Створення умови для вільного доступу до некомерційної сільськогосподарської інформації та знань, у тому числі таких, що створюються за державної підтримки, а також сприяння налагодженню комерційного поширення сільськогосподарських знань і інформації на базі поглиблення інтеграції інтелектуальних та інформаційних ресурсів аграрних наукових установ, освітніх закладів, дорадчих служб, а також інших учасників аграрного сектора України.

Забезпечення створення та розвиток комунікаційних мереж для доступу сільського населення до високоякісної та неупередженої інформації та знань навчального, виробничо- технологічного та нормативно-правового характеру, які також мають бути адаптованими або допрацьованими з метою задоволення специфічних потреб різних груп їх споживачів (особливу увагу необхідно приділити невеликим та середнім аграрним підприємствам).

Забезпечення двостороннього обміну інформацією між вітчизняними та міжнародними науковими, освітніми та інформаційними аграрними центрами через навчання, покращення організаційного та технічного забезпечення.

Удосконалення діяльності наукових сільськогосподарських бібліотек України на основі впровадження новітніх інформаційних технологій.

Створення можливості для колективного використання комп'ютерного програмного забезпечення з метою покращення роботи з інформацією виробничого, ринкового, навчального та дослідницького характеру.

Створення аграрної електронної торгівельно- маркетингової системи для інформаційного забезпечення реалізації сільськогосподарської продукції та постачання ресурсів.

Вдосконалення системи підготовки фахівців.

Забезпечення відповідних аналітичних можливостей та навчальних заходів для покращення управління збором даних, аналізом інформації, створенням прогнозів та наданням консультацій зі стратегічних питань [6].

Але практично реалізація визначених завдань тимчасова призупиняється. Відповідно до Наказів Міністерства агарної політики України 25.03.2008 р. № 179 та від 03.04.2009 р. № 240 [7], розмір бюджетних кошів для державної підтримки сільськогосподарської дорадчої служби для всіх регіонів у 2009 р. в порівнянні із

р. в середньому було зменшено на 10 відсотків (табл. 1). Ситуація ускладнюється невідповідністю розміру спрямованих на дані цілі коштів у розрахунку на 1 особу, що проживала в сільській місцевості станом на 1 січня кожного року: якщо в 2008 р. даний показник складав 70,3 коп, то в

р. - 0,072 коп. Такий вид лише підтримуючого фінансування логічно не спрямований на розвиток дорадництва в Україні і не здатний сформувати результативну інформаційно-консультаційну систему, спрямовану на підтримку і подальший розвиток АПК.

Розраховано та побудовано за даними [7] Проблема фінансування інформаційно-консультаційного забезпечення аграрного сектора економіки тісно пов'язана із недосконалістю моделей створення дорадчої служби. В Україні такі служби створюються здебільшого на базі галузевих органів управління або галузевих університетів (див. рис. 1) і майже не розвиваються суспільні та комерційні моделі, які б створили умови для диверсифікації фінансування, підвищення рівня надання послуг, розширення їх спектру тощо.

Передумовою успішного розповсюдження знань, як і успішних досліджень, є формування попиту на відповідні знання, що повинне супроводжуватися децентралізацією управління в частині передачі відповідальності за розповсюдження знань і фінансування даного процесу місцевим органам управління. Застосування такого підходу дасть змогу диверсифікувати джерела фінансування, що сприятиме покращенню доступу до інформації і мобілізації суспільного капіталу (табл. 2).Висновки. Таким чином, необхідна переорієнтація діючих дорадчих служб України із підтримки неконкурентного сільськогосподарського виробництва на підтримку інноваційного розвитку регіонального і державного аграрного сектора шляхом: 1) створення механізмів стимулювання не пропозиції, а попиту на науково-технічну й інноваційну продукцію; 2) передачі відповідальності за надання інформаційно-консультаційних послуг на регіональний рівень; 3) диверсифікація джерел фінансування поширення знань у сільському господарстві; 4) розвитку нових форм поширення знань, у т. ч. і стимулювання неформальних зв'язків між товаровиробниками через запровадження окремих програм для навчання і обміну знаннями.ЛІТЕРАТУРА

Доклад о мировом развитии 2008. Сельское хозяйство на службе развития / Всемирный банк; Пер. с англ. - М.; Изд-во «Весь Мир», 2008. - 424 с.

Иноземцев В.Л. За пределами экономического общества: научное издание / В.Л. Иноземцев. - М.: «Academia» - «Наука», 1998. - 640 с

Інноваційний менеджмент сталого розвитку на прикладі агропромислового комплексу / [Гришин І.Я., Мазоренко Д.І., Бурова О.К. та ін.]; за ред. Д.І. Мазоренка, О.К. Бурової. - Х.: 2005. - 546 с.

Томич І.Ф. Виклад доповіді на спільному з'їзді Всеукраїнського союзу сільськогосподарських підприємств і Асоціації фермерів та приватних землевласників України 28 листопада 2006 року / І.Ф. Томич / Економіка АПК. - 2006. - № 12. - С. 9-11.

Christiaensen Luc J., Demery Lionel. Down to Earth: Agriculture and Poverty Rйduction in Africa / Luc J. Christiaen- sen, Lionel Demery / Washington, DC: World Bank, 2007. - 105 p.

http://www.dorada.org.ua/files/word/Seminar%20FAQ%20stratehiia%2016.06.06.doc.

http://www.minagro.kiev.ua/.