Львівський національний університет імені Івана Франка

КІЧУРЧАК

Маріанна Василівна

УДК [330.101.542:334.72] (477)

РОЗВИТОК ПІДПРИЄМНИЦТВА У СФЕРІ МИСТЕЦТВА

В УМОВАХ РИНКОВОЇ ТРАНСФОРМАЦІЇ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ

Спеціальність 08.01.01 – економічна теорія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Львів - 2002

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі економіки України у Львівському національному університеті імені Івана Франка Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник доктор економічних наук, заслужений діяч науки і

техніки України, професор

Злупко Степан Миколайович,

Львівський національний університет імені Івана

Франка, завідувач кафедри економіки України

Офіційні опоненти доктор економічних наук, професор

Дзюбик Степан Данилович,

Українська академія державного

управління при Президентові України,

професор кафедри економічної теорії

кандидат економічних наук, доцент

Александров Микола Петрович,

Львівська академія мистецтв,

доцент кафедри гуманітарних наук

Провідна установа – Національний університет “Львівська політехніка” Міністерства освіти і науки України

Захист дисертації відбудеться 7 березня 2002 р. о 1330 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 35.051.01 у Львівському національному університеті імені Івана Франка (79008, Львів-8, пр. Свободи, 18, аудиторія 115).

З дисертацією можна ознайомитись у Науковій бібліотеці Львівського національного університету імені Івана Франка, м. Львів, вул. Драгоманова, 5.

Автореферат розісланий 5 лютого 2002 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради ________________________ Панчишин С.М.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми та ступінь розробленості проблеми. Командно-адміністративна система господарювання сприяла тому, що централізованість управління, монополізованість процесу створення, розподілу і споживання благ, втручання держави у механізми вільного ціноутворення виявили свою неспроможність гнучко реагувати на потреби споживачів, сформували колоніальний тип світогляду і психологію утриманства, а це, у свою чергу, ускладнює процеси ринкової трансформації економіки України.

Підприємництву в умовах переходу України до соціально-орієнтованої ринкової економіки надається важливе значення. Воно виконує такі функції: сприяє насиченню національного ринку різноманітними видами благ, формує проринкову ментальність населення, допомагає розв’язувати проблеми зайнятості, заохочує розвиток конкуренції та швидке реагування на зміни, що відбуваються в суспільстві. Вважається, що країни із розвиненою ринковою економікою належать до постіндустріальних, коли важливе значення надається інформації та послугам, масова продукція замінюється випуском уніфікованих та індивідуалізованих благ, які здатні задовольнити різноманітні споживчі потреби індивіда. Через це актуальним є і мистецький аспект. Підприєм-ницька діяльність у сфері мистецтва є необхідною складовою будь-якої національної економіки.

Необхідність реформування цього сектора економіки України зумовлює потребу в формуванні прошарку приватних власників, тому одним із джерел структурних трансформацій у сфері мистецтва, як і в економіці загалом, є становлення і розвиток підприємницької діяльності.

Різні аспекти підприємництва розглядаються у наукових працях вітчизняних та зарубіжних економістів. Теоретичні основи розуміння суті поняття “підприємництво” закладені відомими представниками наукових шкіл і напрямів: Р.Кантільон, Ж.Тюрго, А.Сміт, М.Балудянський, Ж.-Б.Сей, Дж. фон Тюнен, Дж.Ст.Міль, В.Зомбарт, К.Маркс, М.Туган-Барановський, Дж.Б.Кларк, А.Маршал, Й.Шумпетер, П.Семюелсон, Р.Хізрич та інші. Проблеми державної підтримки, фінансового та інформаційного забезпечення, аналіз макро- та мікросередовища, особливостей галузевого і регіонального підприємництва в перехідний період розглядалися у працях таких вчених, як З.Варналій, М.Долішній, С.Злупко, В.Мікловда, М.Козоріз, І.Разумнова, С.Реверчук та інших. Якщо загальнотеоретичні засади підприємництва є достатньо дослідженими, проаналізовано різноманітні аспекти його формування і розвитку в умовах ринкової трансформації економіки України, то для підприємництва у сфері мистецтва ці питання вимагають ретельного наукового аналізу. Підприємницька діяльність у сфері мистецтва розглядалася лише як складова частина загальних проблем підприємництва, що унеможливлювало врахування особливостей його функціонування. Питання відносин між мистецтвом і економікою розглядав Дж.Гелбрейт у контексті теорії нового індустріального суспільства. Окремі проблеми підприємництва у сфері мистецтва вже досліджували Д.Рікардо і М.Зібер як елементи системи їхніх фундаментальних досліджень. Аналіз наукових публікацій дозволяє стверджувати, що підприємництво у сфері мистецтва – це малодосліджена сфера української економічної науки.

