ІНСТИТУТ АГРАРНОЇ ЕКОНОМІКИ

УКРАЇНСЬКОЇ АКАДЕМІЇ АГРАРНИХ НАУК

ЛЕМІШКО Олена Олександрівна

УДК 631.115(477.61)

РОЗВИТОК ПІДПРИЄМНИЦТВА

В СІЛЬСЬКОМУ ГОСПОДАРСТВІ ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Спеціальність 08.06.02 - Підприємництво,

менеджмент та маркетинг

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Київ - 2001

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Луганському державному аграрному університеті

Міністерства аграрної політики України.

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор

Ткаченко Валентина Григорівна,

Луганський державний

аграрний університет, ректор

Офіційні опоненти: доктор економічних наук

Романова Лідія Василівна,

Академія праці та соціальних відносин

Федерації профспілок України, завідувач

кафедри маркетингу і менеджменту

доктор економічних наук, професор

Гудзинський Олексій Дмитрович,

Національний аграрний університет,

професор кафедри менеджменту та

маркетингу

Провідна установа: Інститут економіки НАН України,

відділ економічних відносин АПК

Захист дисертації відбудеться “ 25 “ травня 2001 р. о 14 годині на засіданні

спеціалізованої вченої ради Д.26.350.01 по захисту дисертацій в Інституті аграрної економіки УААН за адресою: 03680, м. Київ, МСП вул. Героїв Оборони, 10, конференц-зал, 3-й поверх.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту аграрної

економіки УААН.

Автореферат розісланий “24 “ квітня 2001 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

доктор економічних наук, професор Малік М.Й.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Гострота проблеми виходу економіки України з кризового стану зумовлює пошук шляхів підвищення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва. Стратегія аграрної політики спрямована на завершення процесу реформування відносин власності та формування ефективних організаційно-правових підприємницьких структур. Ініціативна, творча підприємницька діяльність є силою, що стимулює розвиток основних галузей економіки країни, у тому числі сільського господарства.

Проте існуючі підприємницькі структури в аграрному секторі економіки перебувають ще на початковій стадії розвитку. Їх ефективний розвиток ускладнюється критичним станом сільського господарства, недосконалістю правового забезпечення, відсутністю єдиної стратегії розвитку підприємницьких структур в аграрному секторі як на державному рівні, так і на рівні кожного регіону, області.

В цьому контексті головним ми вважаємо сукупність першочергових заходів, спрямованих на створення сприятливого середовища для розвитку підприємницьких структур в аграрній сфері і особливо в такому специфічному регіоні, як Донбас. Така постановка питання визначає необхідність комплексного вивчення, розробки і визначення основних стратегічних напрямів підприємницької діяльності з урахуванням регіональних та структурних особливостей сільськогосподарського виробництва. Цим і зумовлюється актуальність теми дослідження та його наукове і практичне значення.

Стан вивчення проблеми. Вивчення літературних джерел, в яких розглядаються питання становлення та розвитку підприємництва, свідчать, що дана проблема почала привертати увагу економістів ще кілька століть тому і продовжує перебувати в центрі особливої уваги. Теорія підприємництва послідовно розвивалася в роботах Р. Контільона, Ж.Б. Сея, А. Смита, Д. Рікардо, А. Маршалла, Дж.Б. Кларка, Й. Шумпетера, Ф.А. Хайека, Р. Хізріча, М. Пітерса, Д. Маклелланда, П. Друкера та інших вчених. Чільне місце в розробці цієї проблеми належить всесвітньо визнаним представникам української школи класичної економічної теорії Г.Ф. Степанову та М.І. Туган-Барановському.

На сучасному етапі здійснення аграрної реформи питання розвитку підприємництва в аграрній сфері економіки, становлення різних форм господарювання, удосконалення економічних відносин, складових інноваційної та інвестиційної політики досліджувалися відомими вченими-аграрниками: В.Г. Андрійчуком, В.Я. Амбросовим, Ю.Д. Біликом, В.І. Бойком, А.С. Даниленком, М.Я. Дем'яненком, М.П. Вітковським, П.І. Гайдуцьким, В.П. Галушко, М.В. Гладієм, О.Д. Гудзинським, В.В. Зіновчуком, І.Г. Кириленком, В.І. Криворучком, О.В. Крисальним, І.І. Лукіновим, М.Й. Маліком, В.Я. Месель-Веселяком, О.М. Онищенком, Б.Й. Пасхавером, Г.М. Підлісецьким, Л.В. Романовою, П.Т. Саблуком, В.Г. Ткаченко, В.М. Трегобчуком, Л.М. Худолій, О.М. Шпичаком, В.В. Юрчишиним та іншими науковцями.

Проблеми ризику підприємницької діяльності розглядалися в роботах В.Г. Андрійчука, В.І. Грушка, В.В. Чепурка. Питання удосконалення форм і методів управління матеріальними й економічними процесами в сільськогосподарському виробництві досліджували В.Г. Галанець, О.Д. Гудзинський, Й.С. Завадський, І.І. Лукінов, М.Й. Малік, О.М. Онищенко, П.Т. Саблук, В.Г. Ткаченко. Питання, пов’язані з трансформацією сільського господарства України до умов ринкової економіки, були предметом вивчення в наукових працях В.П. Галушка, В.І. Бойка, Л.М. Худолій, О.М. Шпичака. Певною мірою проблеми підприємництва досліджені Л.В. Романовою, В.Я. Месель-Веселяком, П.Т. Саблуком, В.Г. Ткаченко, М.М. Федоровим, В.В. Юрчишиним.

