ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМ. В.Н. КАРАЗІНА

ЛЕВКОВЕЦЬ ОЛЕНА МИКОЛАЇВНА

УДК 338. 242.4:339.187.6

ЕКОНОМІКО-ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МЕХАНІЗМ

ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ЛІЗИНГУ

Спеціальність 08.02.03 – “Організація

управління, планування і регулювання

економікою”

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового

ступеня кандидата економічних наук

Харків – 2001

Дисертація є рукописом

Робота виконана в Харківському національному університеті ім. В.Н. Каразіна

Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор Бабич Володимир Петрович, Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна Міністерства освіти і науки України, завідувач кафедри економіки та менеджменту

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор Перерва Петро Григорович, Національний технічний університет “Харківський політехнічний інститут” Міністерства освіти і науки України, декан економічного факультету

кандидат економічних наук Петренко Юрій Олегович, Харківська обласна державна адміністрація, Управління економіки, начальник відділу аналізу та прогнозів розвитку промисловості

Провідна установа Харківський державний економічний університет

Міністерства освіти і науки України, кафедра менеджменту

Захист відбудеться “5” жовтня 2001 р. о 13-00годині на засіданні спеціалізованої вченої ради, Д 64.051.05 Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна за адресою:

61077, м. Харків, пл. Свободи, 4, ауд. V-67

З дисертацією можна ознайомитись у Центральній науковій бібліотеці Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна за адресою: 61077, м. Харків, пл. Свободи, 4.

Автореферат розісланий “5” вересня 2001 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради В.Ф.Пуртов

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Кризові явища, що є характерними для економіки України періоду глибоких соціально-економічних перетворень, значною мірою пов'язані з проявом тенденцій глибокої деградації виробничої системи держави. Їх подолання, успіх ринкових реформ потребують значних фінансових і матеріальних ресурсів, активізації інвестиційної діяльності. Високий ступінь морального і фізичного зносу основних виробничих фондів промисловості з одного боку, і наявний дефіцит капіталовкладень, брак інших інвестицій для цих цілей – з другого надали особливої економічної доцільності використанню інституту лізингу, спроможного значно пожвавити процес оновлення виробництва та інтеграції економіки України у структуру світового ринку.

Сьогодні в Україні лише формується ринок лізингових послуг, поширюється зацікавленість щодо вивчення особливостей цього процесу, що проявилось у зростанні кількості публікацій, монографій, дисертаційних досліджень, присвячених лізинговій тематиці. Значний вклад у розробку питань теорії лізингу, методології його розвитку, формування відповідної інфраструктури, підходів щодо визначення ефективності лізингової операції з точки зору її учасників, питань правового забезпечення лізингу внесли закордонні і вітчизняні вчені В. Газман, В. Горемикін, Л. Прилуцький, Є. Кабатова, Є. Чекмарьова, А. Смирнов, Є. Францева, В. Хойєр, Н. Внукова, Н. Селюченко, А. Загородній, Г. Холодний, М. Селехман, Ю. Сосюрко, О. Квас та ін. Вивчення опублікованих праць показало, що в силу високої новизни проблеми ступінь опрацьованості лізингової тематики, особливо у вітчизняних дослідженнях, поки що невисокий. Проблема досліджується в основному на мікрорівні, до того ж її вивчення ускладнюється відсутністю офіційної статистичної інформації щодо лізингу, та відносно невеликою практикою застосування останнього в Україні. Жодним із дослідників до сих пір не була піднята та не вивчалась проблема ролі і значення державного впливу на процес становлення і розвитку лізингового бізнесу – в тому числі, в умовах перехідної економіки. Між тім, саме держава формує загальну політику і визначає напрямки розвитку даного процесу. На сьогодні залишаються невизначеними основні складові механізму державного регулювання лізингу, особливості їх взаємодії та наслідки функціонування для лізингового бізнесу. Актуальність і висока ступінь новизни проблеми зумовили необхідність проведення даного дослідження і визначили тему дисертаційної роботи.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Наукові результати і теоретичні положення дослідження є складовою частиною тематичного плану кафедри економіки та менеджменту ХНУ ім. В.Н. Каразіна, тема “Державне регулювання ринкових відносин України”, а також НДР 11-21-99 “Розробка методологічних підходів трансформації системи і соціально-економічних відносин в Україні” (номер державної реєстрації 0199U004423).

Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є теоретичне обгрунтування і розробка підходів щодо формування механізму державного регулювання лізингових відносин, розробка практичних рекомендацій щодо використання його конкретних методів і інструментів на прикладі формування економіко-організаційного механізму держагролізингу для забезпечення стійкого підвищення ефективності застосування лізингу в умовах перехідної економіки.

Для досягнення поставленої мети в роботі були вирішені такі задачі:

·

· проаналізовано особливості вітчизняного ринку лізингових послуг і економіко-організаційні умови його формування;

· досліджено взаємозв'язок між розвитком лізингу і державним регулюванням економіки;

· розроблено методологію дослідження і теоретичні основи економіко-організаційного механізму державного регулювання лізингу (ДРЛ);

· комплексно проаналізовано основні складові механізму ДРЛ, які реально функціонують в Україні і розроблено пропозиції щодо напрямків вдосконалення механізму;

· сформовано модель економіко-організаційного механізму держагролізингу і детально проаналізовано її функціонування;

· обгрунтовано напрямки реформування механізму держагролізингу;

· розроблено методичні підходи щодо розрахунків лізингових платежів з урахуванням умов держагролізингу.

