Харківський державний економiчний унiверситет
Харківський державний економiчний унiверситет
Євтушенко Сергій Олексійович
ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНІ ФАКТОРИ ПІДВИЩЕННЯ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ПРИВАБЛИВОСТІ ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВ
Спеціальність 08.06.02 – підприємництво, менеджмент і маркетинг
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата економічних наук
Відповідальний за випуск Кривобок В.Ю.
Підписано до друку 14.05.2001 Формат 60x90 1/16.
Папір TATRA. Друк офсетний. Обсяг 0,9 ум.-друк. арк..
Тираж 100 прим. Зам. № 2-722 . Безкоштовно
ХАРКІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ЄВТУШЕНКО Сергій Олексійович
УДК 658.152
ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНІ ФАКТОРИ ПІДВИЩЕННЯ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ПРИВАБЛИВОСТІ ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВ
Спеціальність 08.06.02 – підприємництво, менеджмент і маркетинг
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата економічних наук
Харьков - 2001
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана в Харківському державному економічному університеті, Міністерство освіти і науки України.
Науковий керівник - кандидат економічних наук, академік Сіроштан Микола Антонович, Харківський державний економічний університет, завідуючий кафедрою економічної теорії
Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор Васюренко Олег Володимирович, Українська академія банківської справи, проректор, директор Харківської філії
кандидат економічних наук, доцент Нєдов Пантелей Петрович, Харківський державний автомобільно-дорожний технічний університет, доцент кафедри економіки підприємства
Провідна установа - Харківський національний університет ім.В.Н.Каразіна, кафедра маркетингу, Міністерство освіти і науки України, м. Харків
Захист відбудеться "05" липня 2001 р. о 13-00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради, шифр Д 64.055.01, у Харківському державному економічному університеті за адресою: 61001, м. Харків, пр. Леніна, 9-а.
З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Харківського державного економічного університету за адресою: 61001, м. Харків, пр. Леніна, 9-а.
Автореферат розісланий "23" червня 2001 р.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради Дороніна М.С.
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Становленню ринкових відносин у виробничій сфері України пере-шкоджає комплекс чинників зовнішнього і внутрішнього середовища. Проб-леми, які виникають при цьому, повўязані, з одного боку, з нестачею інвести-ційних ресурсів, що спрямовуються у виробничу сферу, і з іншого - із слаб-кими підприємницькими мотиваціями виробничого використання цих ресур-сів. Такий стан справ зумовлює необхідність теоретичного обгрунтування і практичного введення в дію факторів, що сприяють підвищенню інвес-тиційної привабливості промислових підприємств.
Актуальність теми. Найважливішою задачею роздержавлення є ство-рення сприятливого бізнес-клімату для здійснення підприємницької діяльно-сті передусім у виробничій сфері. Проте протиріччя і тривалий характер перехідного періоду обумовлюють необхідність наукових досліджень комп-лексу проблем, які стримують ринковий тип розвитку національного вироб-ництва. Важливим аспектом цих досліджень є теоретичне обґрунтування на-прямків активізації мотивацій виробничого інвестування як на основі форму-вання стійкої зацікавленості широкого кола інвесторів, так і шляхом заохо-чення реінвестування у виробничу сферу прибутків економічних суб'єктів.
Проблемам формування бізнес-клімату, сприятливого для виробничо-го інвестування, присвячена велика кількість сучасних наукових досліджень таких відомих учених-економістів, як О. Васюренко, А. Гальчинський, В.Геєць, В. Гриньова, І. Лукінов, П. Орлов, В. Пономаренко, М. Сіроштан, А. Яковлєв, В. Черненко, М. Чумаченко і ін.
Однак, незавершеність та динамічність ринкових перетворень зумов-лює актуальність подальшого дослідження суті та особливостей інвестицій-ного середовища в Україні, розробки методичних підходів до підвищення інвестиційної привабливості підприємств, зокрема в такій галузі менедж-менту, як формування сучасної системи корпоративного управління.
Звўязок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана в межах держбюджетної науково-дослідної роботи кафедри економічної теорії Харківського державного економічного університету “Стратегія діяльності підприємства в ринковому середовищі” (№ державної реєстрації 0198U001645) і госпдоговірної НДР “Шляхи роз-витку управління фінансовим станом акціонерного товариства в умовах інфляції” (№ державної реєстрації 0199U000508). У межах цих робіт дослід-жено теоретичні підходи до поняття “інвестиційна привабливість підприєм-ства”, узагальнено чинники, що її визначають.
Обўєктом дослідження є процеси виробничого інвестування привати-зованих підприємств та корпоративного сектора.
Предмет дослідження – організаційно-економічні фактори, що визна-чають рівень і динаміку інвестиційної привабливості промислових підпри-ємств.
Мета роботи – теоретичне обґрунтування сукупності організаційно-економічних факторів, які сприяють підвищенню інвестиційної приваб-ливості підприємств в постприватизаційний період як на макро-, так і на мікрорівні, та розробка науково-практичних рекомендацій щодо підвищення ефективності управління цими чинниками.
Виходячи з цієї мети, було сформульовано і вирішено такі задачі дослідження:
оцінка впливу існуючого в країні інвестиційного клімату та системних змін економічної ролі підприємства на рівень інвестиційної привабливості;
систематизація організаційно-економічних чинників підвищення інвес-тиційної привабливості приватизованих підприємств та корпоративного сек-тора економіки;
узагальнення моделей структури корпоративного управління, яке є ос-новним способом організації підприємницької діяльності в постпри-ватизаційний період;
обґрунтування методичних рекомендацій щодо напрямків удоскона-лення сучасної системи корпоративного управління як чинника підвищення інвестиційної привабливості підприємств.
