МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКА МЕДИЧНА АКАДЕМІЯ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ

ПРОКОПЕНКО ЮРІЙ ОЛЕКСІЙОВИЧ

УДК 613.8:616.89–084:355

Невротичні розлади у курсантів вищих учбових закладів органів внутрішніх справ

(клінічні прояви, діагностика, прогноз перебігу,

принципи терапії та профілактики)

14.01.16 – Психіатрія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Харків – 2001

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Харківській медичній академії післядипломної освіти МОЗ України

Науковий керівник:

доктор медичних наук, професор Михайлов Борис Володимирович, Харківська медична академія післядипломної освіти, завідувач кафедрою психотерапії.

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор Кришталь Валентин Валентинович, Харківська медична академія післядипломної освіти, завідувач кафедрою сексології та медичної психології;

доктор медичних наук, професор Абрамов Володимир Андрійович, Донецький державний медичний університет, завідувач кафедрою психіатрії.

Провідна установа:

Дніпропетровська медична академія МОЗ України, кафедра психіатрії та медичної психології

Захист відбудеться “06”червня 2001 р. о 10.00 год. на засіданні спеціалізованої Ради Д 64.609.01 при Харківській медичній академії післядипломної освіти за адресою: 61176, м. Харків, вул. Корчагінців, 58.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Харківської медичної академії післядипломної освіти за адресою: 61176, м. Харків, вул. Кор-ча-гінців, 58.

Автореферат розісланий “03”травня 2001 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої Ради,

кандидат медичних наук, доцент В.Г.Марченко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Вступ. Загальні тенденції сучасності – прискорення темпу життя, зростання кількості комунікативних зв’язків, посилення соціально-економічної напруги в суспільстві, урбанізація і бурхливий розвиток науково-технічного прогресу – призводять до підвищення захворюваності психічної сфери, особливо на так звані межові психічні розлади (Волошин П.В., 1998; Марута Н.О., 1997; Михайлов Б.В., Сердюк О.І., 2000). Одним з ключових питань проблеми межових психічних розладів, особливо невротичних, є їх походження та співвідношення з дохворобливими розладами психічного функціонування людини. Вивчення закономірностей патоморфозу дохворобливих психічних розладів, прогностичних чинників у їхньому розвитку, перебігу та клініки на сучасному етапі, розробка ефективних методів їх лікування та профілактики є приоритетним напрямом у сучасній психіатрії. (Гавенко В.Л., 1995; Самохвалов В. П., 1995; Сонник Г. Т., 1995; Табачніков С. І., 1995; Марута Н. О., 1994; Александровский Ю. А., 1994; Коробов О. О., 1996; Чупріков А.П., 1995).

Вирішення цих питань має не тільки медичне, але й загальнодержавне значення. Особливе значення ці проблеми набувають у функціонуванні людей, професійно пов’язаних з правоохоронними структурами, зокрема, МВС України.

Актуальність теми. Сучасними дослідниками активно розробляється проблема станів, що посідають межове положення між психічним здоров'ям та хворобою, утворюючих чималий прошарок в населенні, від 20 до 90 % (Семічов С.Б., 1988). Такі стани визначають як “симптоми”, “реакції”, “ініціальні прояви”, “передхвороба” (Зеневич Г.В., 1986; Ушаков Г.К., 1987; Сімуткін Г.Г. та ін., 1993; Панченко О.А., 1995; Novae A., 1986; Rouillon F., Chignon J.M., 1992; Aligst J., Wicki W, 1993; Kanowski S., 1994).

Найбільш вдалою дефініцією є “стани психічної дезадаптації” (Семічов С.Б., 1988; Абрамов В.А. та ін., 1992; Табачников C.I. та ін., 1994). Принципи діагностики та психологічні кореляти подібних станів вивчались багатьма дослідниками (Бачеріков М.Є. та ін., 1995; Скорик А.И., Свердлов Л.С., 1990; Абрамов В.А., та ін., 1995; Гавєнко В.Л., 1992; Табачников C.I., 1994, 1999; Соосе D.G., 1986; Goldberg D.P., 1992; Cottraux J., 1994 та ін.)

Психічна дезадаптація розглядається у межах “практичного здоров'я”, але утворює підвищенний ризик формування межових психічних порушень (Абрамов В.А., Кутько І.І., Напреєнко О.К. та ін., 1992; Семке В.Я., 1997; Александровский Ю.А., 1998).

Велике значення має вивчення психічної дезадаптації у людей, професійна діяльність яких відбувається у екстремальних умовах.

Особливого значення проблема межових психічних розладів та станів психічної дезадаптації набуває за специфічних умов роботи в органах внутрішніх справ (ОВС) та навчання в вищих учбових закладах МВС України. В минулі роки все розмаїття межових розладів, що виникають у співробітників так званих силових структур, описувалося терміном нервово-психічна нестійкість (Співак Л.І., Барабаш B.I., 1979), або адаптивні розлади (Лакосина Н.Д., 1985; Тополянський В.Д., Струковська М.В , 1986; Тарнавський Ю.Б з співавт., 1988). Ці поняття не тільки не відображають усього спектру розладів, їх психопатологічної структури, а й не створюють необхідних передумов для ефективної реалізації психотерапевтичних, психогігієнічних та психопрофілактичних заходів серед ОВС. Окремі питання психопрофілактики та психогігієни серед особового складу співробітників силових структур розроблялися лише наприкінці 70-х - на початку 80-х років (Корацков Ф.І., 1984; Рябокляч М.О., 1985).

