КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

УДК 336.41(477)

ТРИШАК ЛІДІЯ СТЕПАНІВНА

СТАНОВЛЕННЯ І РОЗВИТОК КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ

В ПЕРЕХІДНІЙ ЕКОНОМІЦІ УКРАЇНИ

(політекономічний аспект)

спеціальність 08.01.01. - Економічна теорія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Київ – 2001

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі менеджменту Тернопільської академії народного господарства Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор

Мочерний Степан Васильович,

Тернопільська академія народного господарства,

професор кафедри менеджменту

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор

Лагутін Василь Дмитрович,

Волинський державний університет імені Лесі

Українки, проректор з навчальної роботи,

завідувач кафедри фінансів підприємств і кредиту

кандидат економічних наук, доцент

Мартинюк Юрій Миколайович,

Міжнародний інститут менеджменту,

завідувач кафедри менеджменту і економіки

Провідна установа: Київський національний університет

імені Тараса Шевченка

Міністерства освіти і науки України,

кафедра економічної теорії, м. Київ

Захист відбудеться "20 " вересня 2001 р. о 16-00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.006.03 у Київському національному економічному університеті за адресою: 03680, м. Київ, проспект Перемоги, 54/1, ауд. 317.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Київського національного економічного університету за адресою: 03680, м. Київ, проспект Перемоги, 54/1.

Автореферат розісланий " 10 " серпня 2001 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

доктор економічних наук, професор А.Е.Фукс

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

Актуальність теми. В Україні відбувається інтенсивний процес трансформації соціально-економічної системи, для якої властиво було майже тотальне одержавлення економіки та панування адміністративно-командної системи управління, в економічну систему капіталізму з певною соціальною орієнтацією, в якій забезпечується плюралізм різних форм власності, поєднання державного регулювання із ринковими важелями саморегулювання.

Важлива роль в процесі такої трансформації належить новому типу банківської системи, яка почала формуватись в Україні в 90-х роках ХХ ст. і продовжує розвиватись на початку ХХІ ст. Надзвичайно важливою ланкою дворівневої банківської системи є комерційні банки, які існують здебільшого у формі акціонерних компаній, а їх діяльність в сучасних умовах у розвинутих країнах світу носить універсальний характер, виявом чого є надання ними понад 300 різноманітних послуг. Комерційні банки при цьому вступають у взаємовідносини з фізичними та юридичними особами, в тому числі з державою (представленою, передусім, Центральним банком країни), внаслідок чого формується складна система виробничих відносин, які прямо або опосередковано пронизують усі сфери суспільного відтворення.

Внаслідок цього від ефективної діяльності комерційних банків значною мірою залежить розвиток всієї економічної системи. Вони, зокрема, істотно впливають на процес нагромадження капіталу, інвестиційну діяльність підприємств, на ринок цінних паперів, на процес концентрації і централізації капіталу та інші мікро- і макроекономічні процеси. Тому не випадково питанням діяльності банківської системи приділяється значна увага у працях багатьох вітчизняних та зарубіжних економістів. Найбільший внесок у дослідження сучасної банківської системи, яка створена у розвинутих країнах і формується певною мірою в Україні, внесли такі вітчизняні вчені, як Г.Башнянин, А.Гальчинський, В.Васюренко, О.Заруба, Т.Ковальчук, В.Лагутін, В.Міщенко, А.Мороз, С.Мочерний, М.Савлук, М.Швайка та інші.

Вагомий внесок у дослідження сутності різних видів комерційних банків, їх ролі в сучасній економічній системі зробили такі західні вчені, як Г.Асхауер, Т.Баумз, Б.Бухвальд, Ж.-К.Вігуру, Е.Долан, Д.Котц, Е.Рід, Е.Роде, П.Роуз, Дж.Сінкі, Д.Уайтінг та інші.

Серед досліджень російських економістів слід виділити праці Ю.Бабічевої, Г.Бєлоглазової, Є.Жукова, В.Кісільова, В.Колеснікова, Ю.Коробова, Л.Красавіної, М.Кроливецької, О.Лаврушина, В.Міловідова, А.Молчанова, Ю.Рубіна, В.Солдаткіна, В.Усоскіна, В.Шенаєва та інших.

Проте не всі аспекти цієї складної проблеми висвітлені з достатньою глибиною. Зокрема, в економічній літературі ведеться дискусія стосовно сутності банків та комерційних банків, але, на нашу думку, майже не розкритий політико-економічний аспект цієї проблеми. Вимагають грунтовного політико-економічного обгрунтування проблеми банківського капіталу, роль комерційних банків у формуванні ефективної банківської системи країни та ін. Недостатньо вивчений позитивний досвід інших країн та шляхи його практичного застосування в Україні. Все це зумовило вибір теми дисертаційного дослідження та структуру даної роботи.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана згідно з тематикою науково-дослідних робіт Тернопільської академії народного господарства і є складовою держбюджетної теми “Дослідження і розробка інформаційної системи фінансового менеджменту” (номер державної реєстрації 0197U012449). Автором підготовлено окремий підрозділ “Особливості концентрації та централізації банківського капіталу в сучасних умовах ”.

