У цьому висновку необхідно треба визначити, що засоби регулювання інфляції будуть ефективні лише в разі їх адекватної відповідності її сутнім причинам. Оскільки інфляція в нашій країні носить, по-перше, структурно-системний характер, тобто породжена структурою, що склалася економіки і діючої тривалий час системою управління господарством, і тільки по-друге, традиційними монетарними чинниками, підойми регулювання цього процесу повинні базуватися на знятті всіх бар'єрів на шляху дії ринкових механізмів, забезпеченні умов структурної перебудови економіки і включати в собі широкий спектр кредитно-грошових і бюджетно-фінансових регуляторів.

Iнфляції та економічних криз не уникнула жодна країна. Навіть найважчі кризи закінчувалися, як правило, оновленням економіки і її підйомом. Тому більшість дослідників роздивляються кризи як переломний момент в науково-технічному, соціальному, політичному і економічному розвитку. Історичні ситуації не повторюються однозначно, і тому навіть власний досвід потребує переосмислення в умовах сьогодення. Засоби, що допомогли іншим країнам вийти із кризи і подолати інфляцію, мабуть, повинні по-іншому використатися стосовно до конкретної ситуації.

Передусім, слід по можливості найбільш точно поставити діагноз, якого виду інфляцію і кризу ми переживаємо. Тоді можна буде оцінити альтернативи виходу з ситуації, що склалася.

Інфляція може мати тяжкі економічні та соціальні наслідки такі як руйнування виробничого потенціалу,зниження обсягів виробництва і скорочення зайнятості, падіння життєвого рівня населення, загострення соціальних та політичних суперечностей, посилення хабарництва та криміногенної ситуації в країні. Тому дійова антиінфляційна політика держави є пріоритетною і повинна забезпечити належну сталість грошей.

Інфляційний процес в Україні розвивається згідно з загально-визнаними закономірностями від помірної до гіперінфляції. Зростання цін провокувалося як затратними, так і монетарними чинниками. Проте ключову роль у «розкручуванні» інфляції відігравала занадто ліберальна монетарна політика уряду та НБУ. Лише після переходу в 1994 р. до антиінфляційної політики інфляція різко пішла на спад. Це ще одне підтвердження того, що інфляція – суто монетарний феномен.

Отже, можна зробити висновок, що інфляція – надзвичайно складне соціально-економічне явище, що виявляється в тривалому і швидкому знеціненні грошей внаслідок надмірного зростання їх маси в обороті.

Список використаної лiтератури:

1 . Макпоекономіка: Підручник / А.Г.Савченко, Г.О.Пухтаєвич та ін.; за заг. ред. Савченка. – К.: Либідь, 1995. – 208 с.

2. Гроші та кредит: Підручник. – 3-тє вид., перероб. і доп./ М.І.Савлука, А.М.Мороз, М.Ф.Пуховкіна та ін.; за заг. ред. М.І. Савлука. – К.: КНЕУ, 2002. – 598 с.

3. Панчишин Степан. Макроекономіка: Навч. посібник. Видання 2-ге стереотипне . – Либідь, 2002.-616 с.

4. Мікроекономіка і макроекономіка.: Підручник для студентів екон. спец. закл. освіти: С. Будаговська, О. Кілієвич, І. Луніна та ін.; за заг. Ред. С. Будаговської.- К.: Видавництво Соломії Павличко «Основи», 2003.-517 с.

5. Перспективи безінфляційного зростання // Статистика України. – 2005. №1.

6. Кораблін С. інфляція та економічне зростання // Дзеркало тижня. – 2003. – 15- 21 березня.

7. Литвин. Інфляція // Банківська справа. – 2004.- №4– С.63-71.