р Харківський національний університет ім
Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна
Дубровський Ігор Михайлович
УДК 316.485:488
Система соціального партнерства як регулятор соціально-трудових відносин в умовах трансформації українського суспільства (соціологічний аналіз)
Спеціальність 22.00.07 - соціологія управління
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата соціологічних наук
Харків - 2001
Дисертація є рукописом
Робота виконана в Харківському національному університеті імені
В.Н.Каразіна Міністерства освіти і науки України
Науковий керівник - кандидат філософських наук, доцент
Андрющенко Аліса Іллівна,
Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна,
кафедра соціології праці
та управління соціологічного факультету
Офіційні опоненти: доктор соціологічних наук, професор
Нагорний Борис Григорович,
Східно-український національний університет,
м. Луганськ, завідуючий кафедрою соціології,
декан факультету журналістики і соціології
кандидат соціологічних наук
Коваліско Наталія Володимирівна,
Львівський національний університет
ім. І. Франка, доцент кафедри соціології
Провідна установа : Інститут соціології НАН України
відділ економічної соціології, м. Київ
Захист відбудеться “____”__________ 2001 р. о _____ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.05.15 у Харківському національному університеті імені В.Н. Каразіна (61002, м. Харків, вул. Мироносицька, 1, ауд. 2-11 )
З дисертацією можна ознайомитись у Центральній науковій бібліотеці Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна (61077, м. Харків, пл. Свободи, 4)
Автореферат розісланий “____”___________ 2001 року
Вчений секретар кандидат філософських наук,
спеціалізованої вченої ради доцент Шеремет І.І.
Загальна характеристика роботи
Актуальність теми Трансформація соціально-економічних відносин супроводжується в Україні негативними наслідками в усіх сферах життєдіяльності суспільства. Глибокі соціально-економічні, соціально-політичні та інші трансформації потребують зміни принципів, форм і методів, механізмів управлінського впливу. Держава не може вирішити соціальні протиріччя адміністративно-бюрократичними методами управління, що веде до зростання соціальної напруженості в суспільстві.
Все це актуалізує потребу соціуму в легітимних засобах вирішення соціальних конфліктів - зокрема, використання діалогових відносин у соціально-економічній сфері, в якій концентруються найбільш гострі протиріччя. Як свідчить досвід інших країн, система соціального партнерства виступає ефективним регулятором соціально-трудових відносин.
В умовах зростання соціальної напруженості в Україні реальна проблема полягає в протиріччі між потребами працездатного населення в ефективних засобах регулювання відносин у сфері соціально-трудової діяльності, на ринку праці між основними її суб'єктами - роботодавцями, найманими працівниками, органами державної влади і відсутністю, невідпрацьованістю відповідних механізмів у соціальній практиці.
Дослідницькою проблемою виступає протиріччя між потребою соціуму в оптимальних механізмах узгодження протилежних, часом суперечливих, інтересів найбільш дистанційованих соціальних груп - роботодавців, найманих працівників і держави, - і несформованістю, неефективністю системи партнерської взаємодії між ними.
У зв'язку з цим виникає необхідність вивчення стану партнерських відносин, умов і чинників, що обумовлюють становлення системи соціального партнерства як регулятора соціально-трудових відносин в транзитному суспільстві, можливостей її інституалізації та подальшого розвитку. Соціально-економічна ситуація в Україні обумовлює гостру суспільну необхідність узгодження інтересів основних суб'єктів - найманих працівників, роботодавців та держави, чого можливо досягти лише утвердженням принципів соціального партнерства, що дозволить застосувати легітимні, ненасильницькі заходи вирішення трудових спорів та конфліктів, досягти консенсусу, соціальної злагоди.
Саме впровадження системи соціального партнерства може сприяти подоланню деструктивних трансформацій у соціально-трудовій сфері, адже спроби економічного тиску загрожують загостренням соціальної напруженості, можуть привести до соціального вибуху.
Слід відзначити, що сьогодні йде утвердження розуміння необхідності переходу від конфліктологічної парадигми розвитку соціума до альтернативних шляхів цього процесу - цивілізаційних, інтеграційних моделей, у межах яких розв'язання суперечностей відбувається шляхом їх інституалізації та легітимізації, що передбачає наявність певних механізмів соціальної взаємодії між суб'єктами, які виступають носіями соціальних протиріч.
Цивілізаційний підхід передбачає наявність в соціумі таких соціальних інститутів, дієвих механізмів, що забезпечують реалізацію демократичних принципів функціонування суспільства та управління усіма соціальними процесами, соціальний захист усіх громадян, зменшення розшарування населення з метою справедливого розподілу соціальних ресурсів.
Еволюційний шлях розвитку є найменш руйнівним для соціуму, зменшує соціальні втрати порівняно з революційними перетвореннями, що порушують стабільність суспільства, ведуть до знищення інституційних основ його життєдіяльності.
Саме ця концепція була покладена в основу розробки соціологічної парадигми соціального партнерства як оптимальної моделі регулювання соціальних протиріч між найбільш дистанційованими суб'єктами соціально-трудових відносин, що передбачає наявність певних умов його реалізації: розвинених ринкових відносин, діючого ринку праці, реалізації демократичних принципів управління; відпрацьованого правового поля; зрілості суб'єктивних чинників - сформованості соціальної відповідальності, сталої ідентифікації, усвідомлення єдності цілей, цінностей тощо.
Ступінь наукової розробленості проблеми. Дослідженнями проблем становлення ринкової моделі соціально-трудових відносин, регулювання взаємодії основних її суб'єктів на ринку праці в пострадянському просторі займаються представники різних суспільних наук - економісти, соціологи, філософи, психологи, історики тощо.
