Міністерство охорони здоровя України

Українська медична стоматологічна академія

Слабухіна Вікторія Анатоліївна

УДК 616.314.18-002.4-001.28-071-07-08

КЛІНІКА, ДІАГНОСТИКА І ЛІКУВАННЯ ПАРОДОНТИТУ У ЛІКВІДАТОРІВ НАСЛІДКІВ АВАРІЇ НА ЧОРНОБИЛЬСЬКІЙ АЕС У ВІДДАЛЕНИЙ ПЕРІОД

(клініко-імунологічне дослідження)

14.01.22 – стоматологія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Полтава – 2001

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Українській медичній стоматологічній академії МОЗ України (ректор - заслужений діяч науки і техніки України, доктор медичних наук, професор Скрипніков Микола Сергійович).

Науковий керівник: доктор медичних наук, професор Ніколішин Анатолій Карлович, Українська медична стоматологічна академія, завідувач кафедри терапевтичної стоматології.

Офіційні опоненти:

-

-

Провідна установа: - Київська медична академія післядипломної освіти ім. П.Л.Шупика.

Захист відбудеться “27” лютого 2001 р. о 1330 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д44.601.01 при Українській медичній стоматологічній академії (36024, м.Полтава, вул. Шевченка, 23).

З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці Української медичної стоматологічної академії за адресою: 36024, м.Полтава, вул. Шевченка, 23.

Автореферат розісланий “25” січня 2001 року.

Вчений секретар спеціалізованої

вченої ради Д 44.601.01

кандидат медичних наук, доцент Петрушанко Т.О.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Більше десяти років минуло після Чорнобильської катастрофи, але її наслідки й досі хвилюють лікарів. Проблема впливу на організм людей - ліквідаторів наслідків аварії (ЛНА) на ЧАЕС комплексу факторів радіаційної аварії (малі дози іонізуючого випромінювання, психологічний стрес, економічні негаразди) надзвичайно актуальна в наш час, що повязано із зростанням захворюваності даної категорії людей (А.В.Борисенко, 1996; А.Д.Царегородцев, 1996; Л.О.Хоменко та співавт., 1997; В.П.Лютых, А.П.Долгих, 1998; В.Ф.Куцевляк, І.Є.Велигоря, 1999; G.N.Souchkevitch, A.F.Tsyb, 1996).

Виявлено надзвичайно високу поширеність хвороб тканин пародонта (Б.А.Ревенок, 1998; О.Н.Рисованная, 2000), які характеризуються хронічним ареактивним перебігом (А.Н.Завєрна та співавт., 1996; В.М.Косенко, 1996; Б.А.Ревенок, 1998, О.Н.Рисованная, 2000). Це пояснюють зниженням функціональної активності імунної системи, дисбалансом імунокомпетентних клітин (І.С.Мащенко та співавт., 1996; Б.А.Ревенок, 1998; Л.А.Климович, Я.В.Корсак, 1999), а також змінами психоемоційного статусу ліквідаторів (В.В.Варакута, 1999). Відсутність даних про взаємозвязок пародонтального, соматичного, імунного, психологічного статусу у хворих на пародонтит ЛНА на ЧАЕС у віддалений період після катастрофи обумовила проведення даного дослідження з метою удосконалення патогенетичних підходів до лікування осіб із захворюваннями пародонта, які зазнали впливу комплексу факторів Чорнобильської аварії.

Звязок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота є фраґментом науково-дослідної роботи “Механізми пошкодження зубо-щелепної системи, резистентність організму і обґрунтування засобів профілактики, терапії і реабілітації основних стоматологічних захворювань” (державний реєстраційний № 01970018550). Автор є безпосереднім виконавцем зазначеної запланованої наукової теми УМСА.

Метою дослідження є підвищення ефективності лікування пародонтиту у ліквідаторів наслідків аварії на Чорнобильській АЕС на підставі вивчення особливостей його перебігу і загального стану організму.

У відповідності з метою були поставлені такі задачі:

1.

2.

3.

4.

5.

6.

Обєкт дослідження - взаємозвязок стану тканин пародонта із соматичним, імунологічним, психологічним статусом у ліквідаторів наслідків аварії на ЧАЕС.

Предмет дослідження – лікування хворих на пародонтит осіб, які зазнали впливу комплексу факторів Чорнобильської аварії.

Методи дослідження – стоматологічне, загальне клінічне, імунологічне, психологічне обстеження ліквідаторів наслідків аварії на ЧАЕС проведені для вивчення структури стоматологічних і соматичних захворювань, стану імунної системи, психологічного статусу.

Математичний аналіз використано для вивчення характеру співвідношень величин досліджуваних показників.

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше доведено наявність порушень інтегративних процесів в організмі ЛНА на ЧАЕС, хворих на пародонтит, зокрема, між показниками стоматологічного, соматичного, імунологічного, психологічного статусу на основі кореляційного аналізу.

