Тернопільська державна медична академія

ім. І.Я.Горбачевського

ШИПІЦИНА ОЛЕКСАНДРА В’ЯЧЕСЛАВІВНА

УДК 611-018.5:616-071.2:613.287.8:613.952/.96

ВІКОВІ ОСОБЛИВОСТІ БУДОВИ ТІЛА ДІТЕЙ

ПЕРИНАТАЛЬНОГО ПЕРІОДУ РОЗВИТКУ,

ВІКОМ ДО 1 РОКУ

ТА ДОРОСЛИХ ЛЮДЕЙ 17 – 21 РОКІВ

14.03.01 – нормальна анатомія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Тернопіль – 2001

Дисертація є рукописом.

Дисертація виконана у Вінницькому державному медичному університеті ім. М.І.Пирогова.

Науковий керівник: академік МАІА, доктор медичних наук, професор Шапаренко Павло Пилипович, Вінницький державний медичний університет ім. М.І.Пирогова, завідувач кафедри анатомії людини.

Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор Головацький Андрій Степанович, Ужгородський державний університет; завідувач кафедри анатомії людини, оперативної хірургії та гістології медичного факультету;

доктор медичних наук, професор Сак Ніна Миколаївна, керівник курсу анатомії та спортивної морфології, Харківський державний інститут фізичної культури.

Провідна установа: Івано-Франківська державна медична академія МОЗ України, кафедра нормальної анатомії, м. Івано-Франківськ

Захист відбудеться 23 лютого 2001 р. о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 58.601.01 у Тернопільській державній медичній академії ім. І.Я. Горбачевського МОЗ України (46001, м. Тернопіль, майдан Волі, 1).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Тернопільської державної медичної академії ім. І.Я. Горбачевського МОЗ Украйни (46001, м. Тернопіль, вул. Руська, 12).

Автореферат розісланий 22 січня 2001 року.

Вчений секретар спеціалізованої

вченої ради, доктор медичних наук,

професор Боднар Я.Я.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність проблеми. Розвиток тіла людини відбувається з різними рівнями варіювання. Вивченню різноманітності вікової мінливості присвячена велика кількість робіт (Година Е.З., Миклашевская Н.Н., Соловьева В.С.,1987; Дерябин В.Е., 1988; Саливон И.И., Полина Н.И., Марфина О.В., 1989; Шапаренко П.Ф., 1989, 1994; Бобрик И.И., Минаков В.Н., 1990; Чешенчук С.А., 1994; Єрмольєв В.О., 1996 та інші).

Проблема прогнозу віддаленого розвитку недоношених дітей останніми роками стала особливо актуальною в зв’язку з розробкою ефективних методів виходжування цих дітей (Agostini C. at al. 1998).

Необхідно визнати, що до теперішнього часу залишаються недостатньо вивченими питання морфологічної зрілості недоношених новонароджених. Також в неонатології не розглядались питання щодо вивчення особливостей соматичної статури передчасно народжених дітей порівняно з доношеними новонародженими. В теперішній час в практичній охороні здоров’я України використовуються таблиці фізичного розвитку новонароджених дітей, які потребують оновлення, удосконалення та розширення (Дементьева Т.М., Короткая Е.В., 1981).

Важливе значення має вивчення конституції як стійкої характеристики людини, з нею пов’язані особливості реагування на вплив навколишнього середовища (Ковешников В.Г., Никитюк Б.А. 1992). Конституція людини – це сукупність морфологічних та функціональних ознак, які пов’язані з певним характером реактивності. Останнім часом все частіше використовується термін “соматотип” – соматичний тип _як складова частина фенотипа людини. Відомо, що будова тіла формується в процесі вікового розвитку людини і є комплексом успадкованого і набутого. Для новонароджених та дітей ранніх вікових груп соматотипи не вивчені. Новонароджені відрізняються як абсолютними розмірами тіла, так і співвідношеннями пропорцій різних частин тіла. Тому вивчення соматичної статури недоношених новонароджених, а також народжених в строк та дітей грудного віку становить важливу наукову проблему. Цей віковий період ми вважаємо найбільш важливим для наукових досліджень, саме в цьому віці закладаються основи подальшого фізичного розвитку в цілому і продовжується формування найважливіших функціональних систем для організму, що росте.

В сучасний період відсутні роботи, в яких би висвітлювалися нормативні особливості будови тіла дітей перинатального періоду розвитку в порівнянні з дефінітивними розмірами юнаків та дівчат 17 – 21 років.

Таким чином, проблема здоров’я, як найважливіша і найактуальніша, не може вивчатись ізольовано від соматичної будови людини.

До цього часу не зустрічається обгрунтованих наукових робіт, які б висвітлювали соматичний статус дітей перинатального періоду і торкалися не тільки вивчення головних ознак (маси, довжини тіла та обхвату грудей), а й усіх частин тіла: голови, шиї, тулуба, верхніх та нижніх кінцівок.

Зв’язок роботи з науковими темами. Дисертаційна робота є фрагментом науково-дослідної роботи “Антропологічний статус і фізичний розвиток дітей перинатального, грудного і раннього дитячого віку Подільського етнотериторіального регіону України” кафедри анатомії людини (реєстраційний номер №01950015827). Автором особисто виконано її розділи щодо особливостей будови тіла, соматотипування та визначення компонентного складу маси тіла дітей перинатального періоду розвитку, годовалого віку, які є основою даної роботи.

