ІНСТИТУТ АГРАРНОЇ ЕКОНОМІКИ

УКРАЇНСЬКОЇ АКАДЕМІЇ АГРАРНИХ НАУК

УДК 631:157

ГОРОДЕНКО Світлана Володимирівна

РИНКОВА ТРАНСФОРМАЦІЯ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ

Спеціальність 08.06.01 – економіка підприємства і організація виробництва

-

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Київ – 2001

Дисертація є рукопис.

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор, член-кореспондент УААН

МАЛІК Микола Йосипович,

зав. відділом Інституту аграрної економіки УААН

Офіційні опоненти: доктор економічних наук

ШКІЛЬОВ Олександр Васильович,

професор кафедри соціології праці і підприємництва Національного аграрного університету Кабінету Міністрів України

кандидат економічних наук, старший науковий співробітник

КІСІЛЬ Микола Іванович,

завідувач відділу Інституту аграрної економіки УААН

Провідна установа: Тернопільська академія народного господарства Міністерства аграрної політики України, м.Тернопіль

Захист відбудеться 26.12.2001 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К26.350.02 в Інституті аграрної економіки УААН за адресою: 03127, Київ, вул. Героїв Оборони, 10, 3-й поверх, конференц-зал.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту аграрної економіки УААН.

Автореферат розісланий 25.11.2001 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради,

кандидат економічних наук,

провідний науковий співробітник В.А. Пулім

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Сучасна аграрна реформа є об'єктивним і закономірним етапом організаційно-економічного розвитку аграрного сектора економіки, спрямованим на переорієнтацію його на ринкові засади господарювання. Від ефективності аграрних перетворень істотною мірою залежать перспективи і напрями розвитку агропромислового виробництва на післяреформаційному етапі. Стратегічною передумовою соціально-економічної стабілізації аграрного виробництва та його ефективного функціонування на ринкових засадах є формування ринкової організаційної структури аграрного сектора, яке визначається сучасними тенденціями й особливостями створення та функціонування селянських (фермерських) господарств, господарських товариств, виробничих і обслуговуючих кооперативів.

Це зумовлює необхідність визначити організаційні наслідки і соціально-економічні перспективи аграрних перетворень, відпрацювати методологічну базу їх комплексної оцінки, розробити стратегії організаційно-економічного розвитку постреформованих сільськогосподарських підприємств, виявити особливості розвитку підприємництва в умовах постреформованого агропромислового виробництва. Особливої уваги потребує організаційний аспект реформи, оскільки від організаційного забезпечення фактично залежить її результативність. Вузловим завданням ринкової трансформації сільськогосподарських підприємств є забезпечення відповідності між спектром організаційних форм, в рамках яких функціонує постреформований аграрний сектор, та об'єктивною багатоваріантністю умов і факторів підприємницької діяльності в аграрній сфері. Необхідність теоретико-методологічного обгрунтування шляхів вирішення цих питань обумовлює актуальність обраної теми дисертаційного дослідження.

Стан вивчення проблеми. Ринкова трансформація аграрного виробництва є надзвичайно широкою і комплексною сферою агроекономічних досліджень, якій приділяється багато уваги в працях сучасних вітчизняних вчених економістів-аграрників. Необхідність радикального реформування економічних відносин в аграрному секторі була усвідомлена вченими і практиками ще в умовах планової системи. Вихідні теоретико-методологічні засади ринкового реформування аграрних відносин закладені академіками УААН П.І.Гайдуцьким, О.М.Онищенко, П.Т.Саблуком, В.В.Юрчишиним. Формування організаційної структури аграрного сектора, закономірності становлення різних форм господарювання, розвиток кооперативних відносин є сферою досліджень вчених аграрників М.П.Вітковського, М.Й.Маліка, В.М.Нелепа, О.А.Рябчика.

Багатоаспектні актуальні питання ринкової трансформації аграрного виробництва грунтовно досліджуються такими вченими, як В.М.Алексійчук, В.Г.Андрійчук, М.Я.Дем'яненко, С.І.Дем'яненко, В.М.Жук, В.В.Зіновчук, М.І.Кісіль, Ю.С.Коваленко, О.В.Крисальний, П.М.Макаренко, В.Я.Месель-Веселяк, Л.В.Молдаван, В.А.Пулім, Л.В.Романова, В.П.Ситник, А.А.Стельмащук, М.М.Федоров, Л.О.Шепотько, О.В.Шкільов, О.М.Шпичак, К.І.Якуба та інші.

По завершенні аграрної реформи наукового обгрунтування потребує визначення напрямів післяреформаційного розвитку аграрного сектора та вирішення проблеми організаційної ефективності новостворених агроформувань. Актуальними є питання організаційного розвитку підприємницьких структур та шляхів стабілізації їх виробничої діяльності через механізми оздоровлення.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами. Дисертаційне дослідження здійснювалось в ході виконання Інститутом аграрної економіки науково-технічної програми “Розробити науково-методологічні засади формування та ефективного здійснення аграрної політики в Україні на післяприватизаційному етапі розвитку АПК (номер державної реєстрації 0196V16299) на 1996-2000 р.”.

