МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ

УКРАЇНСЬКА МЕДИЧНА СТОМАТОЛОГІЧНА АКАДЕМІЯ

ОСИПЕНКОВА Тетяна Сергіївна

УДК 616.314.17 – 008.1 + 542.9

ДИФЕРЕНЦІЙНА КОРЕКЦІЯ ПЕРЕКИСНОГО ОКИСЛЕННЯ

ЛІПІДІВ І АНТИОКСИДАНТНОЇ СИСТЕМИ В КОМПЛЕКСНОМУ

ЛІКУВАННІ ГЕНЕРАЛІЗОВАНОГО ПАРОДОНТИТУ

14.01.22 - стоматологія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Полтава-2001

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі терапевтичної стоматології з курсом післядипломної освіти Донецького державного медичного університету ім. М.Горького МОЗ України (ректор - доктор медичних наук, заслужений діяч науки і техніки, професор В.М.Казаков).

Науковий керівник

доктор медичних наук, доцент Ярова Світлана Павлівна, Донецький державний медичний університет ім. М. Горького, професор кафедри терапевтичної стоматології з курсом післядипломної освіти

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор Ковальов Євген Вікторович, Українська медична стоматологічна академія МОЗ України, завідувач кафедри пропедевтики терапевтичної стоматології

доктор медичних наук, професор Борисенко Анатолій Васильович, Національний медичний університетім. академіка О.О. Богомольця МОЗ України, завідувач кафедри терапевтичної стоматології

Провідна установа:

Київська медична академія післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика МОЗ України, кафедра терапевтичної стоматології

Захист дисертації відбудеться “27” листопада 2001 року о 1330 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 44.601.01 при Українській медичній стоматологічній академії за адресою: 36024, м. Полтава, вул. Шевченка, 23.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці академії за адресою: 36024, м. Полтава, вул. Шевченка, 23.

Автореферат розісланий “ 27” вересня 2001р.

Вчений секретар спеціалізованої

вченої ради Петрушанко Т.О.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Високий процент рецидивів, масова поширеність, підтверджують той факт, що серед актуальних проблем сучасної стоматології пародонтит займає ведуче місце (Н.Ф. Данилевский, 1994; В.С. Иванов, 1998). Тому питання профілактики та лікування захворювань пародонта постійно знаходяться в центрі уваги вітчизняних та зарубіжних дослідників (Е.В. Ковалев, 1989; А.В. Борисенко, 1996). Сучасні принципи лікування запальних захворювань пародонта базуються на знанні основних ланок патогенезу. Як свідчать дані літератури, у хворих на генералізований пародонтит відмічається посилення процесів вільнорадикального окислення ліпідів, що призводить до накопичення перекисних продуктів і вільних радикалів з порушенням структури і функціональної організації клітинних мембран (О.Н. Воскресенский и соавт., 1991; Л.М. Тарасенко и соавт., 1999). В зв'язку з цим обгрунтована необхідність патогенетичного використання в комплексному медикаментозному лікуванні препаратів-антиоксидантів. Показана ефективність таких препаратів на організменному, системному, тканинному, клітинному рівнях (Floyd R.A., 1988; А.П. Грохольський і співавт., 1999). Встановлена більш висока ефективність застосування антиоксидантів у хворих з перекисним варіантом перебігу захворювання (Г.Ф. Белоклицкая, 1998). Відмічено, що у здорових осіб антиоксиданти не змінюють метаболічні процеси в організмі (В.М. Бобирєв і співавт., 1995). З іншого боку – в літературі описані різні типи перебігу запалення : гіпер-, гіпо-, нормоергічний, зумовлені реактивністю організму (В.Н. Сокрут, 1992; А.И. Воложин и соавт., 1996; С.П. Ярова, 1999). Логічно припустити, що для різних типів запалення буде характерною різна інтенсивність процесів перекисного окислення ліпідів (ПОЛ). Це обгрунтовує доцільність диференційної корекції вільнорадикального окислення і антиоксидантного (АО) захисту у хворих на генералізований пародонтит залежно від інтенсивності цих процесів.

Зв'язок з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана в рамках НДР МОЗ Україні "Клінічні особливості перебігу та шляхи корекції захворювань органів порожнини рота на тлі різної реактивності організму" (№ держреєстрації 0197V002100). Автор є безпосереднім виконавцем зазначеної запланованої наукової теми.

