МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ,Я УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ім. О.О.БОГОМОЛЬЦЯ МОЗ УКРАЇНИ

БОБКОВА СВІТЛАНА АНАТОЛІЇВНА

УДК 616-089.23+616.314-77:678.5:616.248

ОСОБЛИВОСТІ ЛІКУВАННЯ ЗНІМНИМИ ПЛАСТИНКОВИМИ ПРОТЕЗАМИ

У ХВОРИХ НА БРОНХІАЛЬНУ АСТМУ

14.01.22 - стоматологія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Київ - 2001

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі ортопедичної стоматології Кримського державного медичного університету ім. С.І. Георгієвського Міністерства охорони здоров,я України.

Науковий керівник: доктор медичних наук, професор Жадько Сергій Ігоревич,

Кримський державний медичний університет
ім. С.І. Георгієвського, завідувач кафедри ортопедичної стоматології

Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор Павленко Олексій Володимирович, Київська медична академія післядипломної освіти ім.П.Л. Шупика, завідувач кафедри стоматології.

доктор медичних наук, професор Чулак Леонід Дмитрович, Одеський державний медичний університет, завідувач кафедри ортопедичної стоматології.

Провідна установа: Українська медична стоматологічна академія, кафедра пропедевтики ортопедичної стоматології та ортодонтії, Міністерство охорони здоров,я України, м. Полтава.

Захист відбудеться “-------------“ __________ 2001 р. о годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.003.05 при Національному медичному університеті ім. О.О. Богомольця (01003, м.Київ, вул. Зоологічна,3).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця ( м.Київ, вул. Зоологічна,3).

Автореферат розісланий “ “ 2001 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Політун А.М.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Однією з актуальних проблем ортопедичної стоматології є реабілітація хворих з частковою і повною відсутністю зубів. Потреба населення в ортопедичному лікуванні складає 70-80% [М.М.Рожко, 1993].

Незважаючи на вагомий внесок учених стоматологів-ортопедів, багато проблем цього розділу клінічної медицини остаточного вирішення не отримали, оскільки ортопедичне лікування не розглядалось з позицій цілісного організму, особливо при супутніх захворюваннях.

Патологічні процеси, які виникають в організмі людини в звязку з системними захворюваннями, нерідко проявляються в периферичних тканинах організму. Зміни слизової оболонки порожнини рота в більшості випадків є першими клінічними ознаками порушень обмінного характеру, особливо при захворюваннях органів травлення, нейроендокринної і кровеносної систем, а також органів дихання [А.I.Рибаков,Г.В.Банченко,1978; С.I.Жадько,1996].

Знімні пластинкові протези слід оцінювати з біологічної і технологічної позицій. Аналіз стану хворих в клініці ортопедичної стоматології дозволяє стверджувати, що базиси плсатинкових протезів із акрилових пластмас, є причиною запалення слизової оболонки порожнини рота [Л.Д.Гожая,1988 ].

У звязку з цим, в останні роки суттєво переглядається наукова концепція щодо біологічної індиферентності акрилових пластмас залежно від методів їх виготовлення [М.П.Сисоєв,1992 ].

Ось чому, з’являється необхідність в розшифровці особливостей взаємодії акрилових пластмас та організму не з вузьких позицій органопатології, а з урахуванням цілісної оцінки основних систем забезпечення гомеостазу. Ігнорування останніх лікарем-стоматологом, на нашу думку, неминуче приведе до звуження лікувальної програми до сугубо місцевих.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження є фрагментом планової науково-дослідної роботи кафедри ортопедичної стоматології Кримського державного медичного університету ім. С.І. Георгієвського “Особливості ортопедичного лікування хворих із супутньою патологією при непереносимості до акрилових пластмас” (№ Держреєстрації 01984009093). Здобувач була виконавцем окремого направлення комплексної теми.

Мета і задачі дослідження. Метою дослідження стала порівняльна оцінка різних видів полімеризації акрилових пластмас. А також розробка методів діагностики і профілактики ускладнень, що виникають при користуванні знімними пластинковими протезами із акрилових пластмас у хворих, які страждають на бронхіальну астму.

Задачі дослідження:

1. Вивчити фізіко-механічні властивості базисів протезів, виготовлених методом компресійного пресування, литтьового пресування і мікрохвильової полімеризації.

2. Провести порівняльну характеристику використаних методів поліме-ризації з урахуванням адаптаційних можливостей даної категорії хворих.

3. Розробити цитохімічні критерії біологічної сумісності протезів із акрилових пластмас, виготовлених з різними методами полімеризації.

4. Дати оцінку порушенням імунного статусу хворих на бронхіальну астму з позиції “чинників ризику” розвитку запальних ускладнень ортопедичного лікування з використанням протезів із акрилових пластмас.

5. Дати клінічне обгрунтування ефективності використання вуглецевого ДНК-вмістовного сорбенту для зменшення “зони ризику” розвитку запальних ускладнень ортопедичного лікування у хворих на бронхіальну астму.

Об’єкт дослідження: хворі на бронхіальну астму, які потребують протезування знімними пластинковими протезами.

Предмет дослідження: особливості лікування і профілактики ускладнень, що виникають при користуванні знімними пластинковими протезами із акрилових пластмас у ортопедичних хворих на бронхіальну астму.

Методи дослідження: клінічні стоматологічні обстеження для оцінки стану зубощелепної системи. Цитологічні та цитохімічні для визначення біологічної сумісності протезів, виготовлених різними методами полімеризації. Імунологічні для визначення імунного статусу хворих на бронхіальну астму при користуванні протезами з акрилових пластмас при застосуванні ДНК-вмістовного сорбенту. Фізико-механічні для вивчення властивостей базисів протезів, виготовлених різними методами полімеризації. Статистичні для вивчення достовірності одержаних результатів.

