випромінювань в ефірі, включаючи військові радіопередавачі і сигнали РЛС на всіх робочих частотах. Устаткування автоматично робило запис основних параметрів кожної РЛС: частоти, тривалості кожного імпульсу, частоти повторення імпульсів і періоду сканування антени. Ці параметри складають "сигнатуру" або "відбитки пальців" РЛС і, аналізуючи які, можна було визначити тип невідомої РЛС і особливості її конкретного застосування. Узявши два або більшу кількість пеленгів (вимірів напрямку приходу електромагнітного випромінювання для забезпечення тріангуляції) можна визначити місце розташування РЛС і, отже, визначити, де розташовані системи зброї, якими вона керує. Коли РЛС належить потенційно ворожій країні, ця інформація надзвичайно корисна для розробки методів протидії, коли власним льотчикам, у майбутньому, може прийдеться прориватися в повітряний простір супротивника.
Першочерговим використанням цих параметрів повинне бути їхнє збереження або "запам'ятовування" у СПО, що попередить льотчика про присутність і напрямок на наземну або повітряну загрозливу РЛС. Попередження про неминучу ракетну або артилерійську атаку, мабуть, є життєво важливим фактором успіху виконання задачі і виживання самого льотчика, що, таким чином, дозволяє йому негайно виконати протизенітний маневр або уключити відповідне устаткування електронної протидії. Мається велика кількість різних методів РЕБ і вибір їхнього використання залежить від обставин визначеної ситуації. Наприклад, льотчик може придушити РЛС супротивника, щоб нейтралізувати її ефективність або використовувати імітаційні перешкоди, щоб збити ракету з курсу, випромінюючи в напрямку бойової РЛС відповідний помилковий сигнал.
Пауерс не був фахівцем у РЕБ. Однак, як льотчик U-2, що пройшов навчання в ЦРУ, він знав, що, якщо російський Міг-21, що летить на 10 000 метрів нижче його, випустить ракету повітря-повітря, щоб спробувати його збити, він може розраховувати на новий, надзвичайно складний електронний пристрій, установлений на борту його літака з метою заплутування РЛС російської ракети. У дійсності, цей пристрій являв собою один з найперших передавачів імітаційних перешкод. Його спеціально розробили на прохання ЦРУ три ведучих американських виробники засобів РЕБ і, що, звичайно, був "надсекретним".
Також, Пауерс знав, що росіян надзвичайно дратували польоти U-2, хоча вони і зберігали достоїнство, оскільки не могли нічого з цим поробити. Без сумніву, російські РЛС чекали і спробували б його знайти, як тільки U-2 з'явиться в повітряному просторі СРСР. Однак, Пауерса заспокоювала думка, що його літак міг летіти на такій великій висоті, що жоден радянський перехоплювач або ракета не могли його дістати.
Американські РЛС у Пакистані й Афганістані могли супроводжувати Пауерса тільки доти, поки він не перетне радянський кордон, і не зникне з екранів їх РЛС. З цього моменту єдиним засобом спостереження за ним ставали станції прослуховування ЦРУ, що перехоплювали радіопередачі російської системи ПВО; ніякий прямий контакт із Пауерсом був неможливий, оскільки він повинний був підтримувати повне радіомовчання.
Незабаром після того як Пауерс пролетів Афганістан, одна з радянських РЛС початку сигналізувати іншим РЛС, що знайшла невідомий літак і, оскільки U-2 вторгся в саме серце Радянського Союзу, інформація про виявлення стала передаватися від однієї РЛС до іншої. Раптово, оператори ЦРУ почули збуджений голос, що повторював багато разів: "Ціль збита! Ціль збита!" І в цю же мить Пауерс відчув як його кинуло вперед і зовні, червоний спалах освітив фюзеляж його U-2, начебто за літаком відбувся сильний вибух. Літак перестав слухатися керування і почав, повільно обертаючись, втрачати висоту. Пауерс відкрив ліхтар, щоб вибратися, і був викинутий з літака відцентровою силою. Його парашут розкрився на висоті приблизно 10 000 метрів і він повільно опустився на радянську територію.
Пауерс був арештований. Під час допиту він стверджував, що працював на компанію Lockheed і випробував розвідувальний літак для ведення шпигунства над Росією.
Усе це відбулося саме перед зустріччю на найвищому рівні у Швейцарії Президента США Ейзенхауера і Прем'єр-міністра СРСР Хрущова для обговорення проблем світу. Хрущов скористався нагодою, і принизив Сполучені Штати перед усім світом.
17 травня 1960 року – радянська делегація залишила конференцію, що проходила в Парижі, чотирьох держав по роззброєнню на найвищому рівні. Напередодні Н. С. Хрущев у зв'язку інцидентом з розвідувальним літаком “U-2”, збитого 1 травня під Свердловськом, зажадав, щоб США припинили подібні польоти над територією СРСР і принесли вибачення. Президент США Дуайт Ейзенхауер відкинув ці вимоги – і конференція завершилася, фактично так і не приступивши до роботи.
Пауерс, природно, постав у Москві перед військовим трибуналом Верховного суду, де був охарактеризований як типовий безпринципний молодий американець, що за своєї жадібності до грошей не коливаючись, вчинив злочин, що могло викликати ядерну війну. Прокурор представив судові речовинні докази у вигляді магнітних стрічок виявлених в уламках U-2. Вони містили параметри сигналів РЛС радянської системи ПВО. Були також продемонстровані і фотографії електронного устаткування U-2.
Вирок був суворий, хоча, як говорилося у вироку, обмежувався десятьма роками ув’язнення, три з яких він повинен був провести у в'язниці. Пауерс, однак, був випущений через сімнадцять місяців, в обмін на супершпигуна КДБ підполковника Рудольфа І.Абеля, що був арештований і кинутий в американську в'язницю.
Як тільки він ступив на американську землю, Пауерс був ізольований ЦРУ і допитувався протягом більш ніж двадцяти днів; у цій справі було багато неясних питань, що ЦРУ хотілася прояснити. Більше всього їх цікавила причина невдачі польоту U-2, чи відбулася вона через наявність у російських нових ракет ЗРК або внаслідок факту зради, зробленої Пауерсом і, насамперед, чи маються в російські засоби запобігання прориву американських бомбардувальників обладнаних електронними засобами
