МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ФОМЕНКО Андрій Васильович

УДК 658.11

СТАНОВЛЕННЯ ПРОМИСЛОВО-ФІНАНСОВИХ ОБ'ЄДНАНЬ В УКРАЇНІ

(ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ)

Спеціальність 08.06.01-

Економіка підприємства й організація виробництва

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Київ – 2001

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі економіки підприємств Київського національного економічного університету Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник – кандидат економічних наук, професор

Швиданенко Генефа Олександрівна,

Київський національний економічний університет, завідувач кафедри економіки підприємств

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор

Бутнік-Сіверський Олександр Борисович,

Інститут підвищення кваліфікації керівних працівників і спеціалістів Міністерства аграрної політики України, завідувач кафедри ринкової економіки, обліку та фінансів

кандидат економічних наук, старший науковий співробітник

Лобанов Вячеслав Вячеславович,

Інститут економіки НАН України, старший науковий співробітник відділу промислового потенціалу

Провідна установа - Науково-дослідний економічний інститут Міністерства економіки України, відділ проблем розвитку ринків промислової продукції та інвестиційної політики

Захист відбудеться “26” жовтня 2001 р. о 14-00 годині на засіданні

спеціалізованої вченої ради Д 26.006.04 в Київському національному економічному університеті за адресою: 03680, Київ, пр. Перемоги, 54/1, ауд. 214

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Київського національного економічного університету за адресою: 03680, Київ, пр. Перемоги, 54/1

Автореферат розісланий 26 вересня 2001 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

кандидат економічних наук, професор О.С. Федонін

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Процеси трансформації національної економіки у напрямку побудови ринкової системи господарювання обумовлюють велике значення та пріоритетність вирішення проблем структурних й інституціональних зрушень в економіці України, подальшого розвитку відносин власності.

Актуальність обраної теми визначається наступним:

· масштабами та складністю створення організаційно-економічних структур ринкового типу, що здатні до саморозвитку та орієнтовані на оновлення науково-технічного та експортного потенціалу України;

· утворенням нових форм економічної діяльності мікроекономічного середовища, зокрема структур, що побудовані на інтеграції промислового та фінансового капіталу;

· невизначеністю державного регулювання інтеграційних утворень і відсутністю виваженої стратегії щодо їх розвитку;

· відсутністю науково-методичних розробок щодо створення та господарської діяльності промислово-фінансових об'єднань.

Проблеми розвитку структур, які базуються на інтеграції промислового та фінансового капіталу, вивчаються вітчизняними дослідниками і знайшли висвітлення в роботах М. Алексєєва, І. Бика, В. Диканя, М. Колісника, І. Хоми, М. Чумаченко та інших. Питаннями розвитку промислово-фінансових об'єднань, зокрема фінансово-промислових груп, в Росії займаються Ю. Вінслав, В. Дємєнтьєв, Е. Уткін, М. Ескіндаров, О. Савін та інші. Академічні роботи науковців у цьому напрямку доповнюють дослідження практиків К. Бендукідзе, А. Дворецької, Ю. Нікольського та багатьох інших.

Вітчизняні дослідження даної теми значно ускладнені невизначеністю законодавчого регулювання створення та функціонування таких структур, а також непрозорістю діяльності існуючих промислово-фінансових об'єднань. Внаслідок цього, наукові роботи в даному напрямку мають епізодичний та загалом інформативний характер.

Викладене свідчить, що поточний стан наукової розробки наведеної проблеми вимагає узагальнення та систематизації теоретико-методологічних і прикладних аспектів процесу становлення промислово-фінансових об'єднань та отримання нових наукових результатів, придатних для практичного використання. Актуальність проблеми обумовила вибір теми дисертаційної роботи, її мету та завдання.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу виконано відповідно до плану науково-дослідних робіт Київського національного економічного університету (тема “Економічний потенціал підприємства, його діагностика та оцінка результативності використання”, № державної реєстрації 0195 U0 12937). Автором самостійно розроблений підрозділ “Промислово-фінансова інтеграція та її вплив на економічний потенціал підприємства”.

Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає у комплексному науковому та практичному розв'язанні проблеми становлення промислово-фінансових об'єднань в Україні.

Для досягнення визначеної мети поставлені та вирішені наступні завдання:

- досліджено теоретико-методологічні аспекти сутності інтеграційних процесів;

- узагальнено та поглиблено науково-теоретичні засади створення і функціонування промислово-фінансової групи (ПФГ) та уточнено її поняття;

- досліджено нормативно-правову базу регулювання діяльності ПФГ;

- розкрито зміст і особливості чинників, що обумовлюють створення промислово-фінансових об'єднань в Україні;

- надано аналітичну оцінку процесів промислово-фінансової інтеграції в Україні;

- досліджено зарубіжний досвід розвитку та функціонування промислово-фінансових об'єднань;

- розроблено організаційні засади створення ПФГ;

- запропоновано модель оцінки економічного ефекту від створення та функціонування ПФГ;

- обгрунтовано напрями та стратегію розвитку вітчизняних промислово-фінансових об'єднань, у тому числі перспективи створення міждержавних ПФГ.

Об'єкт дослідження. Об'єктом дослідження виступають інтеграційні та диверсифікаційні процеси в економічних системах.

Предмет дослідження. Предметом дослідження в межах обраного об'єкту є процеси становлення і подальшого розвитку промислово-фінансових об'єднань в Україні.

