Інститут психології ім. Г.С.Костюка АПН України

БОВТЬ Оксана Борисівна

УДК 159.923

АГРЕСИВНІ РЕАКЦІЇ ТА ШЛЯХИ ЇХ КОРЕКЦІЇ

В МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ

Спеціальність 19.00.07 –

педагогічна та вікова психологія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата психологічних наук

КИЇВ – 2001

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Університеті внутрішніх справ МВС України

(м. Харків).

Науковий керівник:

доктор педагогічних наук, професор Тюріна Валентина Олександрівна, Університет внутрішніх справ МВС України (м. Харків), професор кафедри загальної соціології.

Офіційні опоненти:

доктор психологічних наук, старший науковий співробітник Титаренко Тетяна Михайлівна, Інститут соціальної та політичної психології АПН України, завідувач лабораторії соціальної психології особистості;

кандидат психологічних наук Помиткін Едуард Олександрович, Інститут педагогіки і психології професійної освіти АПН України, науковий співробітник відділу психології трудової і професійної підготовки.

Провідна установа:

Черкаський державний університет ім. Б. Хмельницького

Міністерства освіти і науки України, кафедра психології

(м. Черкаси).

Захист відбудеться " 25 " квітня 2001 року о 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.26.453.01 в Інституті психології ім. Г.С. Костюка АПН України за адресою: 01033, м. Київ - 33, вул. Паньківська, 2.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України за адресою: 01033, м. Київ - 33, вул. Паньківська, 2.

Автореферат розісланий " 23 " березня 2001 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Балл Г.О.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Значні зміни, що відбуваються у житті всього нашого суспільства, сполучаються з багатьма труднощами не лише в економічній, політичній, соціальній сферах, а й в етико-психологічній. Особливо гострі проблеми стосуються підростаючого покоління. За останні роки зросли показники підліткової і, що найбільш тривожно, дитячої злочинності, а також відхилень в емоційному здоровї школярів. Багато дітей і підлітків відзначаються підвищеною нервозністю, надмірною чутливістю та гарячковістю, вразливістю та емоційною неврівноваженістю. Але найбільш непокоять батьків, педагогів, психологів, соціальних працівників, співробітників МВС, громадськість такі прояви поведінкової активності дітей і підлітків, як агресивність, жорстокість, цинізм, відчудженість, духовна спустошеність. Стрімке зростання рівня агресивності багатьох дітей і підлітків – одна з найбільш актуальних проблем сьогодення.

Аналіз наукової літератури показав, що ця проблема останнім часом викликає все більший інтерес дослідників і практиків, про що свідчить стрімкий ріст кількості досліджень та публікацій з питань агресії, насильства і конфліктів.

Як вітчизняними, так і закордонними дослідниками вивчались особливості агресивної поведінки осіб різних вікових груп (Г.М.Андрєєва, К.Бютнер, О.В.Гордякова, М.Дерешкявічус, С.О.Завражин, Л.Йовайша, І.Маковська, О.К.Осницький, Л.М.Семенюк, Л.С.Славіна, І.О.Фурманов та ін.), проблеми агресивності у звязку з конфліктами (Г.С.Васильєва, В.В.Ковальов, М.Д.Левітов, В.С.Мерлін, М.С.Неймарк, Є.Р.Романін та ін.), емоціями (В.К.Вілюнас, Т.Дембо, Д.Зільман, К.Ізард, Я.Рейковський та ін.), фрустрацією (А.Бандура, Д.Доллард, Л.П.Колчина, М.Мауєр, І.Міллер, Р.Сіере та ін.). Низку праць присвячено дослідженню взаємозвязку агресивності з тривожністю, невротизмом, окремими властивостями нервової системи людини, а також вивченню агресивних проявів в осіб з патопсихологічними відхиленнями (М.І.Буянов, І.В.Жданова, О.Ф.Кенберг, Л.Пожар, О.В.Серебритська та ін.) й агресивних дій криміногенного характеру (Н.В.Алікіна, І.Б.Бойко, В.В.Знаков, С.М.Єніколопов, Е.Квятковська-Тохович, С.В.Кудрявцев та ін.). Водночас результати досліджень залежності між рівнем агресивності та окремими індивідуально-психологічними характеристиками особистості не надають цілісної інформації про механізми детермінації агресивних поведінкових проявів, тому що їх симптоми розглядаються відокремлено, а не в комплексі.

Сучасна педагогічна практика свідчить про те, що з агресивними проявами у поведінці дітей стикаються вже вчителі початкової школи і навіть вихователі дитячих садків. Проте, більшу кількість наукових праць присвячено вивченню особливостей агресивної поведінки підлітків, тоді як діти молодшого шкільного віку найчастіше вважаються нормослухняними, а їх агресивні реакції і необхідність корекції їх агресивної поведінки, як правило, залишаються поза увагою дослідників.

Недостатня теоретична дослідженість особливостей, генезу, детермінації та способів психологічної корекції агресивних реакцій молодших школярів, з одного боку, і надзвичайна актуальність проблеми агресивної поведінки сучасних школярів для педагогічної практики, з іншого боку, обумовили вибір теми нашого дослідження: “Агресивні реакції та шляхи їх корекції в молодших школярів”. Робота за даною темою виконувалась відповідно до плану науково-дослідних робіт Університету внутрішніх справ з реалізації Комплексної цільової програми боротьби зі злочинністю на 1996-2000 р.р., затвердженої Указом Президента України № 837/96 від 17 вересня 1996 р. (п.72), та плану науково-дослідної роботи кафедри загальної психології та педагогіки Університету внутрішніх справ МВС України.

