оскільки його відповідні сигнали на екранах РЛС були ледь помітні навіть для найбільш підготовлених і досвідчених операторів. Особливості, згадані вище не були єдиним чудом U-2! На його борту містилися вісім автоматичних фотокамер здатних сфотографувати майже будь-який об'єкт у морі або на землі, при денному світлі або в темряві, у гарну і погану погоду, з неймовірних висот; фотографії цих камер були настільки виразні, що з висоти приблизно 24 500 метрів можна було відрізнити пішохода від велосипедиста або людини у формі від цивільної; з висоти близько 15 000 метрів можна було читати заголовки газет або розклеєні на стінах плакати; з висоти близько 10 000 метрів можна було побачити навіть цвях, що валяється на дорозі! Менш чим за чверть години польоту, один U-2 міг відзняти район розмірами 780 на 4 300 км; територія країни розміром з Росію могла бути знята за кілька тижнів!
ЦРУ також, замовило розробку надзвичайно складного електронного устаткування для електронного шпигунства над Росією. Звичайне устаткування U-2 включало приймач перехоплення, здатний приймати всі сигнали випромінювані росіянами РЛС, приймач, здатний приймати всі зв'язні радіопередачі російських систем ПВО, радіопеленгатор для визначення напрямку прибуття перехоплених випромінювань, спеціалізований магнітофон для запису перехоплених електромагнітних випромінювань, плюс, звичайно, радіокомпас, автопілот і УКВ радіостанцію.
Усе що стосується U-2 зберігалося в надзвичайній таємниці, а в офіційних документах і авіаційних журналах про нього говорилося як про літак метеорологічної розвідки; і дійсно, у 1957 році, була опублікована фотографія тайфуну в Карибському морі зроблена з U-2. Однак, незважаючи на всі зазначені заходи для збереження дійсного призначення U-2 у надзвичайній таємниці, після декількох інцидентів з літаком, завіса мовчання почала підніматися і це змусило людей справедливо засумніватися в щирому призначенні таємничого літака.
ФАКТИ ІНЦИДЕНТУ АМЕРИКАНСЬКОГО ЛІТАКА u-2, ЩО БУВ ЗБИТИЙ НАД ТЕРИТОРІЄЮ срср
Що стосується перших трьох або чотирьох інцидентів, що відбулися в Сполучених Штатах і Німеччині, преса говорила просто про літаки, що виконували надсекретні задачі, але, один раз U-2 довелося здійснити змушену посадку на аеродромі планеристів у Японії й одному з місцевих журналістів пощастило виявився на цьому місці й удалося протягом 15 хвилин розглядати літак, поки прибулі солдати не оточили ушкоджений літак і загрозливо направивши свої автомати на цікавих, змусили їх відійти. Журналіст, що був крім того і льотчиком, бачив, як пілот U-2 вибирався з ушкодженого літака і помітив, що на його костюмі не було ніяких нашивок і що в нього був пістолет. Журналіст склав два плюс два і дійшов до висновку, що літак використовувався не тільки для метеорологічної розвідки, але також і для шпигунства. Американський літак, що злетів з авіабази Інджирлик у Туреччині в 06:26, 26 квітня 1960 року, для проведення фото й електронної розвідки в самому серці Радянського Союзу, був також U-2. Його льотчик - Френсіс Гери Пауерс, 30 років, що був капітаном ВПС США, що одностайно вважався чудовим льотчиком і прекрасним штурманом. Пауерс налітав на U-2 більш 500 годин, головним чином над Росією і ці польоти стали для нього звичайною справою; у жарт він них називав "походами за молочком". ЦРУ вело ці польоти на регулярній основі, оскільки тільки таким способом можна було одержати ефективні і корисні результати: дійсно, роблячи політ і фотографуючи визначену зону через визначені проміжки часу, а потім порівнюючи фотографії і запису попереднього польоту, можна було одержати важливу інформацію про будівництво військових об'єктів, РЛС, ракетних полігонів, баз підвідних човнів і тому подібного. Маршрут, яким повинний був летіти Пауерс, був наступним: Адана - Пешавар (Пакістан) - Кабул (Афганістан) - Свердловськ (Росія) - Будьо (Норвегія). У Пауерса був із собою пістолет 22 калібру, срібний долар у внутрішній кишені, маленький шприц зі смертельною дозою отрути кураре на випадок змушеного приземлення. Катапультування, відповідно до інструкцій ЦРУ було "необов'язковим"; платня льотчика-шпигуна в 35 000 доларів у рік виправдувала такий ризик!
Перший відрізок польоту був просто перельотом з Інджирлик у Пешавар, де він затримався на чотири дні для відпочинку і заправки паливом перед початком тривалого польоту над російською територією.
1 травня, Пауерс сів у кабіну свого U-2 для виконання "божевільного польоту", у якому, на висоті 30 000 метрів, він покрив би відстань 5 640 км, пролетівши Урал, російські міста Сталінград, Аральськ, Кіров, Архангельськ і Мурманськ і два важливих ракетних полігони: Тюратам і Капустін Яр, що зовсім недавно були виявлені американськими спецслужбами.
U-2 злетів на годину пізніше графіка, оскільки сигнал "добро" Президента Ейзенхауера - звичайна процедура для всіх польотів над Росією, прийшов трохи пізніше. За час очікування Пауерс кілька разів перевірив бортове устаткування і, без сумніву, відчув якесь похмуре передчуття, коли його погляд упав на кнопку з написом "знищення", яку потрібно було натиснути в критичний момент, щоб запобігти попаданню деяких частин надсекретного електроного устаткування в руки росіян. Відповідно до пам'ятки, нанесеної біля кнопки, вибухівка знищила б тільки устаткування, але Пауерс знав, що заряди вибухівки були прикріплені і до внутрішніх стінок герметичного відсіку фюзеляжу і, з огляду на величезну різницю тисків на дуже великій висоті, вибух, виразно, означав би і кінець самого літака.
Після злету, U-2 почав швидкий набирати висоту і під час прольоту над Кабулом - столицею Афганістану, він вже досяг висоти 19 800 метрів; тут, Пауерс, включив устаткування прийому і реєстрації всіх електромагнітних
