КИЇВСКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Чжан Цзюньчен

УДК 339.727.22.(510)

Іноземні інвестиції в економіці Китаю

(пріоритети використання і механізми регулювання)

Спеціальність 08.05.01-Світове господарство

і міжнародні економічні відносини

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Київ – 2001

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі міжнародного менеджменту Київського національного економічного університету Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор

ЛУК'ЯНЕНКО Дмитро Григорович, Київський національний економічний університет, завідувач кафедри міжнародного менеджменту

Офіційні опоненти:- доктор економічних наук, професор

МАКОГОН Юрій Володимирович, Донецький національний університет, завідувач кафедри міжнародної економіки

кандидат економічних наук, доцент

ПЕСТРЄЦОВА Ольга Іванівна, Київський національний економічний університет, доцент кафедри міжнародної економіки

Провідна установа - Київський національний університет імені Тараса Шевченка, кафедра міжнародної економіки економічного факультету

Захист відбудеться “6 ”грудня 2001 р. о 16-00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.006.03 Київського національного економічного університету за адресою: 03680, м, Київ, проспект Перемоги, 54/1, ауд. 317.

З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці Київського національного економічного університету за адресою: 03680, м, Київ, проспект Перемоги, 54/1, Автореферат розісланий “6” листопада 2001 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Фукс А.Е.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Серед найважливіших подій світової економічної історії останньої чверті XX століття – безпрецедентні успіхи економіки Китаю. З початку економічних реформ у 1978 р. по 2000 р. валовий внутрішній продукт країни збільшився в 6,7 разів, або на 9,6% у середньому за рік, ВВП на душу населення – у 4,4 рази, продуктивність праці – у 3,6 рази. У такий спосіб Китай демонструє можливості трансформації економіки з забезпеченням стабільного розвитку, що обумовлено, насамперед, послідовною реалізацією моделі реформування з чіткими довгостроковими цілями і пріоритетами.

Аналізуючи систему чинників і заходів, що забезпечують економічний успіх Китаю в складному трансформаційному періоді, особливо потрібно виділити політику залучення і використання іноземних інвестицій. За період 1979-2000 рр. в країну надійшли іноземні інвестиції в розмірі 306 млрд.дол.США (10% їх загальносвітових обсягів), 139 млрд. дол.США – іноземних кредитів. Облігації КНР, які обертаються на міжнародних фінансових ринках, оцінюються в 13 млрд.дол.США. У країні зареєстроване 300 тис. підприємств з іноземним капіталом.

Питанням залучення і використання іноземних інвестицій та їх регулювання присвячено немало робіт як в Китаї, так і в інших країнах. Стосовно об'єкта дослідження важливе значення мають роботи: У Цзинлянь, Чі Інін, Чжан Хуньюань, Дун Фужен, Лю Гогуан, Чжан Шугуан, Ян Чжунвай, Сунь Сюевень, Лоу Цзівей та інших. Серед найбільш вагомих досліджень українських, російських та західних вчених є роботи: Н.Бажанова, М.Баранова, І.Бланка, Ф.Блека, В.Гейця, А.Гроппелі, Б.Губського, Д.Даннінга, Р.Зелтона, М.Кессона, Д.Лук'яненка, Ю.Макогона, Г.Марковіца, А.Мертенса, М.Міллера, О.Мозгового, Фр.Модільяні, Дж.Неша, Е.Нікбахта, Д.Норткотта, Дж. О'Брайена, Є.Панченка, А.Пересади, А.Поручника, А.Рум'янцева, М.Скоулза, Дж.Тобіна, Ю.Фами, А.Філіпенка, С.Хаймера та інших.

І сьогодні проблема іноземного інвестування економіки Китаю має принципово важливе значення, особливо відносно обгрунтування інвестиційних пріоритетів і подальшого розвитку регулятивної макрополітики. При цьому потрібно враховувати, з одного боку, якісні зміни в міжнародному фінансово-інвестиційному середовищі, яке стає глобальним, а з іншого – нові завдання національного економічного розвитку.