Мета і задачі дослідження. Скоротити терміни лікування і кількість рецидивів у хворих на генералізований пародонтит шляхом розробки методу диференційної корекції показників перекисного окислення ліпідів та антиоксидантної системи в комплексному лікуванні на підставі виявлення особливостей динаміки біохімічних показників, що характеризують вільнорадикальні процеси в крові і ротовій рідині.

Поставлені наступні задачі:

1.

2.

3.

4.

5.

6.

Об'єкт дослідження – особливості динаміки показників перекисного окислення ліпідів і антиоксидантної системи, клінічні особливості перебігу генералізованого пародонтиту в залежності від динаміки показників перекисного окислення ліпідів і антиоксидантної системи у 136 хворих; перебіг фаз раневого процесу у 35 безпорідних собак вагою 8-12 кг на тлі моделювання різних станів реактивності організму.

Предмет дослідження – первинні та вторинні продукти перекисного окислення ліпідів, показники антиоксидантного захисту в крові та ротовій рідині, рівень стрес-гормонів в крові; цитологія раневого ексудату після кюретажу пародонтальних кишень; структура кісткової тканини альвеолярного паростка; особливості клінічного перебігу і лікування генералізованого пародонтиту.

Методи дослідження – стоматологічне клінічне, параклінічне, функціональне обстеження хворих на генералізований пародонтит, цитологічне дослідження фаз раневого процесу, біохімічний аналіз крові та ротової рідини проведені для вивчення особливостей перебігу захворювання, ефективності запропонованого методу диференційної корекції показників перекисного окислення ліпідів та антиоксидантної системи. Біохімічні методи досліджень тварин для виявлення особливостей динаміки показників в залежності від стану реактивності організму. Математичний аналіз з використанням одно- та багатофакторних методів статистики для виявлення абсолютних величин досліджуваних показників та характеру їх зв'язків.

Наукова новизна одержаних результатів. Встановлено, що при експериментальному пародонтиті особливості динаміки показників перекисного окислення ліпідів і антиоксидантної системи визначаються реактивністю організму.

Вперше показано, що рівень продуктів ПОЛ і АО-системи в крові і ротовій рідині визначають особливості клінічного перебігу експериментального пародонтиту. При помірному прирості показників ПОЛ і АО-системи на першу добу після кюретажу пародонтальних кишень спостерігається помірне прогресування деструктивних процесів в пародонті, при високому прирості показників ПОЛ і незначному АО-системи та при низькому прирості показників ПОЛ і АО-системи – значно виражене.

Доведено, що диференційна корекція при експериментальному пародонтиті в залежності від приросту показників ПОЛ і АО-системи в крові та ротовій рідині на 1-у добу після кюретажу пародонтальних кишень оптимізує фази раневого процесу і сприяє нормалізації термінів загоєння рани.

В клініці вперше встановлено, що за приростом показників ПОЛ і АО-системи в крові та ротовій рідині хворих на генералізований пародонтит можна розподілити на три групи: з помірним приростом ПОЛ і антиокислювальної системи; з високим приростом ПОЛ і незначним АО-системи, з низьким приростом ПОЛ і АО-системи на 1-у добу після кюретажу пародонтальних кишень.

Встановлено, що у хворих на генералізований пародонтит при однаковому ступені важкості захворювання спостерігається різна інтенсивність запального процесу в пародонті в залежності від приросту показників ПОЛ і АО-системи в крові і ротовій рідині на 1-у добу після кюретажу пародонтальних кишень. У хворих з помірним приростом показників ПОЛ і АО-системи відмічається помірний розвиток запалення з розповсюдженням на 2-3 секстанти; у хворих з високим приростом ПОЛ і незначним показників АО-системи – інтенсивне запалення з ростом грануляцій і розповсюдженням на 5-6 секстантів, частими рецидивами; у хворих з низьким приростом ПОЛ і АО-системи – мляве запалення з ростом грануляцій і розповсюдженням на 5-6 секстантів, частими рецидивами.

Вперше розроблено метод диференційної корекції показників ПОЛ і АО-системи в комплексному лікуванні при генералізованому пародонтиті. Показана його висока ефективність безпосередньо і в віддалені терміни спостереження.

Практичне значення одержаних результатів. Встановлені особливості динаміки показників ПОЛ і АО-системи в залежності від реактивності організму, які визначають особливості клінічного перебігу експериментального пародонтиту. Це дало можливість обгрунтувати підходи до оптимізації фаз раневого процесу і нормалізації термінів загоєння рани після кюретажу пародонтальних кишень з урахуванням приросту показників ПОЛ і АО-системи на 1-у добу після кюретажу пародонтальних кишень.