Наукова новизна одержаних результатів.

1. Вперше в результаті вивчення фізіко-механічних властивостей акрилових пластмас – доведено перевагу мікрохвильової полімеризації.

2. Виявлено, що при ортопедичному лікуванні хворих на бронхіальну астму різко зростає ризик розвитку запальних змін слизової оболонки протезного ложа, пов’язаний з наявністю у даних хворих дефіциту тотЕ-РУК, АЕ-РУК, збільшенням КРФЛ, зниженням проліферативної здатності лімфоцитів, аутосенсибілізацією лімфоцитів до тканин, дисбалансом гуморального імунітету, зниженням функціональної активності нейтрофілів і моноцитів.

3. Доведено, що компоненти акрилових пластмас мають н-ДНК подібні властивості. Підтвердженням цьому служить ефективність використання сорбентів для усунення явищ непереносимості акрилових пластмас. Пріоритетність досліджень автора підтверджується рішенням про видачу деклараційного патенту на винахід (№2001010137 від 22.05.2001) “Спосіб профілактики запальних змін тканин протезного ложа при ортопедичному лікуванні ”.

Практичне значення одержаних результатів. Одержані результати переконливо доводять, що для профілактики запальних змін тканин протезного ложа у хворих на бронхіальну астму в фазі ремісії рекомендується виготовлення пластинкових протезів із акрилових пластмас методом мікрохвильової полімеризації з наступним курсом лікування ентеросорбентами. Для прогнозування розвитку запальних змін СОПЛ у хворих на бронхіальну астму запропоновано лабораторний симптомокомплекс, який включає відсутність в експерименті повної елімінації ДНК- вмістовних сорбентів ДНК-Е-РУК, підвищення вмісту внутрішньоклітинного глікогену в нейтрофілах периферичної крові, а також зміни протеолітичної активності в клітинах крові. Для прогнозування змін у таких хворих без соматичної патології рекомендовано використання вихідного (до протезування) зростання ДНК-Е-РУК.

Особистий внесок здобувача. Автором особисто проведені всі клінічні обстеження та лабораторні дослідження, вивчена та проаналізована література. Імунологічні та цитохімічні дослідження автором виконані спільно із співробітниками лабораторії кафедри пульмонології Кримського медичного університету (науковий керівник зав. кафедри проф. Хренов О.А.). Фізико-механічні дослідження автором проведені спільно із співробітниками лабораторії ВАТ “Сімферопольський завод пластмас” (керівник Л.І. Москвітіна). Автором особисто проведено узагальнення та аналіз одержаних результатів та їх статистична обробка, сформульовані та оформлені всі розділи дисертаційної роботи.

Апробація одержаних результатів та їх публікації Основні положення дисертації повідомлені та обговорені на науково-практичній конференції “Питання експериментальної і клінічної стоматології” (Харків,1998), на 1(8) З’їзді Асоціації стоматологів України (Київ, 1999), внутрішньоінститутських і міжкафедральних конференціях.

Основні положення і результати досліджень опубліковані в 6 наукових працях. Із них 4 в наукових виданнях, рекомендованих ВАК України. 2 публікації виконані автором особисто, 4 інших в співавторстві. В спільній роботі з Жадько С.І. автору належать клінічні та лабораторні дослідження, їх аналіз та узагальнення. В спільній роботі з Рожко П.Д. автору належить аналіз одержаних результатів, та формулювання окремих висновків. В співавторстві з Жадько, С.І.. Северіновою С.К., Лавровською О.М., Мироновою І.В., Прядко Т.А., КуліковимМ.С. дисертантом запропонований напрямок для профілактики запальних змін слизової оболонки протезного ложа.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, огляду літератури, трьох розділів власних досліджень, заключення аналізу та узагальнення результатів досліджень (заключення), висновків, практичних рекомендацій, списку використаних джерел. Основний текст дисертації викладений на 105 сторінках комп’ютерного тексту, включає 24 таблиці і 19 рисунків. Список використаних джерел складається із 205 робіт.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали та методи дослідження. Під нашим спостереженням перебувало 169 хворих, розподілених на 3 групи, кожна із яких розподілена на підгрупи.

У всіх досліджуваних хворих клінічне обстеження проводили за загальноприйнятою схемою: опит хворих, огляд та інші об’єктивні дослідження стану зубощелепної системи, додаткові і спеціальні методи дослідження. Одержані дані заносились в спеціально розроблену карту досліджень, загальноприйняту форму історії хвороби стоматологічного хворого (ф. № 043).

Для вивчення фізіко-механічних властивостей пластмас використовувались наступні методики: вивчення межі міцності, випробування на стиснення, випробування на статичний вигин, випробування на ударний вигин, випробування на водопоглинання, метод визначення залишкового мономеру, вивчення мікрошліфів пластмаси.

Для вивчення імунологічних показників використовувались: визначення АТ до н-ДНК, визначення вмісту лімфоцитів, що експресують рецептори до н-ДНК; визначення ауторозеткоутворюючих лімфоцитів; визначення тотальних та активних Т-лімфоцитів методом розеткоутворення; визначення кортизолрезистентної фракції лімфоцитів; реакція розеткоутворення для визначення аутосенсибілізації лімфоцитів до антигену ясни і легеневої тканини; тест інгібіції міграції лейкоцитів, реакція бластної трансформації лімфоцитів; визначення імуноглобулінів А, М, G в сироватці крові; визначення імуно-глобуліну Е в сироватці крові; визначення фагоцитарної активності нейтрофілів; НСТ-тест з нейтрофілами крові; визначення ЕА-РУК і ЕАС-РУК; визначення впливу ГВДМ на показники клітинного, гуморального імунітету і моноцитарно-фагоцитарної системи.