Проблема підприємництва у сфері мистецтва вимагає особливої уваги щодо визначення основних понять, законів і принципів діяльності, практичних аспектів організації власної справи. Це зумовило вибір теми дисертації, її мету, основні завдання, об’єкт та методологію дослідження.

Мета і завдання дисертаційного дослідження. Метою дисертаційної роботи є з’ясування ролі і місця підприємництва, його особливостей та механізмів прояву у сфері мистецтва в Україні в умовах переходу до соціально-ринкової економіки.

Для досягнення цієї мети у дисертації поставлено такі завдання:

-

- простежити еволюцію поглядів на поняття “підприємництво” представників економічних шкіл і напрямків, запропонувати їх класифікацію;

- розглянути основні компоненти та особливості підприємництва у сфері мистецтва, механізми прояву та функціонування;

- проаналізувати інституційні та економічні чинники розвитку підприємництва у сфері мистецтва за допомогою системного та процесного підходів;

- виявити та систематизувати основні складові формування соціально-економічних умов розвитку підприємництва у сфері мистецтва в умовах ринкової трансформації;

- з’ясувати національні особливості і ступінь привабливості підприємництва для творчої молоді, оцінити світовий досвід стимулювання розвитку підприємницької діяльності у сфері мистецтва та виявити можливості його використання в економіці України;

- запропонувати практичні рекомендації та пропозиції щодо розвитку підприємництва у сфері мистецтва в Україні.

Об’єктом дослідження є сфера мистецтва вітчизняної економіки. Предметом дисертаційного дослідження відповідно до поставленої мети є особливості та закономірності розвитку підприємництва в умовах ринкової трансформації економіки України.

Теоретичну та методологічну основу дисертаційного дослідження становлять наукові теорії, концепції та принципи, що висвітлюють як загальні питання підприємництва, так і спеціальні, які стосуються проблем мистецтва. У роботі використані загальнонаукові та спеціальні методи дослідження: історичний метод, порівняльний та статистичний аналіз, системний та процесний підходи, соціологічне дослідження, методи економіко-математичного моделювання.

Статистичною та інформаційною базою дисертації стали офіційні матеріали Міністерства статистики України та дані Львівського обласного управління статистики, державні програми, законодавчі та нормативні акти Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Укази Президента України, праці українських та зарубіжних економістів, українські та зарубіжні періодичні видання, дані соціологічних досліджень та інші джерела.

Наукова новизна одержаних результатів. Унаслідок проведеного дослідження були отримані наступні нові науково обгрунтовані результати, які становлять особистий здобуток дисертанта і виносяться на захист:

-

- виявлено особливості та виокремлено етапи розвитку підприємництва у сфері мистецтва в умовах ринкових перетворень, з’ясовано механізми підприємницької діяльності та причини, які гальмують формування конкурентного середовища у цій сфері;

- проаналізовано об’єктивні та суб’єктивні передумови розвитку підприємництва у сфері мис-тецтва, визначено основні складові системи стимулювання підприємницької діяльності в Україні;

- для прогнозування потреб у послугах дизайнерів у вітчизняній економіці та привабливості вкладання коштів у мистецтво запропоновано використовувати такі показники – кількість дизайнерів на 1 млн. населення та ефективність інвестування у твори мистецтва;

- виявлено основні параметри, що характеризують підприємницьку діяльність у сфері мистецтва, запропоновано схему формування ринкових відносин у цій галузі господарювання із врахуванням особливостей функціонування національної економіки.