Предметом дослідження став механізм державного регулювання лізингу в умовах перехідної економіки, об'єктом – лізингові відносини.

Теоретичною основою роботи є діалектичний метод пізнання взаємопов'язаних і взаємообумовлених процесів, методологічною та інформаційною – законодавчі і нормативні акти України, інших держав; наукові праці вітчизняних і закордонних вчених по лізинговій тематиці, а також по проблемам державного регулювання інвестицій, питанням АПК, сфері інвестиційного менеджменту; матеріали періодичної печаті, статистичної звітності, дані ДЛП “Украгролізинг”, асоціації “Укрлізинг”, Харківської регіональної лізингової компанії, ТОВ “Обрагролізинг” (Харків), ФЛД банку “Україна”, Харківського обласного управління АПК.

Вирішення поставлених у дисертаційному дослідженні задач здійснювалось із застосуванням методів аналогів, логічного моделювання (дослідження взаємозв'язку між розвитком лізингу і державним регулюванням економіки, розробка методології дослідження механізму ДРЛ, методики розрахунку лізингових платежів), системного аналізу і синтезу (дослідження складових механізму ДРЛ, формування моделі механізму держагролізингу, моделювання взаємодії учасників агролізингу, розробка методики розрахунку агролізингових платежів), економіко-статистичних (аналіз особливостей формування механізму держагролізингу, особливостей лізингу в Україні), для аргументації окремих положень – методу експертних оцінок (оптимізація заходів держпідтримки лізингу, оцінка стану лізингу в Україні).

Наукова новизна одержаних результатів. Основні результати дослідження, що характеризуються науковою новизною, полягають в наступному:

1. Уточнено поняття лізингу як системи відносин і запропоновано класифікацію лізингу лише на два види (фінансовий і оперативній), обгрунтовано доцільність вважання саме фінансового лізингу новим методом фінансування капіталовкладень, уточнено його макроекономічні функції.

2. Обгрунтовано висновок щодо діалектичного взаємозв'язку між функціонуванням лізингу як інструмента інвестиційної політики держави та регулюючим впливом останньої.

3. Запропоновано методологічний підхід до вивчення механізму державного регулювання лізингу (ДРЛ), що базується на розгляді лізингу як вида інвестиційної діяльності.

4. Вперше встановлено, що науково обгрунтований підхід до формування механізму ДРЛ має за основу системне тлумачення сутності лізингу як економічної категорії і комплексний підхід до розробки системи заходів державного регулювання. Виявлено, що в Україні ДРЛ грунтується на поділі лізингової угоди на базові види угод і не враховує специфіку їх взаємозв'язків, що обумовлює негативні наслідки регулюючого впливу держави для розвитку лізингу.

5. Визначено, що податкова, фінансово-кредитна і правова складові механізму ДРЛ є основними, які оказують значний вплив на темпи і напрямки розвитку лізингу.

6. Вперше визначено критерії пільгового і нейтрального оподаткування лізингового бізнесу щодо діючої в Україні податкової системи.

7. Запропоновано підходи до оптимізації держпідтримки лізингу, які враховують етапність його розвитку і мають в основі мінімізацію та забезпечення цільової спрямованості пільг.

8. Обгрунтовано доцільність впровадження фінансових нормативів для лізингових компаній з метою забезпечення їхньої ліквідності і сприяння якості лізингових послуг.

9. На підставі комплексного аналізу механізму держагролізингу 1997-2000 рр. виявлено причини неефективності його функціонування, які мають основою відсутність зацікавленості учасників в ефективної взаємодії.

10. Запропоновано концептуальні напрямки моделювання взаємовідносин учасників агролізингу, які передбачають зміни на всіх рівнях механізму і враховують особливості аграрного виробництва, потребу в диверсифікації ризиків, в стимулюванні якісної взаємодії учасників. На базі концепції розроблено методику розрахунків агролізингових платежів стосовно умов держагролізингу.

Практичне значення отриманих результатів. Наукове використання отриманих результатів має значення для аналізу державної політики щодо лізингу в Україні у порівнянні з іншими країнами, вивчення механізму ДРЛ як єдиної системи взаємопов'язаних елементів і ланок, аналізу причин повільного розвитку лізингу в Україні. Практичне значення отриманих результатів полягає у вирішенні низки проблем, які пов'язані з удосконаленням механізму ДРЛ в умовах перехідної економіки. Впровадження запропонованих розробок дозволяє створити умови для виконання лізингом його макроекономічних функцій; ввести в дію резерви якісного вдосконалення державного регулювання лізингу взагалі і агролізингу – зокрема, прогнозувати наслідки регулюючого впливу держави на розвиток лізингу, сприяючи таким чином прискоренню процесів оновлення національного виробництва і нормальному функціонуванню і розвитку вітчизняної економіки в цілому, а також ефективно використовувати вже існуючі практичні наробітки в АПК.

Результати дослідження впроваджено в навчальний процес при викладені спецкурсів в Харківському Національному університеті ім. В.Н. Каразіна “Проблеми господарчого механізму”, “Державна промислова політика”, “Новий механізм зовнішньоекономічної діяльності”.