Нами також вивчались цитохімічні показники крові за наступними методиками: визначення протеолітичної активності нейтрофілів периферичної крові; визначення кількісного вмісту внутрішньоклітинного глікогену в нейтро-філах периферичної крові.

Вивчення фізіко-механічних властивостей пластмас Етакрил і Фторакс, виготовлених методом компресійного пресування, литтьового пресування і мікрохвильової полімеризації в порівняльному аспекті дозволили прийти до заключення, що мікрохвильова полімеризація є ефективним методом вирішення комплексу задач, пов’язаних з підвищенням якості пластинкових протезів, оскільки властивості електромагнітного поля дозволяють добитися полімеризації пластмас зразу у всьому об’ємі матеріалу, що і забезпечує більш повний зв’язок молекул в масі, що полімеризується. Надвисокочастотна полімеризація, на наш погляд, має ряд переваг перед компресійним і литтьовим пресуванням, по-перше, суттєво скорочується час полімеризації, по-друге, дозволяє додержуватись високої точності режиму, і по-третє, покращує фізіко-механічні властивості пластмас базисів протезів, а також дає можливість знизити кількість залишкового мономеру, що може стати передумовою до розробки методів ортопедичного лікування хворих з явищами непереносимості акрилових пластмас.

Цітологічні дослідження показали, що в результаті проведеного комплексного лікування ортопедичних хворих 1 і 2 груп показники протеолітич-ної активності і кількісний вміст внутрішньоклітинного глікогену практично не відрізнялись від вихідного рівня, при цьому міжгрупові відмінності (р2) співвідношення цитологічних показників на момент звернення і після проведеного лікування носили статистично недостовірний характер (р2>0,05).

Що стосується хворих 3 групи спостережень, які використовували різні технології до виготовлення базисів знімних протезів на фоні бронхіальної астми, показники як протеолітичної активності крові, так і кількісного вмісту внутрішньоклітинного глікогену, незважаючи на проведену медикаментозну терапію, залишались на достатньо високому рівні, найбільш виражено в підгрупі (а), виготовлення базису методом пресування, де протеолітична активність крові була вище вихідного рівня на 17,9%, а вміст внутрішньоклітинного глікогену був нижче вихідного рівня на 21,2 % і склав 1,25 + 0,07 ум. од і 1,78 + 0,07 ум. од. відповідно. При цьому безпосередні відмінності носили статистично достовір-ний характер ( Р2 < 0,05), як в підгрупі (а), так і в підгрупі (б).

Таким чином, вивчення протеолітичної активності крові і кількісного вмісту внутрішньоклітинного глікогену в нейтрофілах периферичної крові дозволило прийти до заключення, що використання різних технологій виготовлення пластинкових протезів на фоні супутніх захворювань впливає на протеолітичну і глікогенутворюючу функцію нейтрофілів периферичної крові. Проведення відпо-від-ної та адекватної терапії у даної категорії стоматологічних хворих скорочує строки лікування, попереджає небажані ускладнення, нормалізує цитохімічні показники периферичної крові.

При вивченні імунологічних показників нами встановлено, що вихідний
(до протезування) рівень АТ н-ДНК в сироватці крові у хворих 1а,1б, і 2а груп не виходить за межі фізіологічних коливань цього показника у здорових осіб, що складає 1,0+0,1 і.і.р., а у хворих 2б групи він достовірно підвищений на 50,0% (p<0,001). Таким чином, запальні зміни слизової оболонки порожнини рота у хворих на бронхіальну астму розвиваються при наявності вихідного (до протезування) підвищення рівня АТ н-ДНК в сироватці крові.

На другому етапі дослідження (після протезування в досліді 1) у хворих 1а і 1б груп динаміки вивченого показника, в порівнянні з першим етапом дослід-ження, не виявлено. У хворих 2а групи після протезування рівень АТ н-ДНК хоча і достовірно не змінюється, в порівнянні з попереднім етапом дослідження, але не виходить за межі фізіологічних коливань і зростає до 1,5+0,2 і.і.р. (р<0,05). У хворих 2б групи, в яких протезування з використанням протезів із акрилових пластмас ускладнилось розвитком запальних змін СОПЛ, на другому етапі дослідження в досліді 1 даний показник складає 1,8+0,1 і.і.р., що вже достовірно вище як в порівнянні з попереднім етапом дослідження, так і в порівнянні з нормою (p<0,001, p1<0,05).

Одержані нами результати також свідчать, що у хворих 1а, 1б, 2а, 2б груп на обох етапах дослідження перфузія крові через ДНК-вмістовний сорбент in vitro супроводжується достовірним зниженням рівня АТ н-ДНК нижче фізіоло-гічного рівня.

Таким чином, одержані нами дані дозволяють стверджувати, що у хворих на бронхіальну астму ортопедичне лікування з використанням протезів із акрилових пластмас супроводжується порушеннями в системі імунологічного розпізнавання, яке характеризується підвищенням рівня АТ н-ДНК після накладення протезів.

Враховуючи виявлену нами ефективність використання ДНК- вмістовного сорбенту in vitro для зниження рівня АТ н-ДНК, можна стверджувати, що наведено патофізіологічне обгрунтування застосування ДНК-вмістовного сорбенту у ортопедичних хворих, які страждають на бронхіальну астму, для зниження викликаних базисами акрилових протезів аутоімунних розладів.