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розкриття економічного змісту комерційних банків, їх розвитку, з'ясування особливостей концентрації та централізації банківського капіталу у процесі виконання основних функцій та здійснення ними найважливіших операцій в умовах перехідної економіки.

Досягнення поставленої мети передбачає розв'язання наступних завдань:

1) розкрити основні методологічні принципи дослідження сутності банків;

2) з'ясувати внутрішню сутність комерційних банків та дати системну характеристику їх економічного змісту;

3) показати співвідношення між функціями, операціями та послугами комерційних банків;

4) дослідити сутність банківського капіталу та визначити особливості концентрації та централізації банківського капіталу в період становлення і розвитку комерційних банків й виникнення на цій основі банківських монополій;

5) дати критичний аналіз механізму проведення найважливіших операцій комерційних банків;

6) узагальнити теорію і практику досвіду функціонування банківських систем розвинутих країн світу і обгрунтувати шляхи вдосконалення діяльності комерційних банків в умовах перехідної економіки.

Об'єктом дослідження є діяльність комерційних банків, в т.ч. розвиток банківського монополістичного капіталу, як тенденція розвитку системи комерційних банків в Україні.

Предметом дослідження є комерційні банки та їх трансформація у перехідній економіці України.

Методи дослідження. Методологічною основами дослідження є діалектичний метод пізнання, передусім такі його елементи, як принцип суперечності, системно-структурний підхід, принцип історизму, кількісно-якісний аналіз. Під час написання роботи також були використані окремі статистичні методи, порівняльний аналіз, метод аналогії, за допомогою якого аналізувався досвід розвитку комерційних банків в інших країнах.

Інформаційною основою дослідження є праці вітчизняних та зарубіжних вчених, матеріали наукових конференцій, законодавчі та нормативні акти Верховної ради України, Кабінету Міністрів, офіційні статистичні дані і звіти про діяльність окремих комерційних банків України.

Наукова новизна одержаних результатів. У дисертаційному дослідженні на основі всебічного аналізу вітчизняної, а також зарубіжної наукової літератури, дослідження діяльності комерційних банків в Україні та багатьох розвинутих країн світу показано процес становлення і розвитку комерційних банків в перехідній економіці України й основні шляхи підвищення ефективності їх діяльності. До основних результатів, які виносяться на захист належать:

·

· комплексно розкривається економічний зміст комерційних банків. З цією метою, згідно з вимогами принципу суперечності, показано матеріально-речовий зміст комерційних банків (ним виступають різні види активів банку) та суспільна форма (в якості якої виступають відносини економічної власності між різними суб'єктами з приводу нагромадження цих активів, залучених депозитів та їх використання з метою отримання прибутку); системно-структурний підхід, зокрема, принцип цілісності, згідно з яким діяльність комерційних банків, їх взаємодія з фізичними та юридичними особами формує певну цілісну економічну систему, окремими елементами якої є або різні види комерційних банків, або виконувані ними функції та операції; згідно з вимогами принципу історизму показано розвиток основних функцій та операцій комерційних банків, починаючи з посередництва в платежах до їх перетворення у могутніх монополістів;

· по–новому з'ясовується сутність банківського капіталу та показуються особливості концентрації та централізації цієї форми капіталу як у розвинутих країнах світу, так і в Україні і на цій основі доведена необхідність формування банківських монополій;

· дано політекономічне обгрунтування пасивних та активних операцій комерційних банків та системно розкривається механізм цих операцій і послуг банків у процесі концентрації та централізації банківського капіталу;

· узагальнено позитивні сторони зарубіжного досвіду діяльності комерційних банків у контексті потенційних можливостей їх використання у процесі подальшого розвитку комерційних банків в Україні;

· запропоновано основні шляхи вдосконалення діяльності комерційних банків України в умовах перехідної економіки.

Основні наукові результати дослідження, які виносяться на захист, є особистим авторським внеском у розробку обраної теми дисертаційного дослідження.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що обгрунтовані в дисертації методологічні положення та теоретичні висновки і узагальнення є певним внеском у розробку економічної теорії. Вони можуть бути враховані в процесі вдосконалення банківської системи в перехідний період, при внесенні змін і доповнень до чинного законодавства про банківську систему та інше.

Сформульовані в дисертації теоретичні розробки та методологічні підходи доцільно використовувати при підготовці спецкурсів з економічної теорії, окремих проблем макро-і мікроекономіки.

Основні положення дисертаційної роботи мають теоретичне і практичне значення. Теоретичне значення роботи полягає в поглибленні наукового розуміння суті комерційних банків та їх місця у трансформаційних процесах, з'ясуванні процесу концентрації та централізації банківського капіталу та розробці системи критеріїв їх ефективності. Деякі положення дисертаційного дослідження були використані при розробці методик оцінки ефективності концентрації та централізації банківського капіталу у науково-дослідній лабораторії економічної оцінки Львівської комерційної академії (довідка № 23\3 від 02.03.2001р.), а також у навчальному процесі Тернопільської академії народного гоподарства при викладанні курсу лекцій з економічної теорії (довідка № 126-06\291 від 04.04.2001р.).

