Недоліком цього методу є те, що визначення можна проводити лише в нейт-ральному середовищі, оскільки в лужному розчині відбувається утворення саду аргентум оксиду, а в кислотному середовищі осад аргентум хромату розчиняється. Крім того визначення неможливе за наявності йонів Ва2, Bі3, Pb2,. що утворюють осади з хромат-іонами.

Завдяки простоті виконання й достатній точності метод Мора застосову-ють у практиці клінічних лабораторій для визначення хлоридів у біологічних рідинах (кров, сеча, шлунковий сік), аналізу питної води та продуктів харчу-вання.

Метод Фольгарда. У методі Фольгарда використовують два робочих роз-чини — аргентум нітрат AgNО3 і амоній тіоціат. В основі цього ме-тоду лежить реакція утворення осаду під час взаємодії йонів Аргентуму і тіоціанат-іонів.

Визначення галогенід-іоніз проводять за методикою оберненого титрування, за якою до аналізованого розчину добавляють надлишок робочого розчину аргентум нітрату (точний об'єм), а потім аргентум нітрат, що не прореагував титрують робочим розчином амоній роданіду.

Кінець титрування визначають за допомогою індикатора — залізоамонійного галуну, що містить йон Ферумум (Ш), і тому в точці еквівалентності утворюється комплексна сполука з тіоціанат-іонами, забарв-лена в червоний колір. Використовують насичений водний розчин індикатора, підкислений нітратною кислотою, який добавляють до аналізованого розчину в об'ємі 1—2 см3.

Перевагою методу Фольгарда перед методом Мора є можливість визначення галогенід-іонів у кислотному середовищі.

Метод Фаянса. У методі Фаянса для встановлення точки еквівалентності використовують адсорбційні індикатори, наприклад флуоресцеїн, який засто-совують для визначення хлоридів:

Комплексонометрія

Суть методу комплексонометрії

Під комплексонометрією розуміють групу методів об'ємного аналізу, що ґрунтуються на використанні як робочих розчинів органічних реагентів — амінополікарбонових кислот (комплексонів), які виступають у ролі полідентатних лігандів . Комплексоутворювальна здатність комплексонів настільки висока, що вони реагують навіть з тими металами, які зі зви-чайними лігандами не утворюють комплекси, наприклад з йонами Магнію та Кальцію.

З комплексонів найчастіше використовують дигідрат динатрієвої солі етнлендіамінтетраацетатної кислоти :

Характерно, що трилон Б утворює стійкі комплекси з катіонами металів у мольному співвідношенні 1 : 1 незалежно від валентності металу. Найбільшу стійкість мають комплекси чотиривалентних катіонів навіть у сидьнокислотних розчинах з рН< 1, а з катіонами двовалентних металів вони стійкі й у луж-ному середовищі.

Будову комплексної сполуки, утвореної в результаті реакції трилону Б з йонами металу, можна подати такою структурною формулою:

Слід зазначити, що константа стійкості комплексів катіонів металів з трилоном Б залежить від кислотності середовища. Для більшості катіонів металів реакція з трилоном Б кількісно відбувається в слабко лужному середовищі. Однак у процесі реакції утворюються катіони Гідрогену і рН розчину знижується, що може призвести до руйнування утвореного ком-плексу. З метою створення та підтримання сталого слабко лужного середо-вища в процесі титрування використовують аміачний буферний розчин з pH=8—9.

Робочим розчином методу комплексонометрії є розчин трилону Б—дигідрату динатрієвої солі етилендіамінтетраацетатної кислоти . Для встановлення точки еквівалентності застосовують металохромні індикато-ри — органічні речовини, здатні утворювати з катіонами металів забарвлені внутрішньо комплексні сполуки, зокрема хромоген чорний (еріохром чорний Т):

При добавлянні до досліджуваного розчину, що містить катіони металів, такого індикатора утворюється комплексна сполука, забарвлення якої відріз-няється від забарвлення вільної форми індикатора. У процесі титрування роз-чином трилону Б забарвлені комплекси металу з індикатором руйнуються з виділенням вільного індикатора, і в точці еквівалентності розчин набуває за-барвлення вільної форми індикатора. Наприклад, піл час титрування катіонів розчином трилону Б за наявності хромогену чорного спочатку катіо-ни металу утворюють комплекс з індикатором, забарвлений у червоний колір:

Синій Червоний

У процесі титрування вільні катіони Кальцію реагують з титрантом:

Біля точки еквівалентності відбувається руйнування комплексу індикатора з кальцій-іоном і забарвлення розчину змінюється на синє:

Приклади застосування комплексонометрії

Метод комплексонометрії широко застосовують для визначення катіонів та ін. Крім того, його використовують у санітарно-гігієнічній практиці для визначення загальної твердості води, вмісту в ній суль-фатів та деяких інших компонентів.

Визначення вмісту йонів Кальцію у досліджуваному препараті. Для визначення вмісту Кальцію точну наважку препарату Кальцію (близько 0,5 г) переносять у мірну колбу місткістю 100 см3, розчиняють її в дистильованій воді, доводять об'єм розчину до риски і перемішують. У колбу для титрування вносять піпеткою 10,0 см3 отриманого розчину, розбавляють дистильованою водою до 70—80 см3, добавляють 5 см3 аміачної буферної суміші і 5 крапель індикатора. Отриману суміш титрують розчином трилону Б до переходу вин-но-червоного забарвлення в синє, якщо як індикатор був узятий еріохром чор-ний. Перед закінченням титрування розчин трилону Б слід добавляти обережно, по одній краплі. В кінці титрування червонуватий відтінок має зовсім зникнути. Розчин набуває синього кольору із зеленуватим відтінком.

Якщо використовують індикатор хромоген темно-синій, то рожеве забарвлення розчину переходить у сине. Поява фіолетового забарвлення свідчить про наближення точки еквівалентності. Коли розчин стане фіолетовим, трилон Б слід добавляти обережно. В точці еквівалентності фіолетове забарвлення зникне і розчин набуде синього кольору.

При застосуванні будь-якого з цих індикаторів першу порцію відтитрованого розчину корисно залишити як свідок:

Визначення повторюють до одержання трьох результатів з розбіжністю не більш як О,1см3. Знаходять середнє значення об'єму робочого розчину і об-числюють концентрацію кальцїй-їонів у досліджуваному розчині.

.

Потенціометричне титрування

Потенціометричний метод визначення рН порівняно з індикаторами має низку переваг:

високу точність вимірювання рН ( 0,02—0,05 одиниці);

можливість визначення рН багатокомпонентних систем та забарвлення розчинів.

Потенціометричне титрування застосовують для визначення концентрації розчинів сильних і слабких електролітів.

Основні переваги цього методу перед титриметричним методами аналізу з використанням індикаторів — високі точність