Теоретичне і практичне значення роботи полягає у поглибленні наукового аналізу підприємницької діяльності на прикладі сфери мистецтва в умовах ринкової трансформації економіки України. Проблеми, досліджені у дисертаційній роботі, доцільно використовувати у процесі викладання економічних дисциплін у вузах, зокрема при читанні курсів “Мікро-економіка”, “Економіка України”, “Історія економічних вчень” та “Підприємництво і маркетинг”, “Підприємництво і менеджмент” у вузах, що готують фахівців мистецьких спеціальностей.

Висновки та рекомендації, розроблені автором, можуть бути використані вищими державними органами влади та управління у процесі формування політики розвитку і підтримки підприємництва у сфері мистецтва.

Апробація результатів дисертації. Основні положення і висновки дисертації були викладені та одержали схвальні відгуки на Других міжнародних філософсько-культурологічних читаннях “Діалог культур: Україна у світовому контексті. Мистецтво і освіта” (Львів, 1998 р.), Одинадцятій науковій сесії Наукового товариства імені Шевченка (Львів, 2000 р.), Міжнародній науковій студентсько-аспірантській конференції “Економічна система України: європейський вибір” (Львів, 2000 р.), V Міжнародному конгресі українських економістів “Україна в ХХІ столітті: концепції та моделі економічного розвитку” (Львів, 2000 р.), Міжнародній науково-методичній конференції “Формування нової парадигми економічної освіти в Україні” (Львів, 2000 р.), науковій кон-ференції “Дух, наука, думка, воля поступу української економіки” (Львів, 2001 р.), всеукраїнській науково-методичній конференції “Формування нової парадигми економічної теорії в Україні” (Львів, 2001 р.), щорічних звітних наукових конференціях викладачів та аспірантів економічного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка (лютий 2000 і 2001 рр.).

Публікації. За темою дисертаційного дослідження автором опубліковано 13 наукових статей загальним обсягом 4,2 д.а., у тому числі 7 статей у фахових наукових виданнях, 1 – у збірнику наукових праць і 5 – у збірниках матеріалів наукових конференцій.

Структура і обсяг роботи. Дисертація складається із вступу, двох розділів, висновків та списку джерел (184 позиції). Основний зміст дисертації викладено на 162 сторінках машинописного тексту. Робота містить 13 таблиць, 12 рисунків і 4 додатки. Дисертація має таку структуру:

ВСТУП

Розділ 1. Теоретико-методологічні засади аналізу підприємництва у сфері мистецтва в перехідній економіці

1.1. Підприємництво як економічна категорія

1.2. Особливості підприємницької діяльності у сфері мистецтва

1.3. Інституційні та економічні чинники розвитку підприємництва у сфері мистецтва в перехідній економіці

1.4. Висновки до 1-го розділу

Розділ 2. Проблеми і напрямки розвитку підприємництва у сфері мистецтва в умовах формування ринкової економіки України

2.1. Формування соціально-економічних умов розвитку підприємництва у сфері мистецтва

2.2. Аналіз стану підприємницької діяльності у сфері мистецтва в Україні

2.3. Світовий досвід стимулювання розвитку підприємництва у сфері мистецтва та перспективи його використання у вітчизняній економіці

2.4. Висновки до 2-го розділу

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У вступі обгрунтовано актуальність теми дослідження, сформульовані його мета, завдання, наукова новизна та практичне значення.

У першому розділі – “Теоретико-методологічні засади аналізу підприємництва у сфері мистецтва в перехідній економіці” – розглянуті основні підходи до вивчення підприємницької діяльності у сфері мистецтва, принципи та інструментарій дослідження.

Сформувалося два основних критерії розуміння суті підприємництва, в основі яких є суб’єкт і об’єкт діяльності. Ці критерії взаємозв’язані, комплексно відображають сутність підприємництва. Згідно з першим критерієм визначальним чинником є індивід або група індивідів, які володіють особливими здібностями, за другим – певний тип господарювання, спричинений вмілим комбінуванням основних факторів виробництва. У сучасній економічній науці сформувалося два підходи до тлумачення понять “підприємництво” і “бізнес”. Одні економісти-теоретики вважають, що підприємництво і бізнес – це взаємозв’язані, але не еквівалентні поняття, інші вважають поняття “підприємництво” і “бізнес” синонімічними.

