УКРАЇНСЬКА АКАДЕМІЯ АГРАРНИХ НАУК

ІНСТИТУТ СВИНАРСТВА УААН

УДК 636.4.082.43

Данілова Тетяна Миколаївна

Підвищення ефективності використання сучасного генофонду свиней великої білої породи при чистопородному розведенні, схрещуванні та гібридизації

06.02.01 – розведення та селекція тварин

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата сільськогосподарських наук

Полтава – 2001

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Харківському зооветеринарному інституті

Міністерства аграрної політики України

Науковий керівник:

доктор сільськогосподарських наук, професор

Патров Володимир Сергійович,

Харківський зооветеринарний інститут,

професор кафедри дрібного тваринництва

Офіційні опоненти:

доктор сільськогосподарських наук, професор, член-кореспондент УААН, Березовский Микола Давичович, Інститут свинарства УААН, завідувач відділом розведення та генетики сільськогосподарських тварин;

кандидат сільськогосподарських наук, доцент

Голуб Неліна Дмитрівна, Полтавська державна аграрна академія, кафедра спеціального тваринництва.

Провідна установа: Херсонський державний аграрний університет, кафедра розведення, м.Херсон

Захист відбудеться “14” березня 2001р о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої Ради К 44.351.01 при Інституті свинарства УААН за адресою: 36006, Полтава, Шведська Могила-1.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту свинарства УААН, 36006, Полтава, Шведська Могила-1

Автореферат розісланий “29” січня 2001 року

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради,

кандидат біологічних наук ______________О.І.Підтереба

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. На сучасному етапі розвитку свинарства однією з найважливіших задач є збільшення продуктивності тварин шляхом селекції та можливе її прогнозування на ранніх стадіях постнатального розвитку.

У племінних і товарних господарствах України існує достатній потенціал порід свиней, що дає можливість при чистопородному розведенні внутрішньопородних типів великої білої породи ефективно застосовувати внутрішньопородний гетерозис, а при схрещуванні з іншими породами, спеціалізованими типами і лініями, одержувати високопродуктивні товарні гібриди (Баньковський Б.В., 1986, 1991, 1998; Березовський М.Д., 1994, 1997, 1999; Коваленко В.П., 1996, 1998; Медведєв В.О., 1991, 1995, 1999; Рибалко В.П., 1990, 1999).

Тому, стосовно до конкретних зон України, збільшення прояву гетерозису при схрещуванні та гібридизації є важливим фактором інтенсифікації свинарства, що було і залишається актуальною проблемою вивчення впливу порід, типів, ліній, родин на їх комбінаційну здатність і виявлення нових більш ефективних поєднань генотипів свиней.

Отже, підставою для виконання даної дисертаційної роботи, яка відповідає сучасному запиту виробництва, була необхідність вирішення питань по вивченню ефективності чистопородного розведення на базі УВБ-1 великої білої породи, породно-лінійної комбінаційної здатності, міжпородного схрещування і гібридизації порід уельська, дюрок, ландрас, велика чорна і полтавська м’ясна та виявлення найбільш доцільних поєднань генотипів свиней, які вивчалися.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота була складовою частиною науково-дослідних робіт Харківського зооветеринарного інституту (№ держреєстрації 019821000627).

Мета і задачі дослідження. Метою роботи було вивчення впливу внутрішньопородної селекції сучасного генофонду свиней великої білої породи, породнолінійної комбінаційної здатності та міжпородного схрещування і гібридизації на репродуктивні якості маток, відгодівельні та м’ясні якості молодняка.

Для реалізації мети були поставлені такі завдання:

-

-

-

-

-

-

-

-

-

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше виявлено вплив етологічних особливостей тварин і тривалості поросного періоду маток на їх продуктивність та відгодівельні і м’ясні якості молодняка, проведена комплексна оцінка репродуктивних функцій свиноматок УВБ-1, забійних та м’ясних якостей підсвинків різних поєднань за новими селекційно-генетичними параметрами та виявлено вплив морфофункціональних особливостей вим’я свиноматок УВБ-1 на розвиток поросят.

Проведені комплексні порівняльні наукові дослідження господарсько корисних ознак і окремих біологічних особливостей чистопородних, помісних і гібридних свиней, одержаних при внутрішньопородній, породно-лінійній та міжпородній селекції в умовах інтенсивної технології свинокомплексів Лісостепової зони України і доведена можливість підвищення генетичного і продуктивного потенціалу свиней українського типу великої білої породи.

Практичне значення одержаних результатів. На основі проведених досліджень встановлена доцільність використання поєднань генотипів маток УВБ-1 та великої чорної порід з кнурами порід дюрок, уельська, ландрас, полтавська м’ясна в господарствах з промисловою технологією виробництва свинини. Розроблено рекомендації щодо підвищення продуктивності свиноматок УВБ-1, відгодівельних, забійних і м’ясних якостей молодняка при чистопородному розведенні, схрещуванні та породно-лінійній гібридизації.

Особистий внесок здобувача. Експериментальна частина автором виконана самостійно. Уточнення методичних підходів та теоретичних положень проведено разом з науковим керівником -доктором с.-г. наук, професором Патровим В.С. та кандидатом с.-г. наук Герасимовим В.І. Взагалі до 95% обсягу всіх робіт по дисертації виконано безпосередньо здобувачем.