Виявлено підсилення властивих особистості психологічних якостей у хворих на пародонтит ліквідаторів.

Вперше досліджено ефективність використання для місцевої терапії хворих на пародонтит 2% альтанової мазі.

Удосконалено патогенетично обгрунтований підхід до комплексного лікування захворювань тканин пародонта у ЛНА на ЧАЕС та оцінена його ефективність.

Практичне значення одержаних результатів. Проведені клінічні, імунологічні, функціональні, психологічні дослідження мають теоретичне і практичне значення в областях медицини: стоматології, терапії, психології, патологічній фізіології, клінічній фармакології.

Проаналізовані результати клінічного, стоматологічного, імунологічного, психологічного дослідження у ЛНА на ЧАЕС дають можливість у віддалений період після Чорнобильської катастрофи оцінити загальний стан здоровя ліквідаторів і стан тканин пародонта зокрема.

Розроблений спосіб лікування пародонтиту дає можливість скоротити термін лікування, попередити подальше прогресування, забезпечити стійку ремісію генералізованого пародонтиту, а також сприяє покращенню загального стану здоровя ЛНА на ЧАЕС.

Впровадження результатів дослідження в практику. Спосіб лікування пародонтиту впроваджено в клінічну практику Полтавської обласної стоматологічної поліклініки, стоматологічних відділень 4-ї міської лікарні і поліклініки Управління внутрішніх справ м.Полтави, Полтавської, Гребінківської та Диканської центральних районних лікарень.

Результати досліджень використовуються у практичній діяльності та навчальному процесі кафедр терапевтичної стоматології і пропедевтики терапевтичної стоматології Української медичної стоматологічної академії.

Особистий внесок здобувача. Автор особисто провела інформаційний пошук, вивчення і аналіз літературних джерел з обраної теми, здійснила всі клінічні спостереження, статистичну обробку отриманих даних, узагальнення і аналіз результатів, сформулювала наукові висновки. Комплекс лікувальних заходів розроблено автором сумісно із професором кафедри експериментальної та клінічної фармакології УМСА, доктором медичних наук Т.О.Девяткіною. Клінічні дослідження та лікування проведені на базі кафедри терапевтичної стоматології УМСА та поліклінічного відділення 1-ї міської клінічної лікарні м. Полтави. Лабораторні дослідження виконані за участю автора в Центральній науково-дослідній лабораторії, біохімічній лабораторії кафедри терапевтичної стоматології Української медичної стоматологічної академії, лабораторіях 1-ї міської та обласної клінічних лікарень м. Полтави. Функціональні дослідження здійснено за безпосередньою участю автора на кафедрі нормальної фізіології УМСА.

Апробація результатів дисертації. Матеріали дисертації доповідались і обговорювались на Міжнародній конференції “Фізіологія та патологія імунітету, гемостазу та перекисного окислення ліпідів” (Полтава, 1997), Українській республіканській науково-практичній конференції “Актуальні питання клінічної медицини та екології” (Полтава, 1998), І (VIII) зїзді Асоціації стоматологів України (Київ, 1999), Міжнародній науково-практичній конференції “Сучасні аспекти профілактики і лікування стоматологічних захворювань” (Москва, 2000), IV Міжнародному медичному конґресі студентів і молодих вчених (Тернопіль, 2000).

Публікації. Основні положення дисертаційної роботи викладені у 8 наукових роботах, серед яких 3 статті, дві з них у наукових журналах, ліцензованих ВАК України. Отримані Деклараційний патент на винахід “Спосіб комплексного лікування пародонтиту” (№30570 А від 15.11.2000 р.) і позитивне рішення на видачу патенту на винахід.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація викладена на 165 сторінках машинописного тексту. Складається із вступу, огляду літератури, опису обєктів і методів дослідження, з 2 розділів власних досліджень, обговорення отриманих результатів, висновків, практичних рекомендацій і списку використаних джерел, який містить 250 джерел авторів країн СНД і 63 – іноземних авторів. Робота ілюстрована 28 таблицями, 10 рисунками і 1 випискою з історії хвороби.

Автор висловлює глибоку вдячність доценту кафедри внутрішніх хвороб стоматологічного факультету УМСА Васильєву В.М. за консультативну, методичну та практичну допомогу на етапах виконання дисертаційного дослідження.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Обєкт та методи дослідження. Обєктом дослідження були 224 чоловіка– ліквідатори наслідків аварії на ЧАЕС віком від 30 до 59 років, що працювали в зоні зруйнованого реактора у 1986-1987 р.р. Контрольну групу спостереження склали 61 чоловік аналогічного віку – постійні мешканці м. Полтави, які не зазнали прямого впливу іонізуючої радіації. Обстежені розподілені за віком згідно рекомендацій ВООЗ (1989).