Запропоновані найбільш інформативні критерії оцінки стану вільнорадикального окислення ліпідів в крові і ротовій рідині у хворих на генералізований пародонтит, що дозволяють проводити розподіл хворих по групах і контролювати ефективність лікування.

Розроблений метод диференційної корекції показників ПОЛ і АО-системи в комплексному лікуванні при генералізованому пародонтиті ("Спосіб лікування генералізованого пародонтиту", позитивне рішення про видачу патенту на винахід №2000042071 от 11.04.2000.). Показана його висока ефективність, що дозволяє рекомендувати до використання в клініці.

Результати наукових розробок впроваджені в клінічну практику стомато-логічних закладів м. Полтави, м. Києва, м. Донецька та міст Донецької області.

Матеріали дослідження використовуються у навчальному процессі на кафедрі терапевтичної стоматології з курсом післядипломної освіти Донецького державного медичного університету ім. М.Горького.

Особистий внесок здобувача. Здобувач особисто провела глибокий інформаційний пошук, сформулювала мету та завдання дослідження, запропонувала спосіб диференційної корекцій показників ПОЛ і АО-системи в комплексному лікуванні при генералізованому пародонтиті. Особисто автором проведено лікування хворих на генералізований пародонтит, здійснено клінічні дослідження, систематизацію, статистичну обробку результатів, впроваджено спосіб лікування генералізованого пародонтиту в практичну охорону здоров'я.

Разом з науковим керівником проведені аналіз та узагальнення результатів експериментальних і клінічних досліджень, зроблено наукові висновки та практичні рекомендації.

Лабораторні дослідження виконані спільно із співробітниками ЦНДЛ ДонДМУ ім. М. Горького (завідувач – Зінкович І.І.); цитологічні дослідження – в центральній цитологічній лабораторії, експериментальні дослідження – на базі віварію СНО Донецького обласного протипухлиного центру (директор центру – проф. Бондар Г.В.).

У працях, які опубліковані за темою дисертації із співавторами, особистий внесок визначається рівномірною долею від участі всіх співавторів.

Апробація результатів дисертації. Матеріали дисертації доповідалися і обговорювалися на науковій конференції "Сучасні аспекти клінічної стоматології" (Євпаторія, 2000), науково-практичній конференції, присвяченій 100-річчю Одеського державного медичного університету (Одеса, 2000), на III Обласній науково-практичній конференції ”Питання реконструктивної стоматології” (Донецьк, 2000).

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 8 друкованих робіт, з них 6 статей в журналах, ліцензованих ВАК України. Отримано позитивне рішення на винахід.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація викладена на 164 сторінках комп?ютерного тексту і складається із переліку умовних позначень, вступу, 5 розділів, висновків, практичних рекомендацій, списку використаних джерел, до якого ввійшли 170 вітчизняних і 24 іноземних джерел. Фактичні дані наведені у 20 таблицях, ілюстровані 12 малюнками та 35 фотографіями.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріал і методи дослідження. Експериментальні дослідження виконані на 35 дорослих безпорідних собаках вагою 8-12 кг. Собаки були розділені на 3 серії. У серії 1 (10 тварин) лікарські препарати, що порушують реактивність організму, не застосовувалися (нормореакція). При цьому тваринам "плацебо" вводили фізіологічний розчин. У серії 2 (10 собак) тваринам за схемою внутрішньом'язово вводили імуностимулятор ліпополісахаридної природи – пірогенал в дозі 10 мкг/кг/доба. Таким чином, моделювали стан гіперреактивності організму. Тварини 3 серії (15 собак) за схемою ентерально отримували імунодепресант – азатіоприн в дозі 1,5 мг/кг/доба, що спричиняло стан гіпореактивності організму (В.Н. Сокрут, М.И. Яблучанский, 1991). Реактивність організму контролювали на 1-у, 4-у, 7-у, 15-у доби від початку досліду за рівнем адренокортикотропного гормону (АКТГ), адреналіну (Ад), кортизолу (Кз). За допомогою наборів радіоімунним методом визначали АКТГ (фірма "Oris", Франція), Кз (інститут біоорганічної хімії АН Білорусії), Ад – методом роздільного дослідження адсорбцій на окислі алюмінію з реєстрацією на флуориметрі "БІАН 130". Всім тваринам на 1-у добу експерименту за відомою методикою відтворювали модель пародонтиту (С.П. Ярова, 1997). Стан тканин пародонту оцінювали початково, на 14-у і 28-у доби за допомогою клінічних і параклінічних показників: пародонтального індексу ПІ (A. Russel, 1965), папілярно-маргінально-альвеолярного індексу ПМА (S. Parma, 1960), кількості ексудату з пародонтальних кишень (Brill, 1958), проби Шилера-Писарєва, вакуумної проби (В.И. Кулаженко, 1960). При об'єктивному обстежені визначали гігієнічний індекс (Ю.А. Федоров, В.В. Володкина, 1970). Потім у всіх тварин ретельно усували місцеві ушкоджуючі чинники (фіксатори з композиційного матеріалу, м'які і тверді зубні відкладення, грануляційну тканину), проводили зрошування рани розчинами антисептиків (0,05% хлоргексидина біглюконат), проводили гігієнічну обробку порожнини рота. Після проведеного втручання забір крові та ротової рідини здійснювали на 1-у, 2-у, 6-у, 9-у доби експерименту. Про стан ПОЛ та АО-системи судили за динамікою вмісту дієнових кон?югатів (ДК), малонового діальдегіду (МДА), перекисного гемолізу еритроцитів (ПГЕ), активності каталази (Ка) і супероксиддисмутази (СОД), антиокислювальної активності (АОА), які визначали за допомогою спектрофотометрії.