Здійснення психологічної корекції агресивної поведінки дітей доцільно починати вже у молодшому шкільному віці. На думку багатьох відомих психологів (М.Й.Боришевський, Я.Л.Коломінський, Л.С.Славіна та ін.), молодший шкільний вік відіграє виключно важливу роль у формуванні та закріпленні основних тенденцій поведінки дітей, у тому числі й агресивних. Тому звертати увагу на агресивні реакції дітей та здійснювати спроби щодо їх коригування необхідно не в підлітковому віці, коли основні стереотипи поведінки вже сформувалися, а саме у молодшому шкільному віці, коли ці реакції ще не набули характеру сталих і закріплених. Крім того, чим молодша дитина, тим легше на неї впливати і тим ефективніше буде як профілактична, так і корекційна робота з нею. Це обумовило вибір контингенту досліджуваних.

Обєкт дослідження – агресивна поведінка молодших школярів.

Предмет дослідження – особистісні та соціально-психологічні передумови агресивних реакцій молодших школярів.

Мета дослідження полягає у зясуванні факторів, що впливають на виникнення агресивних реакцій у дітей, і визначенні шляхів корекції агресивної поведінки молодших школярів.

Гіпотези дослідження:–  

для дітей молодшого шкільного віку, схильних до агресивних форм реагування, є характерними пов?язані між собою (придатні для об?єднання у відповідний симптомокомплекс) властивості: специфічні особливості самосвідомості, а також індивідуально-психологічні та соціально-психоло-гічні передумови функціонування особистості;–  

використання системи активних, когнітивних та поведінкових способів корекції у рамках психокорекційного тренінгу з урахуванням причин виникнення агресивних реакцій та структурних елементів зазначеного симптомокомплексу, дозволяє коригувати агресивну поведінку молодших школярів.

У відповідності з поставленою метою і гіпотезами дослідження були поставлені такі завдання:

1. В ході теоретичного аналізу виявити фактори, які сприяють виникненню і закріпленню агресивних проявів у молодших школярів.

2. Визначити, використовуючи комплекс психодіагностичних методів і методик, психологічний симптомокомплекс агресивних реакцій у дітей молодшого шкільного віку.

3. Визначити шляхи і способи психологічної корекції агресивної поведінки в молодших школярів.

4. Розробити психологічний тренінг з метою корекції агресивної поведінки дітей молодшого шкільного віку, апробувати цей тренінг і оцінити його ефективність.

5. Розробити рекомендації щодо психологічної корекції та профілактики агресивної поведінки дітей і підлітків.

Теоретико-методологічною основою дослідження є: положення про єдність психіки і діяльності (Л.С.Виготський, О.М.Леонтьєв, С.Л.Рубінштейн); системний підхід до дослідження особистості (Б.Г.Ананьєв, Б.Ф.Ломов); принципи детермінації та субєктної активності в їх взаємозвязку (Б.Г.Ананьєв, Г.С.Костюк, О.М.Леонтьєв, С.Л.Рубінштейн, С.Д.Максименко, Г.О.Балл, В.А.Роменець, А.В.Брушлинський, К.А.Альбуханова-Славська), становлення і розвитку особистості та психологічних засад педагогічного сприяння йому (Л.І.Божович, В.В.Давидов, Г.С.Костюк, М.С.Неймарк, П.Р.Чамата, М.Й.Боришевський, Н.Ю.Макси-мова, Т.М.Титаренко, Н.В.Чепелєва, Д.І.Фельдштейн); теорії функціональних емоцій (К.Ізард, Я.Рейковський); принципи гуманістичного підходу до виховання (Я.А.Коменський, Й.Песталоцці, К.Д.Ушинський, І.О.Синиця, В.О.Сухомлинський, А.Маслоу, К.Роджерс).

Методи дослідження. Для вирішення поставлених завдань використовувався комплекс психологічних методів і психодіагностичних методик: анкетування, інтервю, метод експертних оцінок, метод тестування (модифікований опитувальник Басса - Даркі, тест фрустраційних реакцій С.Розенцвейга, методика вивчення самооцінки та рівня домагань Дембо - Рубінштейна, адаптований варіант тесту особистісної тривожності Ч.Д.Спілбергера – Ю.Л.Ханіна, методика О.Бєлова для визначення домінуючого типу темпераменту, тест “Прогресивні матриці Равена”): методика “Соціометрія”; проективні методики (“Тест руки” за Б.Брікленом, З.Піотровським, Е.Вагнером; “Малюнок неіснуючої тварини” за М.З.Друкаревич; кольорний тест М.Люшера).

Обробка отриманих результатів здійснювалась за допомогою ЕОМ із застосуванням математико-статистичних методів, у тому числі кореляційного, кластерного і факторного аналізу.