Клінічне обстеження учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС проводилося під час їх чергового диспансерного огляду за загальноприйнятою схемою. Стан внутрішніх органів оцінювали на основі заключень терапевта, хірурга, окуліста, оториноларинголога, невропатолога. Серед всіх обстежених та у кожній віковій групі вивчали поширеність та інтенсивність стоматологічних захворювань. Особливу увагу було приділено стану тканин пародонта, який оцінювали за кольором, рельєфом, щільністю, кровоточивістю ясен, наявністю і глибиною пародонтальних кишень, рухомістю зубів. Проводили пробу Шіллера-Писарєва, визначали папілярно-маргінально-альвеолярний індекс (РМА) (С.Parma, 1960), комплексний періодонтальний індекс (КПІ) (П.А.Леус, 1988). При діагностиці використана класифікація хвороб тканин пародонта за М.Ф.Данилевським (1994). Стан гігієни порожнини рота оцінювали за гігієнічним індексом (ГІ) Гріна-Вермільона (1964).

Поглиблене стоматологічне та загальноклінічне обстеження було проведено 95 ліквідаторам та 15 чоловікам контрольної групи віком 30-49 років, хворим на хронічний генералізований пародонтит І та ІІ ступенів тяжкості. Групи рандомізовані за віком та ступенем тяжкості пародонтиту. Як важливий критерій оцінки тяжкості та поширення патологічного процесу в тканинах пародонта, використовували ортопантомографію. Із функціональних методів дослідження застосовували вакуумну пробу (В.И. Кулаженко, 1960) та реопародонтографію (РПГ) (А.А.Прохончуков и соавт., 1980). РПГ проводили за тетраполярною методикою з використанням комп’ютерної системи “РЕОКОМ” (м. Харків), створеної на базі реографа “RG-0010”. Аналізували якісні та кількісні характеристики РПГ, зареєстрованої з тканин пародонта нижньої щелепи, а саме: реографічний індекс (РІ), показник тонусу судин (ПТС), індекс периферійного опору (ІПО), індекс еластичності (ІЕ), форму кривої.

Імунологічний статус обстежених визначали за допомогою уніфікованих тестів І та ІІ рівнів (Р.В.Петров и соавт., 1992). Із тестів І рівня визначали рівень Т-лімфоцитів (реакція Е-розеткоутворення) (Е-РУЛ), В-лімфоцитів (реакція М-розеткоутворення) (М-РУЛ), імуноглобулінів класів A, G, M (метод радіальної імунодифузії в гелі) (Manchini et al., 1965), фагоцитарну активність нейтрофілів (К.А.Лебедев, И.Д.Понякина, 1990). Із тестів ІІ рівня - кількість субпопуляцій Т-лімфоцитів (Т-хелперів (Е-РУЛ теофілін-резистентних), Т-супресорів (Е-РУЛ теофілін-чутливих)) у навантажувальних тестах з теофіліном, тест відновлення нітросинього тетразолію (НСТ-тест) (Б.С.Нагоев, 1983), рівень циклічних імунних комплексів (ЦІК) методом осадження поліетиленгліколем, активність лізоциму сироватки периферійної крові (В.Г.Дорофейчук, 1968). Для вивчення місцевого імунітету порожнини рота визначали активність лізоциму ротової рідини (В.Г.Дорофейчук, 1968), фагоцитарну активність нейтрофілів (ФАН) та їх фагоцитарний індекс (ФІ) (І.Я.Марченко, М.Є.Приходько, 1996), секреторний імуноглобулін А (sІg A) у нестимульованій змішаній слині (Manchini et al., 1965). Додатково усім обстеженим проводили клінічний аналіз крові за стандартними методиками.

Для вивчення психологічного статусу хворих на пародонтит нами здійснено їх тестування з визначенням типу особистості за К. Юнгом (1995), рівня тривожності за Тейлором (1953).

Комплексне лікування у стоматолога з урахуванням всіх принципів терапії хворих на пародонтит і наступним взяттям на диспансерний облік проведено 95 чоловікам – ліквідаторам наслідків аварії на ЧАЕС віком 30-49 років, у яких діагностовано хронічний генералізований пародонтит І та ІІ ступенів тяжкості. Здійснювали консервативне (загальне та місцеве), фізіотерапевтичне, за показаннями – хірургічне і ортопедичне лікування.

В залежності від особливостей лікування, виділено 4 групи хворих, рандомізовані за віком та ступенем тяжкості пародонтиту:

-

-

В якості загальної терапії хворі І та ІІ груп отримували полівітамінний препарат “Ундевіт” (по 1 драже 3 рази на добу протягом 10 днів).

