує в тому, що не можна будь-яку з названих течій переносити на нашу дійсність без врахування специфічних рис, притаманних трансформаційному суспільству. В зв'язку з цим обґрунтовується негативна роль консервативно-ліберальних методів управління економікою нашої країни. Доводиться необхідність посилення жорстких форм втручання держави в соціально-економічні процеси.

2. Нова роль держави передбачає розвиток технології індикативного планування. На відміну від досвіду СРСР такі плани не містять обов'язкових директивних завдань господарським суб'єктам, а розроблюються з участю ділових кіл та наукових установ. Планування в цих умовах спрямоване на досягнення загальнонаціонального консенсусу з приводу соціально-економічної стратегії розвитку країни і спирається на функціонування інститутів соціального партнерства. Індикативні плани не перешкоджають самостійній діяльності виробничих структур, а виконують функцію орієнтирів щодо перспективних напрямків зміни господарської кон'юнктури та економічної політики держави.

Виключенням в даному відношенні є підприємства державного сектора, де технологія планування може бути різного ступеня жорсткості, в тому числі директивного управління у відповідності з цілями державної політики. На підприємствах з дольовою часткою держави, де вона несе обмежену відповідальність, процедури планування можуть бути більш гнучкими, спрямовуватись на управління активами та інвестиційною політикою.

Зрозуміло, що плани розвитку держсектора становлять органічний елемент індикативного плану в цілому і в певному відношенні виконують провідну роль в досягненні пріоритетів економічного розвитку країни.

Держава повинна прискорити формування корпоративного сектора економіки, створивши тим самим стратегічного партнера у розв'язанні проблем планування, довгострокового маркетингу у важливіших сферах народного господарства, сприяти виробничо-технологічній інтеграції та транснаціоналізації вітчизняних господарських структур.

Сучасна держава призначена для формування якісно нового та ефективного управління держмайном.

Загальною закономірністю держрегулювання, навіть у суттєво лібералізованих країнах, є посилення державної підтримки науки, освіти та соціальної інфраструктури, розвиток інститутів державного стимулювання науково-технічного прогресу.

Ключовим завданням державного регулювання є формулювання системи підвищення конкурентоспроможності національної економіки та її сталого розвитку, економічної безпеки.

3. Необхідним є посилення регулюючої ролі держави в системі радикального ринкового реформування суспільства, перенесення центру ваги на розширення інвестиційної та кредитної діяльності як головної підойми відродження національної економіки. Пріоритетним стає зміцнення економічного та фінансового стану реального сектора економіки, тобто підприємств-виробників товарів та послуг. Треба виходити з того, що останніми роками головні донори економічної активності та нагромадження капіталу - домашні господарства і нефінансові корпорації - різко скоротили економічний потенціал для заощаджень та формування інвестицій. На усунення цих "тромбів" ділової активності необхідно спрямувати зусилля виконавчої влади, задіявши всі інструменти макроекономічного регулювання. Йдеться про певне скорочення податкового навантаження на товаровиробників, створення системи стимулів для як найповнішого використання промислового та інших видів прибутку на виробничі потреби, в тому числі з метою повноцінного формування оборотних коштів підприємств та організацій.

На часі перехід до гнучкішої монетарної політики, яка б сприяла антикризовому перебігу подій, відновленню втраченої нині такої важливої функції грошей, як нагромадження. Послідовна реалізація цього завдання сприятиме створенню стабільної бази для формування і розвитку вкрай важливого чинника ринкової економіки - приватних інвестицій. Водночас гнучка монетарна політика не повинна допускати таких цілком ймовірних наслідків грошової експансії, як зростання цін та інфляції. Зрозуміло, що тільки монетарними важелями утримувати інфляцію на безпечному рівні дуже складно. Необхідні додаткові регулятори, включаючи можливості міжгалузевих угод, спільних дій органів виконавчої влади, підприємців і профспілок на основі соціального партнерства. Вдосконалення грошово-кредитної політики потребує нагальної реформи банківської справи.

4. Схема реформування відносин власності в Україні через майнові сертифікати, акціонування, грошову приватизацію довела її недосконалість. Здійснювані методи були не лише асоціальними, такими, що сприяли формуванню тіньового капіталу та олігархічних угрупувань, але й не розв'язали таких визначальних завдань, які перед ними ставились: зростання ефективності недержавного сектору економіки та формування реального власника - інвестора.

5. У роботі обґрунтовано, що під впливом нових тенденцій у взаємодії ринку і державної політики - взаємозамінних чинників на початку XX століття і взаємодоповнюючих на рубежі XXI століття - зростає роль і місце державного сектора і державної власності в соціальному житті суспільства. Дана характеристика державного сектора економіки з точки зору його кількісної і якісної сторін, рівнів власності, показників виміру, призначення.