Загальна методика дослідження. Методологічною основою дисер-тації є положення економічної теорії, наукові праці вітчизняних та закордон-них фахівців у галузі інвестиційної діяльності. В процесі дослідження засто-совано загальнонаукові методи дослідження: спостереження і узагальнення; аналіз і синтез; єдність логічного і історичного підходів; методи експертної оцінки; а також використано конкретні методи порівняння і групування, екстраполяції, статистичного аналізу, логічного моделювання.
Наукова новизна результатів, отриманих особисто автором, полягає в наступному.
В дисертації вперше:
систематизовано внутрішні та зовнішні чинники розвитку промислових підприємств різних форм власності, типів організації і розмірів; визначено умови залучення і раціонального використання джерел ресурсного забез-печення прогресивно спрямованого розвитку, що визначають динаміку ін-вестиційної привабливості підприємства;
запропоновано сучасну модель корпоративного управління, яка враховує специфіку переходу до ринку та покликана активізувати систему чинників підвищення інвестиційної привабливості промислового підприємства;
дістало подальший розвиток:
теоретичне обгрунтування пріоритетної ролі акціонерної форми влас-ності, необхідності постійного притоку інвестицій і докорінної зміни меха-нізму управління підприємством як обов'язкових умов її розвитку;
методологічні підходи до визначення поняття “інвестиційна приваб-ливість підприємства”, до розкриття його співвідношення з поняттям “інвес-тиційний клімат”, систематизації чинників інвестиційної привабливості під-приємства на макро- та мікрорівнях;
удосконалено:
визначення ролі малого бізнесу як конкурента великих підприємств в боротьбі за залучення інвестицій і джерела ринкових за змістом інвести-ційних ресурсів для інших сфер застосування капіталу;
методичні підходи до формування структури моделі корпоративного управління і ієрархії її елементів, які можуть бути реалізовані в практиці корпоративного управління на підприємствах.
Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що вони уточнюють наукові уявлення про специфіку організації залучення інвестицій в розвиток промислових підприємств в постприватизаційний період і можуть слугувати основою розробки комплексної програми під-вищення інвестиційної привабливості підприємств, яка враховує не тільки техніко-економічні чинники, а й особливості соціально-економічного роз-витку України, рівень економічного мислення, інші інституційні чинники.
Висновки і результати дослідження, повўязані з визначенням чинників розвитку промислових підприємств різних форм власності, типів організації і розмірів, що впливають на їх інвестиційну привабливість, можуть бути використані в практиці викладання курсів “Основи менеджменту”, “Основи корпоративного управління”, “Стратегічний менеджмент”, “Інвестування” в вищих економічних навчальних закладах; положення, повўязані з розробкою моделі корпоративного управління, – при розробці національного кодексу корпоративного управління, а також при розробці внутрішніх кодексів кор-поративного управління на українських підприємствах.
Практичні рекомендації щодо варіантів розподілу повноважень органів управління акціонерним товариством та оптимізації термінів повноважень цих органів в діяльності промислових підприємств акціонерної форми власності прийнято до впровадження у АТ “Проммонтажелектроніка” (довідка №10-а від 16.03.2001) і АT “АВТРАМАТ” (довідка № 728/01 від 22.03.2001).
Особистий внесок здобувача. Всі наукові статті опубліковані автором одноосібно.
Апробація результатів дослідження. Основні положення і висновки проведеного дослідження оприлюднено на науково-практичних конфе-ренціях молодих економістів: “Сучасні проблеми розвитку виробниц-тва”(Харків, 2000 р.) та “Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих учених м. Харкова” (Харків, 2001).
Публікації. Основні результати і висновки дисертації знайшли відображення в 8 статтях автора в фахових наукових виданнях, затверджених ВАК України, загальним обсягом 1,61 ум. друк. арк.
Структура і обсяг дисертації. Дисертація складається з вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури з 157 найменуваннями. Робота викладена на 183 сторінках машинописного тексту, з них на 16 сто-рінках подано 14 рисунків та 12 таблиць.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
У вступі обгрунтовано актуальність теми, сформульовано мету і основні задачі, методи дослідження, наукову новизну отриманих результатів, їх практичну цінність.
У першому розділі – “Еволюція ролі підприємства в умовах трансформаційної економіки” – послідовно розглядається взаємозв'язок зміни економічного змісту діяльності основної ланки економіки, стану інвестиційного клімату і інвестиційної привабливості виробничої сфери.
Становлення підприємств ринкового типу шляхом роздержавлення і приватизації та утворення приватним капіталом нових господарських оди-ниць обўєднуються в єдиний процес формування ринкового господарського середовища. Різні типи підприємств мають різну основу формування і відіграють неоднакову роль в забезпеченні суспільного відтворення. На основі проведеного розмежування типів підприємств за їх розмірами за ознакою кількості працівників в розділі розкрито відмінності шляхів і засобів забезпечення розвитку кожного з них. Якщо підприємства малого бізнесу, традиційно засновані переважно на ручній праці і простих технологіях, звичайно мають відносно незначні потреби у фінансових ресурсах, то великі підприємства, переважно в формі акціонерних товариств, обов'язковою умо-вою свого успішного розвитку мають постійний приток інвестицій.
Відносно висока мобільність капіталу в малому бізнесі дозволяє йому стати джерелом формування ринкових за змістом інвестиційних ресурсів, які можуть бути акумульовані іншими сферами використання капіталу.
Проте найбільш пристосованою до вирішення задач подальшого ринкового реформування є акціонерна форма власності, яка і одержала найбільший розвиток у процесі приватизації державних підприємств. Специфічні принципи її організації і функціонування, відмінні від інших організаційних форм, обумовили властиві їй можливості адаптування до змін як внутрішнього, так і зовнішнього середовища.