Практичне значення проведеного дослідження полягає в тому, що основні положення роботи можуть бути використані комерційними банками з метою підвищення ефективності їх діяльності. Окремі положення дисертаційного дослідження використані у практичній діяльності Акціонерного банку “Енергобанк” (довідка № 09101-1238/1 від 23.04. 2001р.).

Апробація результатів дисертації. Основні положення і висновки дисертаційного дослідження доповідались і обговорювались на науково – практичній конференції "Інтеграція економічних інтересів споживчої кооперації в національно – державні інтереси України", яка відбулась 1-3 жовтня 1997 року в м. Львові; та на першій Всеукраїнський економетричній конференції "Економетричні методи і моделі в економіці: теорія і практика", яка відбулась 2-4 лютого 1998 року в м. Львові.

Публікації. За результатами виконаних досліджень опубліковано 8 наукових праць загальним обсягом 1,55 др.арк., зокрема: 3 статті у фахових наукових виданнях, 2 – тези доповідей конференцій, 3 – в економічній енциклопедії у співавторстві.

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел, та додатків. Повний обсяг роботи становить 179 сторінок комп'ютерного тексту. Робота містить 15 таблиць (викладені на 15 сторінках), 2 рисунки (викладені на 2 сторінках) та 5 додатків (розміщені на 10 сторінках). Список використаних джерел містить 198 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обгрунтовано актуальність теми дисертаційного дослідження, сформульовано мету і задачі, предмет і об'єкт, розкривається наукова новизна положень дисертації та її результатів, вказуються теоретико-методологічні та практичні напрямки їх впровадження.

У розділі 1 “Методологічні принципи аналізу сутності комерційних банків” з'ясовуються методологія дослідження сутності банку, економічний зміст комерційних банків, та місце їх у перехідній економіці України.

В умовах постійної еволюції перехідної економіки виникає необхідність по-новому осмислити сутність багатьох економічних категорій, у т.ч. сутність поняття “банк” та похідного від нього – “комерційний банк”, основних функцій комерційних банків та їх місце у трансформаційних процесах України.

Використовуючи основні елементи діалектичного методу дослідження, грунтуючись на критичному аналізі різних точок зору на сутність банку, дисертантом доведено, що при визначенні сутності категорії “банк” найдоцільніше вживати поняття “кредитно-фінансове підприємство” (попри те, що різними авторами при визначенні банку, крім названого вище, використовуються поняття “інститут”, “установа”, “організація”, “фінансовий посередник”).

Незважаючи на значну кількість функцій, операцій та послуг банків, доцільно розмежовувати ці поняття. Автором обгрунтовується, що поняття “функція” є місткішим і конкретизується у певних операціях, а через виконання банківських операцій відбувається реалізація функцій комерційних банків. Такими базовими функціями банків є функція залучення тимчасово вільних коштів, функція посередництва в платежах та розрахунках та функція надання кредитів. Названі функції конкретизуються у окремих видах пасивних та активних операцій, які в свою чергу знаходять свій вияв у значній кількості послуг. Водночас на вищій стадії капіталізму якісно новою функцією комерційних банків є їх перетворення у могутніх монополістів, що виявляється у посиленні контролю банківських монополій над промисловістю.

Найважливішим елементом діалектичного методу пізнання економічних явищ і процесів є принцип суперечності. Необхідність використання цього принципу зумовлена тим, що суперечність, по-перше, є рушійною силою, джерелом розвитку будь-якого економічного явища, процесу, в т. ч. банку. Так, для комерційного банку джерелом такого розвитку є суперечливе поєднання пасивних і активних операцій. По-друге, принцип суперечності є основним інструментом пізнання сутності тих чи інших явищ і процесів. Згідно з цим принципом кожне економічне явище чи процес слід розглядати з погляду матеріально-речового змісту і суспільної форми. З'ясування суті економічної категорії з боку матеріально-речового змісту означає розкриття різних сторін: самого процесу праці, техніко-економічних відносин між людьми, різноманітних об'єктів власності. В залежності від того, матеріально-речовий зміст якої категорії досліджується, на перший план висуваються ті чи інші сторони такого змісту. Визначення суті тієї чи іншої економічної категорії з боку суспільної форми передбачає з'ясування відносин економічної власності з приводу привласнення різноманітних об'єктів власності. Економічна власність є системною сутністю виробничих відносин, а її теоретичним виразом є система економічних законів і категорій. Тобто визначення сутності будь-якого економічного явища з погляду матеріально-речового змісту дається з боку продуктивних сил, в т.ч. кількісного аспекту категорії “власність”, а з погляду суспільної форми – з боку виробничих відносин або якісного аспекту відносин економічної власності.

