МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ

ДОНЕЦЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ім. М.ГОРЬКОГО

ГРИЩЕНКО

СЕРГІЙ ВОЛОДИМИРОВИЧ

УДК 616-006-084: 577.4

ГІГІЄНІЧНІ ОСНОВИ ПРОФІЛАКТИКИ ОНКОЛОГІЧНОЇ ЗАХВОРЮВАНОСТІ НАСЕЛЕННЯ В РЕГІОНАХ З НЕСПРИЯТЛИВИМИ ЕКОЛОГІЧНИМИ УМОВАМИ

14.02.01 – гігієна

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора медичних наук

Донецьк-2001

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Донецькому державному медичному університеті ім. М.Горького МОЗ України

Науковий консультант:

доктор медичних наук, професор Агарков Володимир Іванович, Донецький державний медичний університет ім. М. Горького МОЗ України, завідувач кафедри соціальної медицини та організації охорони здоров'я з курсом історії медицини.

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор Волощенко Олег Гнатович, Інститут гігієни та медичної екології ім. О.М. Марзеєва АМН України, завідувач лабораторії хімічних факторів та біомоніторингу;

доктор медичних наук, професор Іваницька Надія Федорівна, Донецький державний медичний університет ім. М.Горького, професор кафедри гігієни та екології;

доктор медичних наук, старший науковий співробітник Мухін Володимир В'ячеславович, ДП Науково-дослідний інститут медико-екологічних проблем Донбасу та вугільної промисловості, м. Донецьк, директор.

Провідна установа: Харківський державний медичний університет кафедра гігієни та екології № 2, МОЗ України, м. Харків

Захист відбудеться 30 січня 2002 р. об 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 11.600.01 в Донецькому державному медичному університеті ім. М. Горького за адресою: 83003, Україна, м. Донецьк, пр. Ілліча, 16.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Донецького державного медичного університету ім. М. Горького за адресою: 83003, Україна, м. Донецьк, пр. Ілліча, 16.

Автореферат розісланий 27 грудня 2001 р.

Вчений секретар спеціалізованої

вченої ради, д.мед.н., професор Солдак І.І.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність проблеми. Сучасні умови життя населення в більшості країн світу й, у тому числі, в Україні, характеризуються прогресуючим погіршенням якості навколишнього середовища внаслідок його антропогенного забруднення, різким збільшенням психоемоційних навантажень на людину, глибоким порушенням її біологічних і соціальних ритмів, що приводить до виникнення в суспільстві хвороб цивілізації [Бардов В.Г., Сучков Б.П., 1997; Пельо І.М., 1990; Шутов М.М., 1998]. Серед них злоякісні новоутворення посідають за своєю медико-соціальною значущістю друге місце після серцево-судинних захворювань [Голяченко О.М., Уваренко А.Р., 1993].

За даними ВООЗ, щорічно у світі умирає від раку більше 5 млн. людей [WHO, 2001]. Злоякісні новоутворення входять у число трьох основних причин смерті в усіх вікових групах населення старшого 5 років як в економічно розвинутих, так і в країнах, що розвиваються [Гусліцер Л.Н., 1998; Levi F., 2000, Stoll B.A., 2001].

В Україні рак є причиною більше 15% усіх смертей, поступаючись лише смертності від серцево-судинних захворювань; 35% померлих від злоякісних пухлин - особи працездатного віку [Нагорна А., Хижняк М., 1992]. Смертність від раку скорочує тривалість життя чоловічої популяції України на 3,4 роки, жіночої – на 2,5 роки [Сердюк А.М., Янишева Н.Я., 1999] Злоякісні новоутворення обумовлюють більше 25% усіх випадків інвалідизації населення [Бондар Г.В., 1999].

Протягом останніх десятиліть у світі й в Україні спостерігається стійка тенденція до зростання частоти онкологічної патології та її поширеності [Стуконіс М.К., 1984, Keiding L.M., 1993].

Територією України, де проблема злоякісних новоутворень стоїть найбільш гостро, є регіон її максимальної екологічної кризи – Донецька область. Встановлено, що рівень загальної онкологічної захворюваності, а також частота пухлин найпоширеніших локалізацій поступово підвищуються в напрямку з північного заходу на південний схід України, при цьому Донбас є регіоном з найбільш високою захворюваністю як серед чоловіків, так і серед жінок [Федоренко З.П., Войкшнарас О.Б., Гуселетова Н.В., 1997]. Подібна нозогеографія раку, на думку деяких авторів [Гусліцер Л.Н., 1988; Данкович А.М., 1997], пов'язана з інтенсивністю природно-кліматичних і антропогенно-екологічних факторів онкоризику, що збільшується в цьому ж напрямку.

Донецька область посідає перше місце в Україні й одне з провідних у Європі за ступенем концентрації промисловості, у структурі якої домінують найбільш канцерогенно-небезпечні галузі зі шкідливими умовами праці та найбільшою кількістю викидів ксенобіотиків у навколишнє середовище - металургійна, вугільна, хімічна та коксохімічна, машинобудівна промисловість, енергетика і транспорт. Крім цього, Донбас лідирує за такими показниками антропопресії, як насиченість транспортними комунікаціями, густота населення, розораність земель, ступінь господарського освоєння території [Агарков В.І., 2001; Гребняк Н.П., 2000]. Усе це призвело до того, що Донецька область перетворилася на регіон із украй напруженою екологічною, демографічною, а в останні 10-15 років - і соціально-економічною ситуацією. У зв'язку з цим, в даній роботі дослідження закономірностей формування онкологічної патології населення й визначення її детермінант здійснювалося на моделі Донецької області, як регіону найбільшого прояву кризових явищ у навколишньому середовищі (екокризовий регіон).