Надійність та вірогідність результатів дослідження та сформульованих висновків забезпечується методологічною обгрунтованістю теоретичних положень дослідження; використанням комплексу методів, що адекватні обєкту, предмету, меті та завданням дослідження, а також віковим особливостям контингенту досліджуваних; репрезентативністю вибірки; коректним застосуванням параметричних і непараметричних методів математико-статистичної обробки та оцінки експериментальних даних. Про надійність отриманих даних свідчать також стійкість і повторюваність результатів.

Наукова новизна дослідження полягає: у теоретичному обгрунтуванні та експериментально-практичному підтвердженні наявності психологічного симптомокомплексу специфічних особливостей самосвідомості та індивідуально-особистісних і соціально-психологічних передумов функціонування особистості у дітей молодшого шкільного віку, схильних до агресивних реакцій; обгрунтуванні системи психокорекційної та психопрофілактичної роботи з дітьми молодшого шкільного віку, схильними до агресивних форм реагування, орієнтованої на структурні компоненти визначеного симптомокомплексу. Ця система дозволила розширити в молодших школярів спектр емоційного реагування, розвинути уміння конструктивної соціальної взаємодії, сформувати навички самоконтролю і саморегуляції своєї поведінки та емоційного стану.

Теоретична значущість дослідження полягає у поглибленні психологічних знань про детермінацію агресивних форм реагування в молодших школярів; зясуванні основних факторів, які впливають на динаміку агресивності дітей; моделюванні психологічного симптомокомплексу особливостей молодших школярів, схильних до агресивних реакцій; визначенні принципових підходів та обгрунтуванні способів і методів психологічної корекції агресивної поведінки дітей молодшого шкільного віку; визначенні напрямів роботи щодо профілактики агресивних проявів у поведінці дітей і підлітків.

Практична значущість роботи забезпечується розробкою психо-діагностичного комплексу для виявлення психологічних особливостей дітей і молодших підлітків, схильних до агресивної поведінки; розробкою, науковим обгрунтуванням та впровадженням у педагогічну практику програми психологічного тренінгу корекції агресивної поведінки дітей молодшого шкільного віку; розробкою практичних рекомендацій щодо профілактики і корекції агресивної поведінки дітей і підлітків.

Результати дослідження можуть бути використані у психодіагностичній, психопрофілактичній та психокорекційній діяльності практичних психологів дошкільних, навчально-виховних та виправних закладів.

Організація дослідження. Дослідження проводилося на базі шести загальноосвітніх шкіл і дитячого будинку № 2 міста Севастополя. Апробація розробленого психологічного тренінгу корекції агресивної поведінки дітей здійснювалась у третіх класах СШ № 16 м.Севастополя.

Дослідження проводилось у два етапи.

Перший етап (1995 – 1997 р.р.) був присвячений аналізу психолого-педагогічної літератури та вивченню практики роботи шкіл в аспекті досліджуваної проблеми; розробці теоретичної моделі симптомокомплексу особливостей молодших школярів, схильних до агресивних реакцій; проведенню констатуючого психодіагностичного дослідження, в ході якого уточнювалась гіпотеза, що висувається; розробці програми психологічного тренінгу корекції агресивної поведінки для дітей молодшого шкільного віку та критеріїв оцінки його ефективності.

Другий етап (1997 – 1999 р.р.) був присвячений організації та проведенню психокорекційної роботи з учнями третіх класів відповідно до розробленої програми; уточненню критеріїв оцінки ефективності психологічного тренінгу корекції агресивної поведінки дітей; здійсненню контрольних діагностичних зрізів. На цьому етапі здійснювались кількісна і якісна обробка та інтерпретація отриманих результатів, формулювались висновки; готувались практичні рекомендації щодо психологічної профілактики і корекції агресивної поведінки дітей та підлітків.

Впровадження результатів дослідження. Розроблена програма психологічного тренінгу корекції агресивної поведінки дітей молодшого шкільного віку, а також узагальнені результати теоретичного аналізу детермінант такої поведінки і факторів, що впливають на неї, були включені до програми курсової підготовки і перепідготовки педагогічних кадрів Севастопольського інституту післядипломної освіти. Впровадження результатів дослідження здійснювалось шляхом розробки й читання лекційних курсів, проведення спецсемінарів, а також практичних занять для слухачів спеціального факультету з підготовки практичних психологів системи освіти, слухачів факультету підготовки і перепідготовки кадрів, факультету методичної роботи і підвищення кваліфікації; для практичних психологів системи освіти; для заступників директорів навчально-освітніх закладів з виховної роботи, класних керівників, педагогів-организаторів та інших категорій педагогічних працівників міста Севастополя.

Апробація результатів дисертаційного дослідження. Результати дослідження були представлені на Міжнародних і Всеукраїнських науково-практичних конференціях: “Психологічна служба школи: минуле, сучасність, майбутнє” (Тернопіль, 1996 р.), “Математичне моделювання в психологічних і педагогічних дослідженнях та навчанні” (Дніпро-петровськ, 1996 р.), “Нові педагогічні технології навчання і виховання” (Словянськ, 1997 р.), “Шляхи самопізнання людини” (Київ – Севастополь, 1997 р.), “Конфлікти в педагогічних системах” (Вінниця, 1997 р.), “Проблеми безконфліктної педагогічної взаємодії у навчально-виховному процесі” (Севастополь, 1999 р.), “Сучасні інформаційні технології та інноваційні методики навчання в підготовці фахівців: методологія, теорія, досвід, проблеми” (Київ – Вінниця, 2000 р.); на Міжнародних науково-практичних читаннях “Цінності у вихованні підростаючого покоління: проблеми, пошуки, перспективи” (Київ, 1996 р.); на Всеукраїнському методологічному семінарі “Цінності освіти і виховання” (Київ, 1997 р.); на ІІІ Харківських міжнародних психологічних читаннях “Особистість і трансформаційні процеси у суспільстві. Психолого-педагогічні проблеми сучасної освіти” (Харків, 1999 р.); на засіданнях кафедри загальної психології і педагогіки Університету внутрішніх справ МВС України (м.Харків), кафедри психології Севастопольського інституту післядипломної освіти.

