НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

Рада по вивченню продуктивних сил України

Остафійчук Ярослав Васильович

УДК 338.46 : 332.133.6

Організаційно-економічний механізм формування культурно-освітнього комплексу

(на прикладі Івано-Франківської області)

Спеціальність 08.10.01. – Розміщення продуктивних сил
і регіональна економіка

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Київ — 2001

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Раді по вивченню продуктивних сил України НАН України

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор
Куценко Віра Іванівна,
Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України, завідуюча відділом дослідження
проблем розвитку і розміщення галузей соціальної сфери.

Офіційні опоненти:
доктор економічних наук, професор Дмитренко Геннадій Анатолійович, Міжрегіональна академія управління персоналом,
завідувач кафедри управління персоналом;

кандидат економічних наук, доцент Гойко Анатолій Францович,

Центр економічних досліджень і прогнозування Київського Національного університету будівництва і архітектури,
завідувач лабораторії економічних досліджень і прогнозування.

Провідна установа:

Інститут економіки НАН України, відділ соціальної сфери, доходів і рівня життя населення, м. Київ.

Захист відбудеться 18 червня 2001 р. об 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д. . . Ради по вивченню продуктивних сил України НАН України за адресою: 01032,
м. Київ-32, бульвар Тараса Шевченка, 60.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Ради по вивченню продуктивних сил України НАН України за адресою: 01032,
м. Київ-32, бульвар Тараса Шевченка, 60.

Автореферат розісланий "17" травня 2001 р.

Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради,
доктор економічних наук, професор

| Бандур С. І.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Визнання людини основним чинником і найвищою цінністю сучасного суспільства передбачає обов’язкове віднесення до числа стратегічних пріоритетів розвиток галузей соціального призначення, у тому числі освіти та культури як складових культурно-освітнього комплексу (КОК). Саме вони беруть безпосередню участь у формуванні людського капіталу — головного елементу національного багатства країни. Розбудова системи освіти та культури, їх реформування є передумовами для сприятливого соціально-економічного та демографічного майбутнього, утвердження України на світовій арені як високотехнологічної економічно розвинутої демократичної держави.

Існуючий в Україні КОК перебуває в критичному стані. Перехід до ринкових відносин супроводжується рядом негативних явищ, які проявляються передусім у невідповідності нинішнього рівня освіти запитам особистості, суспільним потребам та світовим досягненням людства; падінні соціального престижу освіченості та інтелектуальної діяльності, девальвації загальнолюдських і культурно-національних цінностей; незбалансованості між структурою та обсягами підготовки фахівців і потребами економіки; бюрократизації всіх ланок управління культурно-освітньою сферою.

Незважаючи на прийняття ряду законодавчих актів, урядових програм та інших нормативних документів, які передбачають удосконалення механізмів функціонування та подолання регіональних диспропорцій у забезпеченні населення освітніми й культурними благами, комплексних змін в соціальному житті країни за умов загострення економічної та фінансової кризи не відбувається.

Вивченням проблем функціонування освіти та культури в умовах ринкового реформування займаються наукові установи Національної академії наук, Академії педагогічних наук України, галузеві інститути та вищі навчальні заклади. Значні доробки з даної тематики мають такі провідні в Україні фахівці, як Ю. М. Алексєєв, А. В. Величко, А. Ф. Гойко , М. М. Даршанський, Г. А. Дмитренко, М. І. Долішній, Г. І. Євтушенко, В. Є. Козак, К. К. Корсак, О. І. Красій, Н. І. Костіна, В. І. Куценко, А. О. Лігоцький, В. І. Луговий, А. Ф. Мельник, В. М. Новіков, Л. А. Оганян, М. К. Орлатий, М. М. Поплавський, І. В. Прокопа, Ю. І. Саєнко та ін. Проте залишаються недостатньо дослідженими і потребують поглибленого вивчення методичні підходи до комплексної оцінки сучасного стану, прогнозування подальшого розвитку та створення адекватного сучасним суспільним потребам організаційно-економічного механізму КОК.

Особливої актуальності у зв’язку з проведенням адміністративної реформи та розширенням повноважень місцевих органів влади, з одного боку, та зростанням диспропорцій у рівні розвитку окремих територій –– з іншого, набуває дана проблематика на регіональному рівні. Ці та інші причини спонукали до вибору відповідної теми дисертаційної роботи та визначають її актуальність і народногосподарську значимість.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрям дисертаційного дослідження пов’язаний з планами науково-дослідних робіт РВПС України НАН України, зокрема з темами: 3.1.5.59 “Дослідження природно-ресурсного потенціалу і перспектив економічного та соціального розвитку України (регіональний розріз)” (номер державної реєстрації 0199U003691), в якій головна роль автора полягала в дослідженні структури людського капіталу та шляхів його зміцнення в областях України, що використано при написанні розділу “Формування нової соціальної структури національного капіталу”; 3.1.5.63 “Схема (прогноз) розвитку і розміщення продуктивних сил України та її регіонів (областей) на тривалу перспективу” (номер державної реєстрації 0100U000657), в якій авторські дослідження стану освітньої галузі як складової соціальної сфери та прогноз розвитку її інфраструктури на тривалу перспективу використані при написанні розділу “Соціальна сфера”.