Оцінку ефективності диференційної корекції ПОЛ і АО-захисту проводили у всіх трьох серіях собак. В серії 1 в контролі тваринам (5 собак) після усунення місцевих ушкоджуючих чинників препарати, що коригують ПОЛ і АО-захист, не призначалися. В основній групі (5 собак) даної серії в схему лікування включали антиоксиданти загальної ("Евітол" x 2-3 пастилки на добу "per os", 1 пастилка вміщує 100 мг токоферола ацетату) і місцевої дії ("Кверцетин" – 20г гранули препарату, розчинені в 100мл гарячої води до одержання гелю; застосовували у вигляді інстиляцій і аплікацій на ясна кожний день). Тваринам контрольної групи серії 2 (5 собак) препарати, що коригують ПОЛ, не призначалися. В основній групі даної серії 5 собакам додатково в схемі лікування експериментального пародонтиту використовували антиоксиданти загальної ("Евітол") і місцевої ("Кверцетин") дії. В серії 3 контролем служили 5 тварин, яким в схему лікування не включали препарати, що коригують ПОЛ. В групі порівняння (5 собак) призначалися вищевказані антиоксиданти загальної і місцевої дії. Тваринам основної групи (5 собак) після проведення базової терапії призначали: в перші три доби – препарати-прооксиданти загальної ("Делагіл" по 0,25 Ч 1-2 ?ази на день "per os") і місцевої (ін'єкції "Делагілу" по перехідній складці по 1 ml 5% розчину) дії; в подальшому – антиоксиданти загальної ("Евітол") і місцевої ("Кверцетин") дії. Призначену терапію проводили до повного зникнення ознак запалення ясен. Оцінку ефективності диференційної корекції ПОЛ і АО-захисту при експериментальному пародонтиті проводили за допомогою цитологічних (М.С. Покровский, М.П. Макарова, 1942), клінічних, параклінічних досліджень.

Клінічна частина досліджень виконана на базі кафедри терапевтичної стоматології з курсом післядипломної освіти Донецького державного медичного університету. Для аналізу разом з терапевтом відібрано 136 хворих у віці 20-40 років, "соматично здорових" з діагнозом загострення генералізованого пародонтиту першого ступеня. Діагностику пародонтиту проводили згідно з класифікацією М.Ф. Данилевського (1994). Корекція ПОЛ включалася в комплексне лікування пародонтиту після проведення базової терапії, яка складалася із місцевої протизапальної терапії (аплікації 0,05% розчину хлоргексидину біглюконату), очищення зубів від м'ягкого зубного нальоту, механічного зняття над- и підясеневих зубних відкладень з очищенням пародонтальних кишень від зубного каменя, грануляційної тканини, проростків епітелію, некротизованого цементу. Після визначення гігієнічного стану ротової порожнини, при необхідності, проводили навчання хворих комплексу гігієнічних заходів. Проводили бесіди з хворими про раціональне харчування, нормалізацію режиму праці та відпочинку.