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розробка теоретико-методологічних засад ринкової трансформації аграрного виробництва в сучасних умовах, визначення організаційно-економічних закономірностей трансформаційного процесу та обгрунтування перспективних напрямів розвитку постреформованого агропромислового виробництва. Відповідно да даної мети вирішувався ряд завдань:

·

· дослідити загальні закономірності формування ринкових структур в АПК;

· розробити методологічні засади дослідження ринкової трансформації;

· визначити тенденції розвитку корпоративних і кооперативних процесів у процесі формування ринкової організаційної структури аграрного сектора;

· розкрити особливості формування внутрішньогосподарських економічних відносин на післяреформаційному етапі;

· визначити основні критерії розрізнення реформаційного і післяреформаційного етапів розвитку агропромислового виробництва;

· обгрунтувати шляхи вдосконалення організаційно-економічного механізму постреформованого агропромислового виробництва.

Предмет і об'єкт дослідження. Предметом дослідження є об'єктивні закономірності, тенденції і особливості ринкової трансформації аграрного виробництва в сучасних умовах, її економічні, організаційні, соціальні та інші чинники. Об'єктом дослідження обрано підприємства постреформованого агропромислового виробництва України, зокрема сільськогосподарські підприємства Київської, Полтавської, Дніпропетровської та Івано-Франківської областей (акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, фермерські господарства, сільськогосподарські кооперативи та ін.).

Методи дослідження. В дисертації використовувались наступні методи економічних досліджень: історико-економічний аналіз (при дослідженні довгострокових тенденцій розвитку агропромислового виробництва України), монографічний і статистичний (при вивченні функціонування окремих підприємницьких структур - ТОВ “Прип'ять” Баришівського району, виробничому кооперативі “Відродження”, приватному підприємстві “Колос” Київської області, кооперативі “Батьківщина” Котелевського району Полтавської області), абстрактно-логічний (при застосуванні методологічних положень теорії організації для визначення теоретичних особливостей аграрної реформи і обгрунтуванні напрямів післяреформаційного розвитку агропромислового виробництва), порівняння (при співставленні ефективності підприємств різних організаційно-правових форм), та інші.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у визначенні теоретико-організаційних закономірностей та особливостей сучасного етапу ринкової трансформації аграрного виробництва, і представлена наступними науковими положеннями:

·

· доповнено методологічну базу дослідження процесу ринкової трансформації аграрного сектора принципами цілісності, розвитку і суперечливості;

· розроблено концепцію організаційної ефективності реформування, механізму організаційної зміни в аграрному секторі, оптимізації діапазону структурно-організаційних альтернатив, які випливають із теоретичних положень теорії організації;

· розкрито особливості розвитку кооперативних і корпоративних структур в аграрному секторі, а також внутрішньогосподарських відносин стосовно вдосконалення їх мотиваційного механізму;

· виявлено сутність післяреформаційного етапу розвитку агропромислового виробництва та його особливості: еволюційність, економічна стабільність, переважно економічні (не правові) структуроутворюючі чинники; пасивна роль політичних факторів; формування ринкового менталітету селян; переважання інтеграційних тенденцій організаційно-економічного розвитку; основне протиріччя розвитку – між стихійним і організованим типами ринкової координації;

· обгрунтовано шляхи подальшого розвитку селянських (фермерських) господарств на післяреформаційному етапі;

· опрацьовано організаційний механізм і методичні принципи фінансового оздоровлення сільськогосподарських підприємств.

Практичне значення одержаних результатів. Методологічні підходи щодо соціально-економічного прогнозування післяреформаційного розвитку агропромислового виробництва, визначення оптимальної кількості організаційно-правових форм господарювання, механізму організаційної зміни використовуються Міністерством аграрної політики України. Результати дослідження, що стосуються організаційного механізму фінансового оздоровлення сільськогосподарських підприємств, принципів і напрямів розвитку фермерських господарств; внутрішньогосподарських економічних відносин в умовах післяреформаційного етапу використовуються Головним управлінням сільського господарства і продовольства Київської обласної державної адміністрації. Підходи до формування корпоративних відносин, вдосконалення внутрішньогосподарських відносин, організаційного механізму фінансового оздоровлення використовуються в господарстві Немішаєвського агротехнічного коледжу, ТОВ “Прип'ять” Баришівського району, виробничому кооперативі “Відродження”, приватному підприємстві “Колос” Київської області, кооперативі “Батьківщина” Котелевського району Полтавської області.

Практичне значення мають визначені в дисертаційній роботі основні закономірності формування ринкових структур в умовах багатоукладної економіки, уточнені методологічні принципи дослідження ринкової трансформації аграрного виробництва, обгрунтовані методологічні функції теорії організації для реалізації і дослідження постреформованого розвитку аграрної сфери, його концептуальні напрями і критерії їх визначення. Ці аспекти дослідження висвітлюють можливі напрями подальших досліджень у галузі ринкової трансформації аграрного виробництва, а також можуть бути використаними у розробці законодавчих актів і освітніх програм.