Актуальність даного дослідження визначається ще й тим, що китайський досвід залучення і використання іноземних інвестицій протягом багатьох років є об'єктом пильного аналізу в багатьох країнах. Однак, його адаптація за рубежем є досить складною проблемою, оскільки потрібно враховувати цілий ряд специфічних внутрішніх і зовнішніх чинників, оцінювати їх як би “зсередини”.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота пов'язана з науково-дослідною темою кафедри міжнародного менеджменту “Міжнародна конкурентоспроможність національних економік в умовах глобалізації“ (№ державної реєстрації 0198V001576), яка є складовою комплексної наукової програми Київського національного економічного університету. Особисто автором в межах даної теми проведено аналіз використання вільних економічних зон як організаційно-економічної форми залучення та ефективного використання іноземних інвестицій.

Мета та задачі дослідження. Метою дослідження є пошук шляхів розширення іноземної інвестиційної діяльності в Китаї і підвищення її ефективності, а також розробка рекомендацій з адаптації позитивного зарубіжного досвіду в економіці України, що реформується.

Відповідно до мети визначені наступні дослідницькі завдання:

·

· провести порівняльний аналіз національних стратегій залучення і використання іноземного капіталу, особливо в країнах з економіками, що реформуються;

· дати аналітичну оцінку процесу залучення і використання іноземних інвестицій в економіку Китаю, включаючи галузевий і територіальні аспект;

· показати як реалізуються національні пріоритети Китаю в процесі іноземного інвестування;

· виявити напрямки розвитку системи регулювання іноземного інвестування з акцентом на підвищення ролі держави;

· проаналізувати механізми використання ВЕЗ з метою активізації іноземної інвестиційної діяльності;

· розробити рекомендації з використання зарубіжного досвіду, насамперед КНР, із стимулювання іноземної інвестиційної діяльності в Україні.

Об'єктом дослідження визначена економіка Китаю. Виконання поставлених завдань потребувало також аналізу процесів іноземного інвестування країн Південно-Східної Азії й України.

Предметом дослідження є сукупність економічних відносин, що виникають у процесі іноземної інвестиційної діяльності з урахуванням міжнародного досвіду і сформованих традицій.

Методи дослідження. Дослідження базувалось на фундаментальних положеннях економічної теорії, теоріях руху прямих і портфельних інвестицій, сучасних концепціях економічного розвитку країн в період ринкових трансформацій. При цьому використані методи історико-логічного, економіко-статистичного і порівняльного якісного і кількісного аналізу.

Інформаційну базу дослідження склали: статистичні дані стосовно економічного розвитку та іноземного інвестування Китаю та інших країн за 1990-2001рр., закони й підзаконні акти уряду КНР з управління та регулювання процесів іноземного інвестування та управління, праці вчених-економістів Китаю, України та інших країн, присвячені ринковому реформуванню та іноземним інвестиціям.

Логіка дисертаційного дослідження являє собою рух від часткового (економічні події, факти, проміжні висновки та узагальнення щодо інвестиційної діяльності мікро суб'єктів) до загального (національні економіки як об'єкти та суб'єкти інвестиційної діяльності, державне регулювання і національні стратегії використання інвестиційних ресурсів).

Наукова новизна отриманих результатів полягає в тому, що на основі системного підходу до аналізу процесу іноземного інвестування:

·

· показано роль іноземного капіталу в економічному розвитку різних країн і національні стратегії залучення іноземних інвестицій, що дозволяють забезпечувати їхні достатні масштаби, раціональну структуру й ефективний вплив на макроекономічні пропорції;

· базуючись на авторському галузевому і територіальному аналізі доведено, що чітко орієнтована на науково обґрунтовані національні пріоритети інвестиційна політика дозволяє не тільки забезпечувати необхідні масштаби іноземного інвестування, але й формувати ефективну з погляду макроекономічної збалансованості їхню структуру, нейтралізувати можливий негативний вплив кризових коливань глобального фінансово-інвестиційного ринку;

· досліджений недостатньо вивчений до останнього часу ринок нерухомості Китаю як один з найбільш привабливих об'єктів для іноземного інвестування, зокрема, виявлені особливості його формування і розвитку, оцінені масштаби, показані механізми реалізації окремих найбільш великих регіональних інвестиційних проектів;

· запропоновано систему заходів для удосконалювання систем регулювання іноземної інвестиційної діяльності, виходячи з розуміння провідної і зростаючої ролі держави в умовах загальної міжнародної фінансової нестабільності; виявлені ключові проблеми взаємодії “держава-ринок” стосовно керування інвестиційними потоками на різних стадіях трансформації економіки;