Сутність банку з погляду матеріально-речового змісту означає передусім певну суму активів банку (цінні папери, касова готівка, валютні резерви та інше). Суспільну форму банку у найбільш абстрактній формі можна визначити як відносини економічної власності між фізичними та юридичними особами з приводу формування активів банку, залучення банківських депозитів та надання кредитних ресурсів за певну плату (яка виступає у формі відсотка) з метою привласнення прибутків.

Для комплексного з'ясування соціально-економічної природи банку автором було застосовано системно-структурний підхід, який передбачає з'ясування сутності категорій “система” (нею є комплекс взаємодіючих підсистем та елементів) та “структура” (яка виступає сукупністю стійких зв'язків і відносин між окремими підсистемами та елементами підсистем). В свою чергу, найважливішим елементом системно-структурного підходу виступає цілісність. Згідно вимог цілісного підходу, будь-яке явище розглядається як складна система, що формується з окремих елементів або складових частин, взаємодія між якими зумовлює появу нових якостей цілісної органічної єдності, наявність таких рис і властивостей, які не притаманні всім елементам зокрема. Проміжною ланкою між системою та її елементами є поняття “підсистема”, яке є складнішим, ніж елементи, але простішим, ніж цілісна система. Конкретизацією цілісності при системному аналізі є необхідність структурного аналізу, тобто вивчення внутрішніх зв'язків між окремими елементами підсистеми. В такому випадку способом взаємозв'язку елементів, що утворюють систему, є структура. Остання є сукупністю стійких зв'язків і відносин між елементами. Цілісний підхід до банків означає, що між різними активами є певні кількісно-якісні залежності, з одного боку, і відносини між банком і клієнтом з приводу привласнення цих активів — з іншого. У такому разі банківська система України виступає як єдина цілісність, двома найважливішими підсистемами якої є Національний банк України та сукупність комерційних банків. Якщо об'єктом аналізу виступають лише комерційні банки, то їх, в свою чергу, можна розглядати як цілісну економічну систему, основними елементами якої є, з одного боку, певні види комерційних банків, а з іншого – виконувані ними функції та операції.

Принцип історизму відіграє важливу роль у пізнанні специфіки виробничих відносин у взаємодії з розвитком продуктивних сил. Його застосування в дослідженні будь-якого явища чи процесу передбачає необхідність з'ясування якісних зрушень, що відбулись під час їх розвитку.

Цей принцип також вимагає знаходження притаманних економічним явищам і процесам суперечностей, вивчення їх розвитку, можливих шляхів своєчасного вирішення, що дає змогу розкрити тенденції їх розвитку. Важливо також розглядати сучасні або найновіші форми будь-якого явища чи процесу як закономірну ланку історії його розвитку (тобто процесу). Виходячи з цього помилково розглядати такі форми як раз і назавжди готовий результат, оскільки через певний проміжок часу їм на зміну прийдуть більш розвинуті і досконалі форми. Прийнято вважати, що із відомих нам банківських установ найдревнішим був Червоний храм Урука у Вавилонії (3400 – 3200 рр. до н. е.). Банки або подібні їм інститути існували в Єгипті й здійснювали операції з 2700 р. до н. е. Перший банк, у сучасному його розумінні, виник в Італії у 1407 р. (Banka di San Georgio) у Генуї. Поняття "банк" походить від італійського "banco" (лавка міняйлів, грошовий стіл ). Так, стосовно поняття “банк” або “комерційний банк” принцип історизму вимагає, насамперед, з'ясування основних шляхів формування кредитних ресурсів банку, джерелами яких є промисловий та торговий капітали, грошові вклади населення та інші, обсяг яких залежить від досягнутого рівня розвитку продуктивних сил. Стосовно поняття "банк" принцип історизму передбачає появу якісно нових функцій, що виконуються банками, або збагачення раніше існуючих функцій елементами якісно нового змісту. Так, наприклад, банки із самого початку свого виникнення виконували посередницьку функцію, але одна справа виконання банками такої функції у період виникнення їх, інша — на сучасному етапі, коли банки виконують передусім базові функції.

Дослідження сутності банку передбачає необхідність визначення економічного змісту комерційних банків. При визначенні цього поняття автором застосовуються ті ж методологічні підходи, що й при визначенні банку і дається визначення економічного змісту комерційних банків.

З метою проведення детальної характеристики комерційних банків в роботі аналізуються основні відмінності між комерційними банками та небанківськими фінансово-кредитними інститутами, які підтверджують вирішальну роль комерційних банків як стержня кредитно-банківської системи країни.