Мета дослідження. Встановити нормативні особливості будови тіла недоношених новонароджених та народжених в строк, а також дітей віком до 1 року в порівнянні з будовою тіла дорослих людей юнацького віку (17 – 21 років).

Задачі дослідження:

1.

2.

3. Провести уніфікований пропорційний аналіз будови тіла і його частин у новонароджених і дітей грудного віку в порівнянні з розмірами тіла дорослих 17 – 21 років.

4. Вивчити вікові особливості компонентного складу тіла (кісткову, м’язову та жирову тканини) дітей перинатального періоду розвитку та грудного віку.

5. Провести діагностику соматотипів (доліхоморфію, мезоморфію, брахіморфію) за визначенням універсального плечо-ростового індексу (Шевкуненко В.Н., Геселевич А.М., 1935) з урахуванням маси тіла.

6. Для встановлення гармонійної будови тіла визначити кореляційні взаємозалежності між різними соматичними ознаками недоношених новонароджених та народжених в строк і дітей грудного віку.

Такий підхід дає можливість отримати об’єктивні дані про розбіжність чи схожість соматичної будови недоношених дітей в порівнянні з новонародженими в строк та дорослими людьми, а також вивчити динаміку розвитку дітей протягом першого року життя і особливості будови їх тіла теж в порівнянні з дорослими юнацького віку.

Об’єкт дослідження: новонароджені недоношені, новонароджені в строк, діти віком до 1 року та дорослі юнацького віку 17 – 21 років.

Предмет дослідження: антропометрія новонароджених недоношених і народжених в строк, дітей віком до 1 року та дорослих людей юнацького віку 17 – 21 років.

Методи дослідження: паспортні дані визначались анкетуванням; соматометрія застосовувалась для визначення антропометричних параметрів; соматотипування проводилось для визначення соматотипів; статистичний метод використовувався для оцінки достовірності отриманих результатів; кореляційний аналіз проводився для порівняння усіх отриманих даних з дефінітивними значеннями.

Наукова новизна отриманих результатів. Уперше на підставі розширеного антропометричного обстеження (вивчено 54 поздовжніх, поперечних, обхватних ознак) обгрунтовано соматичну статуру недоношених новонароджених до новонароджених в строк. Крім того, соматична статура доношених новонароджених та дітей грудного віку порівнювалася з будовою тіла дорослих людей юнацького віку (17 – 21 років).

Вперше проведено ідентифікацію компонентного складу маси тіла (кісткової, м’язової та жирової тканин) недоношених дітей по відношенню до дітей народжених в строк.

Вперше за допомогою плечо-ростового індексу з урахуванням маси тіла і товщини підшкірно-жирових складок проведено діагностику соматотипів (доліхоморфія, мезоморфія, брахіморфія) і вивчено динаміку вікових змін у дітей перинатального періоду розвитку та дітей віком до 1 року і юнацького віку.

Вперше проведено кореляційний аналіз соматичних ознак.

Практичне значення одержаних результатів. В процесі роботи виявлено критерії вікової норми соматичного розвитку недоношених новонароджених по відношенню до новонароджених в строк, а також дітей грудного віку в порівнянні з будовою тіла дорослих юнацького віку 17 – 21 років.

Результати соматотипування дітей перинатального періоду розвитку дають можливість прогнозування виникнення окремих захворювань, властивих даному соматотипу.

Параметри вікової норми будови тіла дітей перинатального віку можуть бути використані для ідентифікації уроджених вад та визначення відхиленьхилень в розвитку дітей означених груп, при різних захворюваннях з обов’язковим застосуванням пропорційної ідентифікації соматичних ознак. Результати дослідження впроваджені у навчальний процес кафедр анатомії Тернопільської державної медичної академії ім. І.Я.Горбачевського, Одеського державного медичного університету, Луганського медичного університету, Харківського державного медичного університету та кафедри гістології Тернопільської державної медичної академії ім. І.Я.Горбачевського.

Особистий внесок здобувача. Здобувачем здійснені розробки основних практичних і теоретичних напрямків положень роботи. Особисто проведений патентний пошук. Викладені та обговорені результати на науково-практичному оприлюдненні в матеріалах наукових конференцій та з’їздах.

Автор оволоділа методом антропометрії і самостійно використовувала його при виконанні роботи, самостійно зібрала весь первинний матеріал та провела його статистичну обробку, на підставі якого отримано результати дослідження.

Автором проведено аналіз і узагальнення результатів дослідження, сформульовано всі положення і висновки, та впроваджено в практику методичні рекомендації.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації оприлюднені в матеріалах XIII, XIV, XVI об’єднаних медико-технічних конференцій
(м. Вінниця, 1995, 1996, 1998) та “Актуальні питання морфогенезу” (м. Чернівці, 1996), на Міжнародному симпозіумі з математичного моделювання в морфології (м. Вінниця, 1997), на Міжнародній конференції “Биомедицинские и биосоциальные проблемы интегративной антропологии” (м. Санкт-Петербург, 1999), на III Міжнародному конгресі з інтегративної антропології (Белгород-Харків, 2000).

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 20 наукових праць, 5 з них – у фахових журналах, інші в матеріалах міжнародних конгресів, з’їздів, конференцій.

