узагальнюючи сказане вище про основоположні засади церковнодержавних відносин, можна, наслідуючи Юстиніана, сформулювати їх так: Найвеличніші блага, подаровані людям вищою Божественною добротою, суть священство (Церква) і царство (держава). З них перше покликано піклуватися про божественні справи, а друге керує й піклується про справи людські… І якщо священство буде в усьому добре влаштовано й угодне Богу, а державна влада справедливо управлятиме ввіреною їй державою, то між ними пануватиме повна згода в усьому, що служить користі та благу людського роду Вільний переказ славнозвісної VI новели імператора Юстиніана. Точний переклад див.: Русская Православная Церковь и право: комментарий / Отв. ред. М.В. Ильичев. – М.: Изд-во БЕК, 1999. – С. 4344.. Крізь призму цієї формули ми й розглянемо проблему християнство і демократія.
Перше, на що потрібно звернути увагу, це неоднозначність самого терміну демократія. За влучним висловом Ганса Кельзена, "в XIX і XX століттях слово демократія являється майже скрізь панівним гаслом, і не дивно, що воно, як усяке таке гасло, втратило певний і твердий зміст. Згідно з вимогами моди, його вважали за потрібне використовувати при будьякій нагоді і для всіх можливих цілей, так що воно стало покривати собою найрізноманітніші і часто несумісні між собою поняття" Цит. по: Новгородцев П.И. Сочинения / Библиотека духовного возрождения. – М.: Раритет, 1995. – С. 390..
Не вдаючись в аналіз усього полісемантичного багатства одного з центральних понять сучасного права, політології, соціології та державознавства, зауважимо лише, що для цілей нашої роботи доцільно виокремити два підходи до розуміння демократії: 1) демократія як метод управління державою, покликаний забезпечити правильність процедур (законність) прийняття політичних рішень; 2) демократія як система цінностей.
В першому випадку християнство і демократія мають небагато спільного. Безпосередньо з Біблії дуже важко, практично неможливо вивести основу основ народовладдя – принцип загального, рівного і прямого виборчого права при таємному голосуванні – натомість Святе Письмо частогусто говорить про монархію як про найбільш природну форму правління Обґрунтування обмеженої монархії як найкращого (після теократії в буквальному сенсі цього слова, яка в земних умовах виявляється неможливою) способу правління міститься в 8–12 главах Першої книги Царств..
До того ж така демократія не може дати жодних ґарантій, що рішення законно обраної парламентської більшості, прийняті у повній відповідності до затвердженої процедури, не будуть зазіхати на невід’ємні права особи. Втім і на право поклонятися у свідомо обраний спосіб Божеству, обраному в акті недетермінованої зовні віри. Парадокс, але на батьківщині парламентаризму догматиколітургічні питання англіканської церкви вирішуються шляхом голосування у найвищому представницькому органі Великобританії Карташев А.В., проф. Св.-Сергіевской Духовной Академіи в Парижъ. Воссозданіе Св. Руси / Изданіе Особаго Комитета под предсъдательствомъ сильвестра, епископа Мессинскаго, викарія митрополита русскихъ православныхъ церквей Западной Европы и экзарха патріарха Вселенскаго. – Paris: Imprimerie coopйrative йtoile, 1956. – C. 8283.. Все це дозволяє говорити про можливість тоталітарної демократії, в якій править колективний деперсоналізований тиран. З такою демократією християнство перебуває у відвертому антагонізмі Кого цікавить ретельне обґрунтування цієї тези, відсилаємо до праць двох видатних християнських мислителів нашого століття: Листи до братівхліборобів В’ячеслава Липинського та окремих статей з Наших задач Івана Ільїна..
Ширший погляд на демократію пропонує в своєму класичному визначенні Абрам Лінкольн: "government of the people, by the people, for the people". В цій дефініції є один принциповий для нас момент: вона визначає мету демократії – "for the people". Якщо зрозуміти її достатньо широко, ми одержимо друге з окреслених вище розумінь демократії – демократію як систему цінностей.
В цій системі нерозривно переплітаються такі категорії як правова держава, права людини, громадянське суспільство, плюралізм… Намагаючись знайти винести за дужки спільне для всіх цих категорій, ми приходимо до висновку, що демократія в другому значенні – це принципово відкрита і незавершена система, антипод псевдоцілісного, "тотального" тоталітаризму. За влучним висловом американських науковців з Інституту релігії і демократії, "демократія – це експеримент, що триває" Ричаpд (Hьюхауз), священник, Вайгель Дж., Хилл К. Хpистианство и демокpатия // Религия и демокpатия: Hа пути к свободе совести… – С. 582..
Це усвідомлення й визнання власної недосконалості – найдорожче, що є в демократії для християнства. Більш того – такий "кенозис" влади став можливим лише в результаті "проростання" на політичному ґрунті євангельських істин. Перша ж зустріч новонародженої християнської Церкви з державою закінчилась вироком державному абсолютизмові: "Радше треба слухати Бога, ніж людей" (Дії 5:29). Ані на ґрунті поганства з його абсолютизацією держави, ані на ґрунті східних релігій, які вважають матеріальну реальність неминучим злом, виникнення демократії у окресленому вище сенсі було неможливим Hовик В. Демокpатия как пpоблема меpы // Вопpосы философии. – 1996. – № 7. - С. 83-85..
Повторимо цей принциповий для наших студій висновок ще раз з чужих вуст:
"Ми охоче визнаємо, що демократичне правління є незадовільним. З точки зору християнина, достоїнством демократії являється сбме те, що вона не дає нам заплющити на це очі, що вона дає людині засоби управління, які чуйно реагують на мінливість світу та його недосконалості" Ричаpд (Hьюхауз), священник, Вайгель Дж., Хилл К. Хpистианство и демокpатия // Религия и демокpатия: Hа пути к свободе совести…– С. 582. (Священик Річард Ньюхауз, Дж. Вайгель, К. Хілл, Інститут релігії і демократії, США).
"Християнський фермент працює як принцип перманентної критики різноманітних аспектів сучасних ліберальних демократій та їх культур" Поссенти В. Демокpатия и хpистианство…