Методи дослідження. У дослідженні використані загальнонаукові та спеціальні методи дослідження, а саме:

· теоретичний пошук і праксиметричні методи – при дослідженні наукових проблемних питань й оцінці вітчизняного та зарубіжного досвіду функціонування промислово-фінансових об'єднань;

· статистичні методи, зокрема групування, зіставлення, графічний та табличний – при проведенні аналітичної оцінки процесів промислово-фінансової інтеграції в Україні;

· моделювання – при обгрунтуванні моделей стратегії та матриці ПФГ;

· прогностичний метод – при визначенні перспектив розвитку українських промислово-фінансових об'єднань.

Наукова новизна одержаних результатів. Дослідження процесів становлення промислово-фінансових об'єднань дозволило отримати наступні наукові результати:

·

· поглиблено поняття “промислово-фінансової групи” з урахуванням системи інтересів учасників ПФГ;

· вперше проведено комплексний аналіз процесів промислово-фінансової інтеграції в Україні, а також обгрунтовано чинники макро- та мікросередовища, що зумовлюють можливість і доцільність створення вітчизняних ПФГ;

· на основі дослідження досвіду діяльності промислово-фінансових об'єднань у розвинутих країнах обрано оптимальну вітчизняну модель взаємодії промислового та фінансового капіталу;

· з метою визначення потенційного соціально-економічного ефекту від діяльності промислово-фінансових об'єднань в умовах перехідної економіки, здійснено порівняльний аналіз нормативно-правової бази та особливостей створення та функціонування ПФГ у країнах СНД;

· розроблено організаційні засади створення ПФГ та обгрунтовано модель оцінки економічного ефекту від її функціонування;

· вперше визначено складові механізму підвищення ефективності діяльності ПФГ, що створює сінергічний ефект;

· розроблено та обгрунтовано заходи з формування вітчизняних і міждержавних ПФГ та пропозиції щодо державного регулювання інтеграційних процесів.

Практичне значення одержаних результатів. Практичне значення одержаних результатів полягає у можливості їх використання при реалізації промислової політики, а також для підвищення рівню державного моніторингу та регулювання діяльності промислово-фінансових об'єднань. Науково-методичні положення роботи були впроваджені у Міністерстві економіки України (довідка №62-23/621 від 14.03.2001 р.) і Державному комітеті промислової політики України (довідка №01/1-2-294 від 01.03.2001 р.). Результати дослідження можуть бути корисними безпосередньо при створенні промислово-фінансових груп, їх експертизі, а також для удосконалення системи управління ПФГ різної спрямованості незалежно від способів їх утворення. Положення дисертації знайшли своє відображення в курсі “Організаційний розвиток підприємств”, який викладається згідно з програмою підготовки бакалаврів за спеціальністю “Економіка підприємства” у Київському національному економічному університеті (довідка від 23.03.2001 р.).

Апробація результатів дисертації. Результати дослідження доповідалися на четвертому міжнародному економічному конгресі “Ефективність реформування української економіки”, м. Київ, травень 1998 р., і на міжнародній науково-практичній конференції “Пріоритети та проблеми сучасної бізнес-освіти”, м. Донецьк, 23-24 грудня 2000 р.

Публікації. За результатами дослідження опубліковано 6 наукових праць загальним обсягом 1,4 д.а., у тому числі 3 роботи (0,7 д.а.) у наукових фахових виданнях.

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається з вступу, трьох розділів, висновків і додатків, викладена на 201 сторінці машинописного тексту, включаючи 16 таблиць на 16 сторінках, 15 рисунків на 8 сторінках, список використаних джерел з 120 найменувань та 1 додаток на 20 сторінках.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обгрунтовано актуальність теми, сформульовано мету, завдання, об'єкт і предмет дослідження, визначено наукову новизну та практичне значення отриманих результатів.

У розділі 1 – “Теоретичні основи формування промислово-фінансових об'єднань” розглянуто передумови та загальні засади створення інтеграційних структур, сучасне тлумачення суті, особливостей та функцій такого специфічного інтеграційного утворення як промислово-фінансова група, а також досліджено трансформацію державної концепції формування ПФГ в Україні.

Дослідження показало, що інтеграційні процеси в економіці є процесами історичними, об'єктивними та необхідними, доказом чого виступає аналіз еволюції форм промислово-фінансової інтеграції та прямий зв'язок процесів інтеграції із загальними економічними закономірностями.

У промислово розвинутих країнах за останні 20-30 років накопичено великий досвід емпіричних і теоретичних досліджень розвитку організаційних структур, стратегій великих корпорацій, різних аспектів їх взаємовідносин і взаємодії з ринком. Проблемами, що мають відношення до обраної теми, займалися представники багатьох наукових шкіл. Найбільший інтерес викликають дослідження теорії інтерналізації, промислової організації, трансакційних витрат, відповідності організаційної структури компанії її стратегії, ресурсоорієнтовані концепції. Протягом останніх п'ятидесяти років постійний науковий інтерес до функціонування інтегрованих і диверсифікованих структур в умовах сучасної системи господарювання доводить доцільність і перспективність таких досліджень і в майбутньому.

Створення інтеграційних структур, що базуються на об'єднанні промислового та фінансового капіталу, обумовлює наявність ряду об'єктивних передумов, а саме: кошти акумулюються не у товаровиробника, а у покупців; кошти трансформуються в інвестиції через різноманітні фінансові інститути з оформленням боргів перед покупцем за допомогою системи взаємних зобов'язань; товаровиробник в умовах ринку повинен орієнтуватися на позики у покупця через посередництво фінансових інститутів; інвестиційні кошти передбачають існування єдиної структури, що здатна акумулювати та розподіляти їх. Найбільш ефективною формою реалізації означених передумов промислово-фінансової інтеграції є створення ПФГ.