Публікації. Результати дослідження викладені у 24 друкованих працях (12 наукових статтях у фахових виданнях, статтях і матеріалах науково-практичних конференцій) загальним обсягом 7,6 авт. арк. Усі публікації підготовлені самостійно, без співавторів.

Структура диссертації. Дисертація викладена на 180 сторінках машинопису і складається із вступу, трьох розділів, заключення, списку основної використаної літератури і додатків. Матеріали дисертації узагальнено у 36 таблицях, 28 малюнках. Бібліографічний список містить 367 найменувань джерел українських та зарубіжних авторів.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У “Вступі” обгрунтовується актуальність досліджуваної проблеми, визначаються обєкт, предмет, мета, гіпотеза і завдання дослідження, розкриваються його наукова новизна, теоретичне і практичне значення, наводяться дані щодо впровадження отриманих результатів.

У першому розділі “Проблеми агресивності та її генезу у психологічній теорії та практиці” аналізуються основні поняття, що характеризують агресію та агресивність; розглядаються вироблені у різних психологічних школах підходи до трактування природи і детермінації агресії; визначаються основні фактори, які обумовлюють агресивні реакції дітей молодшого шкільного віку.

Аналіз різних підходів до трактування понять “агресія”, “агресивність”, “агресивна поведінка” дозволив дійти висновку, що у науковій психологічній літературі не існує їх загальноприйнятого розуміння. Поряд з детальним розглядом зазначених понять, аналізується мотиваційний аспект феномену агресії, зокрема такі негативні емоції і почуття, як гнів, страх, помста, ворожість. Оскільки в роботі досліджувались агресивні реакції та фактори, що їх детермінують, – наводиться робоче визначення поняття “агресивні реакції”.

В роботі проаналізовано наявні у психологічній науці основні підходи до трактування природи і детермінації агресії та агресивності. Дослідники класифікують ці підходи по-різному. Так, А.О. Реан виділяє етико-гуманистичний і еволюційно-генетичний підходи; В. Холлічер виокремлює біогенетичні та психоаналітичні концепції; Л.М.Семенюк говорить про етологічний, психоаналітичний, фрустраційний і біхевіо-ристський підходи. Вочевидь, ці класифікації не можна вважати вичерпними. Виходячи з мети та завдань дисертаційного дослідження, нами були систематизовані і проаналізовані підходи до розгляду природи агресії у такій класифікації: біологічні (К.Лоренц, Р.Ардрі, В.Ефроїмсон, A.Лейкі, Р.Барач та ін.), фізіологічні (Ф.Eрвін, П.Kарлі, В.Mарк, Л.Мойер та ін.), психологічні (А.Адлер, Л.Берковітц, Дж.Доллард, Г.Зільман, Р.Лазарус та ін.), соціальні (А.Бандура, Р.Берон, Д.Річардсон, Р.Уолтерс та ін.), ситуаційні (Д.Креч, Р.Кратчфілд, А.О.Реан та ін). Але, на наш погляд, було б невиправданим пояснювати природу агресивності лише дією чинників якогось одного типу – фізіологічних, психологічних або соціальних. За кожним проявом агресивності стоїть, як правило, складна взаємодія цих детермінант, а також обумовленість агресії факторами певної ситуації.

Важливу роль у визначенні шляхів корекції агресивної поведінки відіграє з?ясування чинників, які сприяють виникненню агресивних реакцій у дітей. До факторів, з якими повязані прояви агресії, можна віднести: соціально-економічну і політичну організацію суспільства; норми поведінки, що задаються соціальними умовами; наявність соматичних та психічних захворювань; фізичні умови навколишнього середовища. Особливу роль у виникненні агресивних реакцій в молодших школярів відіграють: характер і система виховання; умови мікросередовища; вплив засобів масової інформації та комп?ютерних ігор; вікові та індивідуально-психологічні особливості дитини.

Проведений теоретичний аналіз дозволяє зробити такі висновки:–  

кожний окремий прояв агресивної реакції обумовлений, як правило, складною взаємодією біологічних, фізіологічних, психологічних та соціальних детермінант; чималу роль в зародженні і формуванні готовності до агресії, а також у її реалізації відіграють ситуативні фактори;–  

провідними чинниками, що сприяють виникненню агресивних реакцій у дітей молодшого шкільного віку, є характеристики спрямованості і самосвідомості особистості (низький рівень сформованості моральних уявлень, неадекватні самооцінка і рівень домагань), індивідуально-психологічні (емоційна нестабільність, високий рівень особистісної тривожності, низький рівень розвитку інтелекту, несформованість навичок самоконтролю поведінки та функцій прогнозування її наслідків) та соціально-психологічні (статус дитини у колективі однолітків, низький рівень соціальної адаптації, несприятливий емоційний мікроклімат в сім?ї) передумови функціонування особистості, які можна об?єднати у відповідний симптомокомплекс особливостей молодших школярів, схильних до агресивних реакцій;–  

з?ясування структури і змісту зазначеного симптомокомплексу має дати підстави для визначення напрямів психокорекційного впливу.