В Україні дослідженнями процесів у соціально-трудовій сфері займаються Інститут соціології НАНУ (В. Пилипенко), Центр соціальних експертиз і прогнозів інституту соціології НАНУ, Науково-дослідницький інститут соціально-трудових відносин Міністерства праці та соціальної політики (А. Уманський), Академія праці і соціальних відносин ФПУ (В. Жуков), Інститут стратегічних досліджень (В. Шедяков), Академія муніципального управління (А.Садовенко), Координаційна рада Конфедерації роботодавців України (А. Мірошниченко) та інші.
Серед дослідницьких центрів слід відзначити Інститут світової економіки і міжнародних відносин РАН (Л. Гордон, Э. Клопов, В. Гімпельсон), Інститут порівняльних досліджень трудових відносин (В. Кабаліна), Інститут економіки РАН (Т. Четверніна та інші), Інститут праці і соціального розвитку Російської Федерації (Е. Антосенков), Новосибірський Інститут економіки й організації виробництва (В. Герчіков), Науково-дослідницький центр соціального партнерства і профспілкового руху (В. Сперанський) та інші.
За змістом і характером досліджень соціально-трудової сфери можна виділити чотири напрямки. Перший представлений аналізом закордонного досвіду, насамперед американського і японського менеджменту, з регулювання трудових відносин і визначення можливостей його використання в умовах сучасної України.
Другий напрямок пов'язаний з розглядом трудових відносин у сфері приватного бізнесу. Ці дослідження в основному базуються на вивченні статистичних матеріалів, що не завжди є репрезентативними через те, що збирання та аналіз останніх здійснюється за різними методиками, розробленими у різні роки, тому виявити динаміку реальних процесів у трудовій сфері практично неможливо.
Третій напрямок представлений роботами, які узагальнюють результати емпіричних досліджень, що відбивають зміни в сфері праці.
Четвертий присвячений аналізу взаємодії основних соціальних сил у цій сфері - роботодавців, найманих працівників і держави. Цей напрямок охоплює різноманітні аспекти становлення системи соціального партнерства в пострадянських країнах, особливості її функціонування і розвитку.
Розробкою методологічних проблем соціального партнерства як цивілізованого виду взаємодії суб'єктів сучасних ринкових відносин, його категоріального апарату займаються М. Баглай, Н. Гриценко, Г. Задорожний, В. Кісельов та інші.
Теоретичні основи розробки проблем соціального партнерства і його вихідного поняття - соціального діалогу - були закладені в роботах М. Бахтіна, М. Бубера, Г.Буша, М. Вебера, Г. Гіргінова, Р. Дарендорфа, А. Здравомислова, Е. Левінаса, А.Маршалла, О. Розенштока-Хюссі, М. Саппи, К. Ясперса.
Аналізу сутності і змісту, принципів функціонування системи соціального партнерства присвячені роботи М. Баглая, Л. Гордона, Н. Гриценко, А.Здравомислова, Е. Клопова, А. Крестянінова.
Вивченню ролі і функцій соціального партнерства як ефективного інструменту соціальної політики і управління, його місця в механізмі регулювання соціально-трудових відносин серйозну увагу приділяють Л. Гордон, Н. Данакін, Л. Дятченко, П. Друкер, Е. Клопов, Г. Семігін, В. Смольков, В. Сперанський та інші.
У працях А. Татарнікової розглядаються умови і фактори, які детермінують становлення та розвиток трипартизму у пострадянському просторі.
Представляють інтерес роботи В. Кісельова, Р. Кнаака та іншіх, які узагальнюють закордонний досвід становлення і розвитку соціального партнерства у розвинутих країнах.
Аналізу взаємодії суб'єктів системи соціального партнерства, характеристиці їх статусних позицій, предмета партнерської взаємодії, специфіці механізмів регулювання соціально-трудових відносин, його моделей присвячені роботи Ф. Гайнулліної, В. Жукова, М. Лушнікова, Е. Мачульської, В. Можаева, Г. Мура, В. Сіренко, А. Федуліна, Ф. Хофферста.
Специфіці соціально-трудових відносин, ринку праці, механізмам його регулювання, зокрема системі соціального партнерства, присвячені роботи С. Бакуменко, С. Брю, О. Колота, Е. Лібанової, К. Макконела, Г. Осового, Ю. Привалова, А. Рибака, В. Соболєва, І. Старікова.
Проблеми трансформації сучасного суспільства, аналіз особливостей стратифікаційних процесів, зміни соціальної структури, механізмів стабілізації соціально-трудових відносин знайшли відображення в дослідженнях А. Дмитрієва, Т. Заславської, О. Куценко, С. Малма, В. Пилипенка, Р. Ривкіної, О. Якуби, В.Ядова та іншіх.
Однак, у науковій літературі відсутня цілісна соціологічна концепція соціального партнерства, аналіз його сутності як суспільного явища, регулятора соціально-трудових відносин у суспільстві, яке трансформується. Не проаналізовані різноманітні теоретико-методологічні підходи щодо вивчення даного феномена, не розглянуті механізми становлення, функціонування і розвитку системи соціального партнерства, критерії оцінки її ефективності, що ускладнює розробку і впровадження її оптимальної моделі, саме це визначило вибір теми дисертаційного дослідження.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації є складовою частиною державних бюджетних проектів, затверджених Міністерством освіти України, що були виконані кафедрою соціології праці і управління соціологічного факультету Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна за участю автора: “Система соціального захисту населення в Україні: концептуальні основи її створення і реальний стан” (№ 2-10-98), “Соціальний захист найбільш уразливих прошарків населення в Україні” (№ 2-10-00), “Становлення підприємництва як чинник відродження українського суспільства” (№ 2-10-96), “Умови розвитку підприємництва в Харківському регіоні” у межах проекту “Розвиток підприємництва до 2010 р.”) тощо.