Під промислово-фінансовою групою автор розуміє організаційну форму об'єднання фінансового та промислового капіталу, яка дозволяє забезпечити поєднання процесів залучення фінансових ресурсів із процесами їх вкладень і концентрації на напрямах, що забезпечують максимізацію консолідованого прибутку всіх учасників групи, закріплення та розширення власного сектору на внутрішньому і просування на зовнішній ринки. Відмінною особливістю ПФГ є механізм міграції капіталу всередині такого об'єднання (рис. 1).

Виробничі і торгово-посередницькі ланки (функціональний центр промислового капіталу ПФГ)

?Грошовий капітал, амортизаційний фонд, тимчасово вільні грошові кошти Інвестиційний капітал

Капітал ПФГ

Банки, страхові компанії, пенсійні фонди, інвестиційні фонди, інші (функціональний центр фінансового капіталу ПФГ)

Уряд Населення Промислові та фінансові інститути Зовнішні інвестори

Рис. 1. Механізм міграції капіталу промислово-фінансової групи

Дослідження показало, що місце будь-якої організації у складі ПФГ визначається перш за все структурою групи, але, загалом, кожному учаснику властиве специфічне коло функціональних обов'язків. Одночасно із системою функціональних обов'язків існує система інтересів учасників групи. Кожний суб'єкт ПФГ переслідує і реалізує у її складі свої особисті суб'єктивні інтереси, які можуть бути як офіційними (коли вони офіційно продекларовані) так і неофіційними. Дослідження системи інтересів учасників групи дозволило поглибити поняття “промислово-фінансової групи” шляхом визначення мети створення ПФГ - підвищення ефективності діяльності окремих підприємств-учасників групи на основі об'єднання та раціонального використання матеріальних, технологічних, фінансових та інформаційних ресурсів, розвитку діючих і створення нових економічних відносин, реалізації інвестиційних проектів, підвищення конкурентоздатності продукції, розширення ринків збуту та створення робочих місць.

На основі вивчення можливих форм і способів створення ПФГ виявлено два її основні організаційні типи – холдинг і “перевернений” холдинг, а також два способи ініціювання їх створення – “зверху” і “знизу”.

Розгляд можливостей щодо створення інтеграційних структур в Україні почався ще до оголошення її незалежності, але самі інтеграційні процеси тільки нещодавно почали набувати системного характеру. Вивчення вітчизняної нормативно-правової бази регулювання діяльності ПФГ дозволило розробити рекомендації щодо усунення окремих норм і положень, які заважають процесам їх створення та функціонування. Основні недоліки законодавчих нормативних актів систематизовано за трьома напрямами – системного плану; ті, що пов'язані з обмеженнями діяльності груп; та які пов'язані зі стимулами створення промислово-фінансових груп.

Визначені основні напрями державного сприяння формуванню ПФГ, зокрема: реалізація необхідних заходів, у тому числі нормативно-правового характеру, щодо стимулювання діяльності ПФГ і транснаціональних компаній (ТНК) у фінансово-інвестиційній сфері; створення необхідних правових та організаційно-економічних умов для залучення вітчизняного комерційного та іноземного капіталу до розвитку промислового комплексу; обгрунтування основних орієнтирів у діяльності органів виконавчої влади усіх рівнів щодо розвитку ПФГ, участі вітчизняних суб'єктів господарювання у ТНК; координація та узгодження у роботі державних органів по створенню ПФГ і ТНК.

У розділі 2 – “Аналітична оцінка створення та функціонування промислово-фінансових об'єднань” розглянуто чинники, що обумовлюють інтеграційні процеси в Україні, проведено аналіз процесів створення вітчизняних промислово-фінансових об'єднань, а також оцінено міжнародний досвід розвитку та діяльності структур на базі інтеграції фінансового і промислового капіталу.

Можливість створення промислово-фінансових об'єднань в Україні обумовлена наявністю двох груп факторів. До першої з них належать фактори, що є об'єктивними, постійними та непов'язаними зі специфікою перехідного періоду, а саме: поява та розвиток в Україні фінансового капіталу та фінансових структур; наявність великого промислового виробництва; об'єктивна історична потреба в злитті промислового та фінансового капіталу; наявність у країні вагомого наукового потенціалу, який використовується недостатньо; формування інтегрованих структур, що здатні до саморозвитку в ринкових умовах. До другої групи належать фактори, що є характерними для умов функціонування економіки перехідного періоду, а саме: початкове випереджаюче зростання фінансових активів комерційних банків і торговельних фірм; необхідність подолання значної структурної і фінансово-інвестиційної кризи у промисловості, зокрема у сфері НДДКР і високих технологій; гостра потреба у створенні нової системи інвестування промисловості; необхідність поновлення та зміцнення технологічних циклів і коопераційних зв'язків, які склалися у виробництві конкурентоздатної продукції, а також їх подальший розвиток на ринковій основі; необхідність і можливість оптимального та контрольованого державою поєднання процесів приватизації, демонополізації та структурної перебудови; складність і нестача досвіду самостійного виходу вітчизняних підприємств на зовнішні ринки; втрата значної частки внутрішнього товарного ринку України з причини появи на ньому продукції великих закордонних, у тому числі транснаціональних компаній.