Незважаючи на велику кількість праць як вітчизняних [Сарницька Н.П., 1993; Черніченко І.А., 1999], так і закордонних [Schmahl D., 1991; Lee I.M., 1999] авторів, присвячених епідеміології та профілактиці злоякісних новоутворень, переважна більшість їх стосується питань канцерогенного впливу якого-небудь одного фактора, й набагато рідше – групи факторів. При цьому, як правило, не проводиться оцінка їхнього диференційованого внеску у формування онкологічної патології населення, що не дозволяє виділити з усієї суми детермінант головні, які мають ключову роль в онкогенезі. Слід однак враховувати, що жоден з факторів – фізичний, хімічний, біологічний не є ізольованим: усі вони діють у комплексі, нашаровуючись на соціально-економічні і спадкові фактори.

У зв'язку з цим, актуальною є проблема гігієнічної оцінки впливу комплексу природно-екологічних і соціально-економічних факторів на формування онкологічної патології населення, що проживає в регіонах з несприятливими екологічними умовами, наукового обґрунтування та розробки на цій основі програми суспільної й індивідуальної онкопрофілактики.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дана дисертаційна робота пов'язана з плановими науковими дослідженнями Донецького державного медичного університету ім. М. Горького і є фрагментом НДР кафедри соціальної медицини й організації охорони здоров'я "Вивчення сучасних закономірностей формування онкологічної захворюваності населення в соціально-екологічних умовах Донбасу" (№ державної реєстрації 0197V002115, термін виконання 1997-1999р.). Автор був відповідальним виконавцем даної теми, проводив збір і статистичну обробку матеріалів із онкологічної патології населення, забруднення об'єктів навколишнього середовища ксенобіотиками, вивчення соціально-економічних умов і способу життя населення Донецької області, установлював детермінанти онкопатології, науково обґрунтовував і розробляв комплекс заходів щодо профілактики злоякісних новоутворень.

Мета дослідження. Встановлення закономірностей формування онкологічної патології населення під впливом природно-екологічних і соціально-економічних факторів та розробка гігієнічних основ профілактики злоякісних новоутворень в регіонах з несприятливими екологічними умовами.

Задачі дослідження:

1. Дати комплексну гігієнічну оцінку природно-екологічного середовища проживання, соціально-економічних умов, способу життя і харчування населення екокризового регіону.

2. Встановити закономірності формування онкологічної патології (захворюваність, поширеність, смертність) серед населення регіону з несприятливими екологічними умовами.

3. Ідентифікувати фактори онкоризику та онкоантиризику, визначити їх значущість, виявити серед них ключові в детермінації онкологічної патології населення.

4. Здійснити прогноз динаміки й рівнів онкологічної патології в умовах екокризового регіону на період до 2010 року.

5. Розробити програму та принципи профілактики злоякісних новоутворень серед населення регіону з несприятливими екологічними умовами.

6. Визначити соціально-економічний збиток регіону від злоякісних новоутворень та економічний ефект від впровадження запропонованої програми онкопрофілактики.

Об'єкт дослідження – населення міст та сільських районів, що мешкає в несприятливих умовах навколишнього середовища.

Предмет дослідження – фактори навколишнього середовища (природні, антропогенні, соціально-економічні й демографічні, способу життя та побуту, харчування), випадки виникнення злоякісних пухлин і смерті від них населення.

Методи дослідження – гігієнічні для оцінки факторів: природно-географічних, антропогенних, соціально-економічних, демографічних, способу життя, побуту та харчування; медико-статистичні для оцінки рівня та динаміки онкопатології; медико-географічні, медико-картографічні для картографічного аналізу; математико-статистичні для обробки результатів досліджень і детермінаційного аналізу; соціологічні для оцінки факторів способу життя, клінічні та біохімічні для оцінки сумарної мутагенної активності атмосферного повітря, вмісту ксенобіотиків у біологічних середовищах організму людини та тварин.

Наукова новизна одержаних результатів.

Теоретична значущість роботи полягає у встановленні детермінант і закономірностей формування онкологічної патології серед населення екокризового регіону, подальшому розвитку теорії багатофакторного виникнення злоякісних пухлин; розробці концепції 4-х рівневої (соціальної, медичної, контингентної, нозологічної) первинної, вторинної і третинної профілактики злоякісних новоутворень, що ґрунтується на нівеліюванні факторів онкоризику й активізації факторів онкоантиризику.

Уточнені закономірності впливу природних, антропогенних, соціально-економічних факторів, особливостей способу життя та харчування на частоту виникнення злоякісних новоутворень окремих локалізацій, а також ступінь і характер детермінації ними рівнів онкопатології.

Вперше проведена комплексна гігієнічна оцінка природно-екологічних і соціально-економічних умов проживання населення екокризового регіону, його способу життя та харчування за тривалий період часу (35 років), встановлені закономірності виникнення й розповсюдження злоякісних новоутворень, а також смертності від них населення, що мешкає у несприятливих екологічних умовах; виявлені ключові фактори онкоризику й онкоантиризику різної природи, визначені віково-статеві групи підвищеного ризику виникнення злоякісних пухлин найважливіших локалізацій; встановлені закономірності просторового розподілу рухомих форм природних біологічно активних макро- і мікроелементів у ґрунті, поверхневих і підземних водах, рівнів антропогенних фізичних і хімічних забруднювачів; здійснений довгостроковий прогноз рівнів онкологічної патології (захворюваність, розповсюдженість, смертність) серед населення екокризового регіону до 2010 року; визначений соціально-економічний збиток населення регіону від онкологічної захворюваності та смертності, розроблена програма та принципи первинної, вторинної й третинної онкопрофілактики в регіонах з несприятливими екологічними умовами.

Практичне значення одержаних результатів. Результати дослідження дають можливість на науковій основі організовувати та проводити профілактику виникнення злоякісних новоутворень, їхнього поширення та смертності населення від даної патології в залежності від природно-екологічної та соціально-економічної ситуації в різних екокризових регіонах України.