Апробація результатів дисертації. Основні наукові положення і практичні результати дисертації доповідались та обговорювались на міжнародних науково-практичних конференціях “Проблеми стабілізації та економічного розвитку” (Харків, квітень 1998 р.), “Дослідження і оптимізація економічних процесів (Оптимум – 2000)” (Харків, грудень 2000 р.), українській науково-практичній конференції “Методологія і методика наукових досліджень реструктуризації промисловості України” (Харків, червень 2000 р.).

Теоретичні і практичні рекомендації, отримані в процесі досліджень, використано Міністерством промислової політики України при розробці програм розвитку машинобудівної галузі, реформування механізму держагролізингу.

Публікації. Результати дослідження опубліковано у 8 моностаттях загальним обсягом 2,56 д.а., 7 з яких обсягом 2,14 д.а. опубліковано в фахових виданнях; з них 2 є тезами до науково-практичних конференцій.

Особистий внесок здобувача. Всі результати отримані автором особисто.

Структура і обсяг дисертаційної роботи. Дисертація складається з вступу, трьох розділів, висновків, 22 додатків на 33 сторінках та бібліографії використаної літератури. Основний текст дисертації викладено на 192 сторінках машинописного тексту, містить 21 таблицю, 13 рисунків. У списку використаної літератури 254 назви.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обгрунтовано актуальність теми дисертації, сформульовано мету і задачі дослідження, його предмет, об'єкт, практичне значення і наукову новизну результатів та рекомендацій.

У першому розділі – “Методологічні засади системного регулювання лізингу” – розглянуто теоретичні засади дослідження. Проведено аналіз проблем економічної сутності лізингу, його класифікації і макроекономічних функцій, аналіз особливостей становлення лізингу в Україні, досліджено взаємозв'язок лізингу і державного регулювання економіки. Розроблено поняття і методологію дослідження механізму ДРЛ.

На сьогодні існує цілий ряд варіантів трактовок лізингу – як методу кредитування придбання машин і обладнання, як різновиду довгострокової оренди, як завуальованого засобу купівлі-продажу засобів виробництва, що схожий з продажем в розстрочку. Теоретичний аналіз показав, що під лізингом слід розуміти систему економіко-правових відносин, що виникають в зв'язку з придбанням у власність майна та подальшою його здачею у тимчасове володіння і користування за визначену платню. Саме і тільки з позиції системних взаємовідносин слід розглядати сутність лізингу як економічної категорії і розробляти підходи до державного регулювання цього виду діяльності.

В економічній літературі не існує чіткої класифікації видів і форм лізингових відносин: межі не завжди визначаються, припускається змішання понять. Тому в роботі запропоновано підхід до класифікації лізингу, згідно з яким слід розрізняти лише два види лізингу – фінансовий і оперативний – і розмаїття його форм як сталих моделей контрактів. Підхід аргументований аналізом світової практики становлення, розвитку і особливостей застосування лізингу, економічною сутністю останнього, а також філософським тлумаченням категорій “вид” і “форма”. Порівняльний аналіз фінансового, оперативного лізингу і оренди дозволив стверджувати, що самостійним правовим інститутом, інструментом довготермінового кредитування, новою формою інвестування в машини і обладнання поперед усім є фінансовий лізинг.

На підставі узагальнення світового досвіду з урахуванням особливостей вітчизняної економіки деталізовано макроекономічні функції лізингу і зроблено висновок про доцільність використання останнього в якості ефективного і дієвого інструменту регулювання економіки. Аналіз виявив велику потенційну ємність ринку для лізингу в Україні і одночасну відсутність умов для виконання останнім своїх макроекономічних функцій. Порівняння показників, що характеризують стан лізингу в Україні, Росії, у світі виявило індивідуальність галузевої структури лізингу в Україні, що не дозволяє прогнозувати розвиток вітчизняного лізингу на підставі сучасних світових тенденцій, як це сьогодні пропонується деякими науковцями. Так, у структурі споживачів лізингових послуг в Україні в 1997 р. переважало сільське господарство – 48%, тоді як у Росії цей показник складав 25%, у світі – лише до 2-3%. В той же час, наприклад, легкові автомобілі і комп'ютерна техніка, питома вага яких у світовому лізинговому обігові складала відповідно до 37% і до 15%, в Україні в 1997 р. була: легкові автомобілі – 0,06%, комп'ютери – 0,1% і т.д. Встановлено, що особливістю початкового етапу становлення лізингових відносин в Україні є висока питома вага державного лізингу.

Встановлено, що процес розвитку лізингу і державний регулюючий вплив знаходяться у діалектичному взаємозв'язку. Лізинг може бути використаний як інструмент, що забезпечує реалізацію багатьох задач державного регулювання економіки, але на його становлення і розвиток визначающий вплив – прямо чи посередньо – оказують міри державного регулювання. Останнє доводиться шляхом групування факторів, що формують попит і пропозицію лізингових послуг щодо умов перехідної економіки.

Лізинг можна розглядати як різновид інвестиційної діяльності, тому в роботі запропоновано за методологічну основу дослідження механізму ДРЛ вважати існуючий механізм державного регулювання інвестиційної діяльності.