При реалізації теми дисертації були використані матеріали досліджень, що проводилися факультетом соціального управління Академії праці і соціальних відносин ФПУ (м.Київ) та факультетом соціального партнерства Харківського соціально-економічного інституту за участю автора (1997 - 2001 р.р.).
Ціль і задачі дослідження: мета дисертаційного дослідження полягає в розробці соціологічної концепції соціального партнерства, вивченні механізмів його становлення і функціонування в сфері соціально-трудових відносин в умовах трансформації українського суспільства, розробці шляхів оптимізації управління процесом розвитку даної системи.
Для досягнення поставленої цілі вирішені такі завдання:
1)
уточнено теоретико-методологічні підходи до соціологічного аналізу проблеми, поняття і сутність категорії “соціальне партнерство”;
2)
визначено місце, роль і функції системи соціального партнерства в механізмі регулювання соціально-трудових відносин;
3)
вивчено особливості формування ринкової моделі соціально-трудових відносин, нових економічних суб’єктів в умовах трансформації українського суспільства;
4)
проаналізовано механізми становлення і функціонування системи соціального партнерства в сучасній Україні, умови і фактори, що детермінують цей процес;
5)
розроблена соціальна технологія оптимізації управління розвитком системи соціального партнерства як механізму узгодження інтересів основних суб’єктів соціально-трудових відносин, зняття соціальної напруженості, конфліктів.
Об'єкт і предмет дослідження
Об’єкт дослідження: представники найманих працівників, роботодавців та державних структур в особі профспілок, об’єднань власників і виконавчих органів державної влади як суб’єктів системи соціального партнерства.
Предметом дослідження є система соціального партнерства як регулятора соціально-трудових відносин, механізми її становлення і розвитку, об’єктивні і суб’єктивні фактори, які детермінують її функціонування в умовах трансформації українського суспільства, технології оптимізації управління процесом становлення цього інституту.
Гіпотези дослідження
У дисертаційній роботі була сформульована така основна гіпотеза:
Можна припустити, що основними об’єктивними умовами, які детермінують процес становлення й ефективного функціонування системи соціального партнерства, виступають деформації соціально-трудових відносин і ринку праці, які виникають внаслідок нерегульованих структурних трансформацій, відчуженість основної маси економічно активного населення від власності, влади, управління, що призвело до маргінальної фрагментації суспільства, посилення експлуатації найманих працівників, екстремального збільшення соціально-економічної нерівності, поляризації інтересів різних соціальних груп і прошарків, які різняться за рівнем прибутку і статусу в суспільній ієрархії; суб'єктивним чинником детермінації є низький рівень соціальної зрілості суб'єктів системи соціального партнерства, їх слабка ідентифікованість зі своєю соціальною групою, усвідомленість спільності соціальних інтересів, соціально-значущих цілей і завдань, необхідності досягнення останніх легітимними засобами.
Гіпотези наслідку: можна припустити, що:
-
деформація соціально-трудових відносин, ринку праці, зростання соціальної напруженості, конфліктів в умовах кризового соціуму актуалізує підвищення ролі держави, її управлінського впливу на процес становлення системи соціального партнерства, що передбачає зміну її соціальних ролей, поширення регулятивних функцій;
-
усунення, зниження негативних наслідків соціально-економічної трансформації буде сприяти формуванню легітимних засобів вирішення трудових конфліктів між основними суб’єктами економічної діяльності, підвищенню ефективності функціонування системи соціального партнерства;
-
підвищення рівня соціальної зрілості економічних суб’єктів, їх групової ідентифікації буде активізувати процес створення представницьких організаційних структур, інституалізації останніх, сприяти посиленню їхньої ролі в системі соціального партнерства.
Теоретико- методологічні основи і емпірична база дослідження.
Теоретична база дослідження. Розробка соціологічної концепції соціального партнерства здійснювалася в поліпарадигмальних межах функціональної і конфліктологічної парадигм, системно-діяльнісного і цивілізаційного підходів.
Феноменологічна теорія дозволила розкрити сутність соціальної взаємодії як механізму, що забезпечує порозуміння суб'єктів, виявити чинники, суттєві для їх результативної комунікації.
Структурно-функціональний підхід дав можливість проаналізувати функції системи соціального партнерства в сфері соціально-трудових відносин, особливості її становлення і функціонування в транзитному суспільстві.
Конфліктологічний підхід значно розширив межі дослідницького поля, що робить можливим аналіз дестабілізаційних процесів, які ведуть до виникнення соціальних конфліктів; цивілізаційний підхід дозволяє виявити механізми, які забезпечують інституалізацію і легітимізацію конфліктів шляхом розробки певних процедур соціальної взаємодії між суб'єктами - носіями соціальних протиріч. Система соціального партнерства розглядається автором як інститут, що виконує функції регулятора взаємодії основних суб'єктів соціально-трудових відносин у суспільстві, яке трансформується, забезпечує можливість їх спільної діяльності щодо досягнення соціально-значущих цілей.