Віддаючи належне науковим розробкам вчених і фахівців, слід зауважити, що нагальною є потреба використання розроблених досліджень для розвитку підприємництва в Луганській області, що і було в центрі уваги даного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота є складовою частиною науково-дослідних робіт по темі: “Соціально-економічні проблеми зміни форм господарювання сільськогосподарських підприємств Луганської області” (державний реєстраційний номер 0100V004284).

Мета і задачі дослідження. Основною метою дисертаційного дослідження є обґрунтування доцільності і шляхів формування та розвитку підприємництва в сільському господарстві Луганської області. Для її реалізації у процесі дисертаційного дослідження були поставлені наступні завдання:

- уточнити сутність теоретичних основ та розглянути економічні передумови розвитку підприємництва як складної багатоаспектної проблеми;

- обґрунтувати доцільність становлення і розвитку підприємництва в аграрному секторі економіки відповідно до умов Луганської області;

- здійснити моніторинг розвитку сільськогосподарського виробництва й аналіз економічних, організаційних, правових та інших чинників, що зумовлюють можливість формування і розвитку підприємництва в сільському господарстві Луганської області;

- дослідити зміни в організаційних формах господарювання сільськогосподарських підприємств у процесі реформування відносин власності;

- визначити відповідність інфраструктури аграрного ринку розвитку підприємництва в області;

- обґрунтувати основні шляхи підвищення ефективності підприємництва в сільському господарстві Луганської області.

Об'єктом дослідження обрані сільськогосподарські підприємства різних організаційно-правових форм підприємницької діяльності Луганської області.

Предметом дослідження є теоретичні, методологічні і прикладні питання формування та розвитку підприємницької діяльності в сільському господарстві та основні напрями підвищення її ефективності в умовах Луганської області.

Методи дослідження. Теоретичною і методологічною основою дисертаційного дослідження є діалектичний метод пізнання і системний підхід до вивчення економічних явищ, положення економічної теорії, теоретичні розробки вітчизняних і закордонних вчених з питань підприємництва, загальноекономічні принципи та методи аналізу закономірностей розвитку суспільного виробництва в умовах ринкових відносин. У процесі дослідження використовувалися такі методи: аналізу та синтезу - для деталізації об’єкта дослідження шляхом поділу його на окремі складові; історико-економічний - при аналізі історичного аспекту формування підприємництва в Україні та зарубіжних країнах; рядів динаміки - при аналізі багаторічних даних щодо розвитку сільського господарства; порівняльного аналізу - для зіставлення фактичних даних звітного та попереднього років, суспільного та приватного секторів сільського господарства; монографічний - для детального вивчення стану сільськогосподарського виробництва в області.

Інформаційною базою дослідження послужили відповідні закони України, матеріали Державного комітету статистики України та Луганської області, Головного управління сільського господарства і продовольства Луганської області, дані річних звітів сільськогосподарських підприємств.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в наступному:

- уточнено поняття сутності підприємництва на основі визначення ролі особистості підприємця в економічній діяльності;

- обгрунтовані загальні організаційно-економічні підходи становлення та пріоритетні напрями розвитку підприємницької діяльності у сільському господарстві Луганської області;

- уточнено вплив інновацій на ефективність розвитку підприємництва в аграрній сфері;

- розроблено рекомендації щодо стратегічної спрямованості на диверсифікацію виробництва як одного з дійових факторів підприємницької діяльності;

- визначені джерела та способи залучення інвестицій для розвитку підприємництва в сільському господарстві з урахуванням промислової спеціалізації регіону;

- визначено роль агроторгових домів у підвищенні підприємницької активності сільськогосподарського товаровиробника, уточнено організаційно-економічну схему основних напрямів діяльності агроторгового дому;

- обгрунтовано напрями подолання кризи в сільському господарстві Луганської області шляхом організації нових форм господарювання, заснованих на засадах підприємництва.

Практичне значення одержаних результатів полягає в удосконаленні підходів і розробці рекомендацій щодо розвитку підприємництва в сільському господарстві Луганської області. Науково обґрунтована і практично підтверджена необхідність формування підприємницьких структур в аграрному секторі економіки як дійових елементів подолання аграрної кризи.

Розробки щодо здійснення диверсифікації сільськогосподарських підприємств як засобу управління фінансовим ризиком і фактора збільшення ефективності виробництва можуть бути використані для всіх організаційно-правових форм сільськогосподарських підприємницьких структур (використані в сільськогосподарському товаристві з обмеженою відповідальністю “Степове” Слов'яносербського району Луганської області, довідка № 13 від 13.12.2000 р.).

Запропоновані автором методичні підходи до інвестування підприємницької діяльності в сільському господарстві у промислових регіонах (на прикладі Луганської області) дадуть можливість здійснити ряд заходів, спрямованих на одержання додаткових коштів з метою використання їх для стабілізації сільськогосподарського виробництва (прийняті до впровадження управлінням сільського господарства і продовольства Краснодонського району Луганської області, довідка № 62 від 4.04.2001р.).

Основні результати досліджень використані Головним управлінням сільського господарства і продовольства Луганської області при опрацюванні методичних рекомендацій і практичних розробок при підготовці проекту "Програма розвитку підприємництва на селі в умовах реформування АПК", що підтверджено відповідною довідкою (№ 2813/15 від 29.08.2000 р.), а також закритим акціонерним товариством "Сорокинский торговий дім" Краснодонського району Луганської області (довідка № 77 від 10.01.2001 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертація є результатом самостійного наукового дослідження. Зокрема, уточнено поняття сутності підприємництва, обґрунтовано організаційно-економічні підходи становлення і розвитку підприємництва в Луганській області, розроблено пропозиції щодо стратегічної спрямованості розвитку підприємницьких структур, визначено перспективи і шляхи поліпшення їх діяльності.