Під державним регулюванням лізингу у вітчизняних умовах автор розуміє розробку і реалізацію комплексних заходів щодо впорядкування, контролю, попередження порушень в цій сфері – з одного боку, і щодо створення системи економічних стимулів для всіх учасників з метою підвищення ефективності функціонування ринку лізингових послуг і створення умов для виконання лізингом його макроекономічних функцій – з другого. Механізм ДРЛ представлений у вигляді схеми (рис. 1)

Рис. 1 Система механізму державного регулювання лізингу

Узагальнення існуючих теоретичних розробок дозволило під економіко-організаційним механізмом розуміти систему економічних, правових, управлінських дій, яка здатна комплексно впливати і засновати визначений порядок здійснення конкретної діяльності (ДРЛ) в цілому і порядок протікання окремих процесів, що призводить до досягнення очікуваних результатів. Ефективність функціонування механізму ДРЛ визначається на підставі вихідних факторів, якими в роботі запропоновано вважати досягнення мети ДРЛ.

Встановлено, що рушійна сила механізму значною мірою формується через взаємодію складових елементів, чий сукупний вплив визначає економічні результати діяльності. Кожен з елементів, в свою чергу, формується із складових ланок, сукупний вплив яких складає рушійну силу елементу. Таким чином, для формування раціональної державної політики у сфері лізингу першочергову увагу має бути приділено оцінці впливу ланок на економічну ефективність діяльності, для чого доцільно провести аналіз такого впливу і встановити міру його дії (дослідити “зворотній зв'язок”), і при необхідності – здійснити коректування відповідних рішень. Елементи впливу з боку держави представлені в схемі (рис. 2)

У другому розділі – “Дослідження основних складових механізму державного регулювання системи лізингу в Україні” – проаналізовано особливості і основні результати застосування інструментів ДРЛ для з'ясування їх відповідності меті і принципам механізму, що досліджується. Розроблено підходи щодо оптимізації державної підтримки лізингу.

Податкова, фінансово-кредитна і правова складові механізму ДРЛ є основними, що оказують значний вплив на темпи і напрямки розвитку лізингу.

Встановлено, що податкове регулювання лізингу в умовах складної економічної ситуації в країні має стимулювати цей вид діяльності. В залежності від застосування юридичного або економічного підходу розрізняються критерії “нейтрального” оподаткування, в зв'язку з чим основною задачею є коректне визначення доходу лізингодавця. При економічному підході відшкодування основної суми до доходу лізингодавця не включається, тоді як при юридичному доходом є весь лізинговий платіж. Аналіз дозволив виявити, що в Україні застосовується економічний підхід до оподаткування фінансового лізингу, а у відношенні ПДВ здійснено спробу впровадження пільгового режиму. Однак неврахування специфіки лізингових відносин в податковому законодавстві обумовлює той факт, що угода дробиться на базові з подальшим оподаткуванням кожної окремо, що призводить до багатократного оподаткування (особливо при міжнародному лізингу) і значно понижує привабливість лізингу. Так, встановлено, що на практиці реально дохід лізингодавця в податкових цілях визначається часто згідно з критеріями юридичного підходу, а внаслідок неповернення лізингодавцеві ПДВ, що був сплачений при купівлі об'єкта лізингу, майже нівелюється дія пільги по ПДВ при сплаті лізингових платежів.

В роботі обгрунтовано і підтверджено розрахунками висновок про доцільність розповсюдження при фінансовому лізингу застосування прискореної амортизації, що нараховується в податкових цілях, на другу групу основних фондів.

Наголошено, що лізинг не є джерелом фінансування, як це помилково визначається деякими науковцями, це лише форма, метод фінансування. На підставі розгляду особливостей механізму фінансування лізингових угод показано залежність стану лізингового ринку від процесів, що відбуваються на грошовому ринку, який, в свою чергу, є об'єктом державного регулювання.

Встановлено, що в Україні кредитне регулювання слугує основним інструментом підтримки лізингу і підпорядковано концепції державних пріоритетів, але внаслідок відсутності чіткої термінологічної бази щодо особливостей лізингових відносин, а також економіко-організаційного

механізму реалізації, комплексного застосування інших інструментів регулювання, участь держави у фінансуванні лізингових проектів ефективною не була, хоча у використанні даного інструменту закладений великий потенціал. Найбільш доцільне використання бюджетних коштів для фінансування лізингових проектів в наступних галузях: сільське господарство, транспорт, важке машинобудування, мале підприємництво. Запропоновано варіант організації підтримки лізингу через часткову участь державних коштів шляхом створення державної кредитно-гарантійної установи.

Обгрунтовано доцільність впровадження фінансових нормативів для лізингових компаній з метою забезпечення їхньої ліквідності і сприяння якості лізингових послуг.

З'ясовано, що правове регулювання безпосередньо впливає на стан ринку лізингових послуг при формуванні останнього в умовах перехідної економіки. Процес вдосконалення правової бази для лізингу в Україні можна охарактеризувати як еволюційний, однак лізингове законодавство в 1997-2000 рр. не забезпечує вирішення більшості задач, що також значною мірою відбулося внаслідок неврахування специфічного характеру взаємодій між елементами системи лізингу.

Обгрунтовано доцільність застосування в Україні спеціалізованого підходу до правового забезпечення лізингу – через прийняття Закону про лізинг у вигляді докладного комплексного документу. Пропонується ввести ліцензування діяльності лізингових компаній. Зазначено позитивні моменти і недоліки проекту змін до Закону про лізинг.

Оглядово розглянуто цінове регулювання і держконтракт як перспективні інструменти державної підтримки лізингу. Показано, що інформаційно-методична підтримка лізингу є найбільш цільовою і супроводжується найменшими витратами. Обгрунтовано необхідність створення в Україні системи загальнодержавної статистичної інформації по лізингу і розроблено систему відповідних статистичних показників.