Обґрунтована та розроблена система державних, суспільних й індивідуальних заходів зниження онкологічної захворюваності та смертності населення на основі принципів первинної, вторинної і третинної профілактики.

Обґрунтований і розроблений спеціальний комплекс онкопрофілактичних заходів і процедур по основних формах раку, що рекомендується для реалізації співробітникам первинних структур охорони здоров'я.

Результати роботи лягли в основу створення серії карт, що відображають зв'язок між соціально-екологічними умовами життя населення та формуванням у нього онкологічної патології. Ці карти є методичною основою для прогнозування рівнів онкопатології серед населення, чіткої організації роботи медичних установ (спеціалізованих онкологічних, загальнолікувальної мережі й санепідслужби), що дає можливість вчасно планувати, проводити та контролювати профілактичні й лікувальні заходи. В практичній діяльності органів охорони здоров'я широко застосовуються два науково-практичних посібники для лікарів-онкологів і гігієністів: "Атлас епідеміології злоякісних новоутворень серед населення Донецької області" (2001) й "Атлас гігієнічних характеристик екологічного середовища Донецької області" (2001).

Результати роботи викладені у методичних рекомендаціях: "Критерії, показники й оцінка ефективності заходів первинної, вторинної і третинної профілактики хвороб серед населення" (1997), "Медична оцінка і корекція способу життя людини (формування здорового способу життя)" (1997), "Застосування діагностичної програми "Паспорт здоров'я" для комплексної оцінки рівня індивідуального здоров'я людини" (1997), "Принципи та заходи профілактики онкологічної захворюваності населення в умовах екологічного неблагополуччя" (2001).

Методичні рекомендації та атласи впроваджені в Донецькому обласному протипухлинному центрі (акти впровадження від 17 жовтня 2001 р., та від 9 листопада 2001 р.), у Донецькій міській дитячій клінічній лікарні №1 (акт впровадження від 24 квітня 1999 р.), у Донецькій обласній санітарно-епідеміологічній станції (акти впровадження від 15 лютого 1999 р., та від 4 вересня 2001 р.), в ДП науково-дослідному інституті медико-екологічних проблем Донбасу та вугільної промисловості, м. Донецьк (акт впровадження від 9 листопада 2001 р.), в навчальному процесі на кафедрі соціальної медицини та організації охорони здоров'я з курсом історії медицини (акт впровадження від 1 листопада 2001 р.), гігієни (акт впровадження від 7 листопада 2001 р.), онкології (акт впровадження від 9 листопада 2001 р.) у Донецькому державному медичному університеті ім. М. Горького.

Особистий внесок здобувача. Автором проведені аналіз і узагальнення даних літератури; зібраний і оброблений первинний матеріал; дана комплексна гігієнічна оцінка природно-екологічного середовища проживання, соціально-економічних умов, способу життя та харчування населення; визначені загальні й окремі закономірності формування онкологічної патології та її детермінанти різної природи; встановлені ключові фактори ризику й антиризику онкологічної захворюваності та смертності; створені еколого-гігієнічні та нозогеографічні карти онкопатології населення; здійснений прогноз показників онкологічної патології населення Донецької області до 2010 року; визначений соціально-економічний збиток регіону від онкологічної захворюваності та смертності; науково обґрунтована й розроблена програма, принципи і заходи профілактики злоякісних новоутворень в регіонах із несприятливими екологічними умовами.

Дисертантом не були використані наукові результати та ідеї, що належать співавторам опублікованих праць.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації повідомлені й обговорені на IX та Х з'їздах онкологів України (Київ-Вінниця, 1995, Київ 2001), на III з'їзді соціальних гігієністів і організаторів охорони здоров'я України (Київ, 1996), на IV з'їзді Всеукраїнського лікарського товариства (Київ, 1997), на міжнародній конференції "Актуальні питання реформування охорони здоров'я в Україні" (15-17 травня 1997 р., Київ), на Всеукраїнській науково-практичній конференції з міжнародною участю, присвяченій 70-річчю Донецького науково-дослідного інституту гігієни праці та професійних захворювань (Донецьк, 1995), на науково-практичній конференції "Актуальні проблеми гігієни дітей і підлітків" (Харків, 24-25 травня, 1995 р.), на науковій конференції "Актуальні проблеми медицини Донбасу" (Донецьк, 1996), на VI і VII міжнародних науково-практичних конференціях "Екологія людини у післячорнобильський період" Білоруського комітету "Діти Чорнобиля" (Мінськ, 1998; 1999), на міжнародній науково-практичній конференції, присвяченій 75-річчю НДІ Медико-екологічних проблем Донбасу та вугільної промисловості "Актуальні проблеми медицини праці й екології Донбасу" (Донецьк, 2000).

Підсумки дослідження апробовані на міжкафедральному засіданні гігієнічних кафедр Донецького державного медичного університету ім. М. Горького (2001р.).

Публікації. Результати дисертації опубліковані у 3-х монографіях, у 24 статтях наукових журналів, у 20 статтях збірників наукових праць і 8 тезах конференцій.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, 6 розділів, закінчення, висновків і додатків. Робота викладена на 633 сторінках, з них 97 таблиць на 79 сторінках, 3 рисунки на 3 стор., 6 додатків на 221 стор. Бібліографія включає 287 джерел вітчизняної й іноземної літератури на 23 стор.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріал і методи дослідження. Дослідження, що виконувалися для досягнення мети і задач роботи, здійснювалися з використанням адекватних репрезентативних матеріалів і сучасних методів. Відповідно до цього, у дисертації використані, з одного боку, матеріали, що характеризують природні особливості регіону, екологічні та соціально-економічні умови проживання населення, а з іншого боку – відомості про частоту виникнення, поширеність злоякісних новоутворень і смертність від них жителів міст і районів Донецької області за 35-річний період (1965-1999р.). В узагальненій формі дані про вихідні матеріали і їхній обсяг наведені в табл. 1.

