ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ І СПОРТУ УКРАЇНИ

РОВНИЙ АНАТОЛІЙ СТЕПАНОВИЧ

УДК 796.012.265

ФОРМУВАННЯ СИСТЕМИ СЕНСОРНОГО КОНТРОЛЮ
ТОЧНІСНИХ РУХІВ СПОРТСМЕНІВ

24.00.01 – Олімпійський і професійний спорт

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня доктора наук

з фізичного виховання і спорту

Київ – 2001

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Харківському державному інституті фізичної культури, Держав---ний комітет молодіжної політики, спорту і туризму України

Науковий консультант: доктор біологічних наук, професор

Ткачук Володимир Григорович

Офіційні опоненти: доктор біологічних наук, професор

Приймаков Олександр Олександрович,

Національний університет фізичного виховання і спорту України, завідуючий кафедрою біології людини

доктор педагогічних наук, професор

Сергієнко Леонід Прокопович,

Миколаївський гуманітарний інститут Морського технічного університету, заступник директора

доктор педагогічних наук, професор

Шиян Богдан Михайлович,

Тернопільський державний педагогічний університет
ім. В.Гнатюка, завідуючий кафедрою теоретичних основ і методики фізичного виховання

Провідна установа: Львівський державний інститут фізичної культури,

Кафедра теорії і методики фізичного виховання,

Державний комітет молодіжної політики, спорту і туризму України, м.Львів

Захист відбудеться 20.12.2001 року о 14 год. 30 хв. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.829.01 у Національному університеті фі-зич--ного виховання і спорту України (03150, м.Київ-150, вул.Фізкультури, 1).

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Національного універ-си-те-ту фізичного виховання і спорту України(03150, м.Київ-150, вул.Фіз-куль-тури, 1).

Автореферат розісланий 19.11.2001 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

доктор наук з фізичного виховання і спорту Круцевич Т.Ю.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Матеріали досліджень, дані вітчизняної та зарубіжної літератури, створені тео-рії і концепції свідчать, що проблема вивчення фізіологічних механізмів управління довільними рухами була, є і буде актуальною. Це пов`язано з тим, що у виробничій і спортивній діяльності значно зростають вимоги до точності вико-нання рухових актів, які виконуються здебільшого в умовах дефі-циту часу на фоні підвищення рівня нерво-во-емоційного напру-ження.

Комплексний підхід до вивчення проблеми управління точнісними рухами дозволяє, з одного боку, виявити фізіологічні механіз-ми управління довільними рухами, а з іншого – ефективніше використовувати сис-темний аналіз щодо вирішення конкретних теоретичних і практичних завдань, які складають цю проблему.

Головною умовою в механізмі адаптації до навко-лишнього середовища є наявність зворотних зв`язків, які через сенсорні системи інформують центри мозку про ефек-тив--ність адаптаційних реакцій (П.К. Анохін, 1947). У зв`язку з цим, вивчення варіативності функціонального стану сенсорних систем, їх взаємовідносин та визна-чення домінуючої системи в управлінні точнісними рухами в умовах дефіциту часу на фоні нервово-емоціонального напруження стає важливою першо-черговою пробле-мою (П.К. Анохін, 1968; В.К. Су-да-ков, 1987).

Незважаючи на кількість праць, присвячених ролі сенсор-них систем у форму-ванні та управлінні руховими навичками (А.В. Зав`ялов, 1990; В.І. Комісаров, 1988; О.О. Примаков; А.М. Підоря, 1992; В.І. Завацький, 1996, 1997; В.М. Болобан, 2000 та інші), вивчен-ня системної організації сенсорного контролю точнісних рухів залиша-ється актуальним.

Із багатьох існуючих принципів управління рухами принцип варіативності функ-цій організму є найбільш інформативним і об`єктив-ним, крім того, він майже не застосувався при вивченні ролі сенсорних систем в управлінні точнісними рухами. Між тим, розмах показників варіативності функціонального стану і, особ-ливо, спів-відношення сенсорних систем, є істотним факто-ром, який визначає таку важливу якість систем управління, як її надій-ність (В.Г. Ткачук, 1986). Вихід варіативності за допущені рамки різко знижує надійність рухових актів людини, особливо в екстре-мальних змагальних умовах. Тому вивчення варіативності функ-ціонального стану та міжсенсорних взаємовідношень, залеж-нос-ті точності рухів від окремих сенсорних функцій, має вели-ке прак-тичне і теоретичне значення для підвищення надій-ності систе--ми управління точнісними рухами людини під час напру-же-ної фізичної і психічної діяльності як на виробництві, так і в спорті.

Актуальність проблеми. Враховуючи, що найсуттєвішу міру важливості сен-сорних функцій в управлінні точнісними рухами можна визначити з позиції теорії функціональних систем, системний підхід має бути визначальним. Тобто, аферент-ний син-тез формує активність акцептора дії, завдяки якому кожен компонент управ-ління рухами працює не сам по собі, а як скла-дова частина формування цілеспрямо-ваної поведінки людини.

Постійне підвищення вимог до виробничої та спортивної діяльності висуває необхідність комплексного дослідження сен-сор--них систем, їх міжсенсорної організації та визначення провідної системи в умовах напруженої тренувальної і змагальної діяльності.

Встановлено, що в процесі формування рухових навичок роль провідної ланки грають почергово зорова та рухова сенсорна системи (Ф.П. Ведяєв, В.І. Завацький, А.С. Ровний, 1975; Ф.П. Ведя-єв, В.Ф. Слюсарєв, 1990). Проте недостатньо проведено дослід-жень функціонального стану сенсорних систем, їх співвідношення в управлінні точнісними рухами у процесі трену-вання та змагань. Крім того, на сьогоднішній день не існує фізіологічної концепції механізмів, які визначають надійність функціонуван-ня сенсорних систем і їх взаємозв`язку при вико-нанні точнісних рухів в умовах дефі-циту часу на фоні знач-ного нервово-емоційного напруження.