· розроблено рекомендації з використання китайського досвіду залучення й ефективного використання іноземних інвестицій в Україні з урахуванням як істотних об'єктивних і суб'єктивних розходжень (у масштабах економік та інвестиційних ринків, моделях і темпах ринкового реформування, національних регулятивних структурах і управлінських традиціях), так і загальних для обох країн інвестиційних проблем у трансформаційному періоді;

· зроблено принципово важливий висновок про те, що позитивний внесок іноземної інвестиційної складової в економічних успіхах КНР був забезпечений твердою орієнтацією інвесторів на освоєння нових сегментів ринку і створення нових потужностей, а не на експлуатацію діючих об'єктів державної форми власності (як це було в процесі приватизації в Україні).

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що виконані авторські розробки та пропозиції з аналізу процесів іноземного інвестування та їх регулювання орієнтовані на практичне вирішення інвестиційних проблем перехідного періоду з урахуванням світового досвіду та особливостей національних економік. Вони можуть бути використані при розробці національних інвестиційних стратегій та в процесі обґрунтування і селекції крупних проектів із залученням іноземного капіталу.

Окремі результати і пропозиції використані: при розробці основних напрямків розвитку фондового ринку України на 2000-2001 рр. Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку (Лист № 7209/07 від 23.06.2001 р.); в процесі обгрунтування інвестиційних проектів із залученням іноземного капіталу фірмою Агрос-КнК (довідка № 251 від 12.06.2001 р.).

Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертаційної роботи і результати досліджень були оприлюднені автором на науково-практичних конференціях: “Стратегія економічного розвитку в умовах глобалізації” (м.Чернівці, 2000 р.); “Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект” (м.Донецьк, 2001 р.).

Публікації. Результати дисертаційного дослідження опубліковано у п'яти наукових працях загальним обсягом 1,2 д.а., з них три у наукових фахових виданнях, загальним обсягом 0,8 д.а.

Обсяг і структура дисертації. Дисертація обсягом 165 сторінок включає вступ, 3 розділи, висновки. Містить 6 таблиць на 5 сторінках, 4 рисунки на 3 сторінках. Список використаних літературних джерел налічує 160 найменувань.

Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовано актуальність теми, сформульовано мету, завдання, об'єкт і предмет дослідження, наукову новизну та практичне значення одержаних результатів.

У розділі 1 “Іноземний капітал та економічний розвиток” розглянуто загальнотеоретичні засади міжнародного інвестування, виявлено сучасні тенденції розвитку міжнародного інвестиційного ринку, дано характеристику національних стратегій залучення і використання іноземного капіталу.

У теоретичному плані важливим є розуміння, з одного боку, мотиваційних механізмів міжнародної інвестиційної діяльності безпосередніх суб'єктів бізнесу, котрі відображаються в сучасних мікростратегіях інвестування, диверсифікованих залежно від критеріїв ефективності інвестиційних ринків, а з іншого – ключових макроекономічних пропорцій і зв'язків, котрі формуються в процесі іноземного інвестування національних економік. Очевидними є не тільки взаємозв'язки між інвестиціями і нагромадженням, споживанням, заощадженнями, процентною ставкою, інфляцією тощо, але й між внутрішніми і зовнішніми інвестиціями, інвестиційною активністю та економічним розвитком загалом.

Як показує світовий досвід, залучення та ефективне використання іноземних інвестицій дозволяє більш успішно проводити економічні реформи. Можна говорити про досить тісний взаємозв'язок між масштабами та якістю іноземних інвестицій і глибиною ринкового реформування.

В сучасних умовах досить складною стає проблема вибору і реалізації національних стратегій залучення іноземних інвестицій, особливо країнами, що розвиваються та країнами з перехідними економіками. Міжнародний інвестиційний ринок надає можливості багатоканального зовнішнього фінансування країн як шляхом прямого інвестування, так і портфельного, однак тенденції розвитку його галузевої і, особливо, географічної структур (концентрація інвестиційних потоків у розвинутих країнах), гостра конкуренція за досить обмежені вільні інвестиційні ресурси обумовлюють необхідність формування дієвої і мобільної державної регулятивної політики. На сьогодні це не тільки зрозумілі вимоги до іноземних інвесторів, надійні гарантії та пільги, але й інструментарій своєрідного маркетингового комплексу інвестування. Свою ефективність при відповідній державній політиці підтверджують вільні економічні зони.