Проведений аналіз дозволив констатувати, що механізм ДРЛ в Україні відсутній, бо між ланками і елементами немає зв'язків координації, і державне регулювання має підгрунтям невірну теоретичну базу, відсутнє комплексне застосування інструментів. Все це негативно відбивається на функціонуванні лізингового ринку: за оцінками експертів, він в Україні дуже вузький і нерозвинений. Встановлено, що кожному етапові розвитку лізингу притаманний свій комплексний набір методів і інструментів державного регулювання, який відрізняється їх пропорційним співвідношенням: в залежності від внутрішніх умов і потреб країни, що змінюються, держава здійснює регулювання процесу з метою його коректування в потрібному напрямку. На цій підставі обгрунтована потреба і доцільність застосування тимчасових податкових пільг для підтримки лізингу на етапі його становлення. Розроблено підходи до їх оптимізації, серед яких: тимчасовість, цільова спрямованість пільг, відповідність державним пріоритетом; запобігання прямих пільг; врахування дії інших напрямків державної інвестиційної політики (функціонування ВЕЗ), що дозволяє запобігти дублювання пільг; застосування поряд із системою дійових санкцій і паралельно з ними. Найбільш цільовими в роботі вважаються інвестиційні і амортизаційні знижки.

Як оптимальний варіант запропоновано реалізацію заходів державної підтримки в рамках цільової комплексної програми: галузевої із використанням лізингових схем, або спеціальної – підтримки лізингу.

У третьому розділі – “Основні напрямки вдосконалення державного регулювання агролізингових поставок” – проаналізовано особливості формування і основні результати функціонування економіко-організаційного механізму держагролізингу. По результатам дослідження розроблено концепцію реформування механізму і методику розрахунку агролізингових платежів.

В 1998-2000 рр. в Україні на базі державного лізингового фонду сформована і функціонує державна система агролізингу, що являє собою єдиний прецедент спроби створення єдиного механізму лізингових поставок (рис. 3) Її формування відбувалось в умовах кризового стану сільського господарства, в якому до кінця 90-х років припинилось не лише розширене, але і просте відтворення: стан технічного забезпечення галузі можливо оцінити як критичний.

Результати роботи механізму представлені в табл. 1. Аналіз здійснювався на двох рівнях – загальнодержавному і обласному (на матеріалах Харківської області), і дозволяє стверджувати, що причиною неефективної роботи механізму стала не лише неплатоспроможність лізингоотримувачів. Для держагролізингу характерні малі обсяги фінансування і поставок, неоплата значної частини вартості поставленої техніки виробником, нецільове використання коштів, неповернення лізингових платежів. Крім кризового стану галузі, це обумовлено відсутністю інтеграції інтересів учасників через: нереальний механізм наповнення лізингового фонду; уніфіковані умови лізингу, які не стимулюють інвесторів вкладати власні кошти; відсутність ефективної технології повернення коштів, забезпечення проектів, чіткого розподілу повноважень і відповідальності між координуючими органами і виконавцями; застосування неринкових принципів при визначенні об'єктів лізингу і постачальників, а також невиконання існуючих організаційних норм і вимог механізму.

Проведений аналіз дозволив виявити значні резерви вдосконалення механізму і розробити концептуальні напрямки його реформування. Останні враховують основні напрямки проведення аграрної реформи. Зокрема, пропонуються:

·

· розподіл бюджетних коштів серед виготовлювачів техніки пропорційно обсягам дійсного попиту на їх продукцію, а також долі участі власними коштами в фінансуванні проектів;

Таблиця 1

Поставка техніки за рахунок коштів державного лізингового фонду у 1998-2000 рр. (наростаючим підсумком) і розрахунки за неї.

на 01.11.00.

Область Постачання і оплата техніки Лізингові платежі

Поставлено техніки Опла-чено заводу Борг за постав-лену техніку Підлягає повернен-ню Повернено Заборгованість

од. тис. грн. % тис. грн. тис.грн. тис. грн. тис. грн. % тис. грн.

АР Крим 274 12411 3,3 8453 3958 5140 576 11,2 4565

Вінницька 317 10886 2,9 9187 1699 4155 1041 25,1 3114

Волинська 142 3699 0,99 3589 110 1584 932 58,8 652

Дніпропетровська 556 19286 5,15 8185 11101 3105 836 26,9 2268

Донецька 239 11518 3,076 5572 5947 2195 222 10,1 1973

Житомирська 352 9145 2,44 7887 1258 3674 368 10,0 3306

Закарпатська 76 1219 0,32 885 335 429 70 16,3 360

Запорожська 208 10089 2,7 4996 5093 2324 112 4,8 2213

Івано-Франківська 85 4676 1,25 4111 564 1711 87 5,1 1624

Київська 588 23352 6,24 19089 4264 6304 1436 22,8 4868

Кіровоградська 263 12112 3,23 6511 5601 3058 178 5,8 2880

Луганська 241 9019 2,4 8593 426 3733 367 9,8 3366

Львівська 108 5057 1,35 2248 2809 765 136 17,8 629

Миколаївська 446 18707 5 14450 4257 5648 770 13,6 4879

Одеська 481 18352 4,9 10860 7491 5097 2244 44,0 2854

Полтавська 344 18775 5,02 13685 5090 5100 741 14,5 4359

Рівненська 330 10960 3 8621 2339 3445 221 6,4 3224

Сумська 278 9976 2,66 7029 2947 3260 241 7,4 3020

Тернопільська 336 10316 2,75 5507 4809 1702 214 12,6 1487

Харківська 115 8211 2,2 5642 2569 3092 107 3,5 2985

Херсонська 435 16241 4,3 11379 4862 4850 484 10,0 4365

Хмельницька 522 27370 7,3 15896 11474 5890 253 4,3 5637

Черкаська 287 9653 2,6 8665 988 3591 198 5,5 3393

Черновицька 136 4993 1,3 3692 1301 1454 64 4,4 1390

Чернігівська 152 8727 2,3 6306 2421 2862 246 8,6 2617

Лізингодавці:

ЗАТ "Агроюмекс" 51 21573 5,8 1000 20573 233 135 57,8 98

ЗАТ "ЮМ Агро" 70 28049 7,5 179 27870 22 22 100 0

Концерн "Украгротехсервіс" 93 953 0,25 953 0 574 0 0,0 574

Украгропромбіржа 46 1719 0,46 404 1315 162 74 45,6 88

ДП "Агротех" 178 5735 1,53 7718 -1983 1181 601 50,9 580

ДЛП "Украгролізинг" 229 21318 5,7 17072 4245 0 0 0 0

Управлення МО України 20 267 0,07 267 0 32 0 0 32

Всього: 7998 374365 100 228632 145733 86375 12977 15,0 73398

Джерело: ДЛП "Украгролізинг"

·

· диверсифікація послуг регіональної лізингової компанії (оперативний лізинг, додаткові послуги), що буде сприяти пошуку оптимальних варіантів машиновикористання, встановленню якісного зворотного зв'язку “лізингодавець – споживач”, вибору найбільш ефективних видів техніки, зменшенню вартості лізингу, оптимізації витрат отримувачів на придбання техніки на умовах лізингу);

· наявність позитивного досвіду роботи з сільгосппідприємствами, ступінь участі в фінансуванні проекту власними коштами як критерії відбору лізингодавців, розподіл бюджетних ресурсів на підставі коефіцієнту фактичного виконання обов'язків;

· диверсифікація ризиків і додаткове забезпечення угоди через залучення перероблюючих підприємств і машинобудівних заводів;

· диференціація умов представлення пільгових кредитів із державного лізингового фонду, що дозволить надати їм стимулюючої спрямованості;

· часткова участь держлізингфонду у гарантуванні агролізингових угод, що дозволить збільшити обсяг кредитів, які надаються.

Застосування викладеного підходу показано на прикладі організаційної моделі агролізингу в Харківській області (рис. 4).

Рис. 4. Організаційна модель агролізингу в Харківській області.

В дисертаційному дослідженні виконано методичні розробки по розрахунку лізингових платежів стосовно умов держагролізингу. В основу методики покладено положення розробленої концепції.

На практиці часто застосовують нерівномірні платежі з різними періодами здійснення виплат – особливо якщо лізингоотримувачем є підприємство галузі з сезонним циклом виробництва. До того ж, можуть бути передбачені диференційовані ставки відсоткових виплат для різних періодів, в зв'язку з чим виникає потреба розділу лізингового платежу на складові. Тому в запропонованих в дисертації методичних розробках зроблено спробу поєднання методики, що грунтується на послідовному визначенні відшкодування вартості та інших елементів структури платежу, з методом ануітетів.

Особливістю методики є можливість враховувати якість техніки при розрахунках платежів. Передбачено участь машинобудівного заводу у фінансуванні угоди у вигляді товарного кредиту, але розрахунок за останній лізингоотримувач здійснює лише в складі останнього лізингового платежу наприкінці терміну лізингу:

(1)

де

- сума, яка включається до останнього платежу і призначена виготовлювачеві техніки;

dз – питома вага товарного кредиту у вартості майна;

Св – сума, що підлягає поверненню у складі лізингових платежів як відшкодування вартості об'єкту лізингу;

Тк - відсоток за товарний кредит;

N – кількість лізингових платежів, всього;

m – кількість платежів в році;

Пп – норма прибутковості лізингоотримувача;

Убj – збитки лізингоотримувача в році j, що понесені внаслідок невідповідності об'єкту лізингу його експлуатаційним параметрам. До таких збитків віднесено: збитки від простою техніки; вартість продукції, що була недоотримана через нижчу продуктивність техніки; перевитрати палива і т.д.

Відсоток лізингодавцеві розраховано за допомогою показника внутрішньої норми прибутковості проекту, при цьому в якості дисконту використано показник середньовзваженої вартості капіталу:

(2)

де

Ф – норма дисконту для всіх платежів, крім останнього;

Лд – шуканий невідомий відсоток для розрахунку прибутку лізингодавця на інвестовані власні кошті;

Кб – відсоток за банківський кредит;

dб – частка банківського кредиту у вартості об'єкту лізингу;

Гк – відсоток за державний кредит;

dг – частка державного кредиту у вартості об'єкту лізингу;

Лог – комісійні лізингодавця за обслуговування державного кредиту;

Кt – тривалість періоду від кінця року (j -1) до дати здійснення t-го платежу.

(3)

де

- норма дисконту для останнього платежу.