Емпіричну базу дослідження складають матеріали моніторингових соціологічних досліджень проблем трансформації соціально-трудових відносин українського суспільства, реального стану партнерських відносин між представниками основних суб'єктів ринку праці - найманих працівників, роботодавців і органів державної виконавчої влади. У роботі були використані матеріали соціологічного дослідження, проведеного в межах програми "Соціальний захист в Україні" ТАСIS-проекту в 1997-1998 р.р. та ряду інших, виконаних співробітниками соціологічного факультету Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна за участю автора в 1997-2001 р.р., спеціалістами Академії праці і соціальних відносин Федерації профспілок України та Центру соціальних експертиз і прогнозів Інституту соціології НАН України, Харківського соціально-економічного інституту.
У дисертаційній роботі були використані такі методи збору й аналізу матеріалів: вивчення статистичних даних, контент-аналіз документів, масове і експертне опитування, кореляційний та факторний аналіз емпіричної інформації.
Наукова новизна дослідження. У дисертації реалізовано соціологічний підхід до аналізу соціального партнерства як регулятивного механізму соціально-трудових відносин у соціумі, що трансформується. В цій сфері акумулюються гострі протиріччя між головними, найбільш дистанційованими суб'єктами економічної діяльності - найманими працівниками, роботодавцями і державою. Система соціального партнерства розглядається як інструмент узгодження суперечливих інтересів останніх легітимними, ненасильницькими методами. Наукова новизна роботи полягає в розробці соціологічної концепції соціального партнерства як соціальної взаємодії основних суб’єктів трудових відносин з приводу узгодження їх інтересів ненасильницькими, легітимними, демократичними засобами і методами. Новизна підходу виявляється в самому виборі проблеми дослідження, яка не знайшла відображення в науковій літературі, у комплексному системному аналізі механізму становлення нового для України соціального інституту, розкритті його функцій, місця і ролі в регулюванні відносин на ринку праці;
-
вперше соціальне партнерство розглядається як більш високий рівень соціального діалогу, який передбачає вирівнювання статусних позицій його суб'єктів шляхом відпрацьованості правових регуляторів, демократичних принципів управління, організаційної оформленості учасників соціально-партнерської взаємодії, їхніх представницьких структур, повної самоідентифікованості сторін зі своєю соціальною групою, усвідомленні спільності інтересів, цінностей, норм з останньою;
-
розроблена нова концептуальна модель системи соціального партнерства, яка охоплює суб'єктів соціально-партнерської взаємодії, сутнісними рисами яких є найбільш висока дистанційованість, що займають різні місця в соціальній ієрархії; предмет, механізми і форми їхньої соціальної взаємодії; умови і чинники, що безпосередньо визначають її характер і спрямованість;
-
вперше визначені критерії ефективності функціонування системи соціального партнерства з урахуванням об'єктивних і суб'єктивних характеристик;
-
вперше проаналізована реальна практика функціонування системи соціального партнерства в умовах трансформації українського суспільства;
-
запропонована соціальна технологія оптимізації управління процесом становлення і функціонування системи соціального партнерства в Україні, що містить механізми подолання деформацій ринку праці, відпрацювання правового поля, впровадження демократичних процедур управління, підвищення соціальної зрілості основних суб'єктів системи соціального партнерства, тобто вперше здійснений комплексний системний аналіз управління новим соціальним інститутом, визначені напрямки удосконалення державного впливу на подальший розвиток партнерської взаємодії його суб’єктів.
Теоретичне і практичне значення результатів дослідження. Теоретичне значення отриманих результатів полягає в розробці соціологічної концепції соціального партнерства, методики, яка забезпечує вивчення цього складного соціального явища, механізмів його становлення, функціонування і подальшого розвитку, удосконалення умов і чинників, що детермінують інституціалізацію останнього в умовах трансформації соціально-трудової сфери.
Матеріали дисертаційного дослідження стануть у пригоді при розробці спеціальних курсів з економічної соціології, конфліктології, соціології управління і менеджменту, соціології організації, історії, теорії і практики профспілкового руху та інших.
Аналітична інформація, висновки автора можуть бути застосовані в управлінській діяльності державних і суспільних структур з метою подальшої демократизації, удосконалення механізмів управління соціально-трудовими відносинами, ринком праці, легітимізації взаємодії основних економічних суб'єктів, зниження соціальної напруженості, конфліктності між ними.
Технологічні розробки можуть сприяти переоцінці ролі, функцій основних суб'єктів системи соціального партнерства, особливо владних структур, створенню соціальних програм щодо удосконалення механізмів соціально-партнерської взаємодії, підвищенню ефективності його функціонування.
Ідеї автора були апробовані в процесі реалізації дослідницьких проектів: “Соціальний захист в Україні”, “Соціальне партнерство в Україні”, які виконувалися в межах TACIS-проекту; “Розвиток підприємництва як фактор відродження українського суспільства”, “Умови розвитку підприємництва у Харківському регіоні”, “Система соціального захисту населення в Україні: концептуальні основи створення і реальний стан”.
Апробація результатів дисертації. Основні результати і положення дисертаційної роботи були представлені на міжнародних та українських конференціях і семінарах: "Проблеми формування системи переговорного процесу в трудових відносинах" (Харків, липень 1996 р.); "Система соціального партнерства: проблеми формування" (Київ, червень 1997 р.); "Жінки на ринку праці України" (Київ, лютий 1998 р.); "Соціальна освіта в Україні" (Київ, квітень 2000 р.); "Соціальна робота з безробітними" (Харків, червень 2000 р.); "Сучасний профспілковий рух та проблеми його консолідації" (Київ, серпень 2000 р.); "Соціальні аспекти підприємницької діяльності: погляд молоді" (Москва, грудень 2000 р.); "Діяльність профспілок по організаційному зміцненню своїх структур та посиленню мотивації профспілкового членства" (Харків, січень 2001 р.).