У розділі 2 “Аналіз процесів інвестування економіки Китаю” розглядаються різноманітні аспекти інвестиційної діяльності в Китаї з огляду на досвід інших країн світу, висвітлюються умови і механізми реалізації національних пріоритетів в процесі іноземного інвестування, аналізуються вільні економічні зони.

За інтенсивністю залучення іноземних інвестицій Китай вийшов на перше місце серед країн, що розвиваються, та друге в світі після США. Значення іноземного капіталу в економіці КНР проявляється у: компенсації нестачі фінансових ресурсів; збільшенні податкових надходжень; стимулюванні технологічного розвитку народного господарства; залученні передового досвіду менеджменту; розвитку експортного сектору економіки.

Основними сферами залучення іноземного капіталу стали – сільське господарство, промисловість, послуги. Особливу увагу в роботі приділено аналізу результатів залучення ПІІ до окремих галузей, зокрема сфери нерухомості та рибної промисловості. Показано ключові моменти у реформуванні цих галузей, що раніше перебували в державній власності. Найважливішими факторами, що стимулювали їх ефективний розвиток стали: по-перше, державний нагляд та підтримка розвитку; по-друге, зміна системи управління в рамках нової економічної політики. Особлива увага приділялась контролю цін, джерел інвестицій, приватизації, створенню спільних підприємств.

Через механізми регулювання іноземного інвестування в Китаї вирішувались складні і масштабні завдання: збалансування рівнів економічного розвитку регіонів, зокрема шляхом передислокації енерго- та матеріаломістких виробництв на захід і центр країни.

Серед проблем, що потребують вирішення, слід відзначити: вдосконалення галузевої структури іноземного інвестування; оптимізація його джерел; забезпечення ефективності довгострокових вкладень; посилення уваги до охорони навколишнього середовища, регіональної і соціальної політики.

Сучасним пріоритетом в залученні іноземних інвестицій стає їх науково-технологічна орієнтація. Необхідність зростання інвестицій в науку і техніку обумовлена не тільки новими вимірами і критеріями світогосподарського розвитку, але й прагматичними завданнями оновлення фізично застарілої техніки багатьох галузей економіки. Китай здійснює модернізацію промисловості, сільського господарства, оборони, науки та техніки (соціалістична модернізація в чотирьох галузях).

За умов застарілої системи освіти в Китаї суттєво збільшуються інвестиції в “людський капітал”. Лише людина (з одного боку – виробник, з іншого – споживач) здатна на зміни, котрі заради неї й відбуваються. Населення КНР складає п'яту частину населення Землі, що багато в чому робить його унікальним та таким, що впливає на всіх.

У розвитку вільних економічних зон (ВЕЗ) за 20 років можна виділити періоди: створення перших п'яти вільних економічних зон; розширення реформ; політика “відкритих дверей”. Передусім ВЕЗ використовуються як проміжний етап залучення інвестицій в економіку КНР та виходу підприємств країни на світовий ринок. В роботі розглядаються: роль, місце, загальна компетенція органів державного управління вільними економічними зонами на різних рівнях в загальному руслі державної інвестиційної політики; особливості політики, що проводиться в ВЕЗ; проблеми з якими стикаються їх адміністрації та керівництво країни. Значну увагу приділено недолікам у використанні іноземними суб'єктами інвестиційної діяльності порівняльних переваг різноманітних територій, що відведені під вільні економічні зони.

У розділі 3 “Розвиток інвестиційної політики Китаю” висвітлено ключові питання становлення і розвитку системи регулювання іноземного інвестування, показано роль держави в управлінні інвестиційними потоками, розглянуто мікроекономічні фактори ефективної інвестиційної діяльності.