Обсяг i структура дисертацiї. Дисертація складається зі вступу, шести розділів, висновків, списку використаних джерел літератури та додатків.

Дисертаційна робота викладена на 216 сторінках машинописного тексту. Ілюстрована 18 рисунками та 39 таблицями.

Список використаних джерел літератури містить 274 найменувань (в тому числi 165 вітчизняних та 109 іноземних робіт). Бібліографічний опис літературних джерел, додатки та ілюстрації викладені на 76 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали і методи дослідження. Антропометричне дослідження проведено на 250 новонароджених, з яких - 50 недоношених новонароджених I-го ступеня недоношеності (35 – 37 тижнів гестації), 200 новонароджених в строк, та 140 дітях до 1 року, а також на 400 дорослих юнацького віку 17 – 21 року. Таким чином, в роботі обстежено 790 дітей та юнаків.

Виміри передчасно народжених дітей проводились у спеціалізованому відділенні II етапу виходжування недоношених Вінницької обласної дитячої клінічної лікарні. Вік недоношених новонароджених складав 10 – 14 днів.

Новонароджені в строк діти обстежувались у віці 3-7 днів у пологових будинках № 1 та № 2 міста Вінниці, де вони народилися.

Обстеження дітей грудного віку здійснювалось під час профілактичних оглядів у поліклініці дитячої клінічної міської лікарні № 1 м. Вінниці та в міському будинку дитини. Контрольну групу складали юнаки та дівчата віком 17-21 року, якими були практично здорові студенти 1–2 курсів Вінницького державного медичного університету ім. М.І.Пирогова.

Програма антропометричних досліджень включала вивчення 54 соматичних ознак: поздовжніх, поперечних (діаметрів), обхватних розмірів, товщини шкірно-жирових складок. Більшість вимірювальних ознак визначалася за методикою В.В.Бунака (1941) з модифікацією П.П.Шапаренка (1994).

Довжина тіла і його частин у дітей перинатального періоду розвитку та дітей віком до одного року вимірювали в горизонтальному положенні, використовуючи спеціально сконструйований дитячий універсальний антропометр (раціоналізаторська пропозиція В.О. Єрмольєв, П.П. Шапаренко № 34 від 29.10.1992 року).

Поздовжні розміри у юнацькому віці визначали вимірюванням відстані розташування різних точок над рівнем підлоги за допомогою антропометра для дорослих.

В усіх групах дітей та дорослих були вивчені кореляційні зв’язки на ЕОМ Pentium-166. Отримані результати статистично оброблені за допомогою математичних методів варіаційної статистики із визначенням середньої величини (M), середнього квадратичного відхилення (), помилки середньої величини (m), критерію достовірності Стьюдента (t) та ймовірності відмінностей (P) з таблиць Стьюдента.

На підставі цифрових показників за віком, утворених середніми арифметичними, середніми квадратичними відхиленнями і коефіцієнтами кореляції, вивчено сукупну поведінку ознак, яка дозволила використати метод пропорційної ідентифікації, запропонований П.П. Шапаренком (1994).

Пропорційна подібність, ізоморфія або гетероморфія вивчалась стандартизованим методом за формулою:

де: ІП – індекс подібності; а - ознака, що вивчається; А – довжина тіла; А1 і а1 – аналогічні дефінітивні величини.

Таким чином, порівнювались усі ознаки соматичної статури недоношених новонароджених з ознаками народжених в строк, а також усі ознаки соматичної будови доношених новонароджених і дітей першого року життя з відповідними розмірами дефінітивної групи 17 – 21 року юнацького віку.

Визначення конституціональних типів проведено методом плечо-ростового індексу (Шевкуненко В.Н., Геселевич А.М., 1935), а саме відношенням ширини плечей до довжини тіла в кожній віковій групі з урахуванням маси тіла і розвитку підшкірного жиру. Оцінка значень індексів проводилась за принципом диференціації відхилень: більше M+Q; у межах M-+Q; менше M-Q.

Маса тіла вважається недостатньо інформативним показником, тому що при одній і тій самій масі тіла можуть бути суттєві розбіжності у співвідношенні її компонентів: кісткового, м’язового та жирового. Тому для використання фракційного складу маси тіла використали запропоновані чеським антропологом Я.Матейко (1921) такі формули для вираховування абсолютної маси кісткового, м’язового та жирового компонентів:

1. Для визначення жирового компонента:

D = dSK1,

де: D – маса жирового компонента, (кг);

d - середня товщина підшкірного жиру разом із шкірою, яка дорівнює півсумі семи жирових складок, (мм);

S - поверхня тіла, яка визначається за номограмами як функція від середнього значення довжини тіла та маси тіла, (м2);

K1 – константа, яка визначалась експериментально і дорівнює 1,3.

2. Для визначення м’язового компонента:

M = LrK2,

де: M – маса м’язового компонента, (кг);

L - середня величина довжини тіла, (см);

r - середня величина радіусів плеча, передпліччя, стегна, гомілки в місцях найбільшого розвитку мускулатури з відрахуванням підшкірного жиру

K2 – константа, яка дорівнює 6,5.

3.

O = LC2K3,

де: O - маса кісткового компонента, (кг);

L - довжина тіла, (см);

C - середня ширина дистальних епіфізів плеча, передпліччя, стегна, гомілки, (см);

K3 - константа, яка дорівнює 1,2.