Зміст переходу від системи державної опіки до повної господарської самостійності стосовно зміни характеру діяльності підприємства складає са-мостійне визначення джерел коштів для виробничого інвестування з метою ресурсного забезпечення умов індивідуального відтворення і прогресивно спрямованого розвитку, доцільності їх залучення, створення організаційно-правових умов отримання, ефективних напрямів виробничо-господарського використання.
В умовах загальної структурної кризи, низької ефективності економіки, незавершених процесів реструктуризації виробничої сфери як на макро-, так і на мікрорівні загострюються проблеми виробничого інвестування підпри-ємств. Внаслідок дії комплексу негативних чинників зовнішнього і внутріш-нього середовища виробництво, як обўєкт інвестування, залишається най-менш привабливою сферою, загострюється конфлікт підприємства з зовніш-нім середовищем. Тому значною мірою можливості розвитку інвестиційних процесів визначаються не формальними актами формування приватних (колективних) форм власності, а тими можливостями ефективного господа-рювання, які в зв'язку з цим створюються у внутрішньому і зовнішньому середовищі як самими підприємствами, так і механізмом державного регу-лювання.
Інвестиційні перспективи підприємств визначаються не тільки інвес-тиційним кліматом в країні, а й внутрішніми процесами, що протікають на самому підприємстві. В цьому зв'язку в розділі уточнено зміст поняття “інвестиційна привабливість підприємства”. Інвестиційна привабливість підприємства - це сукупність характеристик його виробничої, комерційної, фінансової і управлінської діяльності та особливостей інвестиційного клі-мату, що свідчать про доцільність здійснення інвестицій в нього. Таким чи-ном, оцінка інвестиційної привабливості пов'язана передусім з внутрішніми характеристиками самого підприємства та станом інвестиційного клімату в країні. Такий підхід дозволяє, з одного боку, поєднати макро- і мікрорівні ін-вестиційного простору, а з іншого – врахувати дію всіх чинників, що визна-чають інвестиційні перспективи тієї або іншої господарюючої одиниці, неза-лежно від її розмірів і форми власності.
Методичні підходи до визначення інвестиційної привабливості під-приємства спрямовані на удосконалення її оцінки, яка звичайно здійснюється на основі використання кількісних методів. Важливим є включення в зміст поняття “інвестиційна привабливість підприємства” управлінського аспекту, оскільки, як свідчить практика, негативний вплив на рівень інвестиційної привабливості спричиняють недоліки існуючих моделей менеджменту, навіть за умов випуску відповідними підприємствами конкурентоздатної і високоліквідної продукції.
Розмежування категорій “інвестиційний клімат” і “інвестиційна при-вабливість”, проведене в розділі, не має абсолютного характеру. З одного бо-ку, загальний стан інвестиційного клімату в країні не прямо, але істотно впливає на оцінку інвестиційної привабливості підприємства. Низка ін-вестиційних невдач при здійсненні великих інвестиційних проектів була спричинена саме недооцінкою змін інвестиційного клімату (наприклад багаторазовими несприятливими змінами українського законодавства щодо іноземних інвестицій).
З іншого боку, до змісту інвестиційної привабливості підприємства входить і відповідний інвестиційний мікроклімат, який значною мірою ство-рюється існуючою на ньому моделлю менеджменту, яка може бути як чин-ником, що сприяє здійсненню інвестицій, так і чинником, який гальмує їх приплив.
Такий підхід дозволив систематизувати основні чинники, що впли-вають на інвестиційну привабливість підприємства в умовах переходу до ринку. У загальному вигляді співвідношення виділених чинників представ-лене на рис. 1.
На основі характеристики цих чинників у дисертації зроблено висно-вок, що з чинників макрорівня для підприємств усіх типів найбільш негатив-ний вплив на інвестиційні процеси спричиняють існуюча податкова система і корупція в держапараті, а найбільш бажаною зміною існуючого правового поля є сприяння створенню промислово-фінансових груп, що дозволило б гармонізувати підприємницькі мотивації виробничої і фінансово-кредитної сфер.
Серед чинників, які обумовлюють низьку інвестиційну привабливість українських підприємств, найбільше значення має несприятливий для під-приємницької діяльності інвестиційний клімат, причинами і одночасно проявами якого є недосконалість законодавчої бази, відсутність реальних форм підтримки малого бізнесу і ефективних заходів економічного сти-мулювання, незабезпеченість страхового ринку, відсутність пільгового кре-дитування особливо виробничої сфери, неефективність кадрової підготовки підприємців, низька ефективність капіталовкладень.
Таким чином, система інвестицій, пристосованих до умов ринкової трансформації економіки України, – найважливіша передумова підвищення
Характер державного управління та регулювання
Макроекономічні Мікроекономічні
Організаційно-економічні Соціально-економічні Організаційно-економічні Соціально-економічні
Стан Інституційні Виробничі Управлінські
інвестиційного
клімату Історичні та Комерційні
культурні Кадрові
Орієнтація традиції Фінансові
податкової
системи Релігійні
погляди
Забезпеченість
ресурсами Рівень кор-
портативної
Можливості культури
горизонтальної
та вертикаль-
ної інтеграції
Інвестиційний клімат Модель корпоративного управління
Інвестиційна привабливість підприємства
Рис. 1. Чинники інвестиційної привабливості підприємства
ефективності національного виробництва. Виходячи з аналізу специфічних умов фінансово-інвестиційної діяльності, в розділі розроблено комплекс заходів з підтримки розвитку малого підприємництва, таких, як удоскона-лення відповідного законодавчого простору, часткові бюджетне фінансуван-ня і прийняття державою ризиків; формування інфраструктури підтримки малого бізнесу та ін. Реалізація цих заходів сприятиме пожвавленню ін-вестиційного клімату. Також узагальнено стратегічні напрямки державного регулювання трансформаційних процесів і зміни підходів до розробки і здій-снення комплексної програми стабілізації і формування соціально орієн-тованих ринкових відносин, а саме: необхідність розробки черговості прове-дення відповідних заходів та організації контролю за їх здійсненням, ство-рення критичної маси змін для формування основ економічного зростання, збалансованість бюджету, забезпечення інституціональних можливостей вті-лення політико-економічної стратегії.