Сучасна політика Китаю щодо залучення іноземного капіталу та відповідна система регулювання формувались на основі загальнодержавної політики соціально-економічного розвитку, насамперед стратегії “трьох кроків” Ден Сяопіна. Її головна мета полягає в тому, щоби взявши за основу рівень ВНП у 1980 році, подвоїти його до початку 1990-их років (перший крок), до 2000 року досягти нового подвоєння (другий крок). Досягнення Китаю, котрий на сьогодні посідає сьоме місце в світі за розмірами економіки, дозволили скоригувати стратегію зростання і вихід на параметри “третього кроку” заплановано на 2020 рік.

З 1989-х років Китай дотримувався принципів планової економічної системи, що надало змогу сконцентрувати фінансові та матеріальні ресурси та раціонально їх використовувати. Вдале завершення реформи на селі дало змогу перейти з 1985 року до реформи в місті. З 1992 року реалізується курс на створення соціалістичної ринкової економіки, основними положеннями якого є: дотримання збалансованого розвитку різних секторів економіки; трансформація господарського механізму держпідприємств та створення сучасних ринкових підприємств; наукове обґрунтування управління; створення єдиної системи відкритих ринків, з тісним поєднанням сільських та міських ринків; взаємозв'язок внутрішнього ринку з світовим; стимулювання оптимального розміщення ресурсів; перехід на непрямі інструменти державного регулювання; створення раціональної і справедливої системи розподілу доходів та підвищення загального рівня життя; створення багаторівневої системи соціального захисту; стимулювання економічного розвитку та суспільної стабільності.

Роль державного регулювання інвестиційних потоків полягає в необхідності: компенсування недоліків ринку; врегулювання макро- та мікровідносин, зв'язків між центром та регіонами. При цьому основними цілями макрорегулювання є: економічне зростання; економічна стабільність; економічна справедливість.

Ефективне макроекономічне регулювання інвестиційної діяльності раціоналізує темпи зростання з відповідними коефіцієнтами заощадження та інвестицій; пропорції у фінансових надходженням і витратах, структуру експорту та імпорту тощо.

На сьогодні в Китаї головна увага приділяється непрямим методам та інструментам регулювання у процесі переходу від прямого (директивного) до непрямого управління діяльністю підприємств, від мікроуправління до макроуправління, від затвердження об'єктів інвестування і розподілу ресурсів до розробки основних напрямків розвитку та регулювання і контролю їх діяльності. Суттєво зростає роль фінансової політики, податків, кредитування, трансфертів цін, зарплати тощо.

У системі регулювання іноземної інвестиційної діяльності важливо враховувати мікроекономічні фактори, зокрема, мотивацію інвесторів та критерії результативності інвестиційних проектів. В умовах міжнародної фінансово-економічної нестабільності саме комплексні техніко-економічні обґрунтування інвестиційних проектів дозволяють уникнути ризиків і забезпечити ефективність при їхній практичній реалізації.

Сучасна інвестиційна політика Китаю сповна підтверджує наступні принципово важливі висновки:

· орієнтація на обґрунтовані національні пріоритети дозволяє формувати ефективну структуру економіки, забезпечуючи для цього достатні обсяги іноземного інвестування;

· залучення іноземного капіталу в матеріальне виробництво набагато вигідніше, ніж кредитування імпорту необхідних товарів, спільні проекти в сфері послуг служать динамічному розвитку інфраструктури;

· позитивний внесок іноземного інвестування в загальний економічний успіх забезпечується його орієнтацією на освоєння нових сегментів ринку і нових потужностей.

Загалом, залучення в широких масштабах національних та іноземних інвестицій у китайську економіку переслідує довгострокову стратегічну мету створення цивілізованого соціально орієнтованого суспільства з високою якістю життя населення, в основі якого лежить змішана економіка, що спирається на ефективне функціонування різних форм власності, інтернаціоналізацію ринку товарів, робочої сили і капіталу.