Разом з тим, зміни в умовах служби та сучасний патоморфоз межових психічних розладів зумовлюють необхідність розробки цієї проблеми з позицій сучасних досягнень вітчизняної психіатрії. З цієї причини дослідження, спрямоване на розробку нової системи психопрофілактики та психогігієни серед курсантів вищих учбових закладів МВС України, ми вважаємо актуальним та своєчасним.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження виконано згідно з планом НДР ХМАПО, комплексна тема “Соматоформні розлади (клініка, діагностика, патогенетичні механізми, критерії прогнозу, принципи відновлювальної терапії)”, № ІН2000.

Мета і задачі дослідження. Метою є визначення на основі системного підходу клініки, динаміки та прогнозу перебігу межових розладів психічної сфери серед курсантів вищих учбових закладів МВС України на моделі Національного Університету внутрішніх справ та розробка сучасної системи їх психотерапії та психопрофілактики.

Задачі дослідження.

1. Вивчити стан психічного здоров’я курсантів в динаміці їхньої адаптації до специфічних умов навчання.

2. Вивчити специфічні умови навчання та особистісні особливості, які сприяють формуванню межової патології у курсантів.

3. Зіставити структуру захворюваності на психічну патологію з предиспозиційними соціально-психологічними чинниками.

4. Розробити основні принципи прогнозу розвитку невротичних розладів у курсантів вищих учбових закладів МВС України та на підставі цього відпрацювати організаційно-методичні заходи щодо цього контингенту.

5. Розробити комплексну диференційовану систему психотерапії, психопрофілактики та психогігієни, спрямовану на своєчасне лікування та запобігання формування межової психічної патології та зниження рівня психічної захворюваності серед курсантів вищих учбових закладів МВС України.

6. Апробувати розроблену систему психотерапії, психопрофілактики та психогігієни та впровадити її у повсякденну діяльність у навчальних закладах МВС України.

Об’єкт дослідження – невротичні розлади.

Предмет дослідження – психопатологічні синдроми у структурі невротичних розладів.

Методи дослідження. Клініко-психопатологічний у вигляді розширеного наративного інтерв’ю, клініко-статистичний з урахуванням питомої ваги найбільш інформативно-валідних ознак, патопсихологічний з проведенням експериментального дослідження за методиками MMPI, Шмішека, Спілбергера-Ханіна, соціометричний з вибірковим урахуванням найбільш значущих показників соціального функціонування.

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше було вивчено рівні психічного здоров’я у курсантів вищих учбових закладів МВС України в сучасних умовах на різних етапах навчання, показані клінічні особливості перебігу межової психічної патології, особливості її динаміки та наслідків захворювання, а також їх зв’язок з специфічними умовами навчання.

Вперше в результаті клініко-епідеміологічного дослідження репрезентативної вибірки курсантів Університету МВС України одержані дані про розповсюдженість і структуру передхворобливих невротичних порушень, які ідентифіковані як ситуаційно-обумовлені реакції психічної дезадаптації (СОРПД) та визначені патопсихологічні механізми їх виникнення.

Були виявлені також групи факторів, які найбільшою мірою впливають на формування межової патології психічної сфери (труднощі побуту, діяльності, з приводу перебування фактично в умовах військової служби, труднощі навчання, розлука з домом, звичним оточенням, конфлікти з товаришами або командирами, тощо).

Була встановлена обумовленість відмінностей клінічних проявів межової патології на різних етапах навчання відповідно ступеню адаптації курсантів до специфічних умов навчання.

Практичне значення одержаних результатів полягає у визначенні клінічних проявів межових психічних розладів серед курсантів вищих учбових закладів МВС України та в розробленні основних напрямків та критеріїв своєчасної діагностики даної патології. Розроблені об’єктивні критерії прогнозу перебігу невротичних розладів, принципи психотерапії, психопрофілактики та психогігієни, адаптовані до сучасних умов навчання в вищих учбових закладах МВС України.

На підставі отриманих даних була розроблена система психотерапії і первинної та вторинної психопрофілактики описаних порушень, що ґрунтується на підвищенні адаптивних особистісних можливостей за допомогою вдосконалення і оптимізації процесу навчання, формування адекватних мотивацій курсантів, а також застосуванні психотерапевтичних, психокорекційних та психогігієнічних методів.

Комплекс диференційованих психотерапевтичних і психопрофілактичних заходів відповідно кожному варіанту дезадаптації, доведена достатньо висока ефективність психопрофілактики.

Особистий внесок здобувача. Автором самостійно обстежено 1389 курсантів Університету внутрішніх справ МВС України. Проведено комплексне клініко-анамнестичне, клініко-психопатологічне, та психологічне дослідження та статистична обробка одержаних результатів.

Апробація результатів дисертації. Результати роботи доповідались особисто автором на Пленумі правління науково-практичного товариства неврологів, психіатрів та наркологів України (Луганськ, 2000), на науково-практичній конференції “Проблеми екстремальної психіатрії” (Харків, 2000), на конференції “Нові технології в медицині” (Харків, 2000) та на засіданнях Харківського товариства неврологів, психіатрів, психотерапевтів (1999, 2000).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 10 робіт, із них 4 – у фахових виданнях.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, огляду літератури, п’яти глав власних досліджень, висновків та покажчика цитованої літератури (з 250 джерел, з яких 161 вітчизняних та 89 іноземних). Дисертація викладена на 150 сторінках друкованого тексту, містить 16 таблиць, 8 малюнків.

ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали і методи дослідження. Дослідження включало комплексне динамічне вивчення психічного здоров'я 1389 курсантів Університету внутрішніх справ МВС України на базі установи медичної служби Університету.

У всіх обстежених здійснювався контроль соматичного стану згідно нормативним положенням МВС України та спеціальне дослідження за допомогою клініко-психопатологічного, клініко-статистичного, патопсихологічного і соціометричного методів.

Результати і їхнє обговорення.