У другому розділі – “Система організаційно-економічних чинників підвищення інвестиційної привабливості підприємств” – досліджено такі найбільш важливі організаційно-економічні фактори підвищення інве-стиційної привабливості підприємств, як фінансове оздоровлення, підви-щення ефективності приватизації і використання механізмів корпоративного менеджменту.
Характер здійснення виробничого інвестування на промислових під-приємствах підтверджує подальшу підприємницьку непривабливість цього процесу і свідчить про поглиблення інвестиційної кризи в Україні.
Поліпшення інвестиційного клімату залежить від здійснення низки заходів, спрямованих, по-перше, на реформування системи оподаткування з позиції диференційованого підходу до об'єктів оподаткування з наданням пільг у разі реінвестування прибутку, залучення інших джерел вкладення коштів у виробництво; по-друге, на розв'язання питання придбання нере-зидентами права власності на земельні ділянки, на яких знаходяться будівлі і споруди - об'єкти їх інвестиційних інтересів; по-третє, на вирішення протиріч між окремими законодавчими актами з метою створення правового простору, сприятливого для інвестиційного підприємництва.
Виходячи з того, що попередньою умовою підвищення інвестиційної привабливості підприємств є їх фінансове оздоровлення, в розділі проана-лізовано шляхи вдосконалення використання механізму кредитування, в тому числі всередині самої банківської системи, а також змін у аморти-заційній політиці.
Поряд з узагальненням умов забезпечення інвестиційної привабливості виробничої сфери, проведений аналіз дозволив виділити ті першочергові за-ходи, які повинні сприяти накопиченню вітчизняних інвестиційних ре-сурсів, а саме:
розробка методики і нормативної бази для поквартальної індексації амортизаційних відрахувань на підприємствах, розрахованих на найближчі три - чотири роки з метою відновлення дійсної економічної вартості реаль-них активів;
визначення спеціального порядку формування податкової бази, що роз-ширюється внаслідок зростання вартості виробничих фондів підприємств;
формування механізмів використання коштів, що нагромаджуються в амортизаційних фондах підприємств, з метою посилення їх цільового використання на потреби капітального ремонту, модернізації і реконструкції виробництва;
закріплення гарантій: користування землею; захисту заощаджень насе-лення; страхування інвестицій від некомерційних ризиків;
прискорення реалізації заходів щодо запобігання відпливу і стиму-лювання повернення вітчизняного капіталу;
розробка нормативно-правової бази, що регламентує цільове викори-стання коштів амортизаційного фонду, розвиток вторинного ринку цінних паперів;
обгрунтування комплексної концепції посилення ролі держави в сти-мулюванні інвестицій і структурно-технологічній модернізації економіки, конкретизація способів участі держави в інвестиційному процесі в галу-зевому і регіональному аспектах, розробка всіма державними відомствами основних напрямків розвитку інвестиційних проектів з визначенням своїх конкретних функцій в процесі їх реалізації;
активізація залучення інвестицій в експортно-орієнтовані галузі, поси-лення зобов'язань інвестора щодо модернізації виробництва з використанням товарів та послуг вітчизняного походження і забезпеченням програм еколо-гічної і соціальної безпеки з метою прискорення структурно-технологічного оновлення виробництва;
відмова від політики віднесення державних капітальних вкладень до найменш захищених статей держбюджету;
спрямування державних інвестицій в менш рентабельні, не ефективні для приватного бізнесу галузі і сфери (виробничу і соціальну інфра-структуру, фундаментальну науку і екологію), які мають тривалі терміни окупності і ефективність яких реалізується не безпосередньо, а через сферу приватного підприємництва, при умові створення для нього сприятливого зовнішнього середовища;
забезпечення відповідності державних інвестицій прогресивним струк-турно-технологічним перетворенням, вирішенню задач соціального харак-теру, а також стимулюванню приватних інвестицій;
визначення пріоритетів в економіці, виходячи з необхідності селек-тивного характеру структурно-технологічних перетворень при істотній, а в деяких випадках вирішальній ролі впровадження у виробництво ресурсо-зберігаючих технологій;
активізація роботи міністерств, відомств, великих акціонерних компа-ній, зацікавлених банків по формуванню галузевих і регіональних інвес-тиційних програм з метою упорядкування і забезпечення узгодженості дій щодо структурно-інвестиційного перетворення економіки України.
На основі характеристики ролі приватизації в забезпеченні належного рівня інвестиційної привабливості підприємства в розділі зроблено висновок, що приватизація повинна вестися в межах єдиної цілісної програми, яка передбачала б не тільки кількісну приватизацію, а й якісну результативність її проведення; постприватизаційну підтримку підприємств; забезпечення діючого контролю за виконанням умов договорів купівлі-продажу, орга-нізацію системи інвестування та формування відповідних мотивацій.
На жаль, в останні роки приватизація проводиться непослідовно: бага-то об'єктів приватизуються лише частково, нерідко з метою подальшого бю-рократичного втручання в їх діяльність; не захищені права акціонерів; утруднена реалізація інвестиційно-кредитних можливостей підприємств, які відкриваються корпоративними умовами господарювання.