До категорії “комерційний банк” правомірно відносити універсальні (що домінують в універсальних банківських системах) та спеціалізовані (які є представниками сегментованих банківських систем) банки. В роботі обгрунтовується політико-економічне визначення універсального банку як особливе кредитно-фінансове підприємство, яке здійснює всі або майже всі види банківських операцій, в процесі виконання яких виникає певна сукупність виробничих відносин між різними економічними суб'єктами з метою отримання доходів, передусім привласнення прибутків. Як показує процес еволюційного розвитку та згідно з вимогами принципу суперечності, в діяльності сучасних комерційних банків слід виділяти і поєднувати дві суперечливі тенденції: до універсалізації і спеціалізації банківської діяльності. У світовій банківській практиці універсальні банки традиційно домінують у Німеччині, Швейцарії, Франції, Мексиці, Україні (попри сегментовану банківську систему). Переважання спеціалізованих банків є характерним для Великобританії, США, Японії. В дисертаційному дослідженні показано, що домінуючою серед двох суперечливих тенденцій є тенденція до універсалізації банківської діяльності, що пояснюється більшою стійкістю універсального банку за умов коливання економічної кон'юктури та можливістю врахування ризику пропорційно різним видам операцій.

В роботі дається характеристика позитивних та негативних рис акціонерної власності - як провідної форми організації комерційного банку.

У розділі 2 “Концентрація та централізація банківського капіталу та тенденції формування банківських монополій” розглядаються особливості концентрації та централізації банківського капіталу в сучасних умовах, роль пасивних операцій, значення активних операцій та послуг комерційних банків в процесі концентрації та централізації банківського капіталу та вплив НБУ на діяльність комерційних банків.

Узагальнюючи аналіз економічної літератури з питань сутності капіталу та використовуючи принцип суперечності, дисертант обгрунтовує політекономічне визначення банківського капіталу, виділяє в цій категорії матеріально-речовий зміст (різні види грошових коштів, зокрема власні, залучені та запозичені) і суспільну форму (сукупність відносин економічної власності між різними економічними суб'єктами з приводу привласнення цих грошових коштів).

Банківському капіталу властиві певні функції. Автором наводиться головна функція банківського капіталу – привласнення максимальних прибутків (що чітко простежується в діяльності українських комерційних банків).

Важливими ознаками банківських систем розвинутих країн світу є концентрація та централізація банківського капіталу. Більшість авторів виділяють три етапи концентрації банківського капіталу впродовж кінця ХІХ – 60-х років ХХ ст.: 1) кінець ХIХ століття; 2) 20-ті початок 30-х років ХХ століття ; 3) середина 50-х – 60-ті роки ХХ століття.

Перший етап концентрації і централізації капіталу співпав з переходом із домонополістичного капіталізму у монополістичний; другий етап концентрації та централізації банківського капіталу проходив у період переходу монополістичного капіталізму до державно-монополістичного; третій етап - почався в умовах гострої конкурентної боротьби під впливом науково-технічної революції. Дисертантом зазначається, що після 60-х рр. ХХ ст., зокрема другої половини 70-х рр., у процесі концентрації і централізації банківського капіталу у розвинутих країнах світу слід виділити четвертий етап. Його поява зумовлена розгортанням другого етапу НТР (тобто інформаційної революції), посиленням міжнародної конкуренції між національними банківськими капіталами, зростанням могутності транснаціональних банків. По мірі концентрації та централізації виробництва проходить концентрація та централізація банківського капіталу, що призводить до збільшення ролі банків в економіці. Чим могутніші промислові підприємства, тим швидше у них звільняються грошові капітали, які зосереджуються в комерційних банках. Потреби в кредитах великих промислових компаній можуть задовольнити тільки крупні банки, які мають значні ресурси.

Необхідність концентрації та централізації банківського капіталу та формування на цій основі банківських монополій в Україні зумовлена рядом факторів, зокрема, неспроможністю його конкурувати із банківським капіталом кожної із розвинутих країн світу. У порівнянні з іншими країнами, в Україні найнижчий у світі рівень участі іноземного капіталу у діяльності банківської системи (всього 5% тоді як в Угорщині цей показник становить 48%, Чехії – 41%, Польщі – 33%). Крім того, економіка України є відкритою, тобто немає значних бар'єрів на шляху проникнення іноземного капіталу, а конкуренцію таким банкам можуть скласти лише могутні вітчизняні банки. Ще одним фактором необхідності концентрації та централізації українського банківського капіталу є виникнення фінансового капіталу (шляхом зрощування банківського капіталу з промисловим), організаційною формою існування якого є фінансово-промислові групи. Проте створення таких груп пов'язане з багатьма факторами, які стримують їх розвиток, зокрема такими, як конкуренція між промисловим і банківським капіталом за домінуючу роль в цій системі, відсутність в Україні правової бази щодо злиття банківського й промислового капіталу. Потреба в концентрації та централізації банківського капіталу в Україні зумовлена також здатністю могутніх банків брати участь у фінансуванні великих проектів, що неспроможні робити середні і малі за розмірами банки. Ще однією причиною подальшої концентрації та централізації вітчизняного банківського капіталу є те, що у великих і потужних банків менше шансів збанкрутувати під час погіршення економічної кон'юктури, фінансових криз. Виділення крупних банків, концентрація в них капіталів і операцій, призводить до монополізації банківської справи. Посилення конкуренції на ринку позичкових капіталів, поява спеціалізованих фінансово-кредитних інститутів, розширення кола операцій та послуг, які надаються комерційними банками супроводжується зростанням ролі банківських монополій