У залежності від динаміки біохімічних показників крові та ротової рідини (ДК, МДА, СОД, Ка) на першу добу після проведення кюретажу пародонтальних кишень всі хворі були розділені на три групи. Першу групу склали 79 хворих (58%) з приростом показників ПОЛ (ДК, МДА) і АО-захисту (СОД, Ка) в крові і ротовій рідині, відповідно: ДК – 153,0 ± 7,8% і 175,3 ± 6,3 %; МДА – 124,8± 6,5 % і 128,9 ± 6,8%; СОД – 143,1 ± 7,2 % і 147,4 ± 7,4 %; Ка – 129,9 ± 6,6 % і 133,2 ± 6,8 %. В другу групу ввійшли 29 хворих (22%) з більш високим приростом ДК і МДА, і співрозмірним СОД і Ка в крові і ротовій рідині в порівнянні з першою групою (відповідно: ДК – 178,2 ± 9,1% і 198,4 ± 7,1%; МДА – 153,6 ± 7,3% і 158,2 ± 7,5%; СОД –142,4 ± 5,4 % і 146,6 ± 6,2%; Ка – 133,7 ± 5,8 % і 137,0 ± 6,1 %). Третю групу склали 28 хворих (20%) з більш низьким приростом ДК і МДА, СОД і Ка в крові і ротовій рідині в порівнянні з першою групою (відповідно: ДК – 122,4 ± 4,9 % і 143,4 ± 5,3%; МДА – 111,8 ± 4,2 % і 116,5 ± 4,5%; СОД – 124,6 ± 5,2 % і 128,6 ± 5,4%; Ка – 114,1 ± 3,8 % і 117,2 ± 4,0 %). По 10 хворих кожної групи служили контролем (препарати, що корегують ПОЛ не призначались), об'єм необхідних втручань був обмежений проведенням базової терапії.

Враховуючи позитивні результати диференційної корекції ПОЛ та АО-захисту при експериментальному пародонтиті, комплексне лікування хворих на генералізований пародонтит було проведено з індивідуалізацією фармакотерапії. В основу диференційної корекції покладені виявлені відмінні значення приросту показників ПОЛ та АО-захисту у хворих на генералізований пародонтит, які саме і були критеріями розподілу по групах. Хворим першої групи (основна підгрупа) з адекватним приростом показників ПОЛ та АО-захисту препарати, що коригують вказані процеси, не призначалися. Пацієнтам даної групи об'єм необхідних втручань був обмежений проведенням базової терапії. Хворим другої групи (основна підгрупа) з високим приростом показників ПОЛ і незначним АО-захисту в схему лікування після проведення базової терапії включали антиоксиданти загальної і місцевої дії. Хворим третьої групи (основна підгрупа) з низьким приростом продуктів ПОЛ і показників АО-захисту після проведення базової терапії призначали: в перші три доби – препарати загальної і місцевої прооксидантної дії; в подальшому – антиоксиданти загальної і місцевої дії. Зазначені схеми лікування застосовували у весняний і осінній періоди до повного зникнення ознак запалення ясен. На 2-у, 6-у, 9-у доби після кюретажу проводили клінічну оцінку стану тканин пародонту, показників ПОЛ і АО-системи за вказаними вище методиками. У віддалені терміни до 2 років оцінювали стабілізацію процесу в пародонті за даними клінічного огляду і рентгенографії. Огляди проводили кожні 6 місяців. При цьому всім виконували санацію порожнини рота, професійну гігієнічну обробку зубів, при необхідності – комплексне лікування.

Всі отримані результати оброблялися методами математичної статистики із використанням критерію Ст?юдента на комп'ютері IBM PC.