Мета і задачі дослідження. Мета дослідження полягає в розробці теоретико-методичних засад та практичних підходів до вдосконалення організаційно-економічного механізму КОК регіону в умовах ринкової трансформації економіки.

Досягнення сформульованої мети обумовило необхідність вирішення таких задач:

визначити соціально-економічну сутність поняття “культурно-освітній комплекс”, з’ясувати особливості його структури;

виявити складові організаційно-економічного механізму формування КОК та їх роль на сучасному етапі ринкових перетворень;

систематизувати наявні та розробити методичні підходи до дослідження регіонального КОК, оцінки його стану;

розкрити особливості механізму формування та специфіку територіальної організації КОК Івано-Франківської області;

розробити методичні підходи до прогнозування показників розвитку КОК, на їх основі здійснити розрахунки на середньо- та довгострокову перспективу;

обґрунтувати шляхи вдосконалення організаційно-економічного механізму формування регіонального КОК, його територіальної організації.

Об’єкт дослідження –– процес формування культурно-освітнього комплексу.

Предмет дослідження –– організаційно-економічний механізм функціонування регіонального культурно-освітнього комплексу.

Методи дослідження. Теоретичною і методичною основою дисертаційної роботи є фундаментальні положення та принципи теорії ринкової економіки, наукові праці вітчизняних і зарубіжних вчених з питань розвитку культурно-освітньої сфери, формування регіональної політики, розміщення продуктивних сил.

Дослідження проводились на основі використання методів системного аналізу, логічних, статистичних та економіко-математичних методів. Зокрема, при аналізі територіальної організації КОК використовувалися статистичні методи; при оцінці рівня розвитку елементів комплексу використано нормативні методи; при дослідженні чинників, що впливають на розвиток вищої освіти –– методи кореляційного аналізу. Для унаочнення одержаних результатів застосовувалися графічні та картографічні методи. При прогнозуванні показників розвитку КОК застосовувались методи економіко-математичного моделювання. Наукові результати дисертації базуються на використанні статистичних даних Держкомстату України, Івано-Франківського обласного управління статистики, міжнародних економічних організацій (ЮНЕСКО, Світового Банку), матеріалів Депозитарію публікацій ООН в Україні, літературних джерел.

Наукова новизна одержаних результатів. Наукову новизну дисертаційного дослідження визначають такі наукові положення:

-

-

-

-

-

-

-

Практичне значення одержаних результатів. Розроблені методологічні та методичні положення дослідження КОК розширюють наукову базу для подальшого теоретичного вивчення культури та освіти, можуть виступити основою для практичних досліджень відповідних утворень інших регіонів країни.

Виявлені особливості та тенденції розвитку КОК України можуть бути використані Міністерством освіти та науки України, Міністерством культури та мистецтв України, Міністерством економіки України при розробці державної стратегії розвитку освіти й культури. Результати регіональних досліджень можуть застосовуватись місцевими органами влади Івано-Франківської області для покращення існуючого стану в культурно-освітній сфері.

Основні положення та висновки дисертації можуть також бути використані при підготовці фахівців із розміщення продуктивних сил та соціальної політики.

Одержані наукові результати були використані при виконанні науково-дослідних робіт РВПС України НАН України за темами 3.1.5.59 “Дослідження природно-ресурсного потенціалу і перспектив економічного та соціального розвитку України (регіональний розріз)”, 3.1.5.63 “Схема (прогноз) розвитку і розміщення продуктивних сил України та її регіонів (областей) на тривалу перспективу”, що підтверджується довідкою про впровадження результатів дисертаційної роботи (№ /29-2-12 від 18.01.2001 р.). Пропозиції, подані в процесі дослідження, отримали позитивну оцінку і використовуються в практичній роботі управління освіти і науки Івано-Франківської обласної державної адміністрації (лист № /13 від 12.01.2001 р.).

Особистий внесок здобувача. У дисертації особисто автором запропоновано методичні підходи до комплексної оцінки стану КОК та прогнозування показників його розвитку; на цій основі визначено рівень розвитку КОК досліджуваної області, одержано конкретні розрахунки контингенту учнів і обсягу підготовки кваліфікованих спеціалістів на середньо- та довгостроковий період; обґрунтовано напрями вдосконалення організаційно-економічного механізму функціонування КОК.