За шестирічний термін спостережень до медичної служби Університету звернулися 1389 курсантів із скаргами, які можна було ідентифікувати як причетні до розладів психічної сфери.

Аналіз розподілу цих курсантів за статтю, віком, та деякими соціальними чинниками представлений у табл. 1.

Аналіз структури і динаміки розподілу курсантів з невротичними розладами, які звернулися до медичної служби Університету внутрішніх справ МВС України наведено в табл. 2.

Таблиця 1

Розподіл курсантів за віком і соціальними чинниками

Вік | 16-19 | 20-25 | Всього

абс | % | абс | % | абс | %

Стать | чол. | 443 | 31,8 | 702 | 50,5 | 1145 | 82,42

жін. | 113 | 8,13 | 131 | 9,43 | 244 | 17,58

Жителі села | 76 | 5,47 | 115 | 8,27 | 191 | 13,75

Жителі міста | 480 | 34,5 | 718 | 51,6 | 1198 | 86,25

Випускники шкіл | 552 | 39,7 | 832 | 59,8 | 1384 | 99,65

Випускники ліцеїв | 4 | 0,28–– | 4 | 0,28

Таблиця 2

Показники захворюваності невротичними розладами та СОРПД

Рік | Звернулися до медичної служби Університету

Всього | З них з приводу розладів психічної сфери

Всього курсантів | Всього курсантів | % до всіх

звернувшихся, М±m | З них з невротичними розладами і СОДРП

Всього

курсантів | % до всіх психічних розладів, М±m

1995 | 1182 | 130 | 6,9±0,1 | 83 | 63,3±1,1

1996 | 1256 | 140 | 7,4±0,15 | 91 | 65,1±1,8

1997 | 1327 | 152 | 7,2±0,1 | 96 | 62,7±2,2

1998 | 1742 | 222 | 8,1±0,2 | 140 | 62,9±1,9

1999 | 1856 | 198 | 6,8±0,1 | 126 | 63,6±2,1

2000 | 1978 | 179 | 5,9±0,08 | 117 | 62,5±1,6

За період лонгітудінального спостереження кількість курсантів з порушеннями психічної сфери становило 1021 особу, з них з невротичними порушеннями та СОРПД – 653 особи, що становило у середньому до 64% у структурі порушень психоневрологічного профілю.

Усі курсанти з клінічною картиною невротичних скарг були розподілені на 2 групи. Перша – з сітуаційно-обумовленими реакціями психічної дезадаптації (СОРПД) у 582 (89%) курсантів, друга – з невротичними розладами у 71 (11%) курсантів.

Найбільше частим дебютним проявом невротичних розладів були стани, ідентифіковані нами СОРПД – в 89% випадків, які становили першу групу. Транзиторність, обмеження дезадаптації конкретними ситуаційно-середовими умовами обумовлювало своєрідність цього періоду. Наші спостереження збігаються з даними Ю.А. Александровского (1992), який називав цю групу психічних порушень “непатологічними невротичними проявами”, куди включив головним способом найменш складні за структурою неспецифічні загальноневротичні розлади.

Була детально вивчена феноменологічна структура СОРПД порівняно з іншими рівнями психічною здоров'я (табл. 3). У всіх випадках відмінності виявились статистично вірогідними, за більшістю позицій р<0,01.

В групі СОРПД переважали порушення астенічного характеру (фізична та психічна втома, головні болі, дратливість, почуття слабкості). Наступними за частотою були вегетативні порушення (гипергідроз, почуття прискореного биття серця і т.п.). Найменш за інше були наявні емоційні порушення. Серед курсантів з СОРПД визначалося кількісне зростання частоти феноменів психічного дискомфорту порівняно з практично здоровими.

Статистичне порівняння феноменологічної структури СОРПД і станів невротичного рівню довело, що їх трансформація відбувається за рахунок підвищення різноманітності симптомів розладу психічної сфери. Встановлені якісні розбіжності клінічної структури СОРПД від нозологічно окреслених станів.

Клінічне дослідження дозволило обґрунтувати діагностичні критерії СОРПД у курсантів. СОРПД характеризуються помірно виразними, поліморфними невротичними порушеннями, що не складають визначеної синдромальної картини. Клінічні прояви короткочасні, динамічні, нестійкі. За своїм характером це загальноневротична малоспецифічна симптоматика переважно астенічного плану. Частіше домінують цефалгічні, агрипничні, вазовегетативні, субдепресивні порушення, тривога, емоційна неврівноваженість. Ці стани мають зв'язок виникнення з психогеніями та перенавантаженням, минають після поліпшення несприятливої ситуації, або після надання психопрофілактичної допомоги. Від невротичних розладів СОРПД відрізняються меншою глибиною порушень. Ці курсанти самостійно не звертаються за допомогою, а свої скарги викладають лише при обстеженні спеціаліста. Перебіг дезадаптаційних порушень частіше ундулюючий, симптоматика то виникає, то зникає відповідно режиму навантажень і відпочинку.