У спорті вищих досягнень якість управління рухами зале-жить від об`єктивного сприйняття і оцінки зовнішньої інфор-мації. Для розуміння механізму сприйняття ве-лике значення має надходження правильної інформації та визначення рівня її досто-вірності. У зв`язку з цим виникає необхідність диференційо-ваного підходу до оцінки діяльності сенсорної системи (А.М. Пидоря, 1992, В.М. Платонов, 1997).

Вагомим внеском до розвитку теорії управління точнісними рухами було виз-начення функціонального стану конкретної особи протягом тривалого часу. Це на-дало можливість спостерігати окремі функції систем та визначити їх роль в управлін-ні точнісними рухами. Доведено, що точність рухів залежить від психофізіологічних функцій, так як із збільшенням досвіду зростає індивідуальна спроможність показни-ків цих функцій під час м`язової діяльності (R.1988).

Таким чином, ці спостереження підкреслюють, що визна-чення механізмів варі-ативності сенсорного контролю і міжсен-сорних взаємовідношень точнісних рухів є вкрай актуальним.

Зв`язок роботи з науковими програмами, планами і темами. Дослідження, які склали основний зміст цієї роботи у 1996–98 роках, виконувалися згідно плану НДР Харківського держав-ного інституту фізичної культури. З 1999 до 2001 року вони виконувалися відповідно до зведеного плану НДР Держав-ного Комітету молодіжної політики, спорту та туризму України (номер держреєстрації 0196 U 021293 УДК 796.012.268) з теми 2.4.5. "Розробка інформаційно-технічних засобів і методів для інтенсифікації навчально-тренувального процесу".

Мета та задачі дослідження: дослідити фізіологічні механізми варіативності системної організації сенсорного контро-лю точнісних рухів спортсменів в умовах дефіциту часу та розробити методи їх комплексного сенсорного контролю в умовах спортивної діяльності.

Відповідно до мети вирішувалися такі задачі:

1. Визначити функціональні рівні сенсорних систем та їх міжсенсорні взаємо-відношення в залежності від віку та спортивної майстерності.

2. Вивчити вплив різноманітних фізичних тренувальних навантажень на точ-ність рухів та міжсенсорні зв`язки в залежності від віку і рівня майстерності.

3. Встановити залежність точності рухів від функціо-нального стану і рівня міжсен-сорних зв`язків.

4. Встановити динаміку рівнів варіативності системної організації сенсорного контролю точнісних рухів у спортсменів високого класу в умовах тренувальних занять.

5. Встановити найбільш інформативні критерії сенсорного контролю форму-вання рухів і управління ними в умовах дефіциту часу.

Об`єкт дослідження – сенсорні механізми управління точнісними рухами спортсменів.

Предмет дослідження – система комплексного контролю функціонального стану сенсорних систем у спортсменів, які займаються футболом і баскетболом.

Методологія дослідження. Для рішення поставлених задач розроблялась кон-цепція системи науково-теоретичних положень, які пояснюють сутність управління довільними рухами системою сенсорних функцій та їх взаємозв`язком.

Концепція будувалась на основі отриманого первинного матеріалу (матеріалів дослідження) і його тлумачення.

Тлумачення обробленого первинного матеріалу включало: аналіз, синтез, абст-рагування, узагальнення, пояснення, тощо.

Для обґрунтування механізмів управління точнісних спор-тивних рухів систе-мою сенсорних функцій було обрано системний підхід, який спрямовано на вивчення організму, як цілісної структури в його постійному узгодженні з навколишнім сере-довищем.

Важливим інструментом, який дає можливість вивчати взаємовідношення з навколишнім середовищем, є поведінкова рухова діяльність. Поведінкова рухова діяль-ність – це цілеспря-мований руховий процес, який направлений не тільки на узго-д-женість організму з навколишнім середовищем, але й на його активну перебудову. Це дає можливість встановити провідні сенсорні функції в управлінні точ-нісними ру-хами, а також виявити відстаючі сенсорні функції.

Послідовна взаємодія функціональних систем ясно виражена у поведінковій руховій діяльності спортсменів. Тому на основі цього принципу визначався вплив різ-них факторів на окремі часові відрізки поведінкової рухової діяльності спортс-менів. Результат такого відрізку поведінкової рухової діяльності обов`язково повинен задовольняти цільову потребу.

У комплексному дослідженні сенсорних систем використо-вувалися методи моделювання і прогнозування. Об`єктом моде-лювання були функції окремих сенсор-них систем, рівні яких змінювалися під впливом спеціальних тренувальних вправ, та рівень співвідношення цих функцій в управлінні точнісними спортивними рухами.

Теоретичне прогнозування використовувалося для визна-чення стартового складу ігрових команд на основі однотипних рухових реакцій, а також впливу визна-ченого тренувального навантаження на підвищення функціональної стійкості сенсор--них систем.

Для рішення поставлених задач використовувалися такі методи:

1. Вивчення літературних джерел.

2. Експеримент.

3. Педагогічні спостереження.

4. Методи математичної статистики.