У дисертації відзначається необхідність розрізнення економічних категорій “підприємництво” і “бізнес” із врахуванням особливостей підприємницької діяльності у сфері мистецтва. В основі цього відокремлення лежить теорія Й.Шумпетера про інноваційні функції підприємництва як джерела динамічних змін в економічній системі, а також сучасні маркетингова та управлінська концепції. Тому підприємництво розглядається як самостійна, на власний ризик діяльність особи або групи осіб, в основі якої лежить творча природа людини, яка, використовуючи свої здібності, бере на себе ініціативу започаткування власної справи, несе весь тягар відповідальності, метою якої є задоволення особистих і суспільних потреб. Бізнес – це процес втілення підприємницьких ініціатив у життя, метою якого є отримання прибутку.

Автор розглядає еволюцію теорій підприємництва представниками провідних економічних шкіл і напрямів. З феноменом підприємництва суспільство знайоме від того часу, коли люди почали обмінюватися створеними благами, торгувати один з одним. Перше наукове визначення суті підприємництва належить меркантилісту Р.Кантільону. Подальша трансформація терміна “підприємництво” пов’язана із тлумаченням такої категорії, як капітал. Ж.Тюрго, А.Сміт, М.Балудянський, Ж.-Б.Сей, Дж.Ст.Міль, К.Маркс при розгляді підприємництва основну увагу приділяли категорії прибутку, що розчленовувався на певні складові, які характеризували деякий спосіб використання ресурсів. У дисертації зазначається, що для більшості дослідників того часу постаті підприємця і капіталіста ототожнювалися. Це спричинено тим, що індустріальне суспільство перебувало на початковому етапі свого становлення і особа, що започатковувала власну справу, була одночасно і власником капіталу, і підприємцем.

Починаючи від другої половини ХІХ ст., підприємництво стає окремою економічною категорією, що володіє функціями, не притаманними жодному іншому об’єктові. Теоретичному обгрунтуванню суті підприємництва сприяли дослідження таких економістів-теоретиків, як Дж.А.Гобсон, В.Зомбарт, Ф.Найт, Дж.Гелбрейт, М.Туган-Барановський, П.Самуельсон, П.Друкер та інші. Сучасна економічна думка розглядає підприємництво як багатофакторну модель, в основі якої є суб’єктивні та об’єктивні чинники започаткування і розвитку власної справи. До суб’єктивних чинників підприємництва зараховуємо ті, що зумовлюють процес підприємництва; визначають причини, які спонукають займатися підприємництвом: очікувані вигоди від цього, ступінь готовності особи, її ставлення до справи, тип особистості і спосіб життя. До об’єктивних чинників належать: вік, стать, сімейний стан, клімат, адміністративний поділ, професія, релігія, національність, рівень освіти і доходів тощо.

У дисертаційній роботі з’ясовано особливості підприємництва у сфері мистецтва. Автор показує, що при розгляді підприємницької діяльності у сфері мистецтва необхідно досліджувати як загальні риси, що характеризують процес зародження і розвитку власної справи загалом, так і особливі. До загальних ознак підприємництва як у сфері мистецтва, так і в економіці загалом, зараховуємо: здатність до новаторства та ініціативність; готовність до ризику та відповідальність за власну справу; правило “80/20”, згідно з яким 80 % продажів припадає на 20 % постійних споживачів; вміння пристосовуватися до умов мінливого зовнішнього середовища.

При розгляді підприємництва у сфері мистецтва виділяють два основних напрямки діяльності: образотворче (високе) і декоративно-ужиткове (комерційне) мистецтво. Комерційне мистецтво в сучасних умовах є складовим елементом маркетингової служби підприємства або його маркетингового середовища.

Підприємницьку діяльність у сфері високого мистецтва характеризує обмеженість та унікальність створюваних творів. Дисертант зазначає, що основою підприємництва у сфері високого мистецтва є створення і функціонування галерей, проведення тендерних торгів і філантропічна діяльність. Галерея – це місце, в якому відбуваються виставки мистецьких творів з метою їх продажу. До основних функцій галереї належать: залучення потенційних клієнтів до процесу придбання творів мистецтва, популяризація імені художника, створення його іміджу.