Таблиця 3

Структура симптоматики у курсантів
з різним рівнем порушення психічної сфери

№ | Симптом | Стани психічної

дезадаптації, % | Невротичні

порушення, % | р<

1 | 2 | 3 | 4 | 5

1. | Почуття втоми | 62,7±3,1 | 80,9±4,4 | 0,01

2. | Головний біль | 53,1±2,2 | 72,0±4,2 | 0,01

3. | Дратівливість | 50,8±2,1 | 71,9±4,2 | 0,01

4. | Почуття слабкості | 37,9±1,7 | 72,3±4,2 | 0,001

5. | Порушення сну | 34,6±1,8 | 58,1±4,0 | 0,01

6. | Гіпергідроз | 30,8±1,1 | 51,6±3,7 | 0,05

7. | Почуття серцебиття | 30,5±1,1 | 57,7±3,8 | 0,05

8. | Немотивований страх | 29,9±0,9 | 54,3±3,9 | 0,01

9. | Немотивована тривога | 27,5±0,8 | 67,8±4,1 | 0,001

10. | Неспроможність контролю

афекту | 25,4±0,8 | 48,4±3,8 | 0,01

11. | Беспричинні зміни настрою | 20,9±0,6 | 54,5±4,0 | 0,01

12. | Невпевненість у собі | 19,4±0,5 | 58,9±4,0 | 0,001

13. | Немотивований страх | 14,0±0,5 | 47,7±3,8 | 0,001

14. | Пригнічений настрій | 13,7±0,4 | 67,3±4,1 | 0,001

15. | Тремор кінцівок | 13,4±0,4 | 33,9±2,6 | 0,01

16. | Плаксивість | 12,5±0,4 | 41,5±3,8 | 0,001

17. | Страх відповіді на заняттях | 11,9±0,3 | 30,5±2,6 | 0,001

18. | Труднощі у спілкуванні | 11,6±0,3 | 29,7±2,4 | 0,01

19. | Хитливість | 10,8±0,3 | 29,1±2,3 | 0,01

20. | Страх появи соматичної

хвороби | 7,8±0,2 | 29,3±2,4 | 0,001

21. | Страх темряви | 7,5±0,2 | 28,7±2,4 | 0,001

22. | Почуття “кома” в горлі | 7,2±0,2 | 40,6±3,8 | 0,001

23. | Почуття провини | 6,0±0,2 | 23,1±2,0 | 0,001

Продовження табл. 3

1 | 2 | 3 | 4 | 5

24. | Втрата інтересу до всього | 5,7±0,1 | 17,4±1,8 | 0,01

25. | Агорафобія | 4,8±0,1 | 26,1±1,9 | 0,001

26. | Почуття негативного

відношення до себе | 3,6±0,1 | 24,0±2,0 | 0,001

27. | Зниження самооцінки | 3,3±0,1 | 22,4±1,9 | 0,001

Було виділено 4 варіанти СОРПД: астенічний, соматоформний, дратівливий та афективний.

Астенічний варіант СОРПД. До цього варіанту було віднесено 36,7% курсантів з СОРПД. Він характеризувався широким колом переважно астенічних симптомів. На початку з'являлось почуття загальної втоми при виконанні як фізичного, так і психічного навантаження. На цьому етапі воно не сприймалось суб'єктивно як хворобливе, находило ситуаційне пояснення в перенавантаженості роботою, неприємними емоціями. Потім починали приєднуватися погіршення концентрації уваги, мнестичної функції, що вело до зниження продуктивності у процесі занять. Погіршувалось засвоєння нової інформації, особливо страждала механічна пам’ять. Приєднувались компоненти у вигляді загальної слабкості, розбитості, кволості. Спостерігалось зростаюче бажання відпочинку, який між тим не приносить бадьорості. Напружена діяльність була можлива тільки завдяки чималим вольовим зусиллям. Мали місце цефалгічні скарги, почуття тупості, зважання в голові. Спостерігалися одиничні емоційні порушення. Зниження продуктивності не сприймалось як прояв хвороби, розцінювалось як слабкість волі. Не виникало потреби звернутися до лікаря, хоча при активному розпитуванні ці скарги охоче викладались.

Соматоформний варіант СОРПД. До цього варіанту було віднесено 15,7% осіб з СОРПД. Йому було притаманно сполучення різноманітних вегетативних дисфункцій та емоційних порушень. На перший план виступають скарги на головні болі, головокружіння, неприємні почуття в області серця, животу, парестезії в кінцівках, “спазми” різної локалізації, охолодження в кінцівках або пітливість, сдавлення в голові. Такі порушення не були стійкими, виникали в різних комбінаціях в різний час. Незначна виразність та поліморфізм сомато-вегетативних проявів робили неможливим їх віднесення до вагоінсулярних або симпатоадреналових кризів. Менш був емоційний компонент цього варіанту дезадаптації. Обстежені повідомляли про дратливість, образливість, плаксивість, не притаманну їм раніш. Мали місце коливання настрою за незначними причинами, тривожність, побоювання. Ці невротичні радикали не угруповувалися до окресленого синдрому, зберігаючи поліморфізм. Названі порушення виникали за умов емоційної напруги, хвилювання або в періоди фізичного та інтелектуального перенавантаження.

Дратівливий варіант СОРПД. Цей варіант дезадаптації був виявлений у 21,2% осіб. Домінували нестриманість, афективна лабільність, перепади настрою за чинників, що не мали особистої значущості. В частині випадків переважала “дратівлива слабкість”. Емоційні порушення мали відчутний тужливий або тривожний характер. Непокоїли скарги на почуття власної неспроможності, розбіжжя між рівнем претензій та можливостями. Проблеми сімейного та службового характеру безпідставно здавались трудновирішуваними. Внаслідок цього виникало бажання вжити алкоголь, щоб таким чином “позбутися стресу”. Особи, що палили, констатували посилення інтенсивності потягу. Мали місце почуття тривоги, невдоволеності. Як наслідок, частішали конфлікти з оточуючими. Відсутність наявної причини такого стану приводила дезадаптованих до обвинувачень себе в неспроможності подолати свій “поганий настрій”, зосередитись на вирішенні конкретних життєвих питань, і поставала додатковим реактивним моментом.