Дисертаційне дослідження є одноосібно виконаною науковою працею, в якій запропоновано авторське вирішення важливого наукового завдання –– створення дієвого організаційно-економічного механізму формування КОК.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи доповідались, обговорювались та були опубліковані в матеріалах міжнародних науково-практичних конференцій: “Суспільно-географічні проблеми розвитку продуктивних сил України” (Київ, 1999); “Регіональні проблеми розвитку агропромислового комплексу України: стан і перспективи вирішення” (Київ, 2000); “Проблеми і перспективи транскордонного співробітництва в аспекті процесів європейської інтеграції” (Луцьк, 2000); “Соціальні пріоритети ринку праці в умовах структурної модернізації економіки” (Київ, 2000).

Публікації. За результатами дисертаційного дослідження опубліковано 6 одноосібних наукових праць, з них 3  –– у фахових наукових виданнях.

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Повний обсяг дисертації –– 204 сторінки комп’ютерного тексту, у тому числі 13 ілюстрацій і 16 таблиць на 19 сторінках, список використаних джерел із 146 найменувань на 11 сторінках, 3 додатки на 7 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У розділі 1 “Теоретико-методичні основи дослідження культурно-освітнього комплексу” розкрито сутність поняття “культурно-освітній комплекс”, розглянуто його структуру, методичні підходи до вивчення та вдосконалення організаційно-економічного механізму формування регіонального КОК в умовах становлення ринкових відносин, проаналізовано основні тенденції розвитку національного КОК з точки зору практики деяких країн світу.

Головним завданням освіти та культури в суспільстві є формування інтелектуальних, моральних і духовних властивостей індивіда, що з економічної точки зору, сприяє поліпшенню якості робочої сили. Для названих галузей характерна схожа внутрішня структура з переважанням неринкового, так званого суспільного сектору, обмеженість можливостей приватної підприємницької діяльності, спільні принципи просторового розміщення інфраструктури. Перелічені риси та необхідність тісної взаємодії закладів освіти й культури з підприємствами, що виробляють товари культурно-освітнього призначення, здійснюють матеріально-технічне постачання, організовують розподільчі канали, стимулюють попит населення, є підставою для виділення культурно-освітнього комплексу. Він являє собою сукупність закладів, установ, підприємств та органів управління ними, в яких проводяться різноманітні види діяльності щодо виробництва, розподілу й організації споживання товарів і послуг культурно-освітнього призначення з метою забезпечення відповідних потреб населення.

До складу КОК входять державна і приватна освіта усіх рівнів (дошкільна, загальна середня, професійно-технічна, вища) та за всіма видами –– заочна і дистанційна, освітня діяльність релігійних установ (семінарії, недільні школи), освітні радіо-та телепередачі, освіта дорослих, програми ліквідації безграмотності, спеціальна освіта осіб, що потребують корекції розумового й фізичного розвитку; бібліотечна справа; діяльність гуртків художньої самодіяльності; видавнича справа; тиражування записів на магнітних носіях; роздрібна торгівля книгами, газетами, магнітними- та відеострічками, видача їх на прокат; функціонування гуртожитків, що знаходяться на балансі закладів освіти й культури та ін.

Територіальна структура характеризує розміщення елементів КОК, форми їх зосередження, взаємозв’язки між ними та проявляється у формуванні різних поєднань культурно-освітніх закладів, підприємств, органів управління залежно від чисельності населення центру обслуговування та величини території, що до нього тяжіє. Створюється так звана ступінчата система, для якої характерне поступове додавання організацій вищого рівня обслуговування по мірі зростання людності та адміністративної ролі населеного пункту. Вона доповнюється закладами, розташування яких базується на використанні сприятливих природних, історичних умов та можливості забезпечити економічну ефективність свого існування.

З урахуванням особливостей адміністративно-територіального поділу країни, в рамках якого проводиться державне управління, прогнозування та планування, ієрархічно виділяється КОК адміністративного району, області, країни. Обласний (регіональний) рівень займає ключову позицію –– саме в регіоні, як цілісній системі, найбільш доцільно вирішувати питання взаємодії комплексу з місцевими народногосподарськими потребами, враховувати специфіку регіонального ринку праці й місцеві культурні традиції, демографічні особливості та характер запитів населення. Однак регіоналізація, при наявності значних розбіжностей рівня розвитку областей України та крайній невпорядкованості міжбюджетних відносин, несе в собі загрозу зростання диспропорцій в освітньому потенціалі територій, а отже, і збільшення географічної нерівності можливостей населення в одержанні якісних послуг.

Основою підвищення ефективності функціонування КОК є удосконалення організаційно-економічного механізму — сукупності форм і методів, за допомогою яких здійснюється організація суспільного виробництва в комплексі й узгоджується економічно доцільна діяльність його як єдиного цілого. За умов формування ринкових відносин організаційно-економічний механізм повинен бути гнучким, володіти арсеналом коротко- й довгострокових регуляторів, використовувати їх для подолання вищеназваних тенденцій.