Таблиця 1

Матеріали, обсяг і методи дослідження

Програма дослідження Об'єкт дослідження Джерело інформації Кількість і період спостережень

Природні фактори навколишнього середовища

Клімат і погода Середні значення рівнів сонячної радіації, швидкості вітру, кількості атмосферних опадів Звіти бюро погоди Гідрометцентру України, обласного гідрометцентру, бюлетені "Сонячні дані" 1965-1999 р. 3600 вимірювань у всіх 3 природно-ландшафтних районах області

Мікро- і макроелементи ґрунту і води Середній вміст 22 основних мікро- і макроелементів Звіти інформаційно-аналітичного Управління Міністерства охорони навколишнього середовища і ядерної безпеки України, звіти експедиції Управління "Донбасгеологія", обл. СЕС, ВНДПІ "Чорметенергоочистка" 1965-1999 р. 259600 аналізів у 19 містах і 14 сільських районах Донецької області

Мінералізація й жорсткість води Середні показники мінералізації і жорсткості поверхневих і підземних вод Звіти Державного інформаційного фонду Державного комітету України з геології та використання надр, обл. СЕС, Держкомгідромету, управління "Донбасгеологія" 1965-1999 р. 138400 аналізів у 19 містах і 14 сільських районах області

Антропогенні фактори навколишнього середовища

Забруднювачі атмосферного повітря Середньодобові й максимально разові концентрації ксенобіотиків у повітряному басейні Статистичні звіти Держкомстату України, Донецької обл. СЕС, Держкомгідромету, дані стаціонарних постів пром. підприємств 1965-1999 р. 486900 аналізів у 19 містах і 14 сільських районах області

Забруднювачі питної води (метали, нітрати, нітрити) Середній вміст антропогенних ксенобіотиків у питній воді Звіти обл. СЕС, Держкомгідромету, Управління екобезпеки Донецької обл., ВНДПІ "Донбасчормет-енергоочистка", управління "Донбасгеологія" 1965-1999 р. 263100 аналізів у 19 містах і 14 сільських районах області

Забруднювачі ґрунту (метали, мінеральні добрива, пестициди) Середній вміст у ґрунті металів, забруднення ґрунту й територіальне навантаження мінеральних добрив і пестицидів Звіти обл. СЕС, звіти агрохімслужби та станцій захисту рослин Міністерства сільського господарства і продовольства України 1965-1999 р. 236200 аналізів у 19 містах і 14 сільських районах області

Забруднювачі харчових продуктів (важкі метали, пестициди, мінеральні добрива) Середній вміст ксенобіотиків і питома вага аналізів з перевищенням ГДК Звіти Донецької обл. СЕС 1965-1999 р. 36750 аналізів у 19 містах і 14 сільських районах області

Іонізуюче випромінювання (штучні і природні радіонукліди) Середній вміст радіонуклідів в об'єктах навколишнього середовища (повітряний басейн, вода, ґрунт, харчові продукти) Звіти обл.СЕС, Держкомгідромету, управління "Донбасгеологія" 1986-1999 р. 128900 вимірювань у 19 містах і 14 сільських районах Донецької області

Соціально-економічні та демографічні фактори

Соціально-професійний і освітній статус, демографічна ситуація, рівень матеріального благополуччя населення Населення 19 міст і 14 сільських районів Донецької області Дані переписів населення, звіти обласного управління статистики, дані анкетного опитування населення 1965-1999 р. Матеріали трьох переписів населення, 2500 анкет

Фактори способу життя, побуту та харчування

Спосіб життя, умови побуту, характер і режим харчування населення Населення Донецької області Дані переписів населення, щорічні звіти обласного управління статистики, дані анкетного опитування населення 1965-1999 р. Матеріали трьох переписів населення, 2500 анкет

Продовження табл. 1

Онкологічна захворюваність, поширеність злоякісних пухлин і смертність від них

Частота виникнення злоякісних пухлин, рівень їхнього поширення та смертність від них населення Донецької області Кількість всіх онкохворих, у тому числі вперше виявлених, кількість померлих від раку Дані Національного й обласного канцер-реєстрів, звітно-облікова документація Донецького обласного протипухлинного центру. 1965-1999 р. 76178 випадків онкологічних захворювань, 56359 випадків смерті від раку населення 19 міст і 14 сільських районів Донецької області

Методи дослідження

I. Гігієнічні

II. Математико-статистичні: варіаційної статистики, множинного кореляційно-регресійного аналізу, порівняльного та дисперсійного аналізу.

Ш. Медико-географічні й картографічні.

IV. Клінічні та біохімічні

V. Соціологічні

Вплив природних, екологічних і соціально-економічних факторів навколишнього середовища на виникнення, поширення онкологічних захворювань і смертність від них населення регіону вивчався за допомогою комп'ютерної обробки даних із застосуванням математико-статистичних методів аналізу: порівняльного, дисперсійного, множинного кореляційно-регресійного (Є.І. Гончарук, Ю.В. Вороненко, М.І. Марценюк, 1989).

Основними етапами математико-статистичного аналізу були такі: 1) розрахунок парних коефіцієнтів кореляції; 2) визначення множинного коефіцієнта кореляції (при будь-якій кількості факторів); 3) розрахунок парціальних коефіцієнтів кореляції, що свідчать про силу "чистого" зв'язку окремого параметра з результативною ознакою; 4) розрахунок коефіцієнтів детермінації.

У роботі був використаний такий сучасний високоінформативний і достовірний метод гігієнічної оцінки впливу факторів навколишнього середовища на здоров'я населення, як метод медико-географічного картографічного аналізу.

Для проведення картографічного аналізу використовувався ландшафтний підхід до створення екологічних карт (А.Г. Ісаченко, 1990). Цей підхід містить у собі картографування екологічного потенціалу геосистем, антропогенного впливу на них техногенних екологічних аномалій, реакції населення на стан навколишнього середовища та його техногенні зміни, прогнозу екологічної ситуації та захворюваності населення у перспективі.