Афективний варіант СОРПД (26,4 %). Переважали емоції негативного спектру гіпотимічного рівня виразності. Ці курсанти характеризувалися певною психічною ригідністю, що відбивається у схильності до широкого спектру фіксованих форм поведінки. З особливою силою ця риса наявна в ситуаціях, що потребують психічного напруження. Їм було притаманне значне емоційне реагування на зміни навколишньої дійсності, почуття стріху перед новим, неофобія. Психічна ригідність не зачіпає тотально всю структуру особистості, а має місце головним чином в емоційно–афективній сфері. Це відбивається також в неспроможності змінити самооцінку, подивитись на себе з точки зору оточуючих. Таким чином закріплюються стереотипи неадаптивної поведінки.

У другу групу (71 особа – 11%) увійшли курсанти, у котрих за тривалістю та виразністю порушення психічної сфери досягали рівня невротичних розладів у вигляді неврастенії, соматоформних, дисоціативних, конверсійних, обсесивно-компульсивних та тривожно-фобічних розладів (табл. 4).

Таблиця 4

Клінічна структура невротичних розладів

Невротичні розлади | Кількість курсантів | %

Неврастенія | 32 | 45,1

Соматоформні розлади | 15 | 21,1

Дисоціативні/конверсійні | 6 | 8,5

Обсесивно-компульсивні | 4 | 5,6

Тривожно-фобічні | 14 | 19,7

Найбільш частими проявами гострих невротичних розладів були фізична та психічна втома (80,9±4,4%), пригнічений настрій (67,3±4,1%), слабкість (72,3±4,2%), головний біль (72,0±4,2%), дратівливість, нестриманість (71,9±4,2%), тривога (67,8±4,1%), неприємні відчуття в області серця, пов’язані з переживаннями (57,7±3,8%) та порушення сну (58,1±4,0%).

Неврастенія була діагностовано у 32 (45,1%) курсантів і виникала, як правило, внаслідок тривалої психотравматизації. Найбільш типовими симптомами спочатку були відчуття нездужання, млявості, загальної слабкості, інтрасомнічні розлади. Поступово приєднувалися і набували більшої ваги зниження працездатності, швидка втомлюваність, виразність яких зменшувалася на деякий час після відпочинку, переключення уваги. Однак потім неминуче знову зростали слабкість, розбитість, відчуття втомленості, головний біль, втрачалася спроможність до концентрації уваги.

Поступово на фоні зростаючої астенії виявлялася та прогресувала емоційна лабільність (дратівливість, нестриманість, запальність, коливання настрою від плаксивості, підвищеної чутливості до агресивності). Часто наступали періоди меланхолічного, апатичного стану, байдужості до оточення, пригніченості. Зростала тривожність, очікування чогось поганого, у частини хворих зявлялися незфабульовані фобії.

Емоційні розлади різного ступеня виразності виступали, як правило, в структурі астено-депресивного, астено-іпохондричного та астено-фобічного синдромів.

Соматоформні розлади спостерігалися у 15 (21,1%) курсантів і формувалися поступово у вигляді множинних скарг соматичного характеру, які мали певні вегетативні кореляти – тахікардія, гіпергідроз, мармуровість шкіри, почервоніння, тощо.

Дисоціативні/конверсійні розлади спостерігалися у 6 (8,5%) курсантів і були безпосередньо пов’язані з гострими психотравмами, виникали гостро, раптово, відрізнялися яскравістю, демонстративністю. Емоційні порушення часто спостерігалися в тісному поєднанні з рясними вегетосудинними, сенсомоторними та кінестетичними розладами.

Характерними були образливість, підвищена навіюваність, хворобливе прагнення привернути до себе увагу, егоцентризм, на фоні яких своєрідно проявлялися емоційні радикали астенії – нестабільність настрою, дратівливість, запальність, нестриманість.

Обсесивно-компульсивні розлади спостерігалися у 4 (5,6%) курсантів і маніфестували у вигляді нав'язливих повторюваних думок, яким було важко опиратися. Ці думки дуже важко суб'єктивно переносилися хворими і досить швидко приводили до порушення процесу навчання.

У частини з цих хворих пізніше формувалися також ідеомоторні обсесії, але вони практично не досягали формування компульсивних проявів.

Тривожно-фобічні розлади мали місце у 14 (19,7%) курсантів. Найбільш частим проявом були немотивована тривога у супроводі поведінкових і вегетативних симптомів. Фобічні прояви завжди були чітко окресленими, конкретними, усвідомлюваними як щось чужорідне. Характерною була також виразність вегетативного компоненту.

Як правило, фобії супроводжувалися приниженим настроєм, тривожністю, які поступово зростаючи, набували депресивно-іпохондричного характеру.

Гострий початок невротичних розладів найчастіше зустрічався у хворих з дисоціативними/конверсійними розладами, гострий і підгострий - був більш характерним для хворих з обсесивно-компульсивними та тривожно-фобічними розладами, підгострий та затяжний – у хворих на соматоформні розлади та неврастенію.

Проведене комплексне патопсихологічне дослідження курсантів з СОРПД порівняно з групою хворих на невротичні розлади дозволило виділити ряд особистісних характеристик, що приймають участь у патопсихологічних механізмах їх формування.

Питома вага курсантів з акцентуаціями була достовірно вище (в 2,6 раза) у групі з невротичними розладами порівняльно з групою з СОРПД (р<0,001). Найбільш поширеними були акцентуації застряваючого типу (10,21%), педантичного, тривожно-боязливого (по 7,4%), емотивного (6,12%), демонстративного, збудливого, гіпотимічного (по 4,08%).

Таким чином, особистісна своєрідність, що досягає виразності акцентуації, була підґрунтям для формування невротичних розладів.

Отримані дані дозволяють розглядати перелічені типи акцентуацій як фактори ризику трансформації СОРПД у невротичні розлади. Наші дані співпадають з поглядами інших дослідників, котрі вважають високий нейротизм і психічну ригідність факторами ризику формування невротичних розладів (Зейгарник Б.В. з співавт., 1974; Залевский Г.В., 1987; Карвасарский Б.Д., 1989).