Враховуючи основні завдання й вимоги до організаційно-економічного механізму, наявні наукові дослідження, зокрема Г. І. Євтушенко, А. Ф. Мельник, В. П. Удовиченка та інших, його структура, на наш погляд, за функціональною ознакою повинна включати три основні підсистеми: державне регулювання на різних рівнях (загальнодержавному, регіональному, локальному), саморегулювання та саморозвиток на мікрорівні, громадське регулювання з боку населення та громадських організацій. Таким чином, механізм виражатиме типову форму поєднання елементів ринкової саморегуляції з елементами демократичного державного втручання, властиву сучасній соціально-орієнтованій економіці.

Кожна з підсистем має свій специфічний зміст, функції та набір засобів. Саморозвиток і саморегулювання господарської діяльності на мікрорівні повинні сприяти максимальному використанню внутрішніх резервів культурно-освітніх організацій, їх тісній взаємодії з ринковим середовищем та проявляються у безпосередньому включенні в контури фінансового управління таких важелів, як вільні ринкові ціни, конкуренція тощо, а в некомерційній складовій — у пошуку додаткових джерел фінансування.

Громадське регулювання покликане “знизу” впливати на процес прийняття управлінських рішень, забезпечити контроль за якістю наданих послуг, ініціювати зацікавленість широких верств населення у проведенні реформ.

До основних засобів державного регулювання КОК слід віднести адміністративно-правові методи, що реалізуються через прийняття законів, постанов, систему стандартів, вимог, правил, нормативів, економічні методи фінансово-бюджетного, кредитного, цінового регулювання, а також державне планування та прогнозування. Вони визначають організаційно-правові форми культурно-освітніх установ, структуру системи управління та спрямовані на впорядкування бюджетного фінансування, ефективніше використання фінансових і матеріально-технічних ресурсів, стимулювання платоспроможного попиту населення, створення сприятливих умов для залучення в КОК позабюджетних коштів, у тому числі шляхом пільг, кредитування, страхування та ін.

Процес удосконалення організаційно-економічного механізму формування регіонального КОК є складним і потребує виваженого співставлення оцінки сучасного стану регіону, прогнозів його розвитку, наявних і перспективних ресурсів, що дасть змогу розробити систему конструктивних заходів (рис. 1).

Основу комплексу складають заклади обслуговування населення, як правило, державної та комунальної форм власності, що знаходяться повністю на державному фінансуванні, та заклади, витрати яких покриваються не тільки бюджетними, але й деякою мірою спеціальними коштами, отриманими від реалізації платних послуг. Їх діяльність спрямована на продукування загальнодоступних, безкоштовних благ (дошкільна, середня, професійно-технічна, вища освіта в державних і комунальних закладах, послуги бібліотек, клубних закладів тощо) і регламентується нормативами. Під останнім мається на увазі встановлений законом перелік послуг, надання яких громадянам за рахунок фінансування з бюджетів усіх рівнів гарантується державою по всій території, та мережа закладів, в яких вони надаються.

Вихідними даними для оцінки рівня їх розвитку є система індикаторів, що характеризують співвідношення між фактично досягнутим та нормативним значенням. Зведені показники найчастіше обчислюються як середньоарифметичне чи середньогеометричне з урахуванням коефіцієнтів пріоритетності. Однак такий підхід не дозволяє оцінити рівень пропорційності комплексу. Автором пропонується враховувати відхилення кожного з окремих індикаторів від оптимального рівня, тобто одиниці, що відображає співпадання фактичного та нормативного значень. Тоді узагальнений показник обчислюється таким чином:

,

де Сі – показник, що характеризує досягнення нормативного рівня забезпечення населення і-м видом закладів КОК;

і –– ваговий коефіцієнт і-го показника, визначається методом попарних порівнянь;

n –– кількість показників.

Така оцінка, поряд з аналізом розташування закладів, що розвиваються переважно за рахунок власних коштів при підтримці державою, та комерційних закладів, дає загальну картину територіальної організації КОК. Врахування її особливостей, дослідження законодавчої бази та вивчення чинників розвитку комплексу дасть змогу максимально точно сформувати уявлення про ситуацію в регіоні.

Співвідношення складових організаційно-економічного механізму залежить від особливостей державного ладу і традицій країни. Історично сформувались три основні моделі: централізована, децентралізована та федеративна, застосування проміжного варіанту яких, як свідчить практика, є найбільш ефективним у країнах з перехідною економікою.

В Україні відбувається формування нової системи управління. Її характерними рисами є збереження владних функцій держави з одночасним розширенням прав місцевих органів влади. Однак, у зв’язку з економічними негараздами, така модель не одержала належного втілення. Як наслідок, національний КОК за своїми кількісними характеристиками не може претендувати на досягнення визнаних світових стандартів. Аналіз вказує на значні відставання від них за коефіцієнтом охоплення дошкільнят, тривалістю навчання в загальноосвітній школі, часткою тих, хто навчається у вищих закладах освіти (ВЗО), рівнем інформатизації, об’ємом випуску друкованої продукції тощо. Недостатніми є розміри державного фінансування та деформованою структура розподілу коштів за ступенями освіти. Так, Україна, згідно наших підрахунків, у розрахунку на одного мешканця витрачає на освіту близько 50 дол. США, перебуваючи на одному рівні з Еквадором і Парагваєм, та значно відстає від передових країн світу.