Для оцінки оптимального розвитку маси тіла у дітей та дорослих зазначених груп ми використовували розроблений П.П.Шапаренком (1999) масо-об’ємний універсальний індекс I=P/V. При його визначенні об’єм тіла приймається у формі куба (паралелепіпеда) або циліндра.

В першому варіанті об’єм тіла необхідно обчислювати за формулою V=d2L з урахуванням довжини тіла, помноженій на квадрат середньої величини діаметрів тіла: ширини голови, довжини голови, ширини обличчя, поперечного діаметра грудної клітки, сагітального діаметра грудної клітки, ширини плечей, ширини таза, сумарної ширини колін, сумарної ширини кісточок. Показник індексу для чоловіків: 0,780 – 0,900; для жінок: 0,780 – 0,940.

В другому варіанті об’єм тіла вираховується за формулою V=r2L шляхом множення довжини тіла на усереднене значення площини поперечного перерізу тіла у вигляді кола. Показник індексу для чоловіків: 0,970 – 1,150; для жінок: 1,000 – 1,200.

Результати дослідження та їх обговорення. Дослідження маси тіла у дітей перинатального періоду, дітей першого року життя та дорослих 17 – 21 років показали, що абсолютні показники маси у хлопчиків усіх дитячих групах перевищують аналогічні показники маси тіла у дівчаток. Ця закономірність простежується і в дорослих.

Результати дослідження масо-об’ємних індексів дозволили стверджувати, що у дітей народжених достроково дефіцит маси тіла складає в середньому 4,5% від кількості маси тіла у дорослих; у новонароджених в строк – кількість маси в межах норми і, навпаки, у дітей до одного року маса тіла перебільшена в середньому на 17,7 %.

Вперше дослідивши компонентний склад маси тіла у дітей зазначених груп, ми прийшли до висновку, що у всіх вікових групах найбільш розвинений м’язовий компонент (рис. 1).

Визначено, що всі три компоненти у новонароджених недоношених і народжених в строк мають ідентичну вираженість. Це дає можливість стверджувати думку про повну сформованість структурних компонентів маси тіла недоношених новонароджених. Однак, у новонароджених і дітей до1 року компонентний склад маси тіла не відповідає питомим значенням компонентів у дорослих юнацького віку, в якому переважає м’язовий компонент на 17% і навпаки, жирового компоненту на 12% менше.

Аналіз соматичної будови тіла свідчить про те, що для новонароджених недоношених властивий доліхомезоморфний соматотип, який зустрічається в середньому у 87 % (відповідно 51 % і 36 %) і тільки 13 % припадає на брахіморфію. З віком у новонароджених в строк і дітей до одного року , а також у юнацькому віці збільшується мезоморфія і брахіморфія. Найбільш вагомим висновком є те, що розвиток соматичної статури очевидно генетично обумовлений, про що свідчать ідентичні показники конституційної будови новонароджених в строк і дорослих юнацького віку.

Рис. 1. Вікова динаміка компонентного складу тіла у %

Довжину тіла слід розглядати як інтегративну ознаку, до складу якої входять: висота голови, довжина шиї, довжина тулуба та довжина нижніх кінцівок. Встановлено, що по відношенню до дорослих юнацького віку у новонароджених недоношених висота голови пропорційно більша на 90,4 %, довжина шиї укорочена на 12,5 %, нижні кінцівки – укорочені на 26,4 %. Тому в процесі росту голова і тулуб ростуть відносно зменшуючись, шия і нижні кінцівки, навпаки, ростуть інтенсивніше і пропорційно збільшуються (табл. 1).

Таблиця 1

Довжина сегментів тіла стандартизованого відношення до дефінітивних

розмірів (у %)

Вікові групи | Верхній сегмент | Середній сегмент | Нижній сегмент

висота голови + довжина шиї | довжина тулуба | довжина нижніх кінцівок

Ч | Ж | Ч | Ж | Ч | Ж

Новонароджені недоношені | 155,5 | 151,6 | 113,3 | 111,6 | 73,1 | 71,1

Новонароджені в строк | 146,3 | 138,3 | 112,6 | 113,4 | 76,6 | 78,0

Діти до одного року | 134,7 | 132,0 | 102,3 | 102,9 | 86,7 | 88,0

Юнаки 17 – 21 років | 100 | 100 | 100 | 100 | 100 | 100

Розміри голови пов’язані з розвитком головного мозку. Спостерігається природне збільшення мозкового відділу голови до моменту народження, тому що мозок новонародженого досягає свого кінцевого розміру на 60 %. Через це новонароджені є вихідним рівнем постнатального розвитку людини.

Якщо прийняти розміри голови юнацького віку за 100 %, то наші дані свідчать також про те, що у дітей, які народженні в строк всі розміри лицевого відділу складають в середньому 54,4 % від розмірів голови дорослих.

У недоношених новонароджених I ступеня мозковий відділ голови складає 108,7 % пропорційної подібності до розмірів голови доношених новонароджених у обох статей.

На рисунку 2 приведені дані по різним ознакам голови у відсотках до дефінітивних розмірів після стандартизованого порівняння.

Ці дані говорять про те, що пропоційно голова найбільша у новонароджених недоношених, при цьому початкові розміри мозкового відділу в середньому на 38,3 % більші ніж розміри лицевого відділу.