Апробація результатів дисертації. Основні результати досліджень, що включені до дисертації, доповідались, обговорювались та одержали позитивну оцінку на звітних науково-виробничих конференціях ХЗВІ /1993-1999/; на Всеукраїнській ювілейній науково-практичній конференції, присвяченій 90-річчю від дня народження М.М.Колеснікова /Київ, 1994/; на міжнародних науково-практичних конференціях ХЗВІ, присвячених 110-річчю від дня народження М.Д.Потьомкіна “Генофонд пород животных и методы его использования /Харків, 1995/; 125-річчю від дня народження І.В.Бельговського /Харків, 1995/; на міжнародній науково-практичній конференції інституту тваринництва УААН “Шляхи підвищення виробництва та поліпшення якості свинини /Харків, 1995/; на науково-практичній конференції “Ветеринарні та зоотехнічні проблеми у Придніпровському регіоні /Дніпропетровськ, 1996/; на міжнародній науково-практичній конференції Полтавського держсільгоспінституту від 100-річчя з дня народження О.В.Квасницького (Полтава, 2000). В повному обсязі результати дисертаційних досліджень доповідались і обговорювались на об’єднаному засіданні кафедр зооінженерного факультету ХЗВІ /Харків, травень 2000 року/ і отримали позитивну оцінку.

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 14 наукових праць, з яких у фахових виданнях 9.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація викладена на сторінках компьютерного тексту, містить 52 таблиці і складається з вступу, огляду літератури (розділ 1), загальної методики і основних методів досліджень (розділи 2 – 3), результатів власних досліджень (розділ 4), аналізу і узагальнення результатів досліджень (розділ 5), висновків і рекомендацій виробництву, списку використаної літератури / 226 джерел, в тому числі 40 іноземних авторів) та 5 додатків.

МАТЕРІАЛ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ

Для розв’язання поставлених задач у 1992-1998 роках у радгоспі-комбінаті “Слобожанський” Чугуївського району та АТ “Промінь” Золочівського району Харківської області були проведені три науково-виробничих досліди за розробленою схемою (рис. 1.). Матеріалом для досліджень були свиноматки і кнури УВБ-1 великої білої породи (дослід № 1); матки УВБ-1 і кнури порід ландрас, дюрок, уельс та полтавської м’ясної (дослід № 2); свиноматки УВБ-1, великої чорної породи та помісні УВБ-1 х ПМ і кнури порід УВБ-1, дюрок (дослід № 3). Лабораторні дослідження проводилися в лабораторіях кафедр Харківського зооветеринарного інституту та комбінату “Слобожанський”.

Методики, умови і техніка проведення експериментів

В досліді № 1 вивчали комбінаційну здатність при чистопородному розведенні свиней УВБ-1 шести ліній і шести родин за показниками продуктивності маток (багатоплідність,

Рис. 1. Схема науково-господарських досліджень

молочність, маса гнізда і кількість поросят у 2-місячному віці) по першому (n = 82) і подальшим (n = 257) опоросам спочатку по всьому стаду, а далі по 180 свиноматкам у розрізі родин.

Тип поведінки підсвинків одного з кращих поєднань Волшебниця х Драчун 7953 визначали індивідуально для кожної тварини, розміщуючи їх на 10 хвилин у ізольоване приміщення з вікном для спостереження.

Визначали такі критерії поведінки: рухова активність (у хвилинах) та рефлекс “свободи” (у балах). За один бал приймався підхід підсвинка до дверей і спробу вийти із приміщення. Розподіл свиней по групах (по 5 голів у кожній) за типом нервової діяльності проходило залежно від цих показників.

Комплексний показник репродуктивних якостей (КПРЯ) визначали за формулою Ладана П., Коваленка В.А. та ін. (1984).

Відгодівельні якості підсвинків оцінювали за такими показниками: вік досягнення живої маси 100 кг, дн.; середньодобовий приріст за період відгодівлі, г; витрати кормів на 1 кг приросту, корм. од.

Забій піддослідних тварин проводили на Харківському м’ясокомбінаті згідно з загальноприйнятими методиками. М’ясні якості молодняка визначали за такими показниками: довжина туші, товщина шпику над 6-7 грудними хребцями, маса задньої третини півтуші (окосту).

Репродуктивні якості ремонтних свинок УВБ-1 визначали за кількістю вирощених, спарованих, опоросившихся, вибувших у підсисний період маток, багатоплідністю, молочністю маток та масою гнізда поросят у 2 місяці.

В досліді № 2 на товарному репродукторі радгоспу-комбінату “Слобожанський” Чугуївського району Харківської області був проведений аналіз відгодівельних і м’ясних якостей за 2374 поєднанями 8 різних генотипів свиней при контрольному вирощуванні молодняка, одержаного від схрещування кнурів різних ліній порід: ландрас (Л), дюрок (Д), уельс (У) та полтавської м’ясної (ПМ) із свиноматками УВБ-1 великої білої породи різних родин.

В досліді № 3 в АТ “Промінь” Золочівського району Харківської області оцінювали комбінаційну здатність свиней різних генотипів за основними господарсько-корисними якостями та біологічними особливостями. У кожну групу відібрали по 10 свиноматок та по два кнури–плідники.