Можна також припустити, що розпад клітин і мікроорганізмів при загостренні, а також у фазі ремісії (в меншій мірі) інфекційно-залежної бронхіальної астми “оголюються” різні антигенні детермінанти: окремі пуріни, піримідини, нуклеотиди, схожі з ДНК вірусів, бактерій та ін. Ці імуногенні детермінанти, наряду з ендотоксинами, здатні відігравати роль поліклональних стимуляторів В-клітин, синтезуючих АТ н-ДНК і в нормі [В.М. Поверенный, 1986; А.М. Грищенко, 1987]. Підвищений же рівень АТ н-ДНК на першому етапі дослідження у хворих 2б групи можна розглядати або як формування аутоагресивних клонів В-лімфоцитів, що приводять до порушення природньої толерантності і ломки процесів саморегуляції імунної системи, або как прояви системної антигемії.

Відомо також, що накладення протезів супроводжується порушенням мікробного пейзажу в порожнині рота [Е.В. Боровський, В.К. Леонтьев, 1991].
З другого боку, АТ н-ДНК здатні взаємодіяти і з ліпополісахаридами широко поширених бактерій, забезпечуючи гальмування генералізації інфекції шляхом аглютинації бактерій в первинному осередку запалення [І.В. Леках, Г.М. Ротт, В.М. Поверений,1991; А.А. Пальцин, 1994]. Можна припустити, що багато в чому саме за рахунок порушення мікробного біоценозу порожнини рота проявляється вплив ортопедичного лікування у хворих на бронхіальну астму на рівні АТ н-ДНК.

Результати наших досліджень свідчать, що у хворих 1а групи вихідний
(до протезування) рівень ДНК-Е-РУК суттєво не відрізняється від відповідного показника у здорових людей, що складає 5,5+0,3%; динаміки же цього показника під впливом ортопедичного лікування у них не виявлено. У хворих 1б групи вже до протезування виявлено підвищення вмісту ДНК-Е-РУК на 29,1% (р<0,001), а також зростання цього показника після накладення протезів на 25,4% (р<0,001, p1<0,01), в порівнянні з вихідним рівнем. Таким чином, вихідне (до протезу-вання) зростання вмісту ДНК-Е-РУК у ортопедичних хворих (без бронхологічної патології) може бути використано в якості лабораторного прогностичного критерію ризику розвитку запальних ускладнень протезування з використанням акрилових пластмас.

У хворих 2а і 2б груп на обох етапах дослідження показник ДНК-Е-РУК підвищений на 107,3-150,9% (p<0,001) і достовірно не змінюється під впливом ортопедичного лікування.

Нами також установлено, що після перфузії крові хворих 1а, 1б і 2а груп
in vitro через колонку з ДНК- вмістовним сорбентом лімфоцити втрачають здатність експресувати рецептори до н-ДНК (одиничні розетки в окремих дослідах). У хворих же 2б групи ще на першому етапі дослідження в досліді 2 виявлено 2,8+0,2% ДНК-Е-РУК (р і p1<0,001) і зростання цього показника після протезування в досліді 2 до 3,2+0,3% (p і p2<0,001).

Таким чином, відсутність повної елімінації із кровотоку ДНК-Е-РУК в пробірочному тесті у хворих на бронхіальну астму є лабораторним критерієм, що дозволяє прогнозувати ризик розвитку запальних ускладнень після проведеного ортопедичного лікування знімними пластинковими протезами із акрилових пластмас.

До протезування у хворих 1а,1б, 2а, 2б груп вміст АутоЕ-РУК не виходить за межі фізіологічного рівня. На другому етапі дослідження в досліді 1 цей показник достовірно збільшений у хворих 1а на 21,7%, (p<0,05,p1<0,01) і 1б на 4,8%, (р<0,02, p1<0,05) груп, що розцінюється нами як компенсаторна реакція імунної системи на накладення протезів. Так, відомо, що лімфоцити, які утворюють розетки з аутологічними еритроцитами, є молодими посттимічними попередниками зрілих Т-клітинк, які після диференційювання, зокрема, утворюють хелперні і супресорні лімфоцити.

У хворих 2а і 2б групи вміст АутоЕ-РУК під впливом ортопедичного лікування суттєво не змінюється, що розцінюється нами як відсутність адекватної компенсаторної реакції клітинного імунітету на стоматологічне втручання. При цьому, у хворих 1а, 1б, 2а, 2б груп на обох етапах дослідження перфузія крові через колонку з ДНК-вмістовним сорбентом супроводжувалась статистично значущим зростанням даного показника. Останнє, на нашу думку, є доказом доцільності використання з ДНК- вмістовного сорбенту у ортопедичних хворих, що страждають на бронхіальну астму, для корекції рівня АутоЕ-РУК при накладенні протезів із акрилових пластмас.

При інтерпретації результатів експериментів in vitro з перфузією крові через колонку з ДНК-вмістовним сорбентом необхідно враховувати ряд обставин. Так, відомо, що точкою прикладення імунорегуляторного впливу гемосорбції може стати вплив на рецепторний апарат імунокомпетентних клеток і як наслідок, зміни співвідношення їх субпопуляцій. При цьому, в основному, імунорегулюючий ефект гемосорбції здійснюється не за рахунок її прямого впливу на склад імунокомпетентних клітин (під час сорбції), а опосередковано
(в післясорбційному періоді), через регуляторні системи, орієнтуючи клітинний склад імунної системи на відновлення порушених функцій. На колонці відбувається активне затримування (концентрація) фагоцитующих клітин та із колонки виходить кров, збіднена активно фагоцитуючими клітинами. Разом з тим, по мірі вичерпування в короткі строки сорбційної ємкості колонки по відношенню до формених елементів крові, зростає викид медіаторів імунної системи із осаджених на колонці клітин, формуючи ситуацію своєрідного стресу. Останній in vivo буде створювати передумови для відновлення порушеної кооперації, прямих і зворотних зв’язків імунної системи, що лежать в основі нормального її функціонування [А.А.Михайленко, 1987]. Вищесказане свідчить, перш за все, про можливі відмінності у впливі на імунологічні параметри гемосорбції in vitro та in vivo.