-

-

На заключному етапі лікування хворим усіх груп призначали вакуумний масаж ясен кожної щелепи (по 3-5 хвилин протягом 12-15 сеансів). Для всіх хворих обов’язковими були рекомендації щодо раціонального режиму дня, повноцінної дієти, правильного догляду за порожниною рота, аутотренінгу, пальцевого масажу ясен та лікування загальносоматичної патології у відповідних фахівців.

Обстеження хворих та лікування проводилось безпосередньо після чергового медичного огляду ліквідаторів, тобто до призначення лікувальних засобів спеціалістами суміжного профілю. В залежності від ступеня тяжкості пародонтиту, після проведеного основного курсу лікування, хворих з І ступенем тяжкості викликали для огляду через 6 міс., хворих з проявами ІІ ступеня тяжкості – через 4 міс. Якщо не було загострення хвороби, проводились профілактичні заходи у вигляді професійного чищення зубів, ротових ванночок з розчином ротокану. При необхідності курс лікування повторювали.

Оцінка ефективності проведеного лікування хворих на пародонтит проводилась після закінчення курсу терапії, через 6 та 12 місяців.

Результати досліджень опрацьовані за методом варіаційної статистики з використанням критерію достовірності відмінностей (t) за Ст’юдентом.

Для оцінки взаємозв’язку між показниками, що характеризують стан тканин пародонта, місцевого і загального імунітету, психологічного і соматичного статусу організму обстежених був використаний метод кореляційних плеяд (Ю.В.Редькин, Т.Ф.Соколова, 1988).

Результати досліджень. Анкетуванням встановлено, що найбільша кількість оглянутих ліквідаторів (74,1%) почали працювати в радіаційній зоні до 31 липня 1986 р., тобто в перші 3 міс. після вибуху. Переважна кількість чоловіків (44,6%) перебувала в зоні аварії близько 3 міс. Згідно модельованих нами даних за програмою “АЙФІКА”, інформації із наявних документів, серед обстежених ліквідаторів наслідків аварії на ЧАЕС у 46,4% випадків доза опромінення складала 10-25 сГр.

В процесі аварійно-відновних робіт учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС підлягали впливу комплексу негативних факторів, таких як радіаційний, психогенний, порушення звичайних умов праці та харчування, а також економічні і соціальні негаразди. Важко виділити, який фактор був переважаючим, адже після Чорнобильської катастрофи минуло вже понад 14 років. Але відомо, що в організмі ліквідаторів продовжується міграція ізотопів, яка певним чином впливає на стан їх здоров’я.

Так, в результаті обстеження ЛНА на ЧАЕС було встановлено, що лише 8% осіб не мали жодного соматичного захворювання, тоді як в контрольній групі цей показник становив 29,5%. Від одного до трьох захворювань зареєстровано у 48,2% ЛНА на ЧАЕС, понад три хвороби — у 43,8% осіб; у чоловіків контрольної групи відповідно у 62,3% і 8,2% обстежених. Отримані дані підтверджують більшу поширеність соматичних хвороб у ЛНА на ЧАЕС, що негативно впливає на стан тканин пародонта.

Найчастіше серед осіб Чорнобильського контингенту діагностували хвороби нервової системи (97,3%), шлунково-кишкового тракту (65,6%), органів дихання (54,9%), серцево-судинної системи (51,8%), що співпадає із результатами досліджень інших авторів (Л.П.Кіндзельський і співавт., 1997; А.Е.Романенко и соавт., 2000; А.Р.Туков и соавт., 2000). У чоловіків контрольної групи переважали захворювання шлунково-кишкового тракту (40,9%) та органів дихання (37,7%).

Аналіз стоматологічного статусу показав, що поширеність та інтенсивність карієсу у ліквідаторів істотно не відрізнялись від аналогічних показників у чоловіків контрольної групи (відповідно у ЛНА на ЧАЕС 99,1% і 10,28±0,49 зуба на одного обстеженого, у чоловіків контрольної групи - 98,3% і 9,26±0,71 зуба на одного обстеженого), частота некаріозних уражень твердих тканин зубів у ліквідаторів була в 1,4 рази більша, порівняно з чоловіками контрольної групи, і становила 20,1% і 14,8% відповідно. Хвороби слизової оболонки порожнини рота виявлені у 6,7% ліквідаторів і в 4,9% осіб контрольної групи.