Аналіз навколишнього середовища, умов і способу життя населення. Різноманітність кліматичних, геогідрохімічних, орографічних і антропогенних характеристик природних комплексів дозволяє виділити на території Донецької області три чітко виражених природно-ландшафтних райони: Північно-степовий, Центрально-кряжний і Приморсько-степовий, кожен з яких поділяється на дві зони: високої антропопресії (максимального господарського освоєння і деградації природного середовища) – I зона, й низької антропопресії (мінімального господарського освоєння та деградації природного середовища) – II зона. Усі промислово-міські агломерації та більшість сільських районів області відносяться до I зони й лише чотири сільських райони (Олександрівський і Краснолиманський на півночі, Великоновосілківський у центрі і Тельманівський на півдні області) можуть вважатися "умовно чистими" (II зона).

Найбільш несприятливі для здоров'я населення природно-географічні умови має Приморсько-степовий природно-ландшафтний район (екстремальні значення геліофізичних, геогідрохімічних, кліматичних (вітровий режим і режим зволоження) і орографічних факторів), а найбільш сприятливі – Північно-степовий; Центрально-кряжний район займає за ступенем небезпеки для населення природних факторів проміжне положення.

Антропогенно-техногенне навантаження на природне середовище Донецької області (густота населення більше 190 осіб на 1 км2, концентрація на 4,4% території країни 2000 промислових підприємств, у тому числі 800 – великих, розробка понад 350 родовищ 50 видів корисних копалин, щорічний валовий викид шкідливих речовин у повітряний басейн складає більш 1700 тис. т. (37% від загального викиду по країні), а скидання у водойми забруднених стоків – більш 980 млн. м3 (24% від загального скидання по Україні), густа мережа газопроводів, нафтопроводів, аміакопроводів, ліній електропередач і гідротехнічних споруд) є найбільш високим в Європі й Україні: сумарна його величина, що приходиться на одиницю території області, у 4 рази вища за середнє значення по країні.

Головними техногенними джерелами забруднення атмосферного повітря Донецької області протягом останніх 30 років були підприємства чорної металургії (47,7%), енергетика (30,9%), транспорт (13,2%), опалення та теплопостачання (12,9%), підприємства вугільної промисловості (12,7%) й будівельної індустрії (2,6%).

Підприємства чорної металургії відносяться до основних забруднювачів атмосфери регіону оксидом вуглецю (71,8%) та завислими речовинами (43,7%), теплові електростанції – до головних джерел надходження в повітряний басейн сполук сірки (69,9%) і азоту (59,1%). Коксохімічні заводи, опалення, теплопостачання та транспорт є провідними джерелами забруднення атмосферного повітря ПАВ, у тому числі 3,4-бенз(а)піреном (у сумі до 2/3 усіх викидів). Абсолютна більшість (близько 80%) викидів забруднюючих речовин в атмосферу регіону припадає на 9 найбільших промислових центрів (міста Маріуполь, Донецьк, Єнакієве, Макіївка, Горлівка, Дебальцеве, Краматорськ, Дружківка і Добропілля) і 2 сільських райони – Старобешівський і Мар'їнський, на території яких знаходяться найпотужніші ГРЕС в Україні – Старобешівська і Курахівська (3680,4±210,7 тон/км2; 984,7±88,2 кг/люд). Менш за все (близько 5% у сумі) шкідливих речовин надходить у повітряний басейн 11 сільських районів області (11,5±0,9 тон/км2; 12,4±,5 кг/люд).

Головними джерелами антропогенного забруднення водного середовища ксенобіотиками є промислові підприємства та фільтруючі накопичувачі вугільної, металургійної, хімічної, коксохімічної й енергетичної галузей індустрії, а також сільськогосподарське виробництво. Найбільший валовий викид шкідливих речовин з неутилізованими стічними водами відбувається у містах Маріуполі, Донецьку, Краматорську, Макіївці, Добропіллі, Горлівці, Єнакієвому, Костянтинівці і Дружківці (97,2±19,8 тон/км2; 26,6±4,9 кг/люд), а найменший – у 11 сільських районах області (0,15±0,05 тон/км2; 0,57±0,17 кг/люд). У результаті нераціональної сільськогосподарської діяльності відбувається антропогенна трансформація ґрунтів, найважливішим проявом якої є ерозія орних земель (69,7% усієї ріллі еродовано). Найбільш глибокі ерозійні процеси спостерігаються на півдні області – у Приморсько-степовому районі (Волноваський, Володарський, Мангуський, Новоазовський і Тельманівський сільські райони) і східній частині Центрально-кряжного (Старобешівський, Амвросіївський і Шахтарський райони).

Одним з найнебезпечніших техногенних наслідків антропогенної діяльності у Донецькій області є найбільше в Україні (більш 4 млрд. тон, або 46% від усієї кількості в країні) накопичення неутилізованих токсичних відходів, що займають площу в 20 тис. гектарів (близько 1% території області). Найбільша кількість токсичних відходів утворюється в результаті діяльності таких підприємств регіону: вуглевидобувних (50% кількості в Україні), металургійних (40%) і теплоелектростанцій (30%).

Максимальний середньорічний рівень накопичення токсичних промислових відходів відзначений у містах Маріуполі, Донецьку, Добропіллі, Макіївці, Горлівці, Єнакієвому, Красноармійську та Дзержинську (1208,5±189,4 тис. тон/км2; 1102,5 ±201,3 тон/люд), а мінімальний – у містах Слов'янську, Артемівську і 10 сільських районах (5,3±0,98 тис. тон/км2; 3,2±0,02 тон/люд).