Для зміни ситуації пропонується: а) розширити склад підприємств, що підлягають приватизації; в державній власності (на 50 і більше відсотків статутного фонду) потрібно залишити лише ті акціонерні товариства, які не тільки важливі стратегічно, але й високорентабельні та повністю само-фінансуються; б) провести повний продаж майна підприємств, що прива-тизуються, залишивши винятки тільки для обмеженого кола стратегічних об'єктів, де державі повинно належати не менше 50% акцій); виключити втручання в роботу приватизованих (більше ніж на 50%) підприємств з боку органів держуправління за допомогою формальних заборон на майново-боргові операції і за допомогою поточних господарських вказівок; г) змінити порядок первинної оцінки вартості майна підприємств, що приватизуються: не враховувати зростання поточної заборгованості, виключати з вартості об'єкта тільки перевищення суми простроченої кредиторської заборгованості над сумою простроченої дебіторської заборгованості та ін.
Пожвавлення інвестиційних процесів, як необхідна умова зміцнення фінансового стану реального сектору економіки і економічного зростання, вимагає акумуляції комплексу джерел: заощаджень підприємств і населення; іноземних інвестицій; позик комерційних банків; розвитку фондового ринку; використання активної амортизаційної політики. Активізація залучення ресурсів можлива лише за умови підвищення інвестиційної привабливості виробничої сфери України. Основною умовою такого підвищення є фор-мування сприятливого для виробничого інвестування правового простору, який повинен бути сформованим на основі комплексного усунення згрупованих у розділі недоліків та реалізації напрямків удосконалення пра-вового забезпечення інвестиційного процесу.
З метою залучення стратегічного інвестора необхідно створити певні умови і забезпечити гарантії їх дотримання, зокрема, сприяти створенню вітчизняних холдингових компаній з участю іноземного капіталу; перевести основну частину державних підприємств в режим акціонерних товариств з наданням можливості залучення фінансових і товарних кредитів під заставу майна.
Одним із важливих чинників, що визначають інвестиційну при-вабливість підприємств, є удосконалення корпоративного управління. Суть механізму корпоративного управління в дисертації виводиться з протиріччя між капіталом-власністю і капіталом-функцією. В міру зростання масштабів виробництва зростає і складність управління ним. Подальше поєднання вказаних функцій стає обўєктивно неможливим. У акціонерній формі капіта-лу суперечність двох його сторін досягає вищого ступеня і вирішується за допомогою створення механізму корпоративного управління.
Саме відсутність належного механізму корпоративного управління в Україні є істотним гальмом, що перешкоджає притоку інвестицій. При цьому найбільш доцільним способом реалізації механізму корпоративного управлі-ння є поєднання елементів добровільності і обовўязковості, з наголосом на посилення контролю з боку держави (передусім Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку) за умови дотримання тих вимог корпоративної моделі, які закріплені в законодавчому порядку. В розділі запропоновано структуру моделі корпоративного управління на підприємстві, представлену на рис. 2.
Основні права акціонерів повинні гарантувати їм: належні механізми реєстрації прав власності на цінні папери; отримання необхідної і достатньої інформації про корпорацію; захист прав меншості акціонерів стосовно забезпечення контролю над менеджерами; гарантії участі в загальних збо-рах акціонерів; належне інформування про механізм прийняття і зміст рі-шень, які істотно впливають на фінансово-господарську діяльність кор-порації (придбання і відчуження майна в значних розмірах, будь-які способи реорганізації корпорації і т.п.)
Для корпоративної моделі характерна наявність великого кола осіб, за-цікавлених в отриманні об'єктивної інформації про стан справ в акціо-нерному товаристві. До їх числа, крім акціонерів, серед яких є підґрунтя кон-флікту інтересів, працівників підприємства і його менеджерів, відносяться фондові біржі, потенційні інвестори, податкові органи, конкуруючі фірми і ті, що прагнуть розширити діяльність шляхом злиття і поглинання, та ін. Тому вірогідність публічної звітності корпорацій і її надійність грають найважливішу роль в забезпеченні ефективності моделі корпоративного управління в будь-якій країні. В зв'язку з цим принципово важливим є об'єктивний і незалежний аудит.
Блок питань, пов'язаних з підготовкою і проведенням загальних зборів акціонерів, є невід'ємною і найскладнішою частиною системи корпоративно-го управління, особливо в таких країнах, як Україна, де внаслідок приватизації не тільки було створено безліч акціонерних товариств, але і
Складові елементи моделі корпоративного управління
Цілі ОбЧєкти СубЧєкти
Підвищення ефектив- Капітал Держава
ності (прибутковості)
Дивіденди Акціонери
Залучення інвестицій
Способи капіталізації Інвестори
Гармонізація прибутку
інтересів учасників Менеджери
та зацікавлених осіб Взаємодія із зовні-
шнім середовищем
Механізм дії
Формування Процедури та Порядок Порядок
органів правила, що розкриття підготовки
управління, забезпечують інформації про та проведення
розмежування доступ акціонерів діяльність АТ загальних зборів
їх повноважень до інформації
Рис. 2. Модель корпоративного управління
більшість із них має проблеми з управлінням як раз через величезне число своїх акціонерів. Особливо гостро ця проблема постає в період підготовки і проведення загальних зборів акціонерів.
Тому доцільним є створення міжвідомчої робочої групи з розробки ко-дексу корпоративного управління в Україні, до якої увійшли б як представ-ники провідних економічних міністерств і відомств, так і представники діло-вих кіл. Оскільки процес прийняття кодексу зачіпатиме інтереси всіх учас-ників системи корпоративного управління, обговорення проекту кодексу по-винно пройти максимально широко і гласно.