Процеси промислово-фінансової інтеграції в Україні мають певну стадійність розвитку. Початкова стадія закономірно розпочалася із завершенням етапу первісного накопичення капіталу і характеризувалась активним становленням неформальних промислово-фінансових угруповань. Початок становлення промислово-фінансових об'єднань в Україні пов'язаний із діяльністю універсальних комерційних банків і співпадає з початком приватизації державних підприємств. У цей період фінансово-кредитні установи розпочали активну купівлю акцій промислових підприємств і, спираючись на придбаний пакет акцій (а також на неформальне право кредиторів), почали втручатися в процес їх управління. Прикладом побудови такого об'єднання є група під керуванням КБ “Приватбанк”. Групи другого типу створювались шляхом створення комерційних банків великими промисловими підприємствами для обслуговування окремих галузей індустрії. На рис.2 наведена схема майнових і комерційних взаємозв'язків банків і промислових компаній у нафтогазовій галузі.

Рис. 2. Майнові та комерційні взаємозв'язки між банками та підприємствами нафтогазового комплексу.

Між тим, досвід свідчить, що найбільшого успіху досягли об'єднання третього типу, які були створені за ініціативою та на базі трейдерських компаній. Зараз такі групи є найпотужнішими, і саме вони в значній мірі визначають напрямок розвитку національної економіки в цілому. Однією з визначальних ознак діяльності таких промислово-фінансових об'єднань є їх спрямованість на виробництво експортної промислової продукції, насамперед важких галузей (рис. 3). Стійке економічне положення об'єднань цього типу забезпечується завдяки контролю за значними грошовими потоками від експорту конкурентоздатної продукції промислових підприємств.

Рис. 3. Обсяги експорту промислової продукції найбільших українських промислово-фінансових об'єднань.

Друга стадія інтеграції є наслідком нерівномірності економічного розвитку різних країн на пострадянському просторі і характеризується активним проникненням російського капіталу в економіку України та його інтеграцією з вітчизняним промисловим і фінансовим капіталом. Такому розвитку подій також відповідає історія інтеграційних зв'язків між російськими та українськими підприємствами (табл. 1).

Таблиця 1

Комерційні зв'язки між російськими ФПГ та вітчизняними підприємствами

Російська ФПГ або ФПК Українські партнери групи “

ОНЭКСИМ-Интеррос-Микродин” ДК “Укрресурси”, ДК “Укртяжпромекспорт”, ДК “Атоменергокомплект” АТ “Укрросенерго”, АТ “Укрросвугілля”, АТ “Укрросгаз” АТ “Азовсталь” АТ “Укрмарганець”, АТ “Укрграфіт”, ПФК “Укртатнафта” “

Лукойл” Одеський нафтопереробний завод, Концерн “Оріана” “

Газпром” Виробники обладнання для газової промисловості, трубні заводи “

МЕНАТЕП-ЮКОС” Запорізький титано-магнієвий завод, Концерн “Оріана”, Кримський завод окисів титану, АТ “Хімпром” (м. Суми), АТ “РУНО”, АТ “ЮТЕК” “

Инкомбанк” ПФК “Укрсибінкор”, АКБ “Укрсиббанк”, ВО “Хартрон”

Третя, поточна, стадія промислово-фінансової інтеграції характеризується поступовим закріпленням господарських, майнових та інших зв'язків між учасниками об'єднань і першими спробами визначити їх формальний статус (ПФГ, промислово-фінансовий консорціум тощо).

Функціональну модель сучасного вітчизняного промислово-фінансового об'єднання наведено на рис. 4.

Узагальнення світового досвіду показало, що мотивом пошуків шляхів інтеграції промислового та банківського капіталу є прагнення забезпечити найвищу економічну ефективність завдяки поєднанню переваг концентрації матеріальних і нематеріальних ресурсів і децентралізації управління та відповідальності. На сучасному етапі промислово-фінансові об'єднання та концерни є каркасом економіки провідних індустріальних країн і світового господарства в цілому.

В індустріально розвинутих країнах реалізуються переважно дві моделі взаємодії промислового та кредитно-фінансового секторів економіки – відкрита (американська) та закрита (японо-німецька). Вивчення цих моделей показало, що найбільший інтерес для нас викликає остання. В Німеччині закрита модель отримала назву Універсальної банківської системи, в Японії – системи “кейрецу”. Кожна з систем має недоліки, але у будь-якому разі вони є прикладами найбільш успішної інтеграції промислового та фінансового капіталу. В Україні найбільш доцільним є реалізація саме закритої (японо-німецької) моделі.

Світовий досвід розвитку економіки переконує нас у тому, що:

·

· формування головних компаній великих груп забезпечує створення системоутворюючої ланки, що допомагає зберегти основні сегменти ринку, розвивати його інфраструктуру шляхом організації нових підприємств, стимулювати розвиток малого та середнього бізнесу;

· участь промислово-фінансових об'єднань у конкурентній боротьбі, у створенні високих технологій спонукає їх ініціювати інвестиційні проекти, що визначають напрямок світового науково-технічного прогресу.

Разом із тим, досвід створення та розвитку промислово-фінансових об'єднань у розвинутих країнах, з урахуванням особливих умов реформування національної економіки, не може бути просто перенесений в українську економічну систему. Виключно важливу роль набуває аналіз досвіду країн СНД, насамперед Російської Федерації, що дозволяє запобігти багатьох помилок при становленні інституту ПФГ і сформулювати перспективи розвитку вітчизняних груп у найближчому майбутньому.

Дослідження виявило схожість процесів промислово-фінансової інтеграції, які відбуваються у країнах колишнього СРСР. Нормативно-правова база та досвід країн СНД свідчать, що становлення таких інтеграційних структур як ПФГ у перехідний період є економічно виправданим і дозволяє досягти помітного підвищення ефективності діяльності підприємств і установ у промисловості та фінансовій сфері.