Рис. 2. Розміри голови до дефінітивних значень стандартизованого

відношення (у %)

Всі розміри голови у юнацькому віці у жінок в середньому більші: мозковий відділ _на 4,7 %, лицевий – на 4,6 %. У віковому аспекті тенденції до збільшення морфологічної довжини обличчя і довжини голови спостерігаються у дівчаток віком до одного року.

Вперше виявлені суттєві статеві відмінності, які дозволяють стверджувати, що у жінок при наявності менших абсолютних значень розмірів голови пропорційні розміри більші.

Довжина шиї новонароджених недоношених досягла в середньому тільки 13,2 % довжини шиї дорослих, що дорівнює 46,8 % її пропорційної довжини.

У новонароджених в строк шия складає відповідно 17, 0 % і 54,8 % відповідних значень дорослих юнацького віку; у дітей до 1 року _20,5 % та 55,5 %.

Іншого характеру вікові зміни спостерігаються при вивченні обхвату шиї. За абсолютним значенням у недоношених новонароджених обхват шиї в середньому досягає тільки 45,2 % , у новонароджених в строк – 47,4 %, у дітей першого року життя – 54 %, за пропорціями навпаки – обхват шиї більший від кінцевих розмірів відповідно віковим групам на 66,8 %, 58,2 % та 44,0 %. Цей факт стає зрозумілим, коли врахувати, що у новонароджених і дітей до одного року обхват голови також збільшений відповідно на: 114,1 %, 102,4 % і 98,0 %. Із цих розрахунків видно, що, починаючи з дітей першого року життя, обхватні розміри шиї поступово зменшуються, тобто шия починає граціалізуватися з одночасним її видовженням.

У новонароджених грудна клітка круглої форми за рахунок того, що поперечний і сагітальний діаметри мають майже однакову величину і різниця між ними складає в середньому 8,0 %, тоді як у дорослих юнацького віку ширина грудей від передньо-заднього розміру більша на 29,0 %.

Пропорційно у новонароджених ширина грудної клітки більше ніж відповідний розмір у юнаків 17–21 років у середньому тільки на 20,9 %, сагітальний розмір грудей у цих вікових групах досягає переваги на 53,5 %.

За рахунок відносно великих розмірів діаметрів грудної клітки у новонароджених збільшений не тільки обхват грудей, а також і на 44,2 % периметр живота (табл. 2). Обхват сідниць у новонароджених недоношених хлопчиків збільшений на 13,8 %; у новонароджених в строк - на 13,2 %, а у новонароджених дівчаток обхват сідниць співпадає з пропорційними розмірами дівчат юнацького віку і відповідно дорівнює 100,1 % і 100,9 %.

Таблиця 2

Обхватні розміри тулуба стандартизованого відношення до дефінітивних розмірів юнаків 17 - 21 років (у %)

Вікові групи | Обхват

грудей | Обхват

Живота | Обхват

сідниці

ч | ж | ч | Ж | ч | ж

Новонароджені недоношені | 122,4 | 131,6 | 144,4 | 144,4 | 113,8 | 100,1

Новонароджені в строк | 129,9 | 136,2 | 144,0 | 144,2 | 113,2 | 100,9

Діти до одного року | 122,1 | 122,2 | 139,4 | 142,0 | 113,2 | 95,8

Юнаки 17 - 21 років | 100 | 100 | 100 | 100 | 100 | 100

Обхват сідниць у дівчаток починає зменшуватись у групі дітей першого року життя на - 4,2 %, а у хлопчиків залишається незмінним, тобто збільшеним в середньому на 13,4 %.

Таке неспівпадання результатів по цій ознакі пояснюється статевими особливостями будови тазу та сідниць у дівчат юнацького віку.

До числа важливих частин тіла, від яких залежить не тільки локомоторна функція, але й проблеми соціального стану людини, належать кінцівки.

У групах новонароджених дітей і першого року життя у порівнянні з юнацьким віком дистальні і проксимальні відділи (лопатка-кисть) видовжені і, навпаки, середні сегменти (плече-передпліччя) у цих вікових групах скорочені.

Зменшення розмірів довжини середніх сегментів характеризують такі показники: довжина плеча у хлопчиків і дівчаток зменшена на 6,8 % та 5,6 %, а передпліччя – на 3,0 % та 2,8 % в середньому.

Статеві особливості розвитку поперечних діаметрів кісткових ланок верхньої кінцівки заключаються в тому, що граціалізація плеча і передпліччя у жіночої статі відбувається починаючи з новонароджених дітей, що народилися достроково і виражена у всіх вікових жіночих групах: діаметр плеча вужчий ніж у хлопчиків в середньому на 2,3 %, діаметр передпліччя – на 2,5 %.

Нижній сегмент тіла людини утворюють нижні кінцівки. У недоношених новонароджених довжина вільної частини нижньої кінцівки дорівнює в середньому тільки 23,1 %, від довжини кінцівок у юнаків 17 – 21 років; у новонароджених в строк відповідно _26,1 %.

У дітей народжених достроково і у новонароджених в строк, а також дітей до одного року відмічається збільшення довжини тазу та довжини стопи; при цьому довжина стегна і гомілки видовжена у цих вікових групах.

Статеві особливості довжини сегментів нижньої кінцівки відображені у юнацькому віці. В цілому нижня кінцівка у дівчат по відношенню до юнаків має видовжене стегно на 6,7 %, а довжина таза, гомілки та стопи, навпаки, скорочені в середньому на 2 %. І незалежно від того, що стегно у дівчат довше, загальна довжина нижньої кінцівки у них коротша на 2 %.