висновки

У результаті проведеного в дисертації дослідження напрямків, пріоритетів і механізмів регулювання іноземного інвестування економіки Китаю зроблено такі висновки теоретичного і науково-практичного спрямування:

1. Інвестиційні процеси формуються під впливом системи мікро- і макроекономічних факторів. Мотивацію й особливості прямого інвестування в найбільш завершеному вигляді відбивають теорії руху капіталу (диференціація процентних ставок між країнами й умови одержання прибутку), теорія ринкових імперфекцій (специфічні міжкраїнові переваги), теорія інтерналізації, еклектична теорія міжнародного виробництва. Портфельне інвестування у своїй теоретичній обґрунтованості спирається, насамперед, на методологію портфелів, оптимізації відносин ризиків і прибутку. Принципово важливе значення мають не тільки мотивація безпосередніх інвесторів, але і ключові макроекономічні пропорції, у першу чергу, між нагромадженням, споживанням і заощадженням, між внутрішнім і зовнішнім інвестуванням. Свої особливості має теоретичне обґрунтування іноземного інвестування економіки, що ринково трансформується. При всій різноманітності підходів очевидно, що залучення й ефективне використання іноземних інвестицій, у першу чергу прямих, дозволяє проводити успішні економічні реформи.

2. Для сучасного міжнародного інвестиційного ринку – найскладнішого механізму акумуляції і перерозподілу ресурсів економічного розвитку – притаманно ряд тенденцій: постійне зростання прямих інвестицій вищими темпами, ніж зростання світового ВВП та міжнародної торгівлі; суттєві зміни у галузевій структурі на користь наукомістких високотехнологічних секторів, послуг, інфраструктури; територіальний перерозподіл, – коли інвестиційні потоки все більше концентруються у взаємовідносинах розвинутих країн тощо.

Іноземні інвестиції стають об'єктом гострої конкурентної боротьби між країнами, що розвиваються, а в останні роки і між країнами з перехідними економіками. Принципово важливою стає проблема вибору, обґрунтування та реалізації національних стратегій залучення і використання іноземного капіталу, адекватна сучасному ринковому середовищу державна регулятивна політика.

3. Китай є країною, що залучає іноземний капітал у значних масштабах (за інтенсивністю – перше місце серед країн, що розвиваються, та друге в світі після США). Пріоритетними сферами залучення іноземного капіталу в економіку Китаю є: промисловість, послуги, сільське господарство. Переважаючою формою залучення іноземних інвестицій є спільні підприємства, котрих у країні зареєстровано більше 300 тис. У Китаї вирішена складна проблема – залучити іноземний капітал, не позбавляючи його власних стимулів і направляючи засобами економічного регулювання на досягнення суспільних цілей. При цьому не слід допускати дискримінації національних інвесторів, оскільки це практично не впливає на іноземну інвестиційну активність іноземного капіталу, але приводить до виникнення на місці колишніх вітчизняних виробництв підприємств із формальною іноземною участю, з претензіями на пільгове оподатковування. Загалом у Китаї створено сприятливий інвестиційний клімат як для іноземних, так і для національних інвесторів, конкурентне середовище для бізнесу. На сьогодні увага акцентується на створенні стабільних умов роботи при довгостроковому інвестуванні, страхуванні некомерційних ризиків тощо.

4. У політиці і практиці залучення іноземного капіталу в економіку Китаю особливе місце займають вільні економічні зони. Проводиться особлива політика регулювання і стимулювання через гнучкі заходи: надання широких територій для інвестицій і здійснення переважно виробничої діяльності; стимулювання різноманітних форм спільного інвестування; надання пільг в оподаткуванні і користуванні землею; гарантування прав на самоврядування; використання і перерахування валютної виручки; сприяння забезпечення ресурсами ( сировиною, банківськими кредитами, робочою силою); спрощення режимів переміщення людей, різного роду формальних процедур тощо.

5. Використання досвіду Китаю в залученні і регулюванні іноземних інвестицій для багатьох країн є актуальним, але складним завданням, оскільки необхідно враховувати цілий ряд специфічних внутрішніх і зовнішніх чинників. Стосовно України це, з одного боку, відмінності у масштабах економік та інвестиційних ринків, моделях і темпах ринкового реформування, управлінських традиціях, а з іншого – загальні для обох країн проблеми трансформаційного періоду, зокрема щодо залучення іноземних інвестицій у пріоритетні галузі і сфери діяльності.

6. Для вирішення проблем іноземного інвестування в Україні доцільно сприяти побудові чотирьохрівневого інфраструктурного комплексу: 1) законодавчі і виконавчі державні інститути; 2) інвестиційні банки; 3) мережа інформаційних і консалтингових структур; 4) реципієнти іноземних інвестицій. Разом з тим, активізація залучення іноземного капіталу в Україну можлива за умов стабілізації макроекономічного середовища на основі досконалого законодавства. Держава має посилити свої регулятивні і контрольні функції, проводити гнучку політику стимулювання іноземного інвестування у пріоритетні сфери і галузі діяльності.