Традиційно, у більшості країн шлях виникнення банківських монополій аналогічний виникненню монополій у промисловості: конкуренція призводить до концентрації капіталу, яка в свою чергу, породжує монополію. Проте, в Україні була своя специфіка, яка полягала в тому, що комерційні банки виникли внаслідок приватизації державних банків за короткий період часу

Основним засобом посилення концентрації та централізації банківського капіталу є здійснення ними пасивних та активних операцій. Аналогічно тому, як у промисловості процес концентрації та централізації капіталу здійснюється передусім на основі розширення масштабів виробництва, аналогічно у діяльності комерційних банків цей процес можливий при проведенні ними пасивних і активних операцій. Для визначення сутності пасивних операцій банків автором використовуються системно-структурний підхід, проведено комплексний аналіз економічної літератури внаслідок чого дано визначення пасивних операцій банків в контексті відносин економічної власності та органічного зв'язку таких операцій із сутністю банківського капіталу.

Як відомо, до пасивних операцій відносяться депозитні і ощадні операції, а також недепозитне залучення коштів (одержання позичок на міжбанківському ринку, позичок центрального банку, випуск банківських облігацій, векселів та інших зобов'язань). На основі основних елементів діалектичного методу пізнання економічних явищ і процесів в дисертації дається визначення депозиту (як головної пасивної операції банків) з урахуванням як економічного, так і юридичного аспектів власності.

Автором аргументується, що депозити мають особливе значення для ресурсного забезпечення вітчизняних комерційних банків, так як в Україні переважна більшість банків мають незначний (за світовими стандартами) статутний капітал. При цьому важливим завданням комерційних банків є формування до них довіри населення, яка була підірвана рядом об'єктивних та суб'єктивних причин. Для більшості пересічних громадян найбільш привабливою формою заощаджень є купівля конвертованої валюти (на руках наших громадян перебуває близько 10-15 млрд. дол.). Для підвищення довіри до комерційних банків, а також для забезпечення населення від втрати вкладів у разі призупинення діяльності комерційного банку автором пропонується (на основі аналізу досвіду розвинутих банківських систем) встановити розмір гарантованого повернення вкладу у сумі 10 тис. грн. Проводячи аналіз статистичних даних, дисертантом виділяється особливість українських вкладників надавати перевагу депозитам до запитання (на відміну від німецьких вкладників, які надають перевагу строковим депозитам), яка пояснюється можливістю швидко і без перешкод знімання грошей з рахунку.

Головною метою недепозитного залучення коштів комерційними банками є покращення ліквідної позиції банку (тобто за рахунок міжбанківських кредитів комерційні банки можуть поповнювати свої кредитні ресурси шляхом залучення ресурсів інших комерційних банків).

Узагальнюючи аналіз різних точок зору на сутність активних операцій банків, та взаємозв'язку цих операцій з економічним аспектом відносин власності, автором дається політекономічне визначення активних операцій банків.

Найважливішими активними операціями комерційних банків є кредитні операції. Організація кредитного процесу здійснюється при суворому дотриманні принципів кредитування, які відображають сутність кредиту, а також вимоги об'єктивних економічних законів.

Особливістю ведення кредитних операцій вітчизняних комерційних банків є переважання у їх кредитному портфелі короткотермінових кредитів, які в переважній більшості не попадають у сферу матеріального виробництва, а обертаються в торгівлі і сфері обслуговування. Оскільки кредити у сферу матеріального виробництва мають довготерміновий характер, автором пропонується значно зменшити або позбавити оподаткування ті обсяги довготермінових кредитів, які спрямовані на створення прогресивних виробництв, що дають поштовх усьому комплексу виробництва товарів і послуг. У кредитуванні вітчизняними банками перевага надається юридичним особам, а частка кредитів фізичним особам не перевищує 5% кредитного портфеля комерційних банків.

Інвестиційні операції комерційних банків полягають у вкладанні коштів в цінні папери на відносно тривалий період часу. Мета інвестиційної діяльності комерційного банку - це додержання безпеки банківських коштів, їх диверсифікація, доходність і ліквідність.