У 4 місячному віці сформували 6 груп молодняка по 50 голів у кожній (по 25 голів у станку). Перший етап відгодівлі завершували, коли кожна тварина досягала живої маси 100 кг, другий – 125 кг і третій – 150 кг. При контрольних забоях (по 4 голови з групи) проводили обваловку півтуш.

Хімічний склад продуктів забою (найдовшого м’язу спини і сала) проводили за загальноприйнятими методиками. Вивчали абсолютну і відносну масу внутрішніх органів молодняка (серце, легені, печінка, селезінка, нирки, підшлункова і щитовидна залози, наднирники, шлунок, кишечник).

З метою вивчення метаболічних процесів, які протікали в організмі свиней різних генотипів, були проведені гематологічні дослідження за деякими морфологічними та біохімічними показниками за загальноприйнятими методиками. Кров брали у 5 підсвинків з кожної групи перед забоєм при досягненні ними маси у 100 кг.

Одержані в дослідах цифрові дані обчислено методом варіаційної статистики (М.А.Плохинський, 1970) з використанням ПЕОМ.

РЕЗУЛЬТАТИ ВЛАСНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

Вплив внутрішньопородної селекції на підвищення продуктивності свиноматок УВБ-1

Оцінка свиноматок різних родин за власною продуктивністю.

Аналіз продуктивних якостей піддослідних свиноматок свідчить, що достовірної різниці за показниками багатоплідності маток, молочності та кількості поросят у гнізді при відлученні між першим та наступними опоросами не встановлено. Маса гнізда поросят у 2-місячному віці у повновікових свиноматок достовірно перевищувала цей показник у молодих маток на 8,9-11,8 кг, або на 5,0 – 6,7% (Р0.95).

З віком у свиноматок підвищується комплексний показник репродуктивних якостей із 122,3 до 127,1 бала і знижується збереженість молодняка на 2.0-5.4%.

Кращими за рангом продуктивності були першоопороски родин Беатриси і Герані, а по другому опоросу – Герані, Ч.Птички і Сої. В цілому по сумі рангів показників репродуктивних якостей кращими були родини Герані, Беатриси і Сої, а найгіршою – родина Тайги.

Вплив поєднаності ліній і родин на продуктивність маток, відгодівельні та м’ясні якості молодняка.

При внутрішньопородній селекції спостерігалося перевершення відповідними поєднанннями середньопопуляційних характеристик складало: за багатоплідністю (Соя?Шаблон 7911) на 2,53 голови (P> 0,999), великоплідності (Тайга?Шаблон 7951) на 0,04 кг (P> 0,999), молочністю (Волшебниця?Вілгас 5203) на 5,45 кг (P> 0,95), масою гнізда у 2-місячному віці (Беатриса?Шаблон 7911) на 25,8 кг (P> 0,999), кількістю поросят у 2-місячному віці (Соя?Шаблон 7911) на 2,28 гол. (P> 0,999).

В табл. 1 приведені кращі і гірші варіанти поєднань різних ліній і родин за продуктивними якостями свиноматок з використанням КПРЯ. Прояв гетерозису в значній мірі залежить від генотипу батьківських пар, при цьому ступінь його прояву різний, навіть у найбільш вдалих і найгірших сполученнях.

Прояв ефекту гетерозису за відгодівельними і м’ясними якостями (при використанні селекційного індексу J100) спостерігався у таких поєднаннях: Волшебниця?Драчун 7931, Тайга?Дельфін 7927, Ч.Птичка?Драчун 7953, Беатриса?Шаблон 7911.

Дані досліджень показують, що на показники продуктивних якостей свиноматок, відгодівельні та м’ясні якості одержаного від них молодняка впливає поєднаність родин і ліній. Оскільки селекція свиней здійснюється за досить чисельною кількістью показників продуктивності найбільш ефективною слід вважати індексну селекцію.

Таблиця 1.

Поєднання ліній кнурів з родинами свиноматок.

Кращі | Гірші

лінія | родина | багатоплідність,

гол. | молочність, кг | маса гнізда, кг | кількість поросят у 2 міс.гол. | КПРЯ, балів | лінія | родина | багатоплідність, гол. | молочність, кг | маса гнізда кг | кількість поросят у 2 міс.гол. | КПРЯ, балів

Вілгас

5203 | Волшебниця | 11.0 | 59.8 | 162.1 | 10.2 | 121.4 | Вілгас

5203 | Тайга | 9.4 | 48.2 | 154.2 | 8.4 | 101.8

Соя | 11.2 | 55.6 | 167.8 | 10.2 | 121.4 | Ч.Птичка | 11.2 | 48.2 | 133.2 | 8.8 | 102.4

Беатриса | 10.8 | 59.3 | 180.3 | 9.8 | 125.0 | Герань | 9.8 | 50.3 | 128.0 | 8.3 | 98.1

Драчун 7953 | Волшебниця | 10.6 | 59.0 | 158.8 | 10.0 | 117.9 | Драчун 7953 | Тайга | 11.0 | 49.6 | 154.5 | 9.4 | 112.1

Ч.Птичка | 10.8 | 57.4 | 161.2 | 9.6 | 118.0

Герань | 11.2 | 55.6 | 156.8 | 10.3 | 117.9

Шаблон 7951 | Тайга | 9.8 | 58.6 | 159.4 | 9.4 | 115.2 | Шаблон 7951 | Волшебниця | 10.6 | 49.6 | 138.2 | 9.6 | 106.6