Однією з перспектив розвитку економічних зв'язків України з іншими країнами, зокрема із країнами СНД, є розбудова транснаціональних компаній, у тому числі транснаціональних ПФГ (далі ТНПФГ), які створюють необхідні умови для виходу вітчизняних підприємств на світові товарні ринки, розширення інтеграційних процесів, перебудови структури експортно-імпортних операцій, забезпечення потреб у паливно-енергетичних ресурсах, сировині, товарах народного споживання. Такі утворення можуть відігравати суттєву роль в інтеграції виробничих процесів у рамках СНД.

Для створення ТНПФГ необхідно укласти з країнами-основними економічними партнерами, суб'єкти господарювання яких потенційно можуть бути учасниками груп, двосторонні угоди про напрями співробітництва та його заохочення, взаємний захист інвестицій, норми і правила конкуренції, а також угоди про запобігання подвійного оподаткування.

Найбільш ефективним, за нашою оцінкою, може бути створення ТНПФГ у паливно-енергетичній промисловості, машинобудуванні, де розвинена подетальна, поагрегатна і технологічна кооперація, а також у металургії, нафтопереробній, хімічній промисловості та військово-промисловому комплексі.

У розділі 3 - “Оцінка ефективності та перспектив функціонування промислово-фінансових груп в Україні” основну увагу приділено розробці організаційних засад створення вітчизняних ПФГ, обгрунтуванню моделі оцінки економічного ефекту від їх діяльності та визначенню перспектив і стратегії розвитку.

Обгрунтування організаційних засад створення ПФГ залишається однією з пріоритетних задач, що вимагає невідкладного вирішення. Це дозволить якісно покращити перспективи створення ПФГ та інших інтеграційних утворень в Україні. Автором особисто розроблені концептуальні засади з розробки проектних рішень створення ПФГ, які становитимуть складову частину Рекомендацій Міністерства економіки України щодо розробки проектів створення промислово-фінансових груп в Україні.

Проект створення ПФГ – це комплексний програмний документ, який розробляється ініціаторами створення групи на основі чинної нормативно-правової бази, і дозволяє її засновникам і повноважним органам виконавчої влади прийняти обгрунтоване рішення щодо надання даному інтеграційному утворенню віповідного статусу. Підготовлений проект має дати відповідь щодо доцільності даного утворення з точки зору економічної та соціальної ефективності. У найбільш загальному вигляді постадійну розробку проекту створення ПФГ наведено на рис. 5.

Економічний ефект від створення ПФГ має сінергічний характер, коли у рамках групи реалізується принцип, що об'єднання складових дає результат більший ніж проста їх сума. У загальному вигляді ефект від об'єднання компаній в єдину ПФГ визначаєься як приріст показника інтегрального ефекту від функціонування окремих підприємств при та без створення групи. Прогнозне значення ефекту від створення ПФГ на діяльність окремого учасника групи має розраховуватися як:

Е = ЕПФГ – Ебез ПФГ, (1)

де Е - приріст показника інтегрального ефекту від створення ПФГ; ЕПФГ – показник інтегрального ефекту в результаті створення ПФГ, що обумовлений реалізацією факторів і механізмів зростання ефективності; Ебез ПФГ – показник інтегрального ефекту без створення ПФГ.

1. Підготовча стадія · виявлення актуальності та можливості створення ПФГ; · формулювання основної ідеї створення та функціонування групи; · формулювання місії, головної мети та окремих задач, які повинна досягти група; · розрахунок основних потенційних техніко-економічних параметрів діяльності групи; · концептуальний підбір потенційних учасників; · визначення кола потенційних учасників ПФГ шляхом запрошення; · отримання попередніх згод (заявок) на участь у майбутній ПФГ; · виявлення достатньої кількості претендентів з точки зору відповідності об'єднання цілям ПФГ; · оцінка потенційної ролі кожного з заявників для реалізації основної ідеї створення групи; · формування попереднього переліку учасників групи, визначення базових підприємств; · розробка рішення щодо загальної доцільності створення ПФГ і необхідності розробки проекту; · формування робочої групи з проектування ПФГ.

2. Проектна стадія · опитування потенційних учасників групи та отримання детальної інформації про їх потенціал; · аналіз отриманої інформації; · експертна оцінка можливих форм спільної діяльності та внеску учасників у активи ПФГ; · аналіз маркетингової інформації про стан ринку за напрямами спеціалізації ПФГ; · прийняття попереднього рішення про склад ПФГ, напрями спеціалізації, спосіб створення головної компанії, принципи взаємодії промислових підприємств і банків; · виявлення та оцінка складових потенційної ефективності діяльності ПФГ; · формування основних положень концепції діяльності, механізму управління майбутньою ПФГ; · узгодження концепції з учасниками ПФГ; · прийняття рішення щодо повномасштабної розробки офіційного проекту ПФГ.

3. Основна стадія · підготовка підприємствами-учасниками техніко-економічної інформації; · експертиза та відбір інвестиційних пропозицій учасників ПФГ; · підготовка зведених форм проекту створення ПФГ; · розробка основної концепції створення та функціонування ПФГ; · розробка системи цільових завдань ПФГ; · розробка основних положень організаційного та фінансово-економічного механізму функціонування ПФГ; · перевірка збалансованості основних економічних показників проекту.

4. Стадія реєстрації · підготовка засновницьких документів головної компанії ПФГ та її реєстрація за місцем знаходження, підписання договору про створення ПФГ; · формування повного набору документів проекту; · затвердження ПФГ уповноваженими органами виконавчої влади.