У другому розділі “Організаційно-економічний механізм формування культурно-освітнього комплексу Івано-Франківської області в умовах ринкової трансформації економіки” проаналізовано чинники формування КОК Івано-Франківської області, описано організаційно-правові форми закладів, виявлено територіальні особливості та основні тенденції розвитку складових КОК регіону, розкрито недоліки існуючих економічних важелів держаного регулювання.

Для Івано-Франківської області характерні порівняно кращі, ніж загалом по Україні, демографічні показники, розвинута сільська поселенська мережа та транспортна інфраструктура. Це створює необхідні передумови для розвитку КОК та формує попит на послуги масового загальнодоступного характеру. Водночас низька урбанізація, відставання в економічному розвитку значно звужують можливості продукування комерційних послуг. Їхнє майбутнє залежить, насамперед, від темпів ринкових перетворень та зростання добробуту населення.

Аналіз стану дошкільної освіти регіону свідчить про існування серйозної кризи, характерними рисами якої нині є руйнування мережі дитячих дошкільних закладів (ДДЗ) та катастрофічне скорочення рівня охоплення дошкільнят. У розрізі адміністративних районів найгірша ситуація склалася в Богородчанському, Тлумацькому, Рожнятівському, Тисменицькому районах, де кількість дошкільних установ за період 1991–2000 рр. зменшилась удвічі.

Розрахунки мінімально необхідної кількості місць в ДДЗ проводяться на основі діючих нормативів, приймаючи рівень охоплення закладами загального типу в межах 70Однак такі нормативи не враховують демографічних, правових та соціально-економічних змін у країні. Так, для досягнення цієї величини рівень охоплення дітей ясельного віку повинен становити в області 50–57що є нереальним. Враховуючи перехід до 12-річного навчання та зростання тривалості відпустки матерям по догляду за дитиною, рівень охоплення пропонується встановити в межах 80% для дітей 5-річного віку, з метою забезпечення поступового обов’язкового відвідування ДДЗ дітьми старшої дошкільної вікової категорії, дітей ясельного віку –– 10%, вікової групи 4–3 роки –– на рівні 50–70залежно від місцевих потреб.

Враховуючи такі нормативи, на території області виділяються райони з найменшим рівнем забезпечення (м. Болехів, Калуський, Рогатинський, Богородчанський, Надвірнянський, Верховинський, Косівський райони) ––менше 27нормативу, середнім (м. Яремче, Долинський, Коломийський, Рожнятівський, Снятинський, Тисменицький, Тлумацький райони) –– 31–67та відносно високим (міста Івано-Франківськ, Калуш, Коломия, Городенківський, Галицький райони) ––76–80%.

Наслідком таких процесів є зменшення навантаження на персонал; погіршення якості виховання дітей, особливо в сільській місцевості, де умови догляду в сім’ї, як правило, гірші, ніж у дитячих садках; виникнення розриву між чисельністю місць в ДДЗ та кількістю дітей, що потребує пошуку шляхів тимчасового використання звільнених площ.

Для загальноосвітньої школи Івано-Франківської області протягом останніх років характерними є позитивні зміни її структури за рахунок створення навчально-виховних комплексів “школа-садок” і реорганізації базових шкіл у заклади вищого ступеня та середніх шкіл у навчальні установи так званого нового типу. Водночас серйозною проблемою регіону залишається забезпечення діяльності малокомплектних початкових шкіл в умовах звуження демографічної бази та покращення якості інфраструктури. Темпи будівництва нових та реконструкції старих приміщень не дозволяють наблизити її стан до існуючих вимог. Так, у 1999 р. 121 шкільна будівля області потребувала капітального ремонту, а 27 –– знаходились в аварійному стані. Найбільше таких споруд у Надвірнянському (30), Тисменицькому (20), Верховинському (16) районах.

На основі аналізу показників фактичної та нормативної кількості місць, а також частки дітей, які навчаються у другу зміну, виділяються усі, за винятком Болехова, міста обласного підпорядкування та Богородчанський район, для яких характерним є найнижчий рівень забезпечення місцями в школах та значний відсоток дітей, які навчаються у другу зміну. Для другої групи (Надвірнянський, Рожнятівський райони) властивий кращий рівень забезпечення учнівським місцями, однак, за рахунок наявності значної кількості малокомплектних початкових шкіл, відсоток дітей, які відвідують старшу школу у другу зміну, досягає 10. В інших районах кількість місць наближається до оптимальної або перевищує її, а відсоток дітей, що навчаються в другу зміну, –– менше 3.