Далі проаналізовано привабливість аукціонів як засобу продажу мистецьких творів. Це зумовлено тим, що на початковому етапі тендеру визначається “відправна” ціна, а остаточна ціна встановлюється в момент здійснення угоди. Загалом виділяють три типи аукціонів: англійський, голландський та “навмання”. Механізм проведення аукціонів кожного типу опирається на дію законів попиту і пропозиції. Причому крива індивідуальної пропозиції на аукціонному ринку є абсолютно нееластичною. Причиною цього, на думку автора, є дія миттєвого ефекту і невзаємозамінність ресурсів. Крива індивідуального попиту на аукціонному ринку є еластичною, що спричинено приналежністю блага до предметів розкошу та кошти, які витрачаються на його придбання, займають значну частку бюджету споживача. Процес встановлення рівноважної ціни на аукціоні англійського типу (рис. 1) полягає в тому, що початкова ціна лоту (Р) є відносно невисокою. Створюється дисбаланс між попитом і пропозицією блага, тобто виникає

Рис. 1. Індивідуальні криві попиту і пропозиції на аукціонних ринках англійського типу

надлишковий попит або дефіцит пропозиції (Q1Q2). Завдяки конкуренції між покупцями відбувається скорочення надлишкового попиту і встановлюється рівноважна ціна (Р*).

Дисертант приходить до висновку, що споживчий попит на твори високого мистецтва залежить від часу, що пройшов від моменту їх створення: чим довшим є цей проміжок часу, тим більшою є кількість бажаючих придбати ці твори.

Ще однією особливістю підприємництва у сфері мистецтва є наголос на його інтелектуальній складовій. Необхідно передбачити можливості захисту від порушення прав на інтелектуальну власність. Зазначимо, що одним із виявів підприємництва у сфері мистецтва є філантропічна (неприбуткова) діяльність, заснована на пожертвуваннях. Філантропічне підприємництво здійснюється у вигляді меценатства окремих осіб, створення сімейних благодійних фондів загального призначення та спеціалізованих.

У дисертації визначено, що підприємництво у сфері мистецтва складається із таких етапів: пошук нової ідеї та її оцінка; авторська творчість; пошук необхідних ресурсів; втілення задуму в життя; управління створеним підприємством. Для стадій “втілення задуму в життя” та “управління створеним підприємством” процес впровадження підприємницьких ініціатив здійснюється таким чином: приватний підприємець, який займається створенням власних творів і самостійно, на власний розсуд реалізовує їх; юридична особа, діяльність якої виявляється через заснування галереї, відкриття магазину з продажу антикваріату, випуск продукції масового споживання; посередництво, що передбачає існування особи, яка б допомагала популяризації автора, зростанню попиту на його продукцію.

Загалом, підприємництво у сфері мистецтва – це діяльність малих форм господарювання. При характеристиці малого підприємництва у сфері мистецтва, на думку автора, доцільно використовувати комбінований підхід, для якого характерне застосування як кількісних (чисельність працюючих, річний обсяг продукції, річний обсяг товарообороту тощо), так і якісних (незалежний менеджмент, спадковість у межах сім’ї, обмежені можливості у доступі до капіталу тощо) показників.

Перший розділ завершується аналізом інституційних та економічних чинників, які впливають на розвиток підприємництва у сфері мистецтва в перехідній економіці. До них зараховуємо ті елементи середовища, які визначають загальні умови становлення підприємницької діяльності в Україні: існуюча законодавча база, політичний клімат, суспільна думка щодо існування прошарку приватних власників, державні та недержавні програми підтримки розвитку підприємництва, кредитно-фінансові відносини, макроекономічна ситуація в країні. На думку автора, при розгляді інституційних та економічних чинників розвитку підприємництва у сфері мистецтва доцільно використовувати системний і процесний підходи.

З точки зору системного підходу, підприємництво у сфері мистецтва необхідно розглядати як цілісну і самодостатню систему, яка є природньою, реальноіснуючою, динамічною, адаптивною, відкритою і складною. За своїм змістом вона – біосоціальна, гетерогенна і поліфункціональна. Взаємодія підприємництва у сфері мистецтва із зовнішнім середовищем представлена схемою (рис.2).