Наукова новизна одержаних результатів. Комплексними дослідженнями функцій кінестетичної, зорової, слухової і вестибу-ляр-ної сенсорних систем вперше встановлені найбільш інформа-тивні показники їх системної організації, якою є вели-чина міжсенсорної узгодженості. Доведено, що функціональна актив-ність і міжсен-сорні зв’язки є варіабельними величинами. Були встановлені допустимі рамки варіа-тивності чутливості сенсорних систем і їх міжсенсорних зв’язків. Амплітуда варіати-в-нос-ті може збільшуватися і виходити за допустимі рамки протягом трену-вання або тренувального циклу. Встановлено, що збільшення амплітуди варіативності функціо-нального стану сен-сор-них систем зменшує точність рухів спортсменів.

Доведено, що крім встановлених факторів варіативності, стійкість сенсорних функцій залежність від індивідуальних особливостей організму людини, об’єму інтен-сивності спряму-вання тренувальних навантажень, а також від рівня спортивної майстерності.

Встановлено вперше, що рівень міжсенсорної узгодженості може постійно змінюватися від різних факторів довкілля в залежності від мотивації, обставинної аферентації з метою досягнення необхідного кінцевого результату, утворю-ючи провідну сенсорну систему в управлінні руховою діяльністю.

Реакції інших сенсорних систем лише доповнюють сприй-няття інформації про результати руху.

Вперше визначено, що в управлінні точнісними рухами приймають участь різ-ні сенсорні функції, які почергово відіг-рають провідну роль. Нами одержані дані, що протягом трену-валь-ного заняття з накопиченням стомлення першочергову роль в управлінні рухами можуть відігравати не одна, а декілька сенсорних функцій, які в даний конкретний момент забезпечують необхідний корисний результат.

Вперше доведено, що для удосконалення рухових навичок в процесі спортив-ної діяльності необхідно постійно модифікувати функ-ціональну активність сенсор-них систем засобами трену-ван-ня.

Доповнено дані про раціональну сукупність і спрямованість засобів спортивно-го тренування, які застосовуються для посилен-ня адаптаційних механізмів організму спортсменів до фізичних навантажень.

Практичне значення одержаних результатів. Матеріали дослідження значно поглиблюють уявлення про системну органі-зацію кінестетичної, зорової, слухової та вестибулярної сенсорних систем, міжсенсорні взаємозв’язки протягом тренувальних занять в процесі управління точнісними рухами.

Отримані закономірності почергового вмикання окремих сен-сорних функцій в процесі управління точнісними рухами протягом тренувальних занять мають значну діагностичну цін-ність. Засто-сованими методами можна встановити індивідуально у кожного спортсмена провідні сенсорні функції в управлінні точнісними рухами в да-ний конкретний момент та спеціальними засобами спортивного тренування підвищи-ти рівні їх активності.

З метою підвищення біологічної стійкості сенсорних систем до фізичних
нава-н-тажень розроблено і експериментально обґрун-то-вано методику удосконалення сен-сорних функцій засо-бами спортивного тренування.

Основні положення дисертації стали підґрунтям удоскона-лення дисциплін навчального плану закладів фізич-ного виховання і спорту, навчальних програм для аспірантів за фахом 24.00.01, програм навчально-методичних семінарів слуха-чів факультетів підвищення кваліфікації в таких розділах як "Сучасні теорії управління руховою діяльністю людини", "Особли-вості формування та удосконалення рухових навичок", "Роль сенсор-них систем в управлінні точнісними рухами", "Моделю-ван-ня сенсорних функцій в процесі управління руховою діяльністю", про що свідчать акти впровадження.

Особистий внесок здобувача полягає у:–

розробці якісно нового підходу до розуміння фізіо-ло-гічних закономірнос-тей управління точнісними рухами спортсменів;–

встановлені закономірності формування систем сенсор-ного контролю точ-нісних рухів спортсменів в залежності від віку, спрямованості тренуваль-них занять та рівня спор-тив-ної майстерності; –

постановці проблеми, висуванні гіпотези, визначенні методології дослі-дження, розробці програми досліджень та самостійному їх прове-денні, об-робці результатів дослід-жень, аналізі, узагальненні і описі отриманих результатів.

У проведенні окремих напрямків досліджень брали участь аспіранти пошуку-вача. У спільних дослідженнях в результаті аналізу і теоретичного підсумку дисертан-том визначені законо-мірності впливу зовнішніх факторів на варіативність функ-ціонального стану сенсорних систем і, як наслідок, на точність рухів спортсменів.

Апробація роботи. Матеріали досліджень обговорювались на: науковій кон-ференції "Комплексная оценка эффективности спортивной тренировки", Київ, 1978; II Все-со-юзній науковій конференції "Прогнозирование спортив-ных достижений в си-стеме подготовки высококвали-фи-ци-ро-ван-ных спортсменов", Москва, 1983; XVII Всесоюзній науковій конференції "Физиологические механизмы адаптации к мыше-чной деятельности, Москва, 1984; науково-практичній конферен-ції "Отбор и много-летнее планирование в спорте", Івано-Фран-ківськ, 1986; XIII з’їзді Українського фізі-ологічного товариства ім. I.П. Павлова, Київ, 1990; II Всеукраїнській науково-практичної конференції "Акту-альні проблеми оздоровчої фізичної культури та валео-логії в навчальних закладах України", Кіровоград, 1994; Всеукраїнській науковій конференції "Фізична культура, спорт та здоров’я", Хар-ків, 1997; Другому міжнарод-ному конгресі "Современный олим-пийский спорт", Київ, 1997, IV Міжнародному науковому конгресі "Олімпійський спорт і спорт для всіх. Проблеми здоров’я, рекреа-ції, спортивної медицини", Київ, 2000.

Публікації. За результатами досліджень опубліковано 46 нау--кових праць, з яких – одна монографія, 3 навчальних посібника, 4 брошури, 23 статті, надрукованих у фа-хо-вих виданнях, та 15 тез.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація викладена на 415 сторінках і складається з вступу та п’яти розділів: огляду літератури, методик проведення досліджень, результатів досліджень та їх обговорення, узагальнення та висновків.