Багаторічна високоінтенсивна діяльність промисловості, транспорту, сільського та комунального господарств обумовила надмірне техногенно-антропогенне навантаження на навколишнє середовище Донецької області, рівень екологічної кризи якої є найвищим в Україні та Європі й досягає у даний час стану екологічного лиха. Значне перевищення критичного рівня антропопресії призвело до катастрофічного забруднення всіх природних середовищ – атмосферного повітря, води і ґрунту, створивши надмірне ксенобіотичне навантаження на населення.

Результати досліджень показали, що атмосферне повітря населених місць екокризового регіону забруднене більш ніж 20 антропогенними ксенобіотиками різного ступеню небезпеки, вісім з яких є провідними для даного регіону та постійно знаходяться в повітряному басейні в концентраціях, що перевищують гігієнічні нормативи: 3,4-бенз(а)пірен, діоксид азоту, завислі речовини (хімічно активний багатокомпонентний пил), діоксид сірки, оксид вуглецю, аміак, сірководень і фенол.

Встановлені просторово-часові закономірності розподілу забруднюючих речовин в атмосферному повітрі свідчать про те, що практично у всіх містах і сільських районах максимальні концентрації ксенобіотиків спостерігалися в 60-і – 70-і роки (10-50 ГДК), у 80-і роки вони були стабільними й знаходилися в межах 5-15 ГДК, а до теперішнього часу знизилися до 2-5 ГДК.

Проведена комплексна гігієнічна оцінка якості атмосферного повітря населених місць із застосуванням інтегральних показників (Ксум, Р, ІЗА, показник забруднення ПЗ, сумарний показник забруднення ?ПЗ) свідчить про те, що рівень антропогенного забруднення повітряного басейну дуже високий, є неприпустимим і небезпечним для здоров'я населення на всіх територіях регіону.

Найбільший ступінь небезпеки з боку забрудненого атмосферного повітря існує для мешканців міст Донецька, Маріуполя, Макіївки, Єнакієвого, Горлівки, Краматорська, Костянтинівки, Дзержинська, Дружківки, Добропілля і Дебальцевого (?ПЗ=2363,8-6692,2%), а найменший – для населення Краснолиманського, Олександрівського та Великоновосілківського сільських районів (?ПЗ=297,1-431,2%).

Встановлено, що мешканці більшості регіонів з несприятливими екологічними умовами споживають для пиття надмірно мінералізовану жорстку воду зі значною кількістю сульфатів і хлоридів, яка містить залізо, кальцій, марганець, свинець, мідь, нікель, хром, стронцій, титан, берилій, цирконій і барій у концентраціях, що перевищують ГДК. Найменш якісну за хімічним складом воду споживають жителі міст Маріуполя, Дружківки, Добропілля, Краматорська, Красноармійська, Костянтинівки і Шахтарська, а також Мангуського, Володарського, Старобешівського, Мар`їнського та Волноваського сільських районів, а найбільш якісну – населення міст Сніжного, Торезу, Харцизька, Слов'янська, Артемівська, Донецька, а також Краснолиманського, Слов'янського, Великоновосілківського та Тельманівського районів.

Ґрунт населених місць екокризового регіону забруднений свинцем, магнієм, хромом, цинком, нікелем, оловом, молібденом, берилієм, вісмутом, титаном, літієм і марганцем у концентраціях, що перевищують їхні гігієнічні регламенти. Сумарне антропогенне забруднення ґрунтів найбільше в містах Горлівці, Єнакієвому і Костянтинівці (Zс>128), ґрунти яких відносяться до надзвичайно небезпечних для здоров'я населення. Найменший ступінь небезпеки ґрунтів (припустимий, Zс<16) встановлений в містах Сніжному, Торезі, а також у Краснолиманському, Слов'янському, Олександрівському, Великоновосілківському, Тельманівському, Новоазовському й Шахтарському сільських районах.

Необхідно відзначити, що найменш якісні продукти харчування, забруднені важкими металами, нітратами, пестицидами й мінеральними добривами в концентраціях, що перевищують гігієнічний норматив, споживають мешканці міст Макіївки, Єнакієвого і Горлівки, а також Старобешівського, Мангуського і Мар`їнського сільських районів. Найбільш якісні в гігієнічному відношенні харчові продукти споживає населення міст Артемівська, Слов'янська і Тореза, а також Краснолиманського, Слов'янського й Олександрівського сільських районів.

Сучасна демографічна ситуація в регіоні є несприятливою й характеризується переходом вікової структури населення в регресивний тип (дітей менше, ніж літніх), що створює додаткову основу для подальшого підвищення онкологічної захворюваності.

Загальними закономірностями демографічної характеристики популяції екокризового регіону є такі: приблизно рівне співвідношення між статями до 60-літнього віку змінюється в більш старших вікових групах різкою перевагою жінок (72,2%) над чоловіками (27,8%), сільське населення має більш несприятливу вікову структуру в порівнянні з міським через велику питому вагу старших вікових груп; міста та райони регіону неоднорідні за віковою структурою населення, що зумовлює необхідність проведення стандартизації показників онкологічної патології для елімінування цього фактора при аналізі причин територіальної варіабельності злоякісних пухлин.

Працездатне міське населення екокризового регіону неоднорідне в соціально-професійному відношенні: при загальній перевазі (понад 60%) зайнятих у виробничій сфері виділяється група найбільших міст (Донецьк, Маріуполь, Макіївка, Слов'янськ) зі значною часткою (29,6 - 41,7%) службовців і учнів.

Загальний рівень соціально-економічного благополуччя міського населення набагато вищий, ніж сільського: питомий економічний прибуток міського населення у 1,8 рази більший, ніж у жителів села, а їх річний подушовий доход вищий в 1,2 рази. До територій відносного соціально-економічного благополуччя населення належать міста Слов'янськ, Артемівськ і Харцизьк, а також Краснолиманський, Олександрівський, Слов'янський, Великоновосілківський і Шахтарський сільські райони. Найменш сприятливі соціально-економічні умови склалися в містах Добропіллі, Єнакієвому, Шахтарську, Дзержинську, Краматорську, Костянтинівці і Дружківці, а також у Володарському, Мангуському, Мар`їнському, Старобешівському і Новоазовському сільських районах.