У другому розділі “Психологічна діагностика агресивності дітей молодшого шкільного віку” аналізуються проблеми емпирічного вивчення агресивності в молодших школярів, описується експериментальне психодіагностичне дослідження індивідуально-особистісних та соціально-психологічних характеристик дітей, що повязані з їх агресивністю, дається інтерпретація результатів цього дослідження. Представлено модель психологічного симптомокомплексу особливостей молодших школярів, схильних до агресивних реакцій.

Практика роботи свідчить про існування певних утруднень, що виникають під час здійснення психодіагностичних досліджень особливостей агресивності дітей. Це проблеми, повязані з добором і вдосконаленням психодіагностичного інструментарію; з організацією та проведенням психодіагностичного дослідження; з інтерпретацією його результатів тощо. Визначені нюанси враховувались нами під час здійснення психодіагностичного дослідження. Воно проводилось у три етапи.

На п е р ш о м у пілотажному етапі дослідженням було охоплено 547 молодших школярів. З метою підвищення вірогідності отриманих даних та виокремлення вікових особливостей агресивних дітей молодшого шкільного віку, паралельно досліджувалась вибірка молодших підлітків – 92 особи з високим рівнем агресивності (за тестом Басса – Даркі).У дослідженні також взяли участь як експерти 156 вчителів і вихователів. Основними завданнями цього етапу були добір діагностично цінних тестів і методик, а також виявлення контингенту дітей, які тим чи іншим чином проявляють агресивні тенденції у поведінці. З цією метою використовувався комплекс психодіагностичних методик, анкетування, експертні оцінки вчителів і вихователів.

Досліджувана група дітей молодшого шкільного віку (547 осіб) за результатами першого етапу дослідження була поділена на чотири підгрупи за двома критеріями – рівень агресивності за результатами тестування (тест Басса – Даркі) та наявність агресивних реакцій у реальній поведінці: І – 98 осіб (17,9%) з високим рівнем агресивності (за тестом Басса – Даркі), які, однак, не виявляють агресивних дій в реальній поведінці (за результатами опитування педагогів); ІІ – 153 особи (28,1%), які проявляють відкриті агресивні дії у поведінці, але за результатами тестування мають середні або низькі показники рівня агресивності; ІІІ – 87 осіб (15,9%), які мають високі показники рівня агресивності за результатами тестування і проявляють агресивні реакції у поведінці; ІV – 209 осіб (38,1%) – діти, які не виявляють схильності до агресивних форм реагування у повсякденному житті й мають середні або низькі показники рівня агресивності за результатами тестування. У подальшому агресивними ми вважали дітей І та ІІІ підгруп (експериментальна група – 185 осіб) і неагресивними – дітей ІV підгрупи (контрольна група – 209 осіб).

На д р у г о м у етапі вирішувались два основних завдання: по-перше, роботу було спрямовано на виявлення індивідуально-особистісних та соціально-психологічних особливостей досліджуваних експериментальної та контрольної груп за допомогою спеціально дібраного нами комплексу психодіагностичних тестів та методик; по-друге, здійснювався порівняльний аналіз індивідуальних особистісних характеристик молодших школярів експериментальної та контрольної груп. Мета даного етапу полягала у визначенні, за допомогою стандартних методик, характерних показників індивідуально-особистісного розвитку агресивних дітей молодшого шкільного віку.

Протягом другого етапу дослідження проаналізовано 38 інди-відуально-особистісних та соціально-психологічних показників. Встановлено ряд суттєвих відмінностей агресивних дітей (порівняно з неагресивними): низький рівень соціальної адаптації (коефіціент GCR – 37,4% - 42,7%); домінуючий тип реакцій – “з фіксацією на задоволенні потреб” (NР – у 40,3%), а у плані спрямованості – екстрапунитивні реакції (Е – у 64,2%); високий рівень особистісної тривожності (у 56,3%); неадекватна самооцінка (завищена у 36,6%, занижена у 19,6%); неадекватний рівень домагань (завищений у 37,3%, занижений у 18,7%); переважні соціометричні статуси – “зірки” (20,9%) й “ті, кому віддають перевагу” (21,2%) та “нехтувані” (20,2%); переважний тип темпераменту – холеричний (у 35,1%); емоційна нестабільність (у 58,4%); низький рівень субєктивного контролю (53,2% агресивних дітей – екстернального типу); переважними є середній (у 61,2%) та низький (у 38,7%) рівні розвитку логічного інтелекту; низька успішність навчання; низький рівень сформованості навичок соціальної взаємодії (у 40,5%); низька здатність до прогнозування наслідків своєї поведінки (у 21,3%); низький рівень сформованості самоконтролю (у 43,7%); низький ступінь сформованості моральних уявлень (у 34,4%).

31,2% агресивних дітей виховується у неповних сімях; найбільший процент агресивних дітей походить з робітничо-заводських сімей і сімей торгових працівників та будівельників; у 32,6% сімей, у яких виховуються агресивні молодші школяри, панує несприятливий емоційний мікроклімат.