Крім того, результати та положення дисертаційної роботи доповідалися на засіданнях Секретаріату Національної Ради соціального партнерства (Київ), експертної комісії Міністерства праці та соціальної політики з питань організації Національної Служби посередництва та примирення (Київ, липень 1998 р.). Матеріали дослідження були використані при вивченні проблем регулювання ринку праці сумісно з фахівцями Тель-Авівського коледжу управління (Ізраїль) в жовтні 1999 року; в дослідженні організаційної сформованості представницьких структур основних суб'єктів соціально-трудових відносин у співпраці з науково-дослідницьким Центром соціального партнерства та профспілкового руху московської Академії праці та соціальних відносин у грудні 2000 року та березні 2001 року; аналізі стабілізації соціально-трудових відносин в період трансформації суспільства з фахівцями Інституту соціології університету імені М. Коперника м. Торунь (Польща) в січні-лютому 2001 року.
Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження є самостійно виконаною роботою, у якій викладено авторський підхід до соціологічного аналізу становлення, функціонування і розвитку системи соціального партнерства як регулятора соціально-трудових відносин засобами легітимного вирішення конфліктів між суб'єктами соціально-економічної сфери. Запропонована соціальна технологія обгрунтовує необхідність посилення управлінського впливу з боку держави на процес становлення системи соціального партнерства в кризових умовах українського соціуму, пропонує деякі механізми оптимізації процесу утвердження нового соціального інституту, усунення перешкод об'єктивного і суб'єктивного характеру.
Публікації. За темою дисертації пошукачем було опубліковано 10 наукових праць, 5 з яких - у виданнях, що входять до переліку спеціалізованих фахових видань з соціологічних наук, затвердженого ВАК України; крім того було опубліковано авторські учбово-методичні матеріали за названою темою, навчальний посібник, розроблений з групою авторів та видані колективні монографії за участю автора.
Структура та обсяг роботи обумовлені метою й завданням дослідження. Дисертація складається з вступу, переліку умовних скорочень, двох розділів, висновків, списку використаних джерел з питань, які розглядаються в роботі. Обсяг дисертації - 180 сторінок машинописного тексту. Робота містить 6 таблиць, 5 додатків.
Основний зміст роботи
У вступі обгрунтовується актуальність теми дисертації, ступінь її розробленості, визначаються її ціль, задачі, об'єкт і предмет дослідження, надається характеристика теоретичної й емпіричної бази дослідження, розкривається теоретико-методологічне і практичне значення роботи і т.д.
У першому розділі дисертації "Теоретико-методологічні підходи до соціологічного аналізу проблеми" розкривається специфіка соціологічного підходу до аналізу соціального партнерства, його поняття і сутності як суспільного явища, ролі і місця в механізмі регулювання соціально-трудових відносин.
У першому підрозділі "Поняття і сутність категорії соціального партнерства" уточнюється визначення поняття і сутності соціального партнерства на перетині різних концептуальних підходів, зокрема таких соціологічних теорій як феноменологія, функціоналізм, конфліктологічний і цивілізаційно-діяльнісний підходи.
Соціологічний підхід дозволив здійснити комплексний системний аналіз даного феномену, виявити взаємозв'язок і взаємодію системи соціального партнерства з іншими соціальними явищами. Автор визначає соціальне партнерство як соціальну взаємодію, яка здійснюється на основі певних норм, процедур щодо узгодження інтересів основних суб'єктів соціально-трудових відносин, їхніх цільових настанов, що сприяє досягненню загальних соціально-значущих цілей. Соціологічний підхід дає можливість розглянути соціальне партнерство крізь призму потреб і інтересів суб'єктів соціально-трудових відносин, які різняться за статусом у соціальній ієрархії суспільства, що визначає різний рівень доступу до соціальних ресурсів і, відповідно, їхнього добробуту, участі в управлінні тощо.
Соціальне партнерство виступає інструментом узгодження спільних зусиль в організаційно-управлінській діяльності соціальних суб'єктів у соціально-трудовій сфері, що забезпечує можливість досягнення консенсусу у вирішенні суперечок, конфліктів, які виникають між ними. Основою соціально-партнерських відносин виступає взаємозалежність соціальних інтересів суб'єктів, спільність їх стратегічних цілей - досягнення стабільності соціальної системи, її прогресивного розвитку.
В ідеальній моделі партнерська взаємодія базується на можливості справедливого розподілу соціальних ресурсів, гармонізації інтересів, вирівнюванні статусних позицій. У реальній ситуації суб'єкти соціально-трудових відносин різняться за статусом, місцем і роллю в соціальній ієрархії, а також рівнем прибутків, структурою особистого споживання, участю в громадському житті, що визначає специфіку їхніх інтересів, потреб і цінностей. Становлення системи соціального партнерства передбачає необхідність зміни як об'єктивних умов, так і суб'єктивних чинників, що детермінують процес утвердження даного інституту у транзитному соціумі.
Другий підрозділ "Місце, роль і функції системи соціального партнерства в механізмі регулювання соціально-трудових відносин" присвячений визначенню місця соціального партнерства в регулюванні соціально-економічних відносин, управлінні ринком праці. Соціально-партнерські відносини покликані сприяти гармонізації інтересів основних суб'єктів соціально-трудової сфери, досягненню їх оптимального балансу цивілізованим шляхом, реалізації соціально-значущих цілей, заради яких суб'єкти повинні поступитися вузькогруповими, корпоративними, приватними інтересами.
Досягнення спільних соціально-значущих цілей забезпечується використанням соціального партнерства як одного з інструментів, що дозволяє легітимними засобами домогтися зниження напруженості, попередження конфліктів у соціально-трудовій сфері.