Міста та сільські райони Донецької області неоднорідні за ступенем їхнього санітарно-побутового благоустрою. Найбільш сприятливими в цьому відношенні є умови життя населення в містах Слов'янську, Артемівську, Торезі, Сніжному, Харцизьку і Красноармійську, а також у Краснолиманському, Слов'янському, Шахтарському, Амвросіївскому та Ясинуватському сільських районах. Найменш сприятливими, а отже, найбільш небезпечними для здоров'я людини, є санітарно-побутові умови міст Маріуполя, Добропілля, Дружківки, Горлівки, Макіївки і Єнакієвого, а також Володарського, Мангуського, Волноваського, Старобешівського і Мар`їнського сільських районів.

Шкідливі звички поширені серед чоловіків екокризового регіону більше, ніж серед жінок: питома вага вживаючих алкоголь серед них вища у 3-5 разів, а курців – у 5-10 разів більше, ніж серед жінок. Крім цього, чоловіки надають перевагу більш міцним спиртним напоям, вживають їх у більшій кількості, значно більше курять, віддаючи перевагу тютюновим виробам з найбільш високим вмістом смол і нікотину (цигарки).

Репродуктивна поведінка жінок регіону з несприятливими екологічними умовами характеризується прогресивним зниженням народжуваності та постійним зростанням числа абортів, в найбільшій мірі вираженими серед міського населення.

Раціон харчування сільського населення більш сприятливий для здоров'я, ніж міського, тому що сільські жителі значно більше вживають овочів, фруктів і молочних продуктів, віддають перевагу більш цінним у біологічному відношенні сортам м'яса-птиці та яловичині, надають перевагу рослинній олії перед тваринними жирами, вживають менше копчених продуктів і спецій, ніж міське населення.

Закономірності формування онкологічної патології. Встановлено, що формування онкологічної патології у населення екокризового регіону характеризується хвилеподібною динамікою прогресивного зростання усіх її трьох показників – частоти виникнення злоякісних новоутворень, поширеності пухлин і смертності від них.

Середні за 30-річний період рівні первинної онкологічної захворюваності складають 268,9±27,8 випадків, поширеності новоутворень – 1120,2±98,7, смертності від них – 177,2±16,9 випадків на 100 000 населення.

Найбільш часто серед населення екокризового регіону виникають злоякісні новоутворення трахеї, бронхів і легень (48,3±4,0%000), шлунку (36,1±3,0%000), шкіри (31,0±2,9%000) і молочної залози (21,8±1,6%000), найменш часто – рак щитоподібної залози (2,9±0,3 %000), злоякісна меланома шкіри (3,6±0,6%000), пухлини стравоходу (4,1±0,8%000) та губи (4,3±0,9%000).

Найпоширенішими в регіоні є злоякісні пухлини шкіри (260,6±20,3%000), шийки матки (147,7±12,5%000), молочної залози (122,6±11,7%000), тіла матки (82,2±7,9%000) і губи (79,5±5,1%000), найменш поширеними - новоутворення стравоходу (3,1±0,5%000), щитоподібної залози (12,4±1,4%000) і злоякісна меланома шкіри (15,8±1,6%000).

Найбільш високий рівень смертності характерний для раку легень (37,9±3,6%000), шлунку (35,4±1,89%000), молочної залози (11,2±0,9%000) і прямої кишки (8,2±0,7%000), а найменший – для пухлин губи (0,9±0,1%000), щитоподібної залози (1,1±0,1%000), злоякісної меланоми (1,8±0,1%000) і раку шкіри (1,9%0,1%000).

Аналіз показав, що динаміка онкологічної захворюваності населення екокризового регіону протягом останніх 30 років мала тенденцію ступінчастого підвищення, яка характеризується хвилеподібним рівномірним зростанням до початку 80-х років, різким підйомом із середини 80-х років, стабілізацією на високому рівні з другої половини 90-х років.

Частота злоякісних пухлин збільшилася на 57,0%: з 200-210%000 на початку 70-х років до 300-320%000 наприкінці 90-х, що стало результатом двох протилежних змін: з одного боку – значно зросла захворюваність злоякісними пухлинами легень, щитоподібної залози, прямої й ободової кишки, молочної залози й тіла матки, крові та кровотворних органів, з іншого боку - знизилася частота виникнення новоутворень шлунку, шкіри та губи.

Критичними віковими періодами підвищеного ризику виникнення злоякісних пухлин є такі: у жінок – 60-79 років, протягом якого частота новоутворень в них стабільно перевищує рівень у 700,0%000; у чоловіків – 60-84 роки, коли їхня онкозахворюваність вища 1200,0%000. Загальним для всієї популяції критичним періодом є вік 60-79 років, а критичною точкою початку прогресивного зростання частоти пухлин – вік 60 років.

Встановлено, що поширеність злоякісних новоутворень з 1970 р. зросла вдвічі й до 1999 р. перевищила рівень у 1500%000. Найзначніше збільшилася поширеність пухлин молочної залози, тіла матки, трахеї, бронхів і легень, прямої й ободової кишки, найменше – лейкемії та раку стравоходу, а контингенти хворих новоутвореннями шкіри та губи скоротилися.