Рис. 5. Постадійна розробка проекту створення ПФГ

Показник інтегрального ефекту для всієї ПФГ пропонується розраховувати як приріст грошових потоків у періоді t (t = 1, 2, …, n місяців, кварталів, років):

ЕtПФГ = CFtk - It (2)

де ЕtПФГ – показник інтегрального ефекту від діяльності ПФГ у періоді t, CFtk – приріст грошових потоків ПФГ у періоді t за рахунок дії фактору k; It – залишок відкладених інвестицій.

У свою чергу показник CFtk складається з приросту грошових потоків від операційної, інвестиційної та фінансової діяльності:

CFtk = CFOtk + CFItk + CFFtk (3)

де CFOtk – приріст грошового потоку від операційної діяльності ПФГ у періоді t за рахунок дії фактору k, CFItk – приріст грошового потоку від інвестиційної діяльності ПФГ у періоді t за рахунок дії фактору k; CFOtk – приріст грошового потоку від фінансової діяльності ПФГ у періоді t за рахунок дії фактору k.

Якщо ефект ЕtПФГ розраховується для одного року, цей показник дисконтується за допомогою коефіцієнту приведення.

Дослідження дозволило систематизувати фактори впливу k на показник інтегрального ефекту від діяльності ПФГ (табл. 2).

Для підвищення ефективності процесу планування напрямів діяльності та взаємодії учасників ПФГ пропонується зображати її у вигляді побудованої матриці.

Дослідження різних аспектів функціонування сучасних промислово-фінансових об'єднань дозволило розробити принципи еволюції організаційної структури вітчизняних груп. Поступова “детінізація” бізнесу в Україні має привести до зміни існуючих організаційних форм функціонування українських об'єднань у напрямку більш прозорої та зрозумілої форми класичного холдингу. Така форма буде більш поширеною серед великих промислово-фінансових структур. Водночас, перспективним є створення невеликих ПФГ шляхом добровільного об'єднання діяльності та капіталів підприємств, фінансових та інших установ із створенням головної компанії для управління діяльністю групи. Такі об'єднання будуть створюватися на зразок структури “переверненого” холдингу.

До проблемних питань подальшого розвитку промислово-фінансових об'єднань в Україні відносяться: слабка визначеність ролі невеликих банків у інтеграційних процесах; підвищення ризиків великих інвестицій в умовах невизначеності структурних пріоритетів; трансформація організаційних форм існуючих угруповань; потенційна неефективність менеджменту новостворюваних ПФГ та складу їх учасників.

В процесі дослідження визначено, що ряд українських підприємств має високу ступінь інтеграційних зв'язків із існуючими міждержавними ПФГ. Признано доцільним створення на їх базі транснаціональних промислово-фінансових груп із наданням їм офіційного статусу.

Таблиця 2

Система впливу факторів k на інтегральний ефект від діяльності ПФГ

Назва фактору k Характеристика фактору Вплив на показник ефекту

k1 Консолідація технологічного циклу Можливість створення вертикально інтегрованого циклу виробництва у рамках групи Економія на матеріальних витратах, інвестиціях (CFOtk,CFItk)

k2 Трансфертне ціноутворення Використання трансфертного ціноутворення у розрахунках між учасниками групи Економія на податках і обов'язкових платежах (СFOtk)

k3 Координація виробничої стратегії Зростання реалізації за рахунок збільшення обсягів випуску та розширення асортименту продукції учасників групи Приріст консолідованого прибутку, економія на неефективних виробничих витратах (CFOtk)

k4 Диверсифікація виробництва Зменшення сукупного ризику діяльності групи завдяки присутності на непов'язаних ринках, секторах Приріст довгострокового консолідованого прибутку (CFOtk)

k5 Кооперація у маркетинговій діяльності учасників групи Збільшення обсягів реалізації і сукупної частки ринку, що належить учасникам групи (наприклад, за рахунок просування єдиного бренду). Усунення дублюючих функцій Приріст консолідованого прибутку, економія на неефективних операційних витратах (CFOtk)

k6 Перерозподіл податкової відповідальності Зниження податкового тягара окремих учасників ПФГ і групи в цілому Економія на податкових платежах (CFOtk)

k7 Консолідація капіталів Спрямування консолідованого капіталу учасників групи в “точки росту” групи без додаткового його залучення Економія на фінансових витратах, інвестиціях (CFFtk,CFІtk)

k8 Оптимізація структури відносин власності Створення різноманітних форм і можливостей участі в діяльності групи та залучення нових учасників, що дозволяє зменшити вартість капіталу для групи в цілому Економія на фінансових витратах, (CFFtk)

k9 Використання елементів господарчого механізму Раціональне застосування системи елементів, що може включати лізинг, вексельний обіг, систему гарантій, франчайзинг, міжгрупові кредити, взаємозаліки, бартер Економія на трансакційних витратах і прискорення оборотності коштів у межах групи (CFOtk,CFFtk)

k10 Залучення зовнішніх ресурсів Можливість збільшення обсягів фінансування діяльності групи (зовнішні кредити, субсідії, пільги, емісія цінних паперів ПФГ) Економія на фінансових витратах, (CFFtk)

k11 Оптимізація вільних залишків на розрахункових рахунках Можливість створення додаткових фондів фінансування загальногрупових проектів і діяльності учасників групи без додаткового залучення коштів Економія на фінансових витратах, інвестиціях (CFFtk, CFItk)

k12 Перерозподіл ризиків між учасниками групи Передача професійних ризиків учасникам групи, які спеціалізуються на управлінні ними Приріст консолідованого прибутку, (CFOtk)

k13 Обмін ліцензійною та патентною інформацією Спільне користування власними та придбаними правами на різноманітну інтелектуальну власність Економія на операційних витратах, (CFOtk)

k14 Узгодження факторів довгострокового розвитку Створення механізмів передбачуваного та стійкого розвитку бізнесу Комплексний вплив

k15 Створення нових механізмів управління Підвищення якості корпоративного управління Комплексний вплив

ВИСНОВКИ

Дослідження теоретико-методологічних засад проблеми становлення промислово-фінансових об'єднань дозволило зробити наступні висновки:

1. В результаті аналізу наукових розробок і практики господарювання виявлено, що проблематика становлення промислово-фінансових об'єднань в Україні потребує подальшого наукового узагальнення, розробки та обґрунтування рекомендацій щодо підвищення його результативності.