На т р е т ь о м у етапі дослідження було проаналізовано всі розглянуті показники з метою виділення найбільш значущих з точки зору їх впливу на рівень агресивності молодших школярів. Для цього використовувались методи багатомірного статистичного аналізу – кореляційний, кластерний і факторний аналіз.

За результатами кореляційного аналізу даних (методом Спірмена) було охарактеризовано структуру взаємозвязків між 23 дослідженими показниками, що корелюють між собою. Здійснення кореляційного аналізу дозволило виділити вужчий набір значущих змінних, які більшою або меншою мірою впливають на рівень агресивності молодших школярів. Визначення ж більш суттєвих характеристик і факторів потребувало поглибленого аналізу – і не лише досліджених показників, а й структури агресивності.

У зв?язку з цим нами були ретельно проаналізовані показники агресивності в підгрупах І, ІІ, ІІІ і ІV дітей молодшого шкільного віку. Традиційно виділяють три рівні агресивності за тестом Басса – Даркі: низький (в нашій виборці – 96 осіб з 547), середній (266 осіб) і високий (185 осіб). Однак більш глибокий аналіз отриманих даних дозволив встановити, що серед досліджуваних молодших школярів з високим рівнем агресивності досить чітко виділяється група дітей, у яких показники різних видів агресії (за тестом Басса – Даркі) досягають 80-100%-го рівня, тобто досить чітко визначилися дві підгрупи – з високим і з дуже високим рівнем агресивності. В подальшому нами аналізувались три групи досліджуваних молодших школярів: діти з середнім (100 осіб, вибірка вільна), високим (102 осіб) і дуже високим (83 осіб) рівнем агресивності. Порівняння даних за t-критерієм Ст’юдента і U-критерієм Манна  Уїтні довело правомірність виділення цих трьох груп, бо між ними виявилися вірогідні відмінності за більшістю з 23-х показників, що розглядаються.

З метою виявлення статистично достовірних взаємозвязків між 23 корелюючими показниками був застосований метод кластерного аналізу. Якісний аналіз усіх одержаних кластерграм дозволив виявити тенденцію: якщо в молодших школярів із середнім рівнем агресивності (за тестом Басса – Даркі) агресивність найтісніше повязана з показниками індивідуально-особистісного розвитку (емоційна нестабильність, самооцінка, рівень домагань, рівень розвитку логічного мислення, успішність навчання, здатність прогнозувати наслідки своєї поведінки, екстраверсія), то у молодших школярів з високим рівнем агресивності, а також в агресивних підлітків, рівень агресивності більше повязаний із соціально-психологічними чинниками (загальна інтернальність, самоконтроль, моральні уявлення, соціальна взаємодія, характер емоційного клімату в сім?ї, склад сім?ї). Здійснення факторного аналізу методом головних компонентів та методом головних осей дозволило уточнити досліджувані внутрішні взаємозв?язки між показниками, а також визначити їх прогностичну значущість щодо їх впливу на зростання рівня агресивності дітей молодшого шкільного віку.

На основі кореляційного, кластерного і факторного аналізу нами був виділений комплекс показників, які мають найбільш значущий вплив на рівень агресивності дітей молодшого шкільного віку. Результати дослідження свідчать, що на формування й закріплення агресивних форм реагування молодших школярів суттєво впливають специфічні властивості. Це характеристики спрямованості і самосвідомості особистості, а також індивідуально-психологічні передумови функціонування особистості та соціально-психологічні передумови реалізації cпрямованості особистості молодших школярів, схильних до агресивних реакцій. Зазначені показники були включені нами до психологічного симптомокомплексу, котрий являє собою сукупність індивідуально-особистісних та соціально-психологічних характеристик дітей даної вікової групи, що є детермінантами їх агресивних проявів (рис.1).

Рис.1. Структура і зміст психологічного симптомокомплексу особливостей

молодших школярів, схильних до агресивних реакцій.

Одержані емпирічні дані дають підстави вважати, що своєчасне виявлення в молодшого школяра особливостей, наявних в описаному симптомокомплексі, надасть змогу прогнозувати виникнення в нього агресивних реакцій, а здійснення цілеспрямованого корекційного впливу на структурні компоненти визначеного симптомокомплексу дозволить знизити кількість та гостроту таких реакцій.

У третьому розділі “Шляхи психологічної корекції агресивних реакцій молодших школярів” розглядаються питання контролю і корекції агресивності, подаються дані про организацію психокорекційної роботи із схильними до агресивних реакцій молодшими школярами та про оцінку ефективності такої роботи. Надано рекомендації щодо профілактики та корекції агресивної поведінки у дітей та підлітків.

Проаналізувавши, з урахуванням результатів проведеного психодіагностичного дослідження, основні причини і фактори, що сприяють виникненню агресивних реакцій у детей молодшого шкільного віку, ми розробили програму психологічного тренінгу корекції агресивної поведінки для учнів третіх класів. Програму було апробовано в середній загальноосвітній школі № 16 м. Севастополя протягом 1994/95 – 1997/98 навчальних років.

