У мемуарних джерелах і наукових дослідженнях наводяться дані про публічні виступи Миколи Міхновського, у яких він вперше виклав ідеї ще неопублікованої "Самостійної України". Вважається, що вперше Міхновський виголосив зміст цього документа на святкуванні роковин Тараса Шевченка в Полтаві, а потім - у Харкові (відповідно, 19 і 26 лютого 1900 р.).

Першим був виступ у Полтаві. На святкування сюди прибули декілька чоловік з Харкова, у тому числі Д. Антонович, Л. Мацієвич і М. Міхновський. Серед інших молодих господарів-полтавців були семінаристи С. Петлюра і два племінники Міхновського. Ю. Коллард написав у своїх споминах про полтавський виступ коротко: "На це свято з Харкова приїхав дехто з наших громадян і Микола Міхновський, який там виголосив історичну промову на тему необхідності збройної боротьби за права українського народу. Промова мала величезний успіх" [8.-C.74]. Ще з більшим захопленням він описує почутий ним особисто виступ Міхновського в Харкові, зокрема, реакцію аудиторії на слова Міхновського "Ми хочемо єдиної, нероздільної, самостійної України від гір Карпатських аж по Кубань-річку". "Блискавкою ударила по нас та промова. Всі були наче перелякані несподіванкою й на дві-три секунди в кімнаті стояла мертва тиша, але скоро розляглися гучні оплески. Всі були в якомусь екстазі" [8.-C.74- 75]. Перший дослідник РУП Осип Гермайзе, посилаючись на публікації Володимира Дорошенка, члена Харківської студентської громади і одного з фундаторів першої української партії, пише, що Міхновський подав її програму (зміст "Самостійної України") спочатку у своїй промові на роковинах Шевченка в Полтаві 19 лютого (старого стилю), а потім 25 лютого в Харкові [23.-C.60].

У світлі цих даних не зовсім зрозумілим здається судження Дмитра Антоновича, що "Самостійна Україна" ніколи прилюдно не проголошувалася і не обговорювалася". Висловлюємо припущення, що промови Міхновського з викладенням змісту програми РУП не були санкціоновані молодими керівниками партії і він діяв з власної ініціативи. Це давало підстави Д. Антоновичу відмежовуватися від промови. Слід мати на увазі і ту обставину, що виступи Миколи Міхновського, зокрема в Полтаві 19 лютого, текстуально не співпадали з опублікованою пізніше "Самостійною Україною". Це і зрозуміло. Документ був у стадії розробки. В. Дорошенко зазначив, що для друку "Самостійна Україна" готувалася в березні 1900 р. [23.-C.60]. До того ж Міхновський, блискучий оратор, часто імпровізував і ніколи не відтворював дослівно свої тексти. Слід враховувати також і ту обставину, що для викладення змісту всієї брошури потребувалося б багато часу - не менше години. Для цього необхідно було зібрати спеціальні збори. На шевченківських вечорах в Полтаві і Харкові Микола Міхновський був одним з декількох ораторів, і для детального викладу змісту програми у нього не було часу. Але головне він, судячи з усього, сказав.

Промова у Полтаві була виголошена перед аудиторією в 60 чол. і витримана в дусі "Самостійної України", що підтверджує не один її свідок. Зокрема, особливо рельєфно були викладені ті її місця, де говорилося про необхідність збройної боротьби за права українського народу. Саме це викликало не лише схвалення молодіжної аудиторії, але й скепсис і гостру іронію представників старшого покоління. Юрій Коллард зафіксував це у своїх спогадах: "Він (Міхновський. - Ф.Т.) з таким великим запалом говорив про потребу терористичної акції та про бомби, що старий Олександр Русов, що був на зборах, іронічно спитався: "Що це за артилерійський офіцер?" [8.-C.74]. Присутній на зборах сам Д. Антонович описав цей виступ ще яскравіше: "Успіх промова мала надзвичайний. Ентузіазм зборів піднісся до кульмінаційної точки, і тільки на обличчя О.О. Русова насунула чорна хмара. Чим частіше лунало слово "бомба", тим прикрішим ставав вираз обличчя Русова. Коли Міхновський скінчив під вибух ентузіазму молоді, О.О. Русов звернувся до свого сусіда Костя Мацієвича і з досадою спитав: "Що це за офіцер артилерії?". Кость Мацієвич, не зрозумівши зразу іронії, відповів: "Це не офіцер, це адвокат із Харкова". - "А що ж він все бомби та бомби". Характерно, що О. Русов спробував спростувати сказане Міхновським, однак його промова мала суто просвітянський характер і не викликала співчуття молоді.

Міхновський Русову не відповів. Мабуть, він розраховував, перш за все, на молодіжну аудиторію. Його розрахунок виправдався. Про промову харківського самостійника заговорили в усіх українських громадах. Вона стала додатковим фактором політизації українського руху.

"Самостійна Україна" [24.-C.8-19] була опублікована як брошура РУП і не містила, звичайно, посилання на авторство Миколи Міхновського. Але всі, хто її читав, а перед цим слухав його виступи (у тому числі і Д. Антонович), підтверджують, що автором "Самостійної України" був саме Міхновський.

Текст брошури починається з оцінки міжнародного становища, яке він характеризує, як "новий зворот в історії людськості", початок акту "великої історичної трагедії", яку він називає "боротьбою націй". З тексту видно, що поняттям "боротьба націй" він охоплює широкий спектр явищ - як антагонізм між залежними націями та їх метрополіями, так і назріваючий воєнний конфлікт