Основні результати і положення дослідження є достовірними, що підтверджується їх застосуванням у практичній діяльності, та апробацією на науково-практичних конференціях і семінарах. Висновки дослідження грунтуються на використанні й обробці фактичних та статистичних даних, а також засобів логічного аналізу наукової інформації. Результати дослідження застосовуються в навчальному процесі. Інформаційною основою дослідження є дані статистичної звітності, законодавчі та нормативні акти, результати особистих спостережень автора.

Особистий внесок здобувача. Наукові результати, одержані в дисертації, є особистими розробками автора. У роботах, опублікованих у співавторстві, особисто автором проведено аналіз організаційного забезпечення аграрних перетворень, уточнено методологічні засади постреформованого розвитку та здійснено теоретичний аналіз внутрішньогосподарських економічних відносин з точки з точки зору концепції трансакційних витрат.

Апробація результатів дослідження. Основні положення та результати досліджень доповідались на міжнародних науково-практичних конференціях “Механізм господарювання та економічного зростання АПК: стан, проблеми, перспективи”, Національний аграрний університет, жовтень 2001 р.; “Проблеми економіки агропромислового комплексу та формування його кадрового потенціалу”, Харківський державний технічний університет, травень 2000 р.; “Проблеми ефективного функціонування АПК в умовах нових форм власності та господарювання”, Харківський державний технічний університет, травень 2001 р.; науково-практичних конференціях “Проблеми удосконалення господарювання в АПК”, Національний аграрний університет, листопад 2000 р., та “Основні напрямки реформування відносин власності в АПК України та завдання педагогічного колективу Ірпенського економічного технікуму з підготовки спеціалістів ринкової економіки”, січень 1999 р.

Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження опубліковані в 6 статтях у фахових виданнях, загальним обсягом 2,5 д.а.

Обсяг і структура дисертаційної роботи. Дисертація викладена на 188 сторінках комп'ютерного тексту. Складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел із 150 найменувань, містить 20 таблиць, 35 рисунків, 4 додатки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

В першому розділі “Теоретичні засади структурних формувань в ринкових умовах” висвітлюється сутність ринково-трансформаційного процесу в агропромисловому виробництві, виявляються закономірності формування ринкових структур в умовах багатоукладної економіки та обгрунтовуються методологічні принципи дослідження аграрних реформувань.

Ринкову трансформацію аграрного виробництва ми розглядаємо як закономірний і необхідний процес відновлення відповідності між сучасною організаційно-економічною та соціально-економічною структурою аграрного сектора і системою соціально-орієнтованих ринкових відносин, які виявились найбільш ефективними при організації суспільного виробництва. Доцільно виділити три основні складові трансформаційного процесу, які формують логічний механізм аграрної реформи: 1) інформаційна; 2) організаційна; 3) соціально-економічна (рис.1).

Передумовою високої ефективності реформи, її стратегічної спрямованості є системний, комплексний, інтегральний підхід до її здійснення. Комплексний підхід реалізується на кількох рівнях: структурному, функціональному, хронологічному.

Структурна комплексність здійснення реформи вимагає внесення змін у перехідний процес на різних структурних рівнях системи агропромислового виробництва: міжгалузевому, внутрішньогалузевому, рівні окремого підприємства, внутрішньогосподарському. Функціональна комплексність здійснення реформи передбачає, що цей процес має відбуватися в різних, але взаємозв'язаних напрямах. Хронологічна комплексність реформи передбачає, що її ефективність визначається не лише реалізацією відповідних функцій на відповідних структурних рівнях, а також їх коректною послідовністю.

Рис.1. Складові аграрних перетворень як трансформаційного процесу

Хронологічна комплексність реформи передбачає виділення наступних її складових, реалізація будь-якої з них створює передумови для реалізації наступної, яка таким чином здійснюється у майбутньому відносно попередньої: 1) інвентаризація майна підприємства; 2) паювання майна, визначення пайового фонду та індивідуальних майнових паїв членів підприємства; 3) видача майна в натурі у разі виходу осіб зі складу КСП; 4) паювання землі та видача державних актів на право приватної власності на землю; 5) створення передумов для формування нових економічно життєздатних приватних агроформувань; 6) розподіл майна і землі між новими господарюючими суб'єктами у разі поділу господарства та створення на його основі двох чи більше юридичних осіб; 7) розробка установчих документів підприємств, створених внаслідок реструктуризації КСП, та реєстрація нових юридичних осіб. Структурний та функціональний аспекти комплексності проведення аграрної реформи характеризують її статичний бік, хронологічний аспект підкреслює її динамізм.

Закономірністю формування ринкових структур в сучасних умовах є, по-перше, грунтування їх на засадах приватної власності з усіма позитивними мотиваційними наслідками; по-друге – чітке розмежування відносин власності і трудових відносин, що є важливим фактором оптимізації організаційної структури агропромислового виробництва; по-третє – організаційна мобільність, адаптивність, гнучкість, яка дозволяє при організації виробничого процесу максимально враховувати відповідні технологічні, економічні, соціальні, маркетингові фактори. Це є найбільш загальним формулюванням тенденцій, які в кінцевому підсумку визначають перспективи формування ринкової організаційної структури сільського господарства в цілому.

Як свідчить структурний аналіз новостворених агроформувань (рис.2), найбільш поширеними організаційно-правовими формами є товариства з обмеженою відповідальністю (42%), сільськогосподарські виробничі кооперативи (23%), приватні підприємства (20%), селянські (фермерські) господарства, акціонерні товариства та інші формування.

