Точної дати утворення УНП джерела не дають. На відміну від Революційної української партії, з цього приводу відсутні як спогади засновників, так і будь-які архівні матеріали. Орієнтовно виникнення УНП датують проміжком з кінця 1901 до весни 1902 рр. Відсутність фіксованої дати може пояснюватися тим, що утворення цієї партії не було одноразовим актом і розтягнулося в часі. Без сумніву, ініціатором утворення УНП був Микола Міхновський, але серед найближчих активних його соратників у цій справі називають Олександра Расторгуєва, який був помічником Міхновського по адвокатській конторі і якого інколи називали його "ад'ютантом".

У літературі переважає точка зору, що Українська народна партія виникла на базі вихідців з РУП. Дмитро Дорошенко цю версію подає так: ".Прапор "Самостійної України" переймає друга течія, що виділилася з РУП, так звана Народна українська партія, й гасло української державної самостійності вже не сходить з політичного овиду." [35.-С.318]. Є й інша версія, згідно з якою УНП виникла на власній, цілком новій організаційній і ідейній основі. Однак аналіз персонального складу УНП свідчить, що частина її, зокрема та, що від самого початку стояла на позиції "Самостійної України", була серед засновників РУП. До того ж деякий час чіткого вододілу між обома партіями, зокрема, між УНП і національно-радикальним крилом РУП, взагалі не було. Деякі члени РУП одночасно вважали себе членами УНП. Фігурою, що об'єднувала ці дві близькі групи з різних партій, був Микола Міхновський.

На користь цієї версії свідчать факти. Так, наприкінці 1902 р., коли розкол в РУП досяг апогею і противники курсу Д. Антоновича в партії (Ю. Коллард, Л. Мацієвич і О. Коваленко) вийшли з харківської Вільної громади РУП, щоб заснувати Другу вільну громаду, виникла ідея випустити відозву до членів партії з обґрунтуванням позиції національних радикалів. Л. Мацієвич та О. Коваленко звернулися до М. Міхновського за допомогою. Міхновський написав проект, але він був перероблений Мацієвичем і Коваленком, бо вважався занадто націоналістичним. На жаль, цей текст не зберігся [5.- С.119]. Про дві відозви, що вийшли в цей час з табору національно зорієнтованої частини РУП і Харківської студентської громади, пише і Андрій Жук, який у свій час працював в адвокатській конторі Міхновського. Їх текст також не зберігся, але, за оцінкою Жука, стиль і кінцеві фрази ("Хай живе самостійна, ні від кого незалежна Україна" і "У своїй хаті своя правда") мали виразно самостійницький характер і належали Міхновському. Будучи в еміграції, Жук назвав ці документи "оригінальним і дуже цінним виявом української політичної думки" [36.-C.33].

У фондах Особливого відділу департаменту поліції Державного архіву Російської Федерації нами виявлено ще три подібні листівки. Одна з них датована 19 лютого 1903 р. і випущена з приводу 42-х роковин селянської реформи 1861 р. Вона починається гаслом "Бідняки всіх країн, єднайтесь!" і закінчується припискою "Друкарня самостійних українців". Листівка закликає селян не вірити цареві, а боротися за знищення панщини - "тільки взятися за діло дружно, так як бралися в прошлом году ваші брати-полтавці, та беруться в городах студенти та робочі й постоять всім за одного, й одному за всіх". Характерно, що ніяких національних вимог у листівці не сформульовано [37.-Ф.102.-Оп.1902.-Спр.369 (Ч.6).-Арк.95-96]. Інша листівка датована тим же 1903 р. і має те ж гасло "Бідняки всіх сторін, єднайтеся!" і приписку "Ваші добродії українці. Видання Самостійної України". Листівка закликає до актів громадянської непокори, зокрема, відмови платити податки і страйкувати з вимогами підвищення заробітної плати. Але у цій листівці автори нагадують читачам, що "Україна наша колись була окремим царством і управляли нею наші українці-гетьмани, але руські царі . хитрощами, а опісля й силою приєднали до свого царства нашу Україну, щоб мати більше доходів й тепер беруть наших синів, братів-українців в москалі.". Листівка закінчується словами: ".Наш ворог - руський цар і наші вороги всі ті, що живуть з нашої [крові]", слід "цей гніт, цю панщину зничтожить" [37.-Ф.102.-Оп.1902.- Спр.369(Ч.6).-Арк.107-107зв.]. Третя листівка, яка має заголовок "Друже посланіє", а підпис "Видання Самостійної України", закінчується словами:". Не ждіть поки цар сам скаже: ви вольні!, а постарайтесь добиться волі самі, бо волі у нас немає. Спасайте ж Україну, нехай знову Україна буде вольна, як була й перше.

Жить в свободі, вмерти в борьбі" [37.-Ф.102.-Оп.1902.-Спр.369(Ч.6).-Арк.108зв.].

Ці три листівки не мають посилання ні на Революційну українську, ні на Українську народну партії. Обидві ці партії у 1903 р. виступали під своїми власними назвами і підписувалися, відповідно, РУП чи УНП. Про це, зокрема, свідчать публікації і листівки цих партій, які збереглися. Ось чому можна припустити, що цитовані вище листівки відносяться до тієї групи видань, авторство яких належить національним радикалам з РУП і Харківської студентської громади, про яких писав Андрій Жук. У цих листівках відчувається прагнення знайти баланс між соціально-економічними і національно-політичними прагненнями, хоча вони конкретно і не формулюються. Але кінцева мета, на яку орієнтуються автори листівок, з їх змісту визначена чітко - самостійна Україна. Це цілком співпадало з намірами Міхновського, хоча стверджувати, що він був автором чи співавтором листівок, немає підстав.

Однак сам Андрій Жук щодо прокламації "Друже посланіє", яка, до речі,