Поряд зі створенням нормативного документа, що регламентує основні принципи організації системи корпоративного управління, доцільною є також розробка більш деталізованих внутрішніх кодексів корпоративного управління в акціонерних товариствах.
У третьому розділі – “Вдосконалення системи корпоративного управління на підприємствах” – на основі аналізу сучасного стану кор-поративної культури на українських підприємствах розроблено методичні підходи до формування сучасної системи корпоративного управління, проце-дуру вибору якої, за умови визначення місії, цілей та способів розвитку капіталу, представлено на рис. 3.
Визначення задач моделі з урахуванням чинників Визначення параметрів моделі Затвердження моделі на загальних зборах Реалі-зація моделі Зміни модели
Чинники
Структура Кількість Спосіб веден- Провідні
власності акціонерів ня реєстру власники
Концен- Роздріб- Менше 500 Самостійно Субўєкти
рована лена
500-1000 Незалежний Менеджмент
Пакети Пакети регистратор
60% і менше 5% 1000- 5000 Трудовий
Види більше колектив
задач Пакети 5000-10000
Пакети 5-10% Зовнішні
40-60% Понад акціонери
10000
Пакети Потенційний
10-40% інвестор
Рис. 3. Процедури вибору оптимальної моделі корпоративного управління
Відсутність чіткої правової регламентації корпоративних відносин в нашому законодавстві, низький рівень корпоративної культури приводять до протиріч у економічних інтересах різних груп акціонерів: з одного боку, тру-дового колективу і керівництва підприємств, з іншого – зовнішніх інве-сторів. Ці протиріччя стали істотним організаційним чинником зниження інвестиційної привабливості вітчизняних підприємств. У розділі проана-лізовано форми їх прояву і можливі способи та механізми їх розвўязання. Так, класичним способом зміцнення позицій акціонерів із значними пакетами акцій або менеджменту проти позицій дрібних акціонерів є розводнення капіталу. Його різновидами є проведення додаткової емісії акцій за рішенням Правління без скликання загальних зборів акціонерів для прийняття цього рішення або використання механізму додаткової емісії, пов'язаної з індек-сацією статутного фонду.
Ще одним, порівняно дешевшим способом зміцнення позицій керів-ництва підприємства на загальних зборах акціонерів, є широке використання механізму довірчого управління акціями працівників підприємства за допо-могою оформлення довіреності на ім'я керівництва на участь в загальних зборах, нерідко під загрозою звільнення у разі відмови видати таку дові-реність. Значна кількість порушень інтересів більшості акціонерів пов'язана з проведенням незаконних операцій з майном підприємства у формі виведення активів напередодні зміни керівництва. Окрему групу порушень прав акціо-нерів складають маніпуляції з реєстрами акціонерів.
Аналіз таких вад корпоративного управління дає підставу зробити висновок, що в процесі формування ефективної моделі корпоративного управління важливим є забезпечення не тільки прав дрібних акціонерів, утримувачів облігацій і інших боргових цінних паперів, а й власників велких пакетів проти спроб міноритарних акціонерів тиснути на них. Крім того, заслуговує на підтримку ідея захисту найбільших міноритарних акціонерів від неправомірних дій контролюючих акціонерів. Загальною задачею в цих умовах стає затвердження принципів чесного ведення бізнесу по від-ношенню до будь-якої групи акціонерів.
Виходячи з виявлених вище особливостей становлення механізму кор-поративного управління в Україні, в розділі розроблено методичні основи розвитку системи корпоративного управління. Її вихідним елементом є внут-рішня структура акціонерного товариства. Кожний його орган через свою компетенцію впливає на акціонерів і має над ними певні владні права. Тому корпоративна боротьба в акціонерному товаристві розгортається насамперед навколо формування його органів управління, а потім, при певних умовах, і між самими цими органами.
Органами управління акціонерного товариства є загальні збори акціонерів (вищий орган), Спостережна рада, виконавчий орган – Правління і орган внутрішнього контролю за фінансово-господарською діяльністю товариства – ревізійна комісія.
З точки зору ефективного розмежування повноважень між органами акціонерного товариства у випадку виникнення конфлікту інтересів менед-жменту і зовнішнього інвестора найбільш доцільним варіантом реалізації інтересів менеджменту є передача всіх можливих повноважень загальних зборів акціонерів у ведення Спостережної ради або Правління.
Виключні повноваження
Повноваження, які Повноваження,
можна передати закріплені законодавством
Плану-
Вибір вання
Аудитора. роботи
Аудит
Звіти
Обрання та відзив членів Спостережної ради
Обрання та відзив членів Правління і ревізійної комісії
Визначення основних напрямків діяльності акціонерного товариства і затвердження його планів та звітів про їх виконання
Прийняття рішень про притягнення до майнової відповідальності посадових осіб органів управління АТ
Затвердження договорів (угод) на суму, що перевищує зазначену в Статуті товариства
Затвердження правил, процедури та інших внутрішніх документів АТ, визначення його організаційної структури
Визначення умов оплати праці посадових осіб АТ, його дочірніх підприємств, філій та представництв
Вирішення питання про придбання товариством акцій, що ним випускаються
Рис. 4. Комплексний варіант розподілу повноважень
Вирішення конфліктів інтересів акціонерів і менеджменту в такій моде-лі може бути забезпечене розмежуванням повноважень між Спостережною радою і Правлінням з одночасним затвердженням принципів формування цих органів.