Можна рекомендувати також наступні заходи:

· зосередження зусиль на залученні транснаціональних корпорацій як інвесторів із адекватним національним потребам інвестиційним потенціалом;

· надання стратегічним інвесторам національного, а у окремих випадках, пільгового режиму при проведенні приватизації;

· системна підтримка однієї “пілотної” вільної економічної зони – опорної бази для відпрацювання відповідних процедур в економічних умовах України;

· проведення міжнародної пропагандистської компанії з метою формування іміджу України, як країни зі сприятливим інвестиційним кліматом і прийнятним політичним ризиком.

У більш широкому реформаційному контексті Україна може використати світовий досвід, що базується на концептуальному підході ІКУ (інституалізація, конкуренція, управління), котрий було успішно використано не тільки Китаєм, але й Японією, Південною Кореєю, Тайванем.

Публікації автора за темою дисертації

В наукових фахових виданнях:

1. Чжан Цзюньчен. Еволюція економічних реформ у Китаї // Економіка та підприємництво. Зб.наук.праць молодих учених та аспірантів. Вип. 4. Відп.ред. С.І.Дем'яненко. – К.: КНЕУ, 2000. – С. 75-81 (0,4 д.а.).

2. Чжан Цзюньчен. Розвиток ринку нерухомості в процесі реформування економіки Китаю // Збірник наукових праць. Вип. 29. Відп.ред. д.е.н. В.Є.Новицький. Київ: Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України. – 2001 .– С. 64-68 (0,3 д.а.).

3. Чжан Цзюньчен. Уроки реформирования экономики Китая: возможные параллели Украины// Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект. Ч.II. Сборник научных трудов Донецкого национального университета. – Донецк: ДонНУ, 2001. – С. 509-511 (0,1 д.а.).

В інших виданнях:

4. Чжан Цзюньчен. Особенности и проблемы использования иностранного капитала в экономике Китая // Прометей. Регіональний збірник наукових праць з економіки/ Донецький економіко-гуманітарний інститут, Інститут економіко-правових досліджень Національної академії наук України. Вип. 3. Донецьк: Юго-Восток, 2000. – С.96-100 (0,3 д.а.).

5. Чжан Цзюньчен. Роль державного регулювання в процесі реформування економіки Китаю // Стратегія економічного розвитку в умовах глобалізації: Матеріали XI міжнародної науково-практичної конференції. Том. 2. Чернівці: МП “Юніверс ЛТД.” – 2000. С. 170-172 (0,1 д.а.).

АНОТАЦІЯ

Чжан Цзюньчен. Іноземні інвестиції в економіці Китаю (пріоритети використання і механізми регулювання). Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.05.01—Світове господарство і міжнародні економічні відносини. Київський національний економічний університет, Київ, 2001.

Дисертація містить наукове обґрунтування пріоритетів використання та механізмів регулювання іноземних інвестицій в економіці Китаю.

В роботі виявлено ключові тенденції розвитку міжнародного інвестиційного ринку, дано аналітичну оцінку процесам іноземного інвестування економік різних країн.

Проведено порівняльний аналіз національних стратегій залучення та використання іноземних інвестицій. Основну увагу сконцентровано на особливостях інвестиційної політики КНР.

Запропоновано комплекс теоретико-методичних і практичних рекомендацій щодо ефективного використання методів та інструментів державного регулювання іноземного інвестування з урахуванням мікроекономічних факторів його ефективності.

Ключові слова: іноземні інвестиції, інвестиційна політика, державне регулювання, вільні економічні зони, національні пріоритети, стратегія розвитку.

АННОТАЦИЯ

Чжан Цзюньчен. Иностранные инвестиции в экономике Китая (приоритеты использования и механизмы регулирования). Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.05.01 — Мировое хозяйство и международные экономические отношения. Киевский национальный экономический университет, Киев, 2001.

Диссертация посвящена обоснованию приоритетов использования и механизмам регулирования иностранных инвестиций в экономике Китая.