Апробація результатів. Основні положення дисертації та результати досліджень обговорювалися на Міжнародній науково-практичній конференції вчених Московського автомобільно-дорожного інституту (Технічного університету) та Луганського сільськогосподарського інституту (Москва-Луганськ, 4-5 грудня 1997 р.), на Міжнародній науково-практичній конференції вчених Московського державного університету, Московського автомобільно-дорожного інституту (Технічного університету) і Луганського сільськогосподарського інституту (Москва-Луганськ, 28-29 травня 1998 р.), на симпозіумі "Наука Луганщини у контексті розвитку регіону" (м. Луганськ, 21-22 квітня 1999 р.); на Міжнародній науково-практичній конференції вчених Росії та України (Луганськ-Москва-Смоленськ, 27-28 червня 2000 р.).

Публікації. Результати дисертаційного дослідження опубліковані у 8 працях загальним обсягом 2,3 д.а., в т.ч. 5 одноосібних, з них 3 у фахових виданнях ( обсягом 1,1 д.а.).

Обсяг і структура дисертаційної роботи. Дисертаційна робота викладена на 221 сторінках комп'ютерного тексту і складається з вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури з 182 джерел і додатків (обсягом 17 сторінок), містить 26 таблиць і 8 рисунків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У першому розділі - "Сутність підприємництва як соціально-економічного явища" – розглянуто теоретичні і методологічні питання, історичні аспекти формування підприємництва в сільському господарстві, визначено роль підприємницьких функцій як складових підприємництва, розкрито роль особистості підприємця та обгрунтовано необхідність розвитку підприємництва в аграрному секторі економіки.

Встановлено, що передумови розвитку підприємництва у світовій економіці та в Українській державі мали складний і суперечливий характер. Автор вважає, що історичні традиції, насамперед такі, як недоторканність приватної власності, взаємна довіра, порядність та відповідальність при укладенні угоди необхідно враховувати при розвитку підприємництва на сучасному етапі ринкової економіки. Аналіз показує, що кожна країна світу має національні особливості, які вплинули на розвиток підприємництва. Найкращі з них, а саме: висока престижність підприємництва та повага до людини, яка вміє "робити гроші" (що характерно для США), повага до особистості працівника та гармонія гідного заробітку (англійська національна особливість), відданість ідеалам фірми, постійна ротація персоналу (Японія), а також риси, притаманні українській ментальності (взаємодопомога, старанність у праці та служіння Вітчизні), повинні стати основою для формування сутності підприємництва у нашій державі.

Автор виходить з тих позицій, що підприємництво можна вважати четвертим фактором виробництва. Обгрунтовано, що економічна теорія удосконалюється з розвитком суспільства. З другої половини ХІХ ст. основними факторами виробництва вважаються земля, праця, капітал. На сучасному етапі підвищення рівня усуспільнення виробництва, ускладнення господарських завдань, у зв’язку з розвитком науково-технічного прогресу та поширенням інформаційного впливу, з’явилась необхідність у більш якісному задоволенні суспільних потреб. Це спонукало до пошуку нових підходів у виробництві, якісних змін та доповнень на основі нововведень. Необхідність вияву нової комбінації факторів праці, землі та капіталу в напрямі максимальної реалізації їх потенціалу стала причиною акцентування уваги на особистостях, які безпосередньо здійснюють їх поєднання у виробництві, що й зумовило появу четвертого фактора виробництва – підприємницької діяльності.

Основними складовими підприємницької діяльності є підприємницькі функції. Головною визначено функцію стратегічної орієнтації на нововведення і додаткові вкладення (фінансові, економічні, інтелектуальні, наукові тощо). Методологічна сутність цієї функції грунтується на тому, що нововведення - це двигун прогресу, а інновації - основа підприємництва. Тому для розвитку підприємництва важливі матеріальні і фінансові вкладення, а визначальними вважаються наукові та інтелектуальні вкладення. Обгрунтовано висновок про те, що кожне підприємство, у тому числі сільськогосподарське, стає на шлях підприємництва тільки тоді, коли, внаслідок спонукання внутрішніми або зовнішніми силами, об'єктивних або суб'єктивних причин починає використовувати нову техніку, обладнання, запроваджувати нову технологію вирощування сільськогосподарських культур, нові породи сільськогосподарських тварин, нові форми організації та управління виробництвом, здійснює диверсифікацію. Інновації потребують фінансових та матеріальних ресурсів на кожній стадії свого здійснення, тому вони нерозривно пов'язані з підприємницькою функцією ризику.

В умовах ринкової економіки ризик – ключовий елемент підприємництва, ступінь якого значно зростає в сучасних умовах політичної та економічної нестабільності. Усвідомленою необхідністю підприємця йти на ризик виступає конкуренція. Вільна конкуренція товаровиробників – один з вирішальних принципів ринкової економіки. Вона є потужним стимулом економічного зростання, підвищення якості продукції, зниження витрат виробництва. В умовах зростаючої конкуренції підприємець повинен вміти прийняти та реалізувати систему рішень, спрямованих на реалізацію найкращих з можливих варіантів використання матеріальних, фінансових та трудових ресурсів підприємства. Цю роль виконує функція підприємницького управління. Доведено, що підприємницьке управління ґрунтується на економічному зростанні, визначеному новою стратегією управління. На наш погляд, суть підприємницьких функцій визначає, що підприємництво – це рушійна сила економічного розвитку.