Результати дослідження та їх обговорення. На першому етапі експериментальних досліджень встановили, що при експериментальному пародонтиті на тлі нормореактивності організму відмічається помірний приріст показників ПОЛ і АО-системи, на тлі гіперреактивності організму – високий приріст показників ПОЛ і незначний АО-системи, на тлі гіпореактивності організму – низький приріст показників ПОЛ і АО-системи на першу добу після кюретажу пародонтальних кишень. Визначено, що клінічний перебіг експериментального пародонтиту пов'язаний з приростом продуктів ПОЛ і ферментів антиокислювального захисту в крові і ротовій рідині. Помірне прогресування деструктивних процесів в пародонті з поглибленням пародонтальних кишень до 2,87 ± 0,16 мм, деструкцією кісткових перетинок до 3,13 ± 0,23 мм, рухливістю зубів 1,85 ± 0,08 відмічається при помірному прирості показників ПОЛ і АО-системи; виражене прогресування деструктивних процесів з поглибленням пародонтальних кишень, в середньому, до 5,52 ± 0,39 мм, деструкцією кісткових перетинок до 5,60 ± 0,27 мм, рухливістю зубів 2,71 ± 0,15 – при високому прирості показників ПОЛ і незначному АО-системи та при низькому прирості показників ПОЛ і АО-системи. При експериментальному пародонтиті на тлі нормореактивності організму на першу добу після кюретажу відбувалася активація ПОЛ. Інтенсифікація ПОЛ викликає активацію у відповідь ферментів СОД і Ка. Виявлена динаміка продуктів ПОЛ і активності ферментів АО-системи на тлі нормореактивності організму призводить до оптимального розвитку фаз раневого процесу і нормалізації термінів загоєння рани після кюретажу пародонтальних кишень при експериментальному пародонтиті, що підтвердилося при цитологічному дослідженні мазків-відбитків раневого ексудату. У перші доби спостерігалася дегенеративно-запальна реакція, що характеризується вмістом в препараті невеликої кількості лейкоцитів. На 4-у добу виявлені ознаки розвитку активної гранулоцитарної реакції. У цитограмах наростає число лейкоцитів. У мазках на 6-у добу виявлені клітинні ознаки репаративних процесів. У цей період знижується число нейтрофілів, росте число полібластів, фібробластів. Виявлені епітеліальні клітини, волокнисті безструктурні утворення. На 9-у добу при цитологічному дослідженні мазків відмічене зниження загальної клітинної реакції. Виявлена невелика кількість зруйнованих нейтрофілів, зустрічаються полібласти, фібробласти, значна кількість волокнистих утворень. Результати безпосередніх спостережень показали, що на 9-у добу визначалося зникнення ознак запалення ясен у всіх досліджуваних тварин. При цьому слизова оболонка мала блідо-рожевий колір, без набряку, щільно охоплювала шійки зубів, пародонтальні кишені були відсутні, зуби не рухливі. Загалом при експериментальному пародонтиті на тлі нормореактивності організму характерним є помірна активація ПОЛ і АО-захисту на першу добу після кюретажу пародонтальних кишень, оптимальний перебіг фаз раневого процесу і нормальні терміни загоєння рани після кюретажу.

Порушення реактивності організму призводить до зміни інтенсивності вільнорадикальних процесів і запальної реакції в рані. При експериментальному пародонтиті на тлі гіперреактивності організму визначається виражена активація ПОЛ в порівнянні з такою при експериментальному пародонтиті на тлі нормореактивності організму. Активація перекисного окислення відбувається на тлі незначного антиоксидантного захисту. Це призводить до лавиноподібного характеру реакції переокислення і пролонгування некротичних процесів, що викликає розрив фаз раневого процесу і відсрочене загоєння рани. При цьому, ймовірніше, внаслідок великої швидкості некротичних процесів, репаративні – просто не встигають за ними, що підтверджується даними цитологічної картини мазків-відбитків. На перші доби спостерігалася гранулоцитарна реакція, яка характеризувалася вмістом в препараті великої кількості (30-40 в полі зору) лейкоцитів. На 4-у і 6-у доби гранулоцитарна реакція залишалася активною (40-50 лейкоцитів в полі зору). Ознаки активної регенерації в рані визначалися лише на 9-у добу. У цей період знижується число нейтрофілів, росте число полібластів, фібробластів. Виявлені епітеліальні клітини, волокнисті безструктурні утворення. Таким чином, при експериментальному пародонтиті на тлі гіперреактивності організму швидко наступала і більш тривало продовжувалася виражена гранулоцитарна реакція, що відсрочувало появу ознак репарації. Результати безпосередніх спостережень показали, що зникнення ознак запалення визначали лише у 60% випадків. При цьому терміни загоєння були відсрочені на 3-4 доби в порівнянні такими при експериментальному пародонтиті на тлі нормореактивності організму. У 20% тварин цієї групи стан ясен залишався без змін, а у 1 собаки визначали посилення ознак запалення. Загалом, при експериментальному пародонтиті на тлі гіперреактивності організму після кюретажу пародонтальних кишень характерним є значна активація ПОЛ на тлі недостатнього АО-захисту, виражена запальна реакція в рані з тривалим перебігом некротичних і більш пізнім розвитком репаративних процесів, відсрочене загоєння рани.