Нами встановлено, що у хворих 1а групи зміни показника тотЕ-РУК під впливом ортопедичного лікування здійснюються в фізіологічному діапазоні, а у хворих 1б групи вміст Т-клітин після накладення протезів знижується на 13,2% (р і р1<0,05). У хворих 2а і 2б груп виявлено вихідне (до протезування) зниження тотЕ-РУК відповідно на 13,7% (р<0,05) і 19,6% (р<0,001), яке зберігається на другому етапі дослідження. Після перфузії крові через колонку з вуглецевим ДНК-вмістовним сорбентом достовірних змін даного показника не виявлено ні в одній із груп на обох етапах дослідження.

Таким чином, ортопедичне лікування хворих на бронхіальну астму здійснюється на фоні первісного імунодефіциту по Т-клітинній ланці. Можна припустити, що в більш пізній постсорбційний період (починаючи з першої доби і до 30 доби) при використанні гемоімуносорбції in vivo вміст тотЕ-РУК може достовірно зростати, як це має місце при використанні гемосорбенту СКН-3М [В.Г. Лиходед, 1984].

У ортопедичних хворих без бронхолегеневої патології (1а і 1б групи) вміст аЕ-РУК на першому етапі дослідження не виходить за межі фізіологічних коливань цього показника у здорових людей, а після накладення протезів –зростає відповідно на 65,3% (р і р1<0,001) і 61,1% (р і р1<0,001) вище відповідних показників до протезування. Перфузія крові хворих 1а і 1б груп через колонку з ДНК-вмістовним сорбентом не супроводжується достовірною динамікою даного показника.

У хворих 2а і 2б груп виявлена значна модифікація аЕ-рецепторів циркулюючих Т-лімфоцитів. Так, у хворих 2б групи на першому етапі дослідження вміст аЕ-РУК знижений на 31,9% (р<0,001), на другому етапі дослідження –на 17,7% (p<0,01, p1<0,05), у хворих 2б групи –відповідно на 38,1% (p<0,001) і 22,1% (p і р1<0,001). Перфузія крові хворих 2а і 2б груп через ГВДВ на обох етапах дослідження не супроводжується усуненням модифікації поверхні Т-клітин, яка проявляється в блокаді аЕ-рецепторів.

Таким чином, ще одним компонентом несприятливого імунологічного фону, при якому здійснюється ортопедичне лікування хворих на бронхіальну астму, є зниження активації Т-лімфоцитів, включаючи відсутність “адекватної” активації (вище физіологічного рівня) Т-клітин після накладення протезів із акрилових пластмас.

Нами доведено, що у хворих 1а і 1б груп до лікування відносний вміст КРФЛ суттєво не відрізняється від норми, а після лікування зростає на 19,4-23,0% (р і р1<0,001) в порівнянні з вихідним рівнем.

У хворих же 2а і 2б груп відносна кількість КРФЛ підвищена на 32,2-29,6% (p<0,001) вже на першому етапі дослідження, а після накладення протезів –достовірно зростає на 6,3-10,0% (р1<0,01).

Звертає на себе увагу, що перфузія крові через ДНК-вмістовний сорбент має виражений “гіпосенсибілізуючий” вплив тільки при підвищеному вмісті КРФЛ в крові, що має місце у хворих 1а і 1б груп на другому етапі дослідження і у хворих 2а і 2б груп на обох етапах дослідження. Ефективність же використання ДНК-вмістовного сорбенту для усунення сенсибілізуючого впливу компонентів акрилових пластмас дозволяє також говорити про н-ДНК-подібні властивості алергену (алергенів) або гаптену (гаптенів) базисів протезів із акрилових пластмас. Що, в свою чергу, є ще одним патофізіологічним обгрунтуванням застосування вуглецевого ДНК-вмістовного сорбенту для профілактики алергічних ускладнень протезування хворих на бронхіальну астму з викорис-танням указаних стоматологічних матеріалів.

Нами встановлено, що у хворих 1а і 1б груп стимульована ФГА бласттрансформуюча активність лімфоцитів на першому етапі дослідження не виходить за межі фізіологічного діапазону, а на другому етапі дослідження тільки у хворих 1б групи показник знижується на 10,5% (р1<0,02, p<0,05). Перфузія крові через з ДНК-вмістовний сорбент у хворих 1а і 1б груп не супроводжується статистично достовірними змінами рівня РБТЛ з ФГА.

У хворих 2а і 2б груп на першому етапі дослідження в досліді 1 стимульована ФГА проліферативна активність лимфоцитів знижена на 13,9-12,2% (p<0,02); підвищення даного показника в досліді 2 до протезування у хворих цих груп недостовірно, в порівнянні з дослідом 1, але вже вкладається в діапазон фізіологічних коливань цього показника. Знижений рівень РБТЛ з ФГА у хворих 2а групи зберігається і в досліді 1 після накладення протезів. У хворих же 2б групи ортопедичне лікування супроводжується зниженням цього показника до 55,0+2,5% (p<0,001, p1<0,05). В досліді 2 після накладення протезів РБТЛ з ФГА у хворих 2а і 2б груп повертається до норми.