Список використаної літератури містить 344 джерела. Робота ілюстрована 59 рисунками, 72 таблицями та трьома додатками.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

Перший розділ “Сучасні уявлення про фізіологію рухів та роль сенсорних систем у формуванні і управлінні спортивними рухами” являє собою аналітичний огляд літературних джерел з проблеми управління точнісними рухами, в якому роз-криті загальні закономірності формування довільних рухів де, на відміну від тради-ційного уявлення рефлекторної теорії, представлена теорія функціональних систем.

Аналіз багаторівневої концепції управління рухами показує, що головним принципом управління рухами вважається принцип варіативності, але визначення механізмів її виникнення залишається поза полем зору дослідників. Екзогенні і ендо-генні фактори, які впливають на організм, показують механізми виникнення варіати-вності точності рухів. Сучасні концепції управління точнісними рухами освітлюють роль сенсорних систем у цьому процесі. Між тим, відсутність достовірних відомостей про роль окремих сенсорних функцій та їх співвідношення і співнастроювання в управлінні рухами і стала основним мотивом проведення досліджень в даній роботі.

Другий розділ дисертації “Методи та організація досліджень” містить в собі опис методів дослідження функцій кінестетичної, зорової, слухової та вестибулярної сенсорних систем. Проведений педагогічний експеримент показав доцільність засто-сування спеціальних вправ для удосконалення сенсорних функцій. Сенсометрія про-водилась протягом тренувальних зборів у юних футболістів, баскетболістів коман-ди майстрів та студентських команд. В процесі тренування сенсометрія проводилася
тричі – на початку тренування, в середині та в кінці тренування. Основою для цього було застосування модельного тренувального “квантування”, де тренувальне заняття розбивалось на окремі дискретні відрізки, які закінчувалися конкретними завдання-ми. При формуванні окремих “квантів” припускалося підвищення ЧСС до визначено-го рівня.

Перша серія досліджень проводились протягом 1985–1995 років. Спочатку до-сліджувались сенсорні системи у юних футболістів 9–11 років, 12–14, 15–16, 17 років Кіровоградської спеціалізованої футбольної школи. Потім, з 1995 року дослідження проводились у Харкові на баскетбольних командах майстрів “Кіровець” та команді інституту фізкультури.

На заключному третьому етапі впроваджувалось застосування спеціальних тренувальних навантажень з інтенсивністю, наближеною до змагальної. Розроблені методичні рекомендації використовувались у роботі СДЮШОР “Металіст” по фут-болу, ДЮСШ № 13 по баскетболу, у практику тренувальної роботи команди майстрів по гандболу “Панацея–СКІФ”, волейбольної команди “Локомотив” та при тренуванні студентських ігрових команд.

Матеріали досліджень оброблялись методами варіаційної статистики за допомогою пакету програм статистичного аналізу STATISTICA.

Організація і проведення поетапних досліджень, застосування наведених мето-дів дослідження дозволили сформулювати концепцію управління точнісними рухами спортсменів за допомогою системи сенсорного контролю.

Третій розділ "Системна організація рухової, зорової і вестибулярної сенсорних систем футболістів, в залежності від віку і спрямованості тренувальних навантажень".

Серед шляхів вивчення сенсорних систем онтогенетичний підхід має безсумнів-ну перевагу. П.К. Анохін (1968) зазначав, що вивчення онтогенезу нервової діяльності відкриває перед дослідниками широкі можливості розуміння таких механізмів, які не можуть бути проаналізовані з достатньою точністю у дорослого організму.

Проведена сенсометрія показала, що показники відповідають віковим межам і мають особисті закономірності (рис. 1).

З аналізу поданих матеріалів видно, що сенсорні функції рухової системи мають вікові особливості. У групі 12–14-річних спортсменів спостерігається найвища різниця сенсорних та соматовегетивних показників у порівнянні з 17-річ-ними фут-боліс-тами. Це пов`язано, перш за все, з процесом статевого формування. У цій групі спостерігається найбільша їх варіативність. Необхідно зауважити, що всі показники визначались до початку тренувального процесу і тому віковий фактор удосконалення функцій вважався переважаючим.

Сенсомоторні реакції футболістів визначались латентними періодами напру-жен-ня (ЛЧН) та латентними періодами розслаблення м`язів (ЛЧР).

Рис. 1 – Вікова порівняльна характеристика показників сенсорних функцій футболістів

1 – поріг репродукції м’язово-суглобової чутливості (град.), 2 – поріг репродукції силового параметру руху (кг), 3 – точність передачі м’яча (м), 4 – ЛЧН (мс), 5 – ЛЧР (мс), 6 – показники вестибулярної стійкісті (бал.), 7 – показники різницевої чутливості зорової сенсорної системи (кільк. порогів), 8 – показники темнової адаптації (с)

З аналізу поданих матеріалів видно, що сенсорні функції рухової системи мають вікові особливості. У групі 12–14-річних спортсменів спостерігається найвища різниця сенсорних та соматовегетивних показників у порівнянні з 17-річ-ними фут-боліс-тами. Це пов`язано, перш за все, з процесом статевого формування. У цій групі спостерігається найбільша їх варіативність. Необхідно зауважити, що всі показники визначались до початку тренувального процесу і тому віковий фактор удосконалення функцій вважався переважаючим.

Сенсомоторні реакції футболістів визначались латентними періодами напру-жен-ня (ЛЧН) та латентними періодами розслаблення м`язів (ЛЧР).