Реформи в професійно-технічній освіті області, пов’язані з реорганізацією мережі закладів не зупинили процес падіння престижності цієї освітньої ланки, що проявляється у постійному скороченні обсягів підготовки кваліфікованих робітників. Належного розвитку не отримала договірна система відносин навчальних закладів і підприємств. На відміну від професійно-технічних, престижність вищих закладів освіти (ВЗО) за останні роки значно зросла. Нині в області функціонує 30 таких закладів, у тому числі 25 –– І-ІІ рівнів акредитації (9 технікумів, 11 коледжів, 5 училищ) та 5 –– ІІІ-ІV рівнів акредитації, у яких навчається відповідно 19,0 та 19,5 тис. студентів.

Незважаючи на тенденції до скорочення чисельності закладів, забезпечення сільських населених пунктів області установами культури залишається достатньо високим. Деякі з них розташовані в малих селах з людністю менше 200 чоловік і практично закриті для відвідувачів. Так, у Галицькому районі клуби функціонують у 9 селах з чисельністю жителів менше 200 чол., Рогатинському — 8, Тлумацькому —4, Снятинському — 1 селі з чисельністю жителів до 200 чол. та 11 селах, що розташовані менш ніж за 5 км до найближчого клубного закладу. Виходячи з існуючих соціально-економічних умов, неминучим є впорядкування існуючої мережі шляхом подальшого зменшення кількості закладів.

Незадовільним є технічний стан установ культури. Кожна сьома з них знаходиться у пристосованому приміщенні з малою кількістю місць, значна частина потребує капітального ремонту або перебуває в аварійному стані. Як наслідок, за рівнем забезпечення місцями область поступається багатьом іншим регіонам країни. При цьому в розрізі адміністративних районів показник коливається від 59 до 145нормативного рівня. Схожа ситуація склалася в бібліотечній сфері.

Обчислення узагальненого показника розвитку бюджетних закладів дозволили сформувати уяву про пропорційність розвитку КОК регіону (рис. 2).

На відміну від інших галузей, недержавний сектор у комплексі тільки почав формуватися. Його розвиток зумовлений потребою розширення величини (особливо стосовно вищої освіти) й асортименту послуг, поліпшення їх якості, створення індустрії відпочинку та розваг. У досліджуваній області функціонує приватна школа, 6 недержавних ВЗО, 4 приватні телеорганізації та ін.

Таким чином, стан територіальної організації КОК Івано-Франківської обл. свідчить про недостатній рівень трансформації організаційно-економічного механізму. Якщо помітні зміни відбуваються стосовно розширення організаційних форм культурно-освітніх закладів, зміни їх підпорядкування, то економічні механізми бюджетного, податкового, кредитного регулювання залишаються недосконалими. Обмеженість фінансових ресурсів є однією з найголовніших причин перелічених та багатьох інших негативних явищ у соціально-культурній сфері. Дефіцит грошей впливає на зміну структури їх використання. Так, із загальної суми коштів, що поступили на рахунок закладів клубного типу області, понад 65використовується на заробітну плату, на придбання обладнання –– близько 2капітальний ремонт — менше 8 % суми, що не відповідає практиці не тільки економічно розвинутих країн, а й більшості областей України.

Позабюджетні надходження відіграють відчутну роль лише у сфері вищої освіти. Якщо за рахунок державного бюджету у 1997 р. навчалося понад 45 відсотків юнаків та дівчат, фізичних та юридичних осіб – 52,1від загальної кількості, то у 1999 р. –– відповідно 35 та 64 відсотки. Впровадження платного навчання за умов зменшення державного фінансування стає одним із реальних шляхів поповнення доходів вузів, поліпшення їх матеріально-технічної бази. З іншого боку, комерціалізація освіти за відсутності діючої системи кредитування чи інших форм грошової допомоги студентам практично закриває доступ обдарованим дітям з бідних сімей до престижної перспективної вищої освіти. Це неминуче призводить не тільки до деградації людського капіталу, а й до підвищення соціальної напруженості в регіоні та закладає основи для ще більшого розшарування суспільства у майбутньому.

Зростанню ролі позабюджетних надходжень не сприяє існуюча система податкових пільг. Поставивши в основу пільгової політики критерій способу одержання коштів, а не способу їх використання, культурно-освітні заклади в багатьох випадках розглядаються як звичайні підприємницькі структури й оподатковуються на загальних підставах.

У розділі 3 “Удосконалення організаційно-економічного механізму розвитку культурно-освітнього комплексу Івано-Франківської області в період становлення ринкових відносин” розроблено методичні підходи до прогнозування контингенту учнів і студентів, одержано результати прогнозування та визначено й обґрунтовано напрями подальшого вдосконалення організаційно-економічного механізму формування КОК регіону.

Ключовим питанням прогнозування розвитку освітнього підкомплексу є визначення контингенту осіб, що навчатимуться на перспективу. Така інформація виступає основою для розрахунків майбутньої потреби в закладах, кадрах, фінансових та матеріально-технічних ресурсах. Як свідчать авторські дослідження широкого спектру наукових поглядів на цю проблему, для аналізу системи освіти найбільш придатними є трендові економіко-математичні моделі, в яких використовується апарат марковських процесів. Це дозволяє проводити переоцінку моделі в міру надходження нової інформації, розраховувати можливі варіанти розвитку подій, спираючись на певні гіпотези щодо змін в економіці країни, теоретично імітувати та вивчати на цій основі вплив на освіту різноманітних факторів.