Центральною фігурою в підприємницькій діяльності є підприємець. Обдаровані від природи неординарними якостями, набувши відповідного рівня освіти, підприємці розкривають свій потенціал через реалізацію підприємницьких функцій. Завдяки партнерським відносинам вони формують мікросередовище підприємницької діяльності, суб’єктами якого вони й виступають. Тому вважаємо доцільним внести уточнення у розкриття поняття сутності підприємництва як четвертого фактора виробництва на основі визначення ролі особистості підприємця (рис.1).

Рис. 1. Основні фактори виробництва

Від тактики і стратегії розвитку підприємницького середовища в аграрному секторі економіки України залежать темпи й умови формування цивілізованого ринку, вихід на міжнародні ринки збуту продовольчих товарів.

Стабільність діяльності аграрного сектора визначається ступенем розвитку й ефективністю нових організаційно-правових форм, що грунтуються на приватній власності на землю та засоби виробництва. У дисертаційній роботі визначено основні організаційно-правові форми підприємницьких структур господарювання, подана їх економічна характеристика.

У другому розділі – "Економічна база для розвитку підприємництва на Луганщині" – аналізується стан розвитку сільського господарства області, досліджується процес становлення та розвитку підприємництва в сільськогосподарських підприємствах різних організаційно-правових форм господарювання, визначена роль інфраструктури аграрного ринку в підприємницькій діяльності сільськогосподарських підприємств Луганської області.

Результати економіко-статистичного аналізу виробництва основних видів сільськогосподарської продукції в Луганській області за період 1986- 1999 рр. дали підставу для висновку про наявність чіткої тенденції зменшення його обсягів у рослинницьких та тваринницьких галузях. Статистичні розрахунки свідчать, що збір зерна щорічно в середньому по Луганській області за 1986-1999 рр. зменшувався на 121 тис. т, поголів’я корів – на 20 тис. гол., виробництво молока – на 67 тис. т, приріст маси приплоду великої рогатої худоби – на 7,2 тис. т, приріст маси приплоду свиней – на 4,1 тис. т ( табл. 1).

Таблиця 1

Функції для оцінки тенденції виробництва основних видів сільськогосподарської продукції Луганської області

Показники | 1986-1991 роки | 1992-1999 роки | 1986-1999 роки

Валовий збір зерна в чистій вазі, тис. т | Yt= 1962 – 51 t | Yt =1731- 169 t | Yt =2230 – 121 t

Поголів’я корів, тис. гол. | Yt = 404 – 28 t | Yt =301 – 27 t | Yt =385 – 20 t

Надоєно молока, тис. т | Yt =987,1 – 57,2 t | Yt =537 – 56 t | Yt =1007 – 67 t

Приріст маси приплоду великої рогатої худоби, тис. т | Yt =108,8 - 7,9 t | Yt =54,7- 5,8 t | Yt =105,2 - 7,2 t

Приріст маси приплоду свиней, тис. т | Yt =57,77 - 5,7 t | Yt =23,9 - 3,2 t | Yt =51,6 – 4,1 t

Зниження обсягів виробництва продукції зумовило збільшення збитків, які в середньому за 1997-1999 рр. досягли 140,5 млн. грн. Як свідчать дані дисертаційного дослідження, на фоні зниження основних показників виробничо-господарської діяльності в суспільному секторі України та Луганської області, зокрема, в 1990-1999 рр. спостерігалося їх підвищення у приватному секторі (рис. 2). По Луганській області у 1999 р. порівняно з 1990 р. вартість валової продукції в суспільному секторі зменшилася на 38%, а в приватному – збільшилася на 38%, по Україні – відповідно на 31 та 31%.

Визначено, що при реформуванні сільськогосподарських підприємств Луганської області перевагу було надано підприємствам, заснованим на приватній власності на землю і майно та колективному господарюванню. Результати реформування сільськогосподарських підприємств станом на 1.01.2001 р. свідчать, що в області на базі 307 колективних господарств було створено 440 нових агроформувань, серед яких питома вага товариств з обмеженою відповідальністю становила 50,9 %, приватних (приватно-орендних) підприємств – 21,1 %, селянських (фермерських) господарств – 14,3 %, сільськогосподарських виробничих кооперативів – 6,4 %, акціонерних товариств – 1,8 %, інші форми – 5,4 %.

Автор виходить з тих позицій, що одним з вирішальних напрямів підвищення ефективності виробничої діяльності новостворених підприємств є забезпечення сприятливого середовища для відродження власника і господаря на своїй землі, підприємницьких рис господарської діяльності селян, розвитку підприємництва в аграрному секторі економіки. Переконливим свідченням цього є дослідження, проведені в сільськогосподарських підприємницьких структурах Луганської області. У 1998 р. їх питома вага в загальному обсязі сільськогосподарських підприємств (350 підприємств) становила 6,3 % (22 підприємства), сума прибутку – 2336 тис. грн. (для порівняння: 328 підприємств одержали збиток 175320 тис. грн.). У 1999 р. із 384 сільськогосподарських підприємств 15 % (58 підприємств) займалися підприємницькою діяльністю та одержали прибуток 5812 тис. грн. (решта 326 підприємств одержали збиток в сумі 174910 тис. грн.).