Порівнюючи показники вестибулярної стійкості різних вікових груп фут-бо-лістів з показниками старшої групи, які взяті за 100видно, що у групі 9–11-річних спортсменів вони становлять 93,6а у 15–16-річних – 97,2Значно менший показник 79,6спостерігається у віковій групі спортсменів пубертатного періоду.

Характеристика зорової сенсорної системи показала чітку вікову залежність розвитку сенсорних функцій. Так, в молодшій групі різницева чутливість становить тільки 60,9від рівня 17-річних, який взято за 100З віком показник зростає і у
12–14-річних становить 75а у 15–16-річних футболістів – 87,8Показник різницевої чутливості має переважне значення для характеристики функціональної активності сенсорних систем і може використовуватися для тестування рівня підготовленості та відбору перспективних спортсменів.

Показник темнової адаптації показує мобільність рецепторного апарату ока та співвідношення гальмувально-збудливих процесів ЦНС. Подані матеріали свідчать про поступове удосконалення цієї сенсорної функції. Так, в молодшій групі час темнової адаптації на 2,82перевищує показник 17-річних футболістів. В групі
12–14-річних спортсменів на 14,4а в групі 15–16-річних – на 58,5

Встановлено, що загальний обсяг поля зору збільшується з віком за рахунок сприй--мання інформації в процесі руху ока дозовні і донизу. Слід зауважити, що спе-ци-фіка гри у футбол сприяє розвитку визначеної зорової функції у наведених напрямках.

Стан сенсорних реакцій у футболістів в залежності від спрямування тренувальних занять. Встановлен-ня адаптаційних реакцій сенсорних систем на навантаження різного спрямування визначає концепцію формування системи сенсорного контролю рухів в процесі спортив--ної діяльності.

Для рішення поставлених питань проводились заняття з режимом чергування навантаження і відпочинку, який сприяв розвитку швидкісно-силових якостей, спеціальної витривалості і тактико-технічному удосконаленню (А.М. Зелен-цов, В.В. Лобановський, В.Г. Ткачук, А.І. Кондратьєв, 1989; В.М. Шамардін, 1998).

Стан сенсорних реакцій у футболістів в процесі занять швидкісно-силового спрямування. Тренувальні вправи швидкісно-силової спрямованості ви-конувалися в режимі з паузами відпочинку між серіями виконання вправ від 2 до
3,5 хвилин. Кількість серій вправ відповідала віковій різниці груп: 9–11 років –
4 серії; 12–14 років – 5 серій; 15–16 років – 6 серій і 17 років – 7 серій.

Матеріали дослідження свідчать про те, що під впливом вправ швид-кісно-силового спрямування всі функції, за виключенням вестибулярної стійкості, мають однакову тенденцію до змін: в середині тренування – покращуються, а в кінці тренування – погіршуються.

Адекватна стимуляція нервових центрів фізичними вправами, які мали невели-ку тривалість виконання, викликала мобілізацію рецепторного апарату, що зменшу-вало пороги просторового і силового параметрів руху. Але тривале застосування ана-еробних вправ під час розвитку швидкісно-силових якостей сприяло накопичуванню продуктів анаеробного обміну, що в свою чергу спричиняло порушення нервово-м`язової передачі імпульсів, призводило до підвищення порогів м`язово-суглобової та м`язової чутливості, а також до підвищення латентних періодів сенсомоторної реакції.

Якість виконання технічних прийомів гри залежить від вестибулярної стійко-сті. Отримані результати показують, що тренування швидкісно-силового напрямку викликає адекватні подразнення вестибуллярної сенсорної системи, які сприяють підвищенню її стійкості (Р.П. Лящук, 1979; М.Я. Козлов, В.А. Левандо, 1991; В.Г. Стре--лець, А.А. Горєлов, 1996).

Динаміка сенсорних реакцій футболістів протягом занять, спрямованих на розвиток витривалості. Аналіз наведених нижче результатів показує, що вико-нання вправ в анаеробних умовах викликає значні зміни метаболічних процесів, що спричинює значні зміни в діяльності сенсорних систем. Проводячи спостереження за функціями рухової сенсорної системи, ми звернули увагу на достовірні зміни їх рівня активності вже в середині тренування. Доцільно сказати, що ці зміни в мо-лодших групах більш виражені, ніж у старших. Так, в групі 9–11-річних пороги м`язово-суглобової і м`язової чутливості збільшились на 41 і 55,8тоді як в групі 17-річних футболістів ці зміни були в межах 33 і 36,7

Функції зорової сенсорної системи мають таку ж тенденцію до змін. Анаеробні процеси значно знижують рівень активації світлових рецепторів. Тому рівень різни-цевої чутливості знижується, а час темнової адаптації збільшується на достовірну величину (р<0,001). Спостерігається значне зменшення обсягу поля зору.

Виконання ігрових вправ з інтенсивним навантаженням при недостатньому споживанні кисню і постійному дефіциті часу (скорочення пауз відпочинку) спричи-няє значні зміни вестибулярної стійкості. Наведені матеріали досліджень показують, що на цю функцію впливає не тільки вік, а й постійні тренування. Так, у молодшій групі вестибулярна стійкість знизилась на 25,4 %, а в старшій – тільки на 9 %. Тобто постійні тренування сприяють підвищенню рівня цієї функції.

Зниження рівня функціональної активності сенсорних систем призводило до зниження точності рухової діяльності футболістів. Точність передачі м`яча у першій групі погіршилась на 90 %. У групі 12–14-річних футболістів вона становить 70 % від початкової. В старших групах зниження точності передачі було значно меншим, вона досягла відповідно 55,7 % і 49,2 %.