Інвестиційна діяльність комерційних банків України регулюється Законом України "Про банки і банківську діяльність" та Інструкцією №10 “Про порядок регулювання та аналіз діяльності комерційних банків”. Інвестиційний портфель вітчизняних комерційних банків на 85% складається з високоліквідних ОВДП. Тому для довготермінового кредитування реального сектору значних коштів у розпорядженні банківської системи не залишилось. Це призвело до зниження інвестиційної активності. Частка інвестиційного портфеля в сумарних активах вітчизняних банків є дуже мізерною для розгортання інвестиційних процесів (вона становить близько 9%). Водночас український ринок ОВДП має спекулятивний характер. Так як держава неспроможна погасити заборгованість з облігаційних позик, це призводить до певної руйнації ринку ОВДП. Значна частина коштів комерційних банків відвертається від реальної економіки так як, з одного боку, вони йдуть на покриття дефіциту державного бюджету України, а з іншого - замість спрямування частини фінансових ресурсів, отриманих від розміщення ОВДП, на цільові капіталовкладення у промисловість чи сільське господарство, держава виплачує борги за попередні випуски держоблігацій. Тому автором пропонується створити, по-перше, такий ринок кредитів, на якому будь-який банк міг би придбати кредитні ресурси та інвестувати їх у вигідний проект, по-друге, державний інвестиційний банк.

Комерційні банки України проявляють значний інтерес до таких активних операцій, як операції з валютою. Ці операції вони проводять з метою отримання спекулятивного прибутку, адже спекулятивні операції є досить вигідним вкладанням капіталу. В структурі прибутків вітчизняних банків значну частку становлять прибутки від валютної діяльності та доходи і комісія від інших операцій та наданих послуг.

Всі види операцій та послуг банків взаємопов'язані між собою. Передусім існує взємозалежність між активними та пасивними операціями комерційних банків. При проведенні активно-пасивних операцій, кожен комерційний банк прагне отримати максимальні прибутки за рахунок банківської маржі. Вітчизняні банки, на думку автора, як основне джерело прибутків вбачають у різниці ставки позичкового відсотка і ставки депозитного відсотка. Маржа становить у вітчизняних комерційних банків від 30 до 40%, тоді як у Франції цей показник становить 0,93%, в Японії – 1,25%, в Німеччині – 2,18%, в Англії – 2,45%.

В сучасних умовах розвитку банківської системи України актуальною стає проблема формування стійкої структури банківських послуг. Як правило, діяльність з надання послуг комерційні банки здійснюють у процесі виконання пасивних і активних операцій. Банківські послуги – це досить доходний вид діяльності, тому він швидко розвивається у розвинутих країнах світу. Банківські послуги ще називають нетрадиційними тому, що їх виконання не є обов'язковим і постійним видом діяльності банку, так як для їх виконання потрібні високі банківські технології, і що немало важливо – високий професійний рівень працівників банку.

В роботі дається комплексна характеристика найважливіших послуг комерційних банків (на основі порівняльного аналізу надання таких послуг банками розвинутих країн та вітчизняними банками) та обгрунтовується необхідність створення ширшого асортименту послуг, що надаються українськими комерційними банками.

Більшість вітчизняних і зарубіжних авторів до банківських послуг відносять лізинг, факторинг, форфейтинг, трастові, консультаційні, інформаційні та інші послуги.

Лізинг має як переваги, так і недоліки. Основною перевагою лізингу є те, що він є одним із засобів розширення інвестиційної діяльності, а при підрахунках національної заборгованості Міжнародний валютний фонд, як правило, не враховує суму лізингових угод. До недоліків лізингових операцій належить, насамперед, їх складна організація, великі фінансові витрати (вартість лізингу набагато вища, ніж позики). Розвиток лізингу в Україні початково вимагає мобілізації грошового банківського капіталу для купівлі обладнання, яке могло б надалі використовуватись за лізингом.

Факторинг (під яким розуміють придбання банком у клієнта права на стягнення боргів) ефективно починав використовуватись українськими банками на початку 90-х років, проте не отримав належного розвитку. Так досить суттєвою перешкодою до використання факторингу українськими банками є оподаткування доходів з цих послуг ПДВ.

Для вітчизняного ринку банківських послуг форфейтинг є ще новою операцією і тільки починає запроваджуватись.

Серед широкого асортименту банківських послуг одне з провідних місць займають трастові (довірчі) послуги, які надаються у вигляді розпорядження спадщиною, зберігання цінностей у сейфах, опікунство, збереження майна та інші (для фізичних осіб), та у вигляді розпорядження портфелем цінних паперів, заставленим майном, здійснення операцій, які передбачають виплату дивідендів за акціями корпорацій, тимчасового управління підприємством у разі його реорганізації чи банкрутства та інші (для юридичних осіб).

В Україні розвиток трастових послуг, які добре зарекомендували себе у економічно розвинутих країнах світу, майже відсутній. Вітчизняні комерційні банки мають широкі можливості займатись цим видом послуг, проте у нашій країні підірвано довіру людей до таких видів операцій, їх розвиток також затримується через відсутність налагодженого законодавства, яке б регулювало довірчі відносини. Деякі певні вади чинного законодавства обмежують можливості цього сегмента ринку банківських послуг. Тому в сучасних умовах в нашій країні можна виділити такий перспективний напрямок організації та розвитку трастових послуг, як операції з цінними паперами за дорученням клієнтів. Цей вид послуг може стати основою для подальшого розвитку інших видів трастових операцій.