Герань | 11.0 | 56.8 | 157.8 | 10.4 | 118.7 | Соя | 10.6 | 51.4 | 152.4 | 9.9 | 113.1

Беатриса | 11.2 | 57.0 | 170.8 | 10.8 | 124.8

Шаблон 7911 | Соя | 13.2 | 59.2 | 171.2 | 12.0 | 131.8 | Шаблон 7911 | Ч.Птичка | 10.4 | 57.6 | 148.8 | 9.0 | 110.3

Беатриса | 10.2 | 62.5 | 181.3 | 10.3 | 128.1

Дельфін

7927 | Ч.Птичка | 10.6 | 58.8 | 164.4 | 10.0 | 119.8 | Дельфін 7927 | Волшебниця | 9.7 | 46.3 | 137.5 | 8.5 | 100.7

Тайга | 10.0 | 56.8 | 157.4 | 9.4 | 114.2 | Соя | 10.4 | 53.8 | 153.4 | 9.6 | 113.0

Беатриса | 9.4 | 47.0 | 146.2 | 8.8 | 104.7

Вплив етологічних особливостей на відгодівельні та м’ясні якості молодняка. Етологічні хронометражні дослідження (табл. 2) підсвинків УВБ-1 кращого внутрішньо-породного поєднання Соя х Шаблон 7911 показали, що поведінка у значній мірі залежить від типу нервової діяльності тварин, який впливає на їх активність.

Таблиця 2.

Відгодівельні, забійні та м’ясні якості підсвинків залежно від типу нервової діяльності (Мm)

Показник | Група

1 | 2 | 3 | 4

слабкий інертний з гальмівною реакцією | сильний інертний, повільний | сильний, урівноважений, рухливий | сильний, неурівноважений, активний

Вік досягнення живої маси 100 кг, днів | 192.42.3 | 180.61.9 | 186.21.9 | 219.72.3

Довжина туші, см | 95.20.7 | 98.10.6 | 97.70.7 | 93.20.6

Товщина шпику над 6-7 грудними хребцями, мм | 43.21.2 | 42.10.9 | 41.30.9 | 38.41.1

Маса задньої третини півтуші, кг | 10.30.11 | 10.40.14 | 10.80.12 | 10.20.18

Забійний вихід, % | 59.32.0 | 62.31.1 | 61.71.2 | 57.81.4

Субпродукти, % | 8.781.0 | 8.361.0 | 9.221.0 | 8.791.2

в т.ч. лівер | 2.530.03 | 3.370.02 | 2.930.02 | 2.410.03

Шкіра, % | 6.521.07 | 6.161.18 | 6.070.98 | 6.210.88

Шлунок і кишечник, % | 3.790.03 | 3.960.07 | 3.910.03 | 3.250.02

Склад туші, %:

м’ясо нежиловане | 54.071.1 | 55.32.2 | 56.12.33 | 54.22.90

сало зовнішнє | 32.580.9 | 33.200.9 | 32.40.86 | 32.80.97

здір | 3.630.03 | 3.210.02 | 3.260.02 | 3.360.02

кістки | 6.970.98 | 7.830.92 | 8.440.93 | 8.530.96

Молодняк 2 і 4 груп більше рухався і менший час відпочивав. Молодняк 2 групи досягав живої маси 100 кг найшвидше (180,6 днів). Найгірше росли тварини 4 групи неурівноваженого, активного типу нервової діяльності.

Кращий морфологічний склад туші та м’ясні якості мали також підсвинки 2 і 3 груп, у яких був вищий забійний вихід, менша товщина шпику, більше м’яса і менше сала в тушах. За якістю м’ясо від свиней всіх груп також значно відрізнялося. Наприклад, м’ясо від свиней 1 групи було блідим, водянистим, м’яким, а від молодняка 4 групи – темним та щільним.

Вплив тривалості поросності на продуктивність маток. Встановлено, що тривалість поросного періоду у свиноматок різних родин була неоднаковою. Так, матки родини Сої мали найдовшу тривалість поросності і вірогідно (Р 0,95) відрізнялись за цією ознакою - на 1,5 дні від середнього. Найкоротший період поросності спостерігався у маток родини Герані (113,6 дн.), який на 1,2 дні (Р 0,99) був меншим, ніж середній по популяції. Коефіцієнт кореляції коливався між періодом поросності свиноматок і їх багатоплідністю від 0,02 до 0,14, тому добір за тривалістю періоду поросності свиноматок має слабкий вплив на їх багатоплідність. Тільки в одному випадку, де період поросності перевищував 119 днів, багатоплідність не збільшувалась, а зменшувалась (8,30,84 голови) порівняно з періодом 112-116 днів (10,2-10,3 поросят), а коефіцієнт кореляції став від’ємним.

Вплив маси при народженні та функціональних особливостей вим’я маток на ріст і репродуктивні якості ремонтних свинок. На живу масу поросят впливає багато факторів, у тому числі молочність маток, форма, довжина, діаметр сосків і відстань між ними .