Наведений в дисертації аналіз діяльності різних організаційно-правових форм підприємницьких структур господарювання Луганської області свідчить, що прибутковість цих підприємств значною мірою забезпечується підприємницькою діяльністю керівників-новаторів, які на основі інноваційно-інвестиційної політики, вмілого використання ринкових відносин, диверсифікації виробництва, стратегії, яка передбачає використання новітніх технологій, зорієнтували свої підприємства на довгостроковий комерційний успіх.

В роботі показано, що активізація процесу розвитку підприємництва диктує необхідність удосконалення інфраструктури аграрного ринку. Аналіз його сучасного стану в Луганській області свідчить, що на 1.01.2000 р. функціонувала одна товарна біржа, 8 агроторгових домів, 91 продовольчих ринків роздрібної торгівлі, 17 оптових продовольчих ринків, 15 виставок, ярмарків та аукціонів. Автор вважає за доцільне необхідність функціонування суб’єктів інфраструктури аграрного ринку у кожному районі, кожному сільському населеному пункті. Головною метою нині є удосконалення якісних характеристик інфраструктури ринку, оснащення його необхідною матеріально-технічною базою (для відсортування сільськогосподарської продукції за якістю, створення умов для її тривалого зберігання в потрібному режимі, фасування та пакування тощо). Розвинута інфраструктура аграрного ринку дозволить удосконалити торгову стратегію підприємця, оптимізувати процес купівлі-продажу сільськогосподарської продукції та продукції її переробки, підвищити ефективність підприємницької діяльності, а також сприятиме виходу підприємців на світовий ринок.

У третьому розділі – "Основні шляхи підвищення ефективності підприємництва в сільському господарстві Луганської області" – опрацьовані основні організаційні напрями розвитку підприємництва в сільському господарстві області, які повинні сприяти підвищенню його ефективності в регіоні.

Одним з таких напрямів пропонується активізація інноваційного процесу. Підприємництво грунтується на вмінні підприємця використовувати прибуткові нововведення, а особливістю нинішньої ситуації в сільському господарстві є поєднання самостійності ведення підприємницької діяльності, вільного вибору її спрямованості з повною відповідальністю (фінансово-економічною та екологічною) за результати своєї діяльності. Тому запропоновано підприємницьким структурам Луганської області, поряд з новими ресурсозберігаючими технологіями, використовувати нові технології, які передбачають зменшення ерозійних процесів та збереження родючості грунтів.

Підприємницька структура – товариство з обмеженою відповідальністю "Хлібороб" Лутугинського району вивело землі із господарського обороту для створення пасовищ та сіножатей, залуження схилових земель та вирощування багаторічних злакових трав за допомогою нової експериментальної сіялки "Склон" (створеної для висіву малосипучого насіннєвого матеріалу). Завдяки цьому нововведенню забезпечено зменшення витрат насіння трав на 50 % та підвищення продуктивності насінників на 2-2,5 ц/га. Поряд з цим головним інноваційним ефектом вважається значне зменшення розвитку ерозійних процесів та збереження родючості грунтів.

Застосування нової ресурсозберігаючої технології обробітку грунту (зменшення глибини основного обробітку грунту від 28-30 до 14-16 см, використання менш енергоємних безполицевих знарядь замість полицевих плугів) дозволило одержати економію паливно-мастильних матеріалів до 40 %, а врожайність сільськогосподарських культур не знизилась. Нововведення було впроваджено у підприємницькій структурі – товаристві з обмеженою відповідальністю "Рассвет" Слов’яносербського району Луганської області.

Ефективність підприємницької діяльності визначається наявністю конкурентних переваг за рахунок одержання стабільної прибавки урожаю з гектара земельної площі. Фактором, що забезпечує ці переваги, є впровадження новітніх сортів та гібридів, районованих в умовах досліджуваного регіону. Використання нового сорту гороху Надійний у підприємницькій структурі – приватному сільськогосподарському підприємстві "Мрія" Сватівського району без суттєвих змін технології вирощування та збільшення витрат матеріальних та трудових ресурсів дало стабільну прибавку урожаю в 2-3 ц/га.

Інноваційний процес у тваринництві Луганської області треба спрямувати на впровадження нововведень, які пов’язані з відродженням та становленням селекційно-племінної роботи з місцевими породами м’ясо-молочного скотарства.

Додатковий капітал для інноваційної діяльності, а також зменшення фінансових ризиків забезпечить стратегічна спрямованість підприємства на диверсифікацію виробництва. В роботі пропонується схема здійснення диверсифікації виробництва (рис. 3).

Вона включає три основних блоки. Перший – це маркетингові дослідження. Особливу увагу треба приділити новизні запланованої до випуску продукції, її унікальності та конкурентним перевагам. Другий блок – оцінка забезпечуючих факторів, що зумовить вибір напряму диверсифікації. Третій блок – визначальний: перевагу буде надано тій продукції (товарам, послугам) або напряму диверсифікації, при виробництві та реалізації якої буде отримано більший прибуток у розрахунку на одиницю витрат порівняно з іншими видами продукції. Запропонована схема диверсифікації виробництва придатна для підприємницьких структур будь-якої організаційно-правової форми господарювання в аграрному секторі економіки області. Вона допоможе підприємцю визначити оптимальний варіант диверсифікаційних процесів.

Більшість сільськогосподарських підприємств Луганської області в дореформенний період мала свої цехи та підприємства з переробки сільськогосподарської продукції, які на сьогоднішній день перестали існувати, як цілісні майнові комплекси. Виходячи з цього, на першому етапі становлення підприємницьких структур на базі реформованих сільськогосподарських підприємств, без значного вкладення додаткового капіталу, вважаємо за доцільне відновити власну матеріально-технічну базу переробки сільськогосподарської продукції як одного з напрямів диверсифікації виробництва.