Довгострокова динаміка смертності від злоякісних новоутворень населення екокризового регіону має характер двохступінчастого підвищення в середині 70-х і 80-х років з наступною стабілізацією із середини 90-х років на високому рівні (200-220%000). У зростаючу тенденцію онкосмертності найбільш вагомий внесок зробили п'ять локалізацій пухлин – трахея, бронхи і легені, пряма кишка, молочна залоза, сечовий міхур і гемобластози, найменший – яєчники, тіло матки і губа, смертність же від раку шкіри та шийки матки знизилася. Усі рівні онкологічної патології міського населення області перевищують відповідні значення сільського: за частотою виникнення новоутворень – на 32,5%, за їхньою поширеністю – на 22,6% і за смертністю від раку на 3,1%. Розходження в рівнях і структурі онкозахворюваності між міським і сільським населенням за 30-річний період істотно скоротилися й мають стійку тенденцію до подальшого зниження. В обох субпопуляціях (міській і сільській) онкозахворюваність чоловіків (264,5±18,7%000) у 1,5 рази вища, ніж у жінок (178,4±10,5%000). Територіальні розходження в рівнях і динаміці онкологічної патології найбільш стійкі та значні для частоти виникнення пухлин (коефіцієнт конкордації КК=0,72 у містах і 0,70 у сільських районах), менш істотні для поширеності новоутворень (КК=0,69 у містах і 0,56 у районах) і смертності від них (КК=0,67 у містах і 0,60 у сільських районах). Найбільш часто злоякісні пухлини всіх найважливіших локалізацій реєструються серед мешканців Донецька, Маріуполя, Краматорська, Єнакієвого та Дружківки (316,0-351,6%000), а також Володарського, Мангуського, Старобешівського, Волноваського і Мар`їнського сільських районів 239,6-254,6%000). Найменші рівні онкозахворюваності характерні для населення Слов'янська, Сніжного, Торезу, Красноармійська та Селідового (238,3-251,2%000) (рис.1).

Поширеність онкологічних захворювань максимальна серед населення міст Краматорська, Донецька, Маріуполя, Дружківки та Макіївки (1218,2-1758,8%000), а також Мангуського, Амвросіївського, Володарського сільських районів (1084,9-1120,6%000), мінімальна – серед мешканців Шахтарська, Слов'янська, Дебальцевого, Добропілля, Харцизька (793,4-966,8%000) і Ясинуватського, Краснолиманського, Тельманівського районів (600,2-743,2%000).

Найвищі рівні смертності від злоякісних новоутворень відзначені в містах Добропіллі, Єнакієвому та Красноармійську (210,2-237,0%000), у Шахтарському, Володарському і Новоазовському сільських районах (178,3-199,6%000), а найбільш низькі – у Дзержинську, Слов'янську та Торезі (149,5-165,4%000), Краснолиманському, Ясинуватському і Слов'янському районах (118,7-139,8%000).

Встановлено, що імовірність появи онкологічного захворювання й смерті від цієї причини максимальна у мешканців Дружківки, Донецька, Маріуполя, Краматорська, Єнакієвого та Добропілля, а також Володарського, Мангуського, Мар`їнського, Старобешівського і Волноваського сільських районів. Мінімальний ризик виникнення злоякісної пухлини та її летального виходу є у населення Слов'янська, Сніжного, Артемівська, Торезу, Селідового і Дебальцевого, Краснолиманського, Слов'янського, Великоновосілківського, Олександрівського і Ясинуватського районів.

Аналіз детермінації онкологічної патології факторами ризику різної природи. Математико-статистичний аналіз даних багаторічного моніторингу природно-екологічних і соціально-економічних умов проживання населення екокризового регіону, а також закономірностей формування в нього онкологічної патології дозволив установити наявність вірогідного зв'язку між цими явищами. Найбільш значущі фактори, що впливають на виникнення та поширеність злоякісних новоутворень, підрозділяються на п'ять груп: 1) природно-географічні; 2) антропогенно-екологічні; 3) соціально-економічні; 4) способу життя і побуту; 5) харчування.

Природно-географічні фактори найбільшою мірою визначають частоту виникнення злоякісних пухлин шкіри, губи й органів травлення (Д=22,9-97,2%; р<0,05). Особливості клімату (високі значення тривалості сонячного випромінювання, сумарної сонячної радіації,

еритемної ультрафіолетової радіації області В, швидкості вітру й частоти суховійних вітрів) відносяться до факторів ризику пухлин шкіри й губи, а природні геогідрохімічні фактори (підвищений вміст у питній воді, а також у ґрунті міді й кальцію) – до факторів ризику новоутворень органів травлення.

Таблиця 2

Внесок різних груп факторів ризику у формування первинної онкопатології населення

екокризового регіону (за даними множинного кореляційно-регресійного аналізу, %)

Локалізації злоякісних новоутворень Групи факторів ризику

Природно-географічні Антропогенно-екологічні Соціально-економічні Способу життя та побуту Харчування Інші

Всі локалізації 10,5 25,3 20,3 21,7 18,2 4,0

Трахея, бронхи та легені 3,1 38,7 10,1 45,2 2,1 0,8

Шлунок 15,4 18,2 29,6 21,4 15,0 0,4

Ротова порожнина та глотка 9,2 8,3 18,7 43,5 14,3 6,0

Стравохід 10,8 7,1 16,9 62,8 2,1 0,3

Пряма кишка 10,3 16,8 19,6 15,4 34,8 3,1

Ободова кишка 8,6 15,7 24,2 15,0 36,3 0,2

Гортань 2,8 22,4 9,4 59,3 5,3 0,8

Шкіра 63,5 15,1 7,8 11,0 – 2,6

Меланома шкіри 64,5 20,5 4,2 8,7 – 2,1

Губа 83,0 2,3 3,5 10,8 – 0,4

Молочна залоза – 19,5 21,7 49,8 7,4 1,6

Тіло матки – 12,3 20,5 46,3 18,9 2,0

Шийка матки – 6,2 27,6 50,9 – 15,3

Яєчники – 4,3 16,8 45,2 29,6 4,1

Кістки та сполучна тканина 5,5 29,6 14,5 18,1 27,3 5,0

Лімфоми – 27,3 12,6 20,2 9,6 30,3

Лейкемії – 28,1 13,1 19,3 7,1 32,4

Сечовий міхур 14,8 28,8 16,2 30,0 20,0 8,2

Передміхурова