Поперечні діаметри епіфізів: стегна, гомілки та стопи у новонароджених достроково зменшені в середньому на 3, 2 %.

У дітей до одного року також відмічається звуження діаметрів епіфізів, що свідчить про подальшу вікову граціалізацію скелета кінцівок.

Висновки

1. В дисертації викладено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукової задачі з вивчення вікової соматології. Вперше досліджено за 54 соматичними ознаками ступінь фізичного розвитку недоношених новонароджених та новонароджених в строк, а також дітей до одного року у пропорційному порівнянні будови тіла і його частин з дорослими юнацького віку. Отримані дані призначені для практичного застосування в неонатології та педіатрії, на кафедрах анатомії людини для визначення морфологічного статусу дітей зазначених груп.

2. Маса тіла характеризує фізичний розвиток людини, її достатність необхідно визначати в різні вікові періоди за масо-об’ємним індексом. Об’єм тіла вираховується у вигляді куба або циліндра за усередненими власними або груповими значеннями дев’яти діаметрів та довжини тіла. Якщо значення масо-об’ємного індексу юнацького віку прийняти за 100 %, то найвищі показники індексу припадають на дітей до одного року, а найнижчі значення – у новонароджених недоношених.

3. Компонентний склад маси тіла відображає фізичну дієспроможність людини і має вікові особливості розвитку: жировий компонент з віком зменшується у чоловіків з 38 % у недоношених новонароджених до 14 % у юнаків і до 24 % у дівчат юнацького віку. М’язовий компонент у новонароджених і дітей до одного року в середньому складає 44 %, а у юнацькому віці у чоловіків досягає 65 %, у жінок – 58 %, тобто з віком поступово збільшується.

4. Довжину тіла слід розглядати як інтегративну ознаку, до складу якої входять: висота голови, довжина шиї, довжина тулуба та довжина нижніх кінцівок. Встановлено, що по відношенню до дорослих юнацького віку у новонароджених недоношених висота голови пропорційно більша на 90,4 %, довжина шиї укорочена на 12,5 %, нижні кінцівки – укорочені на 26,4 %. Тому в процесі росту голова і тулуб ростуть відносно зменшуючись, шия і нижні кінцівки, навпаки, ростуть інтенсивніше і пропорційно збільшуються.

5. Визначення соматотипів за методом В.Н.Шевкуненко, А.М.Геселевича слід вважати найбільш коректним для широкого використання у дітей. Вперше результати дослідження засвідчили, що у новонароджених недоношених переважає доліхомезоморфія, відповідно 51 % і 36 % і тільки 13 % належать брахімезоморфному типу. У новонароджених в строк і юнаків 17 – 21 років спостерігається ідентична соматична статура: мезоморфній статурі належать 65 %, брахіморфній – 17 %, доліхоморфній – 18 %.

Питома відповідність конституціональних типів у новонароджених в строк та у дефінітивного віку обумовлена, вірогідно, спадкоємністю, так як розвиток форм і будови тіла людини щільно контролюється генами спадкоємного характеру.

6. Розміри голови пропорційно найбільші у недоношених новонароджених: мозковий відділ на 38,3 % переважає розміри лицевого відділу; крім того поперечні розміри голови: ширина , довжина, обхват, ширина обличчя у новонароджених збільшені в середньому на 118,3 %, ніж відповідні розміри у юнацькому віці.

Для новонароджених обох груп та дітей до одного року характерне коротке і широке обличчя – еуріпрозопія, у юнаків – мезопрозопія, у дівчат юнацького віку – лептопрозопія. Форма голови у юнацькому віці оцінюється в середньому як брахікефалія. Статеві особливості розмірів мозкового відділу свідчать, що у жінок мозковий відділ голови у юнацькому віці збільшений в середньому на 4,7 %, лицевий – на 4,6 %.

7. Ріст і формоутворення шиї і тулуба вивчено недостатньо. Довжина шиї у недоношених новонароджених пропорційно складає 46,9 % від довжини шиї у дорослих юнацького віку. Обхват шиї, навпаки, у недоношених новонароджених переважає розміри шиї у юнаків в середньому на 66,8 % і у новонароджених в строк на 58 %. З віком відбувається видовження шиї з одночасною граціалазацією. Вікові зміни тулуба з віком відносно скорочуються і також звужуються.

8. При вивченні кінцівок вперше розглядалась чотирьох ланкова їх будова. У групах новонароджених і дітей до одного року довжина лопатки і тазової кістки збільшена в середньому на 7,6 %, кінцеві ланки – кисть та стопа теж видовжені в середньому відповідно на 2,8 % та 8,4 %. Середні сегменти (плече-передпліччя) скорочені відповідно на 6,2 % та 1,8 %; стегно-гомілка коротші на 18,5 % та 18,2 %.

У новонароджених нижні кінцівки коротші ніж верхні у пропорційному порівнянні до довжини кінцівок дорослих. Крім того, периметри верхніх кінцівок збільшені в середньому на 25,5 %, тоді як периметри нижніх кінцівок збільшені лише на 11,2 %.