Таким чином, у хворих на бронхіальну астму вже до початку ортопедичного лікування має місце зниження проліферативної активності лімфоцитів, а у хворих із запальними змінами слизової оболонки порожнини рота можна констатувати імунодепресивний вплив акрилатів (який ”підсумовується” з вихідним зниженням показника у хворих на бронхіальну астму), що характеризується зниженням РБТЛ з ФГА.

Проводячи тести з тканинними антигенами, ми встановили, що до початку ортопедичного лікування у хворих 1а і 1б груп лімфоцити периферичної крові не сенсибілізовані до антигену ясни (АЯ), а також до легеневого антигену (АЛ). Разом з тим у хворих 1б групи після накладення протезів виявлено 9,2 (p<0,01) лімфоцитів, сенсибілізованих до тканин ясни.

Одержані нами результати документують, що у всіх хворих на бронхіальну астму окрім чітко визначеної аутосенсибілізації лімфоцитів до легеневої тканини (в 2а групі АЛтотЕ-РУК складає 40,5+1,9%, р<0,001; в 2б групі 39,3+2,3%, (р<0,001), вже на першому етапі дослідження має місце і достовірне зниження рівня АЯтотЕ-РУК (в 2а на 21,3%, р<0,001; в 2б групі – на 25,9%, р<0,001).

Ці факти свідчать про можливу наявність в тканинах ясни загального з легеневою тканиною антигену і, як наслідок цього, “спрацювання механізму” перехресно реагуючих антигенів. Можна також припустити, що дані аутоімунні реакції можуть протікати без клінічних проявів пошкоджень тканин і тільки при “підсумовуванні” з ще одним негативним фактором (у хворих 2б групи таким фактором є вплив базисів протезів із акрилових пластмас, що приводить до зниження АЯтотЕ-РУК на другому етапі дослідження, (р<0,001) проявляться у вигляді клінічно виражених патологічних змін, включаючи запальні зміни СОПЛ.

Можна також припустити, що у хворих 2а групи, у яких “ефект підсумовування” вихідної аутосенсибілізації лімфоцитів і вплив базисів протезів не виявлено, ступінь вираженості аутоімунних реакцій не досягає певної “межі”, за якою і виникають клінічні симптоми захворювання.

Нами також установлено, що в експерименті з ДНК-вмістовним сорбентом достовірно знижує ступінь аутосенсибілізації лімфоцитів до антигену ясни, так і до легеневого антигену.

Значення аутоімунних реакцій в розвитку запальних змін слизової оболонки порожнини рота підтверджується також результатами ТІМЛ. Так, у хворих 1а групи нами не виявлено достовірних змін ТІМЛ+АЯ, а також ТІМЛ+АЛ на обох етапах дослідження. У хворих 1б групи після накладення протезів виявлено достовірне зниження індексу міграції в пробі ТІМЛ+АЯ на 14,1% (р<0,01). У хворих 2а і 2б груп до ортопедичного лікування ТІМЛ+АЯ знижено відповідно на 16,9% (р<0,001) і 19,6% (p<0,001); ТІМЛ+АЛ – відповідно на 36,4% (р<0,001) і 39,3% (р<0,001). На другому етапі дослідження виявлено достовірне зниження ТІМЛ+АЯ тільки у хворих 2б групи на 10,1%, (р1<0,05). Вплив ДНК- вмістовного сорбенту на досліджені показники виявлено нами у хворих 1б групи в досліді 2 після протезування, а також у хворих 2а і 2б груп на обох етапах дослідження.

Відомо, що ТІМЛ оснований на феномені заглушення міграції лейкоцитів фактором, який виділяють сенсибілізовані лімфоцити при взаємодії зі специфіч-ним антигеном. Даний метод дозволяє поза організму, не ставлячи шкірних проб, визначати сенсибілізацію організму до різних антигенів та алергенів. Інтерпретуючи одержані нами результати ТІМЛ з АЯ, необхідно підкреслити, що у хворих 2а і 2б груп на першому етапі дослідження не мали місце хронічні і гострі запальні процеси в порожнині рота і не було контакту з базисами протезів із акрилових пластмас. Ось чому сенсибілізація імуноцитів до тканин ясни як “атрибут” хронічного запалення у хворих 2а і 2б груп виключається.

Таким чином, результати ТІМЛ з тканинними антигенами підтверджують можливість існування перехресно реагуючих антигенів у хворих на бронхіальну астму, що супроводжується сенсибілізацією імунокомпетентних клітин до тканин ясни.

Нами встановлено, що у ортопедичних хворих без бронхолегеневої пато-логії зміни гуморального імунітету (підвищення сироваткового Ig G) розви-вається тільки при наявності запальних ускладнень протезування. У ортопеди-чних же хворих, які страждають на бронхіальну астму, запальні зміни слизової оболонки протезного ложа після накладення протезів виникають у осіб з вихідним (до протезування) підвищеним рівнем сироваткових імуноглобулінів класів G, Е і зниженим вмістом Ig А та Ig М. Вплив ортопедичного лікування на гуморальний імунітет у подібних хворих характеризується змінами (зниженням) імуноглобулінів тільки одного класу М.

При дослідженні моноцитарно-фагоцитарної системи у хворих 1а, 1б, 2а, 2б груп нами встановлено, що у хворих 1а і 1б груп на першому етапі дослідження ФІ нейтрофілів суттєво не відрізняється від норми. На другому етапі дослідження динаміки даного показника у хворих 1а групи не виявлено, а у хворих 1б групи він знижується на 25,8% (р і р1<0,001).