Методика уніфікує отримані залежності, що дозволяє розраховувати різні складові платежів у випадку зміни умов договору, враховувати різні методи нарахування амортизації в податкових цілях. У роботі також узагальнено існуючі і надано оцінку можливостям застосування нових, що з'явились останнім часом, методик стосовно агролізингу.

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі вперше порушено проблему вивчення державного регулювання становлення і розвитку лізингових відносин, зроблено спробу розробити і обгрунтувати теоретичні засади і практичні рекомендації щодо дослідження і вдосконалення функціонування економіко-організаційного механізму ДРЛ. Визначено і комплексно проаналізовано основні елементи впливу на процес розвитку лізингу, здійснено дослідження формування і функціонування механізму держагролізингу, результатів комплексного державного впливу на структуру, динаміку, якісні характеристики лізингу в АПК України.

Основні висновки проведеного наукового дослідження є такими:

1. Сутність лізингу як економічної категорії слід розглядати з позицій системного підходу, з врахуванням особливої природи взаємодії правових і економічних відносин, що має стати теоретичною базою для розробки заходів державного регулювання цього виду діяльності.

2. Доцільно класифікувати лізинг лише на два види – фінансовий і оперативний – і різноманіття форм як моделей угод. Порівняння класифікаційних ознак фінансового, оперативного лізингу і оренди, узагальнення результатів досліджень історії розвитку лізингових відносин дозволяють аргументувати висновок про виконання функцій мобілізації інвестиційних ресурсів, розширення інвестиційного попиту, прискорення накопичення капіталу саме фінансовим лізингом, що дозволяє використовувати останній в якості ефективного і дієвого інструмента регулювання економіки.

3. Головними підоймами впровадження лізингу в Україні є проблематичне застосування традиційних механізмів інвестування в основні фонди і потреба широкомасштабного оновлення останніх. Потенційна місткість ринку лізингових послуг величезна, однак відсутні економіко-правові умови для виконання лізингом своїх макроекономічних функцій. Групування факторів, що формують попит і пропозицію лізингових послуг, дозволяє продемонструвати діалектичний взаємозв'язок між функціонуванням лізингу як інструменту державної інвестиційної політики і державним регулюванням економіки.

4. Методологія дослідження механізму ДРЛ грунтується на розгляді лізингу як різновида інвестиційної діяльності . Для формування раціональної державної політики в сфері лізингу першочергову увагу має бути приділено оцінці впливу ланок механізму ДРЛ на процес, що регулюється, тобто виявленню зворотнього зв'язку між об'єктом і суб'єктом регулювання. Метою функціонування механізму зазначено створення умов для виконання лізингом своїх макроекономічних функцій.

5. В практиці ДРЛ в Україні не враховуються особливості лізингу як системи відносин, що призводить до: багаторазового оподаткування лізингу, формування неефективного механізму державної кредитної підтримки, неможливості використання притаманних лізингу переваг, що не залежать від наявності фінансових джерел і податкових пільг. Потрібен комплексний підхід до обгрунтування і розробки системи регуляторів, що забезпечать виконання лізингом його макроекономічних функцій. В Україні відсутній єдиний механізм ДРЛ, але функціонують окремі його елементи, серед яких: механізм податкового, правого регулювання, кредитної підтримки.

6. Кожному етапові розвитку лізингу відповідає свій комплексний набір методів і інструментів державного регулювання, що відрізняється їх пропорційним співвідношенням: в залежності від внутрішніх умов і потреб, що змінюються, держава здійснює регулювання процесу з метою його коректування в потрібному напрямку. Доцільність використання цільових тимчасових пільг для підтримки лізингу підтверджується світовим досвідом, а також дослідженням ступеню впливу на процес різних інструментів державного регулювання і оцінкою резервів їх застосування.

7. Доцільне більше застосування неекономічних методів регулювання (ліцензування, норми і нормативи). Значною вадою для дослідження процесів, що відбуваються на вітчизняному ринку лізингових послуг, є відсутність статистичної інформації: в роботі пропонується варіант системи відповідних показників.

8. Стан технічного забезпечення АПК України є критичним. Система агролізингу, що склалась до 2000 р., фактично державна. Неефективність механізму держагролізингу обумовлена, крім загального кризового стану сільського господарства, недоліками самого механізму. Концепція його реформування, що пропонується, рівні ролі передбачає для держави, фінансових інститутів, машинобудівних підприємств, отримувачів техніки, що лізингується, споживачів їхньої продукції. Зміни охоплюють всі рівні і ланки механізму: визначення об'єктів лізингу, отримувачів техніки, умов лізингу, функцій регіональних лізингових компаній, розподіл коштів держлізингфонду з урахуванням коефіцієнту фактичного виконання обов'язків лізингодавцем. Практичне застосування підходу продемонстровано на прикладі розробленої організаційної моделі агролізингу в Харківській області.

9. Розроблена методика розрахунків лізингових платежів враховує диференціацію відсоткових ставок і розподіл прибутку між головною і регіональною компаніями, іншими учасниками в залежності від їх частки у фінансуванні угоді; враховує особливості державної амортизаційної податкової політики, циклічність аграрного виробництва, ступінь відповідності техніки якісним характеристикам; дозволяє стимулювати якісну взаємодію учасників.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

В фахових виданнях:

1. Левковец Е.Н. Финансирование лизинговых сделок // Вестник ХНУ. Серия экономическая – 1999. - № 451. – с. 148-155.

2. Левковец Е.Н. Инвестиционные возможности агролизинга. // Вестник ХГПУ – 1999. - № 90. – с. 40-43.