Вивчали ріст ремонтних свинок УВБ-1 залежно від їх великоплідності та форми і розміщення сосків у їх матерів родин - Беатриси, Сої, Ч.Птички. Встановлена закономірність, при якій більш великі за масою поросята при народженні вибирали передні соски матері, а меншим залишалися задні, що відбивається на масі поросят у 21-денному віці. Наприклад, найвища жива маса на 21-й день була у поросят від 1, 2 і 3 сосків (5,0-6,1 кг). Цей молодняк був найкрупнішим при народженні (1.17-1,39 кг). Найвищий показник великоплідності мали матки родини Беатриси, а найгірший – Герані.

Поросята, які ссали 6-7 соски матері у 21-денному віці мали найменшу живу масу (2,7-4,5 кг). При народженні цей молодняк мав показник великоплідності всього 0,98-1,10 кг.

Існує загальна тенденція до зменшення проміжку між сосками, починаючи з 1-го по 6-й сосок, збільшується відстань між 6 і 7 парами сосків. Відстань між всіма сосками більш рівномірною була у свиноматок родини Беатриси. Довжина сосків має тенденцію до зменшення від 1-го до 7-го у маток всіх родин. За довжиною і товщиною найбільш стандартними були соски у свиноматок родини Беатриси, а найтонші у свиноматок родини Сої.

В групах, де свинки народжувалися більш великими, після вирощування до 9-10- місячного віку відмічено більшу кількість маток-першоопоросок – на 12,6-26,0%, ніж в групах з меншим показником великоплідності. Відповідно в цих групах залишалося більше маток в період лактації – на 7,8 – 18,5% по відношенню до спарованих і на 10,0 – 30,0% по відношенню до вирощених тварин (табл.3).

Таблиця 3.

Репродуктивні якості піддослідних свинок

Показник | Група

1 | 2 | 3 | 4 | 5

Вирощено свинок, гол | 14 | 14 | 15 | 15 | 15

Запліднилося, гол

у I охоту | 8 | 9 | 8 | 9 | 11

у II охоту | 2 | 2 | 4 | 3 | 3

Всього за дві охоти | 10 | 11 | 12 | 12 | 14

Прохолост після запліднення, гол | 1 | 2 | - | - | 1

Вибуло за абортом, гол. | - | 1 | 1 | - | -

Опоросилось, гол. | 9 | 8 | 11 | 12 | 13

Вибуло маток у підсисний період, гол. | 1 | 2 | 2 | 2 | 1

Залишилося маток до відлучення поросят

у 2 міс., гол. | 8 | 6 | 9 | 10 | 12

Багатоплідність, гол | 10.10.2 | 10.10.3 | 10.20.2 | 9.70.2 | 10.20.3

Молочність, кг | 53.22.3 | 51.62.6 | 53.51.4 | 52.62.8 | 55.41.3

Маса гнізда у 2 міс., кг | 130.73.5 | 130.45.2 | 151.0хх5.1 | 142.84.2х | 151.04.8хх

Вплив міжпородного схрещування і породно-лінійної комбінаційної здатності на відгодівельні та м’ясні якості підсвинків

Аналіз результатів контрольної відгодівлі помісних та гібридних підсвинків (табл. 5) свідчить про те, що найкращі відгодівельні якості мали трипородні помісі. Підсвинки генотипів ? УВБ-1 + ? Д та ? УВБ-1+ ? Л мали деяку перевагу над помісним молодняком ? УВБ-1 + ? У. Живої маси 100 кг вони досягли на 13,6-14,6 дня раніше, а середньодобовий приріст їх перевищував на 39 г, або на 6,9% (Р 0,95) при менших витратах кормів на 1 кг приросту на 0,13 корм. од., або на 3,7%.

При використанні кнурів породи полтавської м’ясної одержані у потомків дещо гірші результати, ніж у молодняка від кнурів порід дюрок та ландрас, але кращі порівняно з використанням породи уельс та чистопородним розведенням.

Аналіз м’ясних якостей свиней різних сполучень помісних і гібридних тварин порівняно з чистопородними великої білої породи показав, що найкращі показники товщини шпику, довжини туші та маси окосту мали трипородні помісі від схрещування маток УВБ-1 з помісними кнурами порід ландрас, дюрок і уельс. У цих тварин маса окосту була вище на 2,0 – 2,1 кг (Р.0,999), а товщина шпику над 6-7 грудними хребцями меншою на 7,0-7,1 мм (Р 0,999), ніж у чистопородного молодняка і на 0,6 – 1,3 мм – порівняно з двопородними помісями. На останньому місці за м’ясними якостями були чистопородні тварини великої білої породи.

Таблиця 4.

Відгодівельні та м’ясні якості свиней різних поєднань (Мm)

Породне поєднання (матки х кнури) | Кіль-кість голів | Вік досягнен-ня живої маси 100 кг, дн. | Середньодобовий приріст, г | Витрати кормів на 1 кг приросту, корм.од | Товщина шпику, мм | Довжина туші, см | Маса окосту. кг