Рис.2. Структура організаційних форм господарювання

в аграрному секторі економіки України

Цілісність як методологічний принцип орієнтує дослідження формування підприємницьких структур на виявлення таких інтегративних закономірностей реформаційного процесу, які невластиві його окремим складовим. Процеси реорганізації колективних сільськогосподарських підприємств у підприємницькі структури відбуваються на мікроекономічному рівні, але мають (або матимуть) наслідки, що позначатимуться на перспективах розвитку всієї системи агропромислового виробництва, тобто мікроорганізаційні процеси мають макроорганізаційні наслідки.

Принцип розвитку передбачає, що формування організаційної структури сільського господарства треба розглядати не як реалізацією заздалегідь встановленої мети, яка таким чином вичерпує сутність організаційного перетворення.

На наш погляд, необхідно усвідомлювати, що сама організаційна структура є процесом, що вона постійно видозмінюється й розвивається. Принцип суперечливості потребує врахування того, що реформування аграрного сектора, його соціально-економічна криза зумовлюють існування величезної кількості протиріч, численних колізій різних приватних інтересів, індивідуальних і групових цілей.

У другому розділі “Ринкова трансформація аграрного виробництва” аналізуються тенденції розвитку агропромислового виробництва на сучасному етапі, розглядається організаційна ефективність реформ, висвітлюються проблеми формування корпоративних структур, сільськогосподарських виробничих кооперативів, внутрішньогосподарських економічних відносин, а також тенденції розвитку фермерських господарств.

Головним ускладнюючим чинником здійснення аграрної реформи і визначення перспективних напрямів розвитку постреформованого агропромислового виробництва є важкий економічний стан АПК, значне скорочення обсягів виробництва, погіршення фінансових показників, перетворення сільського господарства у збиткову галузь.

Методологія визначення суспільної ефективності аграрного виробництва в сучасних умовах не може зводитися лише до економічного та соціального ефектів. Об'єктивно необхідним є визначення організаційної ефективності аграрного сектора, яка відображає альтернативні витрати використання ресурсів на цілі зміни організаційних форм.

Організаційно ефективним є таке виробництво, ресурси якого використовуються на його розвиток та розширення, соціальне облаштування села, збільшення доходів селян. Організаційно неефективним вважається виробництво, в якому ті ж самі ресурси використовуються на процеси його реорганізації.

На цій підставі ми пропонуємо розрізняти необхідний і додатковий організаційний розвиток сільського господарства, перший з яких має пріоритетне значення в аграрній політиці і відповідає завданням персоніфікації майна колективних і державних сільськогосподарських підприємств, а другий – охоплює подальше формування організаційної структури на ринкових засадах, закладених на необхідному етапі, особливо на макрорівні.

Розрізнення необхідного і додаткового етапів формування ринкової організаційної структури сільського господарства випливає не із сутності ринкових відносин, а зумовлено економічною доцільністю.

Виробничий кооператив є формою господарювання, що має значні перспективи розвитку в сучасному аграрному виробництві. Особлива організаційна гнучкість даної форми господарювання зумовлена можливістю асоційованого членства, яке дозволяє формувати значний пайовий фонд при невеликій кількості засновників. Підтвердженням можливості досягнення сільськогосподарськими кооперативами високої ефективності господарської діяльності у порівнянні з сільськогосподарськими підприємствами дані табл.1.

Таблиця 1

Показники господарської діяльності сільськогосподарських підприємств

Котелевського району Полтавської області

Показник Роки

1996 1997 1998 1999 2000 2001

Виробництво валової продукції на 100 га с.-г. угідь, тис.грн.

господарства району 44 47 43 45 46 48

кооператив “Батьківщина” 46 50 48 49 51 53

Валова продукція на середньорічного працівника, грн.

господарства району 6350 6511 6300 6407 7933 8500

кооператив “Батьківщина” 9102 9135 9087 9120 9481 10000

Прибуток на 100 га с.-г. угідь, тис.грн.

господарства району 1,1 1,8 2,7 3,1 22,9 23,0

кооператив “Батьківщина” 1,5 2,3 3,1 5,2 27,2 30,0

Оплата праці середньорічного працівника, грн.

господарства району 1079 1080 1121 1208 1606 1800

кооператив “Батьківщина” 2093 2100 2120 2281 2300 2500

Рентабельність, %

господарства району 8,2 12,1 9,1 10,1 14,3 35,8

кооператив “Батьківщина” 9,5 14,2 10,3 15,2 21,6 40,8

Економічна суть кооперативних виплат, які реалізуються у формі надбавок або знижок до цін, відповідає організаційно-економічному механізму обслуговуючої кооперації. Кооперативні виплати є формою привласнення сільськогосподарськими товаровиробниками доходів, що створюються на суміжних із сільським господарством стадіях маркетингового просування продукції і через відсутність обслуговуючого кооперативу привласнюються структурами посередницького бізнесу.

Механізм кооперативних виплат безпосередньо забезпечує неприбутковий характер обслуговуючого кооперативу. У виробничому кооперативі кооперативні виплати також можуть мати місце, однак їх економічний зміст буде іншим: як виплати понад заробітну плату.