У ЛНА на ЧАЕС поширеність захворювань тканин пародонта склала 85,3%, тоді як у чоловіків контрольної групи - 68,9%. В обох групах хворих із віком зростає питома вага пародонтиту та пародонтозу. Найчастіше діагностували хронічний генералізований пародонтит І ступеня тяжкості (52,8% у ЛНА на ЧАЕС і 57,1% у контролі). Виявлено зворотньо пропорційний кореляційний зв’язок ступеня тяжкості пародонтиту та відстані від місця роботи ліквідаторів у 30-км зоні до ЧАЕС (r = 0,50), а також пряму кореляцію ступеня тяжкості пародонтиту із кількістю соматичних захворювань (r = + 0,59). З віком в обох групах хворих зростала поширеність генералізованого пародонтиту ІІ ступеня тяжкості. У ЛНА на ЧАЕС, хворих на пародонтит, поширеність соматичних хвороб превалювала по всім нозологічним одиницям, що певним чином впливало на характер протікання пародонтиту, який у 94,9% чоловіків мав хронічний ареактивний перебіг. Майже у всіх ліквідаторів кровоточивість ясен з’явилась після Чорнобильських подій (через 6-12 місяців).

Індексна оцінка гігієни порожнини рота у ліквідаторів показала гірший стан гігієни порівняно із хворими контрольної групи, про що свідчить ГІ за Гріном-Вермільоном, який становив 1,66 0,06 і 1,002 0,13 бали відповідно (р<0,001).

Індекс РМА та КПІ у ЛНА на ЧАЕС та хворих контрольної групи не мали статистично достовірної різниці. Проте, на ортопантомограмах у ліквідаторів спостерігались більш виражені деструктивні зміни альвеолярного відростка (остеопороз, вертикальна резорбція), що, можливо, пов’язано із розвитком у них системного остеопорозу. Наявність у ліквідаторів більше виражених змін в тканинах пародонта у порівнянні із хворими контрольної групи підтверджували дані функціональних досліджень — вакуумної проби за Кулаженко та реопародонтографії. Якісна оцінка РПГ у хворих на пародонтит обох груп показала, що у ліквідаторів висхідна та нисхідна частини кривої були більше пологими, вершини їх більше заокруглені, дикротичні хвилі виражені слабше, що свідчить про вираженість склеротичних змін кровоносних судин порівняно з хворими контрольної групи. Індекси РПГ вказували на достовірне підвищення тонусу, зниження еластичності кровоносних судин в тканинах пародонта у хворих на пародонтит ліквідаторів. Так, у ліквідаторів ІЕ становив 56,71 2,40%, ПТС – 17,23 0,45%, у чоловіків контрольної групи 87,04 8,23% і 12,69 0,87 % відповідно. Високі значення ІПО (у ліквідаторів 230,61 9,23%, у чоловіків контрольної групи 199,96 22,48%) свідчили про можливі структурні зміни судин тканин пародонта, особливо виражені у ЛНА на ЧАЕС.

Виявлено, що особливості протікання пародонтиту у ліквідаторів обумовлені станом їх імунної системи. У цієї категорії хворих спостерігалось зниження показників неспецифічного та специфічного імунітету, як місцевого, так і системного. В порожнині рота це проявлялось зниженням інтенсивності фагоцитозу (у ЛНА на ЧАЕС ФІ становив 3,54 0,10, у осіб контрольної групи 4,14 0,19, p<0,05), що характеризувало зменшення поглинаючої здатності нейтрофілів ротової рідини на фоні незміненої ФАН (у ліквідаторів – 28,63 0,58%, у контролі – 27,71 1,61%, p>0,05). Також відмічалось зниження активності лізоциму ротової рідини (у ЛНА на ЧАЕС 32,99 1,04%, у контрольній групі 39,70 2,40%, p<0,05). Відомо, що лізоцим впливає на різні стадії фагоцитозу, а тому не виключено, що зменшення кількості лізоциму в ротовій рідині сприяло погіршенню процесу опсонізації антигенів, яке проявилось зниженням ФІ нейтрофілів.

Погіршення місцевого гуморального імунітету у ЛНА на ЧАЕС обумовлено достовірним зменшенням (у 2,6 рази, р<0,05) у змішаній слині кількості sIg А у порівнянні із хворими контрольної групи, яка була відповідно 0,19 0,04 мг/мл і 0,49 0,12 мг/мл. Подібні зміни місцевого імунітету у осіб, хворих на пародонтит, які зазнали впливу іонізуючої радіації, спостерігали й інші дослідники (В.М.Косенко, 1996; Л.А.Климович, Я.В.Корсак, 1999).

Проаналізувавши показники системного імунітету у ліквідаторів, в системі Т-клітинного імунітету виявлено лише виражену тенденцію до зниження відносної кількості Т-лімфоцитів, Т-хелперів, Т-супресорів по відношенню до показників контрольної групи. Тенденцію до зменшення мала і кількість О-клітин.