У дисертації розглядаються функції системи соціального партнерства як регулятора соціально-трудових відносин.
Третій підрозділ "Суб'єкти, предмет, моделі соціально-партнерських відносин у сфері праці" характеризує статус, роль учасників взаємодії в системі соціального партнерства. Її суб'єктами виступають представники учасників взаємодії в соціально-трудовій сфері - профспілки й інші об'єднання, які висловлюють та захищають інтереси найманих працівників; асоціації, об'єднання роботодавців, які представляють інтереси власників, підприємців; виконавчі органи державної влади, які покликані створити умови для конструктивного діалогу.
Предмет соціального партнерства відображає потреби й інтереси суб'єктів соціально-трудової сфери - зміст, характер, умови й оплату праці тощо. Суб'єкти системи соціального партнерства відрізняються за соціальними характеристиками, статусом, місцем у суспільній ієрархії, потребами, інтересами, цільовими настановами, пріоритетами і т.п., що визначає їх ставлення до вирішення суспільно важливих питань. У процесі соціально-партнерської взаємодії можливе вирішення проблем, що виникають внаслідок різного доступу до соціальних ресурсів, не однакових статусних позицій і виступають джерелами соціальної напруженості і конфліктів.
Моделі соціально-партнерських відносин розглядаються як можливі форми і засоби досягнення консенсусу між суб'єктами на ринку праці. Оцінка оптимальності моделей соціально-партнерської взаємодії здійснюється з урахуванням специфіки об'єктивних умов і суб'єктивних чинників, що визначають життєдіяльність її суб’єктів і означеної системи в цілому. Відповідно до їх соціального статусу, характеру проблеми, більш ефективною є модель, яка забезпечує можливість досягнення консенсусу, співробітництва між ними при вирішенні конфліктних ситуацій.
У другому розділі "Формування системи соціального партнерства в сфері праці в умовах трансформації українського суспільства" аналізуються об'єктивні умови і суб'єктивні чинники, які детермінують реальний стан партнерських відносин, сприяють або перешкоджають становленню останніх як механізму регулювання відносин на ринку праці.
Результати конкретно-соціологічних досліджень стану відносин у трудовій і управлінській сферах українського суспільства дозволили автору зробити висновки щодо ступеня розвиненості системи соціального партнерства.
Автором були запропоновані шляхи оптимізації управління системою соціального партнерства, її становленням, функціонуванням і розвитком.
У першому підрозділі "Соціально-трудові відносини у сучасній Україні: специфіка становлення ринкової моделі" аналізуються особливості трансформації соціально-трудової сфери в Україні, об'єктивних умов (становлення правового поля, демократичних механізмів управління і т.п.) і суб'єктивних чинників (низький рівень соціальної зрілості суб'єктів, відсутність чітких настанов на досягнення соціально-значущих цілей компромісним шляхом, орієнтація на вузькогрупові інтереси тощо), що виступає причинами деформацій, обмежує можливості використання принципів соціального партнерства, веде до зростання соціальної напруженості, конфліктності в цій сфері.
Історичний досвід свідчить, що система соціального партнерства є найбільш оптимальним регулятором соціально-трудових відносин, попередження соціальної напруженості, конфліктності в суспільстві.
У другому підрозділі "Ринок праці: його стан, функції, механізми регулювання" аналізується характер взаємодії між основними суб'єктами ринкових відносин - державою, представниками управлінських структур, бізнес-структур, найманих працівників.
Деструктивні процеси в цій сфері проявляються в порушенні балансу між попитом на робочу силу і її пропозицією, катастрофічним зростанням безробіття, посиленням експлуатації найманих працівників, погіршенням умов праці, що веде до соціального напруження, підвищення рівня конфліктності в організаціях. У роботі надається характеристика функцій ринку праці, обгрунтовується необхідність впровадження легітимних механізмів його регулювання.
У третьому підрозділі "Система соціального партнерства: особливості становлення і перспективи розвитку" визначаються фактори, що детермінують інституалізацію партнерських відносин у соціально-трудовій сфері. Перш за все, це необхідність створення організацій, що представляють інтереси найманих працівників і власників, розробки законодавчої бази як основи регулювання відносин між ними. Визначена необхідність впровадження оптимальних механізмів взаємодії між ними, узгодження соціальних потреб і інтересів сторін системи соціального партнерства легітимними шляхами. Об'єднання ролей роботодавця і посередника в особі держави обумовлює суперечливість її позицій в управлінні відносинами суб'єктів у сфері праці, усунення від виконання регулятивних функцій, в той час як в умовах транзиції необхідна активна державна політика підтримки партнерських відносин, як ефективного засоба зниження соціальної напруженості, вирішення протиріч цивілізованим шляхом.
У четвертому підрозділі "Соціальна технологія оптимізації управління становленням і функціонуванням системи соціального партнерства в Україні" пропонуються рекомендації щодо підвищення ефективності управління системою партнерських відносин у соціально-трудовій сфері, оптимізації умов і чинників їх формування.
Необхідними умовами становлення партнерських відносин є: інституалізація організаційних форм захисту інтересів суб'єктів, механізмів їх партнерської взаємодії, відпрацювання правового поля, підвищення соціальної зрілості, громадської активності сторін. Необхідним є створення оптимальних соціально-економічних механізмів регулювання взаємодії учасників на різних управлінських рівнях - національному, регіональному і місцевому.
Ефективне соціальне партнерство між суб'єктами ринку праці можливо в умовах демократизації управління, впровадження принципів взаємної відповідальності, зворотного зв'язку тощо.