Входи “Чорна скринька” Виходи

Зворотня реакція

Рис 2. Підприємництво у сфері мистецтва як відкрита система

При аналізі інституційних та економічних чинників розвитку підприємництва у сфері мистецтва необхідно виділяти дві групи чинників. До першої групи зарахуємо ті чинники, які формують загальне середовище підприємницької діяльності: стабілізація і вдосконалення законодавчої бази; упорядкування податкової бази, процедури перевірки діяльності підприємств; покращення системи реєстрації і ліцензування підприємств; доступність та легкість одержання кредитів, помірні проценти; загальна макроекономічна стабілізація економіки. Друга група чинників – це все те, що належить до організації діяльності на місцях: формування внутрішнього клімату на підприємстві і відповідних мотиваційних механізмів; налагодження ефективних взаємозв’язків із постачальниками і створення оптимальної структури збуту; політика сприяння в одержанні приміщень, устаткування; способи формування фондів підприємства.

У другому розділі дисертації – “Проблеми і напрямки розвитку підприємництва у сфері мистецтва в умовах формування ринкової економіки України” – розглянуто формування соціально-економічних умов розвитку власної справи у сфері мистецтва, проаналізовано стан підприємницької діяльності в Україні, світовий досвід стимулювання підприємництва і визначено схему формування ринкових відносин у сфері мистецтва.

У дисертаційній роботі проаналізовано соціально-економічні умови формування підприємництва у сфері мистецтва. Важливими для визначення соціально-економічного середовища розвитку підприємництва у сфері мистецтва в Україні є розгляд бюджетного забезпечення, аналіз динаміки реформування відносин власності, динаміки зміни розміру і форми оплати праці, захисту прав інтелектуальної власності, системи підготовки фахівців із даного напрямку діяльності.

Автор зазначає, що протягом 1991-2001 рр. сформувалася стала тенденція до скорочення питомої ваги бюджетних видатків для забезпечення потреб сфери мистецтва. Причину цього слід вбачати у процесі реформування системи бюджетотворення і трансформації господарських відносин в економіці України, що призводить до зміни структури бюджетного забезпечення. Крім обов’язкової державної підтримки сфери мистецтва в сучасних умовах, необхідно забезпечити дію ринкового механізму господарювання. Рушійною силою підприємницької активності є приватні інтереси людини, яка започатковує власну справу.

Показано, що до 1998 р. процесами реструктуризації відносин власності було знехтувано. Причиною цього, на думку дисертанта, є нехтування індивідуальними особливостями об’єкта, що приватизується, та його незарахування до окремої групи. Від 1998 р. вже у державних програмах приватизації об’єкти соціально-культурної сфери виділяють в окрему групу (Ж). Можна стверджувати, що приватизаційні процеси у сфері мистецтва перебувають на початковій стадії, наслідком чого є гальмування підприємницької активності.

Аналіз структури зайнятості у сфері мистецтва за формами власності виявив, що державна власність все ще залишається домінуючою. Уповільнена динаміка зміни структури працюючих у сфері мистецтва за формами власності спричинена недостатньо швидкими темпами приватизації, приналежністю об’єктів гуманітарної сфери до національної спадщини, несформованістю інституцій приватної філантропії, небажанням легалізації необліковуваних доходів. Для стимулювання розвитку підприємництва у сфері мистецтва, на відміну від інших галузей української економіки, не було задіяно достатньо мотиваційних чинників. Можна стверджувати, що у недержавному секторі сфери мистецтва не простежується чітка залежність між величиною доходів і результатами праці.

Для формування сприятливих соціально-економічних умов розвитку підприємництва у сфері мистецтва важливим є існування системи захисту прав на інтелектуальну власність. Протягом 1991-1995 рр. в Україні було сформовано законодавчу базу, що відповідає міжнародним стандартам. Проте до цього часу залишаються неврегульованими питання щодо виплат роялті авторам мистецьких творів.

У дисертації доведено, що для ефективного функціонування підприємництва у сфері мистецтва необхідна підготовка спеціалістів, які би одночасно володіли як економічними знаннями, так знаннями з обраного мистецького фаху. Автором виявлено тенденцію, яка показує, що досвід з управління, ринкознавства, основ підприємницької діяльності у сфері мистецтва набувається стихійним способом через систему спроб і помилок.

Для аналізу макроекономічної ситуації, що склалася в Україні у сфері мистецтва, необхідно використовувати показник кількості дизайнерів на 1 млн. населення. Його обраховуємо, використовуючи наступне співвідношення:

П диз = Ч диз / Ч нас,

де Пдиз – показник кількості дизайнерів, чол. на 1 млн. населення країни;

Чдиз – загальна чисельність дизайнерів у країні, чол.;

Чнас – загальна чисельність населення країни, млн. чол.