9. Узгоджений координований розвиток форм і розмірів тіла новонароджених недоношених і народжених в строк дітей, дітей до одного року і дорослих юнацького віку стверджується збалансованістю соматичних ознак, про що свідчать середні і високі значення коефіцієнтів кореляції ( в межах r=0,4 – 0,7, а також r0,7). Збільшення значень кореляції відмічаються в краніально-каудальному напрямку. Слабкі та середні рівні характерні для ознак голови, щільні – для сегментів кінцівок.

Практичні рекомендації

1. Результати соматотипування дітей перинатального періоду розвитку дають можливість прогнозування виникнення окремих захворювань, властивих даному соматотипу.

2. Параметри вікової норми будови тіла дітей перинатального віку можуть бути використані для ідентифікації уроджених вад та визначення відхилень в розвитку дітей означених груп, при різних захворюваннях з обов’язковим застосуванням пропорційної ідентифікації соматичних ознак.

3. Отримані дані дозволяють науково обґрунтувати зрілість морфологічного статусу недоношених новонароджених.

4. Матеріали даного дослідження необхідно використовувати при викладені студентам відповідних розділів з анатомії людини, гістології, акушерства та гінекології, неонатології, педіатрії, загальної гігієни, а також при написанні монографій та підручників.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Шипіцина О.В. Соматотипи дітей перинатального віку та дорослих // Вісник Вінницького державного медичного університету.- 1998.- Т.4, №2.- С.219-220.

2. Шапаренко П.П., Єрмольєв В.О., Шипіцина О.В., Яцик Н.В. Поздовжні розміри тіла, динаміка їх вікових змін у новонароджених, дітей годовалого віку, раннього дитинства та дорослих // Український медичний альманах.- 1998.- №3. - С.168-170.

3. Єрмольєв В.О., Шипіцина О.В., Яцик Н.В. Особливості формування маси тіла та її компонентів, як показників фізичного розвитку // Вісник морфології.- 1999.- Т.1, №5.- С.93-94.

4. Шапаренко П.П., Єрмольєв В.О., Шипіцина О.В. Розвиток і критерії оцінки маси тіла у новонароджених і дітей грудного віку // Український медичний альманах.-2000.- Т.3, №3.- С.179-180.

5. Шапаренко П.П., Шипіцина О.В., Єрмольєв В.О., Компонентний склад маси тіла у новонароджених і дітей грудного віку // Український медичний альманах.-2000.- Т.3, №1 (додаток). - С.63-64.

6. Шапаренко П.П., Єрмольєв В.О., Чешенчук С.А., Мазченко В.Ф., Шипіцина О.В., Шевченко В.М., Яцик Н.В. Соматометрическая характеристика человека прогрессивного периода развития // Морфология.- С.-Пб., 1996.- Т.109, №2.- С.51.

7. Шапаренко П.Ф., Ермольев В.А., Чешенчук С.А., Шипицына А.В., Яцык Н.В. Принципы соматометрического развития детей Подольского этнотерриториального региона Украины // Морфология.- С.-Пб., 1998.- Т.113, №3. - С.131.

8. Шипицына А.В. Формирование размеров головы у детей перинатального периода, детей первого года жизни и взрослых 17 – 21 годов // Морфология.- Москва, 2000.- №3.- С.139-140.

9. Шапаренко П.Ф., ЕрмольевВ.А., Шевченко В.Н., Шипицына А.В., Яцык Н.В. Закономерности соматического развития и становления современных детей Подольского региона Украины // Морфология.- Москва, 2000.- №3.- С.135.

10. Шапаренко П.Ф., Ермольев В.А., Мазченко В.Ф., Шипицына А.В., Яцык Н.В. Изменчивость морфологических признаков в постнатальном онтогенезе // Матеріали XIII об’єднаної наукової медико-технічної конференції з міжнародною участю.- Київ-Вінниця, 1995.- С.27.

11. Шапаренко П.Ф., Ермольев В.А., Шипицына А.В., Шевченко В.Н. Формирование и развитие соматотипа новорожденных детей раннего и первого детства // Матеріали XIV об’єднаної наукової медико-технічної конференції з міжнародною участю.- Київ-Вінниця, 1995.- С.89-90.

12. Шапаренко П.П., Єрмольєв В.О., Чешенчук С.А., Лисюк С.П., Мазченко В.Ф., Шипіцина О.В., Шевченко В.М., Яцик Н.В. Антропологічна характеристика людей прогресивного періоду розвитку // Матеріали наук. конф “Актуальні питання морфогенезу”.- Чернівці, 1996.- С.371-372.

13. Шапаренко П.П., Єрмольєв В.О., Іванов О.Н., Мазченко В.Ф., Шипіцина О.В., Яцик Н.В., Лозна Л.Д. Формування соматотипу та морфофункціональні особливості розвитку дітей та підлітків // Матеріали міжнар. симпозіума, Вінниця.- 1997.- С.218-219.

14. Шипіцина О.В. “Вікові особливості будови тіла дітей перинатального періоду розвитку, годовалого віку та дорослих людей 17 – 21 років” // Матеріали міжнар. симпозіуму з математичного моделювання в морфології, Вінниця.- 1997.- С. 221-222.

15. Шапаренко П.П., Єрмольєв В.О., Мазченко В.Ф., Шипіцина О.В., Шевченко В.М., Яцик Н.В. Вікові закономірності розвитку тіла людини в постнатальному періоді онтогенеза // Вістник проблем біології та медицини.- Вип. 16.- Полтава-Харків, 1997.- С.36-37.