Питома вага продукції переробки в сільськогосподарських підприємствах у загальному обсязі її виробництва по Луганській області у 1999 р. становила: м’ясопродукти, включаючи субпродукти першої категорії, - 36,5 %; незбирана молочна продукція у перерахунку на молоко - 40,6 %; крупа - 19,2 %; комбікорми - 10,5 % (табл. 2).

Таблиця 2

Обсяги і структура промислової переробки сільськогосподарської продукції на підприємствах Луганської області

Назва продукції | 1998 р. | 1999 р.

Вироб

лено - всього,

тис. т | у т.ч. с.-г. підсобними підприєм-ствами,

тис. т | Питома вага продукції

с.-г.

підприємств

у загальному

обсязі, % | Вироб-лено - всього,

тис.т | у т.ч. с.-г.

підсобними підприєм-

ствами,

тис. т | Питома вага продукції с.-г.

підприємств у загальному обсязі, %

М’ясопродукти,

включаючи субпродукти

першої категорії | 162,71 | 70,99 | 43,6 | 156,70 | 57,20 | 36,5

у т.ч. ковбасні вироби | 11,83 | 0,04 | 0,3 | 12,93 | 0,01 | 0,1

Масло тваринне | 3,31 | 0,18 | 5,4 | 3,52 | 0,16 | 4,5

Сири тваринні (включаючи бринзу) | 0,88 | 0,01 | 1,1 | 0,57 | 0,01 | 1,7

Незбираномолочна продукція в перерахунку на молоко | 18,89 | 6,92 | 36,6 | 15,03 | 6,11 | 40,6

Макаронні вироби | 4,74 | 0,32 | 6,7 | 4,26 | 0,42 | 9,8

Олія рослинна | 40,01 | 6,53 | 16,3 | 36,04 | 3,39 | 9,4

Борошно | 206,76 | 14,22 | 6,9 | 173,22 | 11,65 | 6,7

Крупа | 9,08 | 1,91 | 21,0 | 9,99 | 1,92 | 19,2

Комбікорми | 107,98 | 15,89 | 14,7 | 91,54 | 9,61 | 10,5

Хліб та хлібобулочні вироби | 155,68 | 4,17 | 2,7 | 149,28 | 4,18 | 2,8

Дослідження показали, що в сільському господарстві області в 1999 р., поряд з основним виробництвом, діяли 1377 підсобних виробництва, у структурі яких питома вага підприємств з переробки сільськогосподарської продукції становила 58 %.

Першочерговим завданням з функціональної точки зору є розробка такого фінансово-економічного механізму, який би сприяв гармонійному розвитку підприємництва в аграрному секторі економіки. На сучасному перехідному періоді вагомим є вплив активізації інвестиційної діяльності. В ринкових умовах це означає активний пошук фінансових ресурсів (інвестицій), що вкладаються в об’єкти підприємницької діяльності.

Регулююча інвестиційна політика держави потребує перебудови з метою виходу економіки країни з кризи. Держава не взмозі забезпечити ефективну інвестиційну підтримку села. Саме такий висновок випливає з аналізу інвестування сільського господарства як у масштабах України, так і Луганської області. За період 1990-1999 рр. обсяги інвестицій в сільське господарство області зменшились на 379,1 млн. грн., або в 44,6 раза. Для порівняння: по Україні - у 21,1 раза. Нестача державних коштів для інвестування сільського господарства загострює потребу в інвестиційних ресурсах.. Тому потрібно визначити нові форми та джерела інвестування, які б сприяли відновленню економічного потенціалу, сталому розвитку підприємницьких сільськогосподарських структур.

Для їх визначення треба враховувати економічну специфіку розвитку регіону, його потреби та ресурси. Луганська область належить до промислового регіону Донбасу та займає четверте місце за промисловим потенціалом по Україні. Не виключаючи державні інвестиції, автор вважає, що основним джерелом інвестування сільського господарства у промисловому регіоні повинні стати фінансово міцні промислові підприємства. В зв’язку з цим було визначено, що промислові підприємства, які одержують стабільний прибуток, виробляють експортну продукцію та являють економічний інтерес для іноземних інвесторів, розташовані в містах Свердловську та Красний Луч (південь Луганської області), у містах Сєвєродонецьк та Лисичанськ (північ області), м. Луганськ. Запропоновано створення інтегрованих об’єднань (у межах регіону, області, району) за участю промислового капіталу та іноземних інвесторів, на базі сільськогосподарських підприємницьких структур і промислових підприємств.

Ефективність залучення іноземних інвестицій в дисертаційній роботі показано на прикладі створення спільного українсько-німецького підприємства "Айдар-Ан-М’ясо" на базі товариства з обмеженою відповідальністю "Колгосп ім. Енгельса" Новопсковського району Луганської області. Інвестором виступила німецька фірма “Krupp Lonro GMBH”, яка поставила обладнання на суму 50 млн. німецьких марок для переробки м’ясної продукції та виробництва ковбас і м’ясних консервів. На 1.01.2001 р. сума статутного фонду СП “Айдар – Ан-М’ясо” становила 10 млн. грн.

Доведено, що підсумковий результат ведення підприємницької діяльності складається з кількох етапів: виробництва, переробки (якщо вона має місце) та реалізації продукції. При цьому раціональне використання ресурсів на кожному етапі та вміння своєчасно продати вироблений товар може значно поліпшити фінансовий стан підприємницької структури.