При експериментальному пародонтиті на тлі гіпореактивності організму спостерігається низька активація ПОЛ в порівнянні з такою при експериментальному пародонтиті на тлі нормореактивності організму. Низька активація ПОЛ на тлі зниженого АО-захисту викликає цілий ряд порушень в процесі загоєння рани після кюретажу (розрив в фазах загоєння). Динамічне вивчення цитологічної картини при еспериментальному пародонтиті показало, що на перші доби виявляється некротичний тип цитограми (детрит, лейкоцити до 6-8-10 в полі зору, клітини зруйновані). На 4-у добу у відбитках збільшується число дегенеративно змінених нейтрофілів. Фагоцитоз знижений, що свідчить про низьку захисну реакцію організму. В більш пізні терміни (6-а доба) визначили підвищення числа нейтрофільних лейкоцитів, мікрофлора розташована поза- і внутрішньоклітинно. Іншими словами, гранулоцитарна реакція наступає на 2-3 доби пізніше, ніж при експериментальному пародонтиті на тлі нормореактивності організму. Ознаки активної регенерації в рані визначалися лише на 9-у добу. У цей час у відбитках раневого ексудату виявлена невелика кількість нейтрофілів, збільшується число полібластів, фібробластів. Результати безпосередніх спостережень показали, що зникнення ознак запалення визначали лише на 12-у добу і тільки у 40% випадків. У 60% тварин клінічна динаміка залишалася без змін. Загалом, при експериментальному пародонтиті на тлі гіпореактивності організму після кюретажу пародонтальних кишень характерним є низька активація перекисного окислення на тлі зниженого антиоксидантного захисту, млява запальна реакція в рані з тривалим перебігом некротичних і більш пізнім розвитком репаративних процесів, відсрочене загоєння рани після кюретажу пародонтальних кишень.

Відмінний приріст показників ПОЛ і АО-системи при експериментальному пародонтиті на першу добу після кюретажу пародонтальних кишень обгрунтовує доцільність диференційної корекції вільнорадикальних процесів. Доцільним є приведення перебігу фаз раневого процесу і систем, що їх модулюють (в даному випадку – про- і антиоксидантна системи) до таких при нормореактивності організму з відповідними змінами показників ПОЛ і АО-систем по величині. При експериментальному пародонтиті на тлі нормореактивності організму з помірним приростом показників ПОЛ і АО-системи на першу добу після кюретажу пародонтальних кишень спеціального лікування, направленого на загоєння рани, не потрібно. При експериментальному пародонтиті на тлі гіперреактивності організму з високим приростом показників ПОЛ і незначним АО-системи на першу добу після кюретажу пародонтальних кишень доцільним є призначення препаратів-антиоксидантів. При експериментальному пародонтиті на тлі гіпореактивності організму з низьким приростом показників ПОЛ і АО-системи на першу добу після кюретажу пародонтальних кишень доцільним є призначення препаратів-антиоксидантів після попередньої інтенсифікації ПОЛ препаратами-прооксидантами. Диференційна корекція в залежності від приросту показників ПОЛ і АО-системи в крові та ротовій рідині дозволила оптимізувати фази раневого процесу і нормалізувати терміни загоєння рани після кюретажу пародонтальних кишень при експериментальному пародонтиті на тлі порушеної реактивності організму. Це підтвердило доцільність запропонованого підходу.

В клініці за приростом показників ПОЛ і АО-системи в крові та ротовій рідині хворі на генералізований пародонтит розподіляються на три групи: з помірним приростом показників ПОЛ (ДК, МДА) і АО-системи (СОД, Ка); з високим приростом ПОЛ і незначним АО-системи; з низьким приростом ПОЛ і АО-системи на першу добу після кюретажу пародонтальних кишень. Приростом показників ПОЛ і АО-системи в крові і ротовій рідині визначається інтенсивність запального процесу в пародонті при однаковому ступені важкості захворювання. У хворих з помірним приростом показників ПОЛ і АО-системи відмічається помірний розвиток запалення з незначною серозною ексудацією з пародонтальних кишень і розповсюдженням на 2-3 секстанти; у хворих з високим приростом ПОЛ і незначним показників АО-системи – інтенсивне запалення з вираженою серозно-гнійною ексудацією, ростом грануляцій і розповсюдженням на 5-6 секстантів, частими рецидивами; у хворих з низьким приростом ПОЛ і АО-системи – мляве запалення з ростом грануляцій і розповсюдженням на 5-6 секстантів, частими рецидивами. Виявлені закономірності обгрунтували можливість використання даних біохімічних і клінічних показників, як критеріїв розподілу хворих на генералізований пародонтит по групах для диференційної корекції вільнорадикальних процесів.

