Хоча кримінальна|карна| відповідальність і існує в рамках|у рамках| кримінальних|карних| правовідносин|правостосунків|, вона не може ототожнюватись з|із| елементом кримінальних|карних| правовідносин|правостосунків|, яким є|з'являється,являється| обов'язок злочинця понести покарання|. Як вірно вказано в літературі, автори, які вважають|лічать|, що кримінальна|карна| відповідальність — це зобовязаність | особи|обличчя,лиця| відповідати за досконалий злочин, змішують юридичний аспект проблеми ретроспективної відповідальності з|із| этическим22 Демидов Ю. А. Социальная ценность и оценка в уголовном праве. М.,1975.-162с.. Обличчя може бути зобов'язане ним|, але|та| не зазнати згодом відповідальності. На приклад|зразок|, особу|обличчя,лице|, що зробила|вчинила| злочин, при визначений них| умовах після закінчення термінів давності|давнини| не може притягати до відповідальності, хоча весь цей час воно зобов'язано було її зазнати.

Не можна ототожнювати кримінальну|карну| відповідальність і з|із| кримінальними|карними| правоотношениями33 Загородников Н. И. О содержании уголовно-правовых отнош.//сов.гос-во и право.1963.N11.-86с

. Кримінальні|карні| правовідношення| значно ширше за об'ємом правовідносини|правостосунки|, із|із| складаючого кримінальну|карну| відповідальність (правовідносини|правостосунки| відповідальності). Якщо лице|лице|, що зробило|вчинило| злочин, знаходиться з|із| державою в кримінально-правових відношеннях з моменту|із моменту| здійснення злочину і до погашення або зняття судимості, то правовідношення відповідальності| має місце тільки|лише| при здійсненні кримінальної|карної| відповідальності|.

Ототожнення кримінальної|карної| відповідальності з|із| одним з елементів кримінального|карного| правовідношення (чи обов'язком|), кримінально-правовими відносинами в цілому|загалом| або сукупністю кримінально-правових, карно-процесуальних|кримінально-процесуальних| і кримінально-старанних|виконавчих| відносин не тільки|не лише| протире|чить| чинному кримінальному|карному| законодавству, але і приводить|призводить,наводить| до сумнівного висновку|виведення| про межі кримінальної|карної| відповідальності, що, у свою чергу|своєю чергою|, спотворює її суть| і зміст|вміст,утримання|.

Так, визначаючи кримінальну|карну| відповідальність як зобов'язаність| осіб|обличчя,лиця| зазнати ті або інші позбавлення і страждання за досконалий злочин, Н. С. Лейкина вважає|лічить|, що вона виникає з моменту|із моменту| здійснення злочину і завершається| від'їздом покарання|наказання|. Проте|однак| її реалізація починається з процесуального залучення до кримінальної|карної| відповідальності, проходить|минає,спливає| стадію призначення покарання|наказання| і завершується його исполнением11 Лейкина Н. С. Проблемы сов-го уголовного права в период развернутого стр-ва коммунизма.Л.,1963.-18с..

На думку Я. М. Брайніна, кримінальна|карна| відповідальність як обов'язок особи|обличчя,лиця| зазнати позбавлення і страждання за досконалий злочин виникає з моменту при ваблення|спричинення| його як обвинувачений і надалі остаточно реалізується у формі судового приговора22 Брайнин Я. М. Уголовная отв-ть и ее основание в сов-ом уголовном праве.М.,1963.-25с.. Декілька іншої думки дотримується Н. А. Огірків. Вважаючи|гадаючи|, що кримінальна|карна| відповідальність — це тягар примусово-виховних заходів (процесуального запобіжного, покарання|наказання|, публічного|прилюдного| викривання і осу|дження|, іншого право-| обмеження заходів), злочин, що фактично покладається на обличчя, зробило|вчинило|, він переконаний, що ця відповідальність починається|розпочинається,зачинається| з моменту|із моменту| застосування|вживання| до обвинувачуваному процесуальних запобіжних заходів, укладаючихся|ув'язнюю,замикаю,поміщаю| | в обмеженні його особистої|особової| свободи і інтересів. Чи є же запобіжний захід відносно обвинуваченого не при міняється, то кримінальна|карна| відповідальність виражається|виказується,висловлюється| в на значенні винному покарання|наказання| і його исполнении1.1 Огурцов Н. А. “Правоотношение и ответственность в советском уголовном праве”. Рязань. 1975.-162с. Цю думку розділяють і інші вчені2.2 Наташев А. Е., Стручков Н. А. Основы теории исправительно_трудового права. М., 1967.-9с.

Обличчя жодною мірою|ні в якій мірі| не може перетерпати кримінальну|карну| відповідальність з моменту|із моменту| скоєння|| злочину, оскільки|тому що| таке положення|становище| суперечило|перечило| б конституційному принципу здійснення правосуддя тільки|лише| судом, відповідно до якого ніхто не може бути визнаний винним в скоєнні|| злочину, а також підданий кримінальному|карному| покаранню| інакше як за вироком суду і відповідно до закону.

Виходячи з цього, особа|обличчя,лице| не може зазнавати кримінальну відповідальність в процесі дізнання або попереднього слідства|наслідку| ні при обранні запобіжного заходу, ні при притягненні як обвинуваченого особи|обличчя,лиця|. Як пра|вильно| відмічене в літературі, в цих випадках особа|обличчя,лице|, із|із| злочин, що скоїла, не зазнає ніяких|жодних| змін|| в своєму матеріально-правовому положенні|становищі|, бо до нього не застосовуються норми кримінального|карного| права. Кваліфікація| ж злочини є|з'являється,являється| попередньою і юрі|дичної| сили не має. Вона має лише процесуальне значення, оскільки визначає межі пред'явленого обвинувачення3.3 Филимонов В. Д. Общественная опасность личности преступника. Томск. 1979.-249с.

У зв'язку з цим не можна погодитися з думкою тих вчених|, які виділяють етапи (стадії) реалізації кримінальної відповідальності, визнаючи такими притягнення до відповідальності (коли це оформляється процесуальним| актом пред'явлення звинувачення), призначення і виконання покарання11 Лейкина Н. С. Личность преступника и уголовная ответственность. Л., 1968.-31с..

Правовідношення відповідальності виникає не при обранні запобіжного заходу, не при залученні особи|обличчя,лиця| в якості обвинуваченого, а при застосуванні|вживанні| кримінально-правової норми (однієї або декількох) судом, коли він від імені держави негативно|заперечний| оцінює конкретний який|| і особа|обличчя,лице|, його що зробило|вчинило|, в звинувачувальне|обвинувальне| пригово|рена. Тому кримінальна|карна| відповідальність є не що інше, як засудження|осуд| і осуд винного в здійсненні злочину судом від імені держави, тобто публічне|прилюдне| державне засудження|осуд| (осуд, негативна|заперечна| оцінка) певного суспільного|громадського| небезпечного діяння і особи|обличчя,лиця|, його совершившего22 Тихонов К. Ф. Субъективная сторона преступления. Саратов. 1967.-43с. .

Проте|однак| при визначенні кримінальної|карної| відповідальності не слід обмежуватися тільки|лише| державно-правовою і морально-етичною оцінкою, адресованою особі|обличчю,лицю|, винній в здійсненні злочину. Крім цього у визначенні цього інституту необхідно відзначити і такі важливі|поважні| сторо|ни|, як його примусовий характер|вдача|, ступінь|міра| здійснення прав і обов'язків учасниками кримінальних|карних| правовідносин|правостосунків| .

З урахуванням|з врахуванням| викладеного кримінальна|карна| відповідальність є така міра державного примушення|примусу,силування|, коли в результаті|унаслідок,внаслідок| реалізації