Саме до такого висновку підштовхують думки мемуаристів щодо оцінки участі Міхновського в утворенні РУП і розробці її програмних документів. На установчих зборах РУП виникла ідея надрукувати, як згадував у своїх споминах учасник зборів Ю. Коллард, "щось програмове". Було вирішено звернутися до Миколи Міхновського [8.-C.72-74]. З цією пропозицією прийшов до нього через два дні після зборів сам Дмитро Антонович.

Антонович наприкінці 30-х років, майже із сорокарічної історичної дистанції, описав цю зустріч. Міхновський, за його словами, поставився до факту заснування РУП скептично й програмову брошуру "взявся написати неохоче, волів, щоб її видав хтось інший" [9.-C.73].

Тут, як і у інших випадках, Дмитро Антонович висловлює думку, що досить контрастує з версіями інших мемуаристів. Але, з огляду на фігуру Антоновича, одного з найактивніших організаторів РУП і авторитетного учасника українського визвольного руху, його оцінки користуються високою мірою довіри. До того ж, як вже зазначалося нами у попередній статті про Міхновського, Антонович сам запрошував його переселитися до Харкова. Версія Антоновича полягає у тому, що Міхновський до РУП не мав прямого відношення і всі факти, що свідчать про його участь у роботі цієї партії, мають випадковий характер. Зокрема, випадковою, з його точки зору, була участь Міхновського у розробці документів, що видавалися від імені РУП. Щодо програмової брошури, яка вийшла під назвою "Самостійна Україна" в 1900 р., то її написання було доручено Міхновському тому, що молоді члени партії, тоді ще студенти харківських вищих шкіл, не мали необхідної теоретичної підготовки і практичного досвіду, щоб створити такий документ.

Ця думка, на наш погляд, звучить непереконливо. Достатньо погортати сторінки підпільних видань РУП, брошур, відозв, газет, листівок початку ХХ ст., щоб упевнитися, що молоді члени РУП були достатньо підготовленими теоретично, щоб написати для себе "щось програмове" і не звертатися з цим до сторонньої людини. Ймовірно, що Микола Міхновський був досить близьким радикальному студентському середовищу, яке без будь-яких сумнівів вважало його "своїм". Катерина Антонович, зокрема, пише про стосунки з членами РУП: "Він. був тоді в дуже близьких приятельських відносинах з ними і навіть написав книжку "Самостійна Україна" на прохання і замовлення Д. Антоновича" [17.-С.107].

Міхновський виконав замовлення партії дуже швидко. Від читання брошури "Самостійна Україна" складається враження, що вона написана "одним подихом". Важко повірити, що Міхновський був випадковим її автором, який писав доленосний для РУП документ "неохоче".

Висловимо свою точку зору ще на одне питання, яке не має однозначної відповіді: чи обмежувалася участь Міхновського у створенні РУП написанням брошури "Самостійна Україна"? Частина мемуаристів і дослідників називає його фундатором (або одним із фундаторів) партії. Так, Євген Чикаленко у своїх "Спогадах" зазначає, що "заходами Міхновського М., Антоновича Д., Русова М. заснувалася перша революційна українська партія - РУП" [18.-C.317]. Марія Левицька, дружина відомого діяча українського руху Миколи Левицького, називає основоположниками РУП Миколу Міхновського та Дмитра Антоновича [19.-C.126]. Петро Мірчук взагалі вважає, що "за почином Миколи Міхновського основане 5 лютого 1900 р. на зборах основоположників нової політичної партії - Українську революційну партію", що РУП - "задум М. Міхновського" [20.-C.21]. Список авторів, які висловлюють подібну точку зору, можна продовжити. Однак серед них не буде безпосередніх учасників зборів 29 січня і 5 лютого 1900 р., зокрема, Д. Антоновича і Ю. Колларда. Ці учасники установчих зборів організатором РУП Миколу Міхновського не називають. Дружина Дмитра Антоновича Катерина Антонович також вважає, що Микола Міхновський "не був членом РУП" [11.- C.7]. Подібні судження щодо непричетності Міхновського до утворення партії, її діяльності зустрічаються у багатьох авторів. Особливо чітко ця тенденція простежується у тих, хто у різні часи були політичними опонентами чи противниками Міхновського.

На наш погляд, уся сукупність обставин і фактів, пов'язаних з утворенням РУП, все-таки дозволяє говорити про безпосередню причетність Міхновського до цього процесу, хоча учасником установчих зборів і членом цієї партії він, очевидно, не був. Юрій Коллард, який детально описав процес утворення РУП, про місце Міхновського у цьому процесі сказав так: "Як людина значної ерудиції й гарячий патріот, він помагав у заснуванні РУП" [8.-C.152]. Зіновій Книш зазначив, що "до організації РУП М. Міхновський чи не найбільше спричинився" [21.-C.35].

Віктор Андрієвський сформулював позицію, яка дещо відрізняється від точки зору інших авторів і мемуаристів. Називаючи Міхновського "творцем і ідеологом" РУП, разом з тим погоджується, що її членом він не був. Причину він вбачав у політичних розбіжностях між Міхновським, з одного боку, та Д. Антоновичем і М. Русовим, які були фундаторами партії, з іншого. "Для людей, що ближче знали Міхновського, це цілком зрозуміло: М.І. Міхновський дуже добре знав тодішні настрої, обставини, а головне, людей, що РУП закладали. Для нього було ясно, що ані М. Русов, ані Д. Антонович, що вже пройняті соціально-класовим духом і доктриною, довго на позиціях "Самостійної України" не встоять" [22.-C.598-599]. На наш погляд, В. Андрієвський дещо перебільшує міру диференційованості в українському середовищі на початку ХХ ст. і ситуацію 1903-1904 рр. механічно переносить на 1900 р., на момент утворення РУП. Юрій Коллард у своїх спогадах