Апробація методу диференційної корекції показників ПОЛ і АО-системи показала, що у всіх хворих на генералізований пародонтит з помірним приростом показників ПОЛ і АО-системи безпосередньо після лікування визначалося зникнення ознак запалення ясен. При цьому слизова оболонка мала блідо-рожевий колір, без набряку, щільно охоплювала шийки зубів, пародонтальні кишені були відсутні, зуби не рухливі, зубних нашарувань не визначалось. У хворих на генералізований пародонтит з високим приростом продуктів ПОЛ і незначним показників АО-захисту була зареєстрована відмінна клінічна динаміка в контрольній і основній підгрупах. В контролі, де хворим в схему лікування не включали препарати, що коригують ПОЛ, зникнення ознак запалення визначали лише у 80% випадків. При цьому терміни загоєння були відсрочені на 3-4 доби в порівнянні з хворими на генералізований пародонтит з адекватним (помірним) приростом показників ПОЛ і АО-системи. У 20% хворих стан ясен залишався без змін, посилення ознак запалення у жодного пацієнта не визначали. В основній групі, де призначали препарати –антиоксиданти загальної і місцевої дії, у 94,7% хворих на 9-у добу стан ясен відповідав поняттю "клінічно здорові", і лише у одного пацієнта залишався без змін. Це обгрунтовує доцільність використання препаратів-антиоксидантів в комплексному лікуванні при генералізованому пародонтиті у хворих з високим приростом показників ПОЛ і незначним АО-захисту в крові і ротовій рідині. В контролі у хворих на генералізований пародонтит з низьким приростом показників ПОЛ і АО-системи, де не призначали препарати, що коригують ПОЛ зникнення ознак запалення визначали лише на 12-у добу і тільки у 70% випадків. У 20% хворих клінічна динаміка залишалася без змін, а у 1 пацієнта зареєстровано посилення ознак запалення ясен після проведення базової терапії. В відповідній основній підгрупі, де пацієнтам за схемою призначали про- і антиоксиданти, повне зникнення ознак запалення ясен було зареєстровано на 9-у добу у 94,4% випадків, у 5,6% – стан ясен залишався без змін, що в 5,35 разів краще, ніж в контролі. Отримані результати свідчать про необхідність у хворих з низьким приростом ПОЛ і АО-захисту попередньо інтенсифікувати процеси вільнорадикального окислення до адекватного рівня з подальшою антиоксидантною корекцією. Результати оцінки параклінічних показників: кількості ексудату, індексу ПМА, ПІ Рассела, ГІ Федорова-Володкіної, проби Кулаженка – підтвердили виявлену клінічну динаміку. Доказом оптимізуючого впливу диференційної корекції показників ПОЛ і АО-системи на процес загоєння після кюретажу пародонтальних кишень є віддалені результати (2 роки), які свідчать про стабілізацію процесу у 80% хворих з високим приростом показників ПОЛ і незначним АО-системи і у 82,4% хворих з низьким приростом показників ПОЛ і АО-системи (даний процент співрозмірний з таким у хворих з помірним приростом показників ПОЛ і АО-системи на 1-у добу після кюретажу і на, відповідно, 10% і 12,4% вищий в порівнянні з показниками в контролі).

Таким чином, комплекс біохімічних, безпосередніх та віддалених клінічних і параклінічних результатів оцінки ефективності запропонованого методу свідчать про його високу ефективність, яка характеризується стійкою клініко-рентгенологічною стабілізацією процесу в пародонті. Це обгрунтовує доцільність широкого застосування методу в пародонтологічній практиці.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведене теоретичне узагальнення проведених експериментальних та клінічних досліджень і запропоновано нове вирішення наукової задачі, що виявляється у скороченні термінів лікування і кількості рецидивів у хворих на генералізований пародонтит, шляхом диференційного підходу до корекції показників перекисного окислення ліпідів і антиоксидантної системи, з урахуванням особливостей динаміки біохімічних показників в крові і ротовій рідині і перебігу запально-деструктивного процесу в пародонті.

1.

2.

3.

4.

5.

6.

7.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

1.

2.

3.

4.

5.

6.

7.

СПИСОК НАУКОВИХ ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ

ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1.

2.

3.

4.