Доцільність реорганізації колективного або державного підприємства у процесі реформування в акціонерне товариство істотною мірою визначалася не безпосередніми економічними інтересами засновників, а формально-організаційними міркуваннями ступеня прийнятності даної форми для збереження виробництва в функціонуючому стані.

Можливими негативними наслідками “реорганізаційного” розвитку акціонерних відносин слід вважати певну втрату їх корпоративної суті, оскільки акціонерний організаційно-економічний механізм розглядається як засіб реорганізації господарського комплексу, що вже існував, а не створення нового предмету господарської діяльності шляхом об'єднання майна та коштів приватних власників. Отже, важливою умовою формування корпоративних відносин в аграрному секторі має бути уникнення організаційно-кон'юнктурних міркувань і максимальна відповідність функціонування акціонерних товариств економічній сутності корпоративного бізнесу.

Поглиблення внутрішньогосподарських відносин у постреформованих підприємствах аграрного сектора є важливим напрямом його подальшого організаційно-економічного розвитку, що підтверджується прикладами підприємств, успішно функціонуючих на засадах внутрішньогосподарського розрахунку (підприємство “Наукове” Дніпропетровської області, СВК “Пологи” Васильківського району та СВК “Батьківщіна” Котелевського району Київської області). Сутність внутрішньогосподарських товарно-грошових відносин найбільш повно й ефективно розкривається в умовах повноцінного функціонування ринкових відносин на міжгосподарському рівні. Тому окремі методологічні положення механізму внутрішніх економічних відносин всередині сільськогосподарського підприємства необхідно адаптувати до умов ринково-орієнтованих організаційних форм господарювання.

Така адаптація передбачає необхідність дотримання оптимального балансу між ринковим і ієрархічним принципами економічної адаптації, оскільки кожний з них у своїх крайніх проявах не є ефективним. Крім того, принцип забезпечення рівновигідності різних виробництв в нових умовах має бути спрямований на забезпечення пільг тим виробництвам, прибутковість яких встановлено ринком на відносно низькому рівні, з метою дотримання соціально-економічної справедливості в процесі розвитку виробництва і розподілу доходів.

Розвиток фермерства визначається двома суперечливими факторами: 1) ця форма господарювання має істотний мотиваційний потенціал, сприяє прояву підприємницької ініціативи сільськогосподарських товаровиробників і тому є перспективною; 2) в організаційній структурі аграрного сектора вона займає незначну питому вагу в обсягах агропромислового виробництва і характеризується нижчими показниками ефективності господарської діяльності. Це обумовлює необхідність активізації його розвитку шляхом створення більш сприятливого середовища, насамперед за рахунок дієвої державної підтримки.

Таким чином, соціально-економічна оцінка ефективності реформи повинна включати організаційну оцінку, що залежить від сталості і життєздатності організаційних форм. Це зумовлює необхідність постійного вдосконалення організаційно-економічного механізму корпоративних і коопоративних структур, фермерських господарств, інших формувань, поглиблення їх внутрішньогосподарських відносин.

У третьому розділі “Основні напрями організаційної перебудови сільськогосподарських підприємств у післяреформаційний період” обгрунтовується сутність післяреформаційного етапу розвитку агропромислового виробництва, розглядаються його концептуальні відмінності від реформаційного етапу, обгрунтовуються підходи до розвитку фермерських господарств, а також принципи та організаційний механізм фінансового оздоровлення сільськогосподарських підприємств. Порівняльний аналіз концептуальних ознак економічної організації агропромислового виробництва дозволяє виявити основні організаційні наслідки та соціально-економічні перспективи післяреформаційного періоду (табл.2).

Таблиця 2

Концептуальні ознаки післяреформаційного етапу розвитку АПВ

Критерій Реформаційний етап Післяреформаційний етап

Характер організаційних змін революційний еволюційний

Тип економічного розвитку кризовий стабільний

Структуроутворюючі фактори правові економічні

Логічний статус інструментальне (несамостійне) значення самостійне (самодостатнє) значення

Роль політичних факторів активна пасивна

Ринкове мислення (менталітет) в стадії формування сформоване

Основне протиріччя між плановою і ринковою економікою між стихійним і організованим типами ринкової координації

Тенденція економічної організації дезинтеграційна інтеграційна

У дисертаційній роботі обгрунтовані два основоположні принципи подальшого соціально-економічного розвитку фермерських господарств в Україні: 1) державна підтримка; 2) організаційний розвиток, який лежить в основі зміцнення їх ринкових позицій і стабілізації фінансового стану. Оптимальне поєднання заходів державного регулювання фермерства і його організаційного розвитку грунтується на визначенні можливостей ефективної реалізації підприємницької ініціативи фермерських господарств, об'єктивних обмеженнях цих можливостей і компенсації цих обмежень за допомогою коштів та організаційних зусиль державних органів.

На наш погляд, організаційний розвиток фермерських господарств може, здійснюватись у таких напрямах: орендні відносини, горизонтальна, вертикальна інтеграція і формування професійних об'єднань (рис.3).

