Основною причиною нестабільності економічної системи монетаристи вважають порушення законів грошового обігу відхилення від рівноважних цін і кількості грошей в обігу внаслідок стимулювання попиту державою, надмірного втручання держави в економіку. Позбавитися цих диспропорцій, на їх погляд, можна обмеженням кредитно-грошової маси в обігу, скороченням виробничого та споживчого попиту. Зайнятість має бути така, яка складається на ринку праці з природним рівнем безробіття. Пропозицію слід стимулювати зниженням податків, а значить і розширенням виробництва та зайнятості.

Монетаристська політика – тверда політика, вона вимагає твердості і байдужа до демагогії й істерії. На відміну від кейнсіансва монетаризм на практиці довів, свою ефективність.

3 Особливості інфляції та аниінфляційних заходів на Україні на

cучасному етапі

Вітчизняна економічна система достантьо інтегрована у світове господарство, тому поширення рецесійних процесів у світі, падіння попиту та цін на світових товарних ринках негативно відобразилось на внутрішніх процесах в Україні та стану реального сектора економіки.

Початок 2009 року характеризується продовженням негативних тенденцій кінця 2008 року, які сформувалися в українській економіці під впливом кумулятивного ефекту світової фінансової кризи.

По-перше, поглиблення світової фінансової кризи спричинило згортання виробництва у деяких країнах через суттєве зниження попиту на пропозицію. Українські базові бюджетоутворюючі галузі інтегровані у світовий ринок через свою експортоорієнтованість наддто залежить від ситуації на зовнішніх ринках. Отже, всі світові тенденції знаходять своє відображення в динаміці внуитрішнього виробництва.

По-друге, протягом січня через невизначеність у питаннях з газопостачанням значна кількість підприємств хімічної та металургійної галузей не працювали або працювали на мінімальних потужностях.

По-третє, спад виробництва у січні до грудня є щорічним сезонним явищем, враховуючи значну кількість святкових і вихідних днів.

По-четверте, скорочення обсягів фінансування майже у всіх джерел (обмеження кредитування, встановлення жорстких умов отримання кредитів, підвищення відсоткових ставок на кредити внаслідок погіршення ліквідності банків) призвело до різкого звуження внутрішнього ринку, що вплинуло на зменшення виробництва в харчовій промисловості та машинобудування, насамперед автомобілебудування.

По-п’яте, курсова нестабільність наприкінці 2008 року, суттєва девальвація гривні призвели до зростання собівартості виробництва, у проміжному споживанні, яке використовує імпортні матеріальні ресурси.

Крім того, фінансові плани та цінова політика підприємств розроблялися, виходячи із співвідношення гривні до долара США нарівні близько 5 грн.. Унаслідок девальвації гривні суттєво зросло обслуговування валютних кредитів підприємств, що обмежило їхні фінансові можливості і стало додатковим стимулюючим чинником розвитку.

Проблема інфляції має для України не стільки теоретичне, скільки суто практичне значення. В останні роки Україну охопила глибока інфляція, з якої вона остаточно не вийшла. Українська дійсність дала багатий інфляційний матеріал, на базі якого можна перевірити і уточнити розглянуті вище теоретичні положення щодо сутності, форм прояву, причин та наслідків інфляції, а також виявити особливості перебігу інфляційного процесу в наших специфічних умовах.

Найбільш загальною, специфічною рисою цього періоду в Україні є те, що він був перехідним, коли ринкові методи і елементи тісно перепліталися з командно-адміністративними не тільки в економічному житті, а й у свідомості творців економічної політики.

Темпи інфляційних процесів в Україні наведені в таблиці 3.2.

Таблиця 3.2- Темпи інфляції в Україні за період 2002-2009 років.

Роки | 2002 | 2003 | 2004 | 2005 | 2006 | 2007 | 2008 | 2009

Темпи інфля-ції, % |

11,7 %

З одного боку, високі темпи інфляції після 2002 року є свідченням того, що економіка України все ще залишається високозатратною, малоефективною і потребує істотної фінансової підтримки з боку держави, що неминуче штовхає вгору попит і ціни на товарних ринках. А з іншого боку, така тривала потреба економіки в інфляційній підтримці з боку держави свідчить про неспроможність існуючого виробничого потенціалу до функціонування на ринкових засадах самофінансування і вимагає додаткових фінансових вливань ззовні. Це пояснюється значною застарілістю основного капіталу, втратою внаслідок гіперінфляції обігового капіталу та неадекватністю ринковим умовам самої структури виробництва.

Значна частина великих і середніх підприємств все ще залишається у державній власності і працює тільки за прямої чи опосередкованої (податкові пільги тощо) фінансової підтримки держави. А ті, що такої підтримки не одержують, як правило, зупиняють виробництво. Не набагато краще становище і на приватизованих великих і середніх підприємствах. Більшість із них не спроможні самостійно профінансувати реструктуризацію виробництва стосовно ринкових вимог і теж чекають допомоги від держави чи довго шукають іноземних інвесторів. Для всіх таких підприємств антиінфляційна політика вкрай небажана, позбавляє їх останньої надії на зовнішню фінансову підтримку.

Єдиною формою господарювання, яка могла б швидко пристосуватися до умов низької інфляції, є мале і середне підприємство, організоване на приватних і колективних засадах. Значний прошарок цього підприємства істинно розширив би попит на гроші, що дозволило б підвищити монетаризацію економіки, накопичити достатній фінансовий капітал в середині країни за рахунок якого можна було б неінфляційним шляхом профінансувати реструктуризацію існуючих великих і середніх підприємств. Україна після переходу до антиінфляційної політики потрапила в смугу затяжної стагфляції, коли тривале зростання цін відбувається на фоні хронічного скорочення виробництва ВВП.

Проблема різкого сплеску інфляції у 2006-2007 роках в Україні є досить популярною серед вітчизняних науковців та, здавалося б, досліджено, аби продовжувати дискусію з цього приводу. Проте й до сьогодні відсутня спільна точка зору на це питання.

Національний банк сьогодні стурбований глобальними тенденціями, які превалюють в інфляційному розвитку впродовж останнього часу. Адже за певних умов рівень інфляції, який трохи перевищує