У хворих 2а і 2б груп нами виявлено вихідне (до ортопедичного лікування) зниження ФІ нейтрофілів на 18,3-22,6% (р<0,001). Після накладення протезів у хворих 2а групи ФІ фагоцитів достовірно не змінюється, а у хворих 2б групи – знижується до 5,2+0,3 (р і р1<0,001). Перфузія крові через сорбент приводить до зниження ФІ нейтрофільних поліморфоядерних лейкоцитів на першому етапі дослідження у хворих 1а, 1б і 2б груп, на другому етапі –у хворих 1а і 2а груп.

Таким чином, активації фагоцитарної активності нейтрофілів під впливом ДНК- вмістовного сорбенту безпосередньо після перфузії крові через сорбент нами не виявлено ні в одній із груп.

У хворих 1а групи як до, так і після протезування змін НСТ-тесту нейтрофілів не виявляється. У хворих 1б групи до протезування даний показник суттєво не відрізняється від норми, а після накладення протезів зростає на 48,6% (р і р1<0,001).

У хворих на бронхіальну астму виявлено достовірне збільшення вмісту НСТ-позитивних нейтрофілів уже на першому етапі дослідження (на 62,5-70,8%, р<0,001). При цьому у хворих 2а групи достовірної динаміки НСТ-тесту під впливом ортопедичного лікування не відмічається, а у хворих 2б групи виявлено підвищення даного показника на 18,7% (р1<0,01, p<0,001) вище вихідного рівня. Під впливом ДНК- вмістовного сорбенту на обох етапах дослідження у хворих 1а, 1б, 2а, 2б груп вміст в крові НСТ-позитивних клітин достовірно знижується.

Указані наукові факти свідчать, що базиси протезів із акрилових пластмас безпосередньо не впливають на фагоцитарну і метаболічну активність нейтро-філів. У випадку ж розвитку запальних змін СОПЛ, як ускладнення протезуван-ня, має місце депресія фагоцитарної активності фагоцитуючих клітин. У хворих на бронхіальну астму ортопедичне лікування здійснюється на фоні первісного зниження ФІ і підвищення метаболічної активності нейтрофілів.

Нами також установлено, що у хворих 1а групи до і після накла-
дення протезів в крові зберігається нормальний вміст моноцитів, які мають
Fс-рецептори. У хворих 1б, 2а і 2б груп на першому етапі дослідження виявлено зниження вмісту ЕА-РОМ відповідно на 8,1%, 15,0% і 16,7% (р<0,001), на другому етапі дослідження – відповідно на 13,7% (р<0,001, p1<0,05), 16,9% (р<0,001, p1<0,5) і 25,7% (р і р1<0,001). Необхідно підкреслити, що рівень коливань ЕА-РОМ у хворих 1а групи хоча і здійснюється в фізіологічному діапазоні, але після накладення протезів він на 3,1% (р1<0,05) нижче вихідного значення даного показника.

Після перфузії крові через колонку з ДНК- вмістовним сорбентом вміст ЕА-РОМ достовірно знижується до протезування у хворих 1а і 2б груп, на другому етапі дослідження – у хворих 1а і 2а груп.

Таким чином, нами виявлено безпосередній вплив базисів протезів із акрилових полімерів на функціональну активність моноцитів – здатність експресувати Fс-рецептори. При цьому запальні зміни СОПЛ розвиваються в осіб з вихідним (до протезування) зниженням показника ЕА-РОМ, але не у всіх випадках (2а група складає виключення). У хворих же 1б і 2б груп, у яких розвинулись запальні зміни слизової оболонки протезного ложа, має місце “підсумовування” вихідного дефіциту ЕА-РОМ і негативного впливу на моноцитарну ланку імунітету базисів протезів.

До протезування у хворих 1а і 1б груп вміст ЕАС-РОМ суттєво не відрізняється від норми, а після накладення протезів знижується відповідно на 9,7% (р<0,05, p1<0,01) і 15,2% (p<0,001, p1<0,05). Ці факти, на нашу думку, свідчать про негативний вплив базисів протезів із акрилових пластмас на здатність моноцитів експресувати поверхневі рецептори до С3 компоненту комплементу. У хворих 2а і 2б груп подібного впливу акрилових пластмас на функціональну активність моноцитів не виявлено. Можливо, це пов’язано з вихідним (до протезування) зниженням у хворих на бронхіальну астму показника ЕАС-РОМ на 17,0-22,7% (р<0,02), який зберігається і після накладення протезів. Імовірно, вихідна модифікація поверхні моноцитів робить ці клітини недостатньо “чутливими” до впливу базисів протезів із акрилових полімерів. Статистично значущий вплив ГВДВ на показник ЕАС-РОМ виявлено нами тільки у хворих 1б групи на другому етапі дослідження.

Одержані нами наукові факти свідчать про те, що ортопедичне лікування хворих на бронхіальну астму здійснюється на фоні багатокомпонентного імунного дисбалансу, різко підвищуючого ризик розвитку запальних змін слизової оболонки протезного ложа після накладення протезів. В той же час нами наведено наукове обгрунтування доцільності використання ГВДВ для корекції імунних розладів у хворих на бронхіальну астму до і після накладення протезів із акрилових полімерів. З цією метою вуглецевий ДНК-вмістовний сорбент був використаний у хворих 3 групи в якості ентеросорбенту курсом 14 днів по 10,0 сорбційної маси 3 рази на день, починаючи за 5-7 днів до ортопедичного лікування.