Рис.3. Напрями організаційного розвитку фермерських господарств

Враховуючи кризовий стан сільськогосподарських підприємств, їх оздоровлення слід розглядати як необхідну і закономірну складову організаційно-економічного реформування аграрного сектора. Визначено, що важливими складовими оздоровлення є аналіз поточного стану, встановлення конкретних цілей, планування та прогнозування, розробка та реалізація відповідних заходів, контроль ефективності.

У дисертаційному дослідженні обгрунтовано наступні методичні принципи фінансового оздоровлення: конкретність, орієнтація на результат, досяжність, гнучкість, комплексність. Виходячи з цих складових і системи принципів визначено організаційний механізм оздоровлення (рис.4).

Суть пропонованого організаційного механізму фінансового оздоровлення полягає в тому, що на основі аналізу поточного фінансового стану, виробничих можливостей і ринкових позицій підприємства встановлюється запланований результат оздоровлення. Виходячи із співставлення можливостей підприємства з даним результатом, встановлюються конкретні завдання (цілі) оздоровлення. Конкретні заходи (стратегія) оздоровлення визначаються на основі цілей, а також залежно від його організаційної форми (упорядкування фінансової стійкості, впровадження надзвичайних заходів, досудова санація, ліквідація, банкрутство). В межах пропонованого механізму передбачається, що розробка заходів (стратегій) автоматично не забезпечить позитивний результат, а необхідна їх виважена, ефективна реалізація.

Рис.4. Організаційний механізм оздоровлення

сільськогосподарських підприємств

Таким чином, післяреформаційний етап розвитку агропромислового виробництва є відмінним від реформаційного за рядом концептуальних ознак, які слід враховувати при прогнозуванні й обгрунтуванні напрямів його розвитку. Важливе місце у процесі ефективної консолідації власності на селі належить фермерським господарствам. Засобом забезпечення організаційно-економічної сталості ринкових агроформувань є відпрацьований механізм їх фінансового оздоровлення.

ВИСНОВКИ

1. Головним чинником, що перешкоджає ефективному здійсненню аграрних перетворень, є системна криза в економіці країни. У зв'язку з цим організаційний ресурс реформи має бути раціонально розподілений між тактичними цілями стабілізації сільськогосподарського виробництва і нормалізації фінансового стану товаровиробників та стратегічними цілями формування ринкового середовища і ринкового механізму господарювання в АПК. Найважливішою характеристикою сучасної аграрної реформи є її комплексний характер, який реалізується на кількох рівнях: структурному, функціональному, хронологічному. Кінцева ефективність реформи залежить від узгодженості даних рівнів її цілісності.

2. Основними закономірностями процесу формування ринкової організаційної структури аграрного сектора є: активніша реалізація підприємницького потенціалу сільськогосподарських товаровиробників; розмежування відносин власності і трудових відносин; забезпечення організаційної адаптивності, гнучкості, саморегульованості механізмів господарювання. Методологічна база дослідження цих закономірностей має бути доповнена принципами цілісності, розвитку, суперечливості.

3. Ринкова трансформація аграрного виробництва характеризується не лише соціально-економічною, а й організаційною ефективністю, яка відображає альтернативні витрати використання ресурсів на цілі зміни організаційних форм. Організаційна ефективність, поряд із соціально-економічною, є критерієм оцінки результативності реформи. Трансформаційний процес в аграрному секторі поділяється на необхідний і додатковий етапи, які розрізняються пріоритетністю задіяння виробничих ресурсів на організаційні цілі.

Організаційна ефективність аграрної реформи істотною мірою залежить від того, наскільки діапазон організаційних альтернатив, можливих в межах чинного законодавства, відповідає об'єктивній альтернативності умов і факторів господарювання в аграрному секторі. Встановлено, що оптимальний спектр організаційних форм визначається закономірностями зростання організаційного ускладнення і зменшення специфічної адаптованості цих форм у міру зростання динамізму середовища, яке включає ринково-кон'юнктурні, економічні, соціальні, політичні фактори.

4. Перспективними формами господарювання в аграрному секторі, які істотним чином визначатимуть формування його ринкової організаційної структури, є корпоративні і кооперативні підприємства. Методологічною вимогою до створення корпоративних структур є наближення реального економічного змісту корпоративних відносин, що виникли в процесі реорганізації КСП, до стану максимальної відповідності їх первинної ринкової суті, тобто вдосконалення їх мотиваційного механізму. Головна відмінність корпоративних і кооперативних відносин полягає в об'єкті об'єднання: крім капіталу, в кооперативі є спільною участь в господарській діяльності, що впливає на механізм розподілу кооперативних доходів.

У процесі дисертаційного дослідження встановлено, що застосування економічного механізму кооперативних виплат більше відповідає суті обслуговуючої кооперації, ніж виробничої, що має бути відображено в Законі України “Про сільськогосподарську кооперацію”. Особлива організаційна гнучкість виробничого кооперативу і перспективне значення цієї форми господарювання для формування ринкової організаційної структури аграрного сектора зумовлена можливістю асоційованого членства, яке дозволяє формувати значний пайовий фонд при невеликій кількості засновників.