У ліквідаторів, хворих на пародонтит, істотні зміни відмічались переважно у системі гуморального імунітету, які проявлялись збільшенням в 1,4 рази абсолютної та в 1,3 рази відносної кількості В-лімфоцитів (р<0,05), що визначило величину індексу зрушення лімфоцитів. Так, у ЛНА на ЧАЕС абсолютна кількість В-лімфоцитів становила 0,50 0,05 тис./мкл, відносна - 31,09 1,82 %, у чоловіків контрольної групи 0,36 0,03 тис./мкл і 24,53 2,09% відповідно. У ліквідаторів відмічались і зміни показників, які характеризують функціональну активність В-лімфоцитів. Найбільш суттєво був зниженим рівень IgG (в 1,2 рази), що вказувало на наявність дисімуноглобулінемії. Зареєстровано у ліквідаторів у 2,2 рази менший рівень циркулюючих імунних комплексів у крові. На зниження функціональної активності імунної системи у ЛНА на ЧАЕС вказувало зменшення показника ІН, який у ліквідаторів становив 0,79 0,04, у осіб контрольної групи 1,03 0,11. Також у “чорнобильців“ спостерігалась тенденція до зниження активності лізоциму та підвищення ФАН периферійної крові і при цьому достовірне зниження киснеутворюючої функції нейтрофілів, яке проявлялось істотним зменшенням показника НСТ-тесту у ліквідаторів порівняно із даними контрольної групи (1,14 0,01 і 1,22 0,02 відповідно, p<0,05). Близькі до виявлених нами порушень системного імунітету в осіб, які зазнали впливу радіації, описані й іншими дослідниками (Н.М.Грицай та співавт., 1993; В.І.Митченок, 1996; В.М.Гонько, 1998).

Не зважаючи на те, що хворі дослідної та контрольної груп належали до одного типу особистості - амбівертів, ЛНА на ЧАЕС, хворі на пародонтит, мали вищий рівень загальної особистої тривожності (20,52 0,60 балів) порівняно з хворими контрольної групи (14,24 1,50 балів, p<0,01). Підвищення рівня загальної тривожності у ліквідаторів обумовлено зростанням соматичної та нейрогенної напруг, що, очевидно, пов’язано з наявністю у ЛНА на ЧАЕС ряду соматичних захворювань, серед яких переважають неврологічні. Підвищений рівень загальної особистої тривожності має звязок із станом тканин пародонта, що доведено дослідженнями ряду авторів (І.Ю.Литовченко, 1997; В.В.Варакута, 1999; Л.М.Тарасенко, Т.А.Петрушанко, 1999; S.S.Socransky, A.D.Haffajee, 1997). Підтвердженням зазначеному є виявлений нами у ліквідаторів прямий кореляційний зв’язок показників психологічного статусу з показниками тяжкості пародонтиту, а також із кількістю соматичних захворювань. Аналіз кореляційних зв’язків досліджуваних клініко-лабораторних показників виявив у ліквідаторів на 31% меншу кількість достовірних сильних кореляцій. Зменшення числа значимих корелюючих пар у ЛНА на ЧАЕС свідчить, на нашу думку, про порушення інтегративних процесів у їх організмі, що, можливо, є результатом дезадаптації і впливає на особливості перебігу захворювань пародонта (хронічний ареактивний). Даний процес супроводжується дисбалансом взаємовідносин імунокомпетентних клітин, зниженням функціональної активності імунної системи, підсиленням властивих особистості психологічних якостей.

Результати клініко-лабораторного обстеження ЛНА на ЧАЕС явились основою для розробки комплексу лікувальних заходів, спрямованих на попередження подальшого прогресування патологічного процесу в тканинах пародонта, який передбачає пероральне застосування препаратів імуномодулюючої, антиоксидантної, ноотропної дії.

Нами проведено клінічне випробування 2% альтанової мазі з метою впровадження її в стоматологічну практику для лікування пародонтиту. Альтанова мазь – препарат рослинного походження, що має антимікробну, виражену протизапальну, антиоксидантну активність, мембранопротекторні властивості, сприяє проліферації сполучнотканинних елементів. Лікування 24 ліквідаторів, хворих на хронічний генералізований пародонтит І та ІІ ступенів тяжкості, показало, що альтанова мазь позитивно впливає на перебіг патологічного процесу в пародонті. Кількість відвідувань у хворих, яким місцево на ясна накладали 2% альтанову мазь, була в 1,4 рази меншою, ніж у І групі, де використовували метилурацилову мазь.

Показники клінічного, функціонального обстеження хворих, у яких застосовували 2% альтанову мазь, відзначались більш вираженою позитивною динамікою.

Даний препарат, на відміну від метилурацилової мазі, позитивно впливав і на показники неспецифічної резистентності порожнини рота. Відмічалось підвищення ФАН(до лікування 27,96 0,68%, після лікування 31,08 0,63%, p<0,001) та їх ФІ (до лікування 3,35 0,06, після лікування - 3,90 0,09, p<0,001), а також тенденція до підвищення активності лізоциму ротової рідини.