УВБ-1хЛ | 368 | 215.6

1.9 | 608.4

13 | 3,54

0.07 | 34,0

0.20 | 92.5

2.3 | 11.4

0.08

УВБ-1хД | 456 | 214.6

1.9 | 608.5

13 | 3.54

0.09 | 34.1

0.19 | 90.2

2.5 | 11.3

0.10

УВБ-1хУ | 164 | 229.2

1.7 | 569.0

15 | 3.67

0.09 | 33.9

0.14 | 92.4

2.3 | 11.3

0.10

УВБ-1хПМ | 248 | 222.1

2.3 | 588.4

17 | 3.84

0.10 | 35.0

0.27 | 90.0

2.3 | 10.2

0.08

УВБ-1хЛхД | 444 | 199.6

2.5 | 653.0

14 | 3.20

0.04 | 33.1

0.11 | 92.5

2.0 | 13.3

0.04

УВБ-1хДхЛ | 317 | 203.6

2.8 | 640.2

9 | 3.35

0.06 | 33.2

0.13 | 91.8

2.4 | 13.4

0.04

УВБ-1хУхД | 242 | 212.0

2.0 | 616.0

9 | 3.47

0.06 | 33.9

0.18 | 92.7

2.7 | 12.8

0.05

УВБ-1х УВБ_ | 135 | 224.9

3.3 | 562.0

18 | 3.90

0.15 | 40.2

0.27 | 89.2

2.5 | 11.3

0.07

Селекційні індекси оцінки відгодівельних і м’ясних якостей свиней різних породних поєднань.

Проведені дослідження свідчать про істотний вплив генотипу тварин на селекційні показники - відгодівельні і м‘ясні якості молодняка свиней і велику варіабельність між породними та породно-лінійними поєднаннями. Кращими поєднаннями виявились трипородні УВБ – 1 х Л х Д і УВБ – 1хДхЛ(1 – 2-й ранги), трохи гіршими - двопородні поєднання УВБ – 1 х Л і УВБ – 1 х Д (4 і 5 ранги). Ще гіршими - двопородні поєднання УВБ – 1 х ПМ та УВБ – 1 х У (6 і 7 ранги). А найгіршими – читопородні підсвинки великої білої породи (8 – й ранг).

Вплив міжпородного схрещування та породно-лінійної гібридизації на біологічні та господарсько-корисні якості свиней.

Продуктивність свиноматок. Найбільшу багатоплідність виявили напівкровні свиноматки великої білої і полтавської м’ясної порід, як у разі схрещування з кнурами породи дюрок, так і великої білої. Свиноматки великої чорної породи III і IV груп в обох випадках схрещування дали на опорос менше 10 поросят (9,9 та 9,7 голів).

Зафіксовано позитивний вплив схрещування і гібридизації на великоплідність свиноматок, які на 2,6 – 15,0% перевершували контроль. Найбільших за масою поросят (1,33 кг) при народженні дали напівкровні свиноматки за полтавською м’ясною породою (V група), які були запліднені спермою кнурів породи дюрок. Молочність свиноматок в усіх групах була задовільною, але дещо нижчий цей показник був у тварин великої чорної породи.

До відлучення у двомісячному віці у гніздах піддослідних свиноматок залишилося в середньому по 9,4 – 10,8 поросяти при живій масі однієї голови 17,1 – 19,8 кг і загальній масі гнізда 175-200 кг. Помісний і гібридний молодняк порівняно з чистопородним мав середню живу масу на 2,1-15,1 % більше.

Відгодівельні якості чистопородних підсвинків, помісей і гібридів. Схрещування позитивно вплинуло на відгодівельні якості помісей. Вони на 1,8-20,5 дня (Р 0,99) раніше досягли кінцевої живої маси порівняно з чистопородними, при економії кормів на 1 кг приросту 0,24 – 0,48 корм од.

З двопородних помісей найскоростиглішими виявилися підсвинки ?? т? ?ЙЙ г?уп. Їх відгодівлю завершили раніше ровесників контрольної групи на 20,5 і 16,2 дня і витратили на 1 кг приросту на 0,48 та 0,45 корм.од. менше. Гіршими були показники у помісей ?V групи, завершення їх відгодівлі перевищувало 200 днів.

Найрезультативнішим виявилося трипородне (гібридне) схрещування. Гібридів V групи характеризувала найвища інтенсивність росту на відгодівлі. Гібриди від помісних свиноматок великої білої породи з кнурами полтавської м'ясної породи виявилися більш розтягнутими, а помісі з великою чорною породою коротшими, компактнішими.

Збільшення кінцевої живої маси від 100 до 125 кг супроводжувалося збільшенням періоду відгодівлі на 28,6 – 34,3 дня і витрат корму на 1 кг приросту на 0,17 – 0,30 корм.од., а на формування ще 25 кг приросту ( до 150 кг ) стало необхідним збільшити термін відгодівлі на 45,1 – 51,2 дня. Витрати кормів на 1 кг приросту збільшилися в середньому по групах на 1,39 – 1,58 корм.од. у зв'язку із змінами калорійності корму за рахунок посиленого жировідкладення. Різниця між групами за витратою корму з віком помітно знизилася.

Формування забійних та м'ясо-сальних якостей підсвинків різних генотипів. При живій масі 100 кг різниця між групами за забійним виходом коливалася від 0,50 до 2,60% (табл. 5). Вищим, порівняно з чистопородними ровесниками цей показник був у двопородних помісей ?? і 1? груп ( на 1,90 та 2,40% ) та трипородних гібридів У групи ( на 2,6% ), батьківською формою яких були кнури породи дюрок. З віком та збільшенням кінцевої живої маси різниця забійного виходу між групами зменшилась, особливо при забої в 150 кг. Збільшення кінцевої живої маси до 125 кг супроводжувалось підвищенням забійного виходу в середньому по групам на 0.5-1.7%, а до 150 кг – на 0.1-1.4%. У напівтушах помісей і, особливо, гібридів (33,5%) задня частина, що має найбільше значення у харчовому відношенні, виявилася відносно краще розвинутою (на 0,2-1,7%).