За результатами дослідження особистості за допомогою методики MMPI, для курсантів, у яких встановлені як СОРПД, так і невротичні розлади, виявилось характерною наявність т.зв. “невротичної тріади” – підвищення профілю на Hs (1), D (2) и Hy (3) шкалах. При цьому в розбіжності у цих двох групах спостерігалися не за профілем, а за кількісними показниками його підйому.

Необхідно відзначити, що характер профілю визначався не типом особистісного конфлікту, а ступенем участі у формуванні поводження механізмів психологічної адаптації і характером цих механізмів, що у кінцевому рахунку визначають перебіг СОРПД до невротичних розладів.

Підйоми профілю по сьомій шкалі в сполученні з “невротичною тріадою” спостерігався у курсантів з невротичними розладами. Підйом по нульовій шкалі спостерігався переважно у курсантів з СОРПД.

Аналіз даних, одержаних за допомогою шкали особистісної та реактивної тривожності Спілбергера-Ханіна дозволив визначити такі закономірності.

У осіб з СОРПД спостерігалося підвищення показників особистісної і особливо реактивної (ситуативної) тривоги. Висока реактивна тривожність у курсантів з СОРПД реалізується в почутті внутрішнього напруження, накопиченні негативних емоцій, зниженні активності, втраті ініціативи.

Таблиця 5

Кількісне співвідношення різновидів акцентуації
і невротичних розладів

№ | Тип акцентуації | Невротичні розлади

Неврастенія | Соматофор. | Дисоціатив. | Обсес-комп. | Трив.-фоб.

абс. | % | абс. | % | абс. | % | абс. | % | абс. | %

1 | Застряваючий | 1 | 3,12–––– | 4 | 100––

2 | Педантичний–––––––– | 1 | 7,14

3 | Трив.-боязлив. | 4 | 12,5 | 9 | 60,0–––– | 10 | 71,43

4 | Емотивний | 16 | 50,0 | 4 | 26,6 | 1 | 16,7––––

5 | Демонстратив–– | 2 | 13,4 | 4 | 66,6––––

6 | Збудливий | 2 | 6,2–– | 1 | 16,7––––

7 | Гіпотимічний | 9 | 28,1–––––– | 3 | 21,43

Середні показники як особистісної, так і ситуативної та реактивної тривоги були вірогідно вище у курсантів з невротичними розладами, ніж з СОРПД. Показники тривожності у групі з СОРПД виходили за межі середньостатистичної норми. У курсантів з невротичними розладами середні показники відповідали високим рівням тривожності. Особистісна тривога перевищувала межу високого рівня даного показника в середньому на 3 бали. Однак розмір помилки середньої вказував на значний розкид даних, що не дозволяло однозначно вказувати на високу тривожність як облігатну ознаку для усіх курсантів з невротичними розладами. У той же час значне перевищення норми розміру показника реактивної тривожності дозволило установити, що підвищена ситуативна тривога є характерною рисою для цих станів. Таким чином, деяке підвищення особистісної тривожності можна розглядати як предиспозиційний чинник у відношенні формування і поглиблення невротичних розладів. Висока реактивна тривожність є предиспозиційним чинником що до розвитку як СОРПД, так і невротичних розладів.

В цілому, диференційна діагностика невротичних розладів та СОРПД здійснювалась за трьома критеріальними напрямками: –

клінічна виразність та оформленість спостерігаємих порушень; –

динаміка (регредієнтний, прогредієнтний чи ремітуючий типи перебігу);–

тривалість порушення.

Під час оцінки рівня реакції враховувалася сукупність усіх трьох критеріїв для визначення перспективності терапевтично-реабілітаційних заходів силами медичної служби учбового закладу та командно-виховної ланки з метою досягнення повного рівня функціонування курсанта та вирішення питання про продовження його навчання у вищому навчальному закладі МВС України.

Була розроблена та реалізована оригінальна модель психотерапії, психопрофілактики і психокорекції курсантів Університету МВС України. Система моніторингу психічного здоров'я експрес-методиками дозволила виділити курсантів із СОРПД. Основою терапевтичної тактики було сполучене використання короткотермінової психотерапії, рефлексо-, фізіо- та фармакотерапії. Одним з головних психотерапевтичних методів було емоційно-вольове тренування у сполученні з особистісно-реконструктивною психотерапією. Виходячи із конкретного варіанту дезадаптації, використовувались оригінальні програми, що містили психотерапію з конкретно-індивідуалізованим компонентом емоційно-вольового тренування. В середньому на курс кожний пацієнт одержував по 8-10 сеансів психотерапії. Кожен курсант одержував подальші психогігієнічні рекомендації.

На підставі отриманих даних розроблена система первинної і вторинної психопрофілактики описаних порушень, що ґрунтується на підвищенні адаптивних особистісних механізмів за допомогою удосконалення організації навчання, а також застосуванні психологічних і психокорекційних методів.

Система психопрофілактики невротичних розладів та СОРПД і загальної психогігієни реалізувалася спільно медичною службою та командно-виховною ланкою підрозділів Університету за трьома напрямками: -соціально-психологічному, медико-психологічному і лікувально-профілактичному і включала в себе:

1. Надання лікарем допомоги командно-виховної ланці у правильному вихованні особового складу курсантів.

2. Виявлення та усунення недоліків в організації контролю за режимом праці, відпочинку курсантів.

3. Участь лікаря в раціональному розподілі курсантів по підрозділам та спеціальностям.

4. Цілеспрямована пропаганда здорового образу життя та профілактика формування шкідливих звичок.