5. Ринкова організаційна структура аграрного сектора передбачає функціонування внутрішньогосподарських економічних відносин, які є формою проникнення ринкового середовища всередину підприємства. Встановлено, що ступінь розвитку внутрішньогосподарських відносин визначається необхідністю мінімізації трансакційних витрат господарської діяльності шляхом збалансування ієрархічного і ринкового типів економічної організації всередині підприємства. Функціонування внутрішньогосподарської кооперації передбачає встановлення пільг тим виробництвам, прибутковість яких визначено ринком на відносно низькому рівні з метою дотримання соціально-економічної справедливості в розвитку виробництва і розподілі доходів.

6. Дисертаційним дослідженням встановлено, що перехід до ринку в аграрній сфері закономірно супроводжується певними витратами виробничих і організаційних ресурсів, які вже не будуть необхідними на післяреформаційному етапі. Для післяреформаційного етапу розвитку аграрного сектора характерні такі особливості: еволюційність; економічна стабільність; переважно економічні (не правові) структуроутворюючі чинники; пасивна роль політичних факторів; сформований ринковий менталітет селян; переважання інтеграційних тенденцій організаційно-економічного розвитку; основне протиріччя розвитку – між стихійним і організованим типами ринкової координації.

7. Незважаючи на стратегічне значення фермерства як ринкової форми господарювання, воно відстає від інших категорій господарств за показниками обсягів і ефективності виробництва. Тому в дослідженні обгрунтовано два основоположні принципи функціонування цієї форми господарювання: державної підтримки і організаційного розвитку. Державна підтримка має орієнтуватися на досягнення балансу інтересів держави і фермерських господарств і включати, крім інших, інформаційні та політичні форми. Основними напрямами організаційного розвитку фермерства є орендні відносини, горизонтальна, вертикальна, формування професійних об'єднань.

8. У зв'язку з кризовим станом більшості сільськогосподарських підприємств закономірним етапом їх організаційно-економічного розвитку стає фінансове оздоровлення. Основними методичними принципами його можна вважати: конкретність, орієнтацію на результат, гнучкість, комплексність. Встановлено, що принциповими складовими організаційного механізму фінансового оздоровлення є аналіз поточного стану, встановлення конкретних цілей, планування та прогнозування, розробка заходів, реалізація заходів, контроль ефективності.

СПИСОК ПУБЛІКАЦІЙ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Городенко С.В., Федієнко П.М. Товарно-грошові відносини при внутрішньогосподарському розрахунку // Економіка АПК. – 1999. - №12. – С.27-29. (в т.ч. автора – теоретичний аналіз внутрішньогосподарських відносин).

2. Городенко С.В. Реформування сільськогосподарських підприємств на основі спільно-часткової власності // Економіка АПК. – 2000. - №1. – С.27-30

3. Городенко С.В., Федієнко П.М. Аграрні формування на шляху до ринкової економіки // Економіка АПК. – 2000. - №7. – С.11-15. (в т.ч. автора – питання розвитку форм господарювання та організаційного забезпечення аграрних перетворень).

4. Городенко С.В. Удосконалення економічного механізму господарювання на прикладі кооперативу “Відродження” Бородянського району Київської області / Проблеми економіки агропромислового комплексу і формування його кадрового потенціалу. – К.: ІАЕ, 2000. Т.1. – С.681-685.

5. Городенко С.В. Реорганізація аграрного сектора – втілення політики реформ // Науковий вісник Національного аграрного університету. – 2000. – Вип.35. – С.35-38.

6. Городенко С.В. Ефективність функціонування нових форм господарювання на прикладі акціонерного товариства “Обрій” Шишацького району Полтавської області // Проблеми ефективного функціонування АПК в умовах нових форм власності та господарювання. – К.: ІАЕ, 2001. Т.2. – С.524-526

АНОТАЦІЯ

Городенко С.В. Ринкова трансформація сільськогосподарських підприємств. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.06.01 – економіка підприємства і організація виробництва. Інститут аграрної економіки УААН, Київ, 2001.

В дисертації висвітлено теоретико-методологічні проблеми трансформації сільськогосподарських підприємств в умовах переходу до ринкових відносин. На основі системного підходу виявлено комплексний характер реформи, що реалізується на функціональному, структурному, хронологічному рівнях. Сформульовано закономірності формування ринкових структур в аграрній сфері. Обгрунтовано основні методологічні принципи дослідження процесу реформування.

Визначено особливості і перспективи розвитку кооперативів, корпоративних структур в аграрній сфері, фермерських господарств, розкрито сутність внутрішньогосподарських відносин на післяреформаційному етапі. Виявлено концептуальні ознаки післяреформаційного етапу розвитку агропромислового виробництва, напрями і принципи розвитку фермерських господарств, принципи і організаційний механізм фінансового оздоровлення сільськогосподарських підприємств.

Ключові слова: сільськогосподарський товаровиробник, трансформація, організаційна структура, новостворені агроформування, кооперація, фінансове оздоровлення.

АННОТАЦИЯ

Городенко С.В. Рыночная трансформация сельскохозяйственных предприятий. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.06.01 – экономика предприятия и организация производства, Киев, 2001.