Альтанова мазь у вигляді пасти на ясна має високу лікувальну активність і тривалий терапевтичний ефект: через 6 міс. після лікування хворих на пародонтит спостерігалась ремісія у 91,7%, через 12 міс. — у 87,5%; у хворих, яким застосовували метилурацилову мазь — у 81,0 % і 71,4% випадків відповідно. Отже, клінічні дослідження 2% альтанової мазі у складі стоматологічної пасти і її ефективність при лікуванні пародонтиту є підставою для впровадження препарату у стоматологічну практику.

Комплексна терапія із включенням імуномодулюючого (екстракту ехінацеї пурпурової), антиоксидантного (гранул кверцетину) і стреспротективного (пірацетаму) засобів сприятливо впливала на перебіг патологічного процесу в пародонті і організм в цілому ЛНА на ЧАЕС. У хворих зникали суб’єктивні відчуття в яснах, їх кровоточивість, відмічалось покращення загального самопочуття. При огляді ясна були блідо-рожевого кольору, щільно охоплювали шийки зубів. Відзначалась сприятлива динаміка параклінічних показників. На ортопантомограмах через рік після закінчення курсу лікування були відсутні зони остеопорозу, не прогресувала резорбція вершин міжальвеолярних перетинок. Ефективність запропонованого нами комплексу підтверджувалась функціональними дослідженнями: нормалізацією показників вакуумної проби і, особливо, покращенням кількісних показників РПГ (спостерігалось вірогідне підвищення ІЕ, зниження ІПО та ПТС). Застосування комплексу викликало покращення показників неспецифічної резистентності порожнини рота: вірогідно підвищувалась активність лізоциму ротової рідини (на 17%), ФАН (на 12%), мав тенденцію до зростання ФІ нейтрофілів, чого не спостерігали у хворих на пародонтит при застосуванні загальновідомого способу лікування.

Через 6 та 12 місяців після лікування параклінічні, функціональні показники та показники неспецифічної резистентності порожнини рота майже не змінювались.

Слід зазначити, що після лікування були відсутні істотні відмінності між показниками стану тканин пародонта і місцевого імунітету порожнини рота у хворих ІІІ і ІV груп, що дало можливість зробити висновок про недоцільність застосування гранул кверцетину у вигляді аплікацій на ясна перед накладанням лікувальної твердіючої пасти із альтановою маззю, так як 2% альтанова мазь і сама має високу лікувальну активність.

Застосування комплексу сприяло підвищенню функціональної активності імунної системи, усуненню дисбалансу взаємовідносин імунокомпетентних клітин, що проявлялось вірогідним зменшенням абсолютної і відносної кількості В-лімфоцитів, підвищенням індексу зрушення лімфоцитів та індексу напруги (табл.).

Таблиця

Показники імунограми ЛНА на ЧАЕС, хворих на пародонтит, яких лікували розробленим способом (М±m)

Показники | Періоди спостереження

до лікування

(n = 11) | після лікування

(n = 9) | через 6 міс. | через 12 міс.

1 | 2 | 3 | 4 | 5

Е-РУЛ,

тис./мкл | 0,91±0,11 | 0,80±0,09 | 0,97±0,10 | 0,68±0,12

М-РУЛ,

тис./мкл | 0,49±0,03 | 0,31±0,06* | 0,37±0,07 | 0,25±0,04*

Е-РУЛ,

% | 60,70±5,96 | 61,63±3,51 | 59,0±5,31 | 53,60±6,69

М-РУЛ,

% | 34,36±1,71 | 25,33±2,26* | 21,8±1,39* | 28,20±3,85

Е-РУЛ (теофілін-резистентні), % | 43,91±2,96 | 48,33±4,86 | 50,0±4,35 | 48,40±3,87

Е-РУЛ (теофілін-чутливі), % | 5,18±3,92 | 5,67±9,74 | 3,20±8,77 | 15,60±7,15

Нульові клітини, % | 4,94±5,52 | 13,04±3,10 | 19,20±5,80* | 18,20±6,05

Індекс напруженості | 0,89±0,08 | 1,25±0,18* | 1,01±0,10 | 1,51±0,12*

Т:В | 1,84±0,18 | 2,56±0,27* | 2,77±0,50* | 2,06±0,21

ФАН,% | 53,55±3,23 | 53,78±5,34 | 52,20±5,28 | 49,20±5,23

1 | 2 | 3 | 4 | 5

НСТ-тест | 0,92±0,14 | 1,13±0,10 | 1,59±0,14* | 1,33±0,14

IgA, г/л | 1,81±0,27 | 1,56±0,20 | 1,18±0,16 | 2,01±0,16

IgM, г/л | 1,34±0,21 | 1,28+0,34 | 0,95±0,42 | 1,12+0,26

ІgG, г/л | 8,96±0,53 | 9,30±0,54 | 9,83±0,27 | 11,91±1,01*

ЦІК, од. | 0,28±0,15 | 0,10±0,03 | 0,07±0,03 | 0,15±0,10

Лізоцим, % | 43,55±2,54 | 44,27±3,42 | 48,11±2,73 | 51,11±2,96

Примітка: * – р<0,05 у порівнянні з вихідними даними.