У "Висновку" підведені підсумки, узагальнені результати дисертаційного дослідження соціального партнерства як суспільного явища, регулятора соціально-трудових відносин у транзитному українському суспільстві, визначені його основні характеристики і функції, перспективи подальшого розвитку. Зокрема, підкреслено, що система соціального партнерства як регулятор соціально-трудових відносин в сучасній Україні тільки починає розвиватися. В управлінській сфері простежується відчуженість інтересів владних структур і працездатного населення, зростання недовіри до інститутів влади і систем представництва інтересів власників. Соціологічні дослідження свідчать про те, що при прийнятті важливих управлінських рішень у сфері соціально-трудових відносин має місце дисбаланс статусних і ресурсних позицій основних суб'єктів ринку праці. Однак, у соціально-трудовій сфері йде активне утвердження діалогової взаємодії між її основними суб’єктами, поступово формуються інститути соціального партнерства. Для їх ефективного функціонування необхідні певні об’єктивні умови, зокрема - розвинуте громадянське суспільство, демократична правова держава, стабільно високий рівень соціально-економічного розвитку країни та інші.
Суб'єктивним чинником, що детермінує функціонування системи соціального партнерства, є соціальна зрілість її суб'єктів, ступінь усвідомлення ними спільності інтересів, наявність певного рівня знань, умінь, навичок, необхідних для ведення конструктивного діалогу.
Соціологічний аналіз проблеми дозволив розширити знання про сучасний стан системи партнерських відносин, визначити критерії її ефективності, намітити шляхи оптимізації управління її функціонуванням і розвитком в сучасній Україні.
Список опублікованих праць
1.
Дубровський І.М., Дубровський М.Л. Конфліктологія та соціальна сфера України: деякі питання методології // Нова політика.- №2, 1997.- С.58-61
Особистий внесок здобувача: зроблено аналіз розвитку конфліктології як науки та її завдань.
2.
Горелов Д.А., Дубровский И.М. Социально-экономическое развитие Украины (Проблемы и пути решения) // Бизнесинформ.- №4, 1998.- С.25-28
Особистий внесок здобувача: розглянуто проблеми соціально-економічного розвитку України.
3.
Дубровський І.М. Соціальне партнерство. Учбово-методичні матеріали. Харків: "Реал", 1999.- 62с.
4.
Соціальне партнерство / С.В. Бакуменко, І.Є. Левенець (керівники авторського колективу), І.М. Дубровський, В.І. Жуков, О.В. Мірошниченко та ін.: Навчальний посібник.- К., 1999.- 300с.
Особистий внесок здобувача: проведений аналіз існуючих моделей соціального партнерства в авторському розділі “Міжнародний досвід соціального партнерства”.
5.
Очерки истории профсоюзов харьковской области. Научное издание / Азаркин В.С., Деркач В.И., Дубровский И.М., Дубровский М.Л., Эпштейн А.И. и др. Под. об. ред В.Г. Антонова. Харьков: Торнадо 1999
Особистий внесок здобувача: проаналізована сучасна структура та напрямки діяльності профспілкового руху в Україні.
6.
Дубровський І.М Соціальне партнерство як цивілізаційний механізм //Грані: науково-теоретичний і громадсько-політичний альманах.- № 3(11), 2000.- С.142-143
7.
Дубровський І.М. Роль та завдання профспілок в оптимізації соціального партнерства // Вісник Академії праці і соціальних відносин Федерації Профспілок України.- №3, 2000.- С.66-69
8.
Профсоюзы Харьковщины в условиях становления рыночных отношений (1991 –2000 гг.). Научное издание / Под об. ред В.Г. Антонова. Харьков: Торнадо, 2000.
Особистий внесок здобувача: проведений соціологічний аналіз діяльності профспілок, підготовлений розділ “Социологические исследования в сфере деятельности профсоюзов”; підготовлено авторський розділ “Профсоюзы и социальное партнерство в регионе.”
9.
Дубровський І.М. Соціальне партнерство як технологія взаємодії державних та громадських структур //Вісник Міжнародного Слов’янського Університету.- т.4, №2, 2001.- С.3-5
10.
Дубровський І.М. Роль та завдання профспілок в оптимізації соціального партнерства /Матеріали Національної науково-практичної конференції ”Сучасний профспілковий рух та проблеми його консолідації”.К.: 2000р.
АНОТАЦІЯ
Дубровський І.М. Система соціального партнерства як регулятор соціально-трудових відносин в умовах трансформації українського суспільства (соціологічний аналіз). Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата соціологічних наук за спеціальністю 22.00.07 - “Соціологія управління”. Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна, 2001 р.
Дисертація присвячена дослідженню проблем регулювання соціально-трудових відносин в умовах трансформації українського суспільства. Глибока системна криза, що охопила транзитний соціум, акумулює основні протиріччя соціально-економічної сфери. Вони породжуються наявністю протилежних, часом суперечливих інтересів найбільш дистанційованих соціальних груп – роботодавців, найманих працівників та держави і відсутністю ефективної системи, механізмів їх узгодження.
Автор зосереджує увагу на вивченні одного з таких механізмів, а саме системи соціального партнерства, розробляє його соціологічну концепцію, обгрунтовує можливість застосування принципів останнього в сучасній Україні. В роботі аналізуються функції системи соціального партнерства, об’єктивні умови і суб’єктивні чинники, що детермінують її становлення та функціонування.
Робота носить теоретично-прикладний характер, в ній пропонується соціальна технологія оптимізації управління подальшим розвитком нового для України соціального інституту.