Розробляючи цю програму, ми керувалися такими основними принципами: принцип комплексного підходу до психокорекційної діяльності; принцип здійснення корекції в діяльності, у контексті соціальної взаємодії; принцип нормативності розвитку, що передбачає постійне порівняння індивідуальних властивостей дітей з віковою нормою та врахування закономірностей вікового розвитку; випередження у корекційній роботі, тобто врахування зони найближчого розвитку; принцип системності у розвитку психічної діяльності (відповідно і корекція агресивності дітей повинна здійснюватися системно); принцип врахування провідного виду діяльності (для молодших школярів це навчання, тому ігрові вправи, що використовувались, мали навчальний характер).

Основними завданнями тренінгу стали: навчання дітей конструктивних форм поведінки, формування навичок самоконтролю та саморегуляції своїх емоційних станів, зняття надмірного напруження і тривожності, розширення спектру емоційного реагування та умінь конструктивної соціальної взаємодії.

Тренінг будувався на використанні активних (оволодіння техніками ауторелаксації і саморегуляції для стримання і зняття агресивних імпульсів, використання рухливих ігор і вправ), когнітивних (формування у дітей здатності до аналізу ситуації, своїх переживань, до логічного пошуку шляхів розв?язання конфліктів неагресивними методами) та поведінкових, або біхевіоральних (рольове розігрування критичних життєвих ситуацій, навчання дітей конструктивних форм поведінки, альтернативних агресивній) способів корекції. Така побудова тренінгу обумовила і вибір методів роботи: бесіди, етюди, рольове програвання моделей бажаної поведінки в різних життєвих ситуаціях, фізичні вправи та рухливі ігри, образотворча діяльність, техніки ауторелаксації.

Порівняння результатів, що були отримані в експериментальній і контрольній групах до і після проведення тренінгу, свідчить про вірогідну наявність у першій з них позитивної динаміки.

Найбільш значуща позитивна динаміка спостерігається стосовно непрямої (28,6%) і вербальної (32,1%) агресії, що підтверджує доціль-ність навчання дітей когнітивних способів стримування агресивних імпульсів. Зниження показників індексу агресивності та рівня фізичної агресії виявлено у 14,3% і 17,9% дітей відповідно. Здатність до самоконтролю покращено у 18%, до прогнозування наслідків своєї поведінки – у 21,4% дітей. Проведений тренінг також позитивно вплинув на такі суттєві особистісні характеристики молодших школярів, як самооцінка і рівень домагань.

Узагальнення матеріалів нашого дослідження, аналіз результатів психокорекційної роботи підтверджують висунуту гіпотезу про наявність симптомокомплексу агресивних реакцій молодших школярів і можливість корекції їх агресивної поведінки шляхом впливання на його структурні складові.

ВИСНОВКИ

1. Аналіз наукової літератури з проблем агресії і агресивності свідчить про існування низки факторів, які впливають на формування агресивних форм реагування в молодших школярів. Серед підходів до пояснення природи агресії виокремлюються біологічні, фізіологічні, психологічні, соціальні. Велику увагу дослідники приділяють ситуаційним факторам.

2. Теоретичний аналіз проблеми дав підстави припустити, що для дітей молодшого шкільного віку, схильних до агресивних форм реагування, характерна сукупність специфічних особливостей, придатних до об?єднання у відповідний симптомокомплекс, а спеціально організована робота у рамках психокорекційного тренінгу, орієнтованого на структурні елементи означеного симптомокомплексу, дозволить коригувати агресивну поведінку молодших школярів.

3. Враховуючи основні теоретичні підходи до проблеми агресії, ми розробили психодіагностичний комплекс для вивчення особливостей агресивності та повязаних з нею параметрів. Застосування цього комплексу дозволило дослідити і проаналізувати основні характеристики, властиві дітям з високим рівнем агресивності.

4. За допомогою кореляційного, кластерного і факторного аналізу були виділені найбільш значущі параметри, повязані з агресивністю. Це дозволило розкрити зміст симптомокомплексу особливостей молодших школярів, схильних до агресивних реакцій. Він являє собою сукупність ха-рактеристик спрямованості й самосвідомості особистості (зокрема, низький рівень сформованості моральних уявлень, неадекватні самооцінка і рівень домагань), індивідуально-психологічні передумови функціонування особистості (а саме: емоційна нестабільність, високий рівень особистісної тривожності, низький рівень розвитку логічного інтелекту, несформованість навичок самоконтролю поведінки та функцій прогнозування її наслідків) та соціально-психологічні передумови реалізації спрямованості особистості (зокрема, несприятливий емоційний мікроклімат в сім?ї, порушення функцій соціальної взаємодії, специфічний характер статусу дитини у колективі однолітків, загальний низький рівень соціальної адаптації).

5. Здійснення психокорекційної роботи шляхом психологічного впливу на окремі складові симптомокомплексу особливостей молодших школярів, схильних до агресивних реакцій, дозволило вірогідно покращити значення показників фізичної, непрямої, вербальної та загальної агресивності, самоконтролю та прогнозу наслідків своєї поведінки.

6. Узагальнення результатів дослідження дозволило розробити рекомендації щодо организації системи психопрофілактичних заходів, котрі мають здійснюватись водночас у трьох напрямках: робота зі школярами, з їх батьками і з педагогами.