Таким чином, тренування, спрямоване на розвиток витривалості спричиняло зниження рівня активності сенсорних функцій, що обумовило зниження точності виконання технічних прийомів гри. Слід додати, що специфіка тренування впливала на індивідуальну, групову і міжгрупову варіативність усіх показників. Якщо вважати, що головним фактором, який викликає варіативність показників, є зміни метаболіч-них процесів (В.Г.Ткачук, 1987), то умови тренування, спрямованого на розвиток спеціальної витривалості, і є тим фактором, який спричиняє підвищення варіатив-ності сенсорних функцій.

Сенсорні реакції футболістів на тренувальні навантаження тактико-технічної спрямованості. Особливе місце в процесі підготовки футболістів займає тактико-технічна підготовка, яка базується на фізичній та технічній підготовці. Існує велика кількість тактичних варіантів гри, але вибір необхідного повинен залежати від ситуації, яка складається на ігровому полі. Взагалі, тактичні дії приносять успіх, коли технічні прийоми виконуються швидко і точно. Тому відпрацювання тактичних ком--бінацій гри повинно відбуватися з інтенсивністю, наближеною до змагальної.

Для підтримання високої тактичної маневрованості гри необхідно формувати навички теж в умовах змагальної інтенсивності. Точність рухових дій залежить від рівня активності сенсорних систем. Тому, метою досліджень було встановлення впли-ву високо-інтенсивних тактико-технічних дій на функції сенсорних систем і надання пропозицій щодо підвищення їх функціонального рівня.

Матеріали дослідження показують наявність різнонаправлених змін сенсорних реакцій під впливом тренування тактико-технічної спрямованості.

Спостерігаючи зміни рівней функцій рухової системи, встановлено, що м`язово-суглобова чутливість у футболістів усіх вікових груп змінюється однотипно, тобто в середині тренування помилка зменшується на достовірну величину (р<0,001). Однак, в кінці тренування спостерігається збільшення порогу відтворення просто-рового параметру руху: в молодшій групі – на 70,5 %, у другій групі футболістів – на 21 %. В старших групах поріг м`язово-суглобової чутливості збільшується на 16 % і 10 %. Аналогічна тенденція спостерігається і в змінах порогу силового параметру ру-ху: у 9–11-річних підвищується на 3,6 %, в групі 12–14-річних – на 9,3 %, в групі 15–16-річних – на 16,9 % і у 17-річних – усього на 1,5 %.

Показники порогів чутливості зорової сенсорної системи теж коливаються протягом тренувального заняття. Вже в середині заняття спостерігається тенденція до підвищення функціональних можливостей рецепторного апарату зорової системи, а в кінці тренування – достовірне зниження порогів сприйняття чутливості (р<0,005) відповідно у групах: 9–11 років – на 36,6 %; 12–14 років – на 21,3 %; 15–16 років – на 20,8 %; 17-річних – на 35,2 %.

Функція темнової адаптації має значну варіативність рівня показників. У всіх вікових групах спостерігається скорочення темнової адаптації вже в середині трену-вання: у 9–11-річних – на 18 %; 12-–14-річних – на 32,5 %; 15–16-річних – на 20,8 % і в групі 17-річних спортсменів – на 40,5 %. В кінці тренування час темнової адаптації дещо подовжується у порівнянні з показниками в середині тренування, але вони нижче, ніж початкові: в першій групі – на 3,5 %; у другій – на 22,6 %; у третій – на 30,2 % і в четвертій – на 22,5 %.

Тренування тактико-технічного спрямування позитивно впливає на показники вестибулярної стійкості. Вже в середині тренування вони підвищились: в першій гру-пі на 4,9 %; у другій – на 8,9 %; у третій – на 6,3 % і в четвертій – на 5,3 %. Протягом тренувального заняття показники вестибулярної стійкості ще підвищились: у першій – на 6,1 %; у другій – на 29,4 %; у третій – на 25,5 % і в четвертій – на 26,0(р<0,001).

Значні варіативні зміни сенсорних функцій і гальмувально-збудливих процесів в ЦНС, які відбуваються під впливом тренування тактико-технічного спрямування супроводжуються і значними варіативними змінами показників точності передачі м`яча у всіх вікових групах футболістів. Так, в першій групі в середині тренування точність передачі м`яча підвищилась на 46,6 %, а в кінці тренування знизилася на 37,2 % (р<0,001). У другій групі – в обох випадках спостерігається достовірне зниження рівня точності передачі на 18,7 % і 51,5 % (р<0,001). В третій групі – в середині заняття точність підвищується на 5,9 % і знижується в кінці на 25,4 % (р<0,05), а в четвертій групі спостерігаються аналогічні зміни – в середині заняття підвищується на 19,2 % і в кінці знижуються на 18,7 % (р<0,001).

Проведені дослідження показують, що в процесі тренувальних занять спостері-гається значна варіабельність сенсорних реакцій, яка залежить не тільки від інтенси-вності навантажень, а й від спрямованості рухової діяльності.

Співвідношення сенсорних систем у футболістів різного віку. Рівень міжсе-нсорних взаємовідношень встановлювався методами кореляції та кореляційних спів-відношень. Обчислені рівні коефіцієнтів кореляції показали наявність достовір-ного кореляційного зв`язку між зоровою та руховою системами тільки у 17-річних футболістів. Відсутність достовірної кореляції пояснюється тим, що у спортсменів достовір--ного рівня прямолінійного взаємозв`язку може і не бути. Існуючий факт обґрунто-вується тим, що специфіка рухової діяльності завжди відокремлює провідну сенсорну систему, яка в даний конкретний момент має найвищу функціональну активність і є головною в управлінні довільними рухами людини. Встановити взаємо-залежність сенсорних систем дозволяє обчислення кореляційних співвідно-шень.