Ключові слова: соціальна напруженість, конфлікт, соціально-трудові відносини, соціальне партнерство.
АННОТАЦИЯ
Дубровский И.М. Система социального партнерства как регулятор социально-трудовых отношений в трансформирующейся Украине (социологический анализ) . Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата социологических наук по специальности 22.00.07 - "Социология управления". Харьковский национальный университет им. В.Н. Каразина, 2001 г.
Диссертация посвящена исследованию проблем регулирования социально-трудовых отношений в трансформирующемся украинском обществе. Автор подчеркивает, что глубокие социально-экономические, социально-политические трансформации сопровождаются негативными последствиями во всех сферах жизнедеятельности украинского общества, ведут к обострению социальных противоречий. В социально-экономической сфере аккумулируются наиболее острые противоречия транзитного общества.
Противостояние основных субъектов сферы труда - наемных работников и работодателей, является источником конфликтов в обществе, фактором расширения их социальной базы, в связи с чем возникает необходимость согласования противоречивых интересов этих групп.
В работе акцентируется внимание на том, что проблема заключается в противоречии между потребностями работоспособного населения в эффективных средствах регулирования отношений в сфере социально-трудовой деятельности, на рынке труда между ее основными, наиболее дистанцированными группами и отсутствием, неотработанностью соответствующих механизмов в общественной практике. Отсюда возникает необходимость разработки эффективных механизмов согласования противоречивых интересов названных субъектов, поиска средств преодоления конфронтации, достижения консенсуса.
Автор обосновывает, что регулятором взаимодействия основных субъектов социально-экономических отношений может выступать система социального партнерства в лице представительских организационных структур - профсоюзов, ассоциаций и организаций работодателей и государственных органов исполнительной власти. Оптимизация управления процессом становления и развития системы социального партнерства предполагает разработку механизмов взаимодействия наиболее дистанцированных социальных групп, создание социальной технологии, способствующей активному становлению и развитию системы социального партнерства.
Анализируя состояние изученности проблемы автор отмечает отсутствие социологической концепции данного феномена, что затрудняет создание его оптимальной модели, вследствие чего основное внимание в исследовании сосредотачивается на решении этой проблемы.
В диссертации решается ряд задач, среди которых наиболее значимыми представляются уточнение теоретико-методологических основ концепции социального партнерства, его сущности, места и роли в системе регуляторов социально-трудовых отношений. Концепция социального партнерства разрабатывается в полипарадигмальных рамках, в частности на стыке структурно-функциональной и конфликтологической парадигм, системно-деятельностного и цивилизационного подходов, что позволяет его рассмотреть как новый социальный институт, становление которого обусловлено системой объективных и субъективных детерминант.
Автор трактует социальное партнерство как социальное взаимодействие, целью которого является согласование интересов наиболее дистанцированных социальных групп, различающихся по своему статусу и месту в общественной иерархии. В диссертации подчеркивается, что основой отношений социального партнерства выступают общность и взаимозависимость социально-значимых целей субъектов экономической деятельности.
В работе рассматриваются место, роль и функции системы социального партнерства в механизме регулирования социально-трудовых отношений, подчеркивается, что данный институт может способствовать гармонизации и достижению оптимального баланса интересов основных субъектов социально-трудовых отношений цивилизованным путем реализации социально-значимых целей, ради которых субъекты вынуждены поступаться узкогрупповыми, корпоративными интересами. Утверждение принципов социального партнерства позволяет легитимными средствами добиться снижения социальной напряженности, предупредить конфликты в социально-трудовой сфере.
Автором анализируются особенности становления системы социального партнерства в Украине, выявляются факторы объективного и субъективного характера, препятствующие утверждению нового социального института, предлагаются некоторые технологии предупреждения и устранения деформаций в сфере социально-трудовых отношений, что будет способствовать снижению конфронтации, конфликтности в современной Украине.
Ключевые слова: социальная напряженность, конфликт, социально-трудовые отношения, социальное партнерство.
THE SUMMARY
Dubrowski Igor Michailowicz. A system of social partnership as the governor of social - labour relations in transforming Ukraine (sociological analysis). The manuscript.
A thesis on competion of a scientific degree of the candidate of sociological sciences in a speciality 22.00.07 - " Sociology of management ". The Kharkov National University named after W.N. Karazin, 2001.
The thesis is devoted to research of problems of regulation of social - labour relations in transforming Ukrainian society. The socio - economic field represents the area, which accumulates the most acute inconsistencies of transit company. The opposition of the basic subjects of a social - labour area - hired workers and employers, is a source of conflicts in society, factor, determining the extension of social basis. In this connection there is a necessity of the coordination of contradictory concerns of these groups.
The governor of their relationships is the system of social partnership including representation organizations - trade unions, association both organization of the employers and state executive bodies. The process control of becoming and development of a system of social partnership guesses study of an actual state of interplay distance of groups, development of the concept of development of social - partner interplay on a labour market of Ukraine, creation of social technology permitting to optimize processes of becoming and development of a system of social partnership.
The result of research can be used as the methodological, theoretic and methodical bases of the sociological analysis of social partnership, in the process of the course " Social partnership ", and also in practical operation in regulation of social - labour relations, labour market.
Keywords: social strength, conflict, social - labour relations, social partnership.
Відповідальний за випуск Андрющенко А.І.
Підписано до друку 31.08.2001 р. Формат 60 х 84 1/16
Умов.друк.а.1. Наклад 100 прим. Замовлення № _____
Друк на ризографі ТОВ “Реал”, м. Харків, пл. Конституції 1,
Палац праці, 4-й під’їзд.