Слід зазначити, що психокорекційна робота в рамках тренінгової групи не знімає дії таких факторів, як моральний і психологічний клімат в сімї, система шкільного і сімейного виховання, фізичні та соціально-психологічні умови мікросередовища. Тому перспективним напрямом дослідження є розробка цілісної системи психологічної роботи з профілактики та корекції особистісних відхилень, яка б охоплювала всіх учасників навчально-виховного процесу.

Основний зміст дисертації відображений у таких публікаціях автора:

1.

2.

3.

4.

5.

6.

7.

8.

9.

10.

11.

12.

13.

14.

15.

16.

17.

18.

19.

20.

21.

22.

23.

24.

Бовть О.Б. Агресивні реакції та шляхи їх корекції в молодших школярів. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук за спеціальністю 19.00.07 – педагогічна та вікова психологія. – Інститут психології ім.Г.С.Костюка АПН України, Київ, 2001.

В роботі представлено результати дослідження психологічних особливостей агресивних дітей молодшого шкільного віку.

Проаналізовано підходи різних психологічних шкіл до трактування природи і детермінації агресії. Розкрито зміст поняття “агресивні реакції”. Розглянуто основні фактори, які обумовлюють агресивні реакції молодших школярів.

На основі результатів кореляційного, кластерного і факторного аналізу виділено психологічний симптомокомплекс особливостей молодших школярів, схильних до агресивних реакцій; описано його зміст.

Розроблено психологічний тренінг корекції агресивної поведінки молодших школярів. Здійснено оцінку його ефективності. Виявлено статистично вірогідну наявність позитивної динаміки в експериментальній групі після тренінгу за більшістю показників.

Представлено методичні рекомендації щодо психологічної профілактики і корекції агресивної поведінки школярів.

Ключові слова: агресія, агресивність, агресивна поведінка, агресивні реакції, психологічний симптомокомплекс, психологічна корекція, молодші школяри.

Бовть О.Б. Агрессивные реакции и пути их коррекции у младших школьников. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата психологических наук по специальности 19.00.07 – педагогическая и возрастная психология. – Институт психологии им.Г.С.Костюка АПН Украины, Киев, 2001.

В работе представлены результаты исследования психологических особенностей агрессивных детей младшего школьного возраста. Раскрывается содержание понятий “агрессия”, “агрессивность”, “агрессивное поведение”, “агрессивные реакции”. Рассмотрены основные классификации видов агрессии.

Проанализированы подходы разных психологических школ к трактовке природы и детерминации агрессии, в том числе биологические, психологические, социальные, физиологические и ситуационные.

Рассмотрены основные факторы, обусловливающие агрессивные реакции младших школьников: характер и система воспитания, условия микросреды, влияние средств массовой информации и компьютерных игр, возрастные и индивидуально-личностные особенности.

Представлены методика, ход осуществления и результаты психодиагностического исследования, направленного на выявление психологических особенностей младших школьников с высоким уровнем агрессивности. Дан сравнительный анализ данных в двух возрастных выборках: детей младшего школьного и подросткового возраста.

На основе результатов корреляционного, кластерного и факторного анализа выделен психологический симптомокомплекс особенностей младших школьников, склонных к агрессивным реакциям; описаны его структура и содержание.

В структуре выделенного симптомокомплекса особенностей младших школьников, склонных к агрессивным проявлениям, обозначены следующие составляющие: характеристики направленности и самосознания личности (низкий уровень сформированности нравственных представлений, неадекватная самооценка, неадекватный уровень притязаний); индивидуально-психологические предпосылки функционирования личности (высокий уровень личностной тревожности, эмоциональная нестабильность, низкий уровень развития интеллекта, несформированность навыков самоконтроля поведения, несформированность функций прогнозирования последствий своего поведения); социально-психологические предпосылки реализации направленности личности (специфический характер статуса ребенка в коллективе сверстников, низкий уровень социальной адаптации, нарушение функций социального взаимодействия, неблагоприятный эмоциональный микроклимат в семье).

С учетом структурных составляющих симптомокомплекса разработан и апробирован психологический тренинг коррекции агрессивного поведения младших школьников. Основными задачами тренинга стали: обучение детей конструктивным формам поведения, формирование у них навыков самоконтроля и саморегуляции своих эмоциональных состояний, снятие чрезмерного напряжения и тревожности, расширение спектра эмоционального реагирования и умений конструктивного социального взаимодействия. Тренинг базировался на использовании активных, когни-тивных и поведенческих (бихевиоральных) способов психологической коррекции. Нашли применение такие методы психокоррекционной работы, как беседы, этюды, ролевое проигрывание моделей желательного поведения в различных жизненных ситуациях, физические упражнения и подвижные игры, изобразительная деятельность, техники ауторелаксации.

Осуществлена оценка эффективности разработанного тренинга. Выявлены математически достоверные различия между экспериментальной и контрольной группами после тренинга по большинству показателей.

Представлены методические рекомендации по психологической профилактике и коррекции агрессивного поведения школьников, разработанные на основе обобщения результатов проведенного исследования.

Ключевые слова: агрессия, агрессивность, агрессивное поведение, агрессивные реакции, психологический симптомокомплекс, психологическая коррекция, младшие школьники.

Bovt O.B. Aggressive reactions and the ways of their correction in junior schoolchildren. – Manuscript.

The dissertation to gain a Candidate degree in psychological sciences.