Як було зазначено у розділі 2 дисертаційної роботи, для надійного ресурсного забезпечення та реалізації продукції, сприяння розвитку підприємництва сформована інфраструктура аграрного ринку. Одним з основних елементів ринкової інфраструктури, найбільш наближеним до товаровиробника, є агроторговий дім. Агроторгові доми повинні створити умови для законного гарантованого збуту продукції, матеріально-технічного та інформаційного забезпечення сільськогосподарських товаровиробників, прискоривши тим самим формування інфраструктури аграрного ринку, а також підвищити ефективність сільськогосподарських підприємницьких структур. На основі досліджень було встановлено, що в Луганській області на 1.01.2001 р. функціонувало вісім агроторгових домів, на стадії формування знаходяться ще чотири. У дисертації автором детально проаналізовано організацію створення агроторгового дому, подається схема основних напрямів діяльності агроторгового дому як багатопрофільного інвестиційно-виробничо-торгового комплексу. Результатом функціонування агроторгового дому є оптимальне поєднання взаємоузгодженості дій виробника сільськогосподарської продукції з функціональними (промислові підприємства, банки) та торговельними (біржі, ярмарки, аукціони тощо) структурами.

Автором була запропонована організаційна форма для Марківського агроторгового дому (Марківський район Луганської області) як акціонерного товариства закритого типу та розроблено установчий договір та Статут.

ВИСНОВКИ

1. Беручи до уваги загальновживане і законодавчо оформлене визначення сутності підприємництва, вважаємо за доцільне внести доповнення у визначення категорії підприємництва стосовно місця суб’єкта підприємницької діяльності та його особистих здібностей. Підприємцем вважається особистість, яка обдарована унікальними природними якостями (інтуіцією, волею, особливим поглядом на події, лідерством, ініціативністю) та може реалізовувати їх на власний ризик, використовуючи нові економічні можливості. Виходячи з цього, пропонуємо в економічному контексті подавати підприємництво як підприємницьку діяльність суб’єктів, наділених специфічними якісними рисами, які через втілення підприємницьких функцій самостійно, ініціативно, на власний ризик займаються виробництвом продукції, наданням послуг, торговими операціями з метою задоволення суспільних потреб та одержання прибутку на основі впровадження безперервного інноваційно-інвестиційного процесу.

2. Проведені дослідження стану розвитку сільського господарства Луганської області та статистичні розрахунки за період 1986-1999 рр. свідчать про тенденцію зниження обсягів виробництва продукції рослинництва і тваринництва. Починаючи з 1990 р. зменшується питома вага суспільного сектора та збільшується приватного у виробництві валової продукції сільського господарства, з’являється нагальна потреба впровадження нової ситеми господарювання, в основі якої має бути приватна власність на землю та майно, а разом з цим відродження реального господаря-власника, формування підприємницьких структур.

3. В Луганській області склалися умови для розвитку підприємництва в аграрному секторі економіки. Наведений аналіз діяльності різних організаційно-правових форм підприємницьких структур свідчить, що їх прибутковість значною мірою забезпечується діяльністю керівників-новаторів. Вважаємо за доцільне поширити досвід їх роботи та забезпечувати подальший розвиток підприємництва через застосування інновацій, здійснення диверсифікації та формування сприятливого інвестиційного клімату.

4. Вирішальним при визначенні інноваційного характеру підприємництва буде те, як підприємці в умовах переходу до ринкової економіки зможуть оцінити ситуацію та оперативно вибрати оптимальне рішення, застосовуючи новітні наукові розробки та впровадити їх у виробництво. При цьому інноваційна активність, яка не враховує екологічні особливості регіону, не буде сприяти оновленню суспільного життя, підвищенню його соціально-економічного рівня. Тому у процесі виробничої діяльності сільськогосподарським підприємницьким структурам Луганської області поряд з новими ресурсозберігаючими технологіями необхідно запроваджувати нові системи відновлюваного землеробства, які передбачають зменшення ерозійних процесів, та збереження родючості грунтів.

5. Виходячи з наявності певної матеріально-технічної бази, одним з перспективних напрямів диверсифікаційної стратегії в сільськогосподарських підприємницьких структурах Луганської області вважаємо переробку сільськогосподарської продукції. Її подальший розвиток забезпечить одержання додаткового капіталу, який можна використати для впровадження інновацій, на соціально-економічні потреби або нагромадити капітал для структурної перебудови підприємства.

6. В умовах сучасного стану економіки розвиток підприємництва в сільському господарстві значною мірою визначається активізацією інвестиційної діяльності. Не виключаючи можливості державних інвестицій, автор вважає, що основним джерелом інвестування сільського господарства у промисловому регіоні повинні стати фінансово міцні промислові підприємства. Доцільно у промислових регіонах створити інтегровані об’єднання за участю промислового капіталу та іноземних інвесторів на базі сільськогосподарських підприємницьких структур та промислових підприємств області. Першочерговим завданням при цьому є забезпечення взаємовигідних економічних інтересів, а основою – економічна і правова свобода, притаманна цивілізованому ринку.