Згідно з нашим підходом, рух контингенту учнів розглядається як стабільний, тобто такий, що проходить на основі стаціонарної матриці переходів. Напрям руху при виході з окремих ланок подається у вигляді коефіцієнтів, зміна яких на майбутнє визначається за допомогою екстраполяції. Вибір потрібної функції проводиться з урахуванням думки експертів про можливу поведінку досліджуваного об’єкту залежно від певних змін в соціально-економічному житті країни.

Протягом прогнозного періоду за двома варіантами розвитку подій відбуватиметься скорочення контингенту дітей, що навчатимуться у загальноосвітній школі (табл. 1).

Таблиця 1

Прогноз чисельності учнів загальноосвітніх шкіл Івано-Франківської області до 2012/13 н. р., тис. чол.

Навчальний рік | І ступеня | ІІ ступеня | ІІІ ступеня

І | ІІ | І | ІІ | І | ІІ

1998/99 | 76,4 | 116,4 | 26,4

2005/06* | 63,3 | 63,4 | 86,8 | 86,8 | 23,8 | 25,8

2010/11* | 54,1 | 59 | 76,1 | 76,6 | 15,7 | 17,2

2012/13* | 52,1 | 60,2 | 72,6 | 71,1 | 27,7 | 30,2

Примітки: І – песимістичний варіант, ІІ – оптимістичний варіант

* результати прогнозування

Так, за рахунок введення 12-річної освіти, чисельність учнів старших класів у 2012 р. дещо перевищить нинішній рівень, однак загальний контингент учнів ЗОШ зменшиться на 58–67 тис.

З другої половини прогнозного періоду зменшуватиметься кількість студентів закладів професійної освіти –– до 35,8 та 43,2 тис. у 2012 р. за різним варіантами розвитку подій. Нинішній рівень, згідно оптимістичного сценарію, перевищить лише кількість студентів ВЗО  ІІІ-IV рівнів акредитації –– близько 20,4 тис. При цьому різниця між оптимістичним та песимістичним варіантами зумовлена не тільки змінами в обсягах та структурі розподілу випускників шкіл, а й зростанням ролі професійної підготовки і перепідготовки незайнятого населення.

Враховуючи аналіз сучасного стану та результати прогнозування, необхідним є визначення напрямів подальшого реформування освіти та культури.

У першу чергу, слід перебудувати принципи бюджетного фінансування, налагодити важелі державної підтримки, зокрема у формі субвенцій та цільових інвестицій; створити сприятливі нормативно-правові умови; розширити набір організаційно-правових форм культурно-освітніх закладів, стимулювати їх саморегуляцію; оптимізувати наявний інфраструктурний потенціал комплексу; розробити механізми пільгового оподаткування та кредитування освіти.

При оптимізації мережі закладів регіону акцент робиться на повнішому використанні діючих потужностей з одночасним розширенням і зміцненням матеріальної бази, кількісного та якісного стану будівель. Для підтримки та збереження існуючої мережі від швидкого руйнування вже нині необхідне термінове вкладення коштів, у першу чергу в Галицькому, Верховинському, Тлумацькому районах, м. Болехів, де питома вага закладів, що потребують капремонту та знаходяться в аварійному стані, найвища.

Особливу увагу слід приділити перепрофілюванню дошкільних установ, створенню навчально-виховних комплексів "школа –– садок", укрупненню загальноосвітніх шкіл, сприянню розвитку недержавного сектору, приватизації деяких закладів. У цьому плані перспективи розвитку, зокрема закладів культури, вбачаються в: збереженні державного фінансування та забороні приватизації для закладів загальнодержавного та регіонального значення; можливій частковій приватизації, у тому числі з перепрофілюванням, однак, без зміни соціального призначення послуг для закладів місцевого значення; приватизації на загальних підставах для закладів, практично закритих для відвідування, діяльність яких не є нормативно обов’язковою.

Система кредитування повинна передбачати можливість одержання студентами цільових стипендій, грантів, низькопроцентних освітніх позик за кошти уряду, регіональних органів влади, банківських структур та власне освітніх закладів. Такий підхід розширить можливість вибору студентів та дозволить навчальним закладам збільшити обігові кошти за рахунок одержання відсотків, підвищить рівень їх самоорганізації.

Перелічені заходи створюють умови для повнішого використання наявних основних фондів галузі, підвищення рівня технічного оснащення, ефективнішого використання трудових ресурсів, зосереджених в галузі, та забезпечення відтворення робочої сили й життєдіяльності всього населення.