У першій групі на початку збору спостерігається різнозначне співвідношення між руховою і зоровою системами (n1,2 = 0,569 і n2,1 = 0,562); між руховою і вестибулярною (n1,2 = 407 і n 2,1 = 400) і між зоровою і вестибулярною (n1,2 = 0,302 і
n2,1 = 0,281).

В кінці збору у футболістів рухова система стає провідною, про що свідчать коефіцієнти кореляційних співвідношень, які змінюються відносно зорової (n1,2 = 0,312 і n 2,1 = 0,499) та вестибулярної (n1,2 = 0,362 і n 2,1 = 0,846) у меншій мірі. Значення зорової системи також підвищується відносно вестибулярної (n1,2 = 0,418 і n2,1 = 0,583).

В другій групі на початку тренувального збору провідною сенсорною системою визначено вестибулярну, яка у меншій мірі змінюється відносно рухової (n1,2 = 0,212 і n2,1 = 7,60) і зорової (n1,2 = 0,329 і n2,1 = 0,500). В процесі тренування відбулися зміни міжсенсорних взаємовідношень. В кінці збору провідною сенсорною системою стає рухова, яка в меншій мірі змінюється, відносно зорової (n1,2 = 0,630 і n2,1 = 0,780) і вестибулярної (n1,2 = 0,330 і n2,1 = 0,840). Між тим, роль вестибулярної системи зостається вагомою, хоча вона змінюється в меншій мірі відносно зорової (n1,2 = 0,360 і n 2,1 = 0,490).

В третій групі футболістів на початку збору встановлена менша залежність ру-хової системи від зорової (n1,2 = 0,238 і n 2,1 = 0,578) і вестибулярної (n1,2 = 0,331 і n 2,1 = 0,538), що і визначає її роль. Зорова і вестибулярна система знаходяться у відносно рівнозначному зв`язку (n1,2 = 0,584 і n 2,1 = 0,573). В кінці збору спостерігається згладжування взаємозв`язку між руховою і зоровою сенсорними системами (n1,2 = 0,617 і n 2,1 = 0,598). Відносно вестибулярної системи рухова змінюється в меншій мі-рі (n1,2 = 0,388 і n 2,1 = 0,563). Аналогічні зміни спостерігаються у зорової системи від-носно вестибулярної (n1,2 = 0,310 і n 2,1 = 0,876).

У 17-річних футболістів помічено, що рухова система на початку збору має де-яку перевагу відносно зорової сенсорної системи (n1,2 = 0,396 і n2,1 = 0,448) та вести-булярної (n1,2 = 0,438 і n 2,1 = 0,468), а зорова відносно вестибулярної (n1,2 = 0,468 і
n2,1 = 0,473).

В кінці тренувального збору рівні залежності сенсорних систем дещо зміню-ються. Вестибулярна система має деяку перевагу у співвідношенні з руховою (n1,2 = 0,528 і n2,1 = 0,548), але у співвідношенні з зоровою перевагу має зорова сенсорна си-стема (n1,2 = 0,601 і n 2,1 = 0,872). Між руховою і зоровою сенсорними системами вста-новлюються, принаймні, рівнозначні відносини (n1,2 = 0,760 і n 2,1 = 0,757).

Таким чином, дослідження міжсенсорних взаємовідношень показало або наяв-ність провідної сенсорної системи, або високу ступінь співнастроюваності систем. Це дає право вважати, що перевага у дії однієї системи над іншою визначає характер міжцентральних зв`язків. Дані свідчать, що в гетерогенній системі організму існує не просто “співнастроювання” нервових приладів, а їх складне підпорядкування, яке характеризується тим, що одні компоненти системи посідають провідні місця, а інші – підпорядковані першим (О.В. Зав`ялов, 1990).

Залежність точності рухів від функціонального стану рухової, зорової і вестибулярної сенсорних систем. Одним з головних питань цього підрозділу було встановлення залежності точності передачі м`яча від стану сенсорних функцій у футболістів на початку та в кінці тренувального збору.

Застосовуючи метод кореляційних відношень, було встановлено чітку залеж-ність точності рухів від стану сенсорних систем.

На початку збору в групі 9–11-річних футболістів відмічено, що точність пере-дачі м`яча залежить одночасно від вестибулярної стійкості і зорової сенсорної системи.

В групі 12–14-річних футболістів на початку тренувального збору чітко вияв-лено, що роль провідної системи у виконанні точної передачі м`яча відіграє вести-бу-лярна стійкість. Зорова і рухова сенсорні системи виступають у ролі допоміжних систем, але їх інформація в регуляції точності рухів необхідна. В кінці збору провідною системою регуляції точності рухів виразно виступає рухова сенсорна система, а допоміжними – зорова і вестибулярна.

В третій групі на початку збору точність передачі м`яча переважно залежить від зорової сенсорної системи, а в кінці збору – від рухової чутливості. Інші системи доповнюють основну інформацію.

Тільки в групі 17-річних футболістів в обох випадках провідну роль в управ-лінні точнісними рухами відіграє рухова чутливість. В кінці збору ця залежність посилюється.

Таким чином, аналізуючи результати дослідження, можна зробити висновок, що точність рухів залежить від сенсорної сфери мозку. Обчислені коефіцієнти кри-во-лінійної залежності дозволяють встановити залежність точності рухів від визначених сенсорних систем в різних вікових групах спорстменів. Попередні матеріали дослідження (В.Г. Ткачук, 1986; В.І. Завацький, 1997; А.С. Ровний, 1998) вказують, що при високому рівні майстерності точність рухів залежить від рухової сенсорної сис-теми і конкретно – від величини порогу силового сприйняття руху. Наведені матеріали дослідження показують, що тільки в групі 17-річних футболістів спостерігається досить високий рівень формування рухових навичок.