Окрім названих банківських послуг, в роботі досліджується такий напрямок банківської діяльності, як надання клієнтам кваліфікованих консультацій та інформації з різноманітних банківських, фінансових, правових питань та ін. Як правило, такий вид послуг тісно пов'язаний з іншими операціями та послугами банків. У цьому виді послуг важливими є консультації з питань використання законодавчих нормативних та інших актів, організації ведення бухгалтерського обліку, складання звітів, консультації щодо діяльності на валютному, фондовому та інших ринках, з питань оптимального інвестування коштів та ін. Тому для розвитку цієї сфери банківських послуг передусім необхідні глибокі знання і професійні навички особливостей функціонування всіх суб'єктів різних галузей економіки, які висуваються на перший план для персоналу комерційних банків. Внаслідок цього одним із головних факторів, що спонукає комерційні банки розширювати палітру банківських послуг, є посилення конкуренції між вітчизняними та зарубіжними банками та небанківськими фінансово-економічними інститутами.

За умов конкурентного середовища, яке поступово складається на вітчизняному ринку, незважаючи на високий рівень інфляції, традиційний “набір” операцій комерційних банків неспроможний забезпечити їм належний рівень прибутковості, що посилює потребу створення повноцінного ринку банківських послуг.

Національний банк України, як і будь-який інший центральний банк іншої країни, є органом державного регулювання і нагляду за діяльністю комерційних банків. Головною метою банківського нагляду є захист інтересів вкладників та кредиторів, а також забезпечення стабільності банківської системи. В інтересах стабільності всієї економіки банки повинні працювати так, щоб не зашкодити, а стимулювати її розвиток. Необхідність регулювання і контролю діяльності комерційних банків зумовлена тією важливою роллю, яку вони відіграють в економіці країни.

Автором проаналізовано практику регулювання і нагляду за комерційними банками відповідними органами в розвинутих країнах світу (зокрема таких як США, ФРН), виявлено особливість здійснення такого нагляду окрім Центральними банками тієї чи іншої країни, певними комітетами, органами банківського нагляду тощо. В Україні з 1992 року діє служба банківського нагляду в Національному банку України (департамент банківського нагляду).

На основі аналізу світової практики з банківського нагляду автором показана необхідність автономної, незалежної від центрального банку структури контролю за банківською діяльністю. В дисертації також проаналізовано практику такого регулювання у ФРН і в Україні (так як банківська система України формується здебільшого на основі практики функціонування і розвитку банківської системи Німеччини) і запропоновано на цій основі значно посилити контроль за діяльністю комерційних банків шляхом створення незалежного контрольного органу банківського нагляду.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове політекономічне трактування категорій "банк" та "комерційний банк" в умовах перехідної економіки та розкривається процес становлення і розвитку системи комерційних банків в Україні. У процесі дослідження даної проблеми були сформульовані такі висновки теоретичного і науково-практичного спрямування:

1. Банк – це особливе кредитно-фінансове підприємство, яке виконує ряд базових функцій (надання кредитів, посередництво у платежах і розрахунках, залучення тимчасово вільних коштів), при здійсненні яких, а також з приводу привласнення наявних у нього активів, залучення депозитів, та ін., між різними суб'єктами виникає певна сукупність виробничих відносин.

2. Комерційний банк – це особливе кредитно-фінансове підприємство, яке здійснює основні базові функції та різноманітні операції, в процесі виконання яких, а також з приводу привласнення наявних у нього активів, акумулювання депозитів та ін. виникає певна сукупність виробничих відносин між різними економічними суб'єктами з метою отримання доходів, передусім привласнення прибутків.

3. Головною тенденцією розвитку комерційних банків є концентрація та централізація банківського капіталу. Банківський капітал – це відносини економічної власності між різними суб'єктами з приводу акумулювання грошових коштів у банку та їх використання з метою привласнення максимальних прибутків. Основними особливостями сучасного процесу концентрації та централізації банківського капіталу є виникнення банків-гігантів, посилення могутності національних банківських монополій та їх зрощування з банками інших країн, розширення сфери діяльності за межами національних держав, зростаюча роль банків у процесі зрощування банківського капіталу з промисловим та інше.

4. Посилення процесу концентрації та централізації банківського капіталу здійснюється передусім шляхом залучення грошових коштів, тобто у проведенні пасивних операцій банків. Пасивні операції банків – це процес акумулювання банківського капіталу та відносини економічної власності, що виникають при цьому щодо плати за банківські депозити з метою проведення різних видів активних операцій і привласнення на цій основі прибутків. Оскільки основним видом пасивних операцій комерційних банків є депозити, то для вітчизняних банків важливо залучати якомога більше коштів фізичних та юридичних осіб на депозитні рахунки та впроваджувати досконаліші методи та інструменти управління депозитами, а також вдосконалювати недепозитні методи залучення додаткових коштів.

5. Посилення процесу концентрації та централізації банківського капіталу також відбувається на основі розширення активних операцій комерційних банків. Такі