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі наведене теоретичне узагальнення та викладено авторське бачення проблеми дослідження КОК та вдосконалення організаційно-економічного механізму його формування, зокрема на рівні регіону. Результати дослідження дають змогу зробити висновки теоретичного і науково-практичного спрямування, основні з яких зводяться до:

1.

2.

3.

4.

5.

6.

7.

8.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Перспективи розвитку освітньо-культурної сфери України в умовах загальноєвропейської інтеграції // Соціально-економічні дослідження в перехідний період: Зб. наук. пр. –– Львів: Ін-т регіональних досліджень НАН України. –– 2000. –– Вип. . — С. 394–399.

2. Розвиток послуг культурно-освітнього комплексу в умовах економічного реформування // Продуктивні сили і регіональна економіка: Зб. наук. пр. — К. : РВПС України НАН України. –– 2000. –– С. 199–204.

3. Соціо-культурні аспекти розвитку ринку праці Карпатського регіону // Зайнятість та ринок праці: Міжвідомч. наук. зб. –– К. : РВПС України НАН України. –– 2000. –– Вип. 12. –– С. 141–148.

4. Культурно-освітній комплекс як передумова розвитку АПК // Регіональні проблеми розвитку продуктивних сил АПК: Зб. наук. пр. –– К. : РВПС України НАН України. ––1999. — С. 82–85.

5. Основні напрями розвитку культурно-освітнього комплексу України в умовах реформування економіки. // Суспільно-географічні проблеми розвитку продуктивних сил України: Мат. Міжн. наук.-прак. конф. — К. : Знання. ––1999. ––Частина 3. — С. –52.

6. Соціально-культурні чинники забезпечення сталого розвитку АПК Карпатського регіону // Регіональні проблеми розвитку агропромислового комплексу України: стан і перспективи вирішення: Мат. Міжн. наук.-прак. конф. — К. : Знання. –– 2000 — С. 103–104.

АНОТАЦІЯ

Остафійчук Я. В. Організаційно-економічний механізм формування культурно-освітнього комплексу (на прикладі Івано-Франківської області). — Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового степеня кандидата економічних наук із спеціальності 08. 10. 01. — Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка, Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України, Київ, 2001.

У роботі розкрито суть поняття культурно-освітній комплекс (КОК), визначено особливості організаційно-економічного механізму його формування в умовах переходу до ринкової економіки. Проаналізовано організаційні та економічні засади розвитку КОК Івано-Франківської області, виявлено основні чинники, що впливають на комплекс, здійснено узагальнену оцінку рівня розвитку базових елементів КОК. На основі запропонованої методики розроблено прогноз контингенту учнів закладів освіти на період до 2013 р. Обґрунтовано шляхи вдосконалення організаційно-економічного механізму розвитку регіонального КОК.

Ключові слова: культурно-освітній комплекс, організаційно-економічний механізм, територіальна структура, регіон, культурно-освітня організація.

АННОТАЦИЯ

Остафийчук Я. В. Организационно-экономический механизм формирования культурно-образовательного комплекса (на примере Ивано-Франковской области). — Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.10.01. — Размещение производительных сил и региональная экономика, Совет по изучению производительных сил Украины НАН Украины, Киев, 2001.

В работе раскрыта сущность понятия культурно-образовательный комплекс (КОК), выявлены основные элементы его структуры, определены особенности организационно-экономического механизма формирования КОК в условиях перехода к рыночной экономике. КОК понимается как совокупность предприятий, заведений и учреждений, которые осуществляют производство, распределение, сохранение и организацию потребления товаров и услуг культурно-образовательного назначения, обеспечивая этим самым удовлетворение соответственных потребностей личности и общества целиком.

Основой повышения эффективности функционирования КОК есть улучшение организационно-экономического механизма –– совокупности форм и методов, с помощью которых осуществляется организация общественное производство в комплексе и согласовывается экономически целесообразная деятельность его как единого целого. Структура организационно-экономического механизма за функциональным признаком включает три основных подсистемы: государственное регулирование на разных уровнях, саморегулирование и саморазвитие на микроуровне, гражданское регулирование со стороны населения. Каждая из этих подсистем имеет своё специфическое содержание, функцию и набор средств.

Проведен анализ современных мировых тенденций в развитии образования и культуры, выявлены главные недостатки и преимущества отечественного КОК. Описаны модели управления образовательно-культурной сферой некоторых экономически развитых стран, раскрыты особенности реформирования механизмов управления образованием в Украине.

Предложены методические подходы к изучению регионального КОК в зависимости от характера деятельности культурно-образовательных учреждений. В частности, для оценки уровня развития базовых бюджетных элементов комплекса предложена методика вычисления интегрального показателя, который учитывает уровень развития отдельно взятых элементов и степень их пропорциональности.

Проанализированы организационные и экономические основы развития КОК Ивано-Франковской области, выявлены основные факторы, которые влияют на его развитие. Особое внимание уделяется изучению территориальной структуры комплекса, доступности культурно-образовательных организаций, уровня обеспечения ими