6. Враховуючи специфіку розвитку України, світовий досвід функціонування державного сектора в країнах з ринковою економікою, вважаємо доцільним запропонувати:

- відтворювати масштаби державного сектора економіки з врахуванням економічних, соціальних і політичних чинників. Це сприятиме посиленню регулювання економіки і задоволенню нагальних потреб, що реалізуються через виробництво суспільних благ державним сектором;

- структурно розмежовувати державний сектор на дві підгрупи, які включають державні і комунальні підприємства;

- диференціювати державні підприємства на “казенні” та “державні акціонери”, чітко встановлювати порядок їх створення, планування і керування ними. Казенні підприємства повинні застосовуватися на загальнодержавній власності, забезпечувати надзвичайні і суспільні потреби.

7. Державний сектор економіки необхідно перетворити у важливий чинник виведення країни з кризового стану. Для цього потрібно здійснити адміністративну реформу державного апарату, який став гальмом економічного розвитку, з одного боку, а з другого - суб'єктом тінізації економіки, її пограбування.

Список опублікованих праць за темою дисертації:

Бірюков О.А. Соціальний аспект трансформації економічної ролі держави // Регіональні аспекти розвитку і розміщення продуктивних сил України. - Збірник наукових праць Тернопільської академії народного господарства. - Випуск 4, 2000. -С.300-304.

Єщенко П.С., Бірюков О.А. Державне регулювання в трансформаційному суспільстві // Економіка і управління - Науковий журнал , №2(12), 2001. –С.5-12.(особистий внесок автора – 0,38 др.арк.).

Бірюков О.А. Економічна роль держави у ринковій трансформації: інтеграційний аспект // Матеріали V міжнародної наукової конференції “Проблеми економічної інтеграції України в Європейський Союз: європейські студії ”, Вісник Тернопільської академії народного господарства – Науковий журнал - спеціальний випуск № 15-5, 2000. -С.211-215.

Єщенко П.С., Бірюков О.А. Модель соціального захисту населення в перехідній економіці // Вісник Технологічного університету Поділля. Спеціальний випуск з нагоди третьої Міжнародної науково-практичної конференції “Оплата праці та доходи в ринковій економіці: проблеми, досягнення та перспективи розвитку”, №2, 2001/Ч.1 -С.35-38.(особистий внесок автора – 0,2 др.арк.).

Ковальчук В.М., Ковальчук В.М., Бірюков О.А. Зміст і порівняльний аналіз державного сектора економіки України і країн Європейського Союзу// Матеріали VІ міжнародної наукової конференції “Проблеми економічної інтеграції України в Європейський Союз: європейські порівняльні студії ”, Вісник Тернопільської академії народного господарства – Науковий журнал - спеціальний випуск № 18-3, 2001. -С.67-73..(особистий внесок автора – 0,5 др.арк.).

Бірюков О.А. Сучасний інституціоналізм як основа економічної політики держави // Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Серія: економіка. №6, 2000.-С.30-33.

Анотація

Бірюков О.А. Роль держави в трансформації економічних відносин в Україні. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.01.01 - економічна теорія. - Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, 2001.

Дисертація присвячена дослідженню економічної ролі держави в перехідному суспільстві. Запропонована нова парадигма держави в трансформаційних процесах, що передбачає багатоваріантний характер системних перетворень, а також специфічну роль держави як суб’єкта ринкової економіки. Розглянуто перехідну економіку як особливий, історично-специфічний стан еволюції економіки, що відрізняється як від сталої планової, так і розвинутої ринкової економіки. Висвітлено роль інституційних факторів економічної трансформації, форми та способи поєднання індивідуальних та корпоративних інтересів громадян. Доведено, що спотворення практики роздержавлення і приватизації в Україні в основному було зумовлено відсутністю адекватного механізму даного процесу, його заідеологізованістю. Обґрунтовано необхідність заміни діючої моделі соціального захисту населення новою, що має базуватися на принципово іншій економічній політиці, об’єктом якої була б людина праці та її нагальні інтереси. Основні положення та результати дисертації пропонується запровадити для використання при опрацюванні програм соціально-економічного розвитку України, підготовки проектів законодавчих і нормативних актів з питань монетарного регулювання, кредитної та соціальної політики.

Ключові слова: інституціоналізм, функції держави, парадигма, трансформаційне суспільство, приватизація, регулювання, фінансові важелі, модель соціального захисту.

АННОТАЦИЯ

Бирюков А.А. Роль государства в трансформации экономических отношений в Украине. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.01.01 - экономическая теория. - Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко, Киев, 2001.

Диссертация посвящена исследованию экономической роли государства в переходном обществе. Предложена новая парадигма государства в трансформационных процессах, которая предусматривает многовариантный характер системных преобразований, а также специфическую роль государства как субъекта рыночной экономики, раскрывается мировой опыт государственного регулирования экономики и его значение для переходной экономики Украины. Рассмотрена переходная экономика как особое, исторически-специфическое состояние эволюции экономики, которая отличается как от сложившейся плановой, так и развитой рыночной экономики.

Переход на траекторию постоянного экономического подъема требует разработки новой модели развития экономики, которая опирается на взаимосвязанные изменения потребления и инвестиций, на достижение