7. Підвищення ефективності функціонування підприємницьких структур визначається ефективним використанням виробничо-ресурсного потенціалу. Надійне ресурсне забезпечення та реалізація виробленої продукції на сучасному етапі розвитку ринкових відносин значною мірою забезпечується інфраструктурою аграрного ринку. Одним з елементів ринкової інфраструктури вважаються агроторгові доми. В Луганській області робота по їх створенню ведеться не достатньо активно: з 18 районів агроторгові доми на 1.01.2001 р. створені тільки у восьми. Для попередньої підготовчої роботи в районах щодо прискорення організації агроторгових домів автором було уточнено схему основних напрямів діяльності агроторгового дому як багатопрофільного інвестиційно-виробничо-торгового комплексу. Вважаємо за доцільне рекомендувати всім торговельним та переробним підприємствам здійснювати оптові закупівлі сільськогосподарської продукції через мережу біржової торгівлі (в тому числі агроторгові доми), що допоможе легалізувати цю операцію, усунути проходження продукції через тіньовий ринок.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1.Ткаченко В.Г., Лемишко Е.А. Проблемы агробизнеса и предпринимательства в Украине и на Луганщине // Зб. наук. пр. Луганського ДАУ. – Видавництво ЛДАУ. – 1999. - № 4/13. – С. 14-25 (досліджено стан сільськогосподарських підприємств Луганської області за період 1986-1998 рр.) (0,4 д. а.).

2. Ткаченко В.Г., Лемишко Е.А. Повышение доходности агробизнеса на районном уровне // Зб. наук. пр. Луганського ДАУ (за матеріалами симпозіуму “Наука Луганщини у контексті розвитку регіону” 21-22 квітня 1999 р.). – Видавництво ЛДАУ. – 1999. - № 5/14. – С.5-8 (проведено аналіз фінансових результатів по господарствах Новоайдарського району Луганської області) (0,3 д. а.).

3. Лемишко Е.А. Преобразование субъектов хозяйствования в сельском хозяйстве Луганской области в предпринимательские структуры рыночного типа // Зб. наук. пр. Луганського ДАУ (Економічні науки) // Видавництво ЛДАУ ”Элтон - 2”. – 2000. - № 6/16. - С. 52 – 57 (0,3 д.а.).

4. Лемишко Е. А. Состояние предпринимательства в частных и частно-арендных сельскохозяйственных предприятиях // Зб. наук. пр. Луганського ДАУ (Економічні науки) // Видавництво ЛДАУ "Элтон - 2". - 2000. - № 8. - С.58-63 ( 0,3 д.а.).

5. Лемішко О.О. Джерела інвестування підприємницької діяльності сільськогосподарських підприємств Луганської області // Економіка АПК. - 2000. - № 12. - С. 53-58 (0,5 д.а.).

6. Лемишко Е.А. Предпринимательство в сельском хозяйстве Донбасса // Матер. межд. науч.-практич. конф. ученых Московского государственного автомобильно-дорожного института (Технического университета) и Луганского сельскохозяйственного института (4-5 декабря 1997 года). – Изд-во МАДИ (ТУ) - ЛСХИ. - 1997. – С.97-98 (0,1 д. а.).

7. Лемишко Е.А. Организационно-правовые формы хозяйствования в АПК Украины // Матер. межд. науч.-практич. конф. ученых Московского государственного университета, Московского автомобильно-дорожного института (Технического университета) и Луганского сельскохозяйственного института (28-29 мая 1998 г.). – Изд-во МГУ-МАДИ(ТУ) – ЛСХИ. - 1998. – С.71-73 (0,1 д. а.).

8. Ткаченко В.Г., Лемишко Е.А. Использование достижений науки в процессе организации и совершенствования работы агробизнесовых и предпринимательских структур АПК / Матер. Межд. науч.-практич. конф. ученых России и Украины (Луганск – Москва – Смоленск, 27-28 июня 2000 г.). – Изд-во ЛГАУ, МСХА, МАДИ(ТУ), СГПУ. – 2000. – С. 83-85 (досліджені розробки вчених Луганського державного аграрного університету та їх втілення в сільськогосподарські підприємницькі структури ) (0,3 д. а.).

Анотації

Лемішко О.О. Розвиток підприємництва в сільському господарстві Луганської області. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.06.02 - Підприємництво, менеджмент та маркетинг.

Інститут аграрної економіки УААН, Київ, 2001.

Дисертацію присвячено проблемі становлення та розвитку підприємництва в сільському господарстві Луганської області. Досліджені історичні аспекти формування підприємництва та його теоретичні основи, визначено роль особистості підприємця у розвитку сучасного економічного процесу виробництва.

Розглянуті основні організаційно-правові форми підприємницьких структур господарювання в аграрному секторі економіки. Проведено економічний аналіз стану сільського господарства Луганської області, її районів та господарств.

Встановлено необхідність розвитку підприємництва в аграрному секторі економіки як рушійної сили економічних перетворень. Значне місце в дисертаційній роботі відведено розробці основних напрямів підвищення ефективності підприємництва в сільському господарстві області, в тому числі розвитку інноваційно-інвестиційного процесу, здійсненню диверсифікації, формуванню інфраструктури біржового ринку.

Ключові слова: підприємництво, реформування, підприємницька стратегія, ефективність, інновації, інвестиції, диверсифікація, біржовий ринок.

annotation

Lemishko O.O. The enterpreneurship development in agriculture of Luhansk region. Manuscript.

Thesis for a candidate degree on speciality 08.06.02 - Enterpreneurship managment and marketing. Institute of Agrarian Economics UAAS, Kyiv, 2001.

The dissertation paper is devoted to the problem of enterpreneurship establishing and development in agrarian sector of Luhansk region. Historical aspects of enterpreneurship establishing and its theoretical basis were investigated; the role of enterpreneur personal abilities under modern economic production process was determined. Main organization and legal forms of commercial structures activities in agrarian sector of economy were studied. The economic analysis of Luhansk region and its districts farming was done. The necessity of farm enterpreneurship development was stated