Так, Правлінню доцільно надати необхідний рівень самостійності в ро-зв'язанні оперативно-господарських питань. У той же час, з метою контролю за ефективністю роботи Правління, Спостережній раді доцільно надати пра-во санкціонування укладання договорів понад певну суму, прив'язану, на-приклад, до розміру Статутного фонду. Крім того, Правління можна зобо-в'язати щомісячно звітувати перед Спостережною радою про підсумки ро-боти і узгодження квартальних планів його роботи. У розділі запропоновано основні варіанти організації взаємодії органів управління акціонерного товариства.
Менеджмент підприємства повинен не тільки кваліфіковано займатися виробничими питаннями, а й забезпечувати суворе дотримання вимог зако-нодавства і установчих документів відносно процедур скликання загальних зборів.
Найважливішим напрямком вдосконалення моделі корпоративного управління є реалізація прав акціонерів і гарантії їх здійснення. Це питання розроблене не тільки в теорії, але і в практиці корпоративного управління найменше, внаслідок чого мають місце численні зловживання, які порушують ці права, особливо права меншості. В деяких випадках меншість акціонерів за голосами представлена більшістю за загальною кількістю акціонерів, внаслідок чого масовий характер порушення прав акціонерної меншості водночас означає недотримання прав величезної кількості акціонерів. З метою нейтралізації можливості зловживань з боку менед-жменту органів, вирішення протиріч між окремими групами акціонерів роз-роблено збалансований варіант розподілу повноважень керівних органів АТ, представлений на рис. 4.
В умовах перехідного періоду зростає значення такого механізму під-вищення інвестиційної привабливості підприємств, як їх реструктуризація. Звичайно, сама по собі реструктуризація не є основним методом підвищення ефективності роботи підприємства, але стартові передумови для такої роботи вона здатна створити.
ВИСНОВКИ
В узагальненому вигляді результати дисертаційного дослідження поля-гають у визначенні організаційно-економічних факторів інвестиційної при-вабливості промислових підприємств на основі вивчення суті, характеру і оцінки стану виробничого інвестування, закономірностей і перспектив його розвитку, визначення системи чинників, що впливають на характер руху капітальних ресурсів, розробки методичних підходів до активізації чинників позитивного і зниженню дії чинників негативного впливу, а також на-прямків формування відповідних цій системі економічних інтересів і моти-ваційних механізмів раціонального господарювання та залучення вироб-ничих інвестицій.
1. Визначені методичні основи реального підвищення інвестиційної активності, як результат дослідження теоретичних проблем суті інвести-ційної привабливості промислових підприємств, узагальнення умов і чин-ників, що визначають стан інвестиційного клімату, а також практики здій-снення інвестицій у виробничу сферу, будуть сприяти зростанню інвес-тиційного потенціалу економічних суб'єктів у загальному процесі вирішення задач ринкового реформування економіки.
2. Формування сучасної моделі корпоративного управління є необ-хідною умовою підвищення ефективності діяльності та інвестиційної при-вабливості значного корпоративного сектора, представленого акціонерними товариствами відкритого і закритого типів. Акціонерні товариства, що пред-ставляють пріоритетні напрями розвитку національної економіки, стика-ються з істотними труднощами в організації руху фінансових, у тому числі і інвестиційних потоків, виникненням корпоративних протиріч і неготовністю менеджменту до ефективної організації виробничо-господарської діяльності.
4. Поширення такої організаційно-правової форми, як промислово-фінансова група, яка є найбільш адекватною задачам підвищення інвести-ційної привабливості виробничої сфери, сприятиме формуванню єдності ін-тересів і підприємницьких мотивацій промислового і фінансового капіталу.
5. Створення ефективної системи корпоративного управління перетво-рюється на стратегічне завдання в системі заходів формування сучасного ринкового середовища, оскільки пріоритетного значення на мікрорівні на-бувають такі організаційно-економічні чинники підвищення інвестиційної привабливості підприємства, як фінансове оздоровлення та реструктуризація, що здійснюються протягом відносно короткого часу.
6. В дисертації сформульовано практичні пропозиції щодо вдо-сконалення системи корпоративного управління в Україні шляхом:
надання кодексу корпоративного управління статусу нормативного документа і визначення мінімального обсягу загальнообов'язкових норм і правил поведінки в корпоративному секторі економіки;
побудови схем основних варіантів організації взаємодії органів управ-ління акціонерними товариствами, створеними на базі приватизованих під-приємств, оптимізації термінів повноважень керівних органів управління;
внесення змін до чинних законів, які регулюють функціонування сис-теми корпоративного управління, а також пропозицій по вдосконаленню проекту Закону України “Про акціонерні товариства”.
СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ РОБІТ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ
1. Евтушенко С.А. Изменение инвестиционного климата и инвестиции в основной капитал // Вісник ХДЕУ. 2000. – № 2 (14). – С. 11 –12.
2. Євтушенко С.О. Інвестиційний потенціал промислового підприємства: стан і сучасні особливості управління // Вісник ХДЕУ. 2000. – №3 (15). – С. 92-93.
3. Евтушенко С.А. Особенности модели корпоративного управления
// Вісник ХДЕУ. – 2000. № 4 (16). – С. 73-75.
4. Евтушенко С.А. Возможности улучшения финансового состояния предприятий и обеспечение их общей устойчивости //Вестник ХГПУ, “Технический прогресс и эффективность производства”, 94'2000. – ХДПУ. – 2000. – С.153-155.
5. Евтушенко С.А. Эффективная система корпоративного управления – важный фактор повышения инвестиционной привлекательности предприятия // Вестник ХГПУ, “Технический прогресс и эффективность производства”, 128'2000. – ХДПУ. – 2000. – С.116-119.