Нами встановлено, що проведення курсу ентеросорбції ГВДВ у хворих
3 групи сприяє статистично значущому зниженню АТ н-ДНК (на 21,4%, р1<0,05, p<0,5), ДНК-Е-РУК (на 44,4%, p1<0,001, p<0,05), підвищенню вмісту АутоЕ-РУК (на 43,8%, p1<0,001, p<0,2), зменшенню ступеня сенсибілізації лімфоцитів до антигену ясни (повернення до норми показників АЯтотЕ-РУК і ТІМЛ+АЯ).

Імунокорегуючий вплив ентеросорбції з ДНК-вмістовним сорбентом у хворих 3 групи супроводжувався позитивною клінічною динамікою. Так, протягом 1 місяця з моменту накладення протезів із акрилових пластмас запальні зміни слизової оболонки протезного ложа у хворих 3а групи розвинулись в 35,7% випадків, а у хворих 3в групи – 23,8% (будучи контролем до 2б групи хворих, ентеросорбцію ГВДВ не отримували) – в 62,5% випадків. Таким чином, указаний курс ентеросорбції з ДНК-вмістовний сорбентом дозволяє знизити число запальних ускладнень ортопедичного лікування у хворих на інфекційно-залежну форму бронхіальної астми в фазі ремісії.

ВИСНОВКИ

1. Автором вирішена важлива здача ортопедичної стоматології – зменшення негативного впливу базисів знімних пластинкових протезів на тканини протезного ложа і на весь організм в цілому. Показано суттєву перевагу базисів протезів, виготовлених методом мікрохвильової полімеризації перед компре-сійним і литтьовим пресуванням.

2. Використання методу мікрохвильової полімеризації приводить до більш ранніх строків адаптації до знімних пластинкових протезів із акрилових пластмас у хворих на бронхіальну астму .

3. Використання цитохімічних показників нейтрофілів периферичної крові є додатковим діагностичним критерієм у ортопедичних хворих з явищами непереносимості базисів протезів із акрилових пластмас.

4. В осіб, які користуються протезами, страждають на бронхіальну астму, має місце “ефект підсумовування” алергізуючого впливу акрилових полімерів та алергічного компоненту патогенезу бронхіальної обструкції.

5. Зростання у хворих на бронхіальну астму (до ортопедичного лікування) вмісту лімфоцитів, сенсибілізованих до тканин ясни, свідчить про можливість наявності у пульмонологічних хворих перехресно реагуючих антигенів та участі їх у пошкодженні слизової оболонки порожнини рота після накладення протезів із акрилових полімерів.

6. Виявлено, що алергени (гаптени) базисів протезів із акрилових пластмас мають н-ДНК-подібні властивості. Підтвердженням цьому служить ефективність використання ДНК- вмістовного сорбенту для усунення явищ непереносимості.

7. Наведено наукове обгрунтування використання ДНК-вмістовного сорбенту для профілактики запальних змін слизової оболонки порожнини рота у пульмонологічних хворих і доведено позитивний клінічний ефект ентеросорбції для зниження частоти запальних ускладнень ортопедичного лікування у хворих на бронхіальну астму за рахунок імунокоригуючої дії.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

1. Мікрохвильова полімеризація покращує фізико-хімічні властивості акрилових пластмас.

2. Для профілактики розвитку запальних змін слизової оболонки порожнини рота після накладення протезів із акрилових пластмас у хворих на бронхіальну астму інфекційно-залежної форми в фазі ремісії рекомендується 14-денний курс ентеросорбції ДНК- вмістовним сорбентом по 10,0 сорбційної маси 3 рази на день між прийомами їжі, починаючи за 5-7 днів до накладення протезів.

3. Розроблені цитохімічні критерії біологічної сумусності пластинкових протезів із акрилових пластмас, виготовлених різними методами полімеризації.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Жадько С.И., Рыкова С.А. Реакция гуморального иммунитета на акриловые пластмассы у больных бронхиальной астмой // Проблемы, достижения и перспективы развития медико-биологических наук и практического здравоохранения: Тр. Крым.мед. ун-та. – Том 133, Ч.ІІІ. – Симферополь. – 1997. –С .112 - 115.

2. Рыкова С.А. Влияние базисов протезов из акриловых пластмасс на показатели иммунитета у больных бронхиальной астмой с воспалительными заболеваниями слизистой оболочки полости рта //Таврический медико-биологический вестн. – 1999. – Вып.1-2. – С.20 - 22.

3. Бобкова С.А., Рожко П.Д. Влияние курса энтеросорбции на цитологические показатели крови больных, пользующихся съемными протезами из акриловых пластмасс //Современная стоматология. –2000. – Вып. 4 (12). – С.44 - 45.

4. Рыкова С.А. Использование ДНК-сорбента для профилактики воспалительных осложнений ортопедического лечения у больных бронхиальной астмой //Вопр. эксперим. и клинич. стоматол.: Сб. науч. тр. – Вып.1. – Харьков. –1998. – С.141 - 142.

5. Жадько С.І., Северінова С.К., Рикова С.А., Лавровська О.М., Міронова І.В., Прядко Т.А., Куліков М.С. Перспективні шляхи прогнозування розвитку та профілактики запальних змін слизової оболонки протезного ложа в осіб із захворюваннями внутрішніх органів //Матер. I (VIII) з’їзду Асоціації стоматологів України. – К. – 1999. – С.281 - 282.

6. Бобкова С.А., Рожко П.Д. Влияние технологии изготовления съемных пластиночных протезов на показатели протеолитической активности нейтро-фильных лейкоцитов крови у ортопедических больных на фоне бронхиальной астмы//Вісник стоматології.– 2000.– №5(29).–