16. Шипіцина О.В. Соматотип дітей перинатального віку і годовалого віку та дорослих // Матеріали XVI об’єднаної наукової медико-технічної конференції з міжнародною участю.- Київ-Вінниця, 1998.- С.21-22.

17. Шапаренко П.Ф., Ермольєв В.А., Мазченко В.Ф., Шевченко В.Н., Шипицына А.В., Яцык Н.В. Возрастные закономерности развития человека в постнатальном периоде онтогенеза // Матер. Всерос. научной конф. “Закономерности морфогенеза и регуляция тканевых процессов нормальных, экспериментальных и патологических условиях”, 22-23 апр.1998, Тюмень.- С.45-46.

18. Шапаренко П.Ф., Шипицына А.В., Ермольєв В.А., Чешенчук С.А. Масса тела у новорожденных и детей грудного возраста // Сборник материалов конференции “Биомедицинские и биосоциальные проблемы интегративной антропологии”, С.-Пб.- 1999.- С. 373-376.

19. Шапаренко П.П., Єрмольєв В.О., Шевченко В.М., Шипіцина О.В., Яцик Н.В. Соматичний розвиток та становлення дітей Подільського регіону // Матеріали наук. конф. “Морфологія лімфатичних та кровоносних судин” до 100-річчя О.І.Свиридова.- Київ, 2000.- С.76.

20. Шапаренко П.П., Шипіцина О.В., Єрмольєв В.О. Компонентний склад маси тіла у новонароджених і дітей грудного віку // Российские морфологические ведомости.- Москва, 2000.- №1-2.- С.291.

АНОТАЦІЯ

Шипіцина О.В. Вікові особливості будови тіла дітей перинатального періоду розвитку, віком до 1 року та дорослих людей 17 – 21 років. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.03.01 – нормальна анатомія.- Тернопільська державна медична академія ім. І.Я. Горбачевського МОЗ України, Тернопіль, 2001.

Дисертацію присвячено питанням морфологічної будови тіла недоношених новонароджених та народжених в строк, дітей віком до 1 року та дорослих юнацького віку (17 – 21 років).

У роботі досліджено за 54 соматичними ознаками ступінь фізичного розвитку дітей перинатального періоду, а також дітей до одного року у пропорційному порівнянні будови тіла і його частин з дорослими юнацького віку. Комплексне дослідження дало можливість визначити морфологічний статус недоношених новонароджених по відношенню до народжених в строк і дорослих юнацького віку.

Обґрунтовано і визначено соматотипи та компонентний склад маси тіла для дітей та дорослих.

Ключові слова: соматична будова, соматотип, компонентний склад маси тіла, морфологічний статус.

АННОТАЦИЯ

Шипицына А.В. Возрастные особенности строения тела детей перинатального периода развития, детей до 1 года и взрослых людей 17 – 21 годов. – Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата медицинских наук по специальности 14.03.01 – нормальная анатомия.- Тернопольская государственная медицинская академия им. И.Я. Горбачевского МОЗ Украины, Тернополь, 2001.

По 54 антропометрическим параметрам: продольных, поперечных и обхватных признаков изучены практически здоровые 390 детей перинатального периода, детей до одного года и 400 взрослых в возрасте 17 – 21 лет, которые составляли контрольную группу г. Винница. Использованы методы: анкетирование, антропометрические измерения, соматотипирование по определению плече-ростового индекса, метод математической статистики, корреляционный анализ.

В представленной работе для определения достаточности массы тела предложено использовать массо-объёмный индекс. Объём тела принимается в форме куба или цилиндра по усредненным собственным или групповым значениям девяти диаметров и длины тела. Если в качестве выходных значений принять значения юношеского возраста, то самые высокие показатели индекса будут у грудных детей.

Определение соматотипов проводили по методу В.Н.Шевкуненко, А.М.Геселевича и впервые пришли к выводу, что среди новорожденных недоношенных 87 % долихомезоморфов. У новорожденных в срок и юношей 17 – 21 лет наблюдается идентичное количество соматических типов: мезоморфов 65 %, брахиморфов – 17 %, долихоморфов – 18 %. Развитие формы и строения тела человека контролируется генами наследственного характера, возможно потому мы наблюдаем удельное соответствие конституциональных типов новорожденных в срок и в юношеском возрасте, который соответствует дефитивным.

Компонентный состав массы тела отражает физическую дееспособность человека, возрастные особенности развития: жировой компонент с возрастом уменьшается у мужчин с 38 % у недоношенных новорожденных до 14 % у юношей и до 24 % у девушек юношеского возраста. Мышечный компонент у новорожденных и детей до одного года в среднем составляет 44 %, а в юношеском возрасте у мужчин достигает 65 %, у женщин – 58 %, то есть с возрастом постепенно увеличивается.

Длина тела рассматривается как интегративная величина в состав которой входят высота головы, длина шеи, длина туловища, длина нижних конечностей. Установлено, что размеры головы самые больших у недоношенных новорожденных. Длина шеи у недоношенных новорожденных составляет около 50 % от длины шеи взрослых; обхват шеи, наоборот, превышает дефинитивные размеры на 66 %. Возрастные изменения размеров туловища относительно сокращаются, а также суживаются.

Изучая конечности