В диссертации освещены теоретико-методологические проблемы трансформации сельскохозяйственных предприятий в условиях перехода к рыночным отношениям. На основе системного подхода выявлен комплексный характер реформы, который реализуется на функциональном, структурном, хронологическом уровнях. Сформулированы закономерности формирования рыночных структур в аграрной сфере. Обоснованы основные методологические принципы исследования процесса реформирования.

Определены особенности и перспективы развития кооперативов, корпоративных структур в аграрной сфере, фермерских хозяйств, раскрыта сущность внутрихозяйственных отношений на послереформационном этапе. Выявлены концептуальные признаки послереформационного этапа развития агропромышленного производства, направления и принципы развития фермерских хозяйств, принципы и организационный механизм финансового оздоровления сельскохозяйственных предприятий

Ключевые слова: сельскохозяйственный товаропроизводитель, трансформация, организационная структура, новосозданные агроформирования, кооперация, финансовое оздоровление

SUMMARY

Gorodenko S.V. Market transformation of agricultural enterprises. – Manuscript.

Thesis for a degree of candidate of economic sciences in specialty 08.06.01 – enterprise economics and production organization. Institute for agricultural economics of Ukrainian Academy of Agricultural Sciences, Kyiv, 2001.

The market transformation of agricultural enterprises has been defined in the research as the necessary process of restoring the mutual correspondence between the current organizational and socio-economic structure of agricultural sector and the system of socially–oriented market relations. The three basic components of transformation are: informational, organizational, socio-economic. Informational component includes the development of theoretical and methodological statements whereupon the concept of reformation is based. Organizational component is responsible for the practical realization of reform. Socio-economic component represents the actual result of the reform to be compared with the planned objectives.

It has been established that the methodology for determining the effectiveness of reform cannot be limited to measuring the economic and social effects only. It is necessary to introduce the concept of organizational efficiency of reform, whereby the opportunity costs of using the scarce resources for reorganizational purposes is implied. Agricultural business unit is considered organizationally efficient, if its resources are used for economic development or social services. Organizationally inefficient business would have to use the resource base to carry out organizational changes.

Therefore it is necessary to decompose the organizational evolution of agricultural sector into the necessary and supplementary stages. The necessary stage of organizational development is a priority issue in the current agricultural policy and implies the privatization of state and collective agricultural enterprises while the supplementary stage includes the further formation of organizational structure in Ukrainian agriculture, especially at the macro-level.

The conclusion has been made that the organizational efficiency of agricultural reform depends on the degree of correspondence between the range of structural alternatives possible within the current legislative base and the objective variety of business conditions. The optimal spectrum of structural alternatives should be determined taking into account the tendencies of increasing organizational complexity and decreasing flexibility in the course of emergence of new forms of entrepreneurial activity.

The corporate structures in agriculture have been formed mainly as a convenient way of organizational restructuring of state and collective enterprises. Therefore the original market essence of joint-stock relations has been lost to some extent because the market motives of this process were not as active as the motives of organizational convenience. It follows that the further evolution of corporate structure in Ukrainian agriculture requires the improvement of motivational foundations of corporate business by enabling the full realization of the economic mechanism of corporate relations.

An important feature of cooperative enterprise which makes it different from other entrepreneurial forms in agriculture, is patronage refund mechanism. Historically, patronage refunds have been a means of realizing the non-profit character of a cooperative. Taking into account that the production cooperatives are profit-oriented, we established that the economic meaning of patronage refunds in this type of cooperatives must be different. In production cooperatives, patronage refunds should be used as a form of land and property dividends.

It has been disclosed that the internal economic relations in agricultural enterprises are most fully realized only in conditions of market environment at the inter-enterprise level. However, some peculiarities of internal economic mechanism should be observed: 1) it is necessary to strike a balance between the market and hierarchical principles of economic adaptation; 2) it is neccesary to protect those internal businesses the natural profitability whereof has been set by the market mechanism as low because of technical reasons unrelated to the responsibility and quality of work of individuals concerned.

The essence of post-reformation period of the agricultural sector is conveyed by the following conceptual features. The nature of organizational change is evolutionary rather than revolutionary; economic development is stable instead of being depressed; organizational structure formation factors are economic rather than legal; independent (self-sufficient) logical status instead of instrumental status of the reform; basic organizational controversy – between spontaneous and hierarchical market order; dominance of integrative rather than disintegrative processes.

The principles of the further development of individual farming sector are: 1) support by the government; 2) organizational development. The directions of organizational development of individual farms include: 1) land and property leasing; 2) horizontal integration; 3) vertical integration; 4) formation of professional associations.

It has been established that the methodical principles of the financial normalization procedure for agricultural enterprises are: specificity; result orientation; flexibility; attainability; complexity. The principal components of the financial normalization organizational mechanism are: current state analysis; strategy development; strategy implementation; efficiency control.

Keywords: agricultural producer, transformation, organizational structure, newly created agricultural enterprises, cooperation, financial normalization.

Підписано до друку . Формат 60х84 1/16. Папір друк.

Обл.-вид. арк. 1. Ум. друк. арк. 1. Тираж 100 прим. Зам. №….

ДОД Інституту аграрної економіки УААН.

03127, м.Київ-127, вул. Героїв Оборони, 8.