Найбільший вихід м'яса був у групі трипородних гібридів та помісей ?? г?упи (порівняно з контрольною групою більше на 4,84 та 1,20%); трохи нижчі показники у групах помісей від маток великої чорної породи.

Але в тушах напівкровок по великій чорній породі відмічена найбільша кількість зовнішнього сала – 34,58 та 33,82%. Різниця між групами за кількістю внутрішнього жиру виявилася меншою за 1%.

Із збільшенням кінцевої живої маси на відгодівлі до 125 кг кількість м'яса у тушах зменшилась по всіх групах на 0,20-1,08%, до 150 кг – на 2,94-3,74%. Найбільш значне зниження виходу м'яса в тушах відмічено у ?, V та VI групах ( на 4,36;4,82;4,03%).

Водночас з цим відмічалося послідовне підвищення виходу сала в тушах підсвинків всіх груп. При збільшенні передзабійної маси від 100 до 150 кг (табл. 5) цей показник підвищився в середньому по групах на 3,66-5,59%.

Таблиця 5

Забійні та м’ясо-сальні якості підсвинків

Показник | Г р у п а

I | II | III | IV | V | VI

ВБ | 1/2 ВБ+ 1/2 Д | 1/2 ВЧ+ 1/2 ВБ | 1/2 ВЧ +1/2 Д | 1/4 ВБ + 1/4 ПМ + 1/2 Д | 3/4 ВБ + 1/4ПМ

При забої в 100 кг

Забійний вихід, % | 69.4 | 71.3 | 70.7 | 71.8 | 72.0 | 69.9

Співвідношення частин напівтуші, %

передня | 38.0 | 36.9 | 36.8 | 41.3 | 36.4 | 36.9

середня | 29.6 | 30.3 | 31.4 | 28.1 | 30.1 | 31.1

задня | 32.4 | 32.8 | 31.8 | 30.6 | 33.5 | 32.0

Співвідношення м’ясо: сало | 1 : 0.66 | 1 : 0.62 | 1 : 0.70 | 1 : 0.68 | 1 : 0.53 | 1 : 0.63

Товщина шпику над 6-7 грудними хреб-цями,мм | 41 | 38 | 42 | 43 | 34 | 40

Площа “м’язового вічка”, см2 | 28.1 | 32.4 | 27.9 | 27.6 | 34.8 | 30.1

Довжина туші, см | 96 | 98 | 95 | 97 | 102 | 99

При забої в 150 кг

Забійний вихід, % | 74.6 | 75.3 | 74.6 | 74.7 | 76.0 | 74.5

Співвідношення частин напівтуші, %

передня | 37.2 | 37.0 | 36.9 | 39.1 | 36.5 | 36.7

середня | 30.8 | 30.7 | 31.5 | 30.2 | 30.4 | 31.3

задня | 32.0 | 32.3 | 31.6 | 30.7 | 33.1 | 32.1

Співвідношення м’ясо: сало | 1:0.77 | 1:0.75 | 1 : 0.80 | 1:0.80 | 1:0.66 | 1:0.76

Товщина шпику над 6-7 грудними хребцями,мм | 59 | 60 | 65 | 67 | 55 | 56

Площа “м’язового вічка”, см2 | 32.9 | 34.2 | 31.3 | 31.1 | 36.1 | 33.0

Довжина туші, см | 108 | 109 | 105 | 106 | 114 | 109

Якісна характеристика м’яса і сала молодняка. Найбільша кількість жиру (5,13%) була у пробах м’яса помісей ? ВБ+ ?Д. Очевидно, це результат впливу спадковості материнської породи. У складі зовнішнього сала сухої речовини в пробах було 93,67-94,57%, а жиру – 91,58-92,36%. Відхилення між групами виявилися незначними і перебували в межах 0,9% за кількістю сухої речовини і 0,78% - за вмістом жиру. Відмічено деяку тенденцію збільшення сухої речовини та жиру (як наслідок калорійності) у зовнішньому салі двопородних помісей та трипородних гібридів.

Анатомічні особливості розвитку внутрішніх органів підсвинків. У відносній масі внутрішніх органів свиней встановлена деяка міжгрупова різниця. Помісний молодняк генотипу ? ВБ + ? Д та ? ВЧ + ? Д достовірно переважав чистопородних тварин за розвитком серця на 21,3 – 23,7% (Р>0,95), печінки – на 19,9% (Р>0,95) – 32,8% (Р>0,99), підшлункової залози – на 33,3% (Р>0,95), шлунку – на 37,5 – 43,2% (Р>0,99), довжини тонкого відділу кишечника – на 16,0 – 17,0% (Р>0,95).

Така ж закономірність встановлена і у гібридного молодняка, який перевершував тварин контрольної групи за відносною масою печінки на 21,4% (Р>0,95), селезінки – на 33,0% (Р>0,95), підшлункової залози – на 34,3% (Р>0,95), шлунку – на 36,1% (Р>0,99), довжини тонкого відділу кишечника – на 14,4% (Р>0,95) та товстого відділу – на 8,7% (Р>0,99).