2. Дослідження теоретико-методологічних аспектів сутності інтеграційних процесів дозволило визначити передумови створення та функціонування промислово-фінансових об'єднань. Порівняно менша оборотність і дефіцит інвестицій примушують промисловий капітал до концентрації та до інтеграції із фінансовим капіталом. У фінансово-промисловій структурі відбувається об'єднання цих двох форм капіталу в фінансово-промисловий капітал, якому притаманий специфічний характер руху та особлива форма кругообігу.

3. Визначено, що ПФГ є найбільш ефективною формою реалізації передумов промислово-фінансової інтеграції. Системоутворюючими ознаками ПФГ є наявність функціональних центрів промислового і фінансового капіталу, а також домінуючого центру, що визначає загальну стратегію структури (головна компанія). Це дозволяє максимально наблизити механізм міграції капіталу ПФГ до механізму руху капіталу на фінансових ринках при використанні переваг централізованого управління його системою. Ядром ПФГ є система економічних відносин та інструментів, яка формується внаслідок взаємодії її учасників. Завдяки створенню групи, використання інструментів, якими оперує кожний окремо взятий учасник, набуває системного характеру, водночас взаємодоповнює та підкріплює один одного. Дослідження системи інтересів учасників ПФГ дозволило поглибити визначення мети її створення, і, таким чином, уточнити поняття “промислово-фінансової групи”.

4. Обгрунтовано, що стан нормативно-правової бази регулювання діяльності промислово-фінансових об'єднань в Україні, зокрема ПФГ, залишається незадовільним. Актуальними є подальші зусилля з усунення перешкод, які пов'язані з недосконалістю вітчизняної нормативно-правової бази, а також проведення активної державної політики щодо підтримки та розвитку промислово-фінансових об'єднань.

5. Оцінка сучасного стану національної економіки довела, що в Україні присутні чинники макро і мікрорівня, які обумовлюють створення та розвиток промислово-фінансових об'єднань. Між тим, існують фактори, які заважають створенню груп, а також ті, що мають двозначний вплив на інтеграційні процеси.

6. Аналіз процесів промислово-фінансової інтеграції в Україні дозволив виявити закономірності і на їх основі визначити певну стадійність цих процесів. Перша стадія розпочалася одночасно із завершенням етапу початкового накопичення капіталу і характеризується активним становленням неформальних промислово-фінансових об'єднань. Дослідження переконує, що в нашій країні інтеграція двох основних видів капіталу ініційована як промисловим, так і фінансовим капіталом. Друга стадія є наслідком нерівномірності економічного розвитку різних країн на пострадянському просторі і характеризується активним проникненням російського капіталу на економічний простір України та його інтеграцією з національним промисловим і фінансовим капіталом. Особлива роль у цих процесах належить російським фінансово-промисловим групам. Для третьої, поточної, стадії характерним є закріплення зв'язків між учасниками існуючих промислово-фінансових об'єднань, та визначення їх формального статусу.

7. Узагальнення зарубіжного досвіду розвитку та функціонування промислово-фінансових об'єднань дозволило визначити, що мотивом пошуків шляхів інтеграції промислового та банківського капіталу є прагнення забезпечити найвищу економічну ефективність завдяки поєднанню переваг концентрації матеріальних і нематеріальних ресурсів із перевагами децентралізації управління та відповідальності. На сучасному етапі промислово-фінансові об'єднання та концерни є каркасом економіки провідних індустріальних країн і світового господарства в цілому.

8. Проведений аналіз виявив схожість українських процесів до тих, які відбуваються у країнах колишнього СРСР. Нормативно-правова база та досвід країн СНД, насамперед, Російської Федерації, Республіки Білорусь – дозволяє прийти до висновку, що становлення таких інтеграційних структур як ПФГ у перехідний період є економічно виправданим і дозволяє досягти помітного підвищення ефективності діяльності підприємств і установ у промисловій і фінансовій сфері.

9. Доведено, що для найшвидшого вдосконалення системи державного регулювання процесів формування ПФГ потрібно розробити ефективні процедури їх створення. Запропоновані в роботі організаційні засади створення ПФГ мають на меті систематизувати та зробити більш зрозумілими дії з побудови таких інтеграційних структур. Розглянуто підготовчий, проектний, основний і реєстраційний етапи створення ПФГ.

10. Визначено систему складових, які забезпечують сінергічний ефект від діяльності ПФГ. Запропоновано математичну модель, яка дозволяє вимірювати інтегральний ефект від функціонування ПФГ.