Основываясь на современных теоретических подходах к исследованию международного инвестирования, выявлены ключевые тенденции развития инвестиционных рынков, оценены отраслевые и территориальные структурные изменения. Показано место экономик разных стран, в международных инвестиционных потоках. С одной стороны, за иностранные инвестиции ведется острая конкурентная борьба между развивающимися странами, а в последние годы и странами с переходной экономикой, а с другой – инвестиции все больше концентрируются и перераспределяются между развитыми странами.

Проведен сравнительный анализ национальных стратегий привлечения и использования иностранных инвестиций. В современной мирохозяйственной практике разработаны разнообразные регулирующие и стимулирующие иностранные инвестиции механизмы и инструменты – организационные, финансово-кредитные, протекционистские. В условиях экономической и финансовой нестабильности существенно возрастает регулирующая роль государства, что, в первую очередь, относится к странам с переходной экономикой.

В работе дана аналитическая характеристика иностранного инвестирования экономики Китая. Проведен анализ его отраслевой и территориальных структур. Приоритетными сферами привлечения иностранного капитала в экономику Китая являются: промышленность, услуги, сельское хозяйство. Детально исследованы сфера недвижимости и рыбная промышленность. В целом, обеспечиваются благоприятные условия для притока иностранных инвестиций, чему способствует стабильная и привлекательная для инвесторов законодательная база. Преобладающей формой привлечения иностранных инвестиций являются совместные предприятия, которых в стране зарегистрировано более 300 тыс.

Особое внимание сконцентрировано на исследовании сущности и особенностей современной инвестиционной политики Китая. Становление и развитие системы регулирования иностранных инвестиций – сложный многоуровневый процесс, имеющий свою концептуальную основу и этапы реализации.

Принципиально важной является роль государства в управлении инвестиционными потоками. В процессе рыночного трансформирования реализована система мер, при помощи которой удалось, во-первых, привлечь иностранный капитал в безпрецендентных масштабах, а во-вторых – реализовать национальные инвестиционные приоритеты. Показана роль свободных экономических зон в процессе интенсификации иностранной инвестиционной деятельности. Иностранный капитал в свободные экономические зоны Китая привлекается с помощью особой политики через систему гибких мероприятий: предоставление широких территорий для инвестиций и осуществления преимущественно производственной деятельности; стимулирование разнообразных форм совместного инвестирования; предоставление льгот в налогообложении и пользовании землей; гарантирование прав на самоуправление; перевод и использование валютной выручки; содействие в обеспечении ресурсами (сырьем, банковскими кредитами, рабочей силой); упрощение режимов перемещения людей, разного рода формальных процедур и т.д.

В диссертационной работе разработан и предложен комплекс теоретико-методических и практических рекомендаций по эффективному использованию методов и инструментов государственного регулирования иностранного инвестирования с учетом микроэкономических факторов его эффективности. Их реализация возможна не только в Китае, но и в Украине. При этом проблема адаптивности китайского опыта в других странах исследована отдельно. Применительно к Украине необходимо учитывать объективные и субъективные различия (в масштабах экономики и инвестиционных рынков, моделях и темпах рыночного реформирования, национальных регулятивных структурах и управленческих традициях), а также общие для обеих стран проблемы трансформационного периода.

Ключевые слова: иностранные инвестиции, инвестиционная политика, государственное регулирование, свободные экономические зоны, национальные приоритеты, стратегия развития.

ANNOTATION

Zhang Jun Cheng. Foreign Investments in China Economy (use of priorities and adjustment mechanisms). Manuscript.

The dissertation on conferring the candidate of economic sciences degree for speciality 08.05.01 World Economy and International Economic Relations. Кiev National Economic University, Kiev, 2001.

The dissertation contains the scientific foundation of the use of priorities and adjustment mechanisms of foreign investments in China economy.

In the work the key market development tendencies of international investment are expressed, analytic estimation of processes of foreign economies investing of different countries is given.

A comparative analysis of national entangling strategies and the use of foreign investments are considered. Basic attention is concentrated on peculiarities of investment China policy.

A complex of theoretical-methodical and practical recommendations as for effective methods of use and instruments of state adjustment of foreign investing taking into account microeconomic factors of its effectiveness are offered.

Key words: foreign investments, investment policy, state regulation, free economic zones, national priorities, development strategy.