Близька відносна маса внутрішніх органів (Р 0,95) у ровесників I, III та VI груп вказує на вплив спадковості великої білої породи.

Гематологічні показники чистопородного, помісного і гібридного молодняка. Кров помісей і гібридів мала більш високі потенційні можливості у здійсненні її багатьох функцій в організмі. Це підтверджують дані обміну азоту тварин, як одного з найбільш важливих показників, які характеризують інтенсивність обмінних процесів організму. Кількість загального і залишкового азоту в сироватці крові, а також гемоглобіну, каталазного числа у підсвинків дослідних груп була вищою, ніж у тварин контрольної групи, що свідчить про більш активне проходження фізіологічних процесів в їх організмі.

Економічна оцінка результатів досліджень. Собівартість 1 кг живої маси при дорощуванні підсвинків II і IV груп знизилась відповідно на 9,4-8,9% та при відгодівлі на - 10,5-3,4% в порівнянні з чистопородними аналогами.

Найбільш високий економічний ефект одержано при використанні трипородних гібридів V групи, які мали нижчу собівартість 1 кг живої маси в 4-місячному віці на 10%.,а при відгодівлі – на 13,0%.

Економічна ефективність відгодівлі гібридів IV групи була вищою порівняно з I контрольною та III дослідною групами відповідно на 35,0-14,6%.

ВИСНОВКИ

Результати проведених досліджень, їх аналіз та статистична обробка дали можливість зробити наступні висновки:

1.Доведено, що масовий добір дозволяє підтримувати репродуктивні якості свиноматок УВБ-1 на достатньо високому рівні (багатоплідність 10,2 – 12,8 голів, маса гнізда в 2 місяця 170,2 - 190,7 кг), але чинить слабку дію на їх подальше підвищення з віком тварин (за кількістю опоросів).

2.При внутрішньопородній селекції проявляється явище гетерозису за господарсько-корисними ознаками, що залежить від генетичних особливостей підібраних пар тварин, тобто їх комбінаційної здатності.

3. Підсвинки УВБ-1 різного типу нервової діяльності відрізнялися за енергією росту, відгодівельними і м’ясними якостями. Найгіршими ці показники були у групі сильного неурівноваженого активного типу.

4. Тривалість періоду поросності першоопоросок УВБ-1 слабо впливала на їх репродуктивні якості, хоча ці показники взаємопов’язані. Коефіцієнт кореляції між періодом поросності у 108,0 - 116,5 днів і багатоплідністю маток складав 0,02 - 0,14, великоплідністю поросят при народженні – 0,10 – 0,18, молочністю маток – 0,12 – 0,25 та масою поросят у 2 місяці – 0,10 - 0,25 (Р>0,95). При поросності більш ніж 119 днів корелятивний зв’язок підсилюється і досягає рівня середнього (r = 0,43 – 0,53).

5. Встановлено взаємозв’язок між живою масою поросят при народженні та на 21 день життя, при цьому жива маса при народженні впливає на розташування поросят біля певного соска, а його молочність – на подальший розвиток поросяти. Найвища жива маса була у поросят, які розташовувались біля 1, 2 і 3 сосків. У всіх досліджуваних родин існує тенденція до зменшення довжини і товщини сосків від першого до сьомого та зниження проміжку між сосками, крім 6 і 7.

6. Більш високі показники росту і репродуктивних якостей встановлені у ремонтних свинок УВБ-1 з живою масою при народженні більше 1,2 кг порівняно з тваринами з масою 1 кг і менше. В цих групах (по відношенню до вирощених) спаровано більше свинок на 5,0 – 18,3 % і більше залишалося маток до відлучення поросят у 2 місяці на 2,9 – 22,9 %.

7. Показники контрольної відгодівлі чистопородних, помісних і гібридних підсвинків всіх досліджуваних генотипів свідчать про те, що на них великий вплив мала поєднаність порід та ліній. Породно-лінійні помісі генотипів УВБ-1 х Л; УВБ-1 х Д та гібриди УВБ-1 х ПМ досягали 100 кг живої маси на 2,8 – 25,3 днів раніше при більших на 26,4 – 91,0 г середньодобових приростах і меншій на 0,06 - 0,70 корм. од. витраті кормів на кожний кілограм приросту порівняно з чистопородними аналогами УВБ-1. Найкращі відгодівельні якості мали трипородні помісі поєднань УВБ-1 х Л х Д.

8. М’ясність туш була різною і залежала від генотипу тварин. Кращими за м’ясними якостями були поєднання маток УВБ-1 з помісними плідниками порід ландрас, дюрок і уельс. Підсвинки цих поєднань мали довші туші на 0.8 – 3,5 см,. меншу товщину сала на 5,2 – 7,1 мм та більшу на 0,1 – 2,1 кг масу заднього окосту порівняно з чистопородними підсвинками великої білої породи.

9. При міжпородному схрещуванні та складному варіанті породно-лінійної гібридизації використання породи дюрок як батьківської форми (особливо при двопородному схрещуванні) сприяло зростанню забійного виходу при забої помісей у 100 кг живої маси. Трипородні гібриди від напівкровних маток великої білої та полтавської м’ясної порід з кнурами породи дюрок успадковували кращі м’ясні якості, більший вміст м’яса в тушах, меншу товщину