11. Доведено, що створення та подальший розвиток ПФГ в Україні залишається перспективним напрямом структурної трансформації економіки. Фактори, що західними та вітчизняними дослідниками раніше вважалися несприятливими для формування ПФГ, а також сумніви щодо доцільності їх створення, на сьогоднішній день не є незаперечними. У майбутньому слід очікувати трансформації організаційної форми сучасних промислово-фінансвоих об'єднань у напрямку структури класичного холдингу. Стратегія розвитку вітчизняних ПФГ повинна визначатися з урахуванням, по-перше, пріоритетних напрямків, що визначені державою, а по-друге – з урахуванням сучасної структури промислового комплексу і процесів, що відбуваються протягом перехідного періоду. Дослідження виявило проблемні питання подальшого розвитку вітчизняних промислово-фінансових об'єднань.

12. Одним із перспективних напрямів розвитку економічних зв'язків України з іншими країнами є утворення транснаціональних ПФГ. Вирішення першочергових задач, що постають перед такими інтеграційними утвореннями, має на меті консолідацію економічного простору та формування спільного товарного ринку. Оцінка нормативно-правової бази країн СНД, що регулює створення міждержавних ПФГ, виявила недостатню готовність цих країн до створення таких інтеграційних структур. Вивчення матеріалів стосовно фактичного залучення підприємств України до інтеграційних процесів із підприємствами країн СНД дозволило скласти перелік існуючих міждержавних промислово-фінансових об'єднань та обгрунтувати доцільність створення на їх базі транснаціональних ПФГ.

ПУБЛІКАЦІЇ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

У наукових фахових виданнях:

1. Фоменко А.В. Две стадии развития финансово-промышленных групп в Украине // Финансовые риски. – 1998. - №1. – с.83 – 85. – 0,3 д.а.

2. Фоменко А.В. Проблеми законодавчого регулювання створення і функціонування фінансово-промислових груп в Україні // Економіка та підприємництво: Збірник наукових праць молодих учених та аспірантів. Вип.3. – К.:КНЕУ, 1999. – с. 58 - 62. – 0,2 д.а.

3. Фоменко А.В. Процеси промислово-фінансової інтеграції з країнами СНД: нормативне забезпечення і регулювання. // Проблеми формування ринкової економіки: Міжвідомчий науковий збірник. Вип.8. – К.:КНЕУ, 2000. – с. 144-148. – 0,2 д.а.

В інших виданнях:

1. Фоменко А.В. Становлення промислово-фінансових груп в Україні // Ефективність реформування української економіки: Зб. наук. пр. – К.: НАН України, Інститут економіки. – 1999. – с.54 – 55. – 0,1 д.а.

2. Фоменко А.В. Методические подходы к определению эффекта от создания промышленно-финансовой группы // Финансовые риски. – 2000. - №2. – с.100 – 104. – 0,4 д.а.

3. Фоменко А.В. Місія та цілі промислово-фінансових формувань у сучасних умовах господарювання // Пріоритети та проблеми сучасної бізнес-освіти: Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції. – 2000. – с.87 – 90. – 0,2 д.а.

АНОТАЦІЯ

Фоменко А.В. Становлення промислово-фінансових об'єднань в Україні (теоретико-методологічні аспекти) – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.06.01 – “Економіка підприємства й організація виробництва”. – Київський національний економічний університет. Міністерство освіти і науки України. Київ, 2001.

Дисертацію присвячено дослідженню проблем промислово-фінансової інтеграції та становлення промислово-фінансових об'єднань у національній економіці. Узагальнено та поглиблено теоретико-методологічні аспекти створення і функціонування структур, що побудовані на інтеграції промислового та фінансового капіталу, в сучасних умовах господарювання.

В дисертаційній роботі дано характеристику передумовам і досвіду створення інтеграційних структур, а також особливій формі інтеграції промислового і банківського капіталу – промислово-фінансовим групам; розкрито зміст і особливості факторів, що обумовлюють створення вітчизняних ПФГ; досліджено процеси промислово-фінансової інтеграції в Україні; розроблено організаційні засади створення ПФГ і запропоновано модель оцінки економічного ефекту від їх функціонування; обгрунтувано стратегію розвитку промислово-фінансових груп, у тому числі перспективи створення міждержавних ПФГ.

Ключові слова: промислово-фінансова інтеграція, промислово-фінансові об'єднання, промислово-фінансові групи, розрахунок ефекту від створення та функціонування ПФГ, стратегія розвитку промислово-фінансових об'єднань.

АННОТАЦИЯ

Фоменко А.В. Становление промышленно-финансовых объединений в Украине (теоретико-методологические аспекты). – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.06.01 – “Економика предприятия и организация производства”. – Киевский национальный экономический университет. Министерство образования и науки Украины. Киев, 2001.

Диссертация посвящена исследованию проблем промышленно-финансовой интеграции и становлению промышленно-финансовых объединений в национальной экономике. Обобщены и углублены научно-теоретические аспекты создания и функционирования структур, построенных на интеграции промышленного и финансового капитала, в современных условиях хозяйствования.

Сравнительно меньшая оборачиваемость денежных средств и дефицит инвестиций обусловливает концентрацию промышленного капитала и его интеграцию с финансовым капиталом. В финансово-промышленном объединении происходит слияние этих двух форм капитала в финансово-промышленный капитал, которому присущ специфический характер движения и особая форма кругооборота.

Промышленно-финансовая группа (ПФГ) является наиболее эффективной формой реализации предпосылок промышленно-финансовой интеграции. Системообразующими признаками ПФГ явлется наличие функциональных центров промышленного и финансового капитала, а также доминирующего центра, который определяет общую стратегию структуры (головная компания). Это позволяет максимально приблизить механизм миграции капитала ПФГ к механизму движения капитала на финансовых рынках при использовании преимуществ централизованного управления его