5. Роз’яснювально-інформаційна робота щодо сучасних уявлень причин та умов виникнення нервово-психічних порушень.

6. Санітарно-просвітницька робота серед курсантів.

Оцінка ефективності психотерапевтичних заходів була проведена в групі із 243 осіб (217 з СОРПД та 26 – з невротичними розладами). Повна редукція проявів СОРПД після курсу психотерапії мала місце у 197 (90,8%) випадків. 14 осіб (54%) з невротичними розладами були повністю вилікувані, 3-х (11,5%) курсантів було відраховано, 9 (34,5%) з остаточними невротичними проявами були переведені в інші навчальні підрозділи із зміною профорієнтації. За чотири попередні роки, до впровадження розробленої системи, ці показники становили: з 365 курсантів з СОРПД досягнуто повна редукція симптоматики у 263 осіб (72%), з 45 курсантів з невротичними розладами 14 осіб (31%) повністю вилікувані, 15 осіб (33%) – відраховані, 16 осіб (36%) переведені в інші навчальні підрозділи. Всі відмінності статично вірогідні (р<0,01). Аналіз показав, що запропонований комплекс психотерапевтичних заходів ефективно купірує прояви СОРПД, а також припиняє їх прогресуючий перебіг і ускладнення за рахунок приєднання фобічних, дистімічних, конверсійних симптомів, що відіграють значну роль у формуванні нозологічно окреслених невротичних розладів.

Результати дослідження можуть використовувати у своїй практиці лікарі-психіатри, психологи, викладачі вищих навчальних закладів МВС України. Впровадження результатів у практику дозволило оптимізувати діагностику психічної патології, знизити показники психічної захворюваності, підвищити рівень професійного функціонування курсантів Університету МВС України.

Таким чином, до переваг розробленого психопрофілактичного комплексу можна віднести його високу ефективність, немедикаментозний характер допомоги, відносну простоту та швидкість.

ВИСНОВКИ

1. У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі визначення клінічної структури, динаміки та прогнозу перебігу межових розладів психічної сфери у курсантів вищих учбових закладів МВС України та розробки сучасної системи їх психотерапії і психопрофілактики.

2. Стан психічного здоров’я курсантів вищих учбових закладів МВС України на моделі Університету МВС України відзначається певною кількістю розладів психічної сфери – 7% від звернення за медичною допомогою. Структура психічних розладів серед курсантів характеризуються наявністю невротичних розладів (11%) та ситуаційно обумовлених реакцій психічної дезадаптації (СОРПД) (89%).

3. Основна кількість (90%) межових розладів формується і маніфестує у перший рік навчання у вищих учбових закладах МВС України, коли умови навчання ставлять підвищені вимоги до адаптивних механізмів особистості.

Аналіз клінічних, соціальних та особистісно-психологічних показників і кореляційних співвідношень з рівнями розладів психічної сфери дозволяє вважати СОРПД етіологічним підґрунтям формування клінічно окреслених межових психічних розладів і визначити контингенти курсантів, що потребують першочергової психопрофілактичної допомоги.

4. Проведений клініко-типологічний аналіз дозволив розробити діагностичні критерії та виділити 4 варіанти СОРПД: астенічний (36,7%); соматоформний (15,7%); дратівливий (21,2%); афективний (26,4%). Невротичні розлади у курсантів вищих учбових закладів МВС України спостерігаються у вигляді неврастенії (45,1%), соматоформних розладів (21,1%), дисоціативних/конверсійних розладів (8,5%), обсесивно-компульсивних розладів (5,6%), тривожно-фобічних розладів (19,7%).

5. До чинників, що підвищують імовірність формування СОРПД, належать мікросоціальні конфлікти навчально-виробничого характеру (незадоволення відносинами у колективі, з керівництвом, умовами праці, особливостями професії), житлово-побутові складнощі перебування на казарменому стані, перенесені в минулому екзогенно-органічні захворювання, хронічні соматичні захворювання в стадії ремісії. Соціальними чинниками ризику формування СОРПД є незадовільна якість попередньої освіти, походження із сільської місцевості, неповний склад сімей. Особистісно-психологічними факторами ризику виникнення невротичних розладів є акцентуації, головним чином застряваючого, педантичного, емотивного та тривожно-боязливого типів, висока психічна ригідність, переважно в емоційно-афективній сфері, підвищений рівень тривожності, особливо її ситуативного компоненту, низький рівень суб'єктивного контролю.

6. Основними напрямами системи психотерапії та психопрофілактики межових психічних розладів у курсантів вищих учбових закладів МВС України є:–

соціально-психологічний; –

медико-психологічний; –

лікувально-профілактичний.

Система містить короткотермінову психотерапію у вигляді емоційно-вольового тренування, супортивну когнітивну психотерапію, валеологічну програму, виховні та дидактичні заходи.

7. Система психопрофілактики невротичних розладів і загальної психогігієни реалізується протягом трьох етапів: на першому етапі провідне значення належить виключенню прийому до навчання у вищий навчальний заклад МВС України осіб з психічною патологією; на другому етапі – ранньому виявленню осіб з межовими психічними порушеннями, динамічному спостереженню за ними, за необхідністю – обстеженню та лікуванню; на третьому етапі провідне значення належить питанням раціонального навчання курсантів з урахуванням їх нервово-психічного здоров’я, а також питанням реабілітації осіб, що повернулися після стаціонарного обстеження та лікування.

8. Система психотерапії, психопрофілактики та психогігієни у вищих навчальних закладах МВС повинна застосовуватись з урахуванням структури психопатології, специфічних факторів психічної травматизації, строків навчання, типологічних особливостей особистості та можливостей механізмів адаптації. Ефективність розробленої системи психопрофілактики та психогігієни визначається зниженням термінів адаптації, зниженням рівня захворюваності на межові психічні розлади, а також зменшенням числа осіб з невротичними розладами, які відраховані із вищих навчальних закладів МВС України.