6. Евтушенко С.А. Механизм разрешения противоречий между интересами различных групп акционеров в постприватизационный период
// Вестник ХГПУ. Выпуск 122.- Ч. 4. - ХГПУ. – 2000.– С. 275-279.
7. Евтушенко С.А. Экономико-правовые аспекты разрешения проти-воречий между менеждментом и акционерами // Зб. наук. праць. “Економіка: проблеми теорії та практики”, Випуск 40. – Дніпропетровськ: Наука і освіта. – 2000. – С.27-30.
8. Евтушенко С.А. Организационно-экономические проблемы форми-рования эффективной системы акционерной собственности и корпора-тивного управления //Вісник Харківського університету Серія: Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих вчених м. Харкова, № 506. – Частина 1.– Харків: ХНУ ім.В.Н.Каразіна, 2001. – С. 112-113.
АНОТАЦІЯ
Євтушенко С.О. Організаційно-економічні фактори підвищення інвестиційної привабливості промислових підприємств. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеню кандидата економічних наук за спеціальністю 08.06.02 - підприємництво, менеджмент і маркетинг.- Харківський державний економічний університет. – Харків, 2001.
Дисертація містить теоретичне обгрунтування та методичні реко-мендації з визначення напрямків підвищення інвестиційної привабливості промислових підприємств. В роботі систематизовано внутрішні та зовнішні чинники розвитку промислових підприємств різних форм власності, типів організації і розмірів, умови залучення і раціонального використання джерел ресурсного забезпечення їх розвитку. Уточнено зміст поняття “інвестиційна привабливість підприємства”, розкрито його співвідношення з поняттям “інвестиційний клімат”. Систематизовано чинники інвестиційної приваб-ливості підприємства на макро- та мікрорівнях. Визначено переваги об'єд-нання різних економічних суб'єктів в промислово-фінансові групи та виділено напрямки прямої державної підтримки діяльності промислово-фінансових груп. Розкрито роль бізнес-клімату в реалізації можливостей ефективного господарювання, як одного з істотних чинників пожвавлення виробничого інвестування. Запропоновано сучасну модель корпоративного управління, яка враховує специфіку переходу до ринку в Україні.
Ключові слова: інвестиційний клімат, інвестиційна привабливість під-приємства, приватизація, реструктуризація, корпоративне управління.
АННОТАЦИЯ
Евтушенко С.А. Организационно-экономические факторы повышения инвестиционной привлекательности промышленных предприятий . – Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.06.02 – предпринимательство, менеджмент и маркетинг. - Харьковский государственный экономический университет. - Харьков, 2001.
Дисертация содержит теоретическое обоснование и методические реко-мендации определения направлений повышения инвестиционной привле-кательности промышленных предприятий. Доказано единство и взаимо-обусловленность разновидностей частной собственности и полномочий вла-дения, распоряжения и пользования на различных уровнях обобществления производства, а также адекватность задач и горизонтов менеджмента этим разновидностям. Систематизированы внутренние и внешние факторы развития промышленных предприятий различных форм собственности, типов организации и размеров, условия привлечения и рационального ис-пользования источников ресурсного обеспечения прогрессивно направ-ленного развития, которые определяют динамику инвестиционной привлекательности предприятия. Уточнено содержание понятия “инвестиционная привлекательность предприятия”, раскрыто его соот-ношение с понятием “инвестиционный климат”. Систематизированы фак-торы инвестиционной привлекательности предприятия на макро- и микро-уровнях. Теоретически обоснованы приоритетная роль акционерной формы собственности, необходимость постоянного притока инвестиций и коренного изменения механизма управления предприятием, как обязательных условий развития, а также значение малого бизнеса как конкурента крупных пред-приятий в борьбе за привлечение инвестиций и источников рыночных по содержанию инвестиционных ресурсов в другие сферы применения капи-тала. Определены преимущества объединения различных экономических субъектов в промышленно-финансовые группы, а также предприни-мательские мотивации, обусловленные их ролью в обеспечении инвес-тиционного процесса, выделены направления прямой государственной под-держки деятельности промышленно-финансовых групп. Определена расту-щая роль бизнеса-климата в реализации возможностей эффективного ведения хозяйства, как важнейшего критерия завершенности приватизационных про-цессов и одного из существенных факторов оживления производственного инвестирования. Предложена современная модель корпоративного управ-ления, учитывающая специфику перехода к рынку в Украине и призванная активизировать систему факторов повышения инвестиционной при-влекательности промышленного предприятия. Разработаны методические подходы к формированию структуры модели корпоративного управления и иерархии ее элементов, которые могут быть реализованы в практике корпоративного управления на предприятиях. Результаты исследования уто-чняют научные представления о специфике организации привлечения инвестиций в развитие промышленных предприятий в постприва-тизационный период и могут служить основой разработки комплексной про-граммы повышения инвестиционной привлекательности предприятий, учитывающей не только технико-экономические факторы, но и особенности социально-экономического развития Украины, уровня экономического мыш-ления и других институциональных факторов.
Сформулированы практические предложения по совершенствованию системы корпоративного управления в Украине путем:
предоставления кодексу корпоративного управления статуса норма-тивного документа и определения минимального объема общеобязательных норм и правил поведения в корпоративном секторе экономики;
построения схем основных вариантов организации взаимодействия органов управления акционерными обществами, созданными на базе прива-тизированных предприятий, оптимизации сроков полномочий руководящих органов управления;
внесения изменений в действующих законы, регулирующие функцио-нирование системы корпоративного управления, а также предложений по совершенствованию проекта Закона Украины “Об акционерных обществах”.
Ключевые слова: инвестиционный климат, инвестиционная привле-кательность предприятия, приватизация, реструктуризация, корпоративное управление.
SUMMARY
Evtushenko