Розрахований показник кількості дизайнерів в Україні показав, що на 1 млн. населення припадає 16 дизайнерів, у той час як у США – 684 дизайнери відповідно. В українській економіці незначна питома вага товарів народного споживання у ВВП (у 2000 р. – 18,1 %) і нестача дизайнерів позначаються на конкурентоспроможності продукції як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках, що призводить до надання переваги у споживанні зарубіжним товарам.

У дисертації зазначається, що для розвитку підприємництва у сфері мистецтва необхідно вирішити такі завдання: 1) продовжувати структурну перебудову економіки України і процес реструктуризації відносин власності, формування на цій основі ефективних мотиваційних чинників, що допоможе творчим особистостям краще адаптуватися до ринкового середовища, стати відповідальним власником; 2) забезпечити підготовку спеціалістів з даної галузі, які б володіли сучасними технологіями маркетингу і менеджменту; 3) розбудувати мережу посеред-ницьких фірм, які б надавали різноманітні послуги із даного виду діяльності; 4) закріпити у свідомості підприємців потребу використовувати поряд із ціновими і нецінові методи конкуренції.

Автор зазначає, що становлення і розвиток малих підприємств у сфері мистецтва є першодже-релом зрушень у цій ділянці господарської активності. Це створить основу для інтеграції підприєм-ництва у сфері мистецтва в інші галузі діяльності, сприятиме формуванню відповідального власника і розвиткові ініціативності. Емпіричний аналіз виявив, що у сфері мистецтва протягом 1991-1998 рр. спостерігалося зростання кількості малих підприємств. Проте темпи їх зростання у сфері мистецтва були нижчими, ніж в економіці загалом. Таке відставання, на думку автора, спричи-нене тим, що у сфері мистецтва практично були відсутні важелі стимулювання розвитку підприєм-ництва, знехтувано його специфікою, невраховано у законодавчих актах особливостей господарювання.

У дисертації зазначається, що на початковому етапі реформ, коли була проголошена свобода підприємництва і ухвалені базові законодавчі акти у цій сфері, люди при започаткуванні власної справи керувалися прагненням реалізувати свої сили та одержувати більшу, ніж в державному секторі, винагороду за свою працю. Привабливість підприємницької діяльності полягала і в тому, що цей сектор господарювання більш гнучко реагував на інфляційні процеси, ніж державний. Проте несприятливе середовище для ведення власної справи як у сфері мистецтва, так і в економіці загалом, призвело до спаду активності у підприємницькій діяльності.

Оскільки проблеми підприємництва у мистецькій сфері є малодослідженими в українській економічній науці, то це спонукало до проведення соціологічного дослідження. Це дало можливість зробити такі узагальнення: 1) три чверті молодих митців вважають, що необхідно започатковувати власну справу, але при цьому вони наражаються на певні перешкоди; 2) загалом розбудова відносин приватної власності сприймається переважною частиною опитаних як процес вкрай необхідний і безальтернативний; 3) небажання значної кількості респондентів чесно сплачувати податки державі спричинене, насамперед, існуючою в Україні вкрай заплутаною і складною податковою системою. Першочерговим завданням повинне стати подальше рефор-мування податкової системи; 4) зважаючи на зацікавлення більшості респондентів пройти додат-кову підготовку і здобути потрібні для підприємницької діяльності знання і навички, необхідно розробити комплекс заходів, який допоміг би усунути “інформаційний голод” мистецької молоді.

У дисертації відзначається, що для прогнозування майбутньої ціни творів мистецтва можна використовувати модель ефективності інвестування у твори мистецтва, яка визначається із такого співвідношення:

де S – ціна твору мистецтва на кінець періоду;

Р – початкова ціна твору мистецтва;

i – річна відсоткова ставка;

n – кількість років, що пройшли з дня продажу.

На основі даної моделі було обраховано теперішню ціну двох картин. При визначенні їхньої ціни у 2000 р. розглядали три типи прогнозів: песимістичний, найбільш імовірний, оптимістичний. Розрахунковий період становить 12 років (від 1988 по 2000 рр.). Будемо мати такий результат (табл. 1).