Наприкінці тренувального збору внаслідок тривалого виконання технічних прийомів з м`ячем підвищується роль м`язової чутливості. Наявність такої залежності у гравців різних ігрових ліній може бути тестом на технічну підготовку і на тренованість в цілому.

Шляхи підвищення спеціальної фізичної та функці-ональної підготовки юних футболістів. Тренувальний процес будувався таким чином, що кожна серія вправ сприяла розвитку певної фізичної якості (В.М. Смолєвський, Ю.К. Гавердовський, 1997; В.М. Платонов, 1995). Це дало можливість розвивати близькі за біомеханічною стру-ктурою і необхідними фізіологічними реакціями фізичні якості. На фоні цієї підгото-вки формується система сенсорного управління точнісними рухами спортсменів, яка повинна бути стійкою перш за все до фізичних навантажень.

Контроль за станом фізичної підготовки у групі початківців здійснювався за допомогою 5 тестів:

1. Біг на 30 м з високого старту.

2. Стрибок з місця угору поштовхом двома ногами (за Абалаковим).

3. Стрибок з місця у довжину поштовхом двома ногами.

4. Біг на 300 м для оцінки витривалості.

5. Удар м`яча на дальність сильнішою ногою.

Дотримання послідовності виконання тренувальних навантажень сприяло в знач-ній мірі підвищенню рівня фізичної підготовки юних футболістів. Результати бігу на 30 м з високого старту покращились на кінець підготовчого тренувального збору з 5,73±0,12 с до 5,18±0,17 с (р<0,001). Показники швидкісно-силових якостей підви-щились на достовірну величину (р<0,001). Так, результати в стрибках угору з місця збіль-шились з 30,17±0,85 до 36,38±0,58, а у стрибках з місця у довжину – з 165,32±2,15 см до 185,48±1,85 см. Удар м`яча на дальність залежить від рівня швидкісно-силових якостей. На початковому етапі навчання техніці удару в значній мірі визначається і дальність польоту м`яча. Значне підвищення цього показника за такий корот--кий час навчання свідчить про підвищення технічної і фізичної підготовки юних футболістів. Дальність удару м`яча підвищилась з 18,88±2,52 м до 27,47±1,25 (р<0,001).

В інших вікових групах футболістів підвищувалося навантаження за рахунок збільшення об`єму, а в групі 17-річних футболістів – за рахунок інтенсивності (табл. ). Цілеспрямоване планування навантажень і напрямку тренувальних занять, в основному, носить універсальний характер на всіх етапах підготовки в річному макроциклі. Змінюється тільки відсоткове співвідношення засобів і часу на види підготовки. Застосований метод навантаження сприяв підвищенню загальної та спеціальної фізичної підготовленості.

Таблиця 1

Показники загальної та спеціальної фізичної підготовки футболістів

Тес–ти | Вік досліджуваних

12–14 років | 15–16 років | 17 років

до спец.
тренування | після спец.
тренування | до спец.
тренування | після спец.
тренування | до спец.
тренування | після
тренування

1 | 5,10±0,02 | 4,65±0,17 | 4,55±0,11 | 4,20±0,09 | 4,17±0,21 | 3,89±0,13

2 | 5,80±0,12 | 5,10±0,21 | 5,20±0,12 | 4,65±0,08 | 4,70±0,13 | 4,30±0,17

3 | 195,00±2,11 | 207,50±1,95 | 217,50±1,75 | 232,00±1,58 | 230,00±0,97 | 248,00±0,78

4 | 38,50±1,27 | 45,00±1,17 | 46,00±1,21 | 51,50±0,97 | 48,70±0,32 | 55,00±0,65

5 | 15,90±0,15 | 15,30±0,18 | 15,35±0,57 | 14,70±0,87 | 14,60±0,31 | 14,00±0,88

6 | 33,70±1,75 | 37,15±1,27 | 34,07±1,15 | 41,50±1,57 | 39,50±1,12 | 49,72±1,15

7 | 28,15±1,25 | 35,72±1,28 | 40,00±1,97 | 46,73±1,17 | 45,38±1,07 | 52,00±0,87

8 | 30,51±1,07 | 24,50±0,97 | 27,25±1,17 | 21,00±0,58 | 23,31±0,36 | 21,50±0,12

де: 1 – біг 30 м з високого старту (с), 2 – біг 30 м з м`ячем (с), 3 – стрибок у довжину з місця (см), 4 – стрибок у висоту з місця (см), 5 – тест на спеціальну координацію (с), 6 – удар м`ячем на дальність лівою ногою (м), 7 – удар м`ячем на дальність правою ногою (м), 8 – біг 5?30 м з м`ячем (с)

В процесі тренувальних занять застосовувалися спеціальні вправи, які чинять цілеспрямований вплив на окремі сенсорні системи. Протягом тренувального періоду визначалась:

1. Роль спеціальних фізичних вправ в підвищенні функціонального рівня сенсорних систем і їх стійкості до фізичних навантажень.

2. Залежність точності рухів від окремих сенсорних функцій.

Зміни активності сенсорних функцій під впливом спеціального тренуван-ня.

Матеріали дослідження показали, що в кінці тренувального періоду спостеріга-ється достовірне зменшення помилки репродукції усіх заданих силових параметрів удару (р<0,05) у спортсменів всіх вікових груп. Причому, із збільшенням силового параметру, помилка відтворення зменшується. Цей факт свідчить про те, що