СПИСОК НАУКОВИХ РОБІТ,

ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Михайлов Б.В., Прокопенко Ю.А. Особенности невротических расстройств у курсантов высших учебных заведений МВД Украины // Український медичний альманах. Луганськ. – 2000. – Т. 3. – № 2. – С. 102-103.

2. Михайлов Б.В., Прокопенко Ю.А. Расстройства психической сферы невротического регистра у курсантов высших учебных заведений МВД Украины // Архів психіатрії. Київ. – 2000. – № 1-2 (20-21). – С. 27-28.

3. Прокопенко Ю.А. Критерии прогноза течения пограничных расстройств психической сферы у курсантов высших учебных заведений МВД Украины // Український вісник психоневрології. Харків. – 2000. – Т. 8. – вип. 3 (25). – С. 71.

4. Прокопенко Ю.О. Діагностика, лікування та запобігання розладів психічної сфери у курсантів вищих навчальних закладів МВС України // Український журнал екстремальної медицини ім. Г.О.Можаєва. Луганськ. – 2000. – № 2. – С. 52-54.

5. Прокопенко Ю.А. Принципы прогнозирования течения непсихотических психопатологических расстройств у курсантов высших учебных заведений МВД Украины // Медицина сьогодні і завтра. – 2000. – № 4. – С. 91–92.

6. Прокопенко Ю.А. Профілактика невротичних розладів у курсантів вищих учбових закладів МВС України // Проблеми медичної науки та освіти. – 2000. – №4. С.51-52.

7. Михайлов Б.В., Прокопенко Ю.А. Психопрофілактика і психогігієна курсантів вищих навчальних закладів МВС України. Методичні рекомендації. – Харків, 2000. – 50 с.

8. Прокопенко Ю.А. Острые невротические расстройства у курсантов высших учебных заведений МВД Украины // Проблеми екстре-маль-ної психіатрії: Матеріали науково-практичної конференції “Платоновські читання” 11-13 травня 2000. – Харків, 2000. – С.102 – 103.

9. Прокопенко Ю.А. Критерии перспективности лечебных и профилактических мероприятий при пограничных нервно-психических расстройствах у курсантов высших учебных заведений МВД Украины // Нові технології в медицині: Матеріали науково-практичної конференції молодих вчених Харківської медичної академії післядипломної освіти 21 грудня 2000. – Харків, 2000. – С. 50.

10. Астапов О.М., Прокопенко Ю.О. Профілактика нервово-психічних захворювань у працівників силових структур (військовослужбовців МО та курсантів вищих навчальних закладів МВС) України // Вісник Харківського універсітету. – 2001. – № 506. Ч. 2. – С. 297-299.

АНОТАЦІЯ

Прокопенко Ю.О. Невротичні розлади у курсантів вищих учбових закладів органів внутрішніх справ (клінічні прояви, діагностика, прогноз перебігу, принципи терапії та профілактики). – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.16 – психіатрія. – Харківська медична академія післядипломної освіти, Харків, 2001.

В дисертації окреслено рівень психічного здоров’я у курсантів вищих учбових закладів МВС України в сучасних умовах на різних етапах навчання, показані клінічні особливості перебігу межової психічної патології, особливості її динаміки та наслідків захворювання, а також їх зв’язок із специфічними умовами навчання.

Структура психічних розладів серед курсантів характеризується наявністю невротичних розладів – 11% та ситуаційно-обумовлених реакцій психічної дезадаптації (СОРПД) – 89%. Розроблено діагностичні критерії й виділено 4 варіанта СОРПД.

На підставі отриманих даних була розроблена система психотерапії і первинної та вторинної психопрофілактики вказаних порушень, яка ґрунтується на підвищенні адаптивних особистісних можливостей за допомогою вдосконалення й оптимізації процесу навчання, формування адекватних мотивацій курсантів, а також застосуванні психотерапевтичних, психокорекційних та психогігієнічних методів.

Ключові слова: межові психічні розлади, психотерапія, ситуаційно-обумовлені реакції психічної дезадаптації, невротичні розлади.

АННОТАЦИЯ

Прокопенко Ю.А. Невротические расстройства у курсантов высших учебных заведений органов внутренних дел (клинические проявления, диагностика, прогноз течения, принципы терапии и профилактики). – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.16 – психиатрия. – Харьковская медицинская академия последипломного образования, Харьков, 2001.

С целью определения клинической структуры, динамики и прогноза течения пограничных расстройств психической сферы у курсантов высших учебных заведений МВД Украины и разработки современной системы психотерапии и психопрофилактики было обследовано состояние психического здоровья 1389 курсантов Университета внутренних дел.

Анализ результатов проведенного исследования позволил выделить две группы курсантов с нарушениями психической сферы и обосновать критерии их дифференциальной диагностики. Первую группу составили лица с ситуационно-обусловленными реакциями психической дезадаптации (СОРПД) – 89%, вторую – лица с невротическими расстройствами – 11%.

Основное количество (90%) пограничных расстройств формируется и манифестирует в первый год обучения, когда условия обучения предъявляют повышенные требования к адаптивным механизмам личности.

В результате клинико-типологического исследования выделено 4 варианта СОРПД: астенический (36,7%), соматоформный (15,7%), раздражительный (21,2%), аффективный (26,4%). К факторам, повышающим вероятность возникновения СОРПД, относятся микросоциальные конфликты, жилищно-бытовые трудности, отягощенность экзогенно-органическими и хроническими соматическими заболеваниями.

Среди невротических расстройств у курсантов высших учебных заведений МВД Украины