У ході суду в Москві, Пауерс стверджував, що його літак був збитий на висоті десь між 13 700 і 22 250 метрів, що було значно нижче висоти 30 500 метрів, рекомендованої йому для виконання такого роду задач. Пауерс пояснив, що через припинення надходження палива, реактивний двигун його U-2 зупинився і він, тому, втратив значну висоту намагаючись його знову запустити.

Інші загадки, що ЦРУ хотілося прояснити, стосувалися того як російські РЛС знайшли і збили U-2. Як росіянином удалося так швидко знайти літак, якщо літак був зроблений з матеріалів, що мають велики радіопоглинаючі властивості? І, якщо він був уражений ракетою, те яке його фото й електронне устаткування залишилося неушкодженим? Як сказав Хрущов, по U-2 була випущена всього одна ракета, що і вразила його на висоті приблизно 22 750 метрів. Якщо це правда, говорили собі ЦРУ, то чому СПО і передавач імітаційних перешкод не спрацювали?

Секретне американське джерело інформації в Росії повідомило, що як тільки Пауерс підлетів до ракетного полігону у Свердловську, на перехоплення американського літака росіяни підняли два винищувачі Міг і, негайно після цього, випустили три ракети ЗРК. Представляється, що дві ракети вразили винищувачі Міг, збивши один з них, а третя вибухнула біля хвостового відсіку U-2.

Ця інформація ніколи і ніким не підтверджувалася, але, якщо усе відбулося саме так, тоді можливим поясненням було б те, що апаратурі РЕБ літака U-2 вдалося змінити курс двох ракет, але, зайнята протидією двом першим, не змогла прийняти сигнали й успішно протидіяти третій ракеті, що підлітає, що продовжувала летіти курсом на U-2. Проте, з огляду на, що в U-2 не було прямого влучення ракети, деякі дивувалися, чому Пауерс не скористався своїм катапультним кріслом, що, імовірно, було сконструйовано так, що після його відстрілу приводився в дію механізм самоліквідації літака, а почав самостійно залишати літак втрачаючи дорогоцінний час. І, якщо в нього було так багато вільного часу, те чому він не натиснув кнопку самоліквідації й у такий спосіб не знищив надсекретне електронне устаткування на борті літака?

Після допиту ЦРУ, Пауерс, також, постав перед різними урядовими комісіями і навіть виступав перед Конгресом, але ніяких задовільних відповідей по вищезгаданих питаннях не дав.

ЦРУ навіть приставило до нього одну зі своїх найбільш привабливих жінок-агентів, щоб спробувати розговорити Пауерса, використовуючи не тільки ортодоксальні методи! Однак у результаті, Пауерс просто розлучився зі своєю красунею дружиною Барбарою і одружився на жінці, що, як сподівалося ЦРУ, приведе його до суду спеціального трибуналу.

Декількома роками пізніше, був помічений деякий зв'язок між польотами літака U-2 і Чі Харві Освальдом - людиною, що вбила американського Президента Джона Фіцджеральда Кеннеді. Імовірно, що проходячи службу в Корпусі морської піхоти США, Освальд служив як диспетчером РЛС на станції керування повітряним рухом американської авіабази Ацугі в Японії. У цій якості він мав можливість не тільки спостерігати зліт і посадку літаків U-2, але також, мав і доступ до надсекретної інформації про повітряне шпигунство проти СРСР і Китаю. Оскільки радіопереговори між льотчиком U-2 і диспетчерами авіабази перед злетом були звичайною процедурою, Освальд міг чути і запити про метеообстановку на визначених маршрутах і висотах польоту U-2 під час їхніх спеціальних польотів. Пізніше, Освальд втік у Росію, де пробув якийсь час, поки КДБ не відіслало його назад в Америку, де він був би більш корисний для них.

Гіпотеза про те, що саме Освальд постачив росіян інформацією про маршрути і висоти польотів U-2, дає досить правдоподібну відповідь на питання, задані вище; тобто, як російським РЛС вдалося знайти і супроводжувати політ літака зробленого з матеріалу, що поглинає радіовипромінення, і, по-друге, як росіяни змогли вразити U-2 ракетами, дальність яких була менше висоти польоту U-2?

Ця гіпотеза також, додає ваги і слухам, згідно яким U-2 став жертвою саботажу. Відповідно до деяких повідомлень, агенти які працювали на КДБ, встановили перед злетом у хвостовій частині U-2 невеликий заряд вибухівки з радіо або тимчасовим взривачем, що змусило літак втрачати висоту після її вибуху.   

1 серпня 1977 року, Френсіс Гері Пауерс, у віці сорока восьми років, трагічно загинув у катастрофі вертольоту. Вертоліт, що належав телевізійній компанії Лос-Анджелесу і пілотувався екс-льотчиком U-2, знімав лісову пожежу, але розбився в середині палаючого лісу. Його обвуглене тіло відкинуло із собою всяку можливість розкриття багатьох таємниць польоту, що викликав такий безпрецедентний міжнародний скандал і, що залишився загадкою навіть для ЦРУ.

ВИСНОВОК

Розглянутий інцедент зі збитим літаком-шпигуном U-2 лише один з багатьох в протистоянні супердержав СРСР та США в період „холодної війни”. Він не зупинив прихованого протистояння, а лише показав, що обидві держави використовують агресивну тактику в своїй зовнішній політиці і не зупиняють гонку озброєнь. Слід нагадати про те, що цей випадок залишив багато питань, чи був це справді успіх раданських військових, або це була зрада чи саботаж.

В подальшому США та СРСР почали використовувати більш досконалі засоби розвідки, що були пов’язані з використанням космічних апаратів.

ЛІТЕРАТУРА

Богданов Р.Г. США: военная машина и политика Вашингтона. М., 1983;

Имена и даты, - "Республика" № 39-40 (372-373) 15 мая 2002;

Котловский А. Горячее небо "холодной войны", - М.: Мир Авиации №2 (10) 1995;

Beschloss М. Mayday. The U-2 Affair. New York, 1986.