Спостерігалась тенденція до зростання кількості Т-хелперів, показника НСТ-тесту, вмісту IgG, активності лізоциму крові. Через 6 міс. максимально зберігались результати лікування. Проте, через рік відмічалось погіршення показників системного імунітету. Це є підставою для необхідності проведення повторного курсу лікування пародонтиту у ЛНА на ЧАЕС через 6 міс. З метою подовження тривалості ремісії, диспансерні огляди хворих на пародонтит І ступеня тяжкості треба проводити через 6 міс., ІІ ступеня — через 4 міс.

Запропонований нами комплекс лікувальних заходів сприяв покращенню і психоемоційного стану ліквідаторів: суттєво зменшувався рівень загальної тривожності (до лікування він становив 19,59 0,85 балів, через рік після лікування 14,52 0,52 балів, p<0,001) за рахунок зменшення нейрогенної, соматичної і соціальної напруг.

Новий спосіб лікування дає можливість в 1,5 рази скоротити строки терапії у порівнянні із загальновідомим способом, має більш високу лікувальну ефективність. Стійка ремісія у хворих, яким призначали імуномодулюючий, антиоксидантний, ноотропний препарати, через 6 міс. спостерігалась у 98,0% випадків, через 12 міс. — у 92,0%. При загальновідомому лікуванні через 6 міс. ремісію зареєстровано у 81,0%, через 12 міс. — лише у 71,4% хворих. Це обумовлює рекомендації щодо широкого впровадження в клінічну практику запропонованого способу лікування хворих на пародонтит і, особливо, ліквідаторів наслідків аварії на ЧАЕС.

Висновки

У дисертації наведені теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі, що виявляється в обгрунтуванні патогенетичної терапії хворих на пародонтит ЛНА на ЧАЕС у віддалений період.

1.

2.

3.

4.

5.

6.

7.

Практичні рекомендації

1.

2.

мазі альтанової 2% 6,0–7,0

білої глини

штучного дентиту аа до консистенції пасти

Пасту готують безпосередньо перед використанням і наносять на маргінальний край ясен після усунення місцевих подразнюючих факторів.

На заключному етапі лікування призначати вакуумний масаж та аутомасаж ясен.

3.

4.

Для подовження тривалості ремісії диспансерні огляди хворих на пародонтит І ступеня тяжкості слід проводити через 6 міс., ІІ ступеня — через 4 міс.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1.

2.

3.

4.

5.

6.

7.

8.

9.

10.

АНОТАЦІЯ

Слабухіна В.А. Клініка, діагностика і лікування пародонтиту у ліквідаторів наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у віддалений період (клініко-імунологічне дослідження). –Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.22 – стоматологія. - Українська медична стоматологічна академія МОЗ України, м.Полтава, 2000.

Вперше доведено наявність порушень інтегративних процесів в організмі ЛНА на ЧАЕС, хворих на пародонтит, зокрема між показниками стоматологічного, соматичного, імунологічного, психологічного статусу. У ліквідаторів генералізований пародонтит характеризувався хронічним ареактивним перебігом із вираженими структурними змінами в кістковій тканині пародонта, протікав на фоні тяжкої соматичної патології, підвищеного рівня особистої загальної тривожності та зростання соматичної і нейрогенної напруг. При цьому у системі місцевого імунітету відмічалось зниження неспецифічної та специфічної резистентності порожнини рота, системний імунітет характеризувався дисбалансом взаємовідносин імунокомпетентних клітин, зниженням функціональної активності імунної системи. Вперше досліджено ефективність використання 2% альтанової мазі у місцевій терапії хворих на пародонтит. Розроблено спосіб патогенетичного лікування пародонтиту із застосуванням імуномодулюючого, антиоксидантного і ноотропного засобів.

Ключові слова: пародонтит, ліквідатори наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, імунітет, психологічний статус, лікування.

АННОТАЦИЯ

Слабухина В.А. Клиника, диагностика и лечение пародонтита у ликвидаторов последствий аварии на Чернобыльской АЭС в отдаленный период (клинико-иммунологическое исследование). –Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.22 – стоматология. - Украинская медицинская стоматологическая академия, г. Полтава, 2000.

Впервые доказано наличие нарушений интегративных процессов в организме ликвидаторов последствий аварии (ЛПА) на Чернобыльской АЭС, больных пародонтитом, в частности между показателями стоматологического, соматического, иммунологического, психологического