Таблиця 1

Прогноз теперішньої ринкової ціни творів мистецтва, млн. дол.

Назва твору, автор | Попередні припущення,

Песимістичне (іпес=5 %) | Найбільш імовірне

(іімов=7 %) | Оптимістичне

(іопт=9 %)

“Акробат і арлекин”, П.Пікассо | 66,4 | 83,3 | 104,0

“Соняшники”, В. ван Гог | 71,8 | 90,1 | 112,5

Автор сформулював загальну концепцію розвитку сфери мистецтва в умовах ринкової трансформації економіки України. Можна визначити два напрямки функціонування мистецької сфери: державне забезпечення та безпосередня підприємницька діяльність.

Державне забезпечення даної галузі господарювання полягає у розробленні ефективної політики бюджетотворення. З державного бюджету виділяються кошти на заробітну плату працівникам і стипендії студентам, стипендії молодим науковцям та видатним діячам культури і мистецтва, кошти на утримання музейних установ, творчих спілок тощо.

На державному рівні (макрозадачі) необхідно реалізувати низку задач: створення сприятливого клімату для розвитку мистецького підприємництва, що декларується у загальнонаціональних і регіональних програмах розвитку підприємницької діяльності; забезпечення макроекономічної та політичної стабільності; формування правового поля, адаптованого до сучасних реалій галузевої діяльності, умов для розвитку ринкової конкуренції.

Реалізація даної стратегії можлива через систему відповідних законодавчих актів, що регулюють діяльність у мистецькій галузі, затвердження національної програми підтримки мистецтва (до цього часу є лише проект законодавства “Про культуру в Україні”), проведення реструктуризації відносин власності у даній сфері, підвищення рівня якості життя населення.

Розвиток підприємництва у сфері мистецтва повинен відбуватися у декількох напрямках: 1) розбудова структури філантропічного підприємництва через систему спеціалізованих благодійних фондів і меценатство окремих осіб; 2) створення мережі комерційних установ у сфері мистецтва, які б постачали ринок як продукцію, що володіє унікальними властивостями, так і масову. Забезпечити зростання кількості місць продажу мистецьких виробів (ярмарки, галереї, фестивалі, магазини тощо); 3) запровадження системи навчальних центрів для творчих особистостей тощо. Тому підприємництво у сфері мистецтва має стати джерелом формування нових ідей, надання різноманітних послуг і впровадження інновацій у даній сфері господарювання через подолання психології утриманства і забезпечення сприятливих соціально-економічних умов.

Для України розвиток мистецької галузі можна представити у вигляді наступної моделі (рис. 3). Важливим аспектом для ефективного розвитку підприємницької активності у мистецькій галузі

Рис. 3. Схема розвитку мистецької галузі в Україні за джерелами фінансування

України є освітня діяльність. Надання послуг із навчання основам ведення власної справи може відбуватися як на державному, так і на приватному рівнях. У межах державної програми розвитку підприємництва передбачено, що при підготовці фахівців у системі вищої освіти України у навчальних планах вузів є цикл дисциплін, спрямованих на вивчення курсу підприємницької діяльності. Проте у сфері мистецтва, крім таких заходів, необхідним є відкриття спеціальностей, які б готували відповідних фахівців із підприємництва. Недержавна підготовка до започаткування власної справи грунтується на діяльності різноманітних типів підготовчих курсів, що діють при фондах підтримки розвитку підприємництва, у системі бізнес-інкубаторів, при приватних навчальних закладах тощо.

Підприємництво у сфері мистецтва перебуває у стані формування. На цьому початковому етапі необхідно зосередити увагу на реалізації державної політики сприяння розвиткові конкуренції та ринкових відносин як у мистецтві, так і в економіці загалом. Така політика повинна проводитися на загальнонаціональному та регіональному рівнях.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми, що виявляється в викладенні напрямів розвитку підприємницької діяльності у сфері мистецтва в Україні з метою формування ринкових відносин у цій галузі господарювання. Це дозволяє зробити такі основні висновки:

1.

2.

3.

4.

5.

6.

7.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1.

2.

3.

4.

5.

6.

7.

8.

9.

10.

11.

12.