3. Левковец Е.Н. Государственное регулирование лизинговых отношений (формы, методы, перспективы).// Вісник ХНУ. Економічна серія. – 2000. - № 480. – с. 183-189.

4. Левковец Е.. Экономико-организационный механизм госагролизинга. // Бизнес-информ. – 1999. - № 23-24.– с. 53-58.

5. Левковец Е.Н. Методика расчета лизинговых платежей, адаптированная к условиям госагролизинга. // Вісник ХНУ. Економічна серія. – 2000. - № 482. – с. 292-297.

6. Левковец Е.Н. Исследование особенностей механизма налогообложения лизинговых сделок в Украине. // Вестник ХГПУ. – 2000. - № 122. – часть 4. – с. 202-206.

7. Левковец Е.Н. Проблемы развития лизинговых отношений. Тезисы к международной научно-практической конференции “Проблемы стабилизации и экономического развития” (Харьков, апрель 1998 г.) // Вестник ХГУ. – 1998. - № 404. – с. 135-137.

В інших виданнях:

8. Левковец Е.Н. Лизинг: терминологический аспект // Вестник Международного славянского университета. Серия "экономика". – 1999 – том ІІ - № 5. – с. 32-36.

АНОТАЦІЯ

Левковець О.М. Економіко-організаційний механізм державного регулювання лізингу. – Рукопис.

Дисертація на здобуття вченого ступеня кандидата економічних наук по спеціальності 08.02.03 “Організація управління, планування та регулювання економікою”. Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна, Міністерство освіти і науки України, Харків, 2001.

Дисертацію присвячено теоретичним дослідженням і практичним розробкам в області державного регулювання системи лізингу (ДРЛ). Основна ідея: визначити і дослідити механізми впливу держави на лізинговий процес, на підставі чого обгрунтувати розробки щодо вдосконалення механізму державного регулювання лізингових відносин з метою забезпечення стійкого підвищення ефективності застосування лізингу як інструменту інвестиційної політики держави. Розроблено теоретичні засади дослідження механізму ДРЛ, досліджено основні елементи впливу з боку держави. Зроблено висновок про неврахування в процесі ДРЛ в Україні специфіки лізингу як системи відносин, що негативно вплинуло на стан і темпи розвитку цього виду діяльності. Встановлено, що ДРЛ має грунтуватися на системному тлумаченні сутності лізингу і комплексному підході до розробки системи регуляторів, із врахуванням етапу розвитку лізингу. Досліджено особливості формування і функціонування механізму держагролізингу, виявлено причини його неефективності. Розроблено концепцію реформування механізму, яка враховує основні напрямки проведення аграрної реформи і передбачає застосування ринкових принципів при визначенні об'єктів, суб'єктів, умов агролізингу. Розроблено методику розрахунків агролізингових платежів, що дозволяє практично реалізувати запропоновані концептуальні положення, враховувати особливості аграрного виробництва і податкової політики держави.

Ключові слова: лізинг, система, механізм, державне регулювання, комплексний підхід, агролізинг, лізинговий платіж.

АННОТАЦИЯ

Левковец Е.Н. Экономико-организационный механизм государственного регулирования лизинга. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.02.03 – "Организация управления, планирования и регулирования экономикой". Харьковский национальный университет им. В.Н. Каразина. Министерство образования и науки Украины, Харьков, 2001.

Диссертация посвящена теоретическим исследованиям и практическим разработкам в области государственного регулирования системы лизинга (ГРЛ). Основная идея состоит в том, чтобы определить и исследовать механизмы государственного воздействия на лизинговый процесс, на базе чего осуществить разработки по усовершенствованию механизма государственного регулирования лизинговых отношений с целью обеспечения устойчивого повышения эффективности использования лизинга как инструмента государственной инвестиционной политики.

Впервые установлено, что научно обоснованный подход к формированию механизма государственного регулирования лизинга (ГРЛ) зиждется на правильном толковании сущности лизинга как экономической категории и комплексном подходе к разработке системы мер государственного регулирования.

Впервые определены и исследованы основные составляющие механизма ГРЛ, среди которых – механизм налогового, кредитного, правового регулирования, информационно-методическая поддержка. Установлено, что в Украине ГРЛ не опирается на точную терминологическую базу: лизинг разделяется на базисные сделки и не учитывается специфика их взаимосвязей, что является одной из основных причин негативных последствий государственного регулирующего воздействия для развития лизинга.

Предложен методологический подход к изучению механизма ГРЛ, основанный на рассмотрении лизинга как вида инвестиционной деятельности.

Впервые установлены критерии льготного и нейтрального налогообложения лизинга, обоснован вывод о некорректности изучения лизинга как источника, а не формы финансирования.

Разработаны подходы к оптимизации господдержки лизинга, учитывающие этапность развития последнего и имеющие основой минимизацию и обеспечение целевой направленности льгот.

Сделан вывод о целесообразности введения финансовых нормативов для лизинговых компаний с целью обеспечения их ликвидности, а также вывод об отсутствии в Украине единого механизма ГРЛ, необходимости комплексного подхода и предложены различные варианты формирования механизма. Разработана система показателей оценки состояния рынка лизинговых услуг и эффективности реализуемого государством комплекса мер.

Сформирована и комплексно проанализирована модель механизма госагролизинга 1997-2000 гг., выявлены причины