У літературі немає єдиної думки і з питання про суть і змісті|вмісті,утриманні| кримінальної|карної| відповідальності. Деякі учені вважають|гадають|, що представляється невірною думка, що суттю|сутністю,єством| кримінальної|карної| відповідальності є|з'являється,являється| засудження|осуд| і осуд виінног| | в здійсненні злочину з боку держави, тобто морально-етична негативна|заперечна| оцінка, адре|сована| виновному2.2 Тихонов К. Ф. Субъективная сторона преступления. Саратов. 1967.-43с.

Кримінальна|карна| відповідальність — це перш за все|передусім| суспільне відношення|ставлення|, що виникло з приводу досконалого злочину (суть|сутність,єство| кримінальної|карної| відповідальності). Будучи| врегульованим нормами кримінального|карного| права, це фактичне суспільне|громадське| відношення|ставлення| знаходить юридичний| | зміст|вміст,утримання| у вигляді кримінального|карного| правовідношення (правовідношення| відповідальності). Реалізація прав і обов'язків учасників цього правовідношення в суді, коли злочин і особа|обличчя,лице|, винна в його здійсненні, негативно|заперечний| оцінюється від імені Держави в звинувачувальному|обвинувальному| вироку в цілях відновлення соціальної справедливості, виправлення осудженого і попередження|попереджувати,запобігання| злочину, означає в теж|також| час реалізацію кримінальної|карної| відповідальності.

Виводячи поняття звільнення|визволення| від кримінальної|карної| відповідальності через саму кримінальну|карну| відповідальність, можна визначити цю категорію як відмову суду від виголошення звинувачувального|обвинувального| вироку відносно особи|обличчя,лиця|, винної в здійсненні злочину, і пов'язане з цим застосування|вживання| до винного кримінально|карно| – правових санкцій (покарання|наказання|). Реально така відмова полягає у винесенні судом і правоохоронними органами рішення|розв'язання,вирішення,розв'язування| про припинення кримінальної справи, що спричиняє за собою припинення кримінально|карно| – правових відносин.

Розкриваючи визначення “звільнення|визволення| від кримінальної|карної| відповідальності”, можна дійти висновку|виведення|, що правоохоронні органи, а також суд, виносячи ухвалу про звільнення|визволення| обличчя винного в здійсненні злочину, від кримінальної|карної| відповідальності всесторонньо|всебічно,усебічно| розглядають|розглядують| тяжкість|тягар| досконалого злочину, характеризують особу|особистість| винного, і роблячи|чинячи| висновок|виведення|, що особа|обличчя,лице| не має великої суспільної|громадської| небезпеки, його поведінка не буде негативна|заперечна| впливати на тих, що оточують, не карають його тобто не застосовують санкцій у вигляді позбавлення волі, а також інших заходів кримінально|карно| правового характеру|вдачі|. Такі заходи можуть виявитися ефективнішими чим, якби були застосовані інші заходи покарання|наказання|.

Правоохоронні органи, а також суд, як би дають шанс особі|обличчю,лицю|, що зробила|вчинила| кримінальне|карне| діяння, виправити|справити| самому свої помилки і змінити|поміняти| своє відношення|ставлення| до суспільства|товариства|, тобто вести правильний спосіб життя, не переступити через закон.

РОЗДІЛ 2. ІНСТИТУТ ДАВНОСТІ У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРАВІ

У Кримінальному|карному| праві крім принципу невідворотності свідчення|показника,показання| діє і принцип гуманізму. У зв'язку з цим в КК| України крім розділу 11 (Призначення покарання|наказання|) є і розділ 9 (Звільнення|визволення| від кримінальної|карної| відповідальності) і розділ 12 (Звільнення|визволення| від покарання|наказання|). У цих двох розділах вказані випадки, В яких особа|обличчя,лице|, що зробила|вчинила| діяння, що містить|утримує| ознаки складу злочину, може бути звільнено|визволено| від кримінальної|карної| відповідальності, а також випадки, коли осуджений може бути звільнений|визволений| від відбування|відбуття| покарання|наказання|. Серед всіх підстав є таке як звільнення|визволення| у зв'язку із закінченням|виділенням,витіканням| термінів давності|давнини|.

Під давністю|давниною| розуміється закінчення|виділення,витікання| визначених, вказаних в законі термінів після|потім| здійснення злочину або вступу у силу звинувачувального|обвинувального| вироку суду, через що залучення винного до кримінальної|карної| відповідальності або приведення у виконання звинувачувального|обвинувального| вироку не може мати місця Курс советского уголовного права. Т.3. – М.: Наука. – 1970..

Вперше|уперше| в радянському кримінальному|карному| законодавстві інститут давності|давнини| одержав|отримав,набув| визнання|зізнання| в КК| РРФСР 1922 р. (ст. 21 і 22). УК| РРФСР 1922 р. не деталізував термінів давності|давнини|, встановивши максимальний термін в 5 років, а у разі, коли винен ховається|переховується| від слідства|наслідку| і суду, - 10 років. Положення|становища| про давність|давнину| спочатку не містили|утримували| ніяких|жодних| виключень|винятків|, що торкалися найбільш небезпечних злочинців.

Ухвалою|постановою| ВЦИК| від 10 липня 1923 р. в КК| РРФСР були внесені доповнення про те, що вища міра покарання|наказання| підлягала обов'язковій заміні, якщо з часу здійснення злочину пройшло|минуло,спливло| не менше 5 років, а по злочинах, передбачених статтею 67 УК| (активні дії і активна боротьба проти|супроти| робочого класу і революційного руху), питання про застосування|вживання| давності|давнини| у кожному конкретному випадку надавалося вирішувати|рішати| суду. Подальший|дальший| розвиток інститут давності|давнини| одержав|отримав,набув| на Основних початках кримінального|карного| законодавства СРСР і союзних республік 1924 р. (ст.10). Основні початки розрізняли давність|давнину| кримінального|карного| переслідування і давність|давнину| виконання звинувачувального|обвинувального| вироку, а також встановлювали різні терміни давності|давнини| для різних по тяжкості|тягарю| злочинів. Максимальний термін давності|давнини| складав 10 років. Основні початки також відтворювали обмовки|застереження|, зроблені названою|накликати| вище ухвалою|постановою| 1923 р.

У 1927 р. в статтю 10 Основних початків були внесені зміни, що уточнювали терміни давності|давнини|, а також що визначали умови перерви давності|давнини| у випадку, якщо|у разі , якщо,в случае | винен сховається від слідства|наслідку| і суду або зробить|вчинить| інший однорідний або не менш тяжкий злочин. По новій редакції статті 10 звинувачувальний|обвинувальний| вирок не виконувався, якщо він не був приведений у виконання протягом 10 років з дня винесення.

У КК| РРФСР 1926 р. (ст. 14 і 15) відтворювалися положення|становища| про давність|давнину| кримінального|карного| переслідування, закріплені Основними початками.

Істотні|суттєві| зміни в положення|становища| про терміни давності|давнини| були внесені Основами кримінального|карного| законодавства СРСР і союзних республік 1958 р. Основи детально регламентували інститут давності|давнини| залучення до кримінальної|карної| відповідальності, давності|давнини| виконання звинувачувального